Постанова

від 30.08.2024 по справі 336/9766/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 30.08.2024 Справа № 336/9766/23

Запорізький Апеляційний суд

ЄУН 336/9766/23Головуючий у 1-й інстанції Звєздова Н.С.Пр. №22-ц/807/1454/24Суддя-доповідач Гончар М.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2024 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С.

суддів Подліянової Г.С., Полякова О.З.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 29 травня 2024 року про повернення без розгляду заяви боржника про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, заявникові у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою

ВСТАНОВИВ:

У травні 2024 року боржник ОСОБА_1 через свого представника адвоката Слєсарь О.В. звернувся до суду з вищезазначеною заявою (а.с. 1-4), в якій просить: - визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист №336/9766/23 від 07.05.2024 року, якій був виданий Шевченківським районним судом м. Запоріжжя; - до розгляду цієї заяви по суті, зупинити виконання за виконавчим листом №336/9766/23 від 07.05.2024 року, який був виданий Шевченківським районним судом м. Запоріжжя.

В обґрунтування своєї заяви боржник зазначав, що заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 06.02.2024 року задоволено позов ОСОБА_3 та зобов`язано ОСОБА_1 усунути ОСОБА_3 перешкоди у користуванні земельною ділянкою (загального) спільного користування, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом її звільнення та заборони розміщувати паркування не приданих для експлуатації автотранспорту, захаращування пожежного проїзду. Також, вказаним рішенням стягнуто з відповідача на користь позивачки судовий збір у розмірі 1073,00 грн. Відповідачем було подано заяву про перегляд заочного рішення, яка ухвалою суду від 12.03.2024 року залишена без руху, а в подальшому ухвалою від 18.04.2024 року повернута заявнику. 21.05.2024 року ухвалою Запорізького апеляційного суду було відкрито провадження за скаргою адвоката Слєсаря О.В. на ухвалу суду від 18.04.2024 року. 21.05.2024 року ОСОБА_1 отримав від державного виконавця постанову від 16.05.2024 року про відкриття виконавчого провадження (ВП 74978074), яке було відкрито на підставі виданого судом виконавчого листа по справі №336/9766/23. Виданий судом виконавчий лист базується на заочному рішенню від 06.02.2024 року. Станом на теперішній час, якщо апеляційним судом буде скасовано ухвалу суду від 18.04.2024 року і справа повернеться до суду першої інстанції і заяву про перегляд заочного рішення буде прийнято до свого провадження, то наслідком перегляду заочного рішення може бути його скасування. У разі відмови в задоволенні заяви про перегляд заочного рішення буде подано апеляційну скаргу. Отже, процедура оскарження заочного рішення не вичерпана, а тому висновок про набрання судовим рішенням законної сили та видачі на його підставі виконавчого листа є передчасним. Тому виконавчий лист має бути визнано таким, що не підлягає виконанню, оскільки його було видано на підставі рішення, що не набрало законної сили.

В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено суддю суду першої інстанції ОСОБА_4 (а.с. 19).

Ухвалою Шевченківського районного судум.Запоріжжя від29травня 2024року (а.с. 21-24) вищезазначену заяву боржника ОСОБА_1 в особі представника адвоката Слєсаря О.В. у цій справі повернуто без розгляду.

Стягувач ОСОБА_3 із вищезазначеноюухвалою судупершої інстанції погодилась, останню в апеляційному порядку не оскаржувала.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції у цій справі, посилаючись на порушення норм процесуального права судом першої інстанції при її постановленні, боржник ОСОБА_1 в особіпредставника ОСОБА_2 у своїй апеляційній скарзі (а.с. 27-32) просив ухвалу суду першої інстанції скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Онищенка Е.А. та Подліянову Г.С. (а.с. 34).

Ухвалою апеляційного суду (а.с. 39) провадження за вищезазначеною справою відкрито 13 червня 2024 року, дану справу за апеляційною скаргою призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання (а.с. 40).

Оскільки, в силу вимог ст. 353 ч. 1 п.6 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо … повернення заяви позивачеві (заявникові).

Відповідно до ст. 369 ч. 2 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах … 6 … частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

В силу вимог ст. 7 ч. 13 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Стягувач ОСОБА_3 (а.с. 45) не скористалась своїм правом на подачу відзиву на вищезазначену апеляційну скаргу сторони боржника у цій справі.

Однак, в силу вимог ст. 360 ч. 3 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції апеляційним судом.

В силу вимог ст. 371 ч. 1 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції має бути розглянута протягом тридцятиднів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

Проте, у період з 01 липня 2024 року по 09 серпня 2024 року включно суддя-доповідач Гончар М.С. перебувала у відпустці (довідка - а.с. 47). Крім того, має місце відповідне навантаження судді-доповідача і колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, які за рішенням загальних зборів суддів Запорізького апеляційного суду з липня 2021 року також приймають участь у розгляді кримінальних проваджень, та відповідний штат суддів апеляційного суду взагалі.

В автоматизованому порядку суддею Поляковим О.З. у цій справі замінено суддю Онищенка Е.А. у зв`язку з тривалою відпусткою останнього (а.с.48-49).

Відводів у цій справі не заявлено, самовідводи відсутні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали цієї справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга боржника ОСОБА_1 в особіпредставника ОСОБА_2 у цій справі підлягає задоволенню з таких підстав.

В силувимог ст.367ч.1ЦПК Українисуд апеляційноїінстанції переглядаєсправу занаявними вній ідодатково поданимидоказами таперевіряє законністьі обґрунтованістьрішення судупершої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовженнярозгляду до суду першої інстанції.

В силу вимог ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення нормпроцесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу.

Встановлено, що суд першої інстанції, повертаючи безрозгляду заявуборжника провизнання виконавчоголиста таким,що непідлягає виконанню, керувавсяст.ст.185,260 ЦПК України та виходив із такого.

Так, положеннями ч.ч.1-3 ст.432 ЦПК України передбачено, що суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Суд розглядає заяву в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви. До розгляду заяви суд має право своєю ухвалою зупинити виконання за виконавчим документом або заборонити приймати виконавчий документ до виконання.

Суд першої інстанції зауважує, що наведені в ЦПК України підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові.

Обов`язок боржника може припинятися з передбачених законом підстав.

Підстави припинення цивільно-правових зобов`язань, зокрема, містить глава 50 розділу 1 книги п`ятої ЦК України.

Так, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.

В даному випадку, судом першої інстанції не встановлено матеріалами справи наявність вищевказаних підстав.

Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: - видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); - коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; - видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; - помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; - видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; - пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

Із системного аналізу змісту зазначених роз`яснень слід дійти висновку, що до процесуальних підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, не відноситься наявність відкритого апеляційного провадження по заяві про перегляд заочного рішення, яке може вплинути на права та обов`язки боржника у виконавчому провадженні.

Крім того, п.5 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі, зокрема, скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, на підставі чого виноситься постанова про закінчення виконавчого провадження.

Положенням ч. 7 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що у разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.

Так, судом першої інстанції встановлено, що заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 06.02.2024 року (справа №336/9766/23, задоволено позовні вимоги ОСОБА_3 та зобов`язано ОСОБА_1 усунути ОСОБА_3 перешкоди у користуванні земельною ділянкою (загального) спільного користування, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом її звільнення та заборони розміщувати паркування не приданих для експлуатації автотранспорту, захаращування пожежного проїзду.

Також, вказаним рішенням стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 1 073,00 (одна тисяча сімдесят три) грн.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, вказане заочне рішення набрало законної сили 09.03.2024 року.

Згідно даних з ОСК по вказаній справі, зареєстрованій в системі документообігу суду (Д-3), 07.05.2024 року за заявою стягувачки було видано виконавчий лист, який повністю відповідає резолютивній частині заочного рішення 06.02.2024 року.

В подальшому представник відповідача адвокат Слєсарь О.В. звернувся до суду першої інстанції з заявою про перегляд заочного рішення, в якій просив скасувати заочне рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 06.02.2024 року у цивільній справі №336/9766/2.

Ухвалою суду першої інстанції від 12.03.2024 року вказану заяву було залишено без руху, а заявнику надано строк для усунення недоліків, зазначених в ухвалі.

Недоліки суду, зазначені в ухвалі від 12.03.2024 року заявником не були усунуті у повному обсязі, у зв`язку з чим, суд першої інстанції ухвалою від 18.04.2024 року повернув заяву.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, адвокатом 06.05.2024 року було подано апеляційну скаргу.

Згідно наданих суду письмових доказів вбачається, що постановою державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Романовою Мариною Олександрівною прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП №74978074) з примусового виконання виданого судом 07.05.2024 року виконавчого листа №336/9766/23.

Крім того, 21.05.2024 року ухвалою Запорізького апеляційного суду відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 18.04.2024 року про повернення заяви про перегляд заочного рішення.

Суд першої інстанції звертав увагу, що заочне рішення набуває законної сили на загальних підставах, передбачених ст.ст.273, 289,354 ЦПК України.

Так, заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.

З огляду на те, що станом на теперішній час, відсутнє будь-яке рішення суду, яким би було скасовано заочне рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 06.02.2024 року по справі №336/9766/23, у суду першої інстанції відсутні правові підстави в задоволенні поданої адвокатом Слєсарь О.В. в інтересах ОСОБА_1 заяви про визнання виданого виконавчого листа таким, що не підлягає задоволенню.

Суд першої інстанції окремо зауважив, що подана адвокатомвказана заяване міститьдоказів наділенняйого довірителемповноваженнями напідписання заяви, оскільки матеріали заяви містять лише копію Ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 23.05.2024 року серії АР 1178433, а Договору про надання правничої допомоги від 21.02.2024 року (на підставі якого було видано вказаний ордер) та Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю надано не було.

Однак,Ордер це письмовийдокумент,що увипадках,встановлених Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та іншими законами України, тільки посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги, вчинення певних процесуальних дій, а обсяг таких повноважень зазначається у Договорі.

Зазначення адвокатом на ордері про необмеження його процесуальних прав у відповідності до договору про надання правової (правничої) допомоги не є належним підтвердженням обсягу повноважень, в розумінні положень 626 ЦК України.

У разі відсутності довіреності з вичерпним переліком повноважень, правомочність адвоката як представника щодо підписання документів від імені свого довірителя, повинна підтверджуватись домовленістю сторін у договорі про надання правової допомоги, який засвідчує існування між клієнтом та адвокатом домовленості стосовно наданих йому повноважень чи шляхом окремого визначення такої дії у договорі.

Вказані висновкисуду узгоджуютьсяз висновками,викладеними упостанові ВеликоїПалати ВерховногоСуду усправі №910/23346/16від 14.03.2018року, а також постановах Верховного Суду від 18.10.2018 року у справі № 811/1507/18, від 29.09.2019 року у справі № 202/5348/18.

Крім того, згідно висновків Великої Палати Верховного Суду у справі №320/5420/18 від 01.07.2020 року, Ордер є достатнім документом лише для підтвердження повноважень адвоката представляти інтереси особи, але тільки у Договорі зазначається весь перелік повноважень, наданих стороною адвокату.

Адвокатом при зверненні з вказаним позовом до суду першої інстанції не було надано ані Договору у про надання правової допомоги, ані Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

За таких обставин, заява відповідача ОСОБА_1 підписана представником (адвокатом) за відсутності підтвердження повноважень такої особи на підписання заяви.

Крім того, суд першої інстанції звертав увагу на те, що відповідно до положень ч.1 ст.432 ЦПК України, з заявою про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню до суду, який видав виконавчий документ, може звернутись або боржник, або стягувач.

Проте, з такими висновками суду першої інстанції у цій справі погодитись не можна з таких підстав.

Вимогам законності та обґрунтованості вищевказана ухвала суду першої інстанції у цій справі не відповідає.

Так,апеляційним судомвстановлено, що оскаржуваноюухвалою судпершої інстанції помилково повернув без розгляду заявникові вищезазначену заяву у цій справі через відсутність належного підтвердження повноважень представника адвоката Слєсарь О.В. на підписанняцієї заявивід іменіборжника ОСОБА_1 .

Оскільки, апеляційним судом у цій справі було встановлено, що:

- в силу вимог ст. 62 ч. 4 ЦПК України в редакціїЗакону України № 3022-IXвід 10.04.2023 року «…Повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів: 1) довіреністю; 2) ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"; 3) дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України "Про безоплатну правничу допомогу".

- суду першої інстанції до вищезазначеної заяви представником боржника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , як адвокатом, було додано достатній належнийдоказ на підтвердження його повноважень, у тому числі на підписання вищевказаної заяви, а саме: ордер (оригінал а.с. 5), виданий відповідно до Закону України "Проадвокатуру таадвокатську діяльність", (належні допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні), зокрема в якому у тому числі було прямо зазначено інформацію про наявність договору про надання правової допомоги № б/н від 21.02.2024 року та те, що договором про надання правової (правничої) допомоги повноваження адвоката не обмежуються.

Тому, посилання суду першої інстанції у цій справі в обґрунтування оскаржуваної ухвали на вимоги ст. 263 ч. 4 ЦПК України про обов`язковість вищезазначених правових висновків ВП ВС, які мали місце в інших правовідносинах інших сторін, що виникли щедо внесеннязмін у ст. 62 ч. 4 ЦПК України в редакції Закону України № 3022-IXвід 10.04.2023 року, у цій справі є некоректним і неправильним.

Крім того, якщо у суду першої інстанції все ж таки при цьому виникали якісь сумніви з приводу наявності у цього адвоката права на підписання вищезазначеної заяви від імені боржника за наявності вищезазначеного належного доказу - оригіналу ордеру у цій справі, останній був не позбавлений права залишити вищезазначену заяву заявника без руху та надати можливість адвокату додатково додати суду першої інстанції копію договору про надання правової допомоги № б/н від 21.02.2024 року.

Так, апеляційний суд на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України сприяв повній та всебічній перевірці законності та обґрунтованості ухвали суду першої інстанції в межах апеляційної скарги сторони боржника.

Стороною боржника вже апеляційному суду було надано для долучення до матеріалів цієї справи копію вищезазначеного договору про надання правової допомоги № б/н від 21.02.2024 року між боржником ОСОБА_1 та адвокатом Слєсарь С.М. (а.с. 50-52), про якій було зазначено у вище вказаному оригіналі ордеру цього адвоката у цій справі у суді першої інстанції (а.с.5), та в якому міститься пряма вказівка про право адвоката Слєсарь С.М. від імені ОСОБА_1 «…підписувати та подавати документи, зокрема заяви…», чим лише додатково підтверджується правильність висновків апеляційного суду у цій справі.

Крім того, суд першої інстанції при поверненнібез розгляду вищезазначеної заяви заявникові, помилково вдався до оцінкипо суті обставин вищезазначеної заяви заявника, які останній зазначав як підстави для визнання у цій справі вищезазначеного виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. Оскільки, оцінка суду першої інстанції обставин вищезазначеної заяви заявника у цій справі по суті на даній стадії (повернення заяви заявника без розгляду) суперечить вимогам ЦПК України.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги боржника ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 ґрунтуються на цивільному процесуальному законі та наявних у цій справі доказах.

Допущені судом порушення норм процесуального права призвели до постановлення помилкової ухвали,що перешкоджаєподальшому розглядуцієї справи,та всилу вимогст.379ЦПК Українипідлягає скасуваннюз направленнямсправи дляпродовження розгляду до суду першої інстанції.

Крім того, якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу суду першої інстанції з передачею справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов`язаного із розглядом відповідної апеляційної скарги, здійснюється судом першої інстанції у подальшому за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 4, 7, 12, 141, 367, 369, 371-372, 374, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Шевченківського районногосуду м.Запоріжжя від29травня 2024року у цій справі скасувати.

Направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови апеляційним судом складений 30.08.2024 року.

Головуючий суддяСуддяСуддяГончар М.С. Подліянова Г.С.Поляков О.З.