Рішення

від 20.06.2024 по справі 910/3675/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.06.2024Справа № 910/3675/24

Господарський суд міста Києва в складі судді Привалова А.І., за участю секретаря судового засідання Мазура В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження

справу № 910/3675/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Коммодум"

до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії «Відокремлений підрозділ «Централізовані закупівлі» Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

про стягнення 2 131 500,00 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Омельченко Д.В.;

від відповідача: не з`явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Коммодум" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії «Відокремлений підрозділ «Централізовані закупівлі» Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення 2 131 500,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за Договором поставки № 53-120-01-19-01733 від 14.01.2019, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 2 131 500,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.03.2024 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Коммодум" залишено без руху та надано строк на усунення недоліків позовної заяви.

03.04.2024 на адресу суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2024 відкрито провадження у справі № 910/3675/24, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 16.05.2024.

23.04.2024 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив.

29.04.2024 через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від позивача надійшла відповідь на відзив.

Присутній у судовому засіданні 16.05.2024 представник позивача позов підтримав та просив призначити справу до судового розгляду.

Представник відповідача позов не визнав та не заперечував щодо призначення справи до судового розгляду.

У судовому засіданні 16.05.2024 без виходу до нарадчої кімнати суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 20.06.2024.

В судовому засіданні 20 червня 2024 представник позивача підтримав вимоги та доводи позовної заяви, просив суд її задовольнити.

Представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується протоколом судового засідання від 16.05.2024.

Приймаючи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, клопотання про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 20 червня 2024 року, на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

УСТАНОВИВ:

14.01.2019 між Акціонерним товариством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Коммодум" (постачальник) було укладено договір поставки №53-129-01-19-01733, відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується в порядку і на умовах, визначених у Договорі, поставити картридж іонообмінний виробництва Pall Corporation, США (Європа: Pall Poland Spolka z.0.0., Польща) (далі - Продукція) для потреб ВП «Рівненська АЕС» ДП НАЕК «Енергоатом», а Покупець зобов`язується в порядку і на умовах, визначених у Договорі, прийняти і оплатити Продукцію.

Найменування, одиниці виміру і загальна кількість Продукції, її номенклатура, ціна і строк поставки зазначено в Специфікації (далі - «Специфікація»), яка є невід`ємною частиною Договору. (п.1.2 договору)

Згідно з п.3.1 договору, сума Договору становить 2 557 800,00 гривень, у тому числі ПДВ 20% - 426 300,00 грн:

Відповідно до п.4.2 договору, покупець зобов`язаний оплатити Продукцію протягом 30 робочих днів з моменту підписання сторонами акту (актів) приймання-передачі Продукції.

Оплата Покупцем частини вартості поставленої партії Продукції, розмір якої відповідає сумі податку на додану вартість, здійснюється виключно після надання Постачальником податкової накладної (розрахунку коригування), оформленої та зареєстрованої в ЄРПН встановлених Податковим кодексом України випадках та порядку (п.4.3 договору).

Згідно з п.5.4 договору, датою поставки вважається дата видаткової накладної на Продукцію, що підтверджу надходження Продукції на склад Вантажоодержувача.

Право власності на Продукцію набувається Покупцем з моменту успішного проходження вхідних контролів, що підтверджується відповідними актами та ярликом на придатну Продукцію (п.5.10 договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 01.12.2019р., а в частині оплати за поставлену Продукцію, до повного розрахунку. Стосовно виконання гарантійних зобов`язань Постачальника, передбачених Договором, Договір діє до закінчення терміну дії гарантії на Продукцію (п.10.1 договору).

Специфікацією №1 до договору поставки №53-129-01-19-01733 від 14.01.2019 Сторони узгодили найменування товару, кількість, ціну, загальну суму 2557800 грн.

Як убачається з матеріалів справи, на виконання умов договору поставки №53-129-01-19-01733 від 14.01.2019 позивач поставив товар, а відповідач в свою чергу прийняв вказаний товар, що підтверджується видатковою накладною №1 від 25.02.2019 на суму 2 557 800 грн., Актом приймання-передачі ТМЦ №041-36/320 від 01.03.2019 на суму 2 557 800 грн.

Претензіями №23.028-К від 22.08.2023, б/н від 214.03.2024 позивач вимагав у відповідача сплатити заборгованість за договором, що підтверджується копіями описів вкладення у цінні листи від 19.03.2024.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що Відповідач всупереч умов Договору не здійснив оплату поставленого товару у повному обсязі. Таким чином, Позивач просить суд стягнути з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії «Відокремлений підрозділ «Централізовані закупівлі» Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на його користь заборгованість у розмірі 2 131 500 грн. 00 коп.

Заперечуючи проти позову, Відповідач зазначав про сплив загального строку позовної давності до вимог позивача 15.04.2022. Крім того, до моменту реєстрації податкової накладної обов`язок відповідача по оплаті не настав. Також просив у випадку задоволення позовних вимог вирішити питання про відстрочення виконання рішення суду на один рік.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Коммодум" підлягають задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення договору поставки №53-129-01-19-01733 від 14.01.2019 між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно з приписами ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з приписами ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як убачається з матеріалів справи, на виконання умов договору поставки №53-129-01-19-01733 від 14.01.2019 позивач поставив товар, а відповідач в свою чергу прийняв вказаний товар, що підтверджується видатковою накладною №1 від 25.02.2019 на суму 2 557 800,00 грн з урахуванням ПДВ - 20%, Актом приймання-передачі ТМЦ №041-36/320 від 01.03.2019 на суму 2 557 800 ,00 грн з урахуванням ПДВ - 20%, які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку.

Відповідно до п.4.2 договору, покупець зобов`язаний оплатити Продукцію протягом 30 робочих днів з моменту підписання сторонами акту (актів) приймання-передачі Продукції.

Оплата Покупцем частини вартості поставленої партії Продукції, розмір якої відповідає сумі податку на додану вартість, здійснюється виключно після надання Постачальником податкової накладної (розрахунку коригування), оформленої та зареєстрованої в ЄРПН встановлених Податковим кодексом України випадках та порядку. (п.4.3 договору)

Згідно з п.5.4 договору, датою поставки вважається дата видаткової накладної на Продукцію, що підтверджу надходження Продукції на склад Вантажоодержувача.

Право власності на Продукцію набувається Покупцем з моменту успішного проходження вхідних контролів, що підтверджується відповідними актами та ярликом на придатну Продукцію (п.5.10 договору).

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначав, що до моменту реєстрації податкової накладної обов`язок відповідача по оплаті не настав.

Проте, суд звертає увагу відповідача, що позивачем заявлено до стягнення суму боргу у розмірі 2131500,00 грн без урахування ПДВ, а тому суд не приймає до уваги вказані заперечення відповідача.

Відповідно до ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи вищенаведені умови Договору поставки №53-129-01-19-01733 від 14.01.2019, обов`язок відповідача по оплаті отриманого товару у загальному розмірі 2 131 500,00 грн настав 15.04.2019 з урахуванням розпорядження Кабінету Міністрів України від 10 січня 2019 року № 7-р щодо перенесення робочих днів у 2019 році.

Таким чином, заборгованість Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Централізовані закупівлі» Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Коммодум" за Договором поставки №53-129-01-19-01733 від 14.01.2019 становить 2 131 500,00 грн.

Проте, суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем грошових коштів Товариству з обмеженою відповідальністю "Коммодум" в розмірі 2 131 500,00 грн.

Отже, суд зазначає, що відповідач у порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору не здійснив оплату отриманого товару, тобто не виконав свої зобов`язання належним чином, а тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення 2 131 500,00 грн. суми основної заборгованості є обґрунтованими.

У відзиві на позовну заяву відповідачем заявлено про застосування загального строку позовної давності до вимог позивача про стягнення заборгованості.

Відповідно до ст. 256, 257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за грошовим зобов`язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання зобов`язання.

За змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Положеннями ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а ст. 258 - до окремих вимог встановлено позовну давність в один рік.

Як установлено судом, обов`язок Відповідача по оплаті прийнятого товару на суму 2 131 500,00 грн настав 15.04.2019, а тому загальний строк позовної давності спливає 15.04.2022, проте позивач звернувся до суду з вказаним позовом 26.03.2024, що підтверджується штемпелем канцелярії суду.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України було доповнено пунктом 12 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню корона вірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України, продовжуються на строк дії такого карантину" (Зазначений Закон України набрав чинності 02.04.2020).

Також відповідно до пункту 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 Цивільного кодексу України, продовжуються на строк його дії. 24.02.2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України в Державі запроваджено воєнний стан Указом Президента № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (затверджений Верховною Радою України законом від 24 лютого 2022 року № 2102-IX), який продовжувався відповідними Указами Президента України та триває і на час розгляду даної справи.

Отже, Товариством з обмеженою відповідальністю "Коммодум" не було пропущено загальні строки позовної давності до відповідача щодо стягнення заборгованості, а тому відсутні правові підстави для застосування наслідків спливу позовної давності.

Таким чином, з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії «Відокремлений підрозділ «Централізовані закупівлі» Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Коммодум" підлягає стягненню заборгованість у розмірі 2 131 500,00 грн.

Щодо заяви відповідача про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/3675/24 на 1 (один) рік з дня прийняття відповідного рішення, суд зазначає наступне.

Обґрунтовуючи необхідність відстрочення виконання рішення суду відповідач зазначає, що він працює в кризових умовах та обмеженості ресурсів, серед іншого, загальновідома ситуація з окупацією м. Енергодар та Запорізької АЕС. Заборгованість Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" з боку ДП «Енергоринок», ДП «Гарантований покупець», ПАТ «НАК «Укренерго», постачальників універсальних послуг та операторів систем розподілу електроенергії становить 24 млрд.898 млн. Зазначене впливає на збільшення кредиторської заборгованості.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до ч.1 ст.18 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно зі ст.326 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Водночас, відповідно до приписів ч.1 ст.33 Закону України "Про виконавче провадження", за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення.

Згідно з ч.1 ст.331 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Частиною 3 ст.331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (ч.4 ст.331 Господарського процесуального кодексу України).

Господарський суд вказує на те, що відстрочення або розстрочення виконання рішення допускається у виняткових випадках і залежно від обставин справи. При цьому, такі обставини мають свідчити про неможливість або реальне ускладнення виконання рішення.

Відстрочення виконання рішення суду - це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду в цілому. Надання відстрочення судом полягає у визначенні нової конкретної, більш пізньої ніж первинна, дати, з настанням якої й після завершення строку відстрочення рішення має бути виконано повністю. При розгляді заяв щодо відстрочення виконання рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому; наявність підстави для відтермінування має бути доведена боржником. Строки такого відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку до повного виконання рішення суду. Надання відстрочення виконання рішення суду не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21.02.2019 у справі №2-54/08.

Підставою для відстрочення виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Проте, вирішуючи питання про відстрочення виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочення виконання рішення суду є з`ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, оцінки доводів боржника та заперечень кредитора, зокрема, щодо його фінансового стану. При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.

Суд також звертає увагу на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 21.01.2020 у справі №910/1180/19 та 03.09.2020 у справі №905/30/16.

Так, касаційним судом зазначено, що питання про відстрочення виконання рішення суду господарські суди мають вирішувати із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення.

У постанові від 03.09.2020 у справі №905/30/16 Верховний Суд також зазначив, що оскільки питання щодо відстрочення виконання рішення належить до дискреційних повноважень суду, який у свою чергу навів відповідні та достатні підстави в обґрунтування свого висновку про відстрочення виконання рішення на 6 місяців, відсутні підстави вважати, що суд першої інстанції задовольняючи відповідну заяву допустив порушення норм матеріального чи процесуального права, або "справедливого балансу" між сторонами, що може бути підставою для скасування рішень.

Отже, не дивлячись на результат розгляду відповідної заяви про відстрочення виконання рішення, судове рішення за наслідками розгляду заяви має містити висновки щодо відхилення чи прийняття аргументів сторін та оцінку наданих доказів. Саме таким чином суд застосовує свої дискреційні повноваження і у кожному конкретному випадку за своїм внутрішнім переконанням оцінює наявні у справі докази і вирішує питання про наявність чи відсутність обставин для вчинення процесуальних дій.

Існування заборгованості, яка підтверджена обов`язковим та таким, що підлягає виконанню, судовим рішенням, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні ст.1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008). Відповідно, з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, "державний орган або інша юридична особа не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, підтверджений судовим рішенням. У такому випадку не може прийняти аргумент Уряду, що визначає таку відсутність як "виняткові обставини" (див. § 40 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Півень проти України" від 29.06.2004).

При цьому, Європейський суд з прав людини допускає, що "затримки у виконанні рішення можуть бути обґрунтовані за окремих обставин, проте державні органи не можуть довільно посилатись на відсутність коштів як на вибачення за невиплату боргу за рішенням, а затримки не можуть бути такими, що зводять нанівець право, що захищається пунктом 1 статті 6 Конвенції" (див.§ 24 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бакай та інші проти України" від 09.11.2004).

Тобто, в будь-якому випадку відсутність коштів, тяжкий фінансовий стан боржника не є винятковими обставинами, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та не є підставою для відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Однак, наведені у заяві аргументи відповідача не підтверджують наявності виняткових обставин у розумінні ст.331 Господарського процесуального кодексу України, які б ускладнювали чи робили неможливим своєчасне виконання судового рішення, та які б могли бути підставою для відстрочення його виконання.

Доказів реальної можливості виконати рішення суду у справі, за умови надання судом відстрочення виконання, відповідачем суду не надано, як і не подано суду жодних доказів на підтвердження обставин, викладених у заяві про відстрочення виконання рішення суду.

З огляду на вищевикладене, враховуючи матеріальні інтереси обох сторін та приймаючи до уваги, що заявником (боржником) усупереч приписів ч.3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України не надано беззаперечних, неспростовних доказів неможливості чи утруднення на даний час виконання рішення суду, винятковості випадку, з наявністю якого процесуальний закон пов`язує можливість відстрочення виконання судового рішення, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії «Відокремлений підрозділ «Централізовані закупівлі» Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про відстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/3675/24 на 1 (один) рік з дня прийняття вказаного рішення.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, місто Київ, вул. Назарівська, буд. 3, ідентифікаційний код 24584661) в особі філії «Відокремлений підрозділ «Централізовані закупівлі» Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (вул. Івана Франка, 31, м Київ, 01054; ідентифікаційний код 26251923) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Коммодум" (03048, м. Київ, площа Івана Пулюя, буд. 5; літ. А, ідентифікаційний код: 37175178) заборгованість у розмірі 2 131 500,00 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 31 972 грн. 50 коп.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано: 03.09.2024.

Суддя А.І. Привалов