Ухвала

від 02.09.2024 по справі 120/2627/24

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

м. Вінниця

02 вересня 2024 р.Справа № 120/2627/24

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитришеної Руслани Миколаївни, розглянувши письмово заяву про залишення позовної заяви без розгляду в справі за позовом: ОСОБА_1 до: військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 про: визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою від 11.03.2024 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні). Установлено строк для подання заяв по суті.

25.03.2024 представник відповідача 2 подав заяву про залишення позовної заяви без розгляду з підстав пропуску позивачем строку звернення до суду. В обґрунтування своїх доводів відповідач вказує, що позивач наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 29.11.2023 №344 виключений із списків особового складу військової частини.

Відповідач вважає, що у даному спорі підлягають застосуванню положення ч. 2, 5, ст. 122 КАС України, які, зокрема, передбачають, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Відтак, з огляду на те, що позивач пропустив встановлений законом місячний строк, адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 слід залишити без розгляду.

26.03.2024 представник позивача подав заперечення на клопотання у яких вказав, що дійсно позивач був виключений зі списків військової частини НОМЕР_2 29.11.2023 наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 29.11.2023 № 344.

Відповідно до Виписки про надходження по рахунку Позивача за період 01.01.2023 -31.12.2023 (далі - Виписка), останнє надходження грошових коштів на рахунок Позивача від військової частини НОМЕР_2 відбулось 19.12.2023 року о 17 год 20 хв, а, отже, 19.12.2023 року у Відповідача виник обов`язок про письмове повідомлення Позивача про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні), що передбачено положеннями до ст. 116 КЗпП України.

Отже, аналіз Виписки показує, що всі грошові надходження, які здійснювались на банківський рахунок Позивача від Відповідача, в деталях операції відображались як Зарплата, В/Ч НОМЕР_2 . Тому, з Виписки останній не міг дізнатись чи порушені його права та законні інтереси в частині невиплати індексації різниці грошового забезпечення. Вказане встановлено з листа військової частини НОМЕР_2 від 28.01.2024 за вих. №0666/35/664, який було надіслано на відповідний адвокатський запит та доданих до листа карток особового рахунку Позивача.

Окремо, представник позивача звертає увагу, що наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №344 від 29.11.2023 року Позивача виключено зі списків особового складу частини, з 30.11.2023 року - з усіх видів забезпечення.

Таким чином, позивач дотримався встановленого тримісячного строку звернення до суду із даним позовом, оскільки відповідно до частини 2 статті 233 КЗпП України, у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, встановлюється тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Вирішуючи подану відповідачем заяву, суд виходить з наступного.

Так, предметом спору у даній справі є виплати у повному обсязі грошового забезпечення під час проходження позивачем військової служби.

Згідно з частиною 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частини п`ята указаної статті Кодексу).

Натомість ч. 2 ст. 233 КЗпП України (в редакції до 19.07.2022) встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Офіційне тлумачення положення указаної норми надав Конституційний Суд України у рішеннях від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013 і №9- рп/2013. Конституційний Суд України дійшов висновку, що в аспекті конституційного звернення, положення частини другої статті 233 КЗпП України у системному зв`язку з положеннями статей 1, 12 Закону України "Про оплату праці" необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

Згідно з пунктом 2.1 мотивувальної частини вказаного рішення поняття "заробітна плата" і "оплата праці", які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків.

Верховний Суд, надаючи оцінку поняттям "грошова винагорода", "одноразова грошова допомога при звільненні" та "оплата праці" і "заробітна плата", які використовується у законодавстві, що регулює трудові правовідносини, виснував, що вказані поняття є рівнозначними.

Під заробітною платою, яка належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 КЗпП України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

У цьому контексті суд вказує, що перебування особи на публічній службі, у тому числі військовій службі, є однією із форм реалізації закріпленого в статті 43 Конституції України права на працю.

Водночас, в аспекті спірних правовідносин поняття "грошове забезпечення" і "заробітна плата", які використано у законодавстві, що регулює трудові правовідносини, є рівнозначними. Рівнозначність цих понять обумовлена наявністю у сторін прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків та врегульоване спеціальними законами: Законом України "Про оплату праці", КЗпП України, а також іншими підзаконними нормативними актами.

Разом з тим, ч. 2 ст. 233 КЗпП України в редакції, яка набула чинності з 19 липня 2022 встановлено, що із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

Суд зауважує, що згідно із наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №344 від 29.11.2023 року Позивача виключено зі списків особового складу частини, з 30.11.2023 року - з усіх видів забезпечення.

Відтак, процесуальний тримісячний строк на звернення до суду розпочинається з 01.12.2023.

При цьому, суд бере до уваги, що відповідно до Виписки про надходження по рахунку Позивача за період 01.01.2023 -31.12.2023, останнє надходження грошових коштів на рахунок Позивача від військової частини НОМЕР_2 відбулось 19.12.2023 року о 17 год 20 хв, а, отже, 19.12.2023 року у Відповідача виник обов`язок про письмове повідомлення Позивача про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати.

Адміністративний позов сформований в системі "Електронний суд" 01.03.2024, що вказує на дотриманні строку звернення до суду.

Відтак, в задоволенні заяви відповідача про залишення позову без розгляду слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 240, 248, 256 КАС України, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви представника відповідача військової частини НОМЕР_2 про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

СуддяДмитришена Руслана Миколаївна