Рішення

від 03.09.2024 по справі 917/777/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.09.2024 р. Справа № 917/777/20(917/889/24)

Суддя господарського суду Полтавської області Білоусов С. М., після виходу з відпустки, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали

за позовною заявою Приватного підприємства Торговий дім "Мегаполіс-ХХІ", вул. Велика Набережна, 51-Г, к. 4, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, код ЄДРПОУ 33672324

до Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", 36039, м. Полтава, вул. Чорновола, 22а, ідент. код 32017261

про стягнення грошових коштів

в межах справи про банкрутство № 917/777/20

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Променергобуд Україна", вул. Данила Щербаківського, 58, м. Київ, ідент. код 34014304

до Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", вул. Чорновола, 22а, м. Полтава, 36039, ідент. код 32017261

про відкриття провадження у справі про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

У провадженні господарського суду Полтавської області перебуває справа № 917/777/20 про банкрутство Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України".

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.05.2023 року справу № 917/777/20 розподілено судді Білоусову С.М.

Ухвалою суду від 26.06.2023 року прийнято справу № 917/777/20 до свого провадження.

Приватне підприємство Торговий дім "Мегаполіс-ХХІ" звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою від 24.05.2024 року (вх. № 951/24 від 29.05.2024 року) до Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" Державної акціонерної компанії "Автомобільні дороги України" про стягнення 1 432 890,06 грн заборгованості за договором поставки (купівлі-продажу) товару (з доставкою) № 27/06-23М від 27.06.2023 року.

Вказана позовна заява відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 29.05.2024 року приєднана судді Білоусову С.М. до справи.

Дослідивши матеріали позовної заяви, суд встановив, що вона подана з додержанням вимог ст. ст. 162, 164, 172 ГПК України; підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження відсутні.

Згідно п. 2 статті 7 Кодексу України з питань банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

Заяви (позовні заяви) учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або інших осіб у спорах, стороною в яких є боржник, розглядаються в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) за правилами спрощеного позовного провадження.

Враховуючи зазначене, суд ухвалою від 03.06.2024 року прийняв справу № 917/777/20(917/889/24) до свого провадження та розгляд її призначено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

18.06.2024 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву № 01-10/101-5 (вх. № 8597), де останній проти задоволення позову заперечує та основну заборгованість в сумі 1 432 890,06 грн не визнає у повному обсязі.

Також, від Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" 18.06.2024 надійшло клопотання № 01-10/101-6 (вх. № 8596) про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, з метою повного та всебічного дослідження всіх обставин даної справи.

20.06.2024 року суд ухвалою відмовив Дочірньому підприємству "Полтавський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в задоволенні вищевказаного клопотання.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне.

27.06.2023 року між Приватним підприємством Торговий дім "Мегаполіс-ХХІ" (постачальник) та Дочірнім підприємством "Полтавський облавтодор" Державної акціонерної компанії "Автомобільні дороги України" (покупець, замовник) було укладено Договір поставки (купівлі-продажу) товару (з доставкою) № 27/06-23М, за яким постачальник зобов`язався поставити покупцю товар, а покупець - прийняти і оплатити товар, у порядку та на умовах, визначених Договором.

Предметом Договору був товар - код 44110000-4 Конструкційні матеріали (бітум БНД 70/100) згідно ДК 021:2015 "Єдиний закупівельний словник" (далі товар).

Позивач виконав свої зобов`язання стосовно поставки на адресу Відповідача товару, відповідно до Договору, що підтверджується підписаними уповноваженими представниками сторін: видатковими накладними, товарно -транспортними накладними, рахунками на оплату, податковими накладними. Загальна вартість поставленого товару за Договором склала 2 054 592,00 грн.

Відповідно до п. 4.3. Договору покупець повинен провести усі розрахунки з постачальником за поставлений товар, протягом 30 (тридцяти) календарних днів, з моменту отримання документів, визначених у п. 4.2. Договору, а саме: рахунку, видаткової накладної, товарно-транспортної накладної, сертифікату якості на товар, податкової накладної.

Згідно видаткової накладної № 26 від 20 липня 2023 року відповідач зобов`язаний був сплатити 700416,00 грн до 21 серпня 2023 року;

За видатковою накладною № 33 від 05.08.2023 року відповідач зобов`язаний був сплатити 684 864,00 грн до 04 вересня 2023 року;

Відповідно до видаткової накладної № 48 від 01.09.2023 року відповідач зобов`язаний був сплатити 669 312,00 грн до 02 жовтня 2023 року.

Проте, за поставлений товар Відповідач розрахувався частково та з порушенням вказаних термінів оплати, зокрема 30 серпня 2023 року Дочірнє підприємство "Полтавський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" перерахувало на рахунок Приватного підприємства Торговий дім "Мегаполіс-ХХІ" 700 416 (сімсот тисяч чотириста шістнадцять) гривень 00 копійок двома платежами:

- 500 000,00 грн згідно платіжної інструкції № 828 від 30 серпня 2023 року;

- 200 416,00 грн згідно платіжної інструкції № 833 від 30 серпня 2023 року.

Враховуючи неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав з позовом про стягнення з Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" за Договором поставки (купівлі-продажу) товару (з доставкою) 27/06-23М від 27.06.2023 року 1 354 176,00 грн основного боргу, 27 970,07 грн 3% річних, 50 280,36 грн інфляційних витрат, 462,28 грн пені та 1,35 грн. штрафу.

При прийнятті рішення судом враховано наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочин за приписами ст. 204 Цивільного кодексу України є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК, ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Укладений між сторонами договір поставки (купівлі-продажу) товару (з доставкою) 27/06-23М від 27.06.2023 рокує підставою для виникнення господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно Господарського кодексу України та згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару, встановлену в договорі. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до п. 4.3. Договору відповідач повинен провести усі розрахунки з позивачем за поставлений товар, протягом 30 (тридцяти) календарних днів, з моменту отримання документів, визначених у п. 4.2. Договору, а саме: рахунку, видаткової накладної, товарно-транспортної накладної, сертифікату якості на товар, податкової накладної.

Судом встановлено, що позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 2 054 592,00 грн., а саме:

1. Згідно письмової заявки № 01-10/225-1 від 17.07.2023 року ДП "Полтавський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" замовило відвантаження 25,0 тн бітуму дорожнього БНД 70/100 на адресу філії "Копилянська ДЕД".

Виконання вказаної заявки підтверджується наступними документами:

- рахунком на оплату № 26 від 20 липня 2023 року на загальну суму 700 416,00 грн;

- довіреністю № 18 від 20 липня 2023 року;

- видатковою накладною № 26 від 20 липня 2023 року;

- товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 21 від 20.07.2023 року;

- податковою накладною № 6 від 20.07.2023 року та квитанції про її реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних.

2. Згідно письмової заявки № 01-10/265-1 від 03.08.2023 року ДП "Полтавський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" замовило відвантаження 25,0 тн бітуму дорожнього БНД 70/100 на адресу філії "Лубенська ДЕД".

Виконання вказаної заявки підтверджується наступними документами:

- рахунком на оплату № 33 від 05.08.2023 року на загальну суму 684 864,00 грн;

- довіреністю № 20 від 01.08.2023 року;

- видатковою накладною № 33 від 05.08.2023 року;

- товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 26 від 05.08.2023 року;

- податковою накладною № 2 від 05.08.2023 року та квитанцією про її реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних.

3. Згідно письмової заявки № 01-10/272-1 від 30.08.2023 року ДП "Полтавський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" замовило відвантаження 25,0 тн бітуму дорожнього БНД 70/100 на адресу філії "Лубенська ДЕД".

Виконання вказаної заявки підтверджується наступними документами:

- рахунком на оплату № 48 від 01.09.2023 року на загальну суму 669 312,00 грн;

- видатковою накладною № 48 від 01.09.2023 року (отримання товару здійснювалось на підставі раніше виданої довіреності № 20 від 01.08.2023).

- товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 39 від 01.09.2023 року;

- податковою накладною № 1 від 01.09.2023 року та квитанцією про її реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Вказані накладні підписані покупцем без зауважень.

Відповідно до вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Станом на дату розгляду справи відповідач не надав суду належних та допустимих доказів повного та належного виконання зобов`язання за Договором поставки (купівлі-продажу) товару (з доставкою) № 27/06-23М від 27.06.2023 року.

Посилання ДП "Полтавський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" на те, що позивачем не були надані документи, що підтверджують належну якість товару судом до уваги не приймаються, оскільки останній прийняв товар без жодних зауважень та в подальшому скарг щодо якості товару від відповідача не надходило.

Тобто, суд встановив, що товар відповідачем був прийнятий у повному обсязі, без жодних зауважень, а тому потребує оплати у встановленому Договором порядку.

За викладеного, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно заявлено до стягнення з відповідача 1 354 176,00 грн боргу за поставлений товар відповідно до Договору поставки (купівлі-продажу) товару (з доставкою) № 27/06-23М від 27.06.2023 року.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ч. 2 ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання, ніж неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток. Виконання зобов`язання може забезпечуватися пенею, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. В Законі України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошових зобов`язань повинен оплатити кредитору пеню, що встановлюється за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійну облікову ставку НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст. 551 ЦК України).

З огляду на те, що відповідач не в повному обсязі сплатив всю суму за отриманий товар в обумовлений Договором строк, чим порушив зобов`язання за Договором (ст. 610 ЦК України), то він вважається таким, що прострочив виконання (ст. 612 ЦК України), тому є підстави для застосування відповідальності, встановленої договором та законом.

Пунктом 7.1 Договору сторони погодили, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за Договором вони несуть відповідальність, передбачену законами та цим Договором. Передбачена законами України відповідальність застосовується з урахуванням положень цього Договору.

Згідно з п. 7.3.7 Договору в разі порушення строків оплати Товару, Покупець на вимогу Постачальника зобов`язаний сплатити останньому пеню в розмірі 0,001% від суми боргу за кожен день прострочення та штраф в розмірі 0,0001% від суми боргу (сплачується одноразово).

Відповідно до пункту 7.3.8 Договору неустойка встановлена цим Договором для Покупця є виключною. В разі порушення Покупцем умов договору, винна Сторона зобов`язана сплатити на користь іншої сторони (на вимогу останньої) неустойку (штраф, пеню) передбачену цим Договором, без відшкодування збитків.

Пунктом 7.3.9 Договору визначено, що сплата Стороною неустойки (штрафу, пені), не звільняє її від обов`язку виконати цей Договір в натурі, якщо інше не передбачено цим договором або чинним законодавством України.

За умовами пункту 7.3.10 Договору нарахування будь-яких сум, щодо відповідальності Покупця за невиконання грошового зобов`язання за цим Договором припиняється через один місяць від дня порушення такого зобов`язання.

З огляду на зазначену домовленість сторін, суд приходить до висновку про правильність та доцільність нарахування позивачем 462,28 грн пені та 1,35 грн штрафу.

При перевірці здійсненого позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних нарахувань судом було виявлено, що в розрахунках додаткових нарахувань позивач не застосовує п. 7.3.10 Договору, де вказано, що нарахування будь-яких сум, щодо відповідальності Покупця за невиконання грошового зобов`язання за цим Договором припиняється через один місяць від дня порушення такого зобов`язання.

Таким чином, виходячи з умов пунктів 7.1, 7.3.7., 7.3.8., 7.3.9., 7.3.10 Договору та норм чинного законодавства у відповідача виникла просрочка з оплати товару, а у позивача виникло право на нарахування 3 % річних та інфляційних витрат в межах одного місяця.

Здійснивши перевірку наданого розрахунку, враховуючи зміну періоду нарахування, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення 3% річних в сумі 3 965,93 грн та інфляційних витрат в розмірі 8 778,82 грн.

Згідно із п. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суд справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, про часткове задоволення позовних вимог.

Щодо судових витрат слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позовні вимоги судом задоволені частково, суд приходить до висновку, що на відповідача слід покласти судовий збір у розмірі 20 510,76 грн.

Суд роз`яснює, що в разі добровільного виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Сторони також мають право укласти мирову угоду у процесі виконання судового рішення.

Керуючись статтями 232-233, 237-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Полтавський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (36039, м. Полтава, вул. Чорновола, 22а, ідент. код 32017261) на користь Приватного підприємства Торговий дім "Мегаполіс-ХХІ", вул. Велика Набережна, 51-Г, к. 4, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, код ЄДРПОУ 33672324) 1 354 176,00 грн основного боргу, 462,28 грн пені, 3 965,93 грн 3% річних, 8778,82 грн інфляційних витрат, 1,35 грн штрафу та витрати по сплаті судового збору в розмірі 20 510,76 грн.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Копію рішення направити учасникам (сторонам) справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст. 257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення складено та підписано 03.09.2024 року.

Суддя Білоусов С. М.