Постанова

від 21.08.2024 по справі 925/687/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" серпня 2024 р. Справа№ 925/687/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ходаківської І.П.

суддів: Демидової А.М.

Владимиренко С.В.

за участю секретаря судового засідання: Зозулі Н.М.

за участю представників:

від позивача: Валенко А. С.

від відповідача: Петруніна В. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Приватного акціонерного товариства "ТОРГОВИЙ ДІМ МОНОЛІТ"

на рішення господарського суду Черкаської області від 16.01.2024 (повне рішення складено 24.01.2024 року)

у справі № 925/687/23 (суддя Васянович А.В.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "ТОРГОВИЙ ДІМ - МОНОЛІТ"

до Фізичної особи підприємця Гладкого Анатолія Георгійовича

про стягнення 696 807 грн 32 коп

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст та підстави позову

В травні 2023 року Приватне акціонерне товариство "ТОРГОВИЙ ДІМ - МОНОЛІТ" (далі за текстом - ПрАТ "ТОРГОВИЙ ДІМ - МОНОЛІТ"; позивач) звернулось господарського суду Черкаської області з позовом до Фізичної особи підприємця Гладкого Анатолія Георгійовича (далі за текстом - ФОП Гладкий А.Г.; відповідач) про стягнення 696 807, 32 грн, з яких: 125 796,00 грн заборгованості по орендній платі (42 528, 00 грн + 83 268,00 грн); 285 086, 72 грн заборгованості з оплати комунальних послуг (246 129, 18 грн +38 957, 54 грн); 285 924, 60 грн штрафних санкцій (82 180, 00 грн + 35 975, 00 грн + 38 957, 54 грн) (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, яка прийнята і розглянута судом).

Позов обґрунтовано тим, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов`язання за договорами оренди №08-2016 від 01.07.2016, №09-2016 від 15.07.2016, №10-2016 від 01.08.2016, №11-2016 від 01.10.2016, №08-2020 від 01.10.2020 в частині своєчасного здійснення орендних та комунальних платежів. Незважаючи на припинення строку дії договорів відповідач протиправно продовжував користуватися орендованим майном до 29.11.2022. Претензійних вимог позивача відповідач не задовольнив.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 16.01.2024 у справі №925/687/23 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, встановивши факт переплати по орендним та комунальним платежам по договорах оренди. Позивач при зверненні до суду не надав обґрунтованого та детального розрахунку понесених витрат зі сплати комунальних платежів, зокрема, показників лічильників за наявності, кількості спожитої відповідачем теплової та електричної енергії в спірний період, діючих тарифів, розміру плати з охорони приміщення, прибирання, пожежної сигналізації, як по кожному з договорів окремо так і в цілому. Позивач під час розгляду справи також не спростував доводів відповідача, що останній починаючи з 15.08.2022 фактично не міг використовувати орендовані приміщення за призначеннями вказаним у договорі, оскільки всі приміщення були відключені від електропостачання.

Процедура апеляційного провадження

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.05.2024 (колегія суддів у складі: Ходаківської І. П. - головуючої, суддів Демидової А.М., Владимиренко С.В.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПрАТ "ТОРГОВИЙ ДІМ МОНОЛІТ" на рішення господарського суду Черкаської області від 16.01.2024 у справі №925/687/23 та призначено її до розгляду на 26.06.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2024 за клопотанням ФОП Гладкого А.Г. розгляд справи № 925/687/23, призначений на 26.06.2024, постановлено здійснювати в режимі відеоконференції у системі ВКЗ.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.06.2024 оголошено перерву у розгляді справи до 21.08.2024 та продовжено строк її розгляду.

У судовому засіданні 21.08.2024 присутній судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити, скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

У судовому засіданні 21.08.2024 також взяв участь представник відповідача в режимі відеоконференції, який заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив відмовити в її задоволенні та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Короткий зміст апеляційної скарги і заперечень на неї. Позиції інших учасників справи.

В апеляційній скарзі ПрАТ "ТОРГОВИЙ ДІМ МОНОЛІТ" просить суд скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 16.01.2024 у справі №925/687/23 та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Підставами для скасування рішення суду першої інстанції позивач зазначає невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи та порушення норм процесуального права.

Апеляційна скаргу ПрАТ "ТОРГОВИЙ ДІМ МОНОЛІТ" обґрунтована такими доводами:

суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо безпідставності заявлених вимог про стягнення орендної плати та невідшкодованих комунальних послуг;

заборгованість відповідача за договором №08-2016, з урахуванням здійснених відповідачем платежів, становить 92 558, 37 грн (30 416, 47 грн - заборгованість по орендній платі за час фактичного користування приміщеннями; 62 141, 90 грн - невідшкодовані комунальні послуги);

заборгованість відповідача за договором №08-2020, з урахуванням здійснених відповідачем платежів, становить 45 791, 59 грн (15 048, 00 грн - заборгованість по орендній платі за час фактичного користування приміщеннями; 30 743, 59 грн - невідшкодовані комунальні послуги);

заборгованість відповідача за договором №09-2016, з урахуванням здійснених відповідачем платежів, становить 40 170, 80 грн (18 968, 66 грн - заборгованість по орендній платі за час фактичного користування приміщеннями; 21 202, 14 грн - невідшкодовані комунальні послуги);

заборгованість відповідача за договором №10-2016, з урахуванням здійснених відповідачем платежів, становить 45 193, 70, 37 грн (11 178, 14 грн - заборгованість по орендній платі за час фактичного користування приміщеннями; 34 015, 56 грн - невідшкодовані комунальні послуги);

заборгованість відповідача за договором №11-2016, з урахуванням здійснених відповідачем платежів, становить 102 481, 77 грн (28 496, 54 грн - заборгованість по орендній платі за час фактичного користування приміщеннями; 73 985, 23 грн - невідшкодовані комунальні послуги);

загальна сума заборгованості по орендній платі за договорами оренди складає 104 107, 81 грн, а по невідшкодованим комунальним послугам - 222 088, 42 грн, що разом складає 326 196, 23 грн;

позивач вважає помилковим посилання суду першої інстанції в рішенні на положення статті 762 ЦК України, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів неможливості використання відповідачем орендованих приміщень через обставини, які не залежали від нього;

позивач висловив свою незгоду з висновком місцевого суду в частині позовних вимог про стягнення штрафних санкцій, пославшись на те, що договори оренди були припинені у зв`язку з закінченням строків, на які їх було укладено (договір №08-2016 припинений з 01.05.2022; договір №08-2020 припинений з 01.09.2022; договір № 09-2016 припинений з 16.05.2022; договір №10-2016 припинений з 01.06.2022; договір № 11-2016 припинений з 01.08.2022), тоді як, відповідач повернув майно з оренди лише 29.11.2022, що підтверджено актами приймання-передачі;

у зв`язку з несвоєчасним поверненням майна з оренди позивач нарахував відповідачу штраф у розмірі подвійної орендної плати по кожному договору (п. 7.5. договорів) у загальному розмірі 37 008, 00 грн (за договором №08-2016 - 8 732, 00 грн (4366*2); за договором №08-2020 - 4320, 00 грн - (2 160*2); за договором №09-2016 - 5 852, 00 грн (2926*2); за договором №10-2016 - 3 736, 00 грн (1 868*2); за договором №11-2016 - 14 368, 00 грн (7184*2)), санкцію, передбачену п.7.5.2. у загальному розмірі 185 401, 61 грн;

позивач вважає, що з відповідача підлягає стягненню 548 605, 84 грн, що складається з 104 107, 81 грн заборгованості по орендній платі, 222 088, 42 грн невідшкодованих комунальних послуг та 222 409, 61 грн штрафних санкцій, передбачених договорами оренди.

У відзиві на апеляційну скаргу ФОП Гладкий А.Г. просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, посилаючись на його законність і обґрунтованість. Відповідач, серед іншого, зазначив, до апеляційної скарги додані додатки, які не подавалися до суду першої інстанції, відтак вони не можуть братися апеляційним судом до уваги. Також відповідач послався на відсутність у нього заборгованості по орендній платі та комунальним платежам, враховуючи визнаний позивачем факт сплати відповідачем 1 302 985, 58 грн по всіх договорах оренди орендних платежів та комунальних послуг, тоді як відповідачем нараховано всього орендної плати та комунальних витрат 1 207 309, 22 грн.

Розгляд заяв, клопотань учасників справи

15.07.2024 від представника ПрАТ "ТОРГОВИЙ ДІМ МОНОЛІТ" до суду надійшла заява про долучення доказів (листів: № 14 від 20.06.2022; № 29 від 08.08.2022; № 30 від 08.08.2022). При цьому обґрунтовуючи поважність причин неподання цих доказів до суду першої інстанції позивач зазначив, що представник відповідача у судовому засіданні 26.06.2024 повідомив суд про неотримання повідомлень (листів) позивача про припинення договорів оренди, тим самими ввів суд в оману щодо дійсних обставин справи.

Статтею 269 ГПК України, якою встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Прийняття судом апеляційної інстанції додаткових документів на стадії апеляційного провадження, за відсутності визначених ст. 269 ГПК України підстав для їх прийняття, тобто без наявності належних доказів неможливості їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від заявника, фактично порушує принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, адже у такому випадку суд створює позивачу більш сприятливі, аніж відповідачу умови в розгляді конкретної справи.

З огляду на зазначену вище норму, колегія суддів, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні 21.08.2024 представників сторін, вирішила відмовити в задоволенні зазначеної заяви, оскільки заявником не доведено неможливість подати відповідні докази до суду першої інстанції.

Фактичні обставини, встановлені місцевим господарським судом і перевірені судом апеляційної інстанції

01 липня 2016 року між ПрАТ "ТОРГОВИЙ ДІМ МОНОЛІТ" (орендодавець) та ФОП Гладким А.Г. (орендар) було укладено договір оренди № 08-2016.

Відповідно до п. 1.1. цього договору орендодавець зобов`язався передати, а орендар прийняти в тимчасове користування на умовах оренди приміщення, площею 218,3 кв.м, розташовані за адресою: Черкаська область, м. Сміла, вул. Рєпіна, 51, з метою їх використання для організації торгівлі.

Згідно п. 2.1. договору №08-2016 за користування приміщення орендар незалежно від своєї господарської діяльності сплачує орендодавцю орендну плату. Базова орендна ставка за один квадратний метр приміщення становить 20 грн, в тому числі ПДВ. Розмір орендної плати за кожен місяць оренди без урахування компенсації вартості послуг пов`язаних із забезпеченням життєдіяльності будівлі (охорона, прибирання, системи пожежної сигналізації, електроенергія, опалення, кондиціювання та інше), починаючи з першого місяця оренди становить 4 366 грн, в тому числі ПДВ.

01 жовтня 2020 року сторонами було укладено додаткову угоду до договору оренди 01 липня 2016 року №08-2016, згідно умов якої п.1.1. цього договору викладено в новій редакції, а саме: орендодавець передає, орендар приймає в тимчасове користування на умовах оренди приміщення, площею 326,3 кв.м, розташовані за адресою: Черкаська область, м. Сміла, вул. Рєпіна, 51, з метою здійснення господарської діяльності.

Тобто, площа орендованого приміщення за вказаною адресою збільшилася на 108 кв.м.

Судом першої інстанції встановлено, що вулицю Рєпіна в м. Сміла було перейменовано на вулицю Ю. Пасхаліна.

Також, 01 жовтня 2020 року між сторонами було укладено аналогічний договір оренди №08-2020 з тими самими умовами, зокрема, згідно п.1.1. якого орендодавець зобов`язався передати, а орендар прийняти в тимчасове користування на умовах оренди приміщення, площею 108 кв. м, розташованого за адресою: Черкаська область, м. Сміла, вул. Ю. Пасхаліна, 51 з метою їх використання для організації торгівлі.

Тобто, не зважаючи на укладання між сторонами 01 жовтня 2020 року додаткової угоди до договору оренди 01 липня 2016 року №08-2016 щодо збільшення площі орендованих приміщень на 108 кв. м. за адресою м. Сміла вул. Ю. Пасхаліна, 51 сторони в цей же день уклали окремий договір оренди за іншим №08-2020 з тими самими умовами на ту саму площу 108 кв.м.

Згідно п. 2.1. договору №08-2020 за користування приміщенням орендар незалежно від своєї господарської діяльності сплачує орендодавцю орендну плату. Базова орендна ставка за один квадратний метр приміщення становить 20 грн., в тому числі ПДВ. Розмір орендної плати за кожен місяць оренди без урахування компенсації вартості послуг пов`язаних із забезпеченням життєдіяльності будівлі (охорона, прибирання, системи пожежної сигналізації, електроенергія, опалення, кондиціювання та інше), починаючи з першого місяця оренди становить 2 160 грн, в тому числі ПДВ.

У суді першої інстанції представники позивача пояснили, що бухгалтерський облік платежів по оренді приміщень загальною площею 326,3 кв.м, розташованих за адресою: Черкаська область, м. Сміла, вул. Ю. Пасхаліна, 51 вівся окремо по двох вищенаведених договорах.

15 липня 2016 року між сторонами було укладено договір оренди №09-2016, згідно п.1.1. якого орендодавець зобов`язався передати, а орендар прийняти в тимчасове користування на умовах оренди приміщення, площею 146,3 кв. м, розташовані за адресою: Черкаська область, м. Сміла, вул. Героїв Холодноярців, 14 з метою їх використання для організації торгівлі.

Згідно п. 2.1. договору №09-2016 за користування приміщенням орендар незалежно від своєї господарської діяльності сплачує орендодавцю орендну плату. Базова орендна ставка за один квадратний метр приміщення становить 20 грн., в тому числі ПДВ. Розмір орендної плати за кожен місяць оренди без урахування компенсації вартості послуг пов`язаних із забезпеченням життєдіяльності будівлі (охорона, прибирання, системи пожежної сигналізації, електроенергія, опалення, кондиціювання та інше), починаючи з першого місяця оренди становить 2 926 грн, в тому числі ПДВ.

01 серпня 2016 року між сторонами було укладено договір оренди №10-2016, згідно п.1.1. якого орендодавець зобов`язався передати, а орендар прийняти в тимчасове користування на умовах оренди приміщення, площею 97,4 кв.м, розташовані за адресою: Черкаська область, м. Сміла, вул. Соборна, 77 з метою їх використання для організації торгівлі.

Згідно п. 2.1. договору №10-2016 за користування приміщенням орендар незалежно від своєї господарської діяльності сплачує орендодавцю орендну плату. Базова орендна ставка за один квадратний метр приміщення становить 20 грн., в тому числі ПДВ. Розмір орендної плати за кожен місяць оренди без урахування компенсації вартості послуг пов`язаних із забезпеченням життєдіяльності будівлі (охорона, прибирання, системи пожежної сигналізації, електроенергія, опалення, кондиціювання та інше), починаючи з першого місяця оренди становить 1 868 грн, в тому числі ПДВ.

01 жовтня 2016 року між сторонами було укладено договір оренди за №11-2016, згідно п.1.1. якого орендодавець зобов`язався передати, а орендар прийняти в тимчасове користування на умовах оренди приміщення, площею 359,2 кв. м, розташовані за адресою: Черкаська область, м. Сміла, вул. Соборна, 66 з метою їх використання для організації торгівлі.

Згідно п. 2.1. договору №11-2016 за користування приміщенням орендар незалежно від своєї господарської діяльності сплачує орендодавцю орендну плату. Базова орендна ставка за один квадратний метр приміщення становить 20 грн., в тому числі ПДВ. Розмір орендної плати за кожен місяць оренди без урахування компенсації вартості послуг пов`язаних із забезпеченням життєдіяльності будівлі (охорона, прибирання, системи пожежної сигналізації, електроенергія, опалення, кондиціювання та інше), починаючи з першого місяця оренди становить 7 184 грн, в тому числі ПДВ.

Згідно п. 1.3. всіх вищевказаних договорів, термін оренди складає два роки та одинадцять місяців, з дати підписання акту прийому-передачі майна. У разі продовження користування майном, вказаним у п.1.1. цього договору після закінчення строку дії договору та при відсутності заперечень орендодавця, договір пролонгується на той самий термін, на тих самих умовах.

В матеріалах справи знаходяться копії актів приймання-передачі приміщень в оренду, а саме: згідно договору оренди №08-2016 від 01 липня 2016 року (а.с. 10), згідно договору оренди №08-2020 від 01 жовтня 2020 року (а.с. 16), згідно договору оренди №09-2016 від 16 липня 2016 року (а.с. 21), згідно договору оренди №10-2016 від 01 серпня 2016 року (а.с. 26), згідно договору оренди №11-2016 від 01 жовтня 2016 року (а.с. 31).

Позивач вказував, що 27 лютого 2023 року він звертався до відповідача з претензією, в якій просив сплатити борг у розмірі 406 812, 18 грн до 13 березня 2023 року. У відповідь 16 березня 2023 року позивач отримав лист від відповідача з проханням надати детальний розрахунок заборгованості. Листом від 16 березня 2023 року відповідачу було направлено детальний розрахунок заборгованості.

Звертаючись до суду позивач в первісних своїх вимогах просив суд стягнути з відповідача 406 812 грн 18 коп. заборгованості за договорами оренди нежитлових приміщень, а саме: 199 168 грн 63 коп. боргу за договором № 08-2016 від 01 липня 2016 року, 59 636 грн 95 коп. боргу за договором № 09-2016 від 15 липня 2016 року, 57 744 грн 88 коп. боргу за договором №10-2016 від 01 серпня 2016 року та 90 261 грн 72 коп. боргу за договором № 11-2016 від 01 жовтня 2016 року.

Як вбачається з розрахунків заборгованості (а.с. 41, 64, т. 1) позивач вказав, що:

розмір боргу зі сплати орендної плати за період з 01 травня по 15 серпня 2022 року по договору №08-2016 від 01 липня 2016 року ((вул. Рєпіна, 51 (Ю.Пасхаліна), орендована площа 218, 3 кв.м.)) складає 15 281 грн 00 коп., борг зі сплати комунальних платежів 116 723 грн 63 коп., штраф 59 604 грн 00 коп.;

розмір боргу зі сплати орендної плати за період з 01 травня по 15 серпня 2022 року по договору №08-2020 від 01 жовтня 2020 року (вул. Ю.Пасхаліна, 51, орендована площа 108 кв.м.) складає 7 560 грн 00 коп.;

розмір боргу зі сплати орендної плати за період з 16 травня по 15 серпня 2022 року по договору №09-2016 від 15 липня 2016 року (вул. Героїв Холодноярців,14, орендована площа 146,3 кв.м.) складає 7 315 грн 00 коп., борг зі сплати комунальних платежів 28 523 грн 95 коп., штраф 23 798 грн 00 коп.;

розмір боргу зі сплати орендної плати за період з 01 червня по 15 серпня 2022 року по договору №10-2016 від 01 серпня 2016 року (вул. Соборна,77, орендована площа 97,4 кв.м.) складає 8 780 грн 00 коп., борг зі сплати комунальних платежів 35 763 грн 88 коп., штраф 13 201 грн 00 коп.;

розмір боргу зі сплати орендної плати за період з 01 серпня по 15 серпня 2022 року по договору №11-2016 від 01 жовтня 2016 року (вул. Соборна,66, орендована площа 359,2 кв.м.) складає 3 592 грн 00 коп., борг зі сплати комунальних платежів 65 117 грн 72 коп., штраф 21 552 грн. 00 коп.

Штраф нараховувався позивачем на підставі п. 7.5. та п. 7.5.2 договорів оренди.

Згідно з п. 7.5. договорів оренди у випадку не передачі майна у встановлений п. 3.3.14 даного договору термін, орендар сплачує орендодавцю штраф у розмірі орендної плати за два місяці оренди.

Пунктом 3.3.14 договорів оренди передбачено, що у випадку припинення дії даного договору, як у зв`язку з закінченням терміну, так і у зв`язку з його достроковим розірванням, залишити орендовані за даним договором приміщення і площі, зібрати усе своє майно і передати орендовані площі орендодавцю по акту прийому-передачі в 3-х денний термін у технічно справному стані.

Відповідно до п. 7.5.2 договорів оренди, якщо орендар продовжує користуватися орендованими площами чи будь-якою їх частиною, після закінчення терміну, встановленого п. 3.3.14 цього договору, то відповідно до цього договору за зазначене порушення орендар несе відповідальність перед орендодавцем, і в зв`язку з цим орендар зобов`язаний сплачувати орендодавцю за кожний календарний день такого утримання орендованих площ грошову суму договірної санкції, розраховану виходячи з подвійного розміру орендної плати, що діяла за останній звітний місяць оренди, відповідно до цього договору, що приходиться на один календарний день місяця оренди. Зазначена тут орендна плата буде нараховуватись подобово.

Тобто, сторони в договорах передбачили сплату штрафу, який за свою правовою природою відповідає санкції, встановленій ч. 2 ст. 785 ЦК України.

У подальшому, позивачем було збільшено розмір позовних вимог на суму 289 995 грн 14 коп.

Зокрема, згідно наданого позивачем суду розрахунку (а.с. 80) розмір боргу зі сплати орендної плати за період з 16 серпня по 29 листопада 2022 року по договору №08-2016 від 01 липня 2016 року (вул. Рєпіна, 51, орендована площа 218, 3 кв.м.) складає 19 647 грн 00 коп., борг зі сплати комунальних платежів 15 843 грн 49 коп., штраф 39 585 грн. 07 коп.;

розмір боргу зі сплати орендної плати за період з 16 серпня по 29 листопада 2022 року по договору №08-2020 від 01 жовтня 2020 року (вул. Ю.Пасхаліна, 51, орендована площа 108 кв.м.) складає 9 720 грн 00 коп., штраф 19 584 грн. 00 коп.;

розмір боргу зі сплати орендної плати за період з 16 серпня по 29 листопада 2022 року по договору №09-2016 від 15 липня 2016 року (вул. Героїв Холодноярців,14, орендована площа 146,3 кв.м.) складає 13 167 грн 00 коп., борг зі сплати комунальних платежів 3 751 грн. 16 коп., штраф 26 529 грн. 16 коп.;

розмір боргу зі сплати орендної плати за період з 16 серпня по 29 листопада 2022 року по договору №10-2016 від 01 серпня 2016 року (вул. Соборна,77, орендована площа 97,4 кв.м.) складає 8 406 грн 00 коп., борг зі сплати комунальних платежів 5 847 грн 43 коп., штраф 16 936 грн. 53 коп.;

розмір боргу зі сплати орендної плати за період з 16 серпня по 29 листопада 2022 року по договору №11-2016 від 01 жовтня 2016 року (вул. Соборна, 66, орендована площа 359,2 кв.м.) складає 32 328 грн 00 коп., борг зі сплати комунальних платежів 13 515 грн 46 коп., штраф 65 134 грн 93 коп.

Позивач вважає, що строк дії договорів було пролонговано лише один раз, а тому договір №08-2016 припинив свою дію 30 квітня 2022 року, договір №09-2016 припинив свою дію 15 травня 2022 року, договір №10-2016 припинив свою дію 31 травня 2022 року, договір №11-2016 припинив свою дію 31 липня 2022 року, а договір №08-2020 припинив свою дію 30 квітня 2022 року

Разом з тим, з наданих суду розрахунків вбачається, що позивач після того, як вважав, що строк дії договорів припинився одночасно нараховував відповідачу як орендну плату, так і неустойку, передбачену п. 7.5., п. 7.5.2 договорів та ч.2 ст.785 ЦК України.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі актів приймання-передачі від 29 листопада 2022 року по всіх вищенаведених договорах орендар повернув, а орендодавець прийняв об`єкти оренди (а.с. 84-87, т. 1). Акти приймання-передачі підписані представниками сторін.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 696 807, 32 грн, з яких: 125 796,00 грн заборгованості по орендній платі (42 528, 00 грн + 83 268,00 грн); 285 086, 72 грн заборгованості з оплати комунальних послуг (246 129, 18 грн +38 957, 54 грн); 285 924, 60 грн штрафних санкцій (82 180, 00 грн + 35 975, 00 грн + 38 957, 54 грн) (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, яка прийнята і розглянута судом).

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За своєю правовою природою укладений сторонами договір є договором оренди (найму) майна.

Правовідносини оренди (найму) врегульовані положеннями глави 58 "Найм (оренда)" розділу ІІІ "Окремі види зобов`язань" книги п`ятої "Зобов`язальне право" ЦК України та статей 283 - 291 ГК України.

Відповідно до статті 759 ЦК України, яка кореспондується зі статтею 283 ГК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ст. 762 ЦК України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.

Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму.

Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна.

Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася.

Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Відповідно до ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Якщо строк найму не встановлений, договір найму вважається укладеним на невизначений строк.

Кожна із сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць, а у разі найму нерухомого майна - за три місяці. Договором або законом може бути встановлений інший строк для попередження про відмову від договору найму, укладеного на невизначений строк.

Законом можуть бути встановлені максимальні (граничні) строки договору найму окремих видів майна.

Якщо до спливу встановленого законом максимального строку найму жодна із сторін не відмовилася від договору, укладеного на невизначений строк, він припиняється зі спливом максимального строку договору.

Договір найму, строк якого перевищує встановлений законом максимальний строк, вважається укладеним на строк, що відповідає максимальному строку.

Згідно ст. 764 ЦК України якщо наймач продовжує володіти та/або користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Особливості найму будівлі або іншої капітальної споруди врегульовано параграфом 4 глави 58 ЦК України.

Зокрема, за змістом положень частини другої статті 795 ЦК України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Отже, враховуючи те, що акти прийому-передачі (повернення) об`єктів оренди сторонами було підписано 29.11.2022, суд першої інстанції вірно визначив, що договори припинені саме 29.11.2022.

За таких обставин підстави для нарахування позивачем відповідачу неустойки за період з 27.07.2022 - 29.11.2022 відсутні.

За змістом положень частини другої статті 785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

У постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.04.2021 у справі №910/11131/19 сформульовано правову позицію, що користування майном за договором є правомірним, якщо воно відповідає умовам укладеного договору та положенням чинного законодавства, які регулюють такі правовідносини з урахуванням особливостей предмета найму та суб`єктів договірних правовідносин. Відносини найму (оренди) у разі неправомірного користування майном можуть регулюватися умовами договору, що визначають наслідки неправомірного користування майном, та нормами законодавства, які застосовуються до осіб, які порушили зобов`язання у сфері орендних відносин.

Після спливу строку дії договору невиконання чи неналежне виконання обов`язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов`язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною другою статті 785 ЦК України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов`язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.

З урахуванням викладеного, можна зробити висновок, що користування майном після припинення договору є таким, що здійснюється не відповідно до його умов - неправомірне користування майном, у зв`язку з чим вимога щодо орендної плати за користування майном за умовами договору, що припинився (у разі закінчення строку, на який його було укладено тощо), суперечить змісту правовідносин за договором найму (оренди) та регулятивним нормам ЦК України та ГК України.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма статті 762 ЦК України ("Плата за користування майном") і охоронна норма частини другої статті 785 ЦК України ("Обов`язки наймача у разі припинення договору найму") не можуть застосовуватися одночасно, адже орендар не може мати одночасно два обов`язки, які суперечать один одному: сплачувати орендну плату, що здійснюється за правомірне користування майном, і негайно повернути майно.

Положення пункту 3 частини першої статті 6 та статті 627 ЦК України про свободу договору не застосовуються до договорів оренди в тій їх частині, якою передбачені умови щодо здійснення орендної плати за період від моменту припинення дії договору до моменту повернення орендованого майна, оскільки сторони в такому випадку відступають від положень актів цивільного законодавства.

Отже застосування до орендаря, передбаченої частини другої статті 785 ЦК України неустойки можливо лише у випадку якщо таке неповернення відбувається після припинення дії відповідного договору оренди.

Про вказане зокрема свідчить і те, що відповідні положення про право наймодавця на отримання від наймача неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі, викладені у статті 785 ЦК України, яка має назву "Обов`язки наймача у разі припинення договору найму".

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність нарахування до припинення договорів оренди штрафних санкцій у розмірі 285 924, 60 грн.

Щодо орендної плати та комунальних платежів.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно п. 2.2. вищевказаних договорів орендна плата вноситься орендарем у гривнях у безготівковому порядку на поточний рахунок щомісяця не пізніше 05 числа поточного місяця (попередня оплата за місяць оренди) згідно виставленого орендодавцем рахунку.

З урахуванням умов договорів щодо визначеного розміру орендної плати суд першої інстанції встановив, що:

розмір орендної плати по договору №08-2016 від 01 липня 2016 року за спірний період з 01 травня 2022 року по 28 листопада 2022 року складає 30 270 грн 84 коп., оскільки 26 196 грн (4 366 грн х 6 міс.) + (145, 53 грн (розмір орендної плати за 1 день) х 28 днів листопада 2022 року);

розмір орендної плати по договору №08-2020 від 01 жовтня 2016 року за спірний період з 01 травня 2022 року по 28 листопада 2022 року складає 14 976 грн 00 коп. = 12 960 грн (2 160 грн. (орендна плата згідно договору) х 6 міс.) + (72 грн (розмір орендної плати за 1 день) х 28 днів);

розмір орендної плати по договору №09-2016 від 15 липня 2016 року за спірний період з 16 травня 2022 року по 28 листопада 2022 року складає 18 871 грн. 08 коп. = 1 510 грн. 24 коп. (94,39 (орендна плата за один день х16 днів) + 14 630 грн (2 926 грн (орендна плата згідно договору) х 5 міс.) + 2 730, 84 грн (97,53 грн. (розмір орендної плати за 1 день) х 28 днів);

розмір орендної плати по договору №10-2016 від 01 серпня 2016 року за спірний період з 01 червня 2022 року по 28 листопада 2022 року складає 11 083 грн 56 коп. = 9 340 грн. (1 868 грн (орендна плата згідно договору) х 5 міс.) + 1 743,56 грн. (62,27 грн. (розмір орендної плати за 1 день) х 28 днів);

розмір орендної плати по договору №11-2016 від 01 жовтня 2016 року за спірний період з 01 серпня 2022 року по 28 листопада 2022 року складає 28 257 грн 16 коп. = 21 552 грн (7 184 грн (орендна плата згідно договору) х 3 міс.) + 6 705,16 грн (239,47 грн. (розмір орендної плати за 1 день) х 28 днів).

всього за вказаними вище договорами за спірний період позивач мав право нарахувати відповідачу 103 458, 64 грн;

з наданого суду розрахунку та збільшених позовних вимог вбачається, що позивачем нараховано орендної плати за спірний період в сумі 125 796, 00 грн, а комунальних платежів 285 086, 72 грн.

Тобто, ціна позову 696 807 грн 32 коп., як правильно зазначив суд першої інстанції, фактично складається з 125 796,00 грн боргу, 285 086, 72 грн відшкодування комунальних платежів та 285 924 грн 60 коп. санкцій.

Отже, позивачем за спірний період безпідставно було нараховано 22 337 грн 36 коп. орендної плати (125 796, 00 грн - 103 458, 64 грн).

Згідно п. 2.3. договорів оренди експлуатаційні витрати і комунальні послуги, не враховані у вартість оренди і сплачуються орендарем окремим рахунком. Відшкодування за електроенергію, водопостачання та водовідведення, а також відшкодування вартості послуг за користування міським телефоном, здійснюється згідно показників лічильників та діючих тарифів на послуги.

Як стверджував відповідач під час розгляду справи у суді першої інстанції, за даними бухгалтерського обліку станом на початок спірного періоду, а саме 01 травня 2022 року, за всіма договорами оренди мала місце переплата, яка утворилася за рахунок одноразового платежу, що був здійснений 09 березня 2022 року. Відповідач вважає, що розрахунки заборгованості з орендної плати та компенсації комунальних послуг слід враховувати з 01 березня 2022 року, а не з початку спірного періоду.

Також відповідач стверджує, що станом на 01 березня 2022 року заборгованість по орендній платі за всіма вищезазначеними договорами була відсутня. За період з 01 березня 2022 року по 28 листопада 2022 року відповідачем було перераховано позивачу 1 147 827,24 грн, з яких 436 783,52 грн орендної плати та 711 043,72 грн оплати комунальних витрат.

За цей же період позивач, вважаючи, що відповідачем було безпідставно перераховано грошові кошти саме як за оренду, оскільки на його думку строки дії договорів припинилися після першої пролонгації, повернув відповідачу 688 075,86 грн, з яких 211 730,08 грн оплати оренди, а решта 476 345,78 грн - комунальних платежів.

Тобто, всього відповідачем було сплачено, а позивачем зараховано за вказаний період з 01 березня 2022 року 459 751 грн 38 коп. (1 147 827,24 грн - 688 075,86 грн).

Як вбачається з наданого суду підписаного позивачем акта звірки за період з 01 січня 2022 року по 30 вересня 2023 року, з урахуванням початкового сальдо 1 516 грн 78 коп., відповідачем було сплачено позивачу по всіх договорах 1 302 985 грн 58 коп. орендних платежів та комунальних послуг (т 1, а.с. 173 на звороті), що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою з рахунку відповідача (а.с. 49-56, т. 1).

Разом з тим позивач в цьому ж акті сам зазначає, що за період з 01 січня 2022 року по 30 вересня 2023 року ним було нараховано відповідачу орендної плати в розмірі 224 647 грн 81 коп. та 802 661 грн 41 коп. комунальних витрат. Решта - штрафні санкції.

Тобто, всього було нараховано орендної плати та комунальних витрат позивачем за вказаний вище період на суму 1 207 309 грн 22 грн.

Дані обставини також відображено у зведеній відомості щодо нарахувань орендної плати та інших платежів за період з 01 січня 2022 року по 02 листопада 2023 року, наданої позивачем до суду першої інстанції (а.с.231, т. 1).

Місцевим судом було враховано, що позивач неодноразово повертав відповідачу грошові кошти, як безпідставно отримані, зокрема, 12, 13, 18, 22 липня, 04, 11 серпня, 05 жовтня, 07 листопада 2022 року (т. 1, а.с. 49-56), тобто своїми діями визнавав відсутність заборгованості саме зі сплати орендних платежів та комунальних витрат.

Позивач при зверненні до суду не надав обґрунтованого та детального розрахунку понесених витрат зі сплати комунальних платежів, зокрема, показників лічильників за наявності, кількості спожитої відповідачем теплової та електричної енергії в спірний період, діючих тарифів, розміру плати з охорони приміщення, прибирання, пожежної сигналізації, як по кожному з договорів окремо, так і в цілому.

Отже, враховуючи встановлену судом першої інстанції переплату з боку відповідача, судове рішення першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості по орендній платі та комунальним платежам є правомірним.

В апеляційній скарзі позивач посилається на докази, які він не подавав до суду першої інстанції і додає ці докази до суду апеляційної інстанції (копії перелічених в додатку до скарги листів з доказами їх надсилання, актів наданих послуг, рахунків на оплату послуг, актів на послуги водопостачання та водовідведення, актів прийому-передачі теплової енергії, актів про використану електричну енергію, актів прийняття-передавання товарної продукції).

Згідно з частиною 2 статті 80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідно до частин першої та третьої статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Приписи частини третьої статті 269 ГПК України передбачають наявність таких критеріїв, які є обов`язковою передумовою для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, а саме "винятковість випадку" та "причини, що об`єктивно не залежать від особи".

Отже, при поданні учасником справи доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає.

Відсутність обґрунтування, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції виключає можливість прийняття апеляційним господарським судом додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України (постанова Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 822/1736/18).

У даному випадку позивачем в апеляційній скарзі не наведено жодного обґрунтування в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк і не надано відповідних доказів, які підтверджують неможливість подання таких доказів до суду першої інстанції до винесення оскаржуваного рішення з підстав, що об`єктивно не залежали від нього, що виключає можливість прийняття апеляційним господарським судом додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України.

Прийняття судом апеляційної інстанції додаткових документів на стадії апеляційного провадження, за відсутності визначених ГПК України підстав для їх прийняття, тобто без наявності належних доказів неможливості їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від заявника, фактично порушує принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, адже у такому випадку суд створює одному учаснику справи більш сприятливі, аніж іншому умови в розгляді конкретної справи (постанова Верховного Суду від 19.10.2023 у справі № 910/9742/22).

Аргументи позивача щодо невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи та порушення норм процесуального права є необґрунтованими та не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Таким чином, рішення першої інстанції прийнято з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстав для його зміни чи скасування немає.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учаснику справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до вимог статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно пункту 1 частини першої статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши рішення суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги, встановивши, що відповідні доводи щодо наявності підстав для скасування оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Судові витрати

З огляду на те, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, судовий збір за подання апеляційної скарги в порядку статті 129 ГПК України, покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ТОРГОВИЙ ДІМ МОНОЛІТ" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Черкаської області від 16.01.2024 у справі №925/687/23 залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено - 02.09.2024.

Головуючий суддя І.П. Ходаківська

Судді А.М. Демидова

С.В. Владимиренко