Постанова

від 03.09.2024 по справі 520/37264/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2024 р. Справа № 520/37264/23

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Чалого І.С.,

Суддів: Ральченка І.М. , Катунова В.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Височанського селищного голови Мороза Олександра Васильовича на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції Зоркіна Ю.В.) від 10.06.2024 року по справі № 520/37264/23 за позовом ОСОБА_1

до Височанського селищного голови Мороза Олександра Васильовича

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, ухвали суду від 29.12.2023 про відмову у відкритті провадження в частині вимог, просив:

визнати незаконною бездіяльність Височанського селищного голови ОСОБА_2 щодо невиконання до цього часу п. 6 Указу Президента України В. Зеленського стосовно створення у Височанській селищній територіальній громаді Ради оборони, такою що сприяє збройній агресії РФ відносно України, такою, що посягає на права позивача жити в державі в умовах визначених ч. 1 ст. 3 Конституції України;

визнати незаконними дії Височанського селищного голови ОСОБА_2 щодо невиконання Розпорядження КМУ № 725-р від 12.06.2020 року стосовно утворення адміністративного центру Височанської селищної територіальної громади у селищі Високому, такими що перешкоджають позивачу участі в місцевому самоврядуванні;

визнати нездійснення Височанським селищним головою О. Морозом дій спрямованих на належне оформлення юридичного статусу новообраної Височанської селищної ради неправомірною бездіяльністю, яка перешкоджає позивачу участі у місцевому самоврядуванні;

визнати нездійснення дій Височанським селищним головою О. Морозом спрямованих на передачу матеріальних цінностей та комунального майна з громад, які за Розпорядженням КМУ №725-р від 12.06.2020 року перейшли до Височанської селищної територіальної громади, на баланс Височанської селищної територіальної громади неправомірною бездіяльністю, такою що позбавила позивача права вирішувати питання про управління майном громади;

визнати дії Височанського селищного голови ОСОБА_2 по усуненню Височанської селищної територіальної громади від управління громадою та контролем за його діяльністю та діяльністю Височанської селищної ради неправомірними, такими що свідчать про узурпацію ОСОБА_3 влади на території Височанської селищної територіальної громади, такими, що позбавили позивача права на участь у місцевому самоврядуванні;

визнати бездіяльність щодо не скликання та не проведення загальних зборів громадян за місцем проживання у 2023 році, до 08.12.2023 року неправомірною, такою що порушила моє право на участь у місцевому самоврядуванні

визнати бездіяльність Височанського селищного голови ОСОБА_4 щодо не проведення звіту за свою діяльність у 2023 році до 08.12.2023 року, такою що порушила право позивача на участь у місцевому самоврядуванні внаслідок контролю за його діяльністю.

стягнути з Височанського селищного голови ОСОБА_4 в якості відшкодування моральної шкоди порушенням прав 2000000 грн;

зобов`язати Височанського селищного голову ОСОБА_2 :

вирішити питання про створення на території Височанської селищної територіальної громади виконання Указу Президента України В. Зеленського № 64/22 Ради оборони;

вирішити питання про організацію у селищі Високому адміністративного центру Височанської селищної територіальної громади;

вирішити питання про внесення змін в реєстраційні документи новообраної Височанської селищної ради;

вирішити питання щодо обліку матеріальних цінностей комунального майна і передачі його на баланс Височанської селищної територіальної громади;

вирішити питання про скликання та проведення Загальних зборів громадян за місцем проживання за 2023 рік, на яких вирішити питання про спосіб управління громадою: безпосередньо чи з передачею повноважень Височанській селищній раді;

вирішити питання про здійснення О. Морозом звіту про свою діяльність за 2023 рік на відкритій зустрічі громадян;

утриматись в подальшому від будь-яких дій спрямованих на порушення принципу народовладдя на території Височанської селищної територіальної громади.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачем по справі вчинено протиправну бездіяльність, яка виявилась у неналежній організації діяльності Височанської селищної ради.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 10.06.2024 закрито провадження у справі в частині вимог про визнання дій Височанського селищного голови ОСОБА_2 по усуненню Височанської селищної територіальної громади від управління громадою та контролем за його діяльністю та діяльністю Височанської селищної ради неправомірними, такими що свідчать про узурпацію ОСОБА_3 влади на території Височанської селищної територіальної громади, такими шо позбавили позивача права на участь у місцевому самоврядуванні.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 10.06.2024 у задоволенні клопотання позивача про постановлення окремої ухвали відмовлено.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.06.2024 по справі № 520/37264/23 позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Височанського селищного голови ОСОБА_5 щодо не скликання та не проведення загальних зборів громадян за місцем проживання у 2023 році.

Зобов`язано Височанського селищного голову ОСОБА_5 скликати загальні збори громадян Височанської територіальної громади за 2023 рік.

Визнано протиправними дії Височанського селищного голови ОСОБА_5 щодо фактичного перенесення адміністративного центру Височанської селищної територіальної громади з с. Високе до смт. Бабаї.

Зобов`язано Височанського селищного голову ОСОБА_5 вирішити питання організації у селищі Високому адміністративного центру Височанської селищної територіальної громади.

В іншій частині вимог позов залишено без задоволення.

Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, а також з ухвалою суду щодо відмови в постановленні окремої ухвали та подав апеляційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та постановити окремі ухвали, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 01.07.2024 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 10.06.2024 по справі № 520/37264/23.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 01.07.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.06.2024 по справі № 520/37264/23 та витребувано справу із суду першої інстанції.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому наполягає на законності рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, просить залишити його без змін в цій частині, а апеляційну скаргу позивача - без задоволення.

Також, відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати в цій частині та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на обставини, викладені в апеляційній скарзі.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 29.07.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Височанського селищного голови ОСОБА_5 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.06.2024 по справі № 520/37264/23.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 01.07.2024 призначено до розгляду в порядку письмового провадження справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Височанського селищного голови Мороза Олександра Васильовича на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.06.2024 по справі № 520/37264/23.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому наполягає на законності рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, просить залишити його без змін в цій частині, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

Сторони про розгляд справи в порядку письмового провадження повідомлені належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційних скарг, відзиви на них, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо визнання незаконною бездіяльності Височанського селищного голови ОСОБА_2 щодо невиконання до цього часу п. 6 Указу Президента України В. Зеленського стосовно створення у Височанській селищній територіальній громаді Ради оборони, такою що сприяє збройній агресії РФ відносно України, такою, що посягає на права позивача жити в державі в умовах визначених ч. 1 ст. 3 Конституції України, колегія суддів зазначає таке.

Як було правильно встановлено судом першої інстанції, відповідно до абзацу першого пункту 7-1 розділу V Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про місцеве самоврядування в Україні розпорядженням КМУ від 12.06.2020 № 725-р Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Харківської області визначив територію Височанської територіальної громади з адміністративним центром у смт. Високий, КОАТУУ 6325156700, до складу якої входять Височанська, Бабаївська, Покотилівська, Яковлівська (у складі с. Ржавець).

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 25 Закону України "Про місцеве самоврядування", сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який з урахуванням продовжень, діє і на теперішній час.

Згідно п. 6 цього Указу, визначено обласним, Київській міській державним адміністраціям, органам місцевого самоврядування утворити ради оборони та забезпечити сприяння військовому командуванню у запровадженні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону України «Про оборону України», в особливий період для керівництва виконанням на відповідній території заходів щодо оборони України рішенням Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних державних адміністрацій, державних адміністрацій міст Києва та Севастополя утворюються ради оборони Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя. Положення про ради оборони Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Так, положення про Раду оборони Автономної Республіки Крим і областей, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21 березня 2007 року № 507 дск «Про затвердження Положення про раду оборони Автономної Республіки Крим, області, мм. Києва і Севастополя».

Відповідно до приписів ст. 15 Закону України «Про оборону України», виконавчі органи сільських, селищних, міських рад у галузі оборонної роботи забезпечують:

підготовку громадян до військової служби, а також загальне військове навчання у воєнний час;

приписку громадян до призовних дільниць, військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів;

призов громадян на строкову військову службу;

направлення громадян на навчальні (або перевірочні) і спеціальні збори;

організацію та участь у здійсненні на відповідній території заходів, пов`язаних з мобілізаційною підготовкою, територіальною обороною та цивільним захистом;

бронювання військовозобов`язаних на період мобілізації та на воєнний час;

проведення мобілізації людських, транспортних та інших ресурсів в особливий період;

здійснення контролю за використанням і охороною наданих у встановленому порядку для потреб оборони земельних, водних та інших природних ресурсів згідно із законодавством;

вирішення згідно із законодавством питань, пов`язаних з наданням частинам, установам, навчальним закладам Збройних Сил України та іншим військовим формуванням, утвореним відповідно до законів України, та правоохоронним органам службових приміщень і житлової площі, інших об`єктів, здійсненням контролю за їх використанням, наданням комунально-побутових та інших послуг;

організацію виробництва і поставки військам підприємствами та організаціями, що належать до комунальної власності, замовленої продукції, енергетичних та інших ресурсів;

сприяння у підтриманні відповідного режиму в прикордонній смузі та у контрольованих прикордонних районах;

проведення заходів щодо військово-патріотичного виховання громадян України;

здійснення інших повноважень у галузі оборонної роботи, передбачених законами.

Згідно зі ст. 36 Закону України «Про місцеве самоврядування», до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать такі делеговані повноваження:

1) забезпечення організації призову громадян на військову службу за призовом осіб офіцерського складу та альтернативну (невійськову) службу, направлення для проходження базової військової служби, підготовки молоді до військової служби; сприяння в організації навчальних (перевірочних) та спеціальних військових зборів; забезпечення доведення до підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності, а також населення розпорядження керівника місцевої державної адміністрації (військової, військово-цивільної) або керівника територіального центру комплектування та соціальної підтримки про проведення заходів мобілізації чи виклик військовозобов`язаних та резервістів до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки;

2) забезпечення на території відповідних населених пунктів ведення персонально-первинного військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, забезпечення бронювання військовозобов`язаних на період мобілізації та на воєнний час;

3) організація та участь у здійсненні заходів, пов`язаних з підготовкою і виконанням завдань територіальної оборони, на відповідній території;

3-1) здійснення під час мобілізації своєчасного оповіщення і забезпечення прибуття громадян, які залучаються до виконання обов`язку щодо мобілізації, транспортних засобів та техніки на збірні пункти та у військові частини у порядку, визначеному Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", шляхом вжиття відповідних інформаційних та організаційно-технічних заходів;

3-2) забезпечення на території відповідних населених пунктів планування та проведення мобілізаційної підготовки, а також проведення заходів мобілізації та демобілізації після набрання чинності відповідним указом Президента України;

4) вирішення відповідно до законодавства питань, пов`язаних з наданням військовим частинам, установам, навчальним закладам Збройних Сил України службових приміщень і жилої площі, інших об`єктів, комунально-побутових послуг; здійснення контролю за їх використанням, наданням послуг;

5) сприяння організації виробництва і поставкам у війська підприємствами та організаціями, що належать до комунальної власності, замовленої продукції, послуг, енергоресурсів;

6) здійснення заходів щодо створення належних умов для функціонування пунктів пропуску через Державний кордон України;

7) сприяння Державній прикордонній службі України у підтриманні відповідного режиму на державному кордоні;

8) здійснення заходів щодо підготовки населення України до участі в русі національного спротиву;

9) підготовка і подання відповідним районним/обласним радам пропозицій до цільових місцевих програм підготовки територіальної оборони та підготовки населення України до участі в русі національного спротиву та участь в організації їх виконання.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 9 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» визначено, що в умовах воєнного стану Президент України та Верховна Рада України діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією та законами України. Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України. В умовах воєнного стану особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, не несе відповідальність, у тому числі кримінальну, за рішення, дії чи бездіяльність, негативні наслідки яких неможливо було передбачити або які охоплюються виправданим ризиком, за умови, що такі дії (бездіяльність) були необхідні для відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту.

Судовим розглядом встановлено, що розпорядженням голови Харківської ОВА № 9В від 24.02.2202 утворено Раду оборони Харківської області на особливий період та затверджено її персональний склад.

В свою чергу, наведеними вище нормами права не передбачено повноважень органів місцевого самоврядування утворювати ради оборони на території громад, та такі обов`язки також не входять компетенції сільського, селищного, міського голови, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції в частині вимог щодо нездійснення дій Височанським селищним головою О. Морозом спрямованих на передачу матеріальних цінностей та комунального майна з громад, які за Розпорядженням КМУ № 725-р від 12.06.2020 року перейшли до Височанської селищної територіальної громади, на баланс Височанської селищної територіальної громади неправомірною бездіяльністю, такою що позбавила позивача права вирішувати питання про управління майном громади, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до абзацу першого пункту 7-1 розділу V Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про місцеве самоврядування в Україні розпорядженням КМУ від 12.06.2020 № 725-р Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Харківської області визначив територію Височанської територіальної громади з адміністративним центром у смт. Високий, КОАТУУ 6325156700, до складу якої входять Височанська, Бабаївська, Покотилівська, Яковлівська (у складі с. Ржавець).

Додатками 1 до рішення Височанської селищної ради від 08.12.2020 р. щодо реорганізації Покотилівської та Бабаївської селищної ради (розміщені на сайті Височанської селищної ради) передбачено проведення повної інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, запасів, грошових коштів та розрахунків селищних рад з перевіркою їх фактичної наявності та документального підтвердження станом на 09.12.2020 р.; забезпечення процесу передачі майна, активів та зобов`язань селищних рад Височанській селищній раді після затвердження відповідних передавальних актів.

Положеннями ст. 142 Конституції України визначено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Згідно зі ст. 143 Конституції України визначено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» представницький орган місцевого самоврядування - виборний орган (рада), який складається з депутатів і відповідно до закону наділяється правом представляти інтереси територіальної громади і приймати від її імені рішення. Право комунальної власності це право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Положеннями ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

До виключної компетенції сільських, селищних, міських рад пунктами 30, 31 частини першої ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» віднесено, зокрема, прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об`єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об`єктів права комунальної власності; вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об`єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі-продажу якого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним, про надання у концесію об`єктів права комунальної власності, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади. Також виключно на пленарних засіданнях сільських, селищних, міських рад приймаються рішення про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення.

Відповідно до пп. 1 п. «а» ч. 1 ст. 29 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виконавчі органи сільських, селищних, міських рад здійснюють управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад.

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють повноваження щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Доцільність, порядок та умови відчуження об`єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою. Доходи від відчуження об`єктів права комунальної власності зараховуються до відповідних місцевих бюджетів і спрямовуються на фінансування заходів, передбачених бюджетами розвитку.

Приписами пп. 4-6 п. 61 розділу V "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що сформована територіальна громада є правонаступником усього майна, прав та обов`язків розформованої територіальної громади з урахуванням особливостей, визначених підпунктами 5 і 6 цього пункту. Якщо територія розформованої територіальної громади включена до територій кількох сформованих територіальних громад, кожна з цих громад стає правонаступником належних розформованій територіальній громаді: нерухомого майна, у тому числі земельних ділянок, розташованих на території сформованої територіальної громади; речей, призначених для обслуговування відповідних об`єктів нерухомого майна і пов`язаних з цим майном спільним призначенням (у тому числі у зв`язку із здійсненням відповідних повноважень або наданням послуг). Належність речей, призначених для обслуговування кожного об`єкта нерухомого майна і пов`язаних з цим майном спільним призначенням, визначається на підставі останньої суцільної інвентаризації; прав засновника (учасника) юридичної особи, заснованої розформованою територіальною громадою (у тому числі в особі відповідної сільської, селищної, міської ради), якщо місцезнаходженням такої юридичної особи є населений пункт, включений до території відповідної сформованої територіальної громади; майнові зобов`язання, майнові та немайнові права юридичних осіб - органів місцевого самоврядування розформованої територіальної громади, територія якої включена до територій кількох сформованих територіальних громад, розподіляються між правонаступниками таких юридичних осіб відповідно до передавальних актів пропорційно обсягу розподілу майна, майнових прав та залишків бюджетних коштів між сформованими територіальними громадами.

Колегія суддів зазначає, що протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень необхідно розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Водночас для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту несвоєчасного виконання обов`язкових дій, а важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість і межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів особи.

Самі собою строки поза зв`язком з конкретною правовою ситуацією, набором фактів, умов та обставин, за яких розгорталися події, не матимуть правового значення, якщо в зобов`язаної особи існували певні об`єктивні обставини, які перешкодили належному виконанню функцій державним органом.

Сплив чи настання строку набувають (можуть набути) правового сенсу в сукупності з подіями або діями, для здійснення чи утримання від яких установлюється цей строк.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 08.09.2022 у справі № 9901/276/19.

Сама по собі бездіяльність - це триваюча пасивна поведінка суб`єкта, яка виражається у формі невчинення дії (дій), яку він зобов`язаний був і міг вчинити. Тобто бездіяльність не має чітко окреслених часових меж, а саме явище бездіяльності є триваючим.

Суб`єкта, дії або бездіяльність якого оскаржується, може бути зобов`язано до виконання лише тих обов`язків, які на нього покладено законом чи іншими підзаконними нормативно-правовими актами.

Крім того, бездіяльність суб`єкта владних повноважень може бути визнана протиправною адміністративним судом лише у випадку, якщо відповідач ухиляється від вчинення дій, які входять до кола його повноважень та за умови наявності правових підстав для вчинення таких дій.

Як було правильно встановлено судом першої інстанції, згідно інформації, розміщеної на офіційному сайті Височанської селищної ради: рішенням ХХХІ сесія VIІІ скликання від 17.10.2023 «Про передачу майна на баланс в господарське відання комунального підприємства «Бабаївське управління житлово-комунального господарства» Височанської селищної ради» вирішила передати на баланс та закріпити на праві господарського відання за КП "Бабаївське ВУЖКГ" Височанської селищної ради (код ЄДРПОУ - 31873775) майно, що належить до комунальної власності Височанської селищної територіальної громади згідно з додатком 1; міститься проект рішення XXVІІ сесія VIII скликання від 20 липня 2023 року «Про взяття на баланс доріг населених пунктів Височанської селищної ради» вирішено: Прийняти на баланс дороги в межах населених пунктів Височанської селищної ради згідно з додатком в тому числі село Ржавець, смт Покотилівка; рішення XІІ сесії VIІІ скликання від 13 жовтня 2021 року «Про прийняття матеріальних цінностей від КНП Південної міської ради «Центр первинної медичної допомоги № 1» на баланс Височанської селищної ради вирішила: 1. Прийняти матеріальні цінності від КНП Південної міської ради «Центр первинної медичної допомоги № 1», на баланс Височанської селищної ради (місце знаходження смт. Бабаї, вул. Командарма Шумілова, 81) та інші.

Наведені обставини свідчать про те, що Височанською селищною радою, головою якої є відповідач у цій справі, вчиняються дії щодо прийому/передачі об`єктів власності реформованих територіальних громад, але з урахуванням того, що такий процес є триваючим, а також враховуючи запровадження воєнного стану на території України, обмежувальних заходів внаслідок СOVID-19, поступове здійснення передачі об`єктів, внесення вказаних питань до проектів порядку денного засідання ради, відсутні підстави для визнання на цьому етапі протиправної бездіяльності відповідача.

Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції в частині вимог щодо визнання незаконними дій Височанського селищного голови ОСОБА_2 щодо невиконання Розпорядження КМУ № 725-р від 12.06.2020 стосовно утворення адміністративного центру Височанської селищної територіальної громади у селищі Високому, такими що перешкоджають участі в місцевому самоврядуванні; нездійснення Височанським селищним головою О. Морозом дій спрямованих на належне оформлення юридичного статусу новообраної Височанської селищної ради неправомірною бездіяльністю, яка перешкоджає участі у місцевому самоврядуванні, колегія суддів зазначає таке.

В доводах апеляційної скарги в цій частині, відповідач посилається на те, що на території Височанської селищної територіальної громади у селищах Бабаї, Високий та Покотилівка розташовано адміністративні будівлі, в яких розміщені відповідні служби та фахівці апарату Височанської селищної ради. Вказує, що депутати Височанської селищної ради ведуть прийом громадян в різних будівлях розташованих на території громади, про що свідчить інформація розташована на сайті Височанської селищної ради (https://vysochanska-rada.dosvit.org.ua) - розділ «структура громади», підрозділ «депутатський корпус». Тобто, робота представницького органу місцевого самоврядування, яким в даному випадку є Височанська селищна рада, складається не тільки з пленарних засідань ради, а й роботи депутатів з виборцями та роботи депутатів у складі постійних комісій ради. Зазначає, що поняття «роботи представницького органу місцевого самоврядування» не є тотожнім з місцем проведення пленарних засідань ради, а пленарні засідання Височанської селищної ради проводяться депутатами в приміщенні, яке на цей час, більш зручне для проведення сесій ради та вміщує найбільшу кількість присутніх.

Відповідно до абзацу першого пункту 7-1 розділу V Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про місцеве самоврядування в Україні до прийняття закону про адміністративно-територіальний устрій України визначення адміністративних центрів територіальних громад та затвердження територій територіальних громад здійснює Кабінет Міністрів України.

Розпорядженням КМУ від 12.06.2020 № 725-р Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Харківської області визначив територію Височанської територіальної громади з адміністративним центром у смт. Високий, КОАТУУ 6325156700, до складу якої входять Височанська, Бабаївська, Покотилівська, Яковлівська (у складі с. Ржавець).

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо впорядкування окремих питань організації та діяльності органів місцевого самоврядування і районних державних адміністрацій» від 17.11.2020 року № 1009-IX у розділі V "Прикінцеві та перехідні положення" доповнено п. 6-1 , яким в тому числі передбачено, що до прийняття закону про адміністративно-територіальний устрій України закінчення повноважень сільських, селищних, міських рад, їхніх виконавчих органів, а також реорганізація сільських, селищних, міських рад, їхніх виконавчих органів як юридичних осіб у зв`язку із змінами в адміністративно-територіальному устрої України здійснюються з урахуванням таких положень: 1) у день набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною територіальною громадою, територія якої затверджена Кабінетом Міністрів України (далі - сформована територіальна громада), припиняються повноваження сільських, селищних, міських рад, сільських, селищних, міських голів, обраних територіальними громадами, територія яких включена до території сформованої територіальної громади (далі - розформовані територіальні громади); 8) не пізніше завершення другої сесії новообраної ради у порядку, визначеному цим пунктом, починається реорганізація відповідних юридичних осіб - сільських, селищних, міських рад, обраних розформованими територіальними громадами та розміщених поза адміністративним центром сформованої територіальної громади, шляхом їх приєднання до юридичної особи - сільської, селищної, міської ради, розміщеної в адміністративному центрі сформованої територіальної громади. Після завершення реорганізації відповідні сільські, селищні, міські ради припиняються як юридичні особи з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом; 18) державна реєстрація припинення юридичних осіб - сільських, селищних, міських рад, їхніх виконавчих комітетів здійснюється на підставі заяви, поданої суб`єкту державної реєстрації сільським, селищним, міським головою, обраним сформованою територіальною громадою, або уповноваженою ним особою. Сільські, селищні, міські ради та їхні виконавчі органи розформованих територіальних громад припиняються як юридичні особи з дня внесення запису про їх припинення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; 19) державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу - новообрану раду, її виконавчий комітет, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, здійснюється на підставі заяви, поданої сільським, селищним, міським головою, обраним сформованою територіальною громадою, або уповноваженою ним особою.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців регулюються відповідно до Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», а відносини, що виникають у процесі добровільного об`єднання територіальних громад сіл, селищ, міст, а також добровільного приєднання до об`єднаних територіальних громад регулюються Законом України «Про добровільне об`єднання територіальних громад» (в редакціях чинних на момент вчинення реєстраційних дій).

Положеннями п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» визначено, що державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об`єднання, професійної спілки, її організації або об`єднання, політичної партії, організації роботодавців, об`єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.

Згідно з ч. 2 ст. 17 Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» для державної реєстрації створення юридичної особи - державного органу подається заява про державну реєстрацію створення юридичної особи. Для державної реєстрації створення, припинення юридичної особи - місцевої ради, виконавчого комітету місцевої ради, а також змін до відомостей про неї подається заява про державну реєстрацію створення, припинення юридичної особи, внесення змін до відомостей про неї.

Для державної реєстрації створення, припинення юридичної особи - виконавчого органу місцевої ради (крім виконавчого комітету), а також змін до відомостей про неї подається заява про державну реєстрацію створення, припинення юридичної особи, внесення змін до відомостей про неї, а також акт місцевої ради про створення, припинення виконавчого органу, акт сільського, селищного, міського голови про призначення керівника такого органу.

Державна реєстрація при реорганізації органів місцевого самоврядування як юридичних осіб після добровільного об`єднання територіальних громад здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про добровільне об`єднання територіальних громад". Державна реєстрація при утворенні, реорганізації районних державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, у зв`язку із змінами в адміністративно-територіальному устрої України, здійснюється з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про місцеві державні адміністрації", Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Враховуючи наведені вище норми, суд зазначає, що реорганізація Покотилівської та Бабаївської селищної ради шляхом приєднання до Височанської селищної ради, не вимагає реєстрації останньої як новоствореного державного органу.

Відповідні зміни відомостей про Височанську селищну раду містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Крім того, рішеннями Височанської селищної ради Харківського району Харківської області від 08 грудня 2020 року «Про початок реорганізації Покотилівської селищної ради шляхом приєднання до Височанської селищної ради» розпочато процедуру реорганізації: Покотилівської селищної ради (ЄДРПОУ 04396733), місцезнаходження: вул. Незалежності, 3 смт Покотилівка Харківського району Харківської області, шляхом приєднання до Височанської селищної ради (ЄДРПОУ 04396503), місцезнаходження: вул. Бульварна, 12, смт Високий, Харківського району, Харківської області, 62460; «Про початок реорганізації Бабаївської селищної ради шляхом приєднання до Височанської селищної ради» Бабаївської селищної ради (ЄДРПОУ 04396549), місцезнаходження: площа Михайлівська, 2 смт Бабаї Харківського району Харківської області, 62403 шляхом приєднання до Височанської селищної ради (ЄДРПОУ 04396503), місцезнаходження: вул. Бульварна, 12, смт. Високий, Харківського району Харківської області, 62460, про що внесені відповідні записи до ЄДРПОУ.

Разом з тим, згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про місцеве самоврядування» визначено, що адміністративний центр територіальної громади - населений пункт (село, селище, місто), що має розвинену інфраструктуру і, як правило, розташований найближче до географічного центру території територіальної громади та в якому розміщується представницький орган місцевого самоврядування територіальної громади; представницький орган місцевого самоврядування - виборний орган (рада), який складається з депутатів і відповідно до закону наділяється правом представляти інтереси територіальної громади і приймати від її імені рішення.

Відповідно до п. 20 п. 61 розділу V "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» найменування представницького органу місцевого самоврядування сформованої територіальної громади як юридичної особи, як правило, складається з частини, яка є похідною від власного найменування населеного пункту, визначеного її адміністративним центром, у формі прикметника та відповідного загального найменування представницького органу місцевого самоврядування (сільська, селищна, міська рада).

Судовим розглядом встановлено, що згідно витягу ЄДРПОУ, адресою Височанської селищної ради є смт. Високий, в той час як згідно відомостей розміщених на сайті Височанської селищної ради (повідомлення про засідання) засідання останньої проходять у смт. Бабаї, тобто не за юридичною адресою місця реєстрації смт. Високий.

Враховуючи визначене Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо визначення територій та адміністративних центрів територіальних громад» поняття «адміністративний центр територіальної громади», згідно якого ним є населений пункт (село, селище, місто), що має розвинену інфраструктуру і, як правило, розташований найближче до географічного центру території територіальної громади та в якому розміщується представницький орган місцевого самоврядування територіальної громади, а також враховуючи те, що фактично засідання представницького органу - Височанської селищної ради (адміністративним центром визначено смт. Високий), проходять у смт. Бабаї, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для визнання протиправними дій відповідача щодо фактичного перенесення адміністративного центру Височанської селищної територіальної громади з смт. Високе до смт. Бабаї та обтяження обов`язком вирішити питання організації у селищі Високому адміністративного центру Височанської селищної територіальної громади.

Надаючи оцінку вимогам позивача в частині про визнання бездіяльність щодо не скликання та не проведення загальних зборів громадян за місцем проживання у 2023 році, до 08.12.2023 року неправомірною, такою що порушила право на участь у місцевому самоврядуванні, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 143 Конституції України, територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Згідно з п. 11 ч. 4 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільський, селищний, міський голова скликає загальні збори громадян за місцем проживання. Загальні збори, згідно Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» - це зібрання всіх чи частини жителів села (сіл), селища, міста для вирішення питань місцевого значення.

Приписами ст. 8 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що загальні збори громадян за місцем проживання є формою їх безпосередньої участі у вирішенні питань місцевого значення. Рішення загальних зборів громадян враховуються органами місцевого самоврядування в їх діяльності. Порядок проведення загальних зборів громадян за місцем проживання визначається законом та статутом територіальної громади.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 19 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що з метою врахування історичних, національно-культурних, соціально-економічних та інших особливостей здійснення місцевого самоврядування представницький орган місцевого самоврядування на основі Конституції України та в межах цього Закону може прийняти статут територіальної громади села, селища, міста. Статут територіальної громади підлягає державній реєстрації в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації (легалізації) об`єднань громадян, інших громадських формувань.

Компетенція, порядок скликання і проведення загальних зборів та реалізації їхніх рішень визначено постановою Верховної Ради України від 17.12.1993 року № 3748 "Про затвердження Положення про загальні збори громадян за місцем проживання в Україні" (далі Положення № 3748).

В постанові Верховного Суду від 15.04.2020 у справі № 213/897/17 зазначається, що у зв`язку зі змінами, які відбулися в правовому полі України з моменту ухвалення вказаної постанови, її зміст частково увійшов у протиріччя із Конституцією України, Законами України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про органи самоорганізації населення" тощо. Однак при цьому вказане Положення № 3748 і на теперішній час не втратило чинності і є єдиним документом з питань організації і проведення загальних зборів громадян за місцем проживання.

Положеннями п.п. 1, 2, 11 ч. 4 ст. 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що сільський, селищний, міський голова: 1) забезпечує здійснення у межах наданих законом повноважень органів виконавчої влади на відповідній території, додержання Конституції та законів України, виконання актів Президента України та відповідних органів виконавчої влади; 2) організує в межах, визначених цим Законом, роботу відповідної ради та її виконавчого комітету; 11) скликає загальні збори громадян за місцем проживання.

Вказана норма права є імперативною, тобто такою, що містить певне правило, яке не може бути змінено в процесі її реалізації.

Приписами ст. 3 Положення № 3748 визначено, що збори скликаються в міру необхідності, але не менш як один раз на рік і є правомочними за наявності на них більше половини громадян, які проживають на відповідній території і мають право брати участь у зборах, а в разі скликання зборів (конференції) представників громадян - не менш як двох третин представників відповідних територіальних утворень.

Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 8 Положення № 3748, збори скликаються головою Ради або її виконавчим органом, громадськими комітетами і радами самоврядування.

Збори скликаються за пропозицією не менш як третини від загальної кількості громадян, які проживають у відповідному територіальному утворенні, депутатів Ради, членів постійної комісії, депутатської групи, трудового колективу, об`єднання громадян.

Отже вказаним нормативним актом передбачено два способи скликання зборів за ініціативи голови (імперативна норма не рідше одного разу на рік) та ініціативи третини загальної кількості громадян, які мешкають на території громади.

Судовим розглядом встановлено, що ініціювання скликання зборів відповідачем у період його повноважень не було, доказів ініціювання проведення зборів з боку мешканців громади та відмови у проведенні таких зборів також не було, а тому враховуючи наведені вище норми, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо нескликання щорічних загальних зборів жителів територіальної громади та зобов`язання вчинити вказані дії.

Надаючи оцінку вимогам позивача в частині визнання бездіяльності Височанського селищного голови ОСОБА_2 щодо не проведення звіту за свою діяльність у 2023 році до 08.12.2023 року, такою що порушила право позивача на участь у місцевому самоврядуванні внаслідок контролю за його діяльністю, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. ч. 6, 7 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» при здійсненні наданих повноважень сільський, селищний, міський голова є підзвітним, підконтрольним і відповідальним перед територіальною громадою, відповідальним - перед відповідною радою, а з питань здійснення виконавчими органами ради повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольним відповідним органам виконавчої влади. Сільський, селищний, міський голова щорічно звітує відповідно сільській, селищній, міській раді про здійснення державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності виконавчими органами відповідної ради.

Сільський, селищний, міський голова не рідше одного разу на рік звітує про свою роботу перед територіальною громадою на відкритій зустрічі з громадянами. На вимогу не менше половини депутатів відповідної ради сільський, селищний, міський голова зобов`язаний прозвітувати перед радою про роботу виконавчих органів ради у будь-який визначений ними термін.

Аналогічні за змістом приписи викладені у ч.ч. 8, 9 ст. 19 Регламенту Височанської селищної ради Харківського району Харківської області затвердженого рішенням І сесії VІІІ скликання від 08 грудня 2020 року.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, вказані норми не визначають дати проведення звіту за попередній звітний рік, який може бути як календарним з 01.01. по 31.12 відповідного року, так і роком від дати набуття повноважень (08.12.2020 у спірних правовідносинах).

В свою чергу, судовим розглядом встановлено, що відповідачем проведено зустріч із мешканцями громади 05.03.2024 року на якій представлено звіт про роботу за 2023 рік. При цьому, внаслідок запровадження воєнного стану з метою забезпечення безпеки мешканців громади, зустріч проведена в режимі онлайн на сторінці Facebook (посилання www.facebook.com/vysochanskarada), оголошення про звіт розміщено 27.02.2024 на офіційному сайті із посиланням на сторінку Facebook.

Враховуючи наведені вище обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що проведення звіту за 2023 рік у березні 2024, за умови відсутності чіткого регламентування дати проведення такого звіту, не є обставиною, яка вказує на протиправну бездіяльність відповідача у справі.

Надаючи оцінку вимогам позивача в частині стягнення моральної шкоди у розмірі 2000000,00 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частини перша, друга статті 23 ЦК України).

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (частина перша статті 1167 ЦК України).

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки (пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК України).

По своїй суті, зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації.

Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: 1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; 2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної.

Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини.

Суд зазначає, що завдання моральної шкоди явище завжди негативне. Проте, з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи.

При цьому гроші (розмір моральної шкоди) виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (такі висновки містяться в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61 1132св22).

Абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, оскільки вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду.

Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати.

В межах спірним правовідносин колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що матеріали цієї адміністративної справи не містять доказів заподіяння позивачу моральних та фізичних страждань або втрат немайнового характеру, а також підтвердження причинного зв`язку між протиправними діями відповідача і завданням позивачеві від цього моральної шкоди, а тому вимога позивача щодо стягнення моральної шкоди не підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про постановляння окремої ухвали, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до приписів статті 249 КАС України, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.

Тобто, окрема ухвала є способом реагування суду на випадки виявлення порушення законності та правопорядку, які не можуть бути усунуті ним самостійно при вирішенні адміністративного спору з використанням представлених адміністративним процесуальним законом засобів. Окрема ухвала виноситься судом у зв`язку з виявленням під час судового розгляду справи порушення законності з боку, зокрема, суб`єкта владних повноважень, які не охоплюються предметом спору та не можуть бути усунуті шляхом розв`язання спору по суті.

Окрема ухвала суду є процесуальним засобом необхідного належного реагування (судового впливу) на порушення законності, а також на причини та умови, що цьому сприяли, які виявлені ним саме під час судового розгляду. Постановлення такої ухвали є правом, а не обов`язком суду.

З урахуванням того, що постановлення окремої ухвали є правом суду, а не обов`язком, та в межах цієї справи суд, оцінюючи дії відповідача, не встановлено умов згідно статті 249 КАС України, вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню.

Що стосується вимоги позивача при скасуванні рішення суду першої інстанції визнати підставу заявленого відводу судді Зоркіній Ю.В. обґрунтованою, колегія суддів зазначає наступне.

Так, 18.04.2024 позивачем засобами поштового зв`язку направлено на адресу суду заяву про відвід головуючий у справі судді (вх.01-26/38228/24 від 22.04.2024), який обґрунтовано упередженістю судді у розгляді справи, внаслідок не допуску до участі у справі в якості представника позивача голови ХОГО НОП та допуску представника відповідача.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 22.04.2024 передано заяву позивача від 18.04.2024 (вх. № 01-26/38228/24 від 22.04.2024) про відвід судді Зоркіній Ю.В. від розгляду справи № 520/37264/23 для вирішення по суті іншому складу суду.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 23.04.2024 р. (головуючий суддя Полях Н.А.) у задоволенні заяви про відвід судді Зоркіної Ю.В. відмовлено, з посиланням на те, що викладені в заяві жодним чином не можуть свідчити про упередженість та зацікавленість судді Зоркіної Ю.В. при вирішенні справи та пов`язані фактично лише з незгодою із процесуальними рішеннями суду під час розгляду справи.

Під час апеляційного перегляду справи судом не встановлено обставин, які свідчать про те, що заяву позивача про відвід судді ОСОБА_6 було розглянуто не об`єктивно, а тому вимоги позивача в цій частині також не підлягають задоволенню.

На підставі наведених вище обставин колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, оскільки доводи апеляційних скарг зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

При вирішенні спірних, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційних скарг не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Зважаючи на результати апеляційного перегляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат зі сплати судового збору.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Височанського селищного голови Мороза Олександра Васильовича залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.06.2024 по справі № 520/37264/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя І.С. Чалий Судді І.М. Ральченко В.В. Катунов