Постанова

від 02.09.2024 по справі 910/20108/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" вересня 2024 р. Справа№ 910/20108/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Козир Т.П.

Агрикової О.В.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРРАФУД"</a>

на рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2024

у справі №910/20108/23 (суддя Демидов В.О.)

за позовом Заступника Київської міської прокуратура в інтересах держави в особі Київської міської військової адміністрації (Київська міська державна адміністрація), Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРРАФУД"</a>,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів,- Акціонерне товариство "Українська залізниця",

про стягнення 181 579,29 грн,-

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2023 року Заступник Київської міської прокуратури (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Київської міської військової адміністрації (Київська міська державна адміністрація) (далі - Адміністрація, позивач-1) та Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України (далі - Міністерство, позивач-2) звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРРАФУД"</a> (далі - Товариство) 181 579,29 грн, з яких: 167 187,37 грн - інфляційні втрати, 14 391,92 грн - 3% річних, посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором на постачання продовольчих товарів (у редакції, оприлюдненій на сайті Aкціонерного товариства "Українська залізниця" за посиланням - https://uz.gov.ua/about/procurement/), затвердженого рішенням правління від 12.03.2022, витяг з протоколу №Ц-54/29Ком.т, за бюджетною програмою 3101710 (КЕКВ 2620), в частині своєчасного повернення попередньої оплати у розмірі 1 823 976,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.02.2024 прийнято вищезазначену позовну заяву Прокурора до розгляду та відкрито провадження у справі №910/20108/23. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів, - Акціонерне товариство "Українська залізниця" (далі - Залізниця).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.04.2024 у справі №910/20108/23 позов Прокурора задоволено повністю та стягнуто з Товариства на користь Державного бюджету України 167 187,37 інфляційних втрат та 14 391,92 грн 3% річних. Крім цього, стягнуто з відповідача на користь Київської міської прокуратури 2 723,69 грн судового збору.

Ухвалюючи вказане рішення, суд першої інстанції виходив із доведеності факту непоставки товару та прострочення відповідачем грошового зобов`язання з повернення суми попередньої оплати у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки. Оскільки попередня оплата була повернута з порушенням умов договору, позовні вимоги прокурора про стягнення компенсаційних виплат є обґрунтованими. Також, звертаючись із даним позовом до суду, Прокурором підтверджено підстави представництва держави в особі Адміністрації та Міністерства.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, Товариство звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове - про відмову у задоволенні позову.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права, а також неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, у зв`язку з чим рішення є незаконним та необґрунтованим.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, Товариство наголосило на тому, що визначений договором строк для поставки товару не настав, оскільки замовником у порушення пунктів 5.1., 5.2. договору не було направлено письмових заявок, що у розумінні статті 613 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) є простроченням кредитора, відтак відповідачем не було порушено положення договору і тому Прокурором неправомірно нараховано 3% річних та інфляційні втрати на суму попередньої оплати. Обов`язок щодо повернення суми попередньої оплати виник у відповідача лише після отримання від Адміністрації листа від 01.07.2022 №005-495.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.05.2024 апеляційну скаргу Товариства передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Козир Т.П., Скрипки І.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/20108/23 та відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Товариства на рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2024 у справі № 910/20108/23 до надходження матеріалів справи від місцевого господарського суду.

27.05.2024 матеріали справи №910/20108/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.

Зважаючи на те, що 03.06.2024 суддя Козир Т.П. приймала участь у засіданні круглого столу, вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги здійснюється після повернення судді Козир Т.П. з конференції.

На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2024 у зв`язку з перебуванням судді Скрипки І.М., яка входить до складу колегії суддів у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/20108/23.

Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.06.2024 апеляційну скаргу Товариства на рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2024 у справі № 910/20108/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Агрикової О.В., Козир Т.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства на рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2023 у справі №910/20108/23. Розгляд скарги вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Учасникам апеляційного провадження встановлено строк для подання відзивів на апеляційну скаргу до 24.06.2024.

Міністерство скористалося правом, наданим статтею 263 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), та подало відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому просило залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, позивач-2 зазначив, що доводи апеляційної скарги відповідача є необґрунтованими.

Прокурор скористався правом, наданим статтею 263 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), та подав відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, Прокурор зазначив, що відповідач був зобов`язаний поставити товар протягом двох днів з моменту отримання попередньої оплати незалежно від направлення та/або отримання заявок на поставку продукції.

Адміністрація не скористалася правом, наданим статтею 263 ГПК України на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Разом із цим, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (частина 3 статті 263 ГПК України).

У період із 15.07.2024 по 23.08.2024 головуюча суддя Мальченко А.О. перебувала у відпустці.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Разом із цим, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частини 4 статті 269 ГПК України).

Враховуючи межі перегляду справи судом апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає, що предметом апеляційного перегляду у даній справі є рішення суду першої інстанції лише в частині стягнення 167 187,37 грн інфляційних втрат та 14 391,92 грн 3% річних. Не є предметом апеляційного перегляду рішення в частині підстав представництва Прокурором інтересів держави.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із нижчезазначеного.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено місцевим господарським судом, Постановою Кабінету Міністрів України №528 від 03.05.2022 "Деякі питання фінансування закупівлі товарів тривалого зберігання в умовах воєнного стану" затверджено розподіл у 2022 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на забезпечення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану, а також Порядок та умови надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на забезпечення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану (далі - Порядок).

Положеннями пунктів 3-5 Порядку, передбачено, що використання субвенції здійснюється з дотриманням умов тристоронніх договорів, замовниками за якими є обласні, Київська міська військові адміністрації, а платником за грошовими зобов`язаннями замовників за договорами - АТ "Укрзалізниця". Субвенція надається шляхом її перерахування Міністерством інфраструктури України на рахунок АТ "Укрзалізниця", відкритий в державному банку, з подальшим спрямуванням АТ "Укрзалізниця" на оплату грошових зобов`язань замовників перед постачальниками товарів (виконавцями робіт або надавачами послуг) відповідно до укладених договорів та рахунків постачальників товарів (виконавців робіт або надавачів послуг) за тристоронніми договорами. Кошти, використані АТ "Укрзалізниця" для здійснення оплати за договорами, є субвенцією, що передана з державного бюджету до місцевих бюджетів, та коштами місцевих бюджетів, що передані розпорядникам субвенції, від розпорядників субвенції постачальникам товарів (виконавцям робіт або надавачам послуг), у сумі такого платежу.

З метою задоволення нагальних потреб функціонування держави на період дії воєнного стану КМВА здійснено закупівлю продовольчих товарів у постачальника, включеного до Переліку підприємств для забезпечення нагальних потреб функціонування держави, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 05.03.2022 №148.

На офіційному вебсайті Залізниці за посиланням: https://uz.gov.ua/about/procurement/ опубліковано проект договору на постачання продовольчих товарів, форму та умови якого затверджено рішенням правління Залізниці від 12.03.2022 (витяг з протоколу №Ц-54/29 Ком. т).

Відповідно до абзацу 3 підпункту 1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 02 березня 2022 року № 185 "Деякі питання здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану" Акціонерне товариство "Українська залізниця" уповноважується виступати платником за тристоронніми договорами, замовником за якими є військові адміністрації та/або центральні органи виконавчої влади, зі здійснення закупівель за рахунок коштів державного бюджету для задоволення нагальних потреб функціонування держави, зокрема, на придбання необхідних продовольчих товарів.

Відповідно до пункту 2 Порядку головним розпорядником субвенції є Мінінфраструктури. Розпорядники субвенції за місцевими бюджетами визначаються рішеннями про такі бюджети відповідно до законодавства.

Пунктом 11.2. договору визначено, що відповідно до умов статті 634 ЦК України цей договір є договором приєднання і може бути укладений лише шляхом приєднання замовника та постачальника до всіх умов договору в цілому. Доказом повного та беззаперечного прийняття замовником усіх умов цього договору (акцептом) є факт направлення замовником на адресу постачальника заявки, визначеної пунктом 1.1 цього договору. Доказом повного та беззаперечного прийняття постачальником всіх умов цього договору (акцептом) є факт направлення постачальником на адресу замовника письмового повідомлення про прийняття заявки замовника (рахунку на попередню оплату), визначеної пунктом 1.1. цього договору, згідно з яким Постачальник зобов`язується поставити та доставити Замовнику продовольчі товари (далі - Товар), перелік, кількість, ціни та умови поставки згідно з Інкотермс (у редакції 2010 року) яких зазначаються Замовником у заявках (далі - заявка), а Замовник - прийняти вказаний Товар, а Платник - своєчасно забезпечити оплату за нього на умовах цього Договору. Укладанням цього Договору Постачальник підтверджує, що Товар належить Постачальнику на праві власності, не переданий у заставу, не арештований, не має будь-якого іншого приватного або публічного обтяження і не є предметом позовних вимог третіх осіб, якщо інше додатково не узгоджено Сторонами.

Відповідачем було виставлено рахунок на оплату №ТФ1 від 17.03.2022 на загальну суму 6 079 920,00 грн.

Вищезазначений рахунок було частково сплачено Залізницею, що підтверджується платіжним дорученням №96 від 19.03.2022 (т. 1, а.с. 32) у розмірі 1 823 976,00 грн (30% від загальної вартості) з призначенням платежу: "Передоплата по дог. На постачання продов. Товарів згідно рахунку № № ТФ1 від 17 березня 2022 за бюджетною програмою 3101710 (КУКВ 2620)".

Отже, 17.03.2022 між Залізницею (далі за текстом договору - Платник), Адміністрації (далі за текстом договору - Замовник) та Товариством (далі за текстом договору - Постачальник) було укладено договір на постачання продовольчих товарів шляхом приєднання, форму та умови якого затверджено рішенням правління Залізниці від 12.03.2022 (витяг з протоколу №Ц-54/29 Ком. т) та розміщено за посиланням: https://uz.gov.ua/about/procurement/.

Пунктом 2.1. договору визначено, що загальна ціна (вартість) договору визначається виходячи із загальної вартості поставленого Товару, на підставі підписаних Сторонами (Постачальником та Замовником) первинних бухгалтерських документів.

Положеннями пункту 2.2. договору встановлено, що оплата Товару Платником здійснюється з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 №185 "Деякі питання здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану" (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 №197 "Про внесення змін до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 2 березня 2022 р. №185"), на таких умовах:

Попередня оплата у розмірі 30% (тридцять відсотків) вартості Товару проводиться протягом 3 (трьох) банківських днів з дати отримання Платником від Міністерства аграрної політики та продовольства України сканованої копії рахунку за формою згідно з додатком 1 до цього Договору, оформленого належним чином та погодженого Замовником та Міністерством аграрної політики та продовольства України, за умови наявності бюджетних коштів на поточних рахунках Платника (підпункт 2.2.1. договору).

Остаточний розрахунок за поставлений Товар проводиться Платником протягом 3 (трьох) банківських днів з дати отримання Платником від Міністерства аграрної політики та продовольства України сканованої копії рахунку за формою згідно з додатком 1 до цього Договору, оформленого належним чином та погодженого Замовником та Міністерством аграрної політики та продовольства України, за умови наявності бюджетних коштів на поточних рахунках Платника (підпункт 2.2.2. договору).

Згідно з пунктом 2.4. договору усі розрахунки за цим правочином здійснюються в безготівковому порядку в національній валюті України - гривні.

Поставка Товару за цим договором здійснюється Постачальником партіями протягом строку дії договору на умовах, визначених у заявках відповідно до пункту 1.1. цього договору, на підставі письмових заявок Замовника. Заявки подаються за допомогою інтерактивного способу зв`язку (електронна пошта) та/або загальним поштовим зв`язком (поштове відправлення), та/або іншими засобами передачі електронних повідомлень, документів і вважаються дозволом на поставку та є підтвердженням готовності Замовника до приймання Товару (пункт 5.1. договору).

За умовами пункту 5.2. договору подання заявки за допомогою поштового відправлення (в тому числі електронного) здійснюється з обов`язковим зазначенням даних уповноваженого на надання таких заявок представника (представників) Замовника та відповідного уповноваженого на прийняття таких заявок представника Постачальника шляхом направлення сканованої копії підписаного уповноваженим представником документа будь-яким загальноприйнятим способом поштового або електронного зв`язку.

У відповідності до пункту 5.3. договору Постачальник зобов`язаний розглянути заявку Замовника у строк не більше 24 (двадцяти чотирьох) годин з моменту її отримання та надати письмове повідомлення про прийняття заявки повністю або частково (в якій частині) шляхом направлення Постачальником сканованої копії рахунку, у порядку, визначеному п. 2.2 цього договору, після чого заявка вважається узгодженою. Повідомлення Постачальника про прийняття заявки Замовника (сканована копія рахунку на попередню оплату) направляється на ту електронну адресу Замовника, з якої надійшла заявка, визначена пунктом 1.1 цього договору Якщо Постачальник не має можливості виконати поставку на умовах викладених у заявці, Постачальник повинен письмово відмовити в заявці (із зазначенням причин такої відмови) та направити таку відмову Замовнику за допомогою інтерактивного способу зв`язку (електронна пошта) та/або загальним поштовим зв`язком (поштове відправлення) та/або іншими засобами передачі електронних повідомлень у строк, що не перевищує 24 (двадцять чотири) години з моменту отримання відповідної заявки

Згідно з умовами пункту 5.4. договору Товар повинен бути поставлений Замовнику протягом 2 (двох) календарних днів з моменту отримання Постачальником попередньої оплати, якщо інше не узгоджено Сторонами додатково.

Пунктом 5.5. договору визначено, що датою поставки Товару є дата приймання Замовником партії Товару та підписання Замовником відповідних документів. Один примірник документів, що підтверджує поставку Товару негайно передається Замовником Платнику у визначеному цим договором порядку.

Поставка Товару здійснюється Постачальником за власний рахунок автомобільним транспортом, який має санітарний паспорт, водій якого повинен мати санітарну книжку відповідно до вимог законодавства України, зокрема Закону України "Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів" (пункт 5.6. договору).

За положеннями пункту 5.7. договору перехід права власності на Товар відбувається в момент прийняття представником Замовника партії Товару. Доказом прийняття партії Товару є акт прийому-передачі та/або накладна (товаро-транспортна або залізнична) та/або інші документи первинної звітності, що оформлені належним чином (відповідно до вимог законодавства України та умов цього договору) та підписані уповноваженими особами.

Відповідно до пункту 6.8. договору Постачальник зобов`язаний у разі нездійснення ним поставки Товару з будь-яких причин повернути отриманий ним відповідно до умов цього правочину авансовий платіж не пізніше, ніж протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту, коли мала бути здійснена поставка.

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту здійснення Постачальником його акцепту і діє до 31.12.2022 включно, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (пункт 10.1. договору).

Оскільки станом на 01.07.2022 обумовлена договором продукція в адресу Адміністрації не поставлена, а кошти Залізниці не повернуті, позивач-1 звернувся до Товариства із вимогою від 01.07.2022 №005-43 (т. 1, а.с. 87) про повернення авансованого платежу у сумі 1 823 976,00 грн.

Платіжним дорученням від 05.07.2022 №390782 попередня оплата у вищезазначеному розмірі була повернута Залізниці на її банківський рахунок, що підтверджується інформаційною довідкою третьої особи про надходження коштів за 05.07.2022.

У зв`язку з несвоєчасним повернення попередньої оплати у розмірі 1 823 976,00 грн Прокурор в інтересах держави в особі Адміністрації та Міністерства звернувся з даним позовом до суду про стягнення з Товариства 167 187,37 грн інфляційних втрат та 14 391,92 грн 3% річних.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, а доводи апеляційної скарги вважає необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, виходячи із нижчезазначеного.

Спір у справі №910/20108/23 виник у зв`язку з різним тлумаченням сторонами змісту розділу 5 договору, яким врегульовано термін і порядок поставки товару, статті 613 ЦК України щодо виникнення у постачальника права на відстрочення поставки товару у зв`язку з простроченням кредитора - ненаданням заявок на поставку продукції, а також частини 2 статті 693 ЦК України щодо повернення суми попередньої оплати.

Таким чином, ключовими питаннями, на які суду потрібно дати відповідь, чи виник у відповідача обов`язок щодо поставки товару без надання письмових заявок та чи має Замовник право на повернення суми попередньої оплати.

Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами статей 509, 526 ЦК України, статей 173, 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Правова природа договору не залежить від його назви, а визначається його змістом, а тому при оцінці відповідності волі сторін та укладеного договору суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов`язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків, тобто дослідити відповідні умови договору з зазначенням своїх висновків за результатами такої оцінки у прийнятому судовому рішенні.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.05.2023 у справі №914/4127/21.

Місцевий господарський суд, даючи оцінку правовідносинам, що склались між сторонами в ході виконання даного договору дійшов правильного висновку, що такий за своєю правовою природою є договором поставки, за яким, відповідно до статті 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічні положення містяться у статті 265 ГК України.

Таким чином, укладення Залізницею, Адміністрацією та Товариством договору на постачання продовольчих товарів, форму та умови якого затверджено рішенням правління Залізниці від 12.03.2022 (витяг з протоколу №Ц-54/29 Ком. т) та розміщено за посиланням: https://uz.gov.ua/about/procurement/, шляхом приєднання, було спрямоване на передання Товариством у власність Адміністрації товару у встановлений договором строк.

Умовою виконання зобов`язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень частин 2, 4-6 статті 267 ГК України строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством. У разі якщо сторонами передбачено поставку товарів окремими партіями, строком (періодом) поставки продукції виробничо-технічного призначення є, як правило, квартал, а виробів народного споживання, як правило, - місяць. Сторони можуть погодити в договорі також графік поставки (місяць, декада, доба тощо). У договорі поставки за згодою сторін може бути передбачений порядок відвантаження товарів будь-яким видом транспорту, а також вибірка товарів покупцем. Договором може бути передбачено відвантаження товарів вантажовідправником (виготовлювачем), що не є постачальником, та одержання товарів вантажоодержувачем, що не є покупцем, а також оплата товарів платником, що не є покупцем.

Порядок і терміни поставки товару урегульовано сторонами у розділі 5 договору.

Поставка Товару за цим договором здійснюється Постачальником партіями протягом строку дії договору на умовах, визначених у заявках відповідно до пункту 1.1. цього договору, на підставі письмових заявок Замовника. Заявки подаються за допомогою інтерактивного способу зв`язку (електронна пошта) та/або загальним поштовим зв`язком (поштове відправлення), та/або іншими засобами передачі електронних повідомлень, документів і вважаються дозволом на поставку та є підтвердженням готовності Замовника до приймання Товару (пункт 5.1. договору).

За умовами пункту 5.2. договору подання заявки за допомогою поштового відправлення (в тому числі електронного) здійснюється з обов`язковим зазначенням даних уповноваженого на надання таких заявок представника (представників) Замовника та відповідного уповноваженого на прийняття таких заявок представника Постачальника шляхом направлення сканованої копії підписаного уповноваженим представником документа будь-яким загальноприйнятим способом поштового або електронного зв`язку.

У відповідності до пункту 5.3. договору Постачальник зобов`язаний розглянути заявку Замовника у строк не більше 24 (двадцяти чотирьох) годин з моменту її отримання та надати письмове повідомлення про прийняття заявки повністю або частково (в якій частині) шляхом направлення Постачальником сканованої копії рахунку, у порядку, визначеному пунктом 2.2 цього договору, після чого заявка вважається узгодженою. Повідомлення Постачальника про прийняття заявки Замовника (сканована копія рахунку на попередню оплату) направляється на ту електронну адресу Замовника, з якої надійшла заявка, визначена пунктом 1.1 цього договору Якщо Постачальник не має можливості виконати поставку на умовах викладених у заявці, Постачальник повинен письмово відмовити в заявці (із зазначенням причин такої відмови) та направити таку відмову Замовнику за допомогою інтерактивного способу зв`язку (електронна пошта) та/або загальним поштовим зв`язком (поштове відправлення) та/або іншими засобами передачі електронних повідомлень у строк, що не перевищує 24 (двадцять чотири) години з моменту отримання відповідної заявки

Згідно з умовами пункту 5.4. договору Товар повинен бути поставлений Замовнику протягом 2 (двох) календарних днів з моменту отримання Постачальником попередньої оплати, якщо інше не узгоджено Сторонами додатково.

Положеннями пункту 2.2. договору встановлено, що оплата Товару Платником здійснюється з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 №185 "Деякі питання здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану" (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 №197 "Про внесення змін до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 2 березня 2022 р. №185"), на таких умовах:

Попередня оплата у розмірі 30% (тридцять відсотків) вартості Товару проводиться протягом 3 (трьох) банківських днів з дати отримання Платником від Міністерства аграрної політики та продовольства України сканованої копії рахунку за формою згідно з додатком 1 до цього Договору, оформленого належним чином та погодженого Замовником та Міністерством аграрної політики та продовольства України, за умови наявності бюджетних коштів на поточних рахунках Платника (підпункт 2.2.1. договору).

Остаточний розрахунок за поставлений Товар проводиться Платником протягом 3 (трьох) банківських днів з дати отримання Платником від Міністерства аграрної політики та продовольства України сканованої копії рахунку за формою згідно з додатком 1 до цього Договору, оформленого належним чином та погодженого Замовником та Міністерством аграрної політики та продовольства України, за умови наявності бюджетних коштів на поточних рахунках Платника (підпункт 2.2.2. договору).

Оплата за товар є попередньою, якщо відповідно до договору вона має бути здійснена до моменту виконання продавцем свого обов`язку з передачі товару саме у власність, тобто до моменту переходу права власності на товар від продавця до покупця. Це випливає з визначення договору купівлі-продажу, наведеного у частині 1 статті 655 ЦК України, яка встановлює обов`язок продавця передати товар саме у власність покупця.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.08.2023 у справі № 927/211/22.

Враховуючи вищезазначені положення законодавства та умови договору, колегія суддів вважає, що договором передбачено поставку Товару партіями на умовах попередньої оплати.

У зв`язку з цим матеріалами справи та умовами укладеного правочину підтверджується, що сторонами погоджена певна процедура поставки товару та його оплати, а саме: подання заявки, направленя рахунку, сплата попередньої оплати на рівні 30% від суми рахунку, поставка товару, остаточний розрахунок (сплата 70 % суми рахунку).

При цьому, колегія суддів наголошує, що направлення заявки та виставлення рахунку передує попередній оплаті.

У зв`язку з цим колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що у відповідача виник обов`язок по поставці товару протягом 2 календарних днів після отримання передоплати у розмірі 30% вартості товару. Тобто, не зважаючи на відсутність у матеріалах справи доказів направлення Замовником заявок на поставку товару та самих заявок, Постачальник був зобов`язаний поставити Адміністрації продукції протягом 2 календарних днів з моменту отримання попередньої оплати.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що внаслідок ненадання письмових заявок відбулося прострочення кредитора.

Як було правильно встановлено місцевим господарським судом та визнається відповідачем, останнім було виставлено рахунок на оплату №ТФ1 від 17.03.2022 на загальну суму 6 079 920,00 грн.

Вищезазначений рахунок було частково сплачено Залізницею, що підтверджується платіжним дорученням №96 від 19.03.2022 (т. 1, а.с. 32) у розмірі 1 823 976,00 грн (30% від загальної вартості) з призначенням платежу: "Передоплата по дог. На постачання продов. Товарів згідно рахунку № № ТФ1 від 17 березня 2022 за бюджетною програмою 3101710 (КУКВ 2620)".

Зі змісту вказаного платіжного доручення вбачається, що банківська операція щодо перерахування коштів була проведена 21.03.2022.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що строк, в який відповідач повинен був поставити товар - до 23.03.2022 (21.03.2022 + 2 календарних дні).

Частиною 2 статті 712 ЦК України визначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (частина 2 статті 693 ЦК України).

Зі змісту частини 2 статті 693 ЦК України вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Аналогічні висновки щодо застування наведеної норми викладено Верховним Судом у постановах від 15.02.2024 у справі №910/3611/23, від 09.02.2023 у справі №910/5041/22, від 07.02.2018 у справі №910/5444/17, від 14.05.2024 у справі №916/1164/23, від 09.04.2024 у справі №909/335/23, від 27.11.2019 у справі №924/277/19.

Як було правильно встановлено місцевим господарським судом та визнається відповідачем, останнім не було здійснено поставки товару, у зв`язку з чим позивач-1 звернувся до Товариства із вимогою від 01.07.2022 №005-43 (т. 1, а.с. 87) про повернення авансованого платежу у сумі 1 823 976,00 грн.

Відповідно до пункту 6.8. договору Постачальник зобов`язаний у разі не здійснення ним поставки Товару з будь-яких причин повернути отриманий ним відповідно до умов цього правочину авансовий платіж не пізніше, ніж протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту, коли мала бути здійснена поставка.

Таким чином, колегія суддів погоджується з правовим висновком суду першої інстанції про те, що відповідач був зобов`язаний повернути суму попередньої оплати до 30.03.2022 (включно).

Виходячи з викладеного, доводи скаржника про те, що обов`язок щодо повернення суми попередньої оплати виник у відповідача лише після отримання від Адміністрації листа від 01.07.2022 №005-495 відхиляється колегією суддів у зв`язку з їх необґрунтованістю.

Як було правильно встановлено місцевим господарським судом, попередня оплата у вищезазначеному розмірі була повернута Залізниці на її банківський рахунок лише 05.07.2022 згідно платіжного доручення від вказаної дати за №390782, що підтверджується інформаційною довідкою третьої особи про надходження коштів за 05.07.2022 та визнається Залізницею.

У зв`язку із несвоєчасним поверненням відповідачем попередньої оплати, Прокурором нараховано до стягнення 14 391,92 грн 3% річних та 167 187,37 грн інфляційних втрат, нарахованих на суму попередньої оплати у розмірі 1 823 976,00 грн за період із 31.03.2022 по 04.07.2022.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) статтею 610 ЦК України кваліфікується як порушення зобов`язання.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 ЦК України.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц, від 10.04.2018 у справі №910/10156/17.

Грошовим, за змістом статей 524, 533-535, 625 ЦК України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов`язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Грошовим слід вважати будь-яке зобов`язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 758/1303/15-ц, від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц.

Зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відтак, вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №910/4590/19.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 роз`яснила, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Нормативне визначення принципу диспозитивності надає право учаснику справи вільно розпоряджатися своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина 2 статті 14 ГПК України).

При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог (частина 2 статті 237 ГПК України).

З огляду на прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, перевіривши надані заявником розрахунки інфляційних втрат та процентів за відповідний період, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 14 391,92 грн 3% річних та 167 187,37 грн інфляційних втрат

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Водночас, саме позивач повинен довести обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог та які підтверджують факт порушення/невизнання його права відповідачем.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на встановлені обставини справи та наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позову.

Доводи апелянта про ухвалення господарським судом рішення з порушенням норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права та неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції, а наявні в матеріалах справи докази свідчать про обґрунтованість викладених в оскаржуваному рішенні висновків суду.

При цьому, колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.11.1950) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судом апеляційної інстанції, інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не беруться до уваги, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищезазначене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2024 у справі №910/20108/23 прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається, відповідно, апеляційна скарга Товариства має бути залишена без задоволення.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні, на підставі статті 129 ГПК України, покладається на апелянта.

Керуючись статтями 253-254, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРРАФУД"</a> на рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2024 у справі №910/20108/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2024 у справі №910/20108/23 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/20108/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені статтями 287-289 ГПК України.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді Т.П. Козир

О.В. Агрикова