Постанова

від 26.06.2024 по справі 910/2721/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" червня 2024 р. Справа№ 910/2721/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Михальської Ю.Б.

Тищенко А.І.

за участю секретаря судового засідання Кузьменко А.М.

представники:

від позивача: Буркова О.М. (посвідчення адвоката № 000207 від 24.12.2018)

від відповідача: Шабельник К.П. в режимі відеоконференції

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "УКРЕНЕРГО" та Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-НВ"

на рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2023 (повний текст рішення складено та підписано 22.06.2023)

у справі № 910/2721/23 (суддя Гулевець О.В.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "УКРЕНЕРГО"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-НВ"

про стягнення 6 892 468,64 грн,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "УКРЕНЕРГО" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-НВ" (відповідача) про стягнення 6 892 468,64 грн, з яких: 4 194 988,39 грн основного боргу, 495 800,22 грн пені, 143 239,43 грн 3 % річних, 842 058,89 грн інфляційних втрат, 1 216 381,71 грн штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про надання послуг з передачі електричної енергії №0122-02024 від 01.01.2019.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.06.2023 у справі № 910/2721/23 позовні вимоги задоволено частково. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-НВ" на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "УКРЕНЕРГО" заборгованість у сумі 4 194 988,39 грн, пеню у сумі 271 383,46 грн, 3% річних у сумі 143 239,43 грн, інфляційні втрати у сумі 842 058,89 грн, штраф у сумі 1 014 149,07 та судовий збір у сумі 96 987,29 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "УКРЕНЕРГО" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2023 у справі № 910/2721/23 в частині відмови у стягненні пені у розмірі 224 416,76 грн, штрафу у розмірі 202 232,64 грн та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги у частині стягнення пені у розмірі 224 416,76 грн, штрафу у розмірі 202 232,64 грн задовольнити повністю. Рішення суду першої інстанції в частині стягнення основного боргу, інфляційних втрат, 3% річних залишити без змін.

Короткий зміст апеляційної скарги позивача та узагальнення її доводів

Апеляційна скарга мотивована тим, що на думку позивача, місцевим господарським судом невірно застосовано перебіг річного строку для стягнення пені та штрафу.

Короткий зміст відзиву відповідача на апеляційну скаргу позивача та узагальнення його доводів

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, відповідач вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги стосовно стягнення пені та штрафу нараховані з 03.07.2019 по 11.03.2020 (включно) та з 31.01.2020 по 11.03.2020 (включно) заявлені позивачем поза межами закінчення строку позовної давності.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРО-НВ" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2023 в частині стягнення пені у сумі 271 383,46 грн, 3% річних у сумі 143 239,43 грн, інфляційних втрат у сумі 842 058,89 грн, штрафу у сумі 1 014 149,07 грн. Ухвалити у відповідній частині нове рішення, яким відмовити в частині стягнення пені у сумі 271 383,46 грн, 3% річних у сумі 143 239, 43 грн, інфляційних втрат у сумі 842 058,89 грн, штрафу у сумі 1 014 149,07 грн.

Короткий зміст апеляційної скарги відповідача та узагальнення її доводів

Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до того, що суд першої інстанції помилково не врахував того, що позивач неправильно нарахував суму штрафу, оскільки штраф повинен бути нарахований лише на ті платежі, прострочення оплати по яким складало більше тридцяти календарних днів.

Разом з цим, відповідач не погоджується з розрахунком інфляційних, оскільки, позивачем у розрахунку нарахування інфляційних не відображено сам процес здійснення відповідних нарахувань, що на думку відповідача не дає можливості встановити яким чином позивач дійшов до таких нарахувань.

Крім того, відповідач зауважує на тому, що позивачем при нарахуванні пені не вказано формули, за якою здійснювались нарахування пені та не відображено процес здійснення розрахунку пені.

Окрім вищевикладеного, відповідач просить суд зменшити розмір заявленого до стягнення штрафних санкцій на 99 % від заявленої суми.

Також у прохальній частині апеляційної скарги відповідач просить суд апеляційної інстанції призначити у справі № 910/2721/23 судово-економічну експертизу, яка обґрунтована складністю розрахунків ціни позову.

Короткий зміст відзиву позивача на апеляційну скаргу відповідача та узагальнення його доводів

У відзиві на апеляційну скаргу, позивач наголошує на тому, що ним на підставі п. 6.7 договору нараховано штраф у розмірі 7 % у розмірі 1 216 381,71 грн (який задоволено судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні в розмірі 1 014 149,07 грн) за порушення термінів розрахунку понад тридцять календарних днів від суми простроченого платежу.

При цьому, позивач зазначає, що розрахунки інфляційних втрат та пені здійснювались за допомогою калькулятора інформаційно-правової системи "Ліга Закон".

Також, на думку позивача, матеріали справи містять усі необхідні докази для вирішення справи по суті та ухвалення об`єктивного та законного рішення, тобто неможливість вирішення даного спору без проведення судової економічної експертизи відсутня.

Крім того, позивач щодо зменшення штрафних санкцій зауважує на тому, що він виходячи з поточного стану інфраструктури енергетики, також несе значні витрати (зменшення доходів).

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно розпорядження Північного апеляційного господарського суду у справі № 910/2721/23 призначено повторний автоматизований розподіл, у зв`язку з перебуванням судді Шаптали Є.Ю. у відпустці. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 910/2721/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді: Тарасенко К.В., Михальська Ю.Б.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2023 призначено справу до розгляду на 17.01.2024; задоволено заяву представника відповідача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду по справі № 910/2721/23.

Згідно розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2024 у справі № 910/2721/23 призначено повторний автоматизований розподіл, у зв`язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. у відпустці. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.01.2024, справу № 910/2721/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді: Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "УКРЕНЕРГО" та Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-НВ" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2023 у справі № 910/2721/23 колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Іоннікової І.А., суддів: Михальської Ю.Б., Тищенко А.І.; розгляд справи здійснювати за раніше визначеною датою (17.01.2024).

17.01.2024 судове засідання не відбулося, у зв`язку із оголошеною у місті Києві повітряною тривогою.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2024 розгляд справи № 910/2721/23 призначено на 20.03.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2024 розгляд справи № 910/2721/23 відкладено на 08.05.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду занесеною до протоколу судового засідання від 08.05.2024 оголошено перерву до 26.06.2024.

В судове засідання, яке відбулося 26.06.2024 з`явився до приміщення суду апеляційної інстанції представник позивача. Представник відповідача брав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Розглянувши викладене відповідачем у апеляційній скарзі клопотання про призначення судово-економічну експертизу, заслухавши думку сторін з цього приводу, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Системний аналіз ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України та ч. 1 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України дає підстави дійти висновку, що суд призначає експертизу у випадку коли для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо та якщо жодною стороною не наданий висновок експерта з питань, вирішення яких має значення для справи.

Отже, судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Враховуючи, що для з`ясування обставин, що мають значення для даної справи, відсутня необхідність спеціальних знань у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо, а наявні матеріали справи є достатніми для встановлення та оцінки обставин, які є предметом розгляду у даній справі, судова колегія дійшла висновку про відсутність обставин, що свідчать про дійсну необхідність проведення судово-економічної експертизи.

У судовому засіданні представники позивача та відповідача підтримали свої правові позиції щодо апеляційних скарг.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, розглянувши доводи апеляційних скарг, дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

01.01.2019 між Державним підприємством "Національна енергетична компанія "УКРЕНЕРГО" правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "УКРЕНЕРГО" (ОСП, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРО-НВ" (користувач, відповідач) був укладений договір № 0122-02024 про надання послуг з передачі електричної енергії (надалі - договір).

У п. 1.1 договору сторони погодили, ОСП зобов`язується надавати послугу з передачі електричної енергії, а користувач зобов`язується здійснювати оплату за послугу відповідно до умов цього договору.

Відповідно до п. 1.2 договору, сторони здійснюють свою діяльність відповідно до чинного законодавства України, Правила ринку, Кодексу системи передачі, Кодексу систем розподілу, Кодексу комерційного обліку, ліцензій, відповідно до яких сторони здійснюють господарську діяльність, інших нормативно-правових актів, що забезпечують функціонування ринку електричної енергії України.

Ціна договору визначається згідно з діючим на момент надання послуги тарифом на послуги з передачі електричної енергії, встановленим регулятором та оприлюднюється ОСП на власному веб-сайті в мережі інтернет (п. 3.1 договору).

За змістом п. 4.1 договору, в редакції додаткової угоди від 29.11.2019 до договору, для розрахунків за цим договором використовується плановий і фактичний обсяг послуги: 1) плановий обсяг послуги визначається на основі наданих користувачем і погоджених ОСП повідомлень щодо планового обсягу передачі електроенергії на розрахунковий місяць; 2) визначення фактичного обсягу послуги у розрахунковому місяці здійснюється: ля ОСР на підставі даних щодо обсягів технологічних витрат електричної енергії на її розподіл електричними мережами ОСР; для електропостачальників на підставі даних щодо обсягів споживання електричної енергії споживачами електропостачальників; для споживачів електричної енергії, які мають намір купувати електричну енергію для власного споживання за двосторонніми договорами та на організованих сегментах ринку, незалежно від точки приєднання на підставі даних щодо обсягів споживання електричної енергії цими споживачами; для споживачів електричної енергії, які приєднані до мереж ОСП, незалежно від способу купівлі електричної енергії (в електропостачальника за Правилами роздрібного ринку чи за двосторонніми договорами та на організованих сегментах ринку) на підставі даних щодо обсягів споживання електричної енергії цими споживачами; для виробників електричної енергії на підставі даних щодо обсягів електричної енергії, необхідної для забезпечення власних потреб електричних станцій, на яких відсутня генерація. З цією метою застосовується дані обліку Адміністратора комерційного обліку та ЕІС користувача.

Відповідно до п. 5.1 договору планова та фактична вартість послуги (грн) за цим договором визначається шляхом множення планового та фактичного обсягу послуги (МВт*год) за розрахунковий період на тариф, встановлений Регулятором (грн/МВт*год). На вартість Послуги нараховується податок на додану вартість відповідно до законодавства України.

Розрахунковим періодом за цим договором є 1 календарний місяць (п. 6.1 договору).

Відповідно до умов п. 6.2 договору користувач здійснює поетапну передоплату планової вартості послуги ОСП таким чином: 1 платіж - до 17.00 години другого банківського дня розрахункового місяця у розмірі не менше 1/5 від планової вартості послуги, визначеної згідно з розділом 5 цього договору. Подальша оплата може здійснюватися щоденно, або шляхом сплати 1/5 від планової вартості послуг, яка визначена згідно з розділом 5 договору, у кожен з наступних періодів:

2 платіж - з 06 до 10 числа розрахункового місяця;

3 платіж - з 11 до 15 числа розрахункового місяця;

4 платіж - з 16 до 20 числа розрахункового місяця;

5 платіж - з 21 до 25 числа розрахункового місяця.

При цьому розмір оплати у вказані періоди повинен бути не менше планової вартості послуг, яка визначена згідно з розділом 5 цього договору, на 5 днів наперед.

Пунктом 10.1 договору визначено, що планові обсяги передачі електроенергії користувач зобов`язаний подавати ОСП до 25 (двадцять п`ятого) числа місяця, що передує розрахунковому місяцю. ОСП протягом 5 (п`яти) робочих днів погоджує планові обсяги передачі і повертає їх користувачу. ОСП протягом перших 5 (п`яти) робочих днів місяця, наступного за розрахунковим, направляє користувачу акт приймання-передачі наданої послуги. Користувач, отримавши акт приймання-передачі наданої послуги, протягом 3 робочих днів місяця, наступного за розрахунковим, повертає його ОСП, підписаний зі свого боку.

Відповідно до п. 10.4 договору рахунки, акти приймання-передачі, акти звірки розрахунки, будь-які повідомлення зі цим договором повинні направлятись однією стороною іншій електронною поштою або факсимільним повідомленням, а також повинні бути обов`язково підтверджені рекомендованим листом, іншим поштовим відправленням або доставлені кур`єром під розписку за адресою, зазначеною в цьому договорі.

Рахунки, акти приймання-передачі, акти звірки розрахунків, повідомлення вважаються отриманими стороною: у день їх доставки кур`єром, що підтверджуються квитанцією про вручення одержувачеві, що підписується його уповноваженим представником; у день особистого вручення, що підтверджується підписом одержувача та/або реєстрацією вхідної кореспонденції, або третій календарний день від дати отримання поштовим відділенням зв`язку, в якому обслуговується одержувач (у разі направлення поштою рекомендованим листом); у день направлення за допомогою Сервісу та/або електронною поштою.

Згідно з п. 6.5 договору користувач здійснює розрахунок з ОСП за фактичний обсяг послуги протягом 3 банківських днів з моменту та на підставі отримання акту приймання-передачі послуги, який ОСП надає користувачу протягом перших 5 робочих днів місяця, наступного за розрахунковим. Оплата послуги здійснюється на підставі рахунків, наданих ОСП або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою "Системи управління ринком" (далі - Сервіс), з використанням електронно-цифрового підпису тієї особи, яка уповноважена підписувати документи в електронному вигляді у порядку, визначеному законодавством.

У разі виникнення розбіжностей за отриманим від ОСП за попередній розрахунковий місяць актом приймання-передачі послуги користувач має право оскаржити зазначену в акті приймання-передачі послуги вартість послуги шляхом направлення ОСП повідомлення протягом 5 робочих днів з моменту отримання акта. Процедура оскарження не звільняє користувача від платіжного зобов`язання у встановлений договором термін. Якщо користувач не надає ОСП повідомлення з обґрунтуванням розбіжностей протягом 5 робочих днів з дати отримання акта приймання-передачі послуги, то вважається, що цей акт прийнято без розбіжностей (п. 6.6 договору).

У відповідності до п. 7.1 договору ОСП має право на отримання від користувача своєчасну оплату за послугу.

Договір набуває чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2019. Якщо користувач не направив ОСП у строк не менший ніж за місяць до закінчення терміну дії договору повідомлення про припинення дії договору, то цей договір вважається подовженим на наступний календарний рік на тих самих умовах (п. 14.1 договору).

Додатком №1 до договору сторонами визначено перелік віртуальних точок комерційного обліку користувача на межі з оператором системи передачі.

В обґрунтування заявленого позову, позивач зазначив, що на виконання умов договору позивач виконав свої зобов`язання та надав відповідачу послуги, що підтверджується: актами приймання-передачі послуг:

- липень 2019 на суму 1 212 426,74 грн (актом коригування від 31.08.2019 змінилась загальна вартість наданих послуг у зв`язку зі зміною фактичних обсягів - 4 147 381,14 грн);

- серпень 2019 на суму 3 573 343,14 грн (актом коригування від 02.01.2020 змiнилась загальна вартість наданих послуг у зв`язку зі зміною фактичних обсягів - 3 669 112,31 грн);

- вересень 2019 на суму 1 421 776,44 грн (актом коригування від 17.02.2020 змiнилась загальна вартість наданих послуг у зв`язку зі зміною фактичних обсягів - 1 420 685,90 грн);

- жовтень 2019 на суму 1 797 779,60 грн (актом коригування від 30.03.2020 змiнилась загальна вартість наданих послуг у зв`язку зі зміною фактичних обсягів - 1 806 780,08 грн);

- листопад 2019 на суму 1 505 419,25 грн (актом коригування від 18.05.2020 змiнилась загальна вартість наданих послуг у зв`язку зі зміною фактичних обсягів - 1 449 307,20 грн);

- грудень 2019 на суму 1 281 638,82 грн (актом коригування від 19.06.2020 змінилась загальна вартість наданих послуг у зв`язку зі зміною фактичних обсягів - 1 301 589,95 грн);

- січень 2020 на суму 1 771 659,95 грн (актом коригування від 18.08.2020 змiнилась загальна вартість наданих послуг у зв`язку зі зміною фактичних обсягів (- 96 761,67 грн));

- лютий 2020 на суму 1 542 300,74 грн (актом коригування від 23.09.2020 змiнилась загальна вартість наданих послуг у зв`язку зі зміною фактичних обсягів (+1706,67));

- березень 2020 на суму 1 419 109,63 грн (актом коригування від 29.09.2020 змiнилась загальна вартість наданих послуг у зв`язку зі зміною фактичних обсягів (-20891,17));

- квітень 2020 на суму 1 314 094,16 грн (актом коригування від 02.11.2020 змiнилась загальна вартість наданих послуг у зв`язку зі зміною фактичних обсягів (- 80366,91));

- травень 2020 на суму 1 265 283,77 грн (актом коригування вiд 17.11.2020 змінилась загальна вартість наданих послуг у зв`язку зі зміною фактичних обсягів (- 81523,84));

- червень 2020 на суму 1 391190,96 грн (актом коригування від 25.11.2020 змiнилась загальна вартість наданих послуг у зв`язку зі зміною фактичних обсягів (-76915,73));

- липень 2020 на суму 1 587 593,75 грн (актом коригування від 21.12.2020 змiнилась загальна вартість наданих послуг у зв`язку зі зміною фактичних обсягів (- 39 663,55));

- серпень 2020 на суму 2 332 497,32 грн (актом коригування від 18.01.2021 змiнилась загальна вартість наданих послуг у зв`язку зі зміною фактичних обсягів (-142 902,73));

- вересень 2020 на суму 2 250799,91 грн (актом коригування від 19.02.2021 змiнилась загальна вартість наданих послуг у зв`язку зі зміною фактичних обсягів (-26851,18));

- жовтень 2020 на суму 2 825 850,86 грн (актом коригування вiд 16.08.2021 змiнилась загальна вартість наданих послуг у зв`язку зі зміною фактичних обсягiв (+91 736,34));

- листопад 2020 на суму 3 023 305,79 грн (актом коригування від 20.09.2021 змiнилась загальна вартість наданих послуг у зв`язку зі зміною фактичних обсягів (- 19936,30));

- грудень 2020 на суму 3 236 277,10 грн (актом коригування від 27.09.2021 змiнилась загальна вартість наданих послуг у зв`язку зі зміною фактичних обсягів (+156860,52));

- січень 2021 на суму 2 607 426,58 грн (актом коригування вiд 20.10.2021 змiнилась загальна вартість наданих послуг у зв`язку зі зміною фактичних обсягів (+59781,13));

- лютий 2021 на суму 2 409 024,18 грн (актом коригування від 29.10.2021 змінилась загальна вартість наданих послуг у зв`язку зі зміною фактичних обсягів (+180 109,49));

- березень 2021 на суму 2 418 471,32 грн (актом коригування від 17.11.2021 змінилась загальна вартість наданих послуг у зв`язку зі зміною фактичних обсягів (-59656,96));

- квітень 2021 на суму 2150162,74 грн (актом коригування від 17.12.2021 змінилась загальна вартість наданих послуг у зв`язку зі зміною фактичних обсягів (-329096,73));

- травень 2021 на суму 1 943 896,54 грн (актом коригування вiд 29.12.2021 змінилась загальна вартість наданих послуг у зв`язку зі зміною фактичних обсягів (- 161 697,02));

- червень 2021 на суму 1 837 540,31 грн (актом коригування від 30.12.2021 змiнилась загальна вартість наданих послуг у зв`язку зі зміною фактичних обсягів (- 161 214,84));

- липень 2021 на суму 1 906 593,64 грн (актом коригування від 28.01.2022 змiнилась загальна вартість наданих послуг у зв`язку зі зміною фактичних обсягів (-129 125,80));

- серпень 2021 на суму 1 918 521,43 грн (актом коригування від 21.02.2022 змiнилась загальна вартість наданих послуг у зв`язку зі зміною фактичних обсягів (-293103,47));

- вересень 2021 на суму 1 882 299,26 грн (актом коригування вiд 21.03.2022 змiнилась загальна вартість наданих послуг у зв`язку зі зміною фактичних обсягів (+71000,68));

- жовтень 2021 на суму 3 035 576,53 грн (актом коригування від 19.05.2022 змiнилась загальна вартість наданих послуг у зв`язку зi змiною фактичних обсягів (+391354,98));

- листопад 2021 на суму 3 064 796,23 грн (актом коригування від 30.05.2022 змiнилась загальна вартість наданих послуг у зв`язку зі зміною фактичних обсягів (+236747,22);

- грудень 2021 на суму 2 295 537,10 грн (актом коригування від 16.06.2022 змiнилась загальна вартість наданих послуг у зв`язку зі зміною фактичних обсягiв (+50135,41));

- січень 2022 на суму 2 581 963,98 грн (актом коригування від 29.06.2022 змiнилась загальна вартість наданих послуг у зв`язку зі зміною фактичних обсягів (+215 079,61));

- лютий 2022 на суму 2 141 979,74 грн (актом коригування вiд 27.07.2022 змiнилась загальна вартість наданих послуг у зв`язку зі зміною фактичних обсягів (+296 286,21));

- березень 2022 на суму 1 348 548,47 (актом коригування від 18.08.2022 змiнилась загальна вартість наданих послуг у зв`язку зі зміною фактичних обсягів (+88 764,50));

- квітень 2022 на суму 78 396,13 грн (актом коригування вiд 20.09.2022 змінилась загальна вартість наданих послуг у зв`язку зі зміною фактичних обсягів (+12 136,11).

На підтвердження надіслання відповідачу актів приймання-передачі послуг та актів коригування позивачем надано до матеріалів справи витяги з Сервісу "Аскод онлайн", поштові відправлення ПАТ "Укрпошта".

Позивачем у період з липня 2019 - по березень 2022 були виставлені відповідачу рахунки фактури, які направлені на електронну пошту ТОВ "АГРО-НВ" "protsenkova@ulf.com.ua" за допомогою Сервісу, на підтвердження чого позивач долучив до матеріалів справи роздруківки з Сервісу "АСКОД".

За доводами позивача, відповідач не виконав свої зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати наданих послуг, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 4 194 988,39 грн.

У зв`язку із простроченням грошового зобов`язання позивачем нараховані пеня у сумі 495 800,22 грн, 3% річних у сумі 143 239,43 грн, інфляційні втрати у сумі 842 058,89 грн, штраф у сумі 1 216 381,71 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.06.2023 у справі № 910/2721/23 позовні вимоги задоволено частково. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-НВ" на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "УКРЕНЕРГО" заборгованість у сумі 4 194 988,39 грн, пеню у сумі 271 383,46 грн, 3% річних у сумі 143 239,43 грн, інфляційні втрати у сумі 842 058,89 грн, штраф у сумі 1 014 149,07 та судовий збір у сумі 96 987,29 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

В силу вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, вивчивши доводи апеляційних скарг, відзивів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційні скарги позивача та відповідача не підлягають задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Судова колегія констатує, що судове рішення оскаржується стронами в частині пені, штрафу та інфляційних втрат та 3 % річних.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У зв`язку із простроченням оплати поставленої електричної енергії позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у сумі 495 800,22 грн, 3% річних у сумі 143 239,43 грн, інфляційні втрати у сумі 842 058,89 грн, штраф у сумі 1 216 381,71 грн.

В силу вимог ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідальність у вигляді пені та штрафу за порушення строків оплати передбачена у пункті 6.7. договору, згідно із яким сторони погодили, що передбачено, що у випадку порушення користувачем термінів розрахунку ОСП має право нарахувати пеню у розмірі 0,1 % (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Пеня нараховується до повного виконання користувачем своїх зобов`язань.

За прострочення зазначеного терміну понад тридцять календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % від суми простроченого платежу.

У разі якщо фактичний обсяг оплати користувачем послуги перевищує суму, зазначену в акті приймання-передачі наданої послуги, ОСП (за заявою користувача) протягом 5 банківських днів з дня отримання заяви повертає користувачу надлишок коштів або враховує їх як оплату послуги наступних розрахункових періодів.

Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі ч. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунки пені, штрафу, 3% річних, інфляційних втрат, судом першої інстанції вірно встановлено, що до стягнення з відповідача підлягають пеня у сумі 495 800,22 грн, штраф у сумі 1 216 381,71 грн, 3% річних у сумі 143 239,43 грн, інфляційні втрати у сумі 842 058,89 грн.

Поряд з тим, відповідачем в суді першої інстанції було заявлено про застосування строків позовної давності до вимог про стягнення пені та штрафу за період з 02.07.2019 по 20.02.2022.

Строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

У відповідності до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільногоправа або інтересу.

Цивільним кодексом України визначено два види строків позовної давності: а) загальний; б) спеціальні.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог, в тому числі, про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Судом першої інстанції правомірно встановлено, що позивач нараховує пеню на суму боргу з урахуванням періодичної часткової оплати за період з 03.07.2019 по 15.02.2022 та штраф з 31.01.2020 по 03.01.2022.

При цьому, судова колегія зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.

Зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2023 № 383 строк карантину було продовжено до 30.06.2023.

Законом України № 530-ІХ від 17.03.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати").

Законом України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 12 натупного змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст.ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".

Отже, у п. 12 розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України у редакції Закону України від 30.03.2020 № 540-IX визначено статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності, які продовжено на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що вимоги про стягнення пені та штрафу, нараховані з 03.07.2019 - по 11.03.2020 (включно) та з 31.01.2020 - по 11.03.2020 (включно), заявлені позивачем поза межами закінчення строку позовної давності.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення пені та штрафу є частково обґрунтованими в частині стягнення пені у сумі 271 383,46 грн та штрафу у сумі 1 014 149,07 грн.

Також відповідачем заявлено про зменшення розміру штрафу на 99% від заявленої суми.

У зазначеній заяві відповідач посилається на те, що позивачем не надано доказів спричинення йому шкоди внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем своїх зобов`язань, а також посилається на те, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, відповідач несе значні втрати при значному зменшення доходу від здійснення своєї підприємницької діяльності, а тому стягнення у надмірно великому розмірі призведе до значного погіршення фінансового становища відповідача.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Положенням ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Визначені наведеними нормами положення з урахуванням приписів Господарського процесуального кодексу України щодо загальних засад господарського судочинства та щодо обов`язку суду сприяти учасникам судового процесу в реалізації їхніх прав дає право суду зменшити розмір штрафних санкцій за умови, що він значно перевищує розмір завданих допущеним порушенням збитків.

Статтею 546 Цивільного кодексу України неустойка (штраф, пеня) віднесена до переліку видів забезпечення виконання зобов`язань.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з приписами ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Отже, неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Отже, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку. Крім цього, зменшення розміру штрафних санкцій не є обов`язком суду, а його правом і виключно у виняткових випадках.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 2 ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Так, форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.12.2020 у справі № 913/785/17 та від 30.11.2021 у справі № 913/785/17.

Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази та доводи відповідача, судова колегія зазначає, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення порушень, незалежно від того, чи завдано у зв`язку з цим збитки.

Разом з тим, колегія суддів зауважує на тому, що відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження наявності скрутного майнового становища, поважності причин неналежного виконання зобов`язань та причинних наслідків, винятковості даного випадку, а тому клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу суд залишає без задоволення.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у спірних правовідносинах позивачем доведено наявність правових підстав для часкового задоволення позовних вимог.

Отже, наведені у апеляційних скаргах аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційних скарг відповідача.

В свою чергу, викладені сторонами у відзивах на апеляційні скарги доводи є документально обґрунтованими та такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді даної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржників та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Висновки за результатами апеляційної скарги

За таких обставин, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи, підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення місцевого господарського суду у даній справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку про те, що апеляційні скарги є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Судові витрати

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційних скарг, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржників.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "УКРЕНЕРГО" та Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-НВ" залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2023 у справі № 910/2721/23 - без змін.

Матеріали справи № 910/2721/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 02.09.2024 після виходу колегії суддів з відпустки.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді Ю.Б. Михальська

А.І. Тищенко