Рішення

від 02.04.2024 по справі 332/183/24

ЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Заводський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 332/183/24

Провадження №: 2/332/1008/24

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2024 р. м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя в складі:

головуючого судді - Марченко Н.В.,

при секретарі судового засідання - Петракей Р.С.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судовихзасідань м.Запоріжжя врежимі відеоконференціїцивільну справуза позовомОСОБА_1 , в особі представника адвоката Кулабіної Марини Юріївни до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Кулабіної Марини Юріївни звернувся до Заводського районного суду м. Запоріжжя із позовом до Степногірської селищної Військової адміністрації Василівського району Запорізької області про визнання права власності на спадкове майно.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла матірПозивача, ОСОБА_3 .Після її смерті відкрилась спадщина, яка складається з квартири АДРЕСА_1 , яка належала останній на підставі договору купівлі-продажу від 05.01.2000 року та земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 5,14 га, розташована на території Долинської сільської ради, яка належала останній на підставі Державного акту на право приватної власності на землю від 09.08.1999 року, який зареєстрована в Книзі записів Державних актів на право власності на землю за №23. ІНФОРМАЦІЯ_2 помер чоловік ОСОБА_3 ОСОБА_4 . 01.08.2023 Позивач звернувся до Першої Хмельницької державної нотаріальної контори з заявою щодо оформлення спадкових прав після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_3 , але в оформлені спадкових прав було відмовлено на підставі пп.2.4. п. 2 глави 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України від 22.02.2012 №296а/5, так як після смерті ОСОБА_3 Приватним нотаріусом Василівського районного нотаріального округу Запорізької області Кириченко В.В. було заведено спадкову справу 74/2017 та рекомендовано звернутися до суду за визнанням права власності на спадкове майно.

Ухвалою судді Заводського районного суду м. Запоріжжя від 16.01.2024 позовну заяву залишено без руху для усунення недоліків.

Ухвалою судді Заводського районного суду м. Запоріжжя від 23.01.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито загальне провадження по справі, призначено підготовче судове засідання.

29.03.2024 від представника позивача, через підсистему «Електронний суд», надійшло клопотання про заміну відповідача.

Ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 01.04.2024 замінено неналежного відповідача Степногірську селищну Військову адміністрацію Василівського району Запорізької області на належного відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 03.06.2024 закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду.

У судовому засідання представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому процесуальним законом порядку, шляхом направлення судових повісток про виклик до суду засобом поштового зв`язку та розміщенням офіційного оголошення на сайті суду, яке було опубліковано на офіційному веб-сайті судової влади 10.07.2024 року.

Приймаючи до уваги те, що судом виконані вимоги щодо повідомлення відповідача про розгляд справи у спосіб передбачений законом та з огляду на те, що відповідач відзив на позов не подав, суд вважає за можливе ухвалити по справі судове рішення на підставі письмових доказів, які наявні у справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

На підставі наявних у справі доказів, зі згоди позивача, прийнято рішення про заочний розгляд справи на підставі ст. 280 ЦПК України.

Вислухавши представника позивача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 народився ОСОБА_1 ( Позивач), батьками якого є ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , даний факт підтверджується повторним свідоцтвом про народження від 04.10.1991, серія НОМЕР_1 ( а.с. 25).

19.10.1995 року матір Позивача ОСОБА_6 уклала шлюб з ОСОБА_4 , після укладення шлюбу дружині присвоєно прізвище « ОСОБА_7 », даний факт підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу від 19.10.1995, серія НОМЕР_2 ( а.с. 8).

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, від 24.11.2016, серія НОМЕР_3 ( а.с. 11).

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 20.01.2022 (а.с. 17) та інформаційною довідкою Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Хмельницькому ( а.с. 15).

Відповідно до Довідки про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, виданої Виконавчим комітетом Степногірської селищної ради від 21.08.2023 №968/02, за даними реєстру територіальної громади Степногірської селищної ради Василівського району Запорізької області гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , була зареєстрована та мешкала за адресою: АДРЕСА_2 з 24.01.2000 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 . На день її смерті разом з нею за даною адресою мешкали та були зареєстровані: чоловік ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ( а.с. 27).

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина, яка складається з квартири АДРЕСА_1 , яка належала останній на підставі договору купівлі-продажу від 05.01.2000 року та земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 5,14 га, розташована на території Долинської сільської ради, яка належала останній на підставі Державного акту на право приватної власності на землю від 09.08.1999 року, який зареєстрована в Книзі записів Державних актів на право власності на землю за №23 ( а.с. 18).

Згідно Акту про пожежу від 27.06.2023, 27.06.2023 о 14 год. 20 хв. двохповерховий житловий багатоквартирний будинок АДРЕСА_3 , а також житлові квартири на першому, другому поверхах та дах пошкоджено пожежею, внаслідок потрапляння боєприпасів та їх уламків під час бойових дій ( а.с. 31-32).

Спадкоємцями померлої ОСОБА_3 був її чоловік - ОСОБА_4 та є син - ОСОБА_1 .

Спадкоємцем після смерті ОСОБА_4 є його син - ОСОБА_2 .

За життя ОСОБА_3 заповіту не складала.

01.08.2023 Позивач звернувся до Першої Хмельницької державної нотаріальної контори ЦМУ МЮ ( м. Київ) з заявою про оформлення спадкових прав після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

Відповіддю від 01.08.2023 №656/01-16 Позивачеві було відмовлено в оформленні спадщини, оскільки перевіркою даних Спадкового реєстру, що передбачена п.п 2.4 п.2 глави 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України від 22.02.2012 №296а/5, було встановлено, що після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , приватним нотаріусом Василівського районного нотаріального округу Запорізької області Кириченко В.В. було заведено спадкову справу 74/2017, що підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі №витягу 76269082 від 20.07.2023. Оскільки заведення спадкової справи відбулося з дотриманням вимог ст. 1221 ЦК України, спадкова справа заведена за місцем подання першої заяви спадкоємців - необхідності витребувати вказану справу для подальшого її провадження не вбачається можливим, у зв`язку з чим було рекомендовано вирішити питання в судовому порядку, шляхом визнання права власності на спадкове майно. ( а.с. 30, 16).

Відповідно до ч. 1ст.4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

На підставі ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно до ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім`я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців.

Частиною 1 ст. 1298 ЦК України встановлено, що свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.

Згідно з п.п. 2.4 п. 2 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженогоНаказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року за № 296/5, у разі підтвердження факту заведення спадкової справи іншим нотаріусом нотаріус відмовляє заявнику у прийнятті заяви (іншого документа) та роз`яснює право її подачі за місцезнаходженням цієї справи, а у разі потреби (неправильно визначено місце відкриття спадщини) витребовує цю справу для подальшого провадження.

Згідно з п.п. 2.8 п. 2 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій якщо спадщина була відкрита на окремих територіях України до початку їх тимчасової окупації, введення воєнного стану та щодо якої спадкова справа була зареєстрована у Спадковому реєстрі, але не була закінчена, внаслідок знищення спадкової справи або відсутності доступу до місця її зберігання у зв`язку з тимчасовою окупацією чи веденням бойових дій, будь-який (будь-яка) приватний нотаріус (державна нотаріальна контора), до якого (якої) звернувся спадкоємець для завершення спадкування, продовжує провадження такої спадкової справи на підставі відповідної заяви спадкоємця. При прийнятті заяви нотаріус за даними Спадкового реєстру перевіряє наявність зареєстрованої спадкової справи, спадкового договору, заповіту.

Пленум Верховного Суду України у постанові від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» також роз`яснив, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 було відмовлено в оформленні спадщини, оскільки було встановлено, що після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , приватним нотаріусом Василівського районного нотаріального округу Запорізької області Кириченко В.В. було заведено спадкову справу 74/2017.

З наведеного вбачається, що для оформлення своїх спадкових прав ОСОБА_1 необхідно було б звернутися саме до нотаріуса Василівського районного нотаріального округу Запорізької області Кириченко В.В., за місцезнаходженням спадкової справи 74/2017.

Втім, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першоїстатті 106 Конституції України,Закону України «Про правовий режим воєнного стану»,Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженогоЗаконом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX(зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року № 133/2022), затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-IX, та змінами внесенимиуказом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який наступними Указами Президента України неодноразово подовжувався та триває і на даний час.

Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» визначено, що тимчасово окупованою територією визначається сухопутна територія тимчасово окупованих рф територій України, водні об`єкти або їх частини, що знаходяться на цих територіях.

Василівська міська територіальна громада, за виняткомс.Кам`янське,с.Плавні з 26.02.2022 року є тимчасово окупованою територією відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих рф, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22 грудня 2022 року за № 309 зі змінами і доповненнями.

Відтак, станом на сьогоднішній день, спадкова справа № 74/2017, заведена 19.05.2017 після смерті ОСОБА_3 , знаходиться на тимчасово окупованій рф території України, а отже Позивач позбавлений можливості звернутися з заявою до нотаріуса про оформлення спадкових справ за її місцезнаходженням, як вимагає того закон.

Відповідно достатті 1216 ЦК Україниспадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Відповідно дост.1217 ЦК Україниспадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1218 ЦК Українивизначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинялися внаслідок його смерті.

Згідно з ч. 1, 2ст. 1223 ЦК Україниправо на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені устаттях 1261-1265 цього Кодексу.

Згідно зіст. 1258 ЦК УкраїниСпадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановленихстаттею 1259 цього Кодексу.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст. 1261 ЦК України).

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (ч. 1ст. 1268 ЦК України).

Відповідно до ч. 3ст. 1268 ЦК Україниспадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленогостаттею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Тобто, дії, які свідчать про прийняття спадщини спадкоємцем, чітко визначені у частинах третій, четвертій статті1268, статтях1269,1270 ЦК України.

У справі, що розглядається, встановлено, що спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_3 є її чоловік - ОСОБА_4 та син ОСОБА_1 .

Щодо позовної вимоги про визнання за ОСОБА_1 права власності на цілу квартиру АДРЕСА_1 суд зазначає наступне.

Квартира АДРЕСА_1 була придбана ОСОБА_3 05.01.2000 року, тобто до 2004 року, до набрання чинностіСК України, а тому при вирішенні справи суд вважає необхідно застосувати положення Кодексу про шлюб та сім`ю України ( далі КпШС України), який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно дост. 22 КпШС, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

Відповідно дост.28 КпШС, в разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, їх частки є рівними. Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України №6-1662цс15 від 04.11.2015 року.

На підставі викладеного, квартира АДРЕСА_1 є майном, нажитим подружжям за час шлюбу і є спільною сумісною власністю подружжя.

Відповідно до ч.ч.1,2ст. 370 ЦК Україниспіввласники мають право на виділ натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Згідно ізст. 372 ЦК Українимайно, що є у спільній сумісній власності, може поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установленні законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється. Договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

За життя подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_4 поділу або визначення часток у праві спільної сумісної власності подружжя на квартиру АДРЕСА_1 не здійснило, тому суд вважає, що, відповідно до наведених положень закону, розміри їх часток у праві сумісної власності були рівними по 1/2.

За змістом нормист. 1268 ЦК Українипорядок прийняття спадщини встановлюється залежно від того чи проживав постійно спадкоємець разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Так, відповідно до ч.ч. 3, 4ст. 1268 ЦК Україниспадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленогостаттею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до Довідки про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, виданої Виконавчим комітетом Степногірської селищної ради від 21.08.2023 №968/02, за даними реєстру територіальної громади Степногірської селищної ради Василівського району Запорізької області гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , була зареєстрована та мешкала за адресою: АДРЕСА_2 з 24.01.2000 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 . На день її смерті разом з нею за даною адресою мешкали та були зареєстровані: чоловік ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

З наведеного вбачається, що ОСОБА_4 та ОСОБА_1 спадщину після смерті ОСОБА_3 прийняли фактично, кожний по 1/4 частини квартири АДРЕСА_1 .

Таким чином,часткаквартири АДРЕСА_1 ОСОБА_4 становила 3/4, а частка ОСОБА_1 - 1/4, а отже, позовна вимога ОСОБА_1 щодо визнання за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1 підлягає частковому задоволенню.

Щодо позовної вимоги ОСОБА_1 про визнання за ним право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 5,14 га, яка розташована на території Долинської сільської ради, яка належала ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю від 09.08.1999 року, який зареєстрована в Книзі записів Державних актів на право власності на землю за №23, суд зазначаєнаступне.

Відповідно до ст. 6 Земельного кодексу України (в редакції від 18.12.1992 року №561-ХIII), зокрема, безоплатно у власність громадян передаються земельні ділянки для ведення сільського ( фермерського) господарства у межах середньої земельної частки, що обчислюється у порядку, передбаченому цією статтею.

Отже, кожен громадянин України може скористатися нормою безоплатної приватизації земельних ділянок один раз по кожному цільовому призначенню.

09.08.1999 року ОСОБА_8 на підставі рішення Долинської сільської ради народних депутатів від 31.03.1999 року отримала у власність земельну ділянку загальною площею 5,14 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується копією Державного акту на право приватної власності на землю, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №23.

Отже, ОСОБА_9 , як громадянкою України, було використано право на безоплатне отримання частини земельного фонду та отримано Державний акт на право приватної власності на землю.

Суд враховує правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 12.08.2020 р. у справі №626/4/17 (провадження №61-29004св18), згідно якого відповідно до Закону України «Про внесення зміни до статті 61 СК України щодо об`єктів права спільної сумісної власності подружжя» від 11 січня 2011 рокустаттю 61 СК Українидоповнено частиною п`ятою такого змісту: об`єктом права спільної сумісної власності подружжя є житло, набуте одним із подружжя під час шлюбу внаслідок приватизації державного житлового фонду, та земельна ділянка, набута внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя із земель державної або комунальної власності, у тому числі приватизації. Вказана норма набула чинності з 08 лютого 2011 року, однак була виключена на підставіЗакону України «Про внесення змін до Сімейного кодексу України щодо майна, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка» № 4766 від 17 травня 2012 року, який набрав чинності 13 червня 2012 року. Натомістьстаттю 57 СК Українидоповнено пунктом 5 частини першої, згідно з яким особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації.

Із урахуванням вказаних змін доСК Україниправовий режим приватизованої земельної ділянки змінювався. При цьому тільки в період часу з 08 лютого 2011 року до 12 червня 2012 року включно земельна ділянка, набута внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя із земель державної або комунальної власності, в тому числі приватизації, визнавалась спільною сумісною власністю подружжя; до 08 лютого 2011 року та після 12 червня 2012 року така земельна ділянка належала до особистої приватної власності чоловіка або дружини, яка використала своє право на безоплатне отримання частини земельного фонду.

Аналогічний висновок по застосуванню норм Закону України «Про внесення зміни до статті 61 СК України щодо об`єктів права спільної сумісної власності подружжя» від 11 січня 2011 року зроблений в постановах Верховного Суду від 20 червня 2018 року в справі № 1311/832/12 (провадження № 61-6409св18), від 12 листопада 2018 року в справі № 753/6139/14-ц (провадження № 61-27342св18) і від 12 червня 2019 року в справі№ 409/1959/15-ц (провадження № 61-14257св18).

Таким чином,оскільки судомбуло встановлено,що земельнаділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 5,14 га, розташована на території Долинської сільської ради, яка належала останній на підставі Державного акту на право приватної власності на землю від 09.08.1999 року, який зареєстрований в Книзі записів Державних актів на право власності на землю за №23, була набута ОСОБА_9 внаслідок безоплатної передачі в приватну власність земельні ділянки із земель державної власності, то вона є її особистою власністю, а отже ОСОБА_4 та ОСОБА_1 прийняли зазначену земельну ділянку у спадщину після смерті ОСОБА_3 фактично, по 1/2 частині кожний.

На підставі викладеного, позовна вимога ОСОБА_1 про визнання за ним право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 5,14 га, розташованої на території Долинської сільської ради, яка належала ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю від 09.08.1999 року, який зареєстрована в Книзі записів Державних актів на право власності на землю за №23, підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.4,12,13,200,206,247,265,293,315 ЦПК України, ст.372, 1268, 1270, 1218, 1223, 1258 ЦК України, ст. ст. 22, 28 КпШС України, ст. 6 ЗК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Кулабіної Марини Юріївни до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП: НОМЕР_4 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на:

-1/4 частину квартири АДРЕСА_1 ;

-1/2 частину земельної ділянки,загальною площею 5,14га,цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Долинської сільської ради.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення. Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи, що розглядається, за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://court.gov.ua/fair.

Повний текст рішення складено 03.09.2024 року.

Суддя Н.В. Марченко