Постанова

від 25.11.2024 по справі 451/1783/18

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 451/1783/18 Головуючий у 1 інстанції: Семенишин О. З.

Провадження № 22-ц/811/2985/24 Доповідач в 2-й інстанції: Шеремета Н. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2024 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Шеремети Н.О.

суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.

секретаря: Ковальчука Ю.П.

з участю: ОСОБА_1 , представника ОСОБА_2

ОСОБА_3 , законного представника ОСОБА_4 ,

ОСОБА_5 ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 ОСОБА_3 на рішення Радехівського районного суду Львівської області від 26 серпня 2024 року, -

ВСТАНОВИВ:

у грудні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , в особі законного представника ОСОБА_6 , третя особа на стороні позивача: ОСОБА_9 , третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Трускавецької міської ради Львівської області, про визнання недійсними свідоцтв про право власності, визнання права власності на майно.

В обгрунтування позовних вимог, з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог, покликається на те, що на підставі свідоцтва про право особистої власності на будівлю його батькові, ОСОБА_10 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , належав житловий будинок АДРЕСА_1 , в якому крім його батька проживали та були зареєстровані він та його мама ОСОБА_1 . Проживаючи разом з батьками у будинку з 2004 року до 2018 року за їх згодою здійснював ремонтно-будівельні роботи, в результаті яких істотно покращено житловий будинок, зокрема, проведено будівельно-монтажні роботи, внутрішні роботи в кухні, ванній кімнаті, замінено сантехнічне обладнання, каналізацію, вентиляцію, здійснено ремонт стін, підлоги та стелі будинку, замінено дах, встановлені нові вікна та двері, а також побудовано господарські будівлі. Зазначає, що після проведених поліпшень вищезазначеного житлового будинку суттєво змінилися характеристики об`єкта нерухомості, відтак в результаті проведення ремонтних робіт здійснені поліпшення, що призвели до утворення нової речі в розумінні ЦК України. Вказує, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, в тому числі внаслідок створення нового майна чи перероблення існуючої речі, а відтак наявні підстави для визнання за ним права спільної власності з визначенням його частки у спірному будинку, що становить 1\2 частки житлового будинку. 16 жовтня 2020 року приватним нотаріусом Червоноградського міського нотаріального округу Львівської області Степчук І.С. видано ОСОБА_1 свідоцтво про право власності на 1/2 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване в реєстрі за № 1636 як частку у праві спільної сумісної власності подружжя, та свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/12 ідеальну частку житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель і споруд, зареєстроване в реєстрі за № 1637, ОСОБА_7 свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 5/36 ідеальних часток цього будинку, зареєстроване в реєстрі за № 1638, ОСОБА_4 свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 5/36 ідеальних часток цього будинку, зареєстроване в реєстрі за №1639, ОСОБА_8 свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 5/36 ідеальних часток цього будинку, зареєстроване в реєстрі за № 1640. Вважає неправомірним видачу відповідачам вищезазначених свідоцтв про право на спадщину та свідоцтва про право власності на спірне будинковолодіння, оскільки в результаті істотного поліпшення будинку, здійсненого за його кошти, він має право на відповідну частку в будинковолодінні, тому розмір часток спадкоємців та дружини померлого має визначатися з врахуванням його частки.

З наведених підстав просить:

-визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

-визнати недійсним свідоцтво про право власності, видане 16 жовтня 2020 року приватним нотаріусом Червоноградського міського нотаріального округу Львівської області Степчук І.С., зареєстроване в реєстрі за № 1636 ОСОБА_1 на 1/2 частку житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що знаходяться по АДРЕСА_1 ;

-визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 16 жовтня 2020 року приватним нотаріусом Червоноградського міського нотаріального округу Львівської області Степчук І.С., зареєстроване в реєстрі за № 1637 в частині права власності ОСОБА_1 на 1/12 частку житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що знаходяться по АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_10 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

-визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане 16 жовтня 2020 року приватним нотаріусом Червоноградського міського нотаріального округу Львівської області Степчук І.С., зареєстроване в реєстрі за №1638 в частині права власності ОСОБА_7 на 5/36 частки житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що знаходяться по АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_10 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

-визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане 16 жовтня 2020 року приватним нотаріусом Червоноградського міського нотаріального округу Львівської області Степчук І.С., зареєстроване в реєстрі за №1640 в частині права власності ОСОБА_8 на 5/36 частки житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що знаходяться по АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_10 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

-визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане 16 жовтня 2020 року приватним нотаріусом Червоноградського міського нотаріального округу Львівської області Степчук І.С., зареєстроване в реєстрі за №1639 в частині права власності ОСОБА_4 на 5/36 частки житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що знаходяться по АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_10 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Радехівського районногосуду Львівськоїобласті від26серпня 2024рокуу задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , в особі законного представника ОСОБА_6 , третя особа на стороні позивача: ОСОБА_9 , третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Трускавецької міської ради Львівської області, про визнання недійсними свідоцтв про право власності, визнання права власності на майно відмовлено.

Рішення суду оскарживпредставник ОСОБА_2 ОСОБА_3 ,в апеляційній скарзі покликається на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Апелянт стверджує, що ОСОБА_2 за період з 2004 року до 2018 року проводив будівельно-ремонтні роботи, в результаті яких істотно покращився спірний житловий будинок, що підтверджується відповідними розписками будівельників та товарними чеками на купівлю будматеріалів, зазначені обставини відповідачами не спростовані. Судом безпідставно не взято до уваги висновком експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 18 жовтня 2022 року, яким підтверджується, що в процесі виконання ремонтно-будівельних робіт у спірному будинку використані будівельні матеріали згідно з товарними чеками, рахунками, вантажно-транспортними накладними, наданими ОСОБА_2 . Крім того, у висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи зазначено, що у результаті ремонтно-будівельних робіт у спірному житловому будинку мала місце переробка речі в нову річ, а вартість новоствореної речі становить 1319830 грн., враховуючи те, що ринкова вартість проведених поліпшень житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами становить 804 224 грн. Крім ремонтно-будівельних робіт по житловому будинку ОСОБА_2 самостійно збудував цегляний гараж з усім інженерним обладнанням та комунікаціями, влаштував цегляні стіни навколо підвалу «Л1», а також провів роботи з облаштування подвір`я. На думку апелянта, суд першої інстанції не надав належної правової оцінки тому, що нова річ має істотно інші ознаки в порівнянні з попереднім об`єктом, змінилися фізичні характеристики об`єкта переробки, а вартість переробки та створеної нової речі істотно перевищує вартість матеріалу, і якщо вартість переробки і створеної нової речі істотно перевищує вартість матеріалу, право власності на нову річ набуває за її бажанням особа, яка здійснила таку переробку. Вважає, що переробка речі є первісним способом набуття права власності на новостворену річ, оскільки право на таку річ набувається в силу закону і не залежить від права колишнього власника матеріалу, тому висновки суду про те, що ним обрано неналежний спосіб захисту є безпідставними. З наведених підстав просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_2 ОСОБА_3 на підтримання доводів апеляційної скарги, заперечення ОСОБА_1 , представника ОСОБА_4 , ОСОБА_8 ОСОБА_6 щодо задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна не скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з положеннями ч.ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ч.1 ст. 89 ЦПК України).

Як встановлено судом першої інстанції, свідоцтвом про право особистої власності на будівлю від 09.10.1987, виданим на підставі рішення Радехівської районної Ради народних депутатів №116 від 21.05.1987, підтверджується, що домоволодіння, яке знаходиться на АДРЕСА_1 належало ОСОБА_10 .

Відповідно до технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 від 30.07.2010, реєстровий АДРЕСА_2 , власником домоволодіння в АДРЕСА_1 був ОСОБА_10 , вартість житлового будинку станом на 30 жовтня 2010 року становила 165 761 грн.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_10 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_1 , повторно виданим Червоноградським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області 12 липня 2018 року.

Зі спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_10 , вбачається, що ним неодноразово складалися заповіти, в яких він призначав спадкоємцями його майна, в тому числі і ОСОБА_2 , останній заповіт ОСОБА_10 було складено та посвідчено 21 червня 2018 року приватним нотаріусом Трускавецького міського нотаріального округу Львівської області Ломакіною О.Я., за умовами якого все своє нерухоме майно, що буде належати йому на день смерті і на що за законом матиме право ОСОБА_10 заповів внукам в рівних частках, тобто по 1/3 частці кожному, а саме, ОСОБА_7 , ОСОБА_4 та ОСОБА_8 .

Матеріалами спадкової справи, заведеної після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_10 , підтверджується, що спадщину за заповітом у встановлені законом строки прийняли його онуки: ОСОБА_4 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , звернувшись до нотаріуса із заявою при прийняття спадщини, дружина померлого ОСОБА_1 , яка 02.12.2018 звернулася до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя та із заявою про прийняття спадщини за законом на обов`язкову частку, а також син померлого, ОСОБА_2 , який подав заяву про прийняття спадщини за законом, як спадкоємець першої черги за законом.

Зі спадкової справи вбачається, що приватним нотаріусом Червоноградського міського нотаріального округу Степчук І.С. були видані такі свідоцтва про право власності: ОСОБА_1 , свідоцтво про право власності на 1/2 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 , зареєстровано в реєстрі №1636, як частку у праві спільної сумісної власності подружжя та свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/12 ідеальну частку житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд, зареєстроване в реєстрі №1637 (право на обов`язкову частку); ОСОБА_7 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 5/36 ідеальних часток житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 , зареєстровано в реєстрі №1638; ОСОБА_4 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітм на 5/36 ідеальних часток житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 , зареєстровано в реєстрі №1639 (т. І а. с. 310); ОСОБА_8 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 5/36 ідеальних часток житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 , зареєстровано в реєстрі №1640.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач, в період з 2004 року по 2018 рік, за згодою ОСОБА_10 та ОСОБА_1 здійснив ряд ремонтно - будівельних робіт, в результаті яких істотно був покращений вказаний житловий будинок, підтвердженням чого є відповідні розписки будівельників, які здійснювали монтажні роботи, відповідно до цих розписок на замовлення ОСОБА_2 були проведені будівельно-монтажні роботи щодо вказаного майна, зокрема внутрішні роботи в кухні, ванній кімнаті, було замінено сантехнічне обладнання, каналізація, вентиляція, а також здійснений ремонт стін, підлоги та стелі будинку та побудував господарські будівлі. Крім цього, за кошти позивача був замінений дах будинку на новий та встановлені нові вікна та двері. Вказані поліпшення також підтверджуються накладними, відповідними товарними чеками про придбання будівельних матеріалів.

З висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 18.10.2022 видно, що у процесі виконання ремонтно-будівельних робіт будинку за адресою: АДРЕСА_1 в основному були використані будівельні матеріали, згідно товарних чеків, рахунків, вантажно-транспортних накладних, видаткових накладних та накладних, доданих представником позивача до клопотання про приєднання письмових доказів від 06 травня 2021 року, використані матеріали позначені словом «так» у таблиці №1 наведеній на сторінках з 17 по 26 дослідницької частини висновку.

У висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи також зазначено, що у результаті здійснених ремонтно-будівельних робіт у житловому будинку з надвірними будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_1 в період з 2004 року по 2018 рік мала місце переробка речі в нову річ (об`єкт). Ринкова вартість новоствореної речі (житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_1 ) станом на 03.06.2024 становить 1 319 830,0 грн. (один мільйон триста дев`ятнадцять тисяч вісімсот тридцять грн. 00 коп.) без ПДВ. Ринкова вартість проведених поліпшень житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_1 , станом на 03.06.2024, становить 804 224,00 грн (вісімсот чотири тисячі двісті двадцять чотири грн. 00 коп.).

Обгрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_11 посилається на частину 4 статті 332 ЦК України, просить визнати за ним право власності на частину житловому будинку з надвірними будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_1 , оскільки в результаті виконання будівельних робіт, здійсненої реконструкції житлового будинку, проведених добудов, будівництва господарських споруд та облаштування прибудинкової території, спірне будинковолодіння стало новою річчю.

Відповідно до частини 1 статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

При цьому одним із способів виникнення права власності є переробка речі, що означає створення нової речі шляхом переробки матеріалу, що належить іншій особі, а не тій, яка створила нову річ.

Визначальною ознакою є не сам факт створення нової речі, а те, що нова річ створюється в результаті праці однієї особи з матеріалів, що належать іншій особі.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 332 ЦК України, переробкою є використання однієї речі (матеріалу), в результаті чого створюється нова річ. Особа, яка самочинно переробила чужу річ, не набуває право власності на нову річ і зобов`язана відшкодувати власникові матеріалу його вартість.

Частина 4 статті 332 ЦК України передбачає, що якщо вартість переробки і створеної нової речі істотно перевищує вартість матеріалу, право власності на нову річ набуває за її бажанням особа, яка здійснила таку переробку. У цьому разі особа, яка здійснила переробку, зобов`язана відшкодувати власникові матеріалу моральну шкоду.

Власник матеріалу, який набув право власності на виготовлену з нього річ, зобов`язаний відшкодувати вартість переробки особі, яка її здійснила, якщо інше не встановлено договором. (частина 5 статті 332 ЦК України).

Отже, виникнення права власності на таку річ залежить від добросовісності чи недобросовісності особи, яка використала чужий матеріал для створення нової речі.

Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду України від 06.07.2016 у справі № 6-1213цс16, не є новоствореним об`єктом об`єкт нерухомого майна, створений з прив`язкою до вже існуючої нерухомості, з використанням її функціональних елементів.

Аналізуючи наведені вище норма права, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що викладених законодавчих положень, з урахуванням наведених висновків Верховного Суду України, дає підстави для висновку про те, що право власності на нову річ, виготовлену відповідно до статті 332 ЦК України внаслідок переробки іншої речі, може виникати лише у тому разі, якщо в результаті здійсненої переробки з`являється інший об`єкт, відмінний за своїми характеристиками, тобто об`єкт, який може бути кваліфікований як нова річ.

При цьому, не може вважатися новою річчю (новоствореним об`єктом) об`єкт нерухомого майна, який перероблено з прив`язкою до вже існуючого нерухомого майна та з використанням функціональних елементів цього майна, тобто такий, що фактично є тим самим об`єктом з видозміненими загальними характеристиками.

Реконструкція також не має наслідком створення нової речі, оскільки створена з прив`язкою до вже існуючої нерухомості з використанням її функціональних елементів.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції врахував правові позиції Верховного Суду, викладені в постановах від 28.05.2019 у справі № 924/60/18, від 08.04.2021 у справі № 5023/5383/12, від 19.10.2021 у справі №910/7918/20, а також подібні висновки Великої Палати Верховного Суду, що викладені в постанові від 06.06.2018 у справі №569/1651/16-ц та висновки Верховного Суду, що викладені в постанові від 30.05.2018 у справі №5013/462/12.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що ремонтні роботи у будинку АДРЕСА_1 , його поліпшення, проводилися з прив`язкою до вже існуючого об`єкту нерухомості (будинку) з використанням його функціональних елементів, а тому не можуть свідчити про створення позивачем нової речі.

Аналізуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги позивача про визнання за ним права власності на частину спірного будинковолодіння з підстав, передбачених частиною 4 статті 332 ЦК України, оскільки ним, всупереч положенням статті 81 ЦПК України, не доведено належними та допустимими доказами створення ним нової речі.

Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Позивачем у позові про визнання права власності на підставі статті392 ЦК України є особа, яка має право власності на майно (тобто вже стала його власником, а не намагається ним стати через пред`явлення позову); позивачем не може бути ніхто інший, окрім власника.

Суд першої інстанції, з врахуванням положень статті 392 ЦК України, вірно зазначив, що позов про визнання права власності пред`являється на захист існуючого, наявного права, що виникло у позивача за передбачених законодавством підстав і підтверджується належними та допустимими доказами.

Вирішуючи спір про визнання права власності потрібно враховувати те, що за змістом вказаної норми права судове рішення не породжує, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його.

Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами як права власності на майно, яке оспорюється або не визнається іншою особою, так і порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18.

Позивачем у позові про визнання права власності є особа, яка вже є власником, а відповідачем - будь-яка особа, яка має сумнів у належності майна позивачеві, або не визнає за ним права здійснювати правомочності власника, або така особа, що має до майна власний інтерес. Оскільки набуття права власності - це певний юридичний механізм, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на окремі об`єкти, у вирішенні спорів про право власності установленню підлягає, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному статтею 392 цього Кодексу. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 908/236/18.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, який з огляду на те, що позивач ОСОБА_2 не є власником спірного будинку, вважав обраний позивачем спосіб захисту порушених, на його думку, прав неналежним.

Заявляючи позовну вимогу про визнання за ним права власності на частину житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 не обґрунтував цю вимогу, не довів, чому за ним слід визнати право власності саме на частину цього будинковолодіння, не обґрунтував розмір цієї частки.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що встановлені у справі обставини свідчать про те, що ОСОБА_2 має право на відшкодування здійснених ним витрат на проведення ремонтно будівельних робіт у спірному житловому будинку.

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений статтею 16 ЦК України.

Власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Встановивши фактичні обставини справи, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем ОСОБА_2 обрано неправильний спосіб захисту, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Суд зазначив, що враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 29.09.2020 у справі №378/596/16-ц, відповідно до якої неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин. Аналогічні за змістом висновки містяться у постановах Верховного Суду від 08.04.2021 у справі №5023/5383/12, від 14.07.2021 у справі № 441/1371/16-ц.

Згідно із ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

На підставі ч. 1 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до ч. 1 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, зазначені в заповіті.

За своєю юридичною природою свобода розпорядження власністю шляхом вчинення заповіту (свобода заповіту) є одним із основоположних принципів спадкового права, при цьому вона не є абсолютною. Кодексом визначено обмеження волі заповідача щодо права розпоряджатися власністю (обмеження принципу свободи заповіту) шляхом установлення права окремої категорії осіб на обов`язкову частку у спадщині.

Згідно із ч. 1 ст. 1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

За правилами ч. 2, 3 ст.1241 ЦК України до обов`язкової частки у спадщині зараховується вартість речей звичайної домашньої обстановки та вжитку, вартість заповідального відказу, встановленого на користь особи, яка має право на обов`язкову частку, а також вартість інших речей та майнових прав, які перейшли до неї як до спадкоємця. Будь-які обмеження та обтяження, встановлені у заповіті для спадкоємця, який має право на обов`язкову частку у спадщині, дійсні лише щодо тієї частини спадщини, яка перевищує його обов`язкову частку.

Відповідно до пунктів 5.11, 5.12 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року N 296/5 (далі - Порядок), визначено, що при визначенні розміру обов`язкової частки враховується все спадкове майно, як заповідане, так і те, що не охоплене заповітом, а також речі звичайної домашньої обстановки та вжитку. Якщо заповідана лише частина спадкового майна, обов`язкова частка визначається, виходячи із вартості всього спадкового майна, але виділяється обов`язковому спадкоємцю з тієї частки спадкового майна, що залишилась поза заповітом. Якщо частка майна, що залишилась не заповіданою, менша порівняно із розміром обов`язкової частки у спадщині, обов`язковий спадкоємець отримує частку, якої не вистачає, із заповіданої частини спадкового майна.

На підставі частини першої статті 1301 Цивільного кодексу України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Згідно з абзацами другим та третім п. 23 постанови пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 №7 свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

У справі, суд установив, що спадщину за заповітом у встановлені законом строки прийняли онуки спадкодавця: ОСОБА_4 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , надавши приватному нотаріусу відповідні заяви, дружина померлого ОСОБА_1 02.12.2018 звернулася до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя та із заявою про прийняття спадщини за законом на обов`язкову частку, про що їй нотаріусом були видані відповідні свідоцтва.

Відповідно до статті 66 Закону України «Про нотаріат» від 02 вересня 1993 року, на майно, що переходить за правом спадкоємства до спадкоємців або держави, нотаріусом або в сільських населених пунктах - посадовою особою органу місцевого самоврядування, яка вчиняє нотаріальні дії, за місцем відкриття спадщини видається свідоцтво про право на спадщину.

Пунктами 4.12,4.14,4.15 Глави 10 Розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, передбачено, що свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів.

При видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус обов`язково перевіряє: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, якщо має місце спадкування за законом, прийняття спадкоємцем спадщини у встановлений законом спосіб, склад спадкового майна, на яке видається свідоцтво про право на спадщину. На підтвердження цих обставин від спадкоємців витребовуються документи, які підтверджують вказані факти.

Видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу I цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Приватний нотаріус Червоноградського міського нотаріального округу Степчук І.С. видала відповідачам такі свідоцтва про право власності: ОСОБА_1 видала свідоцтво про право власності на 1/2 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 , зареєстровано в реєстрі №1636, як частку у праві спільної сумісної власності подружжя та свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/12 ідеальну частку житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель та споруд, зареєстроване в реєстрі №1637; ОСОБА_7 видала свідоцтво про право на спадщину по заповіту на 5/36 ідеальних часток житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 , зареєстровано в реєстрі №1638; ОСОБА_4 видала свідоцтво про право на спадщину по заповіту на 5/36 ідеальних часток житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 , зареєстровано в реєстрі №1639; ОСОБА_8 видала свідоцтво про право на спадщину по заповіту на 5/36 ідеальних часток житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 , зареєстровано в реєстрі №1640.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач звертався до суду з позовом про визнання недійсним заповіту, складеного ОСОБА_10 , за яким він заповів все иалежне йому майно ОСОБА_7 , ОСОБА_4 та ОСОБА_8 , однак такий заповіт судом недійсним не визнавався, а відтак відбулося спадкування за заповітом, доводи апелянта про відсутність підстав для спадкування за заповітом, складеним ОСОБА_10 та видача спадкоємцям за заповітом ОСОБА_7 , ОСОБА_4 та ОСОБА_8 свідоцтв про право на спадщину за заповітом, є безпідставними та необґрунтованими, оскільки ОСОБА_10 , як власник майна, а саме, належної йому частки будинковолодіння, вправі був розпорядитися належною йому часткою у будинку, право власності на яку позивачем не спростовано.

Визнання недійсними свідоцтв про право власності та про право на спадщину за заповітом та за законом, позивач обґрунтовував тим, що йому належить право власності на частку у спірному житловому будинку та господарських спорудах, а відтак оскаржувані ним свідоцтва не могли видаватися на належну йому частку у праві власності на це будинковолодіння.

Однак такі доводи ОСОБА_2 спростовуються тим, що суд дійшов висновку, з яким погодилася колегія суддів, про відсутність підстав для визнання за ОСОБА_2 права власності на частку у житловому будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1

За вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_12 .

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суд першої інстанції, які достатньо мотивовані.

Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatismutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23).

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Стаття 375 ЦПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки оскаржуване рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Радехівськогорайонного судуЛьвівської областівід 26серпня 2024року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 05.12.2024 року.

Головуючий: Н.О. Шеремета

Судді: О.М. Ванівський

Р.П. Цяцяк