ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"29" серпня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/1609/24
Господарський суд Одеської області у складі:
судді В.С. Петрова
при секретарі судового засідання В.О. Ващенко
за участю представників:
від позивача Нерода В.Ю.,
від відповідача Головін М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Ерідон до Товариства з обмеженою відповідальністю Косівське про стягнення заборгованості в загальній сумі 1449479,05 грн., -
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма Ерідон звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Косівське про стягнення заборгованості за договором поставки № 235/23/58 від 15.08.2022 р. в загальній сумі 2640492,42 грн., яка складається із основної суми боргу у розмірі 258257,00 грн., 36% річних у розмірі 686192,43 грн., процентів за користування товарним кредитом в розмірі 914923,24 грн., пені в сумі 781119,75 грн. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на наступне.
15.08.2022 року між ТОВ Фірма Ерідон (постачальник) та ТОВ Косівське (покупець) укладено договір поставки № 235/23/58, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити покупцю продукцію виробничо-технічного призначення, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити вартість такого товару.
Як вказує позивач, на підставі додатку № 235/23/58/3-Н від 02.03.2023 до договору № 235/23/58 відповідачу було поставлено товари за видатковими накладними: № 33641 від 01.05.2023 р. на суму 10000,00 грн., № 33643 від 01.05.2023 р. на суму 210647,65 грн. Згідно з п. 3 вказаного додатку № 235/23/58/3-Н від 02.03.2023 оплата повної вартості товару, який постачається на умовах цього додатку, здійснюється покупцем не пізніше 10 календарних днів з моменту отримання товару за видатковими накладними. За ствердженнями позивача, строк оплати за вищевказаними видатковими накладними до 11.05.2023 р., при цьому відповідач здійснив оплату товару на загальну суму 220647,65 грн. (платіжні доручення № 804 від 10.03.2023 на суму 10000,00 грн., № 13 від 22.05.2023 р. на суму 210647,65 грн.). Як вказує позивач, відповідач повністю оплатив вартість отриманого за вказаним додатком товару, однак з простроченням строків оплати.
Також позивач додає, що ним на підставі додатку № 235/23/58/11-ЗЗР від 23.03.2023 до договору № 235/23/58 відповідачу було поставлено товари за видатковими накладними: № 29573 від 24.04.2023 р. на суму 67438,80 грн., № 45091 від 23.05.2023 р. на суму 16859,70 грн., № 47160 від 26.05.2023 р. на суму 40463,28 грн., № 57072 від 16.06.2023 р. на суму 29223,48 грн., № 57683 від 19.06.2023 р. на суму 28099,50 грн. При цьому позивач зазначає, що згідно з п. 3 додатку № 235/23/58/11-ЗЗР від 23.03.2023 товар підлягав оплаті наступним чином: 100% від загальної вартості товару покупець не пізніше 28 календарних днів з моменту отримання товару за видатковими накладними, тобто до 23.06.2023 року. Так, позивач зазначає, що відповідач здійснив оплату товару на загальну суму 182084,76 грн. відповідно до платіжних доручень: № 14 від 22.05.2023 на суму 67438,80 грн., № 143 від 01.08.2023 р. на суму 40463,28 грн., № 129 від 27.07.2023 р. на суму 57322,98 грн., відтак відповідач повністю оплатив вартість отриманого за вказаним додатком товару, однак з простроченням строків оплати.
Між тим позивач вказує, що на підставі додатку № 235/23/58/13-33Р від 13.04.2023 до договору № 235/23/58 відповідачу було поставлено товари за видатковими накладними: № 33044 від 28.04.2023 р. на суму 311933,52 грн., № 47154 від 26.05.2023 р. на суму 157358,36 грн., № 48446 від 30.05.2023 р. на суму 102568,27 грн., № 49817 від 31.05.2023 р. на суму 45048,24 грн., № 50986 від 02.06.2023 р. на суму 56642,40 грн. При цьому позивач зазначає, що згідно з п. 3 додатку № 235/23/58/13-33Р від 13.04.2023 товар підлягав оплаті до 30.06.2023 р., оплату якого відповідач здійснив на загальну суму 673550,79 грн. відповідно до платіжних доручень: № 25 від 25.05.2023 р. на суму 311933,52 грн., № 143 від 01.08.2023 р. на суму 45048,24 грн., № 178 від 05.09.2023 р. на суму 292236,24 грн., № 198 від 13.09.2023 р. на суму 24332,79 грн. Як вказує позивач, відповідач повністю оплатив вартість отриманого за вказаним додатком товару, однак з простроченням строків оплати.
Окрім цього позивач зазначає, що на підставі додатку № 235/23/58/18-ЗЗР від 24.04.2023 до договору № 235/23/58 відповідачу було поставлено товари за видатковою накладною № 34090 від 01.05.2023 р. на суму 411919,20 грн., при цьому згідно з п. 3 додатку товар підлягав оплаті до 29.05.2023 р., яку відповідач здійснив на загальну суму 411919,20 грн. відповідно до платіжного доручення № 56 від 16.06.2023 р. на суму 411919,20 грн. Як вказує позивач, відповідач повністю оплатив вартість отриманого за вказаним додатком товару, однак з простроченням строків оплати.
Також позивач додає, що ним на підставі додатку № 235/23/58/25-ЗЗР від 25.05.2023 до договору № 235/23/58 відповідачу було поставлено товари за видатковими накладними: № 47152 від 26.05.2023 р. на суму 33454,08 грн., № 47418 від 26.05.2023 р. на суму 128548,80 грн.,
№ 48443 від 30.05.2023 р. на суму 80434,68 грн., № 57074 від 16.06.2023 р. на суму 274703,40 грн. При цьому позивач зазначає, що згідно з п. 3 додатку № 235/23/58/25-ЗЗР від 25.05.2023 товар підлягав оплаті наступним чином: 100% від загальної вартості товару покупець не пізніше 30 календарних днів з моменту отримання товару за видатковими накладними, тобто до 17.07.2023 року. Як зазначає позивач, відповідач здійснив оплату товару на загальну суму 517140,96 грн. відповідно до платіжних доручень: № 32 від 31.05.2023 на суму 33454,08 грн., № 134 від 28.07.2023 р. на суму 208983,48 грн., № 236 від 17.10.2023 р. на суму 172559,13 грн., № 269 від 01.11.2023 р. на суму 102144,27 грн. Так, позивач вказує, що відповідач повністю оплатив вартість отриманого за вказаним додатком товару, однак з простроченням строків оплати.
Окрім цього позивач зазначає, що на підставі додатку № 235/23/58/27-ЗЗР від 26.05.2023 до договору №235/23/58 відповідачу було поставлено товари за видатковими накладними: № 47176 від 26.05.2023 р. на суму 14953,68 грн., № 48499 від 30.05.2023 р. на суму 46497,48 грн., при цьому згідно з п. 3 додатку товар підлягав оплаті до 30.06.2023 року (100% від загальної вартості товару покупець здійснює не пізніше 30 календарних днів з моменту отримання товару за видатковими накладними). Як зазначає позивач, відповідач здійснив оплату товару на загальну суму 61451,16 грн. відповідно до платіжних доручень: № 32 від 31.05.2023 на суму 14953,68 грн., № 143 від 01.08.2023 р. на суму 46497,48 грн., з огляду на що відповідач повністю оплатив вартість отриманого за вказаним додатком товару, однак з простроченням строків оплати.
За ствердженнями позивача, на підставі додатку № 235/23/58/29-ЗЗР від 26.05.2023 до договору №235/23/58 відповідачу було поставлено товари за видатковою накладною № 48453 від 30.05.2023 р. на суму 146688,48 грн., відповідно до п. 3 якого товар підлягав оплаті наступним чином: 100% від загальної вартості товару покупець не пізніше 28 календарних днів з моменту отримання товару, тобто до 30.06.2023 року. Як зазначає позивач, відповідач здійснив оплату товару на загальну суму 146688,48 грн. відповідно до платіжних доручень: № 198 від 13.09.2023 на суму 104216,01 грн., № 236 від 17.10.2023 р. на суму 42472,47 грн., відтак відповідач повністю оплатив вартість отриманого за вказаним додатком товару, однак з простроченням строків оплати.
Також позивач додає, що ним на підставі додатку № 235/23/58/33-ЗЗР від 16.06.2023 до договору № 235/23/58 відповідачу було поставлено товари за видатковою накладною № 57092 від 16.06.2023 р. на суму 294859,44 грн. При цьому позивач зазначає, що згідно з п. 3 вказаного додатку товар підлягав оплаті до 14.07.2023 року (100% від загальної вартості товару покупець не пізніше 28 календарних днів з моменту отримання товару за видатковими накладними). Як зазначає позивач, відповідач здійснив оплату товару на загальну суму 294859,44 грн. відповідно до платіжних доручень: № 269 від 01.11.2023 на суму 424,00 грн., № 283 від 08.11.2023 р. на суму 214000,76 грн., № 333 від 19.12.2023 р. на суму 80434,68 грн., з огляду на що відповідач повністю оплатив вартість отриманого за вказаним додатком товару, однак з простроченням строків оплати.
Окрім цього позивач зазначає, що на підставі додатку № 235/23/58/34-ЗЗР від 01.09.2023 до договору №235/23/58 відповідачу було поставлено товари за видатковою накладною № 79560 від 08.09.2023 р. на суму 88421,40 грн., згідно з п. 3 якого товар підлягав оплаті наступним чином: 100% від загальної вартості товару покупець не пізніше 30 календарних днів з моменту отримання товару за видатковими накладними, тобто до 09.10.2023 року. Як зазначає позивач, відповідач здійснив оплату товару на загальну суму 88421,40 грн. відповідно до платіжного доручення № 333 від 19.12.2023 на суму 88421,40 грн., відтак відповідач повністю оплатив вартість отриманого за вказаним додатком товару, однак з простроченням строків оплати.
За ствердженнями позивача, на підставі додатку № 235/23/58/34-ЗЗР від 01.09.2023 до договору № 235/23/58 відповідачу було поставлено товари за видатковою накладною № 79560 від 08.09.2023 р. на суму 88421,40 грн., відповідно до п. 3 якого товар підлягав оплаті до 09.10.2023 року (100% від загальної вартості товару покупець не пізніше 30 календарних днів з моменту отримання товару за видатковими накладними). Як зазначає позивач, відповідач здійснив оплату товару на загальну суму 88421,40 грн. відповідно до платіжного доручення № 333 від 19.12.2023, з огляду на що відповідач повністю оплатив вартість отриманого за вказаним додатком товару, однак з простроченням строків оплати.
Як вказує позивач, на підставі додатку № 235/23/58/35-ЗЗР від 08.09.2023 до договору № 235/23/58 відповідачу було поставлено товари за видатковою накладною №79563 від 08.09.2023 р. на суму 142824,96 грн., які підлягали оплаті до 09.10.2023 року (100% від загальної вартості товару покупець оплачує не пізніше 30 календарних днів з моменту отримання товару за видатковими накладними). Крім того, як зазначає позивач, відповідач здійснив оплату товару на загальну суму 31143,92 грн. відповідно до платіжного доручення №333 від 19.12.2023, водночас непогашена відповідачем сума заборгованості за додатком становить 111681,04 грн.
Також позивач додає, що ним на підставі додатку № 235/23/58/12-МД/П від 23.03.2023 р. до № 235/23/58 відповідачу було поставлено товари за видатковими накладними: № 18642 від 29.03.2023 р. на суму 1047060,00 грн., № 20172 від 03.04.2023 р. на суму 1005177,60 грн. При цьому позивач зазначає, що згідно з п. 3 додатку № 235/23/58/12-МД/П товар підлягав оплаті наступним чином: 100% від загальної вартості товару покупець не пізніше 30 календарних днів з моменту отримання товару за видатковими накладними, тобто до 03.05.2023 року. Крім того, як зазначає позивач, відповідач здійснив оплату товару на загальну суму 2000000,00 грн. відповідно до платіжних доручень: № 360 від 28.12.2023 на суму 1000000,00 грн., № 15 від 12.01.2024 на суму 600000,00 грн., № 35 від 15.02.2024 на суму 100000,00 грн., № 89 від 04.04.2024 на суму 300000,00 грн., при цьому непогашена відповідачем сума заборгованості за додатком становить 52237,60 грн.
Крім того, як зазначає позивач, ним на підставі додатку № 235/23/58/36-МД/П від 08.09.2023 р. до договору № 235/23/58 відповідачу було поставлено товари за видатковою накладною № 79565 від 08.09.2023 р. на суму 94338,36 грн., які повинні були бути оплачені до 09.10.2023 року (100% від загальної вартості товару покупець оплачує не пізніше 30 календарних днів з моменту отримання товару за видатковими накладними). Водночас, позивач вказує, що відповідач не здійснив оплату товару, з огляду на що сума заборгованості становить 94338,36 грн.
Наразі позивач зазначає, що на підставі додатків до договору № 235/23/58/1-Н від 15.08.2022 р., № 235/23/58/4-Н від 02.03.2023 р., № 235/23/58/21-Н від 09.05.2023 р., № 235/23/58/8-ЗЗР від 15.03.2023 р., № 235/23/58/10-ЗЗР від 22.03.2023 р., № 235/23/58/9-ЗЗР від 17.03.2023 р. відповідачу були поставлені товари, що підтверджується наступними видатковими накладними: № 72544 від 18.08.2022 р. на суму 83688,97 грн. (відповідач здійснив оплату, платіжне доручення № 107 від 23.08.2022 р. на суму 83688,97 грн.); № 73142 від 19.08.2022 р. на суму 153549,05 грн. (здійснена оплата, платіжне доручення № 108 від 23.08.2022 р. на суму 153549,05 грн.); № 38321 від 09.05.2023 р. на суму 10000,00 грн. (відповідач здійснив оплату, платіжне доручення № 803 від 10.03.2023 р. на суму 10000,00 грн.); № 38326 від 09.05.2023 р. на суму 183898,38 грн. (здійснена оплата, платіжне доручення № 13 від 22.05.2023 р. на суму 183898,38 грн.); № 38330 від 09.05.2023 р. на суму 44210,34 грн. (відповідач здійснив оплату, платіжне доручення № 13 від 22.05.2023 р. на суму 44210,34 грн.); № 15409 від 23.03.2023 р. на суму 13845,84 грн. (здійснена оплата, платіжне доручення від 04.04.2023 р. на суму 13845,84 грн.); № 15405 від 23.03.2023 р. на суму 75762,96 грн. (відповідач здійснив оплату, платіжне доручення № 868 від 11.04.2023 р. на суму 75762,96 грн.); № 48458 від 30.05.2023 р. на суму 21646,56 грн. (здійснена оплата, платіжне доручення № 134 від 28.07.2023 р. на суму 21646,56 грн.); № 22299 від 07.04.2023 р. на суму 34171,56 грн. (відповідач здійснив оплату, платіжне доручення № 876 від 26.04.2023 р. на суму 34171,56 грн.); № 48439 від 30.05.2023 р. на суму 68343,12 грн. (здійснена оплата, платіжні доручення № 134 від 28.07.2023 р. на суму 65719,92 грн., № 178 від 05.09.2023 р. на суму 2623,20 грн.); № 57680 від 19.06.2023 р. на суму 22781,04 грн. (відповідач здійснив оплату, платіжне доручення № 129 від 27.07.2023 р. на суму 22781,04 грн.).
Крім того, як зазначає позивач, на підставі додатків до договору № 235/23/58/14-ЗЗР від 07.04.2023 р., № 235/23/58/15-ЗЗР від 08.11.2022 р., №235/23/58/16-ЗЗР від 24.04.2023р., №235/23/58/17-ЗЗР від 24.04.2023 р., № 235/23/58/15-ЗЗР від 21.04.2023 р., № 235/23/58/19-ЗЗР від 02.05.2023 р., № 235/23/58/20-ЗЗР від 08.05.2023 р., № 235/23/58/22-ЗЗР від 23.05.2023 р., № 235/23/58/30-ЗЗР від 26.05.2023 р., № 235/23/58/32-ЗЗР від 12.06.2023 р. відповідачу були поставлені товари, що підтверджується наступними видатковими накладними: № 22320 від 07.04.2023 р. на суму 15866,88 грн. (відповідач здійснив оплату, платіжне доручення № 876 від 26.04.2023 р. на суму 15866,88 грн.); № 22327 від 07.04.2023 р. на суму 10000,00 грн. (відповідач здійснив оплату, платіжне доручення № 647 від 08.11.2022 р. на суму 10000,00 грн.); № 22333 від 07.04.2023 р. на суму 281589,44 грн. (здійснена оплата, платіжні доручення: № 868 від 11.04.2023 р. на суму 13845,84 грн., № 891 від 03.05.2023 р. на суму 167743,60 грн., № 894 від 04.05.2023 р. на суму 100000,00 грн.); № 29579 від 24.04.2023 р. на суму 34179,84 грн. (відповідач здійснив оплату, платіжне доручення № 14 від 22.05.2023 р. на суму 34179,84 грн.); № 29588 від 24.04.2023 р. на суму 87644,76 грн. (здійснена оплата, платіжне доручення № 25 від 25.05.2023 р. на суму 87644,76 грн.); № 36924 від 05.05.2023 р. на суму 90077,76 грн. (відповідач здійснив оплату, платіжне доручення № 25 від 25.05.2023 р. на суму 90077,76 грн.); № 48456 від 30.05.2023 р. на суму 22656,96 грн. (здійснена оплата, платіжне доручення № 143 від 01.08.2023 р. на суму 22656,96 грн.); № 50994 від 02.06.2023 р. на суму 5340,60 грн. (відповідач здійснив оплату, платіжне доручення № 129 від 27.07.2023 р. на суму 5340,60 грн.); № 36929 від 05.05.2023 р. на суму 33762,10 грн. (здійснена оплата, платіжне доручення № 14 від 22.05.2023 р. на суму 33762,10 грн.); № 38316 від 09.05.2023 р. на суму 118780,80 грн. (відповідач здійснив оплату, платіжне доручення № 14 від 22.05.2023 р. на суму 118780,80 грн.); № 45110 від 23.05.2023 р. на суму 11151,36 грн. (здійснена оплата, платіжне доручення № 32 від 31.05.2023 р. на суму 11151,36 грн.); № 47342 від 26.05.2023 р. на суму 1881,89 грн. (відповідач здійснив оплату, платіжне доручення № 143 від 01.08.2023 р. на суму 1881,89 грн.); № 55555 від 13.06.2023 р. на суму 61163,26 грн. (здійснена оплата, платіжне доручення № 129 від 27.07.2023 р. на суму 61163,26 грн.).
Між тим позивач додає, що на підставі додатків до договору № 235/23/58/5-МД/О від 06.03.2023 р., № 235/23/58/7-МД/О від 09.03.2023 р., № 235/23/58/23-МД/О від 23.05.2023 р., № 235/23/58/24-МД/О від 25.05.2023 р. відповідачу були поставлені товари, що підтверджується наступними видатковими накладними: № 7913 від 06.03.2023 р. на суму 164150,02 грн., № 7916 від 06.03.2023 р. на суму 145000,02 грн. (відповідач здійснив оплату, платіжне доручення № 790 від 06.03.2023 р. на суму 309150,04 грн.); № 9369 від 09.03.2023 р. на суму 618300,08 грн., № 9835 від 10.03.2023 р. на суму 187600,02 грн., № 9898 від 10.03.2023 р. на суму 145000,02 грн. (здійснена оплата, що підтверджується платіжним доручення № 824 від 20.03.2023 р. на суму 950900,12 грн.); № 45108 від 23.05.2023 р. на суму 5868,00 грн., № 57674 від 19.06.2023 р. на суму 30807,00 грн. (відповідач здійснив оплату, платіжні доручення: № 39 від 31.05.2023 р. на суму 5868,00 грн., № 128 від 27.07.2023 р. на суму 30807,00 грн.); № 57077 від 16.06.2023 р. на суму 22005,00 грн. (здійснена оплата, платіжне доручення № 128 від 27.07.2023 р. на суму 22005,00 грн.).
Також позивач додає, що без укладення додатку ним було поставлено товари на підставі наступних видаткових накладних : видаткова накладна № 8384 від 07.03.2023 р. на суму 187600,02 грн. та видаткова накладна № 8594 від 07.03.2023 р. на суму 164150,02 грн.
Як вказує позивач, відповідно до п. 3.6 договору товар, що був отриманий покупцем в межах цього договору тільки за видатковими накладними (без підписання додатку та без здійснення попередньої оплати) підлягає повній оплаті з дотриманням умов пунктів 3.2 та 3.3 цього договору, не пізніше 10 банківських днів з моменту його отримання.
За ствердженнями позивача, відповідач здійснив оплату товару на загальну суму 351750,04 грн. відповідно до платіжного доручення № 798 від 07.03.2023 р. на суму 351750,04 грн.
Крім того, позивачем відповідно до видаткової накладної № 52840 від 07.06.2023 р. поставлено товару на суму 6209,40 грн. (відповідачем здійснено оплату за товар, платіжне дорученням № 129 від 27.07.2023 р. на суму 6209,40 грн.).
Відтак, позивач наголошує, що заборгованість відповідача за поставлений товар згідно з договором поставки № 235/23/58 від 15.08.2022 р. складає 258257,00 грн.
Крім того, як зазначає позивач, згідно з п. 6.2 договору поставки відповідач, у разі несвоєчасної оплати товару повинен сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України за кожний день прострочення від вартості отриманого але не оплаченого товару за кожний день прострочення.
Відповідно до п. 6.8 договору поставки стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за договором поставки відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов`язання, строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій, у відповідності до ст. 259 Цивільного кодексу України продовжується до 3 (трьох) років.
За ствердженнями позивача, відповідно до додатків до договору № 235/23/58/3-Н від 02.03.2023 р., № 235/23/58/11-ЗЗР від 23.03.2023 р., № 235/23/58/13-ЗЗР від 23.03.2023 р., № 235/23/58/18-ЗЗР від 24.04.2023 р., № 235/23/58/25-ЗЗР від 25.05.2023 р., № 235/23/58/27-ЗЗР від 26.05.2023 р., № 235/23/58/29-ЗЗР від 26.05.2023 р., № 235/23/58/33-ЗЗР від 16.06.2023 р., № 235/23/58/34-ЗЗР від 01.09.2023 р., № 235/23/58/35-ЗЗР від 08.09.2023 р., № 235/23/58/12-МД/П від 23.03.2023 р., № 235/23/58/36-МД/П від 08.09.2023 р. відповідач зобов`язаний сплатити на користь позивача пеню, загальний розмір якої, складає 781119,75 грн.
Окрім цього позивач зазначає, що згідно з додатками № 235/23/58/3-H від 02.03.2023 р., № 235/23/58/11-ЗЗР від 23.03.2023 р., № 235/23/58/13-ЗЗР від 13.04.2023 р., № 235/23/58/18-ЗЗР від 24.04.2023 р., № 235/23/58/25-ЗЗР від 25.05.2023 р., № 235/23/58/27-ЗЗР від 26.05.2023 р., № 235/23/58/29-ЗЗР від 26.05.2023 р., № 235/23/58/33-ЗЗР від 16.06.2023 р., № 235/23/58/34-ЗЗР від 01.09.2023 р., № 235/23/58/35-ЗЗР від 08.09.2023 р., № 235/23/58/12-МД/П від 23.03.2023 р., № 235/23/58/36-МД/П від 23.03.2023 р. відповідач зобов`язаний сплатити на користь позивача 36,00% річних від простроченої суми основної заборгованості, загальний розмір яких з урахуванням вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо прострочки оплати отриманих товарів та умов п. 6.7 договору поставки, за весь період прострочення відповідної оплати складає загальну суму 686192,43 грн.
Також позивач додає, що відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного. Відповідно до ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати. Згідно з умовами п.п. 4, 5 додатків до договору сторони передбачили та встановили, що у разі порушення покупцем зобов`язань щодо оплати отриманого товару, покупець, відповідно до вимог ст. 536 та ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України, зобов`язаний сплатити на користь постачальника плату за користування товарним кредитом, нараховану на вартість отриманого, але неоплаченого покупцем товару.
За ствердженнями позивача, відповідно до додатків до договору № 235/23/58/3-Н від 02.03.2023 р., № 235/23/58/11-ЗЗР від 23.03.2023 р., № 235/23/58/13-ЗЗР від 23.03.2023 р., № 235/23/58/18-ЗЗР від 24.04.2023 р., № 235/23/58/25-ЗЗР від 25.05.2023 р., № 235/23/58/27-ЗЗР від 26.05.2023 р., № 235/23/58/29-ЗЗР від 26.05.2023 р., № 235/23/58/33-ЗЗР від 16.06.2023 р., № 235/23/58/34-ЗЗР від 01.09.2023 р., № 235/23/58/35-ЗЗР від 08.09.2023 р., № 235/23/58/12-МД/П від 23.03.2023 р., № 235/23/58/36-МД/П від 08.09.2023 р. відповідач зобов`язаний сплатити на користь позивача відсотки за користування товарним кредитом за весь період прострочення в сумі 914923,24 грн.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.04.2024 р. вказану позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Ерідон прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/1609/24, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження з викликом учасників справи, при цьому підготовче засідання призначено на 14.05.2024 р.
13.05.2024 р. від представника Товариства з обмеженою відповідальністю Косівське Головіна М.В. до господарського суду через підсистему Електронний суд ЄСІТС надійшло клопотання про надання додаткового строку для подання відзиву на позовну заяву (вх. № 19204/24), в якому заявник просить суд продовжити ТОВ Косівське строк на подання відзиву на позов, доказів, відповідних клопотань, заяв на позов, зустрічного позову до 24.05.2024 р. (включно) та відкласти підготовче засідання на іншу дату або оголосити перерву в судовому засіданні.
14.05.2024 р. від представника відповідача Головіна М.В. до господарського суду через підсистему Електронний суд ЄСІТС надійшла заява про закриття провадження у справі (вх. №19310/24), в якій представник відповідача просить суд закрити провадження у справі № 916/1609/24 за позовом ТОВ Фірма Ерідон до ТОВ Косівське про стягнення заборгованості в загальній сумі 2640492,42 грн. в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 258257,00 грн., судові витрати в цій частині залишити за позивачем. В обґрунтування поданої заяви відповідач зазначає, що загальний розмір заборгованості за договором поставки позивачем заявлено на дату подання позову 2640492,42 грн., яка складається із: основної суми заборгованості 258257,00 грн.; 36% річних від простроченої суми основної заборгованості 686192,43 грн., процентів за користування товарним кредитом в розмірі 914923,24 грн., пені за договором поставки 781119,75 грн. Як вказує відповідач, ТОВ Фірма Ерідон направлено акт звірки взаєморозрахунків № 2033 за період 01.01.2024 01.04.2024 року до ТОВ Косівське за договором поставки, залишок основної заборгованості за договором поставки відповідно до наданого акту складав на 01.01.2024 року 558257,00 грн. ТОВ Фірма Ерідон надано ТОВ Косівське рахунки на оплату цього залишку заборгованості: за № 25255 від 08.08.2024 року на суму 258257,00 грн., та № 23849 від 04.04.2024 року на суму 300000,00 грн. За ствердженнями відповідача, ним погашена заборгованість за рахунками № 25255 від 08.08.2024 р. на суму 258257,00 грн., № 23849 від 04.04.2024 р. на суму 300000,00 грн., що підтверджується платіжними інструкціями № 89 від 04.04.2024 р. на суму 300000,00 грн., № 94 від 08.04.2024 р. на суму 200000,00 грн., № 124 від 11.04.2024 р. на суму 58287,00 грн. Отже, відповідач наголошує, що в частині стягнення основної заборгованості за договором поставки у розмірі 258257,00 грн. відсутній предмет спору через відсутність такої заборгованості.
У підготовчому засіданні господарського суду 14 травня 2024 року по справі № 916/1609/24 було протокольно оголошено перерву до 03 червня 2024 року.
17.05.2024 р. від представника позивача Боровика Б.М. до господарського суду через підсистему Електронний суд ЄСІТС надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог (вх.№ 19975/24), згідно з якою позивач просить суд зменшити розмір позовних вимог з огляду на сплату відповідачем основного боргу. Відтак, у вказаній заяві позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача 36,00% річних від простроченої суми основної заборгованості відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України та п. 6.7 договору в розмірі 686192,43 грн., проценти за користування товарним кредитом відповідно до ст. 536, ч. 5 ст. 694 ЦК України, умов пунктів 4 та 5 додатків до договору в розмірі 914923,24 грн., пеню за договором в розмірі 781119,75 грн., всього 2382235,42 грн.; також позивач просить стягнути з відповідача витрати зі сплати судового збору в сумі 35733,53 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 50000,00 грн.
Вищевказану заяву позивача про зменшення позовних вимог судом прийнято до розгляду.
27.05.2024 р. від представника відповідача Головіна М.В. до господарського суду через підсистему Електронний суд ЄСІТС надійшов відзив на позовну заяву (вх.№ 21117/24), в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову повністю, а також стягнути з ТОВ Фірма Ерідон на користь ТОВ Косівське витрати на професійну правничу допомогу. В обґрунтування заперечень відповідач зазначає, що ним основна заборгованість за договором поставки погашена у повному обсязі до моменту відкриття провадження у справі, а найбільша її частина ще до направлення позивачем позову до суду, оскільки позов датовано 09.04.2024 року, при цьому залишок основної заборгованості у розмірі 58247,00 грн. сплачено відповідачем 11.04.2024 року. Зазначене, за ствердженнями відповідача, підтверджується актом звірки взаємних розрахунків № 2033 від 01.04.2024 р., рахунками на оплату № 25255 від 08.08.2024 р., № 23849 від 04.04.2024 р., платіжними інструкціями № 89 від 04.04.2024 р. на суму 300000,00 грн., № 94 від 08.04.2024 р. на суму 200000,00 грн. та № 124 від 11.04.2024 р. на суму 58287,00 грн., актом звірки № 3491 від 09.05.2024 р.
Як вказує відповідач, поданими позивачем до суду разом із заявою про зменшення позовних вимог доказами спростовується твердження позивача про погашення відповідачем залишку заборгованості у розмірі 258257,00 грн. після звернення позивача до суду. За ствердженнями відповідача, необґрунтовано та всупереч положень ч. 9 ст. 129 ГПК України позивач намагається в цій частині покласти витрати зі сплати судового збору на відповідача.
Також відповідач вважає, що позивачем безпідставно застосовано нарахування процентів у розмірі 48% річних відповідно до ч. 5 ст. 694 ЦК України.
Між тим відповідач із посиланнями на п. 9.3 договору наголошує, що додаткових угод до цього договору немає, із додатків, поданих позивачем до суду, лише один укладений 15.08.2022 р. - в день підписання договору поставки та в ньому визначені асортимент, кількість, вартість, строки оплати товару, який підлягає поставці відповідачу. При цьому відповідач вказує, що в цьому ж додатку визначені умови використання товарного кредиту за цією поставкою, інших додатків, укладених разом із договором, не надано, тобто вони, як стверджує відповідач, не укладалися, а інші додатки, подані позивачем до суду, укладалися за весь час дії договору поставки.
Крім того, як зазначає відповідач, зміст додатків, окрім переліку товару, який підлягав поставці, кількості, асортименту та вартості такого товару, визначено, що оплата товару здійснюється покупцем на підставі отриманих від постачальника Рахунків на оплату, які формуються, виходячи з курсу іноземних валют на дату формування таких рахунків, здійснюється покупцем з дотриманням умов пунктів 3.2 та 3.3 договору поставки в наступному порядку: 100% загальної вартості товару покупець не пізніше 28 календарних днів (а за деякими додатками 7, 10, 11, 30 календарних днів, або конкретною визначеною сторонами датою) з моменту отримання товару за видатковими накладними шляхом перерахування суми, належної до сплати на розрахунковий рахунок постачальника.
Цими ж додатками, як вказує відповідач, передбачено, що у разі порушення покупцем зобов`язань щодо оплати отриманого товару на строк більше 5 (п`яти), в деяких випадках 15 (п`ятнадцять) календарних днів, покупець відповідно до вимог ст. 536 та ч. 5 ст. 694 ЦК України зобов`язаний сплатити на користь постачальника плату за користування товарним кредитом у розмірі 48% річних, нараховану на вартість отриманого, але неоплаченого покупцем товару. Нарахування відсотків за користування товарним кредитом здійснюється від дня, коли товар підлягав оплаті за умовами цього додатку та закінчується днем повної оплати вартості отриманого товару.
Проте, як вказує відповідач, умови користування товарним кредитом (комерційним кредитом) визначені не договором поставки, або додатковою угодою до нього, а додатками, якими повинні визначатися умови кожної окремої поставки товару та його оплати. Відповідач зазначає, що умови користування товарним кредитом (сплати процентів за користування чужими коштами) не можуть визначатися такими додатками та вимоги ст. 536 та ч. 5 ст. 694 ЦК України про нарахування процентів за товарний кредит у розмірі 48% річних не можуть бути застосовані до визначених договором поставки правовідносин сторін, з огляду на те, що такі зобов`язання, відповідно до вимог закону повинні бути узгоджені лише письмовим договором, або додатковою угодою до нього, але ніяк не додатком (додатками) до договору, який може містити лише відомості про найменування товару, строк поставки, його кількість та вартість, строк оплати за поставлений товар. Отже, за ствердженнями відповідача, нарахування товарного кредиту за користування чужими коштами у розмірі 48% річних, відображене у додатках до договору поставки, є безпідставним та таким, що не ґрунтується на положенням закону, здійснюється всупереч умов договору поставки.
Крім того, як зазначає відповідач, за змістом додатків, оплата товару повинна здійснюватися покупцем на підставі отриманих від постачальника Рахунків на оплату, при цьому додатки передбачають наявність окрім видаткових накладних, ще й формування та направлення постачальником (позивачем) рахунків на таку оплату, реквізити яких повинні відображатися в платіжних інструкціях. Тобто, як зауважує відповідач, навіть умови договору поставки щодо підстав для оплати товару та умови додатків в цій частині є суперечливими, оскільки додатково встановлюється обов`язок постачальника направити рахунок на оплату поставленого товару, з визначеною остаточною вартістю товару.
Наразі відповідач зазначає, що з огляду на положення пунктів 3.3 та 3.4 договору поставки останній містить ознаки комерційного кредиту. Так, за своєю правовою природою проценти є винагородою (платою) за користування грошовими коштами. Як вказує відповідач, постачальник, здійснивши поставку товару, набуває статусу кредитора за договором по відношенню до покупця до моменту оплати вартості поставленого товару, при цьому з моменту одержання покупцем товару до моменту завершення періоду відстрочення оплати за такий товар, користування покупцем грошовими коштами, які складатимуть вартість поставленого, але неоплаченого товару, буде вважатися правомірним, на які продавець, як кредитор, може правомірно нараховувати проценти за користування. Натомість після спливу останнього дня оплати вартості одержаного товару, як вказує відповідач, у покупця виникає прострочене грошове зобов`язання з оплати вартості поставленого товару (його неоплаченої частини), а користування покупцем цими коштами буде неправомірним. За ствердженнями відповідача, у такому випадку постачальник втрачає право на нарахування продавцю на суму цих коштів процентів, передбачених ст. 536 або ст. 1048 ЦК України, та разом з цим набуває право на нарахування та стягнення з покупця процентів, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, що нараховуються внаслідок прострочення боржником (у даному випадку - покупцем) грошового зобов`язання та які є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання на відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима.
Як зазначає відповідач, передбачені ст.ст. 536, 1048 ЦК України проценти, мають зовсім іншу правову природу, ніж неустойка (пеня, штраф), виступають способом захисту прав та інтересів продавця у випадку продажу товару з відстроченням платежу. Відповідач вважає, що з огляду на різну правову природу проценти, передбачені ст. 536 або ст. 1048 ЦК України, не можуть бути ототожнені з неустойкою та процентами, передбаченими ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Крім того відповідач наголошує, що зі змісту позовної заяви та доданих до неї доказів вбачається, що позивачем надано в підтвердження заявлених вимог договір поставки, додатки до нього, видаткові накладні та платіжні документи щодо сплати відповідачем коштів, при цьому у позовній заяві наведено нарахування пені, процентів за товарний кредит, проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України (здійснений розрахунок заявленої заборгованості). Разом з тим, як зазначає відповідач, заявлена до стягнення сума заборгованості, зокрема проценти за товарний кредит, не підтверджена документами бухгалтерського обліку (виписки по рахунках щодо нарахування процентів, реєстри господарських операції тощо), за допомогою яких може бути підтверджена реальність господарської операції, по зобов`язанням за якою позивачем нараховуються штрафні санкції, компенсаційні виплати.
Між тим відповідач наголошує, що розрахунок заборгованості не є документом первинного бухгалтерського обліку, а є одностороннім арифметичним розрахунком стягуваних сум, який відповідно повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони, при цьому визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану суб`єкта господарювання, з огляду на що проценти за товарний кредит, у разі їх нарахування відповідно до статей 536 та 694 ЦК України, повинні відображатися в бухгалтерському обліку підприємства та підтверджуватися первинними документами підприємства.
За ствердженнями позивача, фінансова звітність підприємства передбачає відображення на балансі (в обліку доходи майбутніх періодів, (код рядка 1665), водночас за аналізом фінансової звітності ТОВ Фірма Ерідон по результатам 2023 року, отриманої з відкритих доступних джерел в мережі - інтернет на сайтах, згідно відомостей з рядку 1665 остання не декларує доходи майбутніх періодів, а відтак позивач не довів та не підтвердив достатніми та допустимими доказами заявлені вимоги.
Крім того, як зазначає відповідач, визначений позивачем період нарахування платежів по додатку № 235/23/58/12-МД/П від 23.03.2023 року суперечить умовам договору поставки та додатку, за яким відбулася поставка такого товару, позивач намагається збагатитися через вочевидь безпідставне нарахування платежів. При цьому відповідач додає, що невірним є періоди нарахування платежів і за додатком № 235/23/58/11-ЗЗР від 23.03.2023 року. Крім того відповідач вказує, що неподання позивачем до суду рахунків на оплату поставленого товару унеможливлює правильне визначення дати оплати товару відповідно до певного додатку та певних видаткових накладних.
Так, відповідач зауважує, що низка платіжних інструкції, доручень містить в одному платежі посилання на декілька рахунків на оплату, при цьому номери та дати таких рахунків не відповідають ані номеру додатку, ані номеру видаткової накладної, і сума такої оплати розподіляється за різними видатковими накладними, до того ще й за різними додатками, що унеможливлює дійти дійсного висновку про правильність та обґрунтованість заявленого позивачем розрахунку, при цьому обов`язок доведення та доказування таких обставин покладений саме на позивача.
Крім того відповідач, посилаючись на п. 18 Закону України від 15 березня 2022 року № 2120-ХІ Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану, розділу Прикінцеві та перехідні положення, зазначає, що у позивача відсутні підстави для нарахування відповідачу за прострочення під час дії періоду карантину та воєнного стану грошових зобов`язань в частині оплати вартості поставленого товару пені у розмірі 781119, 75 грн. та 36% річних від простроченої суми грошового зобов`язання у розмірі 686192,43 грн., оскільки такі нараховані платежі не підлягають оплаті (покупець звільняється від обов`язку сплати на користь постачальника таких платежів), та вони підлягають списанню.
Як вказує відповідач, договір поставки укладений 15.08.2022 року та діяв до 31.12.2023 року, а в частині виконання грошових зобов`язань з оплати вартості поставленого товару - до повного розрахунку (фактично до 11.04.2024 року - дата останнього платежу), водночас із позовної заяви та поданих додатків, видаткових накладних, платіжних інструкцій вбачається, що прострочення виконання грошового зобов`язання почалися з 04.05.2023 року, тобто зазначені порушення грошового зобов`язання мало місце частково в період дії карантину та в період дії воєнного стану.
Враховуючи наведене, відповідач вважає, що у повній мірі довів виконання своїх зобов`язань за договором поставки з оплати вартості поставленого товару, довів недоведеність позивачем заявлених вимог та безпідставність їх нарахування, відсутність допустимих та належних доказів на їх підтвердження; навів та підтвердив підстави для звільнення відповідача від відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання зі сплати вартості товару, відсутність вини та умислу в його діях, наявності підстав, які об`єктивно унеможливили своєчасне виконання ним умов договору, обґрунтована неможливість застосування у даному випадку нарахування процентів за товарний кредит у розмірі 48% від вартості поставленого, але неоплаченого товару.
Відповідач заперечує проти покладення на нього витрат зі сплати судового збору у заявленому розмірі, з огляду на те, що основна заборгованість за договором поставки погашена до відкриття провадження у справі, та взагалі майже у всій частині (окрім 58257,00 грн.) до подачі позивачем позову до суду, нарахування позивачем іншої заборгованості, заявленої у позові до стягнення, відповідач вважає безпідставною та такою, що суперечить положенням законодавства.
Також відповідач заперечує проти покладення на нього витрат позивача на професійну правничу допомогу в сумі 50000,00 грн., при цьому зазначає, що на цей час такий розмір витрат не підтверджений належними та допустимими доказами.
Також 27.05.2024 р. від представника відповідача Головіна М.В. до господарського суду через підсистему Електронний суд ЄСІТС надійшов відзив на позовну заяву (вх.№ 21058/24).
03.06.2024 р. від представника відповідача Головіна М.В. до господарського суду через підсистему Електронний суд ЄСІТС надійшло клопотання про долучення доказів (вх. №21970/24), в якому представник відповідача просить суд поновити процесуальний строк на подання представником відповідача додаткових доказів у справі та долучити до матеріалів справи додані до клопотання довідки банку та виписки по рахункам відповідача.
У підготовчому засіданні господарського суду 03 червня 2024 року по справі № 916/1609/24 було протокольно оголошено перерву до 17 червня 2024 року.
05.06.2024 р. від представника позивача Боровика Б.М. до господарського суду через підсистему Електронний суд ЄСІТС надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог (вх. № 22426/24), згідно з якою позивач зменшує розмір позовних вимог до 1449479,05 грн. Так, позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача 36,00% річних від простроченої суми основної заборгованості відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України та п. 6.7 договору в розмірі 431464,07 грн., проценти за користування товарним кредитом відповідно до ст. 536, ч. 5 ст. 694 ЦК України, умов пунктів 4 та 5 додатків до договору в розмірі 575285,44 грн., пеню за договором в розмірі 442729,54 грн., а також стягнути з відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору в сумі 21742,19 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 50000,00 грн.
Вищевказану заяву позивача про зменшення позовних вимог судом прийнято до розгляду як таку, що відповідає приписам п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України.
Також 05.06.2024 р. від представника позивача - Боровика Б.М. до господарського суду через підсистему Електронний суд ЄСІТС надійшла відповідь на відзив ( вх. № 22430/24), в якій позивач зазначає, що доводи відповідача є безпідставними та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи з огляду на наступне. Як вказує позивач, відповідач у відзиві висловлює певні заперечення щодо договірної конструкції, а саме визначення істотних умов договору у додатках, вважає, що такі додатки мають укладатися одночасно з договором та не допускає їх укладення після укладення договору. Позивач однозначно вважає таку позицію безпідставною, оскільки в п. 1.2 договору чітко визначено, що найменування, асортимент та кількість товару, який підлягає поставці за цим договором, визначаються в додатках, які є його невід`ємною частиною, при цьому законом не встановлено заборони укладати додатки до договору після укладення самого договору.
Крім того позивач зауважує, що відповідно до п. 3.7 договору, здійснюючи оплату товару, покупець зобов`язаний зазначати у платіжному дорученні, за яким саме додатком до цього договору та/або рахунком на оплату, та/або видатковою накладною, а також у разі необхідності, за який саме товар здійснюється оплата. У разі відсутності такої інформації, а також у разі порушення покупцем грошових зобов`язань за договором, отриманий платіж зараховується постачальником на власний розсуд. Таким чином позивач зазначає, що прострочення відповідачем надало право позивачу зараховувати оплати за договором на власний розсуд, а тому доводи відповідача щодо неможливості встановлення порядку погашення заборгованості не мають братися до уваги. Також позивач вказує, що рахунки на оплату надавалися відповідачу. При цьому позивач наголошує, що наявність заборгованості у відповідача надає право позивачу не враховувати призначення платежу, визначене у відповідній платіжній інструкції. Відповідно до пункту 3 додатків визначено, що для проведення всіх оплат за товар за цим додатком покупець отримує у постачальника рахунок на оплату, термін дії якого складає 3 (три) банківські дні, враховуючи дату його оформлення. Між тим позивач вказує, що між сторонами був передбачений обов`язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, у випадку прострочення виконання грошових зобов`язань на строк більше 15 (п`ятнадцять) днів, що жодним чином не суперечить вимогам закону та є виключно в інтересах відповідача, що, на переконання позивача, додатково свідчить про справедливі умови договору.
Також позивач вказує, що у своїх запереченнях відповідач ототожнює відсотки, нараховані за продаж товару в кредит з штрафними санкціями пенею, на підтвердження чого відповідач посилається на постанову Верховного суду України від 24.12.2013. Так, позивач не погоджується з такою позицією відповідача, вважає, що відносини між сторонами, визначені в постанові Верховного суду України від 24.12.2013, є відмінними від договірних взаємовідносин між позивачем та відповідачем по даній справі, а тому застосування висновку Верховного суду України до правовідносин у справі № 916/901/24 є неможливим.
Наразі позивач зазначає, що умови п. 5 додатків до договору не передбачає умови про нарахування процентів за кожен день прострочення виконання зобов`язання, в свою чергу відсотки нараховуються за весь час прострочення, тому правовий висновок Верховного Суду України, викладений в Постанові 24 грудня 2013 року, не є застосовним до наведених вище умов договору.
Позивач вважає безпідставними посилання відповідача на те, що заявлена до стягнення сума заборгованості, зокрема, проценти за товарний кредит, не підтверджена документами бухгалтерського обліку (виписки по рахунках щодо нарахування процентів). Так, позивач вказує, що заявлені до стягнення суми передбачені умовами договору поставки, до вказаних сум не здійснюється нарахування ПДВ, а тому надання первинних бухгалтерських документів для стягнення відсотків за користування товарним кредитом не вимагається жодним нормативним актом.
Також позивач не погоджується та не приймає такі доводи відповідача стосовно дії обставин непереборної сили за його зобов`язаннями за договором поставки, на підтвердження чого посилаються на постанову Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби Covid-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 та Указ Президента України №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, оскільки договір, який укладений між сторонами, є договором поставки товарів з умовою про відстрочення оплати, а не договором позики, а відповідач є покупцем, а не позичальником.
Як вказує позивач, за результатами уточнення розрахунків позовні вимоги є наступні: 36,00% річних від простроченої суми основної заборгованості - 431464,07 грн., проценти за користування товарним кредитом - 575285,44 грн., пеня за договором - 442729,54 грн., всього 1449479,05 грн.
Позивач категорично не погоджується з позицією відповідача стосовно суми пені, оскільки пеня нараховувалася з моменту порушення відповідачем майнових зобов`язань з оплати поставленого товару на суму основного боргу 4431344,98 грн., при цьому нарахована пеня у розмірі 440760,70 грн. складає 9% від суми прострочених зобов`язань. При цьому позивач додає, що період прострочення, протягом якого було нараховано пеню за додатками, складає 242 дні. Крім цього, позивач звертає увагу суду, що остаточне погашення відбулося вже після направлення позовної заяви до суду.
17.06.2024 р. від представника відповідача Головіна М.В. до господарського суду через підсистему Електронний суд ЄСІТС надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх. № 23573/24), в яких представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ Фірма Ерідон з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 05.06.2024 року у повному обсязі, а також відмовити у покладенні на відповідача судових витрат, посилаючись на наступне. Як вказує відповідач, позивач звернув увагу у відповіді на відзив на договірну конструкцію договору поставки, за яким стягується заборгованість та вважає, що правомірно визначив істотні умови правовідносин між сторонами договору поставки, зокрема щодо застосування 48% річних за користування товарним кредитом за ч. 5 статті 694 ЦК України, саме у додатках до договору, які укладалися протягом всього строку його дії. Так, відповідач вважає, що позивач невірно трактує суть заперечень відповідача з приводу неможливості складання та підписання сторонами таких додатків сторонами.
Так, відповідач наголошує, що жодним чином не заперечує проти наявності правових підстав для укладення до договору поставки відповідних додатків, що не суперечить ані чинному законодавству, ані умовам договору поставки, проте відповідач звернув увагу у відзиві, що не відповідає вимогам цивільного законодавства визначення істотних умов правовідносин сторін саме у додатках, які підписуються не одночасно із самим договором, тобто не підпадають під поняття правочину, не є єдиним цілим із текстом договору.
Між тим відповідач вказує, що у рахунках відсутні посилання на конкретні додатки до договору та видаткові накладні, що дало б змогу кореспондувати їх із доданими до позову додатками та видатковими накладними. Такі невідповідності у видаткових накладних, виставлених рахунках на оплату, за ствердженнями відповідача, вказують на недоведеність позивачем заявлених вимог та штучне створення в деяких випадках періодів товарного кредиту та періодів прострочення зобов`язань. При цьому відповідач зауважує, що позивач помилково зазначає, що відповідач ототожнює проценти за користування товарним кредитом із пенею, та посилається на неможливість застосування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 24.12.2013 р., оскільки відповідач у поданому відзиві жодним чином не намагався ототожнити пеню та проценти за користування товарним кредитом. Навпаки, як зазначає відповідач, останній вказував на різну правову природу процентів, передбачених ст. 536 ЦК України або ст. 1048 ЦК України, 694 ЦК України та процентів, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, при цьому його доводи стосувалися неможливості одночасно нарахування процентів за правомірне користування кредитними коштами та процентів за неправомірне користування чужими коштами (тобто одночасне застосування положень ст. 536 та ч. 5 ст. 694 ЦК України поряд з одночасним застосуванням ч. 2 ст. 625 ЦК України). Між тим відповідач вказує, що доводи позивача, що нараховані відсотки за товарний кредит не повинні підтверджуватися первинними бухгалтерськими документами, бо до вказаних сум не здійснюється нарахування ПДВ і таке не передбачено жодним нормативним актом суперечать статтям 1, 4, 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність, вимогам Податкового Кодексу України, зокрема ст. ст. 44, 187 ПКУ.
Щодо доводів позивача про відсутності підстав для звільнення відповідача від відповідальності за прострочення грошового зобов`язання (зменшення розміру неустойки, процентів річних), відповідач зазначає, що неустойка має подвійну правову природу, до настання строку виконання зобов`язання неустойка є способом його забезпечення, а в разі невиконання зобов`язання перетворюється на відповідальність, яка спрямована на компенсацію негативних для кредитора наслідків порушення зобов`язання боржником. Відповідач звертає увагу, що пеня за своєю правовою природою стимулює боржника до повного виконання взятих на себе зобов`язань, на момент звернення позивача до суду основна сума боргу була погашена відповідачем навіть без отримання будь-яких вимог, претензій, тобто потреба в стимулюванні боржника до повного погашення взятих на себе зобов`язань відсутня. Таким чином, за ствердженнями відповідача, пеня перетворюється на несправедливо непомірний тягар для відповідача і стає джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора (позивача). При цьому відповідач наголошує, що нарахування штрафних санкцій є надмірно великими, особливо коли це здійснюється в умовах воєнного стану, стає надмірним тягарем для відповідача і є джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для позивача, що руйнує принципи справедливості, добросовісності та розумності, про які йдеться у ст. 3 ЦК України. Так, відповідач зазначає, що позивачем у договорі значно завищено розмір штрафних санкцій та сформовано несправедливі умови договору, встановлені строки нарахування пені понад 6 місяців, досить збільшений розмір процентів за прострочене зобов`язання.
17.06.2024 р. від представника відповідача Головіна М.В. до господарського суду через підсистему Електронний суд ЄСІТС надійшло клопотання (вх. № 23629/24), в якому відповідач просить суд зменшити розмір пені за договором та процентів за користування товарним кредитом, нарахованих відповідно до ст. 536, ч. 5 ст. 694 ЦК України, умов пунктів 4 та 5 додатків до договору, до мінімуму.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.06.2024 р. продовжено строк підготовчого провадження у справі № 916/1609/24 на тридцять днів та підготовче засідання відкладено на 25 червня 2024 р.
У підготовчому засіданні господарського суду 25 червня 2024 року по справі № 916/1609/24 було протокольно оголошено перерву до 11 липня 2024 року.
Підготовче засідання, призначене на 11.07.2024 р. о 15 год. 00 хв., не відбулося у зв`язку з відсутністю живлення електроенергії в адміністративній будівлі суду через аварійні відключення енергопостачання у м. Одесі, про що господарським судом складено відповідну довідку.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.07.2024 р. підготовче засідання призначено на 29 липня 2024 р.
19.07.2024 р. від представника позивача - Боровика Б.М. до господарського суду через підсистему Електронний суд ЄСІТС надійшла заява про участь у судовому засіданні, яке призначене на 29.07.2024 р. об 11:00, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (вх. № 27588/24).
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.07.2024 р. задоволено заяву представника позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Ерідон про участь у підготовчому засіданні суду, яке призначене на 29.07.2024 р. об 11:00, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.07.2024 р. закрито підготовче провадження у справі № 916/1609/24 та призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на 05.08.2024 р.
29.07.2024 р. від представника позивача - Боровика Б.М. до господарського суду через підсистему Електронний суд ЄСІТС надійшла заява про участь у судовому засіданні, яке призначене на 05.08.2024 р. о 15:30, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (вх. № 28459/24).
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 31.07.2024 р. задоволено заяву представника позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Ерідон про участь у судовому засіданні, яке призначено на 05.08.2024 р. о 15:30, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Так, розгляд справи в судовому засіданні 05.08.2024 р. о 15:30 год. не відбувся у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одесі та Одеській області повітряної тривоги, про що господарським судом складено відповідну довідку.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.08.2024 р. розгляд справи призначено на 16 серпня 2024 р.
У судовому засіданні господарського суду 16 серпня 2024 року по справі № 916/1609/24 було протокольно оголошено перерву до 29 серпня 2024 року.
У судовому засіданні 29.08.2024 р. представник позивач підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні у повному обсязі, натомість представник відповідача проти заявленого позову заперечував, просив у його задоволенні відмовити, а також зменшити розмір штрафних санкцій до мінімуму.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.
15 серпня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма Ерідон (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Косівське (покупець) укладено договір поставки № 235/23/28, відповідно до п. 1.1 якого позивач як постачальник зобов`язується поставити покупцю продукцію виробничо-технічного призначення (надалі - товар), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити вартість такого товару.
Згідно з п. 1.2 договору найменування, асортимент та кількість товару, який підлягає поставці за цим договором, зазначаються в додатках, які є його невід`ємною частиною.
В п. 2.1 договору визначено, що ціна товару в національній валюті та її еквівалент в іноземній валюті (долар США або євро), зазначається у додатках до цього договору.
Умовами п. 2.2 договору передбачено, що ціна товару в національній валюті є орієнтовною та остаточно визначається на дату фактичної оплати товару на умовах цього договору. Еквівалент ціни товару в іноземній валюті, який зазначено в додатку до цього договору, є незмінним на весь період дії цього договору.
За положеннями п. 2.3 договору визначено, що загальна вартість товару, що постачається за цим договором (ціна договору), визначається додатками та видатковими накладними, з врахуванням пункту 3.2. договору. У випадку розбіжності даних у додатках та у видаткових накладних щодо кількості, асортименту, ціни товару, перевагу має видаткова накладна.
Відповідно до п. 3.1 договору оплата товару здійснюється покупцем в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника в порядку, на умовах та в строки, визначені цим договором та додатками до нього. У випадку поставки товару на умовах попередньої оплати, допускається оплата та поставка товару на підставі рахунку на попередню оплату, що містить істотні умови поставки, без укладення додатків до цього договору. Датою оплати товару вважається день зарахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника.
За умовами п. 3.2 договору сторони погодили, що визначення ціни та загальної вартості товару, що підлягає оплаті покупцем, здійснюється в національній валюті України, виходячи із курсу продажу долару США або євро до гривні, встановленому на Міжбанківській валютній біржі на момент закриття торгів у день, що передує даті оплати товару (надалі - курс Міжбанку).
Оплата товару, який постачається на умовах попередньої оплати, здійснюється покупцем на підставі рахунку на оплату, сформованого постачальником, з врахуванням умов пунктів 3.1 та 3.2 договору. Термін дії рахунку на оплату складає 3 (три) банківських дні, включаючи дату його оформлення, якщо інше не буде погоджено сторонами. В разі порушення строків оплати, визначених рахунком на оплату, зарахування платежів здійснюється постачальником, виходячи з курсу Міжбанку, встановленого на момент надходження грошових коштів на банківський рахунок постачальника. Оплата товару, який постачається на умовах відстрочення оплати чи з використанням вексельного способу розрахунків, здійснюється покупцем з дотриманням умов пунктів 3.2 та 3.5 цього договору (п. 3.3 договору).
В п. 3.4 договору передбачено, що оформлення видаткових накладних на товар, який постачається на умовах попередньої оплати, здійснюється за цінами, зазначеними в рахунку на оплату. У разі недотримання покупцем строків оплати товару, встановлених рахунком на оплату, оформлення видаткової накладної здійснюється за цінами, визначеними з дотриманням умов пунктів 3.2 цього договору на момент надходження грошових коштів на банківський рахунок постачальника.
За умовами п. 3.6 договору товар, що був отриманий покупцем в межах цього договору тільки за видатковими накладними (без підписання додатку та без здійснення попередньої оплати), підлягає повній оплаті з дотриманням умов пунктів 3.2 та 3.3 цього договору не пізніше 10 банківських днів з моменту його отримання.
Згідно з п. 3.7 договору, здійснюючи оплату товару, покупець зобов`язаний зазначити у платіжному дорученні за яким саме додатком цього договору та/або рахунком на оплату, та/або видатковою накладною, а також у разі необхідності, за який саме товар здійснюється оплата. У разі відсутності такої інформації, а також у разі порушення покупцем грошових зобов`язань за договором, отриманий платіж зараховується постачальником на власний розсуд.
В п. 4.1 договору визначено, що якість товару відповідає загальноприйнятим стандартам, які діють в Україні на момент постачання товару, та підтверджуються відповідними сертифікатами чи іншими документами про якість або походження товару.
За умовами п. 4.2 договору документи про якість або походження товару надаються покупцю в момент передачі товару.
Відповідно до п. 5.1 договору умови та строки поставки товару зазначаються у додатках до цього договору або у рахунку на оплату, який містить істотні умови поставки. Поставка товару здійснюється за умови дотримання покупцем строків та порядку оплати товару, передбачених договором. В разі неможливості поставити певний товар з причини не поставки товару його імпортером або виробником ( його офіційним представником), з асортименту до додатків цього договору, постачальник вправі або відмовити в поставці такого товару, або здійснити постачання аналогічного виду товару інших виробників. Відмова в поставці (неможливість поставити товар) з зазначених причин не є порушенням постачальником умов цього договору в частині прострочення (затримки) поставки замовленого товару та не створює підстав для застосування до постачальника санкцій, передбачених умовами пункту 6.4 цього договору.
Положеннями п. 5.2 договору передбачено, що поставка товару здійснюється за умови дотримання покупцем строків та порядку оплати товару, передбачених цим договором. В разі порушення покупцем строків чи порядку оплати товару постачальник має право притримати поставку товару по договору в цілому до моменту усунення таких порушень. При порушенні покупцем порядку здійснення попередньої оплати на строк більше 14 календарних днів постачальник залишає за собою право відмовити покупцю в поставці товару, умови попередньої (часткової) оплати якого були порушені покупцем.
Згідно з п. 6.1 договору за порушення умов цього договору винна сторона відшкодовує спричинені цим збитки в порядку, передбаченому чинним законодавством та з урахуванням умов цього договору.
Відповідно до п. 6.2 договору, крім відповідальності, встановленої п. 6.1 цього договору, покупець за несвоєчасну оплату товару сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення.
За умовами п. 6.7 договору в разі невиконання покупцем зобов`язань щодо оплати товару у відповідності до умов цього договору, покупець відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України сплачує на користь постачальника компенсаційний платіж в розмірі 36% (тридцять шість відсотків) річних. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати. Для уникнення непорозумінь сторони погодили, що сплата коштів, передбачених цим пунктом, є особливим видом цивільно-правової відповідальності, передбаченим ст. 625 Цивільного кодексу України та не відноситься до неустойки (пені та штрафу).
В п. 6.8 договору сторони передбачили, що нарахування та стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за договором відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов`язання, а строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій, відповідно до ст.259 Цивільного кодексу України, продовжується до 3 (трьох) років. При цьому, вказаний пункт (положення) вважається двосторонньою угодою сторін цього договору про збільшення строків позовної давності, строків нарахування та стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів).
За умовами п. 7.1 договору вирішення спорів здійснюється господарським судом відповідно до чинного законодавства України.
Відповідно до п. 9.1 договору останній вступає в силу з моменту його підписання вповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2023 року, а в частині проведення розрахунків за поставлений товар - до моменту проведення остаточних розрахунків. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.
В п. 9.3 договору сторони передбачили, що цей договір, включаючи додатки до нього, складає повний обсяг домовленостей сторін та замінює собою всі попередні усні або письмові проекти, договори, домовленості та угоди, усні або письмові, укладені між сторонами щодо предмету цього договору. Будь-які зміни або доповнення до договору дійсні лише у випадку, якщо вони викладені у письмовій формі та підписанні повноважними представниками обох сторін.
Як вбачається із матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма Ерідон (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Косівське (покупець) до договору поставки № 235/23/28 від 15.08.2022 року були укладені наступні додатки (а.с. 23-54 Т. 1):
- № 235/23/58/1-Н від 15.08.2022 р. про поставку товару на суму 240548,37 грн. (в т.ч. ПДВ), пунктом 3 якого передбачено, що оплата повної вартості товару здійснюється з дотриманням умов пунктів 3.2, 3.3 договору поставки, в наступному порядку: 100% від загальної вартості товару покупець сплачує на умовах відстрочення оплати в строк до 05.09.2022 р.;
- № 235/23/58/15-ЗЗР від 08.11.2022 р. про поставку товару на суму 308741,76 грн. (в т.ч. ПДВ), пунктом 3 якого передбачено, що оплата повної вартості товару здійснюється з дотриманням умов пунктів 3.2, 3.3 договору поставки в наступному порядку: 100% від загальної вартості товару покупець не пізніше 28 календарних днів з моменту отримання товару за видатковими накладними шляхом перерахування суми, належної до сплати на розрахунковий рахунок постачальника. Для проведення всіх оплат за товар за цим додатком покупець отримує у постачальника рахунок на оплату, термін дії якого складає 3 банківські дні, враховуючи дату його оформлення;
- № 235/23/58/3-Н від 02.03.2023 р. про поставку товару на суму 214251,05 грн. (в т.ч. ПДВ), пунктом 3 якого передбачено, що оплата повної вартості товару здійснюється з дотриманням умов пунктів 3.2, 3.3 договору поставки не пізніше 10 календарних днів з моменту отримання товару за видатковими накладними шляхом перерахування суми, належної до сплати на розрахунковий рахунок постачальника. Для товару, який постачається на умовах цього додатку, термін дії рахунків на оплату 3 банківських дні з моменту його оформлення;
- № 235/23/58/4-Н від 02.03.2023 р. про поставку товару на суму 187535,61 грн. (в т.ч. ПДВ), пунктом 3 якого передбачено, що оплата повної вартості товару здійснюється з дотриманням умов пунктів 3.2, 3.3 договору поставки не пізніше 10 календарних днів з моменту отримання товару за видатковими накладними шляхом перерахування суми, належної до сплати на розрахунковий рахунок постачальника. Для товару, який постачається на умовах цього додатку, термін дії рахунків на оплату 3 банківських дні, з моменту його оформлення;
- № 235/23/58/5-МД/О від 06.03.2023 р. про поставку товару на суму 309150,04 грн. (в т.ч. ПДВ), пунктом 3 якого передбачено, що оплата повної вартості товару здійснюється з дотриманням умов пунктів 3.2, 3.3 договору поставки в наступному порядку: 100% від загальної вартості товару покупець сплачує на умовах попередньої оплати в строк до 10.03.2023 р. Для проведення попередньої оплати покупець отримує у постачальника рахунок на оплату, термін дії якого складає 3 банківські дні, враховуючи дату його оформлення;
- № 235/23/58/7-МД/О від 06.03.2023 р. про поставку товару на суму 950900,12 грн. (в т.ч. ПДВ), пунктом 3 якого передбачено, що оплата повної вартості товару здійснюється з дотриманням умов пунктів 3.2, 3.3 договору поставки в наступному порядку: 100% від загальної вартості товару покупець сплачує на умовах відстрочення оплати в строк до 20.03.2023 р.;
- № 235/23/58/8-ЗЗР від 15.03.2023 р. про поставку товару на суму 91789,44 грн. (в т.ч. ПДВ), пунктом 3 якого передбачено, що оплата повної вартості товару здійснюється з дотриманням умов пунктів 3.2, 3.3 договору поставки в наступному порядку: 100% від загальної вартості товару не пізніше 11 календарних днів з моменту отримання товару за видатковими накладними шляхом перерахування суми, належної до сплати на розрахунковий рахунок постачальника. Для проведення всіх оплат за товар за цим додатком покупець отримує у постачальника рахунок на оплату, термін дії якого складає 3 банківські дні, враховуючи дату його оформлення;
- № 235/23/58/9-ЗЗР від 17.03.2023 р. про поставку товару на суму 462135,72 грн. (в т.ч. ПДВ), пунктом 3 якого передбачено, що оплата повної вартості товару здійснюється з дотриманням умов пунктів 3.2, 3.3 договору поставки, в наступному порядку: 100% від загальної вартості товару покупець оплачує не пізніше 28 календарних днів з моменту отримання товару за видатковими накладними шляхом перерахування суми, належної до сплати на розрахунковий рахунок постачальника. Для проведення всіх оплат за товар за цим додатком покупець отримує у постачальника рахунок на оплату, термін дії якого складає 3 банківські дні, враховуючи дату його оформлення;
- № 235/23/58/10-ЗЗР від 22.03.2023 р. про поставку товару на суму 97409,52 грн. (в т.ч. ПДВ), пунктом 3 якого передбачено, що оплата повної вартості товару здійснюється з дотриманням умов пунктів 3.2, 3.3 договору поставки, в наступному порядку: 100% від загальної вартості товару покупець не пізніше 30 календарних днів з моменту отримання товару за видатковими накладними шляхом перерахування суми, належної до сплати на розрахунковий рахунок постачальника. Для проведення всіх оплат за товар за цим додатком покупець отримує у постачальника рахунок на оплату, термін дії якого складає 3 банківські дні, враховуючи дату його оформлення;
- № 235/23/58/12-МД/П від 23.03.2023 р. про поставку товару на суму 2052237,60 грн. (в т.ч. ПДВ), пунктом 3 якого передбачено, що оплата повної вартості товару здійснюється з дотриманням умов пунктів 3.2, 3.3 договору поставки, в наступному порядку: 50% від загальної вартості товару покупець сплачує на умовах відстрочення оплати в строк до 10.08.2023 р., 50% від загальної вартості товару покупець сплачує на умовах відстрочення оплати в строк до 29.09.2023 р. Для проведення всіх оплат за товар за цим додатком покупець отримує у постачальника рахунок на оплату, термін дії якого складає 3 банківські дні, враховуючи дату його оформлення;
- № 235/23/58/11-ЗЗР від 23.03.2023 р. про поставку товару на суму 197820,48 грн. (в т.ч. ПДВ), пунктом 3 якого передбачено, що оплата повної вартості товару здійснюється з дотриманням умов пунктів 3.2, 3.3 договору поставки, в наступному порядку: 100% від загальної вартості товару покупець не пізніше 28 календарних днів з моменту отримання товару за видатковими накладними шляхом перерахування суми, належної до сплати на розрахунковий рахунок постачальника. Для проведення всіх оплат за товар за цим додатком покупець отримує у постачальника рахунок на оплату, термін дії якого складає 3 банківські дні, враховуючи дату його оформлення;
- № 235/23/58/14-ЗЗР від 07.04.2023 р. про поставку товару на суму 15866,88 грн. (в т.ч. ПДВ), пунктом 3 якого передбачено, що оплата повної вартості товару здійснюється з дотриманням умов пунктів 3.2, 3.3 договору поставки в наступному порядку: 100% від загальної вартості товару покупець не пізніше 30 календарних днів з моменту отримання товару за видатковими накладними шляхом перерахування суми, належної до сплати на розрахунковий рахунок постачальника. Для проведення всіх оплат за товар за цим додатком покупець отримує у постачальника рахунок на оплату, термін дії якого складає 3 банківські дні, враховуючи дату його оформлення;
- № 235/23/58/13-ЗЗР від 13.04.2023 р. про поставку товару на суму 861250,86 грн. (в т.ч. ПДВ), пунктом 3 якого передбачено, що оплата повної вартості товару здійснюється з дотриманням умов пунктів 3.2, 3.3 договору поставки в наступному порядку: 100% від загальної вартості товару покупець не пізніше 28 календарних днів з моменту отримання товару за видатковими накладними шляхом перерахування суми, належної до сплати на розрахунковий рахунок постачальника. Для проведення всіх оплат за товар за цим додатком покупець отримує у постачальника рахунок на оплату, термін дії якого складає 3 банківські дні, враховуючи дату його оформлення;
- № 235/23/58/15-ЗЗР від 21.04.2023 р. про поставку товару на суму 222243,36 грн. (в т.ч. ПДВ), пунктом 3 якого передбачено, що оплата повної вартості товару здійснюється з дотриманням умов пунктів 3.2, 3.3 договору поставки в наступному порядку: 100% від загальної вартості товару не пізніше 30 календарних днів з моменту отримання товару за видатковими накладними шляхом перерахування суми, належної до сплати на розрахунковий рахунок постачальника. Для проведення всіх оплат за товар за цим додатком покупець отримує у постачальника рахунок на оплату, термін дії якого складає 3 банківські дні, враховуючи дату його оформлення;
- № 235/23/58/16-ЗЗР від 24.04.2023 р. про поставку товару на суму 34179,84 грн. (в т.ч. ПДВ), пунктом 3, якого передбачено, що оплата повної вартості товару здійснюється з дотриманням умов п. 3.2, 3.3 договору поставки в наступному порядку: 100% від загальної вартості товару покупець не пізніше 28 календарних днів з моменту отримання товару за видатковими накладними шляхом перерахування суми, належної до сплати на розрахунковий рахунок постачальника. Для проведення всіх оплат за товар за цим додатком покупець отримує у постачальника рахунок на оплату, термін дії якого складає 3 банківські дні, враховуючи дату його оформлення;
- № 235/23/58/17-ЗЗР від 24.04.2023 р. про поставку товару на суму 87644,76 грн. (в т.ч. ПДВ), пунктом 3 якого передбачено, що оплата повної вартості товару здійснюється з дотриманням умов пунктів 3.2, 3.3 договору поставки в наступному порядку: 100% від загальної вартості товару, покупець не пізніше 28 календарних днів з моменту отримання товару за видатковими накладними шляхом перерахування суми, належної до сплати на розрахунковий рахунок постачальника. Для проведення всіх оплат за товар за цим додатком покупець отримує у постачальника рахунок на оплату, термін дії якого складає 3 банківські дні, враховуючи дату його оформлення;
- № 235/23/58/18-ЗЗР від 24.04.2023 р. про поставку товару на суму 411919,20 грн. (в т.ч. ПДВ), пунктом 3 якого передбачено, що оплата повної вартості товару здійснюється з дотриманням умов пунктів 3.2, 3.3 договору поставки в наступному порядку: 100% від загальної вартості товару покупець не пізніше 28 календарних днів з моменту отримання товару за видатковими накладними шляхом перерахування суми, належної до сплати на розрахунковий рахунок постачальника. Для проведення всіх оплат за товар за цим додатком покупець отримує у постачальника рахунок на оплату, термін дії якого складає 3 банківські дні, враховуючи дату його оформлення;
- № 235/23/58/19-ЗЗР від 02.05.2023 р. про поставку товару на суму 33762,10 грн. (в т.ч. ПДВ), пунктом 3 якого передбачено, що оплата повної вартості товару здійснюється з дотриманням умов пунктів 3.2, 3.3 договору поставки в наступному порядку: 100% від загальної вартості товару покупець не пізніше 30 календарних днів з моменту отримання товару за видатковими накладними шляхом перерахування суми, належної до сплати на розрахунковий рахунок постачальника. Для проведення всіх оплат за товар за цим додатком покупець отримує у постачальника рахунок на оплату, термін дії якого складає 3 банківські дні, враховуючи дату його оформлення;
- № 235/23/58/20-ЗЗР від 08.05.2023 р. про поставку товару на суму 118780,80 грн. (в т.ч. ПДВ), пунктом 3 якого передбачено, що оплата повної вартості товару здійснюється з дотриманням умов пунктів 3.2, 3.3 договору поставки в наступному порядку: 100% від загальної вартості товару не пізніше 30 календарних днів з моменту отримання товару за видатковими накладними шляхом перерахування суми, належної до сплати на розрахунковий рахунок постачальника. Для проведення всіх оплат за товар за цим додатком покупець отримує у постачальника рахунок на оплату, термін дії якого складає 3 банківські дні, враховуючи дату його оформлення;
- № 235/23/58/21-Н від 09.05.2023 р. про поставку товару на суму 44210,34 грн. (в т.ч. ПДВ), пунктом 3 якого передбачено, що оплата повної вартості товару здійснюється з дотриманням умов пунктів 3.2, 3.3 договору поставки не пізніше 10 календарних днів з моменту отримання товару за видатковими накладними шляхом перерахування суми, належної до сплати на розрахунковий рахунок постачальника. Сторони визначили, що для товару, який постачається на умовах цього додатку, термін дії рахунків на оплату 3 банківських дні, з моменту його оформлення;
- № 235/23/58/22-ЗЗР від 23.05.2023 р. про поставку товару на суму 11151,36 грн. (в т.ч. ПДВ), пунктом 3 якого передбачено, що оплата повної вартості товару здійснюється з дотриманням умов пунктів 3.2, 3.3 договору поставки в наступному порядку: 100% від загальної вартості товару покупець не пізніше 30 календарних днів з моменту отримання товару за видатковими накладними шляхом перерахування суми, належної до сплати на розрахунковий рахунок постачальника. Для проведення всіх оплат за товар за цим додатком покупець отримує у постачальника рахунок на оплату, термін дії якого складає 3 банківські дні, враховуючи дату його оформлення;
- № 235/23/58/23-МД/П від 23.05.2023 р. про поставку товару на суму 79218,00 грн. (в т.ч. ПДВ), пунктом 3 якого передбачено, що оплата повної вартості товару здійснюється з дотриманням умов пунктів 3.2, 3.3 договору поставки в наступному порядку: 100% від загальної вартості товару, покупець не пізніше 30 календарних днів з моменту отримання товару за видатковими накладними шляхом перерахування суми, належної до сплати на розрахунковий рахунок постачальника. Для проведення всіх оплат за товар за цим додатком покупець отримує у постачальника рахунок на оплату, термін дії якого складає 3 банківські дні, враховуючи дату його оформлення;
- № 235/23/58/24-МД/П від 25.05.2023 р. про поставку товару на суму 220200,00 грн. (в т.ч. ПДВ), пунктом 3 якого передбачено, що оплата повної вартості товару здійснюється з дотриманням умов пунктів 3.2, 3.3 договору поставки в наступному порядку: 100% від загальної вартості товару покупець не пізніше 30 календарних днів з моменту отримання товару за видатковими накладними шляхом перерахування суми, належної до сплати на розрахунковий рахунок постачальника. Для проведення всіх оплат за товар за цим додатком покупець отримує у постачальника рахунок на оплату, термін дії якого складає 3 банківські дні, враховуючи дату його оформлення;
- № 235/23/58/25-ЗЗР від 25.05.2023 р. про поставку товару на суму 545019,36 грн. (в т.ч. ПДВ), пунктом 3 якого передбачено, що оплата повної вартості товару здійснюється з дотриманням умов пунктів 3.2, 3.3 договору поставки в наступному порядку: 100% від загальної вартості товару покупець не пізніше 30 календарних днів з моменту отримання товару за видатковими накладними шляхом перерахування суми, належної до сплати на розрахунковий рахунок постачальника. Для проведення всіх оплат за товар за цим додатком покупець отримує у постачальника рахунок на оплату, термін дії якого складає 3 банківські дні, враховуючи дату його оформлення;
- № 235/23/58/27-ЗЗР від 26.05.2023 р. про поставку товару на суму 61451,16 грн. (в т.ч. ПДВ), пунктом 3 якого передбачено, що оплата повної вартості товару здійснюється з дотриманням умов пунктів 3.2, 3.3 договору поставки в наступному порядку: 100% від загальної вартості товару покупець не пізніше 30 календарних днів з моменту отримання товару за видатковими накладними шляхом перерахування суми, належної до сплати на розрахунковий рахунок постачальника. Для проведення всіх оплат за товар за цим додатком покупець отримує у постачальника рахунок на оплату, термін дії якого складає 3 банківські дні, враховуючи дату його оформлення;
- № 235/23/58/30-ЗЗР від 26.05.2023 р. про поставку товару на суму 9409,44 грн. (в т.ч. ПДВ), пунктом 3 якого передбачено, що оплата повної вартості товару здійснюється з дотриманням умов пунктів 3.2, 3.3 договору поставки в наступному порядку: 100% від загальної вартості товару покупець не пізніше 30 календарних днів з моменту отримання товару за видатковими накладними шляхом перерахування суми, належної до сплати на розрахунковий рахунок постачальника. Для проведення всіх оплат за товар за цим додатком покупець отримує у постачальника рахунок на оплату, термін дії якого складає 3 банківські дні, враховуючи дату його оформлення;
- № 235/23/58/29-ЗЗР від 26.05.2023 р. про поставку товару на суму 146688,48 грн. (в т.ч. ПДВ), пунктом 3 якого передбачено, що оплата повної вартості товару здійснюється з дотриманням умов пунктів 3.2, 3.3 договору поставки в наступному порядку: 100% від загальної вартості товару покупець не пізніше 28 календарних днів з моменту отримання товару за видатковими накладними шляхом перерахування суми, належної до сплати на розрахунковий рахунок постачальника. Для проведення всіх оплат за товар за цим додатком покупець отримує у постачальника рахунок на оплату, термін дії якого складає 3 банківські дні, враховуючи дату його оформлення;
- № 235/23/58/32-ЗЗР від 12.06.2023 р. про поставку товару на суму 61163,26 грн. (в т.ч. ПДВ), пунктом 3 якого передбачено, що оплата повної вартості товару здійснюється з дотриманням умов пунктів 3.2, 3.3 договору поставки в наступному порядку: 100% від загальної вартості товару покупець не пізніше 28 календарних днів з моменту отримання товару за видатковими накладними шляхом перерахування суми, належної до сплати на розрахунковий рахунок постачальника. Для проведення всіх оплат за товар за цим додатком покупець отримує у постачальника рахунок на оплату, термін дії якого складає 3 банківські дні, враховуючи дату його оформлення;
- № 235/23/58/33-ЗЗР від 16.05.2023 р. про поставку товару на суму 294859,44 грн. (в т.ч. ПДВ), пунктом 3 якого передбачено, що оплата повної вартості товару здійснюється з дотриманням умов пунктів 3.2, 3.3 договору поставки в наступному порядку: 100% від загальної вартості товару покупець не пізніше 28 календарних днів з моменту отримання товару за видатковими накладними шляхом перерахування суми, належної до сплати на розрахунковий рахунок постачальника. Для проведення всіх оплат за товар за цим додатком покупець отримує у постачальника рахунок на оплату, термін дії якого складає 3 банківські дні, враховуючи дату його оформлення;
- № 235/23/58/34-ЗЗР від 01.09.2023 р. про поставку товару на суму 88421,40 грн. (в т.ч. ПДВ), пунктом 3 якого передбачено, що оплата повної вартості товару здійснюється з дотриманням умов пунктів 3.2, 3.3 договору поставки в наступному порядку: 100% від загальної вартості товару покупець не пізніше 30 календарних днів з моменту отримання товару за видатковими накладними шляхом перерахування суми, належної до сплати на розрахунковий рахунок постачальника. Для проведення всіх оплат за товар за цим додатком покупець отримує у постачальника рахунок на оплату, термін дії якого складає 3 банківські дні, враховуючи дату його оформлення;
- № 235/23/58/36-МД/П від 08.09.2023 р. про поставку товару на суму 94338,36 грн. (в т.ч. ПДВ), пунктом 3 якого передбачено, що оплата повної вартості товару здійснюється з дотриманням умов пунктів 3.2, 3.3 договору поставки в наступному порядку: 100% від загальної вартості товару покупець не пізніше 30 календарних днів з моменту отримання товару за видатковими накладними шляхом перерахування суми, належної до сплати на розрахунковий рахунок постачальника. Для проведення всіх оплат за товар за цим додатком покупець отримує у постачальника рахунок на оплату, термін дії якого складає 3 банківські дні, враховуючи дату його оформлення;
- № 235/23/58/35-ЗЗР від 08.09.2023 р. про поставку товару на суму 142824,96 грн. (в т.ч. ПДВ), пунктом 3 якого передбачено, що оплата повної вартості товару здійснюється з дотриманням умов пунктів 3.2, 3.3 договору поставки в наступному порядку: 100% від загальної вартості товару покупець не пізніше 30 календарних днів з моменту отримання товару за видатковими накладними шляхом перерахування суми, належної до сплати на розрахунковий рахунок постачальника. Для проведення всіх оплат за товар за цим додатком покупець отримує у постачальника рахунок на оплату, термін дії якого складає 3 банківські дні, враховуючи дату його оформлення.
При цьому із вказаних вище додатків вбачається, що сторонами в пунктах 4, 5 таких додатків погоджена наступна відповідальність:
-у разі порушення покупцем зобов`язань щодо оплати отриманого товару на строк більше 5 (п`ять) календарних днів, покупець відповідно до вимог ст. 536 та ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України зобов`язаний сплатити на користь постачальника плату за користування товарним кредитом у розмірі 48% (сорок вісім відсотків) річних, нараховану на вартість отриманого, але несплаченого покупцем товару (п. 4);
-нарахування відсотків за користування товарним кредитом здійснюється від дня, коли товар підлягав оплаті за умовами додатку та закінчується днем повної оплати вартості отриманого товару.
При цьому судом встановлено, що вказані додатки до договору поставки № 235/23/28 від 15.08.2022 року були підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками товариств.
Так, згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Частина 1 статті 202 Цивільного кодексу України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.
Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Так, вищевказаний договір поставки є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов`язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання його сторонами.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
В силу ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Так, судом встановлено, що на виконання умов вказаного договору поставки № 235/23/58 від 15.08.2022 р. позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма Ерідон було здійснено поставку обумовленого договором товару на адресу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Косівське, що підтверджується наступними видатковими накладними (а.с. 55-115 Т. 1), а саме:
-№ 72544 від 18 серпня 2022 року на суму 83688,97 грн. (в т.ч. ПДВ 10277,59 грн.);
-№ 73142 від 19 серпня 2022 року на суму 153549,05 грн. (в т.ч. ПДВ 18856,90 грн.);
-№ 7913 від 06 березня 2023 року на суму 164150,02 грн. (в т. ч. ПДВ 27358,34 грн.);
-№ 7916 від 06 березня 2023 року на суму 145000,02 грн. (в т.ч. ПДВ 24166,67 грн.);
-№ 8384 від 07 березня 2023 року на суму 187600,02 грн. (в т.ч. ПДВ 31266,67 грн.);
-№ 8694 від 07 березня 2023 року на суму 164150,02 грн. (в т.ч. ПДВ 27358,34 грн.);
-№ 9369 від 09 березня 2023 року на суму 618300,08 грн. (в т.ч. ПДВ 103050,01 грн.);
-№ 9835 від 10 березня 2023 року на суму 187600,02 грн. (в т.ч. ПДВ 31266,67 грн.);
-№ 9898 від 10 березня 2023 року на суму 145000,02 грн. (в т.ч. ПДВ 24166,67 грн.);
-№ 15405 від 23 березня 2023 року на суму 75762,96 грн. (в т.ч. ПДВ 12627,16 грн.);
-№ 15409 від 23 березня 2023 року на суму 13845,84 грн. (в т.ч. ПДВ 2307,64 грн.);
-№ 18642 від 29 березня 2023 року на суму 1047060,00 грн. (в т.ч. ПДВ 174510,00 грн.);
-№ 20172 від 03 квітня 2023 року на суму 1005177,60 грн. (в т.ч. ПДВ 167529,60 грн.);
-№ 22299 від 07 квітня 2023 року на суму 34171,56 грн. (в т.ч. ПДВ 5695,26 грн.);
-№ 22320 від 07 квітня 2023 року на суму 15866,88 грн. (в т.ч. ПДВ 2644,48 грн.);
-№ 22327 від 07 квітня 2023 року на суму 10000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 1666,67 грн.);
-№ 22333 від 07 квітня 2023 року на суму 281589,44 грн. (в т.ч. ПДВ 46931,57 грн.);
-№ 29573 від 24 квітня 2023 року на суму 67438,80 грн. (в т.ч. ПДВ 11239,80 грн.);
-№ 29579 від 24 квітня 2023 року на суму 34179,84 грн. (в т.ч. ПДВ 5696,64 грн.);
-№ 29588 від 24 квітня 2023 року на суму 87644,76 грн. (в т.ч. ПДВ 14607,46 грн.);
-№ 33044 від 28 квітня 2023 року на суму 311933,53 грн. (в т.ч. ПДВ 51988,92 грн.);
-№ 34090 від 01 травня 2023 року на суму 411919,20 грн. (в т.ч. ПДВ 68653,20 грн.);
-№ 33641 від 01 травня 2023 року на суму 10000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 1228,07 грн.);
-№ 33643 від 01 травня 2023 року на суму 210647,65 грн. (в т.ч. ПДВ 25869,01 грн.);
-№ 36924 від 05 травня 2023 року на суму 90077,76 грн. (в т.ч. ПДВ 15012,96 грн.);
-№ 36929 від 05 травня 2023 року на суму 33762,10 грн. (в т.ч. ПДВ 5627,02 грн.);
-№ 38316 від 09 травня 2023 року на суму 118780,80 грн. (в т.ч. ПДВ 19796,80 грн.);
-№ 38321 від 09 травня 2023 року на суму 10000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 1228,07 грн.);
-№ 38326 від 09 травня 2023 року на суму 183898,38 грн. (в т.ч. ПДВ 22584,01 грн.);
-№ 38330 від 09 травня 2023 року на суму 44210,34 грн. (в т.ч. ПДВ 5429,34 грн.);
-№ 45091 від 23 травня 2023 року на суму 16859,70 грн. (в т.ч. ПДВ 2809,95 грн.);
-№ 45108 від 23 травня 2023 року на суму 5868,00 грн. (в т.ч. ПДВ 978,00 грн.);
-№ 45110 від 23 травня 2023 року на суму 11151,36 грн. (в т.ч. ПДВ 1858,56 грн.);
-№ 47152 від 26 травня 2023 року на суму 33454,08 грн. (в т.ч. ПДВ 5575,68 грн.);
-№ 47154 від 26 травня 2023 року на суму 157358,36 грн. (в т.ч. ПДВ 26226,39 грн.);
-№ 47160 від 26 травня 2023 року на суму 40463,28 грн. (в т.ч. ПДВ 6743,88 грн.);
-№ 47176 від 26 травня 2023 року на суму 14953,68 грн. (в т.ч. ПДВ 2492,28 грн.);
-№ 47342 від 26 травня 2023 року на суму 1881,89 грн. (в т.ч. ПДВ 313,65 грн.);
-№ 47418 від 26 травня 2023 року на суму 128548,80 грн. (в т.ч. ПДВ 21424,80 грн.);
-№ 48439 від 30 травня 2023 року на суму 68343,12 грн. (в т.ч. ПДВ 11390,52 грн.);
-№ 48443 від 30 травня 2023 року на суму 80434,68 грн. (в т.ч. ПДВ 13405,78 грн.);
-№ 48446 від 30 травня 2023 року на суму 102568,27 грн. (в т.ч. ПДВ 17094,71 грн.);
-№ 48453 від 30 травня 2023 року на суму 146688,48 грн. (в т.ч. ПДВ 24448,08 грн.);
-№ 48456 від 30 травня 2023 року на суму 22656,96 грн. (в т.ч. ПДВ 3776,16 грн.);
-№ 48458 від 30 травня 2023 року на суму 21646,56 грн. (в т.ч. ПДВ 3607,76 грн.);
-№ 48499 від 30 травня 2023 року на суму 46497,48 грн. (в т.ч. ПДВ 7749,58 грн.);
-№ 49817 від 31 травня 2023 року на суму 45048,24 грн. (в т.ч. ПДВ 7508,04 грн.);
-№ 50986 від 02 червня 2023 року на суму 56642,40 грн. (в т.ч. ПДВ 9440,40 грн.);
-№ 50994 від 02 червня 2023 року на суму 5340,60 грн. (в т.ч. ПДВ 890,10 грн.);
-№ 52840 від 07 червня 2023 року на суму 6209,40 грн. (в т.ч. ПДВ 1034,90 грн.);
-№ 55555 від 13 червня 2023 року на суму 61163,26 грн. (в т.ч. ПДВ 10193,88 грн.);
-№ 57072 від 16 червня 2023 року на суму 29223,48 грн. (в т. ч. ПДВ 4870,58 грн.);
-№ 57074 від 16 червня 2023 року на суму 274703,40 грн. (в т.ч. ПДВ 45783,90 грн.);
-№ 57092 від 16 червня 2023 року на суму 294859,44 грн. (в т.ч. ПДВ 4870,58 грн.);
-№ 57077 від 16 червня 2023 року на суму 22005,00 грн. (в т.ч. ПДВ 3667,50 грн.);
-№ 57674 від 19 червня 2023 року на суму 30807,00 грн. (в т.ч. ПДВ 5134,50 грн.);
-№ 57680 від 19 червня 2023 року на суму 22781,04 грн. (в т.ч. ПДВ 3796,84 грн.);
-№ 57683 від 19 червня 2023 року на суму 28099,50 грн. (в т.ч. ПДВ 4683,25 грн.);
-№ 79560 від 08 вересня 2023 року на суму 88421,40 грн. (в т.ч. ПДВ 14736,90 грн.);
-№ 79563 від 08 вересня 2023 року на суму 142824,96 грн. (в т. ч. ПДВ 23804,16 грн.);
-№ 79565 від 08 вересня 2023 року на суму 94338,36 грн. (в т.ч. ПДВ 15723,06 грн.).
При цьому відповідно до п. 9.10 договору поставки № 235/23/58 від 15.08.2022 р. покупець уповноважує приймати (отримувати) товар за цим договором та підписувати видаткові накладні від імені покупця, зокрема, проте не виключено, наступних осіб: ОСОБА_1 .
Так, поставлений позивачем товар було отримано відповідачем, що вбачається з підпису уповноваженої особи ТОВ Косівське Думбрави А.І., скріпленого печаткою Товариства на вищезазначених накладних.
У відповідності з ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Виходячи з вищенаведеного, суд доходить висновку про належне виконання позивачем своїх зобов`язань перед відповідачем за укладеним договором щодо поставки товару відповідно до вищевказаних додатків до договору та видаткових накладних.
В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.
В свою чергу отримання відповідачем поставленого з боку позивача товару є підставою виникнення у відповідача зобов`язання оплатити поставлений товар відповідно до умов договору поставки № 235/23/58 від 15.08.2022 р. та вимог чинного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Зі змісту наведеної норми вбачається, що за загальним правилом, обов`язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати.
Наразі судом встановлено, що ТОВ Фірма Ерідон та ТОВ Косівське порядок та строк оплати було погоджено у кожному додатку до договору поставки № 235/23/58 від 15.08.2022 р., які були зазначені судом вище.
Ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Наразі, як вбачається з наданих позивачем доказів, відповідачем була здійснена часткова оплата за поставлений позивачем товар, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними документами, а саме:
- платіжне доручення № 107 від 23.08.2022 р. на суму 83688,97 грн. (призначення платежу: за насіння ріпаку озимого, згідно рах.№65562 від 18.08.2022. У тому числі ПДВ 10277,59 грн.);
- платіжне доручення № 108 від 23.08.2022 р. на суму 153549,05 грн. (призначення платежу: за насіння ріпаку озимого, згідно рах.№66084 від 19.08.2022. У тому числі ПДВ 18856,90 грн.);
- платіжне доручення № 647 від 08.11.2022 р. на суму 10000,00 грн. (призначення платежу: за слаш, згідно рах.№81029 від 07.11.2022. У тому числі ПДВ 20% 1666,67 грн.);
- вхідний платіж ПД790 від 06.03.2023 р. на суму 309150,04 грн. (призначення платежу: за аміачну селітру, карбомід, згідно рах.№10881 від 06.03.2023. У тому числі ПДВ 20% 51525,01 грн.);
- вхідний платіж ПД798 від 07.03.2023 р. на суму 351750,05 грн. (призначення платежу: за карбомід, згідно рах.№11384 від 07.03.2023. У тому числі ПДВ 20% 58625,01 грн.);
- платіжна інструкція № 803 від 10.03.2023 р. на суму 10000,00 грн. (призначення платежу: передплата за насіння кукурудзи ЛГ31330, згідно рах.№10424 від 02.03.2023. У тому числі ПДВ 20% 1666,67 грн.);
- платіжне доручення № 804 від 10.03.2023 р. на суму 10000,00 грн. (призначення платежу: передплата за насіння соняшнику ЛГ59580, згідно рах.№10423 від 02.03.2023. У тому числі ПДВ 20% 1666,67 грн.);
- вхідний платіж ПД824 від 20.03.2023 р. на суму 950900,12 грн. (призначення платежу: за аміачну селітру, карбомід, згідно рах.№12263 від 09.03.2023. У тому числі ПДВ 20% 158483,35 грн.);
- платіжна інструкція № NOTPROVIDED від 04.04.2023 р. на суму 13845,84 грн. (призначення платежу: за бестселлел турбо, згідно рах.№17585 від 23.03.2023. У тому числі ПДВ 20% 2307,64 грн. );
- платіжна інструкція № 876 від 26.04.2023 р. на суму 50038,44 грн. (призначення платежу: за ЗЗР, згідно рах.№23261, №23281 від 07.04.2023. У тому числі ПДВ 20% 8339,74 грн.);
- платіжна інструкція № 868 від 11.04.2023 р. на суму 89608,80 грн.(призначення платежу: за ЗЗР, згідно рах.№17582, №17585 від 23.03.2023. У тому числі ПДВ 20% 14934,80 грн.);
- платіжна інструкція № 876 від 26.04.2023 р. на суму 50038,44 грн. (призначення платежу: за ЗЗР, згідно рах.№23261, №23281 від 07.04.2023. У тому числі ПДВ 20% 8339,74 грн.);
- платіжна інструкція № 891 від 03.05.2023 р. на суму 167743,60 грн. (призначення платежу: за слаш, згідно рах.№23287від 07.05. 2023. У тому числі , ПДВ 14934,8, ПДВ 20% 27957,27 грн.);
- платіжна інструкція № 894 від 04.05.2023 р. на суму 100000,00 грн.(призначення платежу: за слаш, згідно рах.№23287від 07.04.2023. У тому числі ПДВ 20% 16666,67 грн. );
- платіжна інструкція № 13 від 22.05.2023 р. на суму 438756,37 грн. (призначення платежу: за насіння соняшника, згідно рах.№32339 від 01.05.2023, за насіння кукурудзи, рах. №36583,36591. У тому числі ПДВ 20% 53909,36 грн.);
- платіжна інструкція № 14 від 22.05.2023 р. на суму 254161,54 грн.(призначення платежу: за ЗЗР, згідно рах.№29191 від 24.04.2023, № 29188 від 24.04.2023, №35243 від 05.05.2023, №36577 від 09.05.2023. У тому числі ПДВ 20% 42360,26 грн.);
- платіжна інструкція № 25 від 25.05.2023 р. на суму 489656,04 грн. (призначення платежу: за ЗЗР, згідно рах.№29196 від 24.04.2023, № 31906 від 28.04.2023, №35239 від 05.05.2023. У тому числі ПДВ 20% 81609,34 грн.);
- платіжна інструкція № 32 від 31.05.2023 р. на суму 76418,82 грн.(призначення платежу: за ЗЗР, згідно рах.№45101 від 26.05.2023, №45080 від 26.05.2023, №42996 від 23.05.2023. У тому числі ПДВ 20% 12736,47 грн.);
- платіжна інструкція № 39 від 31.05.2023 р. на суму 5868,00 грн.(призначення платежу: за ЗЗР, згідно рах.№43012 від 23.05.2023. У тому числі ПДВ 20% 978,00 грн.);
- платіжна інструкція № 56 від 16.06.2023 р. на суму 411919,20 грн. (призначення платежу: за ЗЗР, згідно рах.№32739 від 01.05.2023. У тому числі ПДВ 20% 42360,26 грн.);
- платіжна інструкція № 128 від 27.07.2023 р. на суму 52812,00 грн.(призначення платежу: за ЗЗР, згідно рах.№55072 від 16.06.2023, №55928 від 19.06.2023. У тому числі ПДВ 20% 8802,00 грн.);
- платіжна інструкція № 129 від 27.07.2023 р. на суму 152817,28 грн. (призначення платежу: за ЗЗР, згідно рах.№48881,50803,53715,55366,55936,55931 від 19.06.2023. У тому числі ПДВ 20% 25469,55 грн.);
- платіжна інструкція № 134 від 28.07.2023 р. на суму 296349,96 грн.(призначення платежу: за ЗЗР, згідно рах.№46480 від 30.06.2023, №55074 від 16.06.2023. У тому числі ПДВ 20% 49391,66 грн.);
- платіжна інструкція № 143 від 01.08.2023 р. на суму 156547,85 грн.(призначення платежу: за ЗЗР, згідно рах.№45246,45089 від 26.05.2023, №46479,№46511 від 30.05.2023, №47887 від 31.05.2023 р. У тому числі ПДВ 20% 26091,31 грн.);
- платіжна інструкція № 178 від 05.09.2023 р. на суму 294859,44 грн.(призначення платежу: за байскад. згідно рах. №55393 від 16.06.2023. ПДВ 20% 49143,24 грн.);
- платіжна інструкція № 198 від 13.09.2023 р. на суму 128548,80 грн. (призначення платежу: за букат, згідно рах.№45306 від 26.05.2023. У тому числі ПДВ 20% 21424,80 грн.);
- платіжна інструкція № 236 від 17.10.2023 р. на суму 215031,60 грн. (призначення платежу: за ЗЗР, згідно рах.№46469,46477 від 30.05.2023. У тому числі ПДВ 20% 35838,60 грн.);
- платіжна інструкція № 269 від 01.11.2023 р. на суму 102568,27 грн. (призначення платежу: за ЗЗР, згідно рах.№46475 від 30.05.2023 р. У тому числі ПДВ 20% 17094,71 грн.);
- платіжна інструкція № 283 від 08.11.2023 р. на суму 214000,76 грн. (призначення платежу: за ЗЗР, згідно рах.№45085 від 26.05.2023 р., №48869 від 02.06.2023 р. У тому числі ПДВ 20% 35666,79 грн.);
- платіжна інструкція № 333 від 19.12.2023 р. на суму 200000,00 грн. (призначення платежу: за ЗЗР, згідно акту взаєморозрахунківрах.№13791 від 19.12.2023 р. У тому числі ПДВ 20% 33333,33 грн.);
- платіжна інструкція № 360 від 28.12.2023 р. на суму 1000000,00 грн. (призначення платежу: за добриво IFAGRI NPK, згідно акту взаєморозрахунківрах.№100391 від 26.12.2023 р. У тому числі ПДВ 20% 166666,67 грн.);
- платіжна інструкція № 15 від 12.01.2024 р. на суму 600000,00 грн. (призначення платежу: за добриво IFAGRI NPK, згідно акту взаєморозрахунківрах.№693 від 11.01.2024 р. У тому числі ПДВ 20% 100000,00 грн.);
- платіжна інструкція № 35 від 15.02.2024 р. на суму 100000,00 грн. (призначення платежу: за добриво IFAGRI NPK, згідно акту взаєморозрахунківрах.№7313 від 15.02.2024 р. У тому числі ПДВ 20% 16666,67 грн.);
- платіжна інструкція № 89 від 04 квітня 2024 р. на суму 300000,00 грн. (призначення платежу: за добриво IFAGRI NPK, згідно рах.№23849 від 04.04.2023. У тому числі ПДВ 20% 50000,00 грн.).
Наразі, як вбачається зі змісту позовної заяви, відповідачем була здійснена часткова оплата за поставлений позивачем товар. Так, несплата ТОВ Косівське вартості поставленого за договором поставки № 235/23/58 від 15.08.2022 р. товару в повному обсязі стала підставою для звернення ТОВ Фірма Ерідон до суду із заявленим позовом за захистом своїх прав.
При цьому судом не приймаються до уваги твердження відповідача стосовно того, що низка платіжних інструкції, доручень містить в одному платежі посилання на декілька рахунків на оплату, при цьому номери та дати таких рахунків не відповідають ані номеру додатку, ані номеру видаткової накладної, і сума такої оплати розподіляється за різними видатковими накладними та за різними додатками з огляду на те, що прострочення відповідачем оплати вартості поставленого товару надало позивачу право відповідно до п. 3.7 договору не враховувати призначення платежу, визначене у відповідному платіжному документі, а відтак зараховувати оплати за договором на власний розсуд.
Також не заслуговують на увагу твердження відповідача про додаткове встановлення обов`язку постачальника щодо направлення останнім покупцю рахунків на оплату поставленого товару з визначеною остаточною вартістю товару, з огляду на те, що у додатках до договору поставки № 235/23/58 від 15.08.2022 р. сторонами було погоджено, що для проведення всіх оплат за товар за цим додатком саме покупець отримує у постачальника рахунок на оплату, а не обов`язок постачальника направляти такий рахунок покупцю.
Поряд з цим, 17.05.2024 р. від представника позивача Боровика Б.М. до господарського суду через підсистему Електронний суд ЄСІТС надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог (вх.№ 19975/24), згідно з якою позивач просить суд зменшити розмір позовних вимог з огляду на сплату відповідачем основного боргу. Вказана заява судом прийнята до розгляду.
Разом з тим з огляду на те, що відповідач свої зобов`язання в частині оплати поставленого товару не виконав у встановлений договором строк, то відповідно відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, що в свою чергу тягне за собою відповідні правові наслідки.
Адже за ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Щодо вимог позивача про стягнення нарахованої пені в сумі 442729,54 грн. суд зазначає наступне.
Невиконання зобов`язання або виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (несвоєчасна сплата відповідачем вартості поставленого товару) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов`язання, зокрема з боку відповідача.
При цьому слід зазначити, що чинним законодавством передбачено відповідальність замовника за невиконання обов`язку щодо оплати вартості поставлених товарів.
Ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).
Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
В п. 6.2 договору сторони погодили, що крім відповідальності, встановленої п. 6.1 цього договору, покупець за несвоєчасну оплату товару сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення.
При цьому, як передбачає частина 1 ст. 551 Цивільного кодексу України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.
За приписами ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Крім того, згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 229 Господарського кодексу України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
Ч. 1, 2, 4 ст. 217 Господарського кодексу України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.
В силу положень ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).
В п. 6.8 договору сторони передбачили, що нарахування та стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за договором відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов`язання, а строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій, відповідно до ст. 259 Цивільного кодексу України, продовжується до 3 (трьох) років. При цьому, вказаний пункт (положення) вважається двосторонньою угодою сторін цього договору про збільшення строків позовної давності, строків нарахування та стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів).
Тобто, сторони, при укладанні договору, збільшили відсотки річні, а також збільшили термін періоду нарахування та позовної давності щодо пені, штрафу, процентів.
Згідно з частиною 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Стаття 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань врегульовано Законом України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань.
Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.
Враховуючи те, що відповідачем не були своєчасно виконані зобов`язання за договором поставки № 235/23/58 від 15.08.2022 р. щодо здійснення оплати вартості поставлених позивачем товарів, на думку суду, позивачем правомірно нараховано відповідачу пеню. Так, дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені в сумі 442729,54 грн., судом встановлено, що вказаний розрахунок пені був здійснений позивачем вірно. При цьому суд зазначає, що відповідачем не наведено свого контррозрахунку.
Поряд з вказаним відповідачем 17.06.2024 р. заявлено клопотання про зменшення розміру пені (вх. № 23629/24), відповідно до якого відповідач просить суд зменшити, в тому числі, нараховані суми пені до мінімуму, посилаючись на те, що ТОВ Фірма Ерідон не надано будь-яких доказів завдання йому збитків внаслідок порушення ТОВ Косівське строків виконання грошового зобов`язання; відповідач систематично вчиняв дії, спрямовані на зменшення прострочених зобов`язань; відповідачем повністю оплачено вартість товару ще до отримання судом позову; погоджений сторонами за правилами ст. 625 ЦК України розмір відсотків річних є надмірно великим (36% річних); наявність визначеної умовами договору пені за прострочення грошового зобов`язання у розмірі подвійної облікової ставки НБУ не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання; підприємство позивача є більш потужним поряд з підприємством відповідача; розмір штрафних санкцій для позивача не є суттєвим з огляду на структуру балансу підприємства позивача, проте є значним для відповідача в порівнянні до майнового стану; стягнення таких сум негативно вплине на господарську діяльність відповідача, призведе до неможливості виконання зобов`язань перед бюджетом, працівниками, пайщиками, іншими контрагентами, погашення кредитних зобов`язань; відсутність порушених прав та інтересів інших осіб; з метою дотримання інтересів обох сторін, а також, виходячи із загальних засад справедливості, добросовісності та розумності.
Правовідносини із застосування неустойки (штрафних санкцій) за невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання, правила її застосування, умови зменшення її розміру врегульовані положеннями Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України.
Згідно із приписами частини 1 статті 230 Господарського кодексу України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
Неустойка має подвійну правову природу - є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.
Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов`язання (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі, у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.
Водночас застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.
Відповідно до частини 1 статті 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно з частиною 2 статті 233 Господарського кодексу України якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
В даній нормі під іншими учасниками господарських відносин слід розуміти третіх осіб, які не беруть участь в правовідносинах між боржником та кредитором, проте, наприклад, пов`язані з кредитором договірними відносинами. Отже, якщо порушення зобов`язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб`єкта, то суд може зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України також унормовано, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Водночас закріплений законодавцем в статті 3 Цивільного кодексу України принцип можливості обмеження свободи договору (статті 6, 627 цього Кодексу) в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах.
У постанові Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 925/577/21 викладено висновок про те, що частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України, з урахуванням положень статті 3 Цивільного кодексу України щодо загальних засад цивільного законодавства дає право суду зменшити розмір неустойки за умови якщо її розмір значно перевищує розмір збитків.
Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.
Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 року № 7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.
Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.
Правовий аналіз зазначених статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків, враховує інтереси обох сторін.
Таким чином, аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми неустойки пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам справи. Так, вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені, штрафу наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені, штрафу.
При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності (подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 922/266/20).
Верховний Суд у постанові від 29.05.2023 у справі № 904/907/22 дійшов висновку, що норма частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачає дві умови для зменшення розміру неустойки, а саме: (1) якщо він значно перевищує розмір збитків, (2) наявність інших обставин, які мають істотне значення. Водночас, тлумачення частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них.
Зменшення неустойки (штрафу, пені) є протидією необґрунтованого збагачення однією з сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; право на зменшення штрафу направлене на захист слабшої сторони договору, яка в силу зацікавленості в укладенні договору, монополістичного положення контрагенту на ринку, відсутності часу чи інших причин не має можливості оскаржити включення в договір завищених санкцій.
Конституцій суд України у рішенні від 11.07.2013 у справі № 7-рп/2013 зазначив, що вимога про нарахування та сплату неустойки за договором, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині 3 статті 509 та частинах 1, 2 статті 627 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Таким чином, на підставі частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, частини 1 статті 233 Господарського кодексу України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі, і з власної ініціативи, має право зменшити розмір неустойки (штрафу, пені) до її розумного розміру (такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 925/577/21).
Також у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 викладені, зокрема, такі висновки:
- розмір неустойки у зобов`язальних правовідносинах, право вимоги щодо якої набуде кредитор, обумовлений умовами для її застосування: характером неустойки (договірний або встановлений законом); підставами для її застосування (зазначення в договорі або в законі обставин, за яких її буде застосовано); складом неустойки (пеня, штраф), відповідно, розміром кожної із цих складових; умовами сплати неустойки внаслідок порушення зобов`язання, зокрема, у разі заподіяння збитків;
- отже, у правовідносинах, хоча і подібних між собою (тотожних) або навіть за участі одних і тих самих сторін, за відмінності, зокрема, в умовах договору, хоча б одного із наведених чинників, якими обумовлюється застосування неустойки за порушення зобов`язання, різниця у розмірі неустойки в кожних конкретних правовідносинах закладається вже на етапі формулювання умов виконання зобов`язання та виникнення зобов`язання;
- у силу положень статті 3 ЦК України застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності, добросовісності та справедливості. Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора;
- зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (частина третя статті 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки;
- у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (частина третя статті 551 ЦК України, стаття 233 ГК України), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер;
- категорії "значно" та "надмірно", які використовуються в статті 551 ЦК України та в статті 233 ГК України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником;
- чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов`язань, її розмір (пункт 7.14); і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер (пункти 7.25-7.30);
- а тому і розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини першої, другої статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду;
- поряд з тим сукупність обставин у конкретних правовідносинах (формальні ознаки прострочення боржника, порушення зобов`язання з вини кредитора - стаття 616 ЦК України, тощо) можуть вказувати на несправедливість стягнення з боржника неустойки в будь-якому істотному розмірі. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду.
Отже, зменшення розміру штрафних санкцій не є обов`язком суду, а його правом і виключно у виняткових випадках. Також чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Зменшення (за клопотанням сторони) заявлених санкцій, які нараховуються за неналежне виконання стороною свої зобов`язань кореспондується із обов`язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з статтею 74 ГПК України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.
Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань передбачених ст. 230 ЦК України санкцій за порушення грошового зобов`язання є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань.
Відтак, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст. 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил ст. 86 Господарського процесуального кодексу України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (п. 88 постанови Верховного Суду від 02.03.2023 року у справі № 905/1409/21).
За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).
Господарський суд наголошує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності в законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
З урахуванням конкретних обставин даної справи, які мають юридичне значення, господарський суд враховує:
- ступінь виконання боржником основного зобов`язання відповідачем повністю сплачена сума основного боргу у розмірі 258257,00 грн.;
- відсутність доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків саме в результаті порушення відповідачем умов договору;
- відсутність в діях відповідача прямого умислу, спрямованого на порушення зобов`язання;
- очевидну неспівмірність заявлених до стягнення суми пені, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання;
- правовий зміст інституту неустойки, основною метою якого є стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов`язання, при цьому остання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Таким чином, дослідивши заявлене відповідачем клопотання про зменшення розміру пені, перевіривши всі доводи, які містяться в ньому, а також приймаючи до уваги відсутність доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків саме в результаті порушення відповідачем умов договору поставки, господарський суд, з урахуванням принципу збалансованості інтересів сторін, та виходячи із загальних засад, встановлених у ст. 3 ЦК України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, вважає справедливим та таким, що цілком відповідає принципу верховенства права, можливе зменшення розміру пені на 50% від розрахованої позивачем. Між тим, чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. На думку суду, стягнення з відповідача такої суми пені компенсує негативні наслідки, пов`язані з порушенням відповідачем строку оплати за виконані роботи, стягнення ж з відповідача пені у повному обсязі не є співмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов`язання.
Отже, з відповідача підлягає стягненню пеня за несвоєчасну оплату вартості поставленого товару у розмірі 221364,77 грн. (442729,54 грн. / 50%).
Щодо вимог позивача про стягнення 36% річних в сумі 431464,07 грн. суд зазначає наступне.
Виходячи з системного аналізу законодавства, обов`язок боржника сплатити кредитору суму боргу з нарахуванням процентів річних та відшкодувати кредитору спричинені інфляцією збитки випливає з вимог ст. 625 ЦК України.
До того ж в п. 6.7 договору поставки передбачено, що в разі невиконання покупцем зобов`язань щодо оплати товару у відповідності до умов цього договору, покупець відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України сплачує на користь постачальника компенсаційний платіж в розмірі 36% (тридцять шість відсотків) річних. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати. Для уникнення непорозумінь сторони погодили, що сплата коштів, передбачених цим пунктом, є особливим видом цивільно-правової відповідальності, передбаченим ст. 625 Цивільного кодексу України та не відноситься до неустойки (пені та штрафу).
Зокрема, частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Слід зазначити, що виходячи з положень ст. 625 ЦК України, право кредитора на стягнення процентів річних та інфляційних втрат не залежить від моменту пред`явлення вимоги про таке стягнення (до моменту погашення боргу або після цього). При цьому визначальним є наявність факту порушення боржником строків виконання грошового зобов`язання. Таким чином, право кредитора на стягнення процентів річних може бути реалізовано у будь-який момент при наявності вищезазначених вимог, передбачених законодавством.
Наразі слід зазначити, що згідно положень ЦК проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов`язань. Так, розмір таких процентів річних може бути визначений сторонами в договорі. З огляду на те, що в укладеному сторонами по справі договорі оренди встановлено 36% річних, відповідно сплаті підлягають саме 36% річних від простроченої суми за весь час прострочення.
Враховуючи вищенаведене та порушення відповідачем термінів сплати отриманого товару, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано 36% річних. Дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми 36% річних в розмірі 431464,07 грн. у зв`язку з несвоєчасною сплатою отриманого товару, судом встановлено, що вказаний розрахунок 36% річних за обраний позивачем період прострочення не суперечить чинному законодавству та є вірним. Також вказаний розрахунок відповідачем не спростовано, а також не надано контррозрахунок.
При цьому господарський суд враховує позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 18 березня 2020 року по справі № 902/417/18, в якій з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.
З огляду на зазначене судом вище, а також враховуючи мотиви, викладені господарським судом по даній справі під час розгляду клопотання про зменшення нарахованої позивачем пені, очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум процентів річних, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, господарський суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, зменшити розмір 36% річних на 50% від суми, розрахованої позивачем. Отже, з відповідача підлягають стягненню 36% річних за несвоєчасну оплату вартості поставленого товару у розмірі 215732,03 грн. (431464,07 грн. / 50%).
Стосовно вимог позивача про стягнення процентів за користування товарним кредитом у розмірі 575285,44 грн. суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 694 ЦК України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу, а у частині п`ятій цієї статті визначено, що якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.
Статтею 536 ЦК України визначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Наразі господарський суд зазначає, що проценти річних, про які йдеться у ч. 2 ст. 625 ЦК України необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами, передбачених статтею 536 названого Кодексу.
Так, стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов`язання і одночасно, як зазначалося, способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов`язанням сплатити кошти, тоді як проценти, зазначені у статті 536 ЦК України, - це плата за користування чужими коштами, в тому числі за користування товарним кредитом (частина п`ята статті 694 ЦК України). Підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге, встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством. Спільним для цих процентів є те, що вони нараховуються саме у зв`язку з користуванням чужими коштами. Положення ж частини другої статті 625 ЦК України в частині сплати процентів річних застосовуються за наявності порушення грошового зобов`язання. Саме тому, зокрема, якщо в законі або в укладеному сторонами договорі передбачено розмір процентів за користування чужими коштами (стаття 536 ЦК України), то це не позбавляє кредитора права звернутися до боржника з позовом про стягнення як зазначених процентів, так і трьох процентів річних (якщо інший їх розмір не передбачено договором або законом) - за наявності порушення боржником грошового зобов`язання.
При цьому господарський суд, керуючись приписами частини четвертої статті 236 ГПК України, враховує правову позицію Верховного Суду щодо правомірності одночасного стягнення відсотків за користування товарним кредитом, штрафу, інфляційних втрат і 3% річних, викладену в постановах від 10.09.2018 по справі № 908/24/18, від 18.12.2018 по справі № 908/639/18 та від 03.12.2019 по справі № 902/235/19.
Як встановлено судом вище, у пунктах 4 та додатків до договору поставки № 235/23/58 від 15.08.2022 р. сторони дійшли згоди про те, що у разі порушення покупцем зобов`язань щодо оплати отриманого товару на строк більше 5 (п`ять) календарних днів, покупець відповідно до вимог ст. 536 та ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України зобов`язаний сплатити на користь постачальника плату за користування товарним кредитом у розмірі 48% (сорок вісім відсотків) річних, нараховану на вартість отриманого, але несплаченого покупцем товару (п. 4); нарахування відсотків за користування товарним кредитом здійснюється від дня, коли товар підлягав оплаті за умовами додатку та закінчується днем повної оплати вартості отриманого товару. При цьому вказані додатки до договору поставки № 235/23/28 від 15.08.2022 року, як було встановлено судом вище, були підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками товариств.
Таким чином, позивачем та відповідачем у додатках до договору поставки № 235/23/28, які є невід`ємною його частиною, була погоджена відповідальність за порушення покупцем зобов`язань щодо оплати отриманого товару на строк більше 5 календарних днів плату у вигляді плати за користування товарним кредитом у розмірі 48% річних відповідно до вимог ст. 536 та ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України.
При цьому судом не приймаються до уваги твердження відповідача стосовно неможливості погодження процентів за користування товарним кредитом саме у додатках до договору, а не у самому договорі, оскільки в п. 9.3 договору поставки № 235/23/28 від 15.08.2022 року сторони взаємно погодили, що цей договір, включаючи додатки до нього, складає повний обсяг домовленостей сторін та замінює собою всі попередні усні або письмові проекти, договори, домовленості та угоди, усні або письмові, укладені між сторонами щодо предмету цього договору; будь-які зміни або доповнення до договору дійсні лише у випадку, якщо вони викладені у письмовій формі та підписанні повноважними представниками обох сторін.
Крім того, в п. 5.1 договору сторони погодили, що умови та строки поставки товару зазначаються у додатках до цього договору або у рахунку на оплату, який містить істотні умови поставки, а також поставка товару здійснюється за умови дотримання покупцем строків та порядку оплати товару, передбачених договором.
Враховуючи вищенаведене та порушення відповідачем термінів сплати отриманого товару в строк понад п`яти календарних днів, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано проценти за користування товарним кредитом. Дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми процентів за користування товарним кредитом річних в розмірі 575285,44 грн., судом встановлено, що вказаний розрахунок за обраний позивачем період прострочення не суперечить чинному законодавству та є вірним. Також вказаний розрахунок відповідачем не спростовано, а також не надано його контррозрахунок.
Поряд з вказаним відповідачем 17.06.2024 р. заявлено клопотання про зменшення розміру процентів за користування товарним кредитом (вх. № 23629/24), відповідно до якого відповідач просить суд зменшити, в тому числі, нараховані до мінімуму проценти за користування товарним кредитом.
Так, відсотки за користування товарним кредитом, які визначені сторонами у пункті 4 додатків до договору, за своєю правовою природою є процентами за користування чужими грошовими коштами і стягнення відповідних процентів не є ні видом забезпечення виконання зобов`язань, ані штрафною санкцією.
Частиною першої статті 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Таким чином, проценти за користування чужими коштами, є платою саме за користування ними, а не санкцією за невиконання чи неналежне виконання зобов`язання. Передбачені договором проценти не є неустойкою (штрафом, пенею) та не є заходом відповідальності за порушення грошового зобов`язання, а є саме процентами за користування товарним кредитом відповідно до частини п`ятої статті 694 ЦК України та стягуються незалежно від наявності вини боржника. Зазначені проценти за своєю правовою природою є боргом, а тому зменшення їх розміру на підставі частини першої статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України неможливо.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18.11.2021 р. по справі № 921/395/20.
З огляду на викладене, заява Товариства з обмеженою відповідальністю Косівське в частині зменшення розміру процентів за користування товарним кредитом (вх. № 23629/24 від 17.06.2024) задоволенню не підлягає.
Наразі суд не вбачає необхідності надавати оцінку іншим доводам сторін, оскільки така оцінка не впливає на вказані вище висновки суду.
Згідно зі статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так, Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищою інстанцією (рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії).
Водночас, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення усправі Руїс Торіха проти Іспанії, Серявін проти України).
Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у цій справі як джерело права.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінюючи надані позивачем докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Ерідон обґрунтовані та відповідають вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, однак у зв`язку із зменшенням судом нарахованої пені та 36% річних підлягають частковому задоволенню.
У зв`язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулось частково на користь позивача, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача, виходячи з заявленої до стягнення суми заборгованості, яка мала місце після зменшення позовних вимог, та без урахування зменшеного розміру нарахованої пені та 36% річних (1449479,05 грн. * 1,5%).
Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
В И Р І Ш И В :
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Ерідон до Товариства з обмеженою відповідальністю Косівське про стягнення заборгованості в загальній сумі 1449479,05 грн. задовольнити частково.
2. СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю Косівське (66344, Одеська область, Подільський район, с. Коси, вул. Грушевського, буд. 15; код ЄДРПОУ 30820413) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Ерідон (08467, Київська область, Переяслав-Хмельницький район, с. Чопилки, вул. Богдана Хмельницького, буд. 35; код ЄДРПОУ 43106699) пеню в розмірі 221364/двісті двадцять одна тисяча триста шістдесят чотири/грн. 77 коп.; 36% річних в сумі 215732/двісті п`ятнадцять тисяч сімсот тридцять дві/грн. 03 коп., проценти за користування товарним кредитом у розмірі 575285/п`ятсот сімдесят п`ять тисяч двісті вісімдесят п`ять/грн. 44 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 21742/двадцять одна тисяча сімсот сорок дві/грн. 19 коп.
3. В задоволенні решти частини вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Ерідон до Товариства з обмеженою відповідальністю Косівське відмовити.
Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складання повного судового рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено та підписано 03 вересня 2024 р.
Суддя В.С. Петров
Суд | Господарський суд Одеської області |
Дата ухвалення рішення | 29.08.2024 |
Оприлюднено | 05.09.2024 |
Номер документу | 121347125 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань купівлі-продажу поставки товарів, робіт, послуг |
Господарське
Господарський суд Одеської області
Петров В.С.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні