Постанова

від 12.06.2024 по справі 910/17961/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" червня 2024 р. Справа№ 910/17961/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Михальської Ю.Б.

Тищенко А.І.

за участю секретаря судового засідання Кузьменко А.М.

представники:

від позивача: Проскурня Т.В. (посвідчення адвоката № 3783/10 від 30.10.2008)

від відповідача: Ковтонюк Ю.А. (посвідчення адвоката № 000335 від 27.04.2018)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" філія "Центр забезпечення виробництва"

на рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2024 (повне рішення складено 26.02.2024)

у справі № 910/17961/23 (суддя Сташків Р.Б.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Максінвест."

до Акціонерного товариства "Українська залізниця"

про стягнення 2 189 003,89 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Максінвест." (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (відповідача) про стягнення заборгованості за договором поставки № ЦЗВ-02-00823-01 від 06.04.2023 у сумі 2 188 800,00 грн та 0,1% річних у сумі 203,89 грн, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань оплатити поставлений йому товар.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідач не виконав свої довоговірні зобов`язання в частині не сплати товару у встановлені договором строки.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.01.2024 у справі № 910/17961/23 позов задоволено. Присуджено до стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Максінвест." 2 188 800,00 грн (два мільйона сто вісімдесят вісім тисяч вісімсот гривень) боргу, 203,89 грн 0,1% річних, а також 26 268,05 грн судового збору.

Аргументуючи судове рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність позивачем наявності правових підстав для задоволення позову.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2024 у справі № 910/17961/23 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Короткий зміст апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Апеляційна скарга відповідача мотивована тим, що поставлений позивачем товар був неналежної якості, а тому у відповідача на підставі п. 7.6 договору виникло право відстрочити оплату (або відмовитися від оплати) за поставлений неякісний товар на строк відповідний строку здійснення позивачем заміни вказаного товару.

Крім того, відповідач зазначає, що після прийняття спірного товару кінцевим вантажоодержувачем - філією "Вінницятрансприлад" Акціонерного товариства "Укрзалізниця" було виявлено приховані недоліки товару, що зафіксовано відповідними актами про фактичну якість та комплектність продукції. Однак позивач браковану продукцію не замінив, а тому на думку відповідача, у нього відсутні підстави для оплати спірного товару.

Короткий зміст відзив на апеляційну скаргу та узагальнення його доводів

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, позивач наголошує на тому, що відповідачем під час розгляду справи у суді першої інстанції не наведено належних та допустимих доказів, що позивачем був поставлений товар, який не відповідав кількості та/або якості, та/або комплектності, та/або асортименту.

Крім того, позивач зазначає, що усі листи, які направлялись відповідачем на адресу позивача, не містили інформації з урахуванням положень Інструкції П-7 та умов договору щодо фіксації виявлених невідповідностей товару, а містили лише реквізити документів щодо поставок самого відповідача на свій структурний підрозділ, що на думку позивача, не має жодного відношення до спірних поставок у рамках договору.

Короткий зміст письмові пояснення на відзив та узагальнення їх доводів

У письмових поясненнях, відповідач повністю підтримав правову позицію викладену ним у апеляційні скарзі.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу)(складу суду) від 18.03.2024, апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2024 у справі № 910/17961/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Іоннікова І.А., судді: Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2024 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/17961/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.05.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2024 у справі № 910/17961/23; розгляд апеляційної скарги призначено на 12.06.2024.

В судове засідання, яке відбулося 12.06.2024, з`явилися представники позивача та відповідача.

Судова колегія констатує, що від відповідача до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, яке обгрунтоване тим, що позовні вимоги у цій справі безпосередньо пов`язані із вимогами у справі № 910/1490/24, що розглядається Господарським судом міста Києва, а тому на думку відповідача, задоволення позовних вимог щодо заміни товару неналежної якості тягне за собою відмову у задоволенні позовних вимог у цій справі.

Крім того, колегія суддів зауважує на тому, що ухвалою від 27.02.2024 було відкрито провадження у справі № 910/1490/24, тобто після прийняття судом першої інстанції оскаржуваного судового рішення від 29.01.2024 у справі 910/17961/23.

В свою чергу, позивачем подано до суду апеляційної інстанції заперечення на клопотання про зупинення провадження у справі, в яких позивач зазначає що наявність справи № 910/1490/24 не є підставою для зупинення провадження у справі № 910/17961/23, оскільки усі наведені у позові факти вже досліджувались судом першої інстанції і суд дійшов висновку про те, що відповідачем не доведено суду належними та допустимими доказами, що поставлений позивачем 01.09.2023 за договором товар був не неналежної якості.

Розглянувши клопотання відповідача про зупинення провадження, та заслухавши думку з цього приводу представників сторін, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для зупинення провадження у справі, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове й повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Під неможливістю розгляду цієї справи слід розуміти неможливість для господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, що не можуть бути з`ясовані та встановлені у цьому процесі, проте які мають значення для справи, провадження в якій зупинено.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з`ясовувати, чим обумовлюється неможливість розгляду цієї справи.

Колегія суддів зазначає, що відповідач не довів суду наявності обставин, що унеможливлюють самостійне дослідження судом апеляційної інстанції наданих сторонами доказів під час розгляду цієї справи та встановлення відповідних обставин (фактів), на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Стаття 86 Господарського процесуального кодексу України містить положення про те, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Також колегія суддів зауважує на необхідності дотримання введеного у Господарського процесуального кодексу України стандарту доказування "вірогідність доказів", закріпленого ст. 79 вказаного кодексу.

Вказана норма передбачає, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Такий стандарт підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач, тобто необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Іншими словами, тлумачення змісту ст. 79 Господарського процесуального кодексу України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Колегія суддів зазначає, що розглядаючи позовні вимоги у цій справі, суд у будь-якому випадку зобов`язаний дослідити докази, оцінити їх та вирішити спір за їх наявності. Адже розгляд справи № 910/17961/23 не є перешкодою для перевірки суттєвих обставин, які встановлені судом першої інстанції у цій справі під час її перегляду в апеляційному порядку, і обставини цієї справи надають можливість вирішити спір незалежно від розгляду справи № 910/1490/24.

Аналогічна правова позиція з приводу зупинення провадження у справі викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.05.2024 у справі № 915/767/21.

Крім того, суд касаційної інстанції у постанові від 03.04.2019 у справі № 909/621/17 звернув увагу на те, що: "Необґрунтоване зупинення провадження у даній справі призводить до затягування строків розгляду справи і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчить про порушення положень ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, що покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку".

Водночас, судова колегія наголошує, що у випадку подальшого спростування факт безоблікового споживання електричної енергії Товариством з обмеженою відповідальністю "Естет Прайм Буд", розрахованого на підставі акту про порушення № ЕЕКлн-1/00095/2022/3-0017 від 08.11.2022 та рішення Комісії філії "Енегрозбут" Акціонерного товариства "Українська залізниця" з розгляду актів про порушення споживачами Правил роздрібного ринку електричної енергії, викладеного в протоколі № 15 від 28.12.2022 в межах справи № 910/2300/24, сторони не позбавлені права у встановленому процесуальним законодавством порядку звернутись з відповідною заявою до суду про перегляд винесених судових рішень за нововиявленими обставинами за правилами, встановленими ст. 320 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність передбачених чинним процесуальним законодавством підстав для зупинення провадження у даній справі та для задоволення відповідного клопотання відповідача.

Представники позивача та відповідача в судовому засіданні підтримали свої правові позиції щодо апеляційної скарги.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

06.04.2023 між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) в особі філії "Центр забезпечення виробництва" було укладено договір, за умовами якого позивач зобов`язується поставити та передати у власність відповідачу товар, відповідно до специфікації, що є невід`ємною частиною цього договору, а відповідач зобов`язується прийняти та оплатити цей товар на умовах цього договору (п. 1.1 договору).

Пунктом 1.2 договору передбачено, що найменування товару: вироби з дроту (канати сталеві).

Кількість, асортимент, марка, рік виготовлення та виробник товару визначаються у специфікації до цього договору (п. 1.3 договору).

Згідно з п. 3.1 договору поставка товару здійснюється в упаковці (тарі), а саме: дерев`яний барабан, що відповідає його властивостям.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що поставка товару проводиться партіями протягом строку дії договору тільки на підставі наданої письмової рознарядки відповідача, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності відповідача до прийняття товару. Строк поставки товару - протягом 30 календарних днів з моменту надання письмової рознарядки відповідачем. Місце поставки згідно з рознарядкою відповідача. Право власності на товар переходить до відповідача з дати поставки товару.

Датою поставки товару вважається дата підписання сторонами акта прийому-передачі товару та/або видаткової накладної (п. 4.6 договору).

Між позивачем та відповідачем 21.04.2023 було укладено додаткову угоду № 1 до договору, якою включено до договору специфікацію № 2, згідно із якою постачальник зобов`язався поставити канат сталевий оцинкований 5,2 мм 6x7-WSC 1860 В sZ у кількості 1700000 м, ціна за одиницю з ПДВ - 18,24 грн (далі - товар), на загальну суму 31 008 000 грн. (з ПДВ).

З матеріалів справи вбачається, що 09.08.2023 відповідачем на підставі пункту 4.2 договору було надано рознарядку, відповідно до якої позивачу надано дозвіл на відвантаження виробів з дроту (канатів сталевих) в кількості 240000 м. Одержувач: СРТ, пункт призначення - відділ складського господарства м. Фастів філії "ЦЗВ" відповідача.

На виконання договору 01.09.2023 позивачем було здійснено постачання товару у кількості 120000 м на загальну суму 2 188 800 грн, з відповідним пакетом документів, що сторонами визнається, і підтверджується залученими до матеріалів справи копіями: рахунку на оплату від 01.09.2023 № 26; видаткової накладної від 01.09.2023 № 26; сертифікату відповідності; сертифікатів якості; товарно-транспортної накладної від 01.09.2023 №Р26.

Цей Товар та усі відповідні супровідні документи було прийнято вищевказаним одержувачем.

Також із матеріалів справи слідує, що на виконання вимог Податкового кодексу України позивачем за вищевказаною господарською операцією було складено та зареєстровано в Єдиного реєстрі податкових накладних податкову накладну від 01.09.2023 № 27, що підтверджується долученою до матеріалів справи квитанцією про реєстрацію податкової накладної від 26.09.2023 № 9249001011.

Відповідно до п. 7.2 договору оплата за кожну партію поставленого товару за цим Договором проводиться покупцем на 15-ий банківський день з дати оформлення та реєстрації податкової накладної, відповідно до вимог законодавства України, відповідно до рахунку-фактури на поставлену партію товару, обумовлену згідно з п. 4.2 договору при наявності документів зазначених у п. 5.4 договору.

Як зазначив позивачу позові, відповідач у зазначений строк не розрахувався за спірну поставку від 01.09.2023, і стало причиною виникнення даного спору.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.01.2024 у справі № 910/17961/23 позов задоволено. Присуджено до стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Максінвест." 2 188 800,00 грн (два мільйона сто вісімдесят вісім тисяч вісімсот гривень) боргу, 203,89 грн 0,1% річних, а також 26 268,05 грн судового збору.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

В силу вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, вивчивши доводи апеляційної скарги, відзиву, письмові пояснення, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

За положеннями п. 8.1.1 договору покупець зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату за поставлений товар, кількість, якість, комплектність та асортимент якого відповідає умовам цього договору.

Факт наявності у відповідача заборгованості за договором за поставлений 01.09.2023 товар у сумі 2 188 800,00 грн позивачем, враховуючи положення статті 79 Господарського процесуального кодексу України, доведений, та відповідачем усупереч вимогам ст.ст. 13, 74 Господарського процесуального кодексу України не спростований.

Доказів оплати вищевказаної суми боргу матеріали справи не містять.

Виходячи з положень ст. 610, ч. 1 ст. 612, ст. 611 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, відповідач є порушником зобов`язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом.

Як вірно встановлено судом встановлено, що відповідачем у встановлені договором строки не було сплачено позивачу спірну суму заборгованості.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 9.2 договору передбачено, що сторони відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановили, що розмір відповідальності покупця за прострочення виконання грошового зобов`язання за цим договором становить 0,1% річних від простроченої суми грошових зобов`язань за цим договором.

З розрахунку позивача доданого до позовної заяви вбачається, що ним за період з 18.10.2023 до 20.11.2023 (за 34 дні) на суму прострочення нараховані відповідачу 0,1% річних у загальній сумі 203,89 грн.

Судом першої інстанції перевірено наданий позивачем розрахунок вищевказаної суми фінансової санкції, і визнано його обґрунтованим та арифметично правильним, з цим погоджується і суд апеляційної інстанції, а відтак, заявлені позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Отже, врахувавши всі надані сторонами докази, місцевий господарський суд обґрунтовано задовольнив позовні вимоги.

Усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині постанови, взяті судовою колегією до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду першої інстанції.

Судова колегія зауважує, що наведені в апеляційній скарзі доводи щодо не

врахування судом при постановлені оскаржуваного рішення п. 7.6 договору та те що товар був неналежної якості, не знайшли свого підтвердження за наслідками дослідження судом апеляційної інстанції матеріалів справи.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, місцевий господарський суд повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків про задоволення позову.

Таким чином, доводи апеляційної скарги відповідача фактично зводяться до переоцінки обставин, правильно встановлених судом першої інстанції.

В свою чергу, викладені позивачем у відзиві на апеляційну скаргу та письмових поясненнях доводи є документально обґрунтованими та такими, що належним чином досліджені місцевим господарським судом при розгляді даної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Висновки за результатами апеляційної скарги

За таких обставин, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи, підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення місцевого господарського суду у даній справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку про те, що апеляційна скарга є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Судові витрати

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" філія "Центр забезпечення виробництва" залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 29.01.2024 у справі № 910/17961/23 - без змін.

Матеріали справи № 910/17961/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 02.09.2024 після виходу колегії суддів з відпустки.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді Ю.Б. Михальська

А.І. Тищенко