Рішення

від 26.08.2024 по справі 451/1783/18

РАДЕХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

іменем України

26 серпня 2024 рокуСправа №451/1783/18 Провадження № 2/451/12/24

Радехівський районний суд Львівської області

у складі головуючого судді Семенишин О.З.

секретар судового засідання Федорук І.Б.

з участю представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Радехові в залі суду цивільну справу №451/1783/18 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , співвідповідачів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , в особі законного представника ОСОБА_7 , третя особа на стороні позивача: ОСОБА_8 , третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Трускавецької міської ради Львівської області, про визнання недійсними свідоцтв про право власності, визнання права власності на майно,

у с т а н о в и в :

Стислий виклад позиції сторони позивача

20 грудня 2018 року представник позивача адвокат Косендюк Ярослав Анатолійович в інтересах позивача ОСОБА_2 , звернувся до суду із позовом до відповідача ОСОБА_3 про визнання права власності на майно.

Позовні вимоги представник позивача обґрунтував тим, що 09 жовтня 1987 року ОСОБА_9 отримав свідоцтво про право особистої власності на будівлю. Відповідно до цього свідоцтва ОСОБА_9 на праві особистої власності на будівлю належав житловий будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . У вказаному житловому будинку проживали та були зареєстрованими ОСОБА_9 , ОСОБА_3 та їх син ОСОБА_2 . Відповідно до правовстановлюючих документів власником вказаного будинку був ОСОБА_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вважає, що позивачу належить частка у вказаному майні. В період з 2004 року по 2018 рік позивач за згодою ОСОБА_9 та ОСОБА_3 здійснив ряд ремонтно-будівельних робіт, в результаті яких істотно був покращений вказаний житловий будинок. Підтвердженням цієї обставини є відповідні розписки будівельників, які здійснювали монтажні роботи. На підставі цих розписок на замовлення ОСОБА_2 були проведені будівельно-монтажні роботи щодо вказаного майна, зокрема внутрішні роботи в кухні, ванній кімнаті, було замінено сантехнічне обладнання, каналізація, вентиляція, а також здійснений ремонт стін, підлоги та стелі будинку та побудував господарські будівлі. Крім цього, за кошти позивача був замінений дах будинку на новий та встановлені нові вікна та двері. Вказані поліпшення також підтверджуються відповідними товарними чеками про купівлю будматеріалів. В порядку статті 332 ЦК України просив визнати право власності на 1/2 житлового будинку, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , за ОСОБА_2 .

Також, 13 травня 2021 року представник позивача адвокат Ольховський М.В. подав до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, у якій зазначив, що приватним нотаріусом Червоноградського міського нотаріального округу Степчук І.С. були видані: ОСОБА_3 , свідоцтво про право власності на 1/2 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 , зареєстровано в реєстрі №1636, як частку у праві спільної сумісної власності подружжя; свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/12 ідеальну частку житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд, зареєстроване в реєстрі №1637; ОСОБА_4 , свідоцтво про право на спадщину по заповіту на 5/36 ідеальних частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 , зареєстровано в реєстрі №1638; ОСОБА_6 , свідоцтво про право на спадщину по заповіту на 5/36 ідеальних часток житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 , зареєстровано в реєстрі №1640; ОСОБА_5 , свідоцтво про право на спадщину по заповіту на 5/36 ідеальних часток житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 , зареєстровано в реєстрі №1639.

Таким чином, на думку позивача, відповідачам протиправно були видані зазначені свідоцтва про право на спадщину та свідоцтво про право власності на спірне будинковолодіння, яке частково було збудовано, відремонтовано позивачем, адже ОСОБА_2 вважає, що він проживаючи в житловому будинку по АДРЕСА_1 в період з 2004р. по 2018р., за згодою власника будинку ОСОБА_9 та ОСОБА_3 , здійснив за власні кошти ремонт будинку, збудував новий об`єкт (господарську будівлю) в результаті чого істотно було поліпшено вказаний будинок, тому він має право на відповідну частку в будинковолодінні, як наслідок розмір часток спадкоємців та дружини померлого, має визначатись з врахуванням його частки. Враховуючи, що ОСОБА_2 просить визнати за ним право власності на 1/2 частки спірного будинковолодіння, при цьому не оспорюється право на спадкування ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , тому оскаржувані свідоцтва про право на спадщину, підлягають визнанню недійсними в частині належності відповідачам розміру частки в спірному будинковолодінні.

Враховуючи викладене, в порядку уточнення та збільшення розміру позовних вимог, представник позивача просив визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частини житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та визнати недійсними зазначені вище свідоцтва про право власності (т. ІІ а. с. 77 - 78).

Стислий виклад позиції сторони відповідача

Відповідач ОСОБА_3 позовні вимоги не визнає (т. ІІ а. с. 115, 245).

23 серпня 2024 року ОСОБА_3 подала до суду письмові пояснення по суті спору, у яких зазначила, що право власності на нову річ, виготовлену відповідно до статті 332 ЦК України внаслідок переробки іншої речі, може виникати лише у тому разі, якщо в результаті здійсненої переробки з`являється інший об`єкт, відмінний за своїми характеристиками, тобто об`єкт, який може бути кваліфікований як нова річ. При цьому, не може вважатися новою річчю (новоствореним об`єктом) об`єкт нерухомого майна, який перероблено з прив`язкою до вже існуючого нерухомого майна та з використанням функціональних елементів цього майна, тобто такий, що фактично є тим самим об`єктом з видозміненими загальними характеристиками. Реконструкція також не має наслідком створення нової речі, оскільки створена з прив`язкою до вже існуючої нерухомості з використанням її функціональних елементів. Посилання представника позивача у судовому засіданні на ст. 332 ЦК України не заслуговують на увагу, так як у судовому засіданні не доведено створення нової речі. Врахувавши вищенаведене, просила у задоволенні позовних вимог відмовити (т. ІІІ а. с. 131 - 133).

Співвідповідач ОСОБА_4 позовні вимоги не визнає (т. ІІ а. с. 246, т. ІІІ).

Законний представник співвідповідачів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ОСОБА_7 позовні вимоги не визнає (т. ІІІ а. с. 18).

Стислий виклад позиції третіх осіб

Третя особа на стороні позивача: ОСОБА_8 у судовому засіданні 20.08.2024 не висловила своєї позиції щодо предмета спору та жодних заяв по суті спору до суду не подала.

Третя особа Служба у справах дітей Трускавецької міської ради Львівської області не висловила своєї позиції щодо предмета спору, вирішення такого доручила суду та просила розгляд справи проводити у відсутності їх представника (т. ІІІ а. с. 94).

Інші процесуальні дії у справі

Суд своєю ухвалою від 18 лютого 2019 року прийняв до розгляду позовну заяву та відкрив провадження у справі, ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче судове засідання (т. І а. с. 1 - 2).

Ухвалою підготовчого засідання від 25 січня 2021 року суд постановив: витребувати у приватного нотаріуса Червоноградського міського нотаріального округу Степчук І.С. копію матеріалів спадкової справи, заведеної після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 ; витребувати у КП ЛОР «Червоноградське міжміське бюро технічної інвентаризації» оригінал інвентаризаційної справи на будинок АДРЕСА_1 ( яка отримана ними 12 січня 2021 року по провадженні справи №2/451/84/17) (т. І а. с. 104 - 105).

03 лютого 2021 року КП ЛОР «Червоноградське міжміське бюро технічної інвентаризації» надало оригінал інвентаризаційної справи на будинок АДРЕСА_1 .

09 лютого 2021 року до суду надійшли матеріали спадкової справи, заведеної після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 (т. І а. с. 115 - 333).

Своєю ухвалою від 13 травня 2021 року суд залучив до участі у справі №451/1783/18 співвідповідачів: ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 . Крім того, ОСОБА_8 залучив до участі у справі №451/1783/18 в якості третьої особи на стороні позивача (т. ІІ а. с. 79 - 80).

Ухвалою судового засідання від 29 жовтня 2021 року суд призначив у справі судову будівельно-технічну експертизу (т. ІІ а. с. 165 - 166).

25 жовтня 2022 року до суду поступив висновок судової будівельно-технічної експертизи (т. ІІ а. с. 216 -230).

Провадження в справі суд поновив та призначив підготовче судове засідання на підставі ухвали Радехівського районного суду Львівської області від 9 листопада 2022 року (т. ІІ а. с. 237).

Ухвалою підготовчого засідання від 23 листопада 2022 року суд закрив підготовче засідання та призначив справу до судового розгляду по суті (т. ІІ а. с. 248 - 249).

Суд своєю ухвалою від 26 грудня 2022 року залучив до участі у справі №451/1783/18 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Службу у справах дітей Трускавецької міської ради. Крім того, призначив у справі судову оціночно-будівельну експертизу (т. ІІІ а. с. 20 - 23).

11 червня 2024 року до суду поступив висновок оціночно-будівельної експертизи (т. ІІІ а. с. 42 - 61).

Відповідно до ухвали судового засідання від 25 червня 2024 року провадження у справі суд поновив та призначив судове засідання (т. ІІІ а. с. 79 - 80).

Заяви, клопотання учасників процесу та позиції сторін в судовому засіданні

Представник позивача ОСОБА_10 в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив задовільнити позов, оскільки такий є обґрунтованим. Вважає, що у суду є усі підстави для задоволення позовних вимог на підставі ч. 4 ст. 332 ЦК України, що підтверджується висновком експерта.

Відповідач ОСОБА_3 просила розгляд справи здійснювати без її участі (т. ІІІ а. с. 17).

Співвідповідач ОСОБА_4 надіслав в адресу суду заяву, в якій позов не визнає та справу просить розглядати без його участі (т. ІІ а. с. 246).

Від ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до суду подано заяву, в якій він просить відмовити у задоволенні позову за безпідставністю і розгляд справи здійснювати без його участі та неповнолітніх ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (т. ІІІ а. с. 18, 115).

Третя особа Служба у справах дітей Трускавецької міської ради Львівської області подала заяву про розгляд справи без її участі, при ухваленні рішення покладається на думку суду (т. ІІІ а. с. 94).

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності, чим і скористалися деякі учасники процесу.

Третя особа на стороні позивача: ОСОБА_8 у судовому засіданні 20.08.2024 не висловила своєї позиції щодо предмета спору. У судове засідання 26.08.2024 не прибула, подала заяву про відкладення розгляду справи за станом здоров`я, проте жодних доказів на підтвердження заяви суду не представила, тому суд на підставі ст. 223 ЦПК України дійшов висновку про розгляд справи у її відсутності. Крім …

Установлені судом фактичні обставини справи

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_9 , що підтверджується копією Свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_1 , повторно виданим Червоноградським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області 12 липня 2018 року (т. І а. с. 9).

На підставі Свідоцтва про право особистої власності на будівлю від 09.10.1987, виданого на підставі рішення Радехівської районної Ради народних депутатів №116 від 21.05.1987, домоволодіння, яке знаходиться на АДРЕСА_1 належало ОСОБА_9 (т. І а. с. 10).

Відповідно до технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 від 30.07.2010, реєстровий АДРЕСА_2 , власником домоволодіння в АДРЕСА_1 був ОСОБА_9 . Вартість житлового будинку станом на 30 жовтня 2010 року становила 165 761 грн (т. І а. с. 11 - 14).

З матеріалів зазначеної вище спадкової справи, заведеної після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 , видно, що спадщину за заповітом у встановлені Законом строки прийняли його онуки: ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , надавши приватному нотаріусу відповідні заяви (т. І а. с. 118 - 119). Дружина померлого ОСОБА_3 02.12.2018 звернулася до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя (т. І а. с. 117) та із заявою про прийняття спадщини за законом на обов`язкову частку (т. І а. с. 121), про що їй нотаріусом були видані відповідні свідоцтва.

Так, приватним нотаріусом Червоноградського міського нотаріального округу Степчук І.С. були видані такі свідоцтва про право власності: ОСОБА_3 , свідоцтво про право власності на 1/2 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 , зареєстровано в реєстрі №1636, як частку у праві спільної сумісної власності подружжя (т. І а. с. 305); ОСОБА_3 , свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/12 ідеальну частку житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд, зареєстроване в реєстрі №1637 (т. І а. с. 306); ОСОБА_4 , свідоцтво про право на спадщину по заповіту на 5/36 ідеальних часток житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 , зареєстровано в реєстрі №1638 (т. І а. с. 308); ОСОБА_5 , свідоцтво про право на спадщину по заповіту на 5/36 ідеальних часток житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 , зареєстровано в реєстрі №1639 (т. І а. с. 310); ОСОБА_6 , свідоцтво про право на спадщину по заповіту на 5/36 ідеальних часток житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 , зареєстровано в реєстрі №1640 (т. І а. с. 312).

У судовому засіданні суд установив, а відповідачі не спростували твердження представника позивача, що в період з 2004 року по 2018 рік позивач за згодою ОСОБА_9 та ОСОБА_3 здійснив ряд ремонтно - будівельних робіт, в результаті яких істотно був покращений вказаний житловий будинок. Підтвердженням цієї обставини є відповідні розписки будівельників, які здійснювали монтажні роботи. Відповідно до цих розписок на замовлення ОСОБА_2 були проведені будівельно-монтажні роботи щодо вказаного майна, зокрема внутрішні роботи в кухні, ванній кімнаті, було замінено сантехнічне обладнання, каналізація, вентиляція, а також здійснений ремонт стін, підлоги та стелі будинку та побудував господарські будівлі. Крім цього, за кошти позивача був замінений дах будинку на новий та встановлені нові вікна та двері. Вказані поліпшення також підтверджуються відповідними товарними чеками про купівлю будматеріалів (т. І а. с. 21 - 74).

З Висновка експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 18.10.2022 видно, що у процесі виконання ремонтно-будівельних робіт будинку за адресою: АДРЕСА_1 в основному були використані будівельні матеріали, згідно товарних чеків, рахунків, вантажно-транспортних накладних, видаткових накладних та накладних, доданих представником позивача до клопотання про приєднання письмових доказів від 06 травня 2021 року, використані матеріали позначені словом «так» у таблиці №1 наведеній на сторінках з 17 по 26 дослідницької частин и висновку (т. ІІ а. с. 270 - 230).

У Висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи зазначено, що у результаті здійснених ремонтно-будівельних робіт у житловому будинку з надвірними будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_1 в період з 2004 року по 2018 рік мала місце переробка речі в нову річ (об`єкт). Ринкова вартість, новоствореної речі (житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_1 ), станом на 03.06.2024 становить 1 319 830,0 грн. (один мільйон триста дев`ятнадцять тисяч вісімсот тридцять грн. 00 коп.) без ПДВ. Ринкова вартість проведених поліпшень житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_1 , станом на 03.06.2024, становить 804 224,00 грн (вісімсот чотири тисячі двісті двадцять чотири грн. 00 коп.) (а. с. 43 - 61).

Позиція суду

Дослідивши подані учасниками справи документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що необхідно відмовити в задоволенні позову з таких підстав.

Норми права, які застосував суд, та мотивована оцінка наведених сторонами аргументів

Щодо позовних вимог про визнання права власності на майно

Відповідно до частини 1 статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

При цьому одним із способів виникнення права власності є специфікація або переробка, що означає створення нової речі шляхом переробки матеріалу, що належить іншій особі, а не тій, яка створила нову річ. Визначальною ознакою тут є не сам факт створення нової речі, а те, що нова річ створюється в результаті праці однієї особи з матеріалів, що належать іншій особі.

Так, відповідно до частини першої статті 332 ЦК України, переробкою є використання однієї речі (матеріалу), в результаті чого створюється нова річ.

Водночас, за частиною другою зазначеної статті особа, яка самочинно переробила чужу річ, не набуває право власності на нову річ і зобов`язана відшкодувати власникові матеріалу його вартість.

Отже, виникнення права власності на таку річ залежить від добросовісності чи недобросовісності специфікатора, тобто особи, яка використала чужий матеріал для створення нової речі.

Разом з цим, суд звертає увагу на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України у постанові від 06.07.2016 у справі № 6-1213цс16, за якою не є новоствореним об`єктом об`єкт нерухомого майна, створений з прив`язкою до вже існуючої нерухомості, з використанням її функціональних елементів.

Аналіз викладених законодавчих положень, з урахуванням наведених висновків Верховного Суду України, дає підстави для висновку про те, що право власності на нову річ, виготовлену відповідно до статті 332 ЦК України внаслідок переробки іншої речі, може виникати лише у тому разі, якщо в результаті здійсненої переробки з`являється інший об`єкт, відмінний за своїми характеристиками, тобто об`єкт, який може бути кваліфікований як нова річ.

При цьому, не може вважатися новою річчю (новоствореним об`єктом) об`єкт нерухомого майна, який перероблено з прив`язкою до вже існуючого нерухомого майна та з використанням функціональних елементів цього майна, тобто такий, що фактично є тим самим об`єктом з видозміненими загальними характеристиками.

Реконструкція також не має наслідком створення нової речі, оскільки створена з прив`язкою до вже існуючої нерухомості з використанням її функціональних елементів.

У цих висновках суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постановах від 28.05.2019 у справі № 924/60/18, від 08.04.2021 у справі № 5023/5383/12, від 19.10.2021 у справі №910/7918/20, а також враховує подібні висновки Великої Палати Верховного Суду, що викладені в постанові від 06.06.2018 у справі №569/1651/16-ц та висновки Верховного Суду, що викладені в постанові від 30.05.2018 у справі №5013/462/12.

Таким чином, з урахуванням установлених обставин суд доходить висновку, що проведення ремонтних робіт у будинку АДРЕСА_1 відбувалося з прив`язкою до вже існуючого об`єкту нерухомості (будинку) з використанням його функціональних елементів, а тому не може свідчити про створення нової речі.

Крім того, суд враховує приписи частини першої, другої статті 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», якими передбачено, що кожному індивідуально визначеному об`єкту нерухомого майна при проведенні державної реєстрації права власності на нього вперше присвоюється реєстраційний номер, який є індивідуальним, не повторюється на всій території України і залишається незмінним протягом усього часу існування такого об`єкта.

У разі переходу права власності на об`єкт нерухомого майна або зміни відомостей про об`єкт нерухомого майна його реєстраційний номер не змінюється, крім випадків, передбачених статтею 14 цього Закону.

За частиною першою статті 14 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються у разі: 1) знищення об`єкта нерухомого майна; 2) поділу, об`єднання об`єктів нерухомого майна або виділу частки з об`єкта нерухомого майна; 3) державної реєстрації права власності на новостворений об`єкт нерухомого майна, щодо якого в Державному реєстрі прав відкрито розділ як на об`єкт незавершеного будівництва.

Тобто, реєстраційний номер нерухомого майна є незмінним протягом усього часу його існування, в той час як новоствореному об`єкту нерухомого майна присвоюється свій власний індивідуальний номер.

З урахуванням викладеного суд доходить до переконання про безпідставність покликання сторони позивача на положення ч. 4 ст. 332 ЦК України, оскільки в судовому засіданні не доведено створення нової речі.

Крім того, суд звертає увагу на те, що позов про визнання права власності пред`являється на захист існуючого, наявного права, що виникло у позивача за передбачених законодавством підстав і підтверджується належними та допустимими доказами. Об`єктом цього позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача щодо індивідуально визначеного майна.

Вирішуючи спір про визнання права власності, потрібно враховувати, що за змістом вказаної норми права судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його.

Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами як права власності на майно, яке оспорюється або не визнається іншою особою, так і порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18.

Позивач у позові про визнання права власності - особа, яка вже є власником, а відповідачем - будь-яка особа, яка має сумнів у належності майна позивачеві, або не визнає за ним права здійснювати правомочності власника, або така особа, що має до майна власний інтерес. Оскільки набуття права власності - це певний юридичний механізм, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на окремі об`єкти, у вирішенні спорів про право власності установленню підлягає з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному статтею 392 цього Кодексу. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 908/236/18.

Приймаючи до уваги, що позивач ОСОБА_2 не є власником спірного будинку, суд вважає, що такий спосіб захисту його прав є неналежним.

Разом з цим, відповідно до частин третьої, четвертої статті 390 ЦК України добросовісний або недобросовісний набувач (володілець) має право вимагати від власника майна відшкодування необхідних витрат на утримання, збереження майна, здійснених ним з часу, з якого власникові належить право на повернення майна або передання доходів. Добросовісний набувач (володілець) має право залишити собі здійснені ним поліпшення майна, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без завдання йому шкоди. Якщо поліпшення не можуть бути відокремлені від майна, добросовісний набувач (володілець) має право на відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилася його вартість.

Частина третя зазначеної норми матеріального права регулює права добросовісного або недобросовісного набувача чужого майна на відшкодування витрат, здійснених ним з часу, коли у власника виникло право на повернення цього майна або на отримання доходів від його використання.

Разом з тим, положення частини четвертої статті 390 ЦК України застосовуються до правовідносин, при яких добросовісному набувачу (володільцю) належить право на поліпшення набутого ним майна та залишення за собою результатів такого поліпшення за умови можливості їх відокремлення або право на відшкодування сум, на які збільшилась вартість поліпшеного майна, за неможливості їх відокремлення.

Застосування зазначених норм матеріального права суттєво різниться залежно від визначення підстав та сум, які підлягають відшкодуванню.

Зокрема за положеннями частини третьої підлягають відшкодуванню фактичні витрати, здійснені добросовісним або недобросовісним набувачем, які необхідно було зробити задля збереження майна або на його утримання з часу, коли власнику належало право зокрема на повернення майна.

На відміну від норми частини третьої статті 390 ЦК України, за положеннями частини четвертої цієї статті добросовісному набувачу або володільцю належить право отримати відокремлювані поліпшення майна або право на відшкодування невідокремлюваних поліпшень пропорційно збільшенню вартості майна унаслідок цих поліпшень.

Таким чином, встановлені у справі обставини свідчать про те, що ОСОБА_2 має право на відшкодування здійснених ним витрат на підставі положень статті 390 ЦК України.

Разом із тим, позивач обґрунтовував підстави позову набуттям ним права власності на спірний будинок на підставі частини 4 статті 332 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений статтею 16 ЦК України.

Власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Отже, суд доходить висновку, що позивачем ОСОБА_2 неправильно обраний спосіб захисту, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

При цьому, суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 29.09.2020 у справі №378/596/16-ц, відповідно до якої неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин. Аналогічні за змістом висновки містяться у постановах Верховного Суду від 08.04.2021 у справі №5023/5383/12, від 14.07.2021 у справі № 441/1371/16-ц.

Щодо позовних вимог про визнання недійсними свідоцтв про право власності

Згідно із ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

На підставі ч. 1 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до ч. 1 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, зазначені в заповіті.

За своєю юридичною природою свобода розпорядження власністю шляхом вчинення заповіту (свобода заповіту) є одним із основоположних принципів спадкового права, при цьому вона не є абсолютною. Кодексом визначено обмеження волі заповідача щодо права розпоряджатися власністю (обмеження принципу свободи заповіту) шляхом установлення права окремої категорії осіб на обов`язкову частку у спадщині.

Згідно із ч. 1 ст. 1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

За правилами ч. 2, 3 ст.1241 ЦК України до обов`язкової частки у спадщині зараховується вартість речей звичайної домашньої обстановки та вжитку, вартість заповідального відказу, встановленого на користь особи, яка має право на обов`язкову частку, а також вартість інших речей та майнових прав, які перейшли до неї як до спадкоємця. Будь-які обмеження та обтяження, встановлені у заповіті для спадкоємця, який має право на обов`язкову частку у спадщині, дійсні лише щодо тієї частини спадщини, яка перевищує його обов`язкову частку.

Відповідно до пунктів 5.11, 5.12 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року N 296/5 (далі - Порядок), визначено, що при визначенні розміру обов`язкової частки враховується все спадкове майно, як заповідане, так і те, що не охоплене заповітом, а також речі звичайної домашньої обстановки та вжитку. Якщо заповідана лише частина спадкового майна, обов`язкова частка визначається, виходячи із вартості всього спадкового майна, але виділяється обов`язковому спадкоємцю з тієї частки спадкового майна, що залишилась поза заповітом. Якщо частка майна, що залишилась не заповіданою, менша порівняно із розміром обов`язкової частки у спадщині, обов`язковий спадкоємець отримує частку, якої не вистачає, із заповіданої частини спадкового майна.

На підставі частини першої статті 1301 Цивільного кодексу України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Згідно з абзацами другим та третім п. 23 постанови пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 №7 свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

У справі, суд установив, що спадщину за заповітом у встановлені Законом строки прийняли онуки спадкодавця: ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , надавши приватному нотаріусу відповідні заяви (т. І а. с. 118 - 119). Дружина померлого ОСОБА_3 02.12.2018 звернулася до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя (т. І а. с. 117) та із заявою про прийняття спадщини за законом на обов`язкову частку (т. І а. с. 121), про що їй нотаріусом були видані відповідні свідоцтва.

Відповідно до статті 66 Закону України «Про нотаріат» від 02 вересня 1993 року, на майно, що переходить за правом спадкоємства до спадкоємців або держави, нотаріусом або в сільських населених пунктах - посадовою особою органу місцевого самоврядування, яка вчиняє нотаріальні дії, за місцем відкриття спадщини видається свідоцтво про право на спадщину.

Пунктами 4.12,4.14,4.15 Глави 10 Розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, передбачено, що свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів.

При видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов`язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти.

Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу I цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Приватний нотаріус Червоноградського міського нотаріального округу Степчук І.С. видала відповідачам такі свідоцтва про право власності: ОСОБА_3 , свідоцтво про право власності на 1/2 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 , зареєстровано в реєстрі №1636, як частку у праві спільної сумісної власності подружжя (т. І а. с. 305); ОСОБА_3 , свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/12 ідеальну частку житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд, зареєстроване в реєстрі №1637 (т. І а. с. 306); ОСОБА_4 , свідоцтво про право на спадщину по заповіту на 5/36 ідеальних часток житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 , зареєстровано в реєстрі №1638 (т. І а. с. 308); ОСОБА_5 , свідоцтво про право на спадщину по заповіту на 5/36 ідеальних часток житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 , зареєстровано в реєстрі №1639 (т. І а. с. 310); ОСОБА_6 , свідоцтво про право на спадщину по заповіту на 5/36 ідеальних часток житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 , зареєстровано в реєстрі №1640 (т. І а. с. 312).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона сама визначає зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, сторона, яка звернулася до суду, повинна довести належними та допустимими доказами вимоги, що нею заявлені, суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.

Згідно із ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 1 та ч. 2 ст. 77 ЦПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

З урахуванням викладеного, інші доводи сторін, які викладені у заявах по суті справи та у судовому засіданні, не впливають на висновки суду та не потребують детального обґрунтування, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини. Суд вважає, що при видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спірний будинок, приватний нотаріус діяла відповідно до вимог чинного законодавства та будь-яких порушень, що слугували б підставою для визнання свідоцтва не дійсним не вчинила.

Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів для задоволення позовних вимог про визнання недійсними свідоцтв про право власності.

Тому суд доходить висновку, що зазначені вище вимоги є необґрунтованим та безпідставними та відмовляє в задоволенні позову також і в частині позовних вимог про визнання недійсними свідоцтв про право власності.

Щодо розподілу судових витрат

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідачів не стягуються судові витрати, а саме судовий збір, який був сплачений позивачем для подачі позову до суду.

Керуючись ст. 4, 12, 13, 19, 76 - 78, 80 - 82, 89, 141, 211, 229, 247, 258-259, 263-265, 315, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , співвідповідачів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , в особі законного представника ОСОБА_7 , третя особа на стороні позивача: ОСОБА_8 , третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Трускавецької міської ради Львівської області про визнання недійсними свідоцтв про право власності, визнання права власності на майно, відмовити.

Строк і порядок набрання рішенням законної сили та його оскарження

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Сторони та інші учасники у справі

Позивач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .

Представник позивача: адвокат Чечелюк Олег Юрійович, юридична адреса: вулиця Степана Бандери, 13/25, місто Луцьк, Волинська область, 43025.

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .

Співвідповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; РНОКПП НОМЕР_4 ; місце проживання: АДРЕСА_4 .

Співвідповідач: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; РНОКПП НОМЕР_5 ; місце проживання: АДРЕСА_4 .

Співвідповідач: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; РНОКПП НОМЕР_6 ; місце проживання: АДРЕСА_4 .

Законний представник ОСОБА_5 та ОСОБА_6 - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ; РНОКПП НОМЕР_7 ; місце проживання: АДРЕСА_4 .

Третя особа на стороні позивача: ОСОБА_8 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Трускавецької міської ради Львівської області, місцезнаходження: вулиця Бориславська, 2, місто Трускавець, Львівська область, 82200.

Головуючий суддяСеменишин О. З.

Повний тест судового рішення виготовлено 2 вересня 2024 року.