Постанова

від 03.12.2024 по справі 910/2721/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/2721/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратової І.Д. - головуючої, суддів - Бакуліної С.В., Губенко Н.М.

за участю секретаря судового засідання - Омельчук А.В.,

за участю представників учасників справи:

позивача - Буркової О.М. (адвокат),

відповідача - Шабельник К.П. (адвокат),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-НВ"

на рішення Господарського суду міста Києва

(суддя - Гулевець О.В.)

від 07.06.2023

та постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуюча -Іоннікова І.А., судді -Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.)

від 26.06.2024

у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-НВ"

про стягнення 6 892 468,64 грн.

Короткий зміст позовних вимог

1. У лютому 2023 року Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - позивач, скаржник, Компанія) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-НВ" (далі - відповідач, ТОВ "Агро-НВ", Товариство) про стягнення 6 892 468,64 грн, з яких: 4 194 988,39 грн основного боргу, 495 800,22 грн пені, 143 239,43 грн 3 % річних, 842 058,89 грн інфляційних втрат, 1 216 381,71 грн штрафу.

2. Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов договору про надання послуг з передачі електричної енергії № 0122-02024 від 01.01.2019.

3. У суді першої інстанції відповідачем подано клопотання, в якому останній просив суд у разі задоволення судом позовних вимог зменшити розмір штрафу на 99% від заявленої суми. Крім того, відповідачем заявлено про застосування позовної давності до нарахованих позивачем пені та штрафу, 3% річних та інфляційних втрат у період з 02.07.2019 по 20.02.2022 та надано свій контррозрахунок.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

4. 01.01.2019 між Державним підприємством "Національна енергетична компанія "Укренерго" правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (ОСП) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-НВ" (користувач) укладений договір № 0122-02024 про надання послуг з передачі електричної енергії (надалі - договір).

5. У пункті 1.1 договору сторони погодили, що ОСП зобов`язується надавати послугу з передачі електричної енергії, а користувач зобов`язується здійснювати оплату за послугу відповідно до умов цього договору.

6. Згідно з пунктом 1.2 договору, сторони здійснюють свою діяльність відповідно до чинного законодавства України, Правил ринку, Кодексу системи передачі, Кодексу систем розподілу, Кодексу комерційного обліку, ліцензій, відповідно до яких сторони здійснюють господарську діяльність, інших нормативно-правових актів, що забезпечують функціонування ринку електричної енергії України.

7. Ціна договору визначається згідно з діючим на момент надання послуги тарифом на послуги з передачі електричної енергії, встановленим регулятором та оприлюднюється ОСП на власному веб-сайті в мережі інтернет (пункт 3.1 договору).

8. За змістом пункту 4.1 договору, в редакції додаткової угоди від 29.11.2019 до договору, для розрахунків за цим договором використовується плановий і фактичний обсяг послуги: 1) плановий обсяг послуги визначається на основі наданих користувачем і погоджених ОСП повідомлень щодо планового обсягу передачі електроенергії на розрахунковий місяць; 2) визначення фактичного обсягу послуги у розрахунковому місяці здійснюється: для ОСР на підставі даних щодо обсягів технологічних витрат електричної енергії на її розподіл електричними мережами ОСР; для електропостачальників на підставі даних щодо обсягів споживання електричної енергії споживачами електропостачальників; для споживачів електричної енергії, які мають намір купувати електричну енергію для власного споживання за двосторонніми договорами та на організованих сегментах ринку, незалежно від точки приєднання на підставі даних щодо обсягів споживання електричної енергії цими споживачами; для споживачів електричної енергії, які приєднані до мереж ОСП, незалежно від способу купівлі електричної енергії (в електропостачальника за Правилами роздрібного ринку чи за двосторонніми договорами та на організованих сегментах ринку) на підставі даних щодо обсягів споживання електричної енергії цими споживачами; для виробників електричної енергії на підставі даних щодо обсягів електричної енергії, необхідної для забезпечення власних потреб електричних станцій, на яких відсутня генерація. З цією метою застосовується дані обліку Адміністратора комерційного обліку та ЕІС користувача.

9. Відповідно до пункту 5.1 договору планова та фактична вартість послуги (грн) за цим договором визначається шляхом множення планового та фактичного обсягу послуги (МВт*год) за розрахунковий період на тариф, встановлений Регулятором (грн/МВт*год). На вартість Послуги нараховується податок на додану вартість відповідно до законодавства України.

10. Розрахунковим періодом за цим договором є 1 календарний місяць (пункт 6.1 договору).

11. Відповідно до умов п. 6.2 договору користувач здійснює поетапну передоплату планової вартості послуги ОСП таким чином: 1 платіж - до 17.00 години другого банківського дня розрахункового місяця у розмірі не менше 1/5 від планової вартості послуги, визначеної згідно з розділом 5 цього договору. Подальша оплата може здійснюватися щоденно, або шляхом сплати 1/5 від планової вартості послуг, яка визначена згідно з розділом 5 договору, у кожен з наступних періодів:

2 платіж - з 06 до 10 числа розрахункового місяця;

3 платіж - з 11 до 15 числа розрахункового місяця;

4 платіж - з 16 до 20 числа розрахункового місяця;

5 платіж - з 21 до 25 числа розрахункового місяця.

При цьому розмір оплати у вказані періоди повинен бути не менше планової вартості послуг, яка визначена згідно з розділом 5 цього договору, на 5 днів наперед.

12. Пунктом 10.1 договору визначено, що планові обсяги передачі електроенергії користувач зобов`язаний подавати ОСП до 25 (двадцять п`ятого) числа місяця, що передує розрахунковому місяцю. ОСП протягом 5 (п`яти) робочих днів погоджує планові обсяги передачі і повертає їх користувачу. ОСП протягом перших 5 (п`яти) робочих днів місяця, наступного за розрахунковим, направляє користувачу акт приймання-передачі наданої послуги. Користувач, отримавши акт приймання-передачі наданої послуги, протягом 3 робочих днів місяця, наступного за розрахунковим, повертає його ОСП, підписаний зі свого боку.

13. Відповідно до пункту 10.4 договору рахунки, акти приймання-передачі, акти звірки розрахунки, будь-які повідомлення за цим договором повинні направлятись однією стороною іншій електронною поштою або факсимільним повідомленням, а також повинні бути обов`язково підтверджені рекомендованим листом, іншим поштовим відправленням або доставлені кур`єром під розписку за адресою, зазначеною в цьому договорі.

14. Рахунки, акти приймання-передачі, акти звірки розрахунків, повідомлення вважаються отриманими стороною: у день їх доставки кур`єром, що підтверджуються квитанцією про вручення одержувачеві, що підписується його уповноваженим представником; у день особистого вручення, що підтверджується підписом одержувача та/або реєстрацією вхідної кореспонденції, або третій календарний день від дати отримання поштовим відділенням зв`язку, в якому обслуговується одержувач (у разі направлення поштою рекомендованим листом); у день направлення за допомогою Сервісу та/або електронною поштою.

15. Згідно з пунктом 6.5 договору користувач здійснює розрахунок з ОСП за фактичний обсяг послуги протягом 3 банківських днів з моменту та на підставі отримання акту приймання-передачі послуги, який ОСП надає користувачу протягом перших 5 робочих днів місяця, наступного за розрахунковим. Оплата послуги здійснюється на підставі рахунків, наданих ОСП або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою "Системи управління ринком" (далі - Сервіс), з використанням електронно-цифрового підпису тієї особи, яка уповноважена підписувати документи в електронному вигляді у порядку, визначеному законодавством.

16. У разі виникнення розбіжностей за отриманим від ОСП за попередній розрахунковий місяць актом приймання-передачі послуги користувач має право оскаржити зазначену в акті приймання-передачі послуги вартість послуги шляхом направлення ОСП повідомлення протягом 5 робочих днів з моменту отримання акта. Процедура оскарження не звільняє користувача від платіжного зобов`язання у встановлений договором термін. Якщо користувач не надає ОСП повідомлення з обґрунтуванням розбіжностей протягом 5 робочих днів з дати отримання акта приймання-передачі послуги, то вважається, що цей акт прийнято без розбіжностей (пункт 6.6 договору).

17. У відповідності до пункту 7.1 договору ОСП має право на отримання від користувача своєчасної оплати за послугу.

18. Договір набуває чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2019. Якщо користувач не направив ОСП у строк не менший ніж за місяць до закінчення терміну дії договору повідомлення про припинення дії договору, то цей договір вважається подовженим на наступний календарний рік на тих самих умовах (пункт 14.1 договору).

19. Додатком №1 до договору сторонами визначено перелік віртуальних точок комерційного обліку користувача на межі з оператором системи передачі.

20. Звертаючись з цим позовом до суду позивач зазначав, що на виконання умов договору позивач виконав свої зобов`язання та надав відповідачу послуги, що підтверджується актами приймання-передачі послуг, копії яких наявні в матеріалах цієї справи. На підтвердження надіслання відповідачу актів приймання-передачі послуг та актів коригування позивачем надано до матеріалів справи витяги з Сервісу "Аскод онлайн", поштові відправлення ПАТ "Укрпошта".

Позивачем у період з липня 2019 по березень 2022 виставлені відповідачу рахунки фактури, які направлені на електронну пошту ТОВ "АГРО-НВ" "protsenkova@ulf.com.ua" за допомогою Сервісу, на підтвердження чого позивач долучив до матеріалів справи роздруківки з Сервісу "АСКОД".

За доводами позивача, відповідач не виконав свої зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати наданих послуг, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 4 194 988,39 грн. У зв`язку із простроченням грошового зобов`язання позивачем нараховані пеня у сумі 495 800,22 грн, 3% річних у сумі 143 239,43 грн, інфляційні втрати у сумі 842 058,89 грн, штраф у сумі 1 216 381,71 грн.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

21. Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.06.2023, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.06.2024, позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у сумі 4 194 988,39 грн, пеню у сумі 271 383,46 грн, 3% річних у сумі 143 239,43 грн, інфляційні втрати у сумі 842 058,89 грн, штраф у сумі 1 014 149,07 та судовий збір у сумі 96 987,29 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

22. Суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що вимоги про стягнення пені та штрафу, нараховані з 03.07.2019 по 11.03.2020 (включно) та з 31.01.2020 по 11.03.2020 (включно), заявлені позивачем поза межами закінчення строку позовної давності, тому в цій частині позов не підлягає задоволенню.

Короткий зміст доводів та вимог касаційних скарг

23 23.09.2024 позивач подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій в частині відмови у стягненні 224 416,76 грн пені, 202 232,64 грн штрафу, ухвалити в цій частині нове рішення, яким вимоги позивача в цій частині задовольнити.

24. Підставою касаційного оскарження судових рішень позивач визначив пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України.

В обґрунтування зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми статті 256, пункту 1 частини другої статті 258, статті 261 Цивільного кодексу України, і не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 13.07.2022 у справі № 925/577/21 (щодо продовження строку стосовно стягнення пені, який визначений статтею 258 Цивільного кодексу України та який продовжується на строк дії карантину, який встановлений постановою КМУ № 211 від 11.03.2020) та від 22.09.2022 у справі № 920/724/21 (річний строк позовної давності для нарахування пені, який почав свій перебіг з 03.07.2019 станом на час введення карантину не сплинув, у зв`язку з чим звернення позивача з вимогою до суду про стягнення пені відбулося в межах позовної давності). Скаржник також зазначає, що близька за змістом правова позиція щодо застосування статті 258 Цивільного кодексу України та пункту 12 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 06.05.2021 у справі № 903/323/20, від 31.05.2022 у справі № 926/1812/21, від 22.06.2022 у справі № 916/1157/21.

25. Також 24.09.2024 відповідач подав до Верховного Суду касаційну скаргу (з урахуванням заяви про усунення недоліків та нової редакції касаційної скарги), в якій просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій в частині стягнення з відповідача штрафу в сумі 720 499,87 грн та передати справу в цій частині на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

26. Підставами касаційного оскарження судових рішень відповідач визначив пункти 3 та 4 частини другої статті 287 ГПК України, з урахуванням пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України.

Обґрунтовуючи наявність підстави касаційного оскарження відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України скаржник зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо застосування частини першої статті 230 та частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України, частини першої та другої статті 549 Цивільного кодексу України з урахуванням спірних правовідносин та пункту 6.7 Договору про надання послуг з передачі електричної енергії (відповідно до якого передбачене додаткове стягнення штрафу у розмірі 7% від суми простроченого платежу за прострочення терміну оплати понад тридцять календарних днів) в частині способу розрахунку штрафу за зазначеним пунктом.

27. Скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій порушили норми статей 73-79, частини першої статті 86, частини другої статті 86, статті 210, частин першої, другої, п`ятої статті 236 ГПК України, оскільки належним чином не дослідили докази у справі, а саме пункт 6.7 Договору, надані позивачем та відповідачем розрахунок та контррозрахунок (пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України з урахуванням пункту 1 частини третьої статті 310 цього Кодексу).

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

28. Від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якій просить Суд залишити скаргу відповідача без задоволення.

29. Від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу позивача, в якому просить Суд відмовити у задоволенні касаційної скарги, а судові рішення, в оскаржуваній позивачем частині, залишити без змін.

Позиція Верховного Суду

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосоване законодавство

30. Імперативними приписами частини другої статті 300 Господарського процесуального кодексу України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

31. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

32. У розгляді доводів та вимог касаційних скарг Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником /скаржниками і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Щодо касаційної скарги ТОВ "Агро-НВ"

33. Слід зазначити, що касаційне провадження у даній справі за касаційною скаргою Товариства відкрито на підставі пунктів 3 та 4 частини другої статті 287 ГПК України, з урахуванням пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України.

Обґрунтовуючи наявність підстави касаційного оскарження відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України скаржник зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо застосування частини першої статті 230 та частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України, частини першої та другої статті 549 Цивільного кодексу України з урахуванням спірних правовідносин та пункту 6.7 Договору про надання послуг з передачі електричної енергії (відповідно до якого передбачене додаткове стягнення штрафу у розмірі 7% від суми простроченого платежу за прострочення терміну оплати понад тридцять календарних днів) в частині способу розрахунку штрафу за зазначеним пунктом.

Крім того Товариство вважає, що суди попередніх інстанцій порушили норми статей 73-79, частини першої статті 86, частини другої статті 86, статті 210, частин першої, другої, п`ятої статті 236 ГПК України, оскільки належним чином не дослідили докази у справі, а саме пункт 6.7 Договору, надані позивачем та відповідачем розрахунок та контррозрахунок (пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України з урахуванням пункту 1 частини третьої статті 310 цього Кодексу).

34. Стосовно наведеного Суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України скаржник повинен обґрунтувати, в чому саме полягає неправильне застосування норми матеріального права чи порушення норми процесуального права, щодо якої відсутній висновок Верховного Суду (у чому саме полягає помилка судів попередніх інстанцій при застосуванні відповідних норм права та як саме ці норми права судами були застосовано неправильно). Водночас формування правового висновку не може ставитись у пряму залежність від обставин конкретної справи та зібраних у ній доказів і здійснюватися поза визначеними ГПК України межами розгляду справи судом касаційної інстанції.

35. Товариство оскаржує рішення судів попередніх судових інстанцій лише в частині стягнення з відповідача штрафу в сумі 720 499,87 грн. В інших частинах судові рішення Товариством не оскаржуються, відповідно не переглядаються касаційним судом.

Зі змісту касаційної скарги Товариства вбачається, що останнє не згодне з розрахунком розміру штрафу (7%), який був здійснений Компанією на підставі пункту 6.7 укладеного між ними договору. При цьому Товариство зазначає про неправильне застосування судами попередніх судових інстанцій частини першої статті 230 та частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України, а також частини першої та другої статті 549 Цивільного кодексу України, які є загальними нормами визначення штрафних санкцій (штрафу, пені) та не вказує, в чому саме полягає помилка судів попередніх судових інстанцій при застосуванні відповідних норм матеріального права та як саме ці норми судами були застосовані неправильно. З касаційної скарги вбачається незгода скаржника саме з механізмом обчислення штрафу.

Суд вважає, що доводи Товариства фактично зводяться до необхідності надання (формування) Судом висновку щодо правильності здійсненого Компанією розрахунку штрафу на підставі пункту 6.7 договору, здійснення правильності нарахованого Компанією штрафу, а також тлумачення пункту 6.7 договору, тобто, до здійснення оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин.

Водночас суд касаційної інстанції в силу приписів статті 300 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду, чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу , про перевагу одних доказів над іншими.

36 Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 зі справи №373/2054/16-ц).

Суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні спору, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги. Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 925/698/16.

37. Таким чином доводи Товариства про порушення судами попередніх судових інстанцій норм права, при прийнятті оскаржуваних судових рішень за результатами перегляду справи в касаційному порядку не знайшли своє підтвердження, у зв`язку з чим підстави для скасування рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду відсутні. Лише цитування скаржником загальних норм права (стосовно визначення, що таке штрафні санкції) без належного обґрунтування неправильного їх застосовування судами попередніх судових інстанцій, не є підставами для скасування оскаржуваних ним судових рішень.

38. Отже незгода Товариства з рішеннями судів попередніх судових інстанцій саме з підстав неправильного, на думку Товариства, здійснення (механізму) розрахунку суми штрафу не є належним та достатнім обґрунтуванням підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України. Як наслідок, відсутні підстави для формування висновку з питання, про яке зазначає Товариство.

Відтак, наведена скаржниками підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, не підтвердилася під час касаційного провадження, що виключає скасування судових рішень з цієї підстави.

39. В якості ще однієї з підстави для подання касаційної скарги Товариство визначило пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України, посилаючись на недослідження судами зібраних у справі доказів, що підпадає під пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

Таким чином, за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у виді недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

40. За таких обставин недостатніми є доводи Товариства про неповне дослідження судом зібраних у справі доказів за умови непідтвердження підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України.

41. Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи, викладені у касаційній скарзі Товариства не отримали свого підтвердження під час касаційного провадження, у зв`язку з чим підстави для скасування судових рішень попередніх інстанцій (в оскаржуваній Товариством частині) - відсутні.

Щодо касаційної скарги Компанії

42. Компанія оскаржує судові рішення в частині відмови у стягненні 224 416,76 грн пені та 202 232,64 грн штрафу, тому Суд переглядає рішення лише в цій частині.

43. Підставою касаційного оскарження судових рішень позивач визначив пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України. В обґрунтування зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми статті 256, пункту 1 частини другої статті 258, статті 261 Цивільного кодексу України, і не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 13.07.2022 у справі № 925/577/21 (щодо продовження строку стосовно стягнення пені, який визначений статтею 258 Цивільного кодексу України та який продовжуються на строк дії карантину, який встановлений постановою КМУ № 211 від 11.03.2020) та від 22.09.2022 у справі № 920/724/21 (річний строк позовної давності для нарахування пені, який почав свій перебіг з 03.07.2019 станом на час введення карантину не сплинув, у зв`язку з чим звернення позивача з вимогою до суду про стягнення пені відбулося в межах позовної давності). Скаржник також зазначає, що близька за змістом правова позиція щодо застосування статті 258 Цивільного кодексу України та пункту 12 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 06.05.2021 у справі № 903/323/20, від 31.05.2022 у справі № 926/1812/21, від 22.06.2022 у справі № 916/1157/21.

44. Стосовно наведених доводів касаційної скарги Компанії Верховний Суд зазначає таке.

Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

45. Зі змісту касаційної скарги Компанії вбачається, що судами неправильно застосовані положення приписів статті 258 ЦК України в аспекті продовження визначених цією статтею строків на строк дії карантину відповідно до Закону України від 30.03.2020 № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

46. Компанія вказує, що суди неправомірно відмовили у позові в частині стягнення 224 416,76 грн пені та 202 232,64 грн штрафу посилаючись на те, що вимоги про стягнення пені та штрафу, нараховані з 03.07.2019 по 11.03.2020 (включно) та з 31.01.2020 по 11.03.2020 (включно), заявлені позивачем поза межами закінчення строку позовної давності.

Позивач звертає увагу на те, що річний строк позовної давності для нарахування пені, який почав свій перебіг 03.07.2019 станом на час введення карантину (12.03.2020) не сплинув, оскільки діяв до 03.07.2020 включно, а також для штрафу з 31.01.2020 до 31.01.2021 включно.

47. Так, відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність (зокрема, до вимог про стягнення заборгованості) встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України), а спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (зокрема, до вимоги про стягнення пені) - тривалістю в один рік (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

48. За умовами договору, відповідальність у вигляді пені та штрафу за порушення строків оплати, передбачена у пункті 6.7. договору, згідно із яким сторони погодили, що у випадку порушення користувачем термінів розрахунку ОСП має право нарахувати пеню у розмірі 0,1 % (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Пеня нараховується до повного виконання Користувачем своїх зобов`язань. За прострочення зазначеного терміну понад тридцять календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % від суми простроченого платежу.

49. Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із наступними змінами і доповненнями) установлено з 12.03.2020 до 31.10.2020 на всій території України карантин, дію якого неодноразово продовжено (у тому числі, й станом на час звернення Компанії з позовом до суду).

Законом України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину". Зазначений Закон України від 30.03.2020 № 540-IX набрав чинності 02.04.2020.

50. Як встановлено судами, позивач нараховував пеню на суму боргу з урахуванням періодичної часткової оплати за період з 03.07.2019 по 15.02.2022 та штраф з 31.01.2020 по 03.01.2022. Разом з тим, відповідачем заявлено про застосування строків позовної давності до вимог про стягнення пені та штрафу за період з 02.07.2019 по 20.02.2022.

51. Суд погоджується з доводами Компанії про те, що судами попередніх судових інстанцій не враховано, що згідно з приписами Закону № 540-IX строки, визначені статтями 257, 258 ЦК України (зокрема, щодо стягнення пені та штрафу), продовжуються на строк дії карантину, який встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 (із наступними змінами і доповненнями), відповідно, дійшли помилкового висновку про пропуск позивачем позовної давності щодо стягнення пені за період з 03.07.2019 по 11.03.2020 (включно) та штрафу з 31.01.2020 по 11.03.2020 (включно), у зв`язку з чим у задоволенні цих вимог безпідставно відмовили.

52. При цьому суд касаційної інстанції виходить з того, що неустойка нараховується в разі порушення боржником зобов`язання (стаття 610, пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України) з першого дня прострочення та до тих пір, поки зобов`язання не буде виконане.

53. Якщо господарська санкція нараховується за кожен день прострочення на відповідну суму, то позовна давність до вимог про її застосування обчислюється окремо за кожний день прострочення. Право на подання позову про стягнення такої санкції виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.02.2020 зі справи № 916/612/19.

54. Річний строк позовної давності для нарахування пені, який почав свій перебіг 03.07.2019 та для штрафу, який почав свій перебіг 31.01.2020 станом на час введення карантину (11.03.2020) не сплинув, у зв`язку з чим звернення позивача з вимогою до суду про стягнення пені та штрафу відбулося в межах позовної давності.

55. За наведених обставин, вимоги позивача про стягнення 224 416,76 грн пені за період з 03.07.2019 по 11.03.2020 (включно) та 202 232,64 штрафу з 31.01.2020 по 11.03.2020 (включно) є обґрунтованими, заявленими у межах позовної давності та такими, що підлягають задоволенню, а оскаржувані судові рішення в цій частині (в частині відмови) підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

56. Правова позиція щодо застосування статті 258 ЦК України та пункту 12 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 06.05.2021 у справі № 903/323/20, від 31.05.2022 у справі № 926/1812/21, від 22.06.2022 у справі № 916/1157/21, від 22.09.2022 у справі № 920/724/21, на які здійснює своє посилання Компанія у доводах касаційної скарги, і суд касаційної інстанції у справі № 910/2721/23, не вбачає підстав для відступу від неї.

57. Отже, наведена позивачем підстава касаційного оскарження, передбачена приписами пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України знайшла своє підтвердження під час касаційного розгляду справи.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

58. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

59. За змістом статті 311 ГПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

60. З урахуванням викладеного, Верховний Суд вважає, що зазначена Компанією підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК, отримала своє підтвердження під час касаційного провадження, що є підставою для скасування рішень судів попередніх інстанцій в частині відмови у стягненні 224 416,76 грн пені та 202 232,64 грн штрафу та ухвалення в цій частині нового рішення про задоволення цих вимог.

61. Оскільки зазначені Товариством підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 3 та 4 частини другої статті 287 ГПК України, не отримали свого підтвердження під час касаційного провадження, відповідно, відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень (в частині стягнення з відповідача штрафу в сумі 720 499,87 грн) з цих підстав.

62. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

63. Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розподіл судових витрат

64. У зв`язку з тим, що касаційна інстанція ухвалює частково нове рішення у справі, Суд покладає на відповідача витрати позивача зі сплати судового збору за розгляд позовної заяви у сумі 6 399,74 грн, зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги у сумі 9 599,61 грн, а також зі сплати судового збору за розгляд касаційної скарги у сумі 10 239,58 грн.

Понесені ТОВ "Агро-НВ" у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на Товариство, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 129, 300, 301, пунктом 3 частини першої статті 308, статтями 309, 311, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-НВ" залишити без задоволення.

2.Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" задовольнити.

3.Постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.06.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2023 у справі № 910/2721/23 скасувати в частині відмови у стягненні 224 416,76 грн пені та 202 232,64 грн штрафу та ухвалити нове, яким позов в цій частині задовольнити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-НВ" (03115, місто Київ, пр.Перемоги, будинок 121, корпус В, кабінет 401, ідентифікаційний код 32015568) на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, місто Київ, вулиця СИМОНА ПЕТЛЮРИ, будинок 25, ідентифікаційний код 00100227) 224 416,76 грн пені та 202 232,64 грн штрафу.

5. В іншій частині постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.06.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2023 у справі № 910/2721/23 залишити без змін.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-НВ" (03115, місто Київ, пр.Перемоги, будинок 121, корпус В, кабінет 401, ідентифікаційний код 32015568) на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, місто Київ, вулиця СИМОНА ПЕТЛЮРИ, будинок 25, ідентифікаційний код 00100227) 10 239,58 грн судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги; 9 599,61 грн - судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги; 6 399,74 грн - судового збору, сплаченого за подання позову.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуюча І. Кондратова

Судді С. Бакуліна

Н. Губенко