Ухвала

від 03.10.2024 по справі 910/2721/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

03 жовтня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/2721/23

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду

Кондратової І.Д.,

розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-НВ"

на рішення Господарського суду міста Києва

(суддя - Гулевець О.В.)

від 07.06.2023

та постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуюча - Іоннікова І.А., судді - Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.)

від 26.06.2024

у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-НВ"

про стягнення 6 892 468,64 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. У лютому 2023 року Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-НВ" (далі - відповідач, скаржник) про стягнення 6 892 468,64 грн, з яких: 4 194 988,39 грн основного боргу, 495 800,22 грн пені, 143 239,43 грн 3 % річних, 842 058,89 грн інфляційних втрат, 1 216 381,71 грн штрафу.

2. Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов договору про надання послуг з передачі електричної енергії № 0122-02024 від 01.01.2019.

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.06.2023, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.06.2024, позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у сумі 4 194 988,39 грн, пеню у сумі 271 383,46 грн, 3% річних у сумі 143 239,43 грн, інфляційні втрати у сумі 842 058,89 грн, штраф у сумі 1 014 149,07 та судовий збір у сумі 96 987,29 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

4. 24.09.2024 відповідач подав до Верховного Суду через систему "Електронний суд" касаційну скаргу, в якій просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій в частині стягнення з відповідача штрафу в сумі 720 499,87 грн та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

5. Верховний Суд перевірив форму і зміст касаційної скарги та установив, що касаційну скаргу подано без додержання вимог, викладених статтею 290 ГПК України, тому наявні підстави для залишення її без руху з огляду на таке.

6. Частиною першою статті 300 ГПК України передбачено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

7. Згідно з пунктом 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

8. Таким чином правильність оформлення касаційної скарги, зокрема, її вимоги, зміст та підстави касаційного оскарження, покладається саме на заявника касаційної скарги.

9. Так, відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.

10. Процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування конкретних норм матеріального та/або допущене судом порушення норм процесуального права та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) статтею 287 ГПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку.

11. У касаційній скарзі скаржник визначив, що підставами касаційного оскарження судових рішень є наявність випадків, передбачених пунктами 3 та 4 частини другої статті 287 ГПК України, з урахуванням пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України.

12. Верховний Суд звертає увагу, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися у спірних правовідносинах, у який саме спосіб суду необхідно сформувати єдину практику застосування цих норм.

13. Скаржник зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо тлумачення пункту 6.7 договору про надання послуг з передачі електричної енергії в частині способу розрахунку штрафу за зазначеним пунктом.

14. Однак скаржник не зазначає щодо якої саме норми матеріального права відсутній висновок Верховного Суду, не наводить обґрунтування неправильного застосування цієї норми права та як саме, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися у спірних правовідносинах, і у який саме спосіб суду необхідно сформувати єдину практику застосування цих норм. При цьому, Суд звертає увагу, що скаржник неправильно ототожнює тлумачення пункту договору з неправильним застосуванням відповідної норми матеріального права. Отже в цій частині скаржник не навів належного обґрунтування зазначеної підстави касаційного оскарження, що є підставою для залишення касаційної скарги без руху для необхідності уточнення підстави касаційного оскарження судових рішень.

15. Обґрунтовуючи підставу для касаційного оскарження згідно з пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник вказує, що суди першої та апеляційної інстанцій належним чином не дослідили пункт 6.7 договору, надані позивачем та відповідачем розрахунок та контррозрахунок (пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України).

16. Водночас, Верховний Суд звертає увагу, що у разі оскарження судового рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України касаційна скарга має містити зазначення, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення.

17. Відповідно до частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

18. Скаржник, визначаючи в якості підстави для подання касаційної скарги пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України з посиланням на пункт 1 частини третьої статті 310 цього Кодексу, не зазначає норми процесуального права, які порушені судами попередніх інстанцій, що, враховуючи положення статті 310 ГПК України, не дає підстави для висновку про те, що касаційна скарга в цій частині відповідає вимогам статей 287, 290 ГПК України.

19. Верховний Суд також звертає увагу, що аргументи щодо не дослідження судами доказів у справі мають узгоджуватися з межами розгляду справи судом касаційної інстанції, що визначені у статті 300 ГПК України.

20. Відповідно до пункту 6 частини другої статті 290 ГПК України в касаційній скарзі повинні бути зазначені вимоги особи, яка подає скаргу.

21. При цьому, Верховний Суд зазначає, що вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, повинні узгоджуватися з визначеними скаржником підставами касаційного оскарження судових рішень.

22. У тексті касаційної скарги скаржник посилається на частину третю статті 310 ГПК України щодо скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд, при цьому, у прохальній частині касаційної скарги просить судові рішення попередніх інстанцій скасувати в частині та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

23. Отже описова частина касаційної скарги містить протиріччя з її прохальною частиною, тому скаржнику слід уточнити підстави касаційного оскарження судових рішень та/або вимоги касаційної скарги.

24. Наведені недоліки щодо змісту касаційної скарги є підставою для залишення її без руху, із наданням скаржникові строку на приведення касаційної скарги у відповідність до вимог пунктів 5, 6 частини другої статті 290 ГПК України шляхом викладення касаційної скарги у новій редакції з урахуванням наведених вище вимог процесуального законодавства.

25. Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

26. Вирішуючи питання щодо обов`язку скаржника сплатити судовий збір у встановлених порядку і розмірі, суд виходить з того, що правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір" № 3674-VI від 08.07.2011.

27. За подання касаційної скарги на рішення суду ставки судового збору встановлюються у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви (підпункт 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір").

28. Частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

29. Ставка судового збору за подання позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

30. Відповідно до частини четвертої статті 6 Закону України "Про судовий збір" якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).

31. Скаржник за подання касаційної скарги повинен був сплатити судовий збір у розмірі 17 292,00 грн (1,5 відсотка від 720 499,87 грн (оспорюваної суми) х 200 % х 0,8).

32. До касаційної скарги заявник не додав документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

33. Таким чином, скаржнику необхідно сплатити зазначену суму судового збору та надати суду оригінал відповідної платіжної інструкції.

34. Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

35. Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Керуючись нормами статей 174, 234, 288, пунктів 5, 6 частини другої, пункту 2 частини четвертої статті 290, частини другої статті 292 ГПК України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-НВ" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.06.2024 у справі № 910/2721/23 залишити без руху.

2. Встановити скаржнику строк десять днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків касаційної скарги таким способом:

- привести касаційну скаргу у відповідність до вимог пунктів 5, 6 частини другої статті 290 ГПК України шляхом викладення касаційної скарги у новій редакції, з урахуванням недоліків, визначених у пунктах 12-14; 15-18; 19-23 цієї ухвали;

- уточнену редакцію касаційної скарги, подану на виконання приписів цієї ухвали, необхідно також надіслати іншому учаснику справи, надавши суду докази такого надіслання з урахуванням положень статті 42 ГПК України;

- надати суду документ, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 17 292,00 грн.

3. Роз`яснити скаржнику, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде йому повернута.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя І. Кондратова