Постанова

від 03.09.2024 по справі 440/8557/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2024 р. Справа № 440/8557/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Спаскіна О.А.,

Суддів: Любчич Л.В. , Присяжнюк О.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 26.07.2024, головуючий суддя І інстанції: Л.М. Петрова, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039 по справі № 440/8557/24

за позовом ОСОБА_1

до Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області , Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області

про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, в якому просив суд:

- визнати протиправним та нечинним рішення Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області Про припинення комунального медичного підприємства Лікарня Придніпровська від 17.05.2024 року;

- стягнути з розпорядника коштів місцевого бюджету Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, ідентифікаційний код 04057287, місцезнаходження: площа Перемоги, 2, м. Кременчук, 39600, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , картка платника податків НОМЕР_1 , судові витрати з правничої допомоги у сумі 30000,00 гривень та зі сплати судового збору.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 26.07.2024 позовну заяву повернуто позивачеві.

Не погодившись із зазначеною ухвалою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції, а вимоги апеляційної скарги задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного висновку. Зазначає, що ухвалою суду першої інстанції від 22.07.2024 позовну заяву залишено без руху, з підстав того, що: «...у позовній заяві позивачем зазначено як відповідачів двох осіб: Кременчуцьку міську раду Кременчуцького району Полтавської областіі Виконавчий комітет Кременчуцькоїміськоїради Кременчуцького району Полтавської області. Однакі у позовній заяві позивачем не зазначено змісту позовних вимог щодо кожного з відповідачів. Так, позовні вимоги звернуті виключно щодо одного відповідача - Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, вимоги щодо другого відповідача - Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області у позовній заяві не зазна чені...». Позивачем направлена заява про усунення недоліків, де наведені обґрунтування, які викладені у позовній заяві. Також зазначає, що суд першої інстанції незаконно повернув позовну заяву, чим порушив норми процесуального законодавства та обмежив позивача у доступі до правосуддя на захист свого права на охорону здоров`я і отримання медичних послуг.

Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 311, ст. 312 КАС України, справа розглядається в порядку письмового провадження.

Колегія суддів вислухавши суддю доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши письмові докази по справі, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Постановляючи спірну ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що позов ОСОБА_1 не містить позовної вимоги щодо Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області. Таким чином, з урахуванням висновку суду стосовного того, що питання розподілу судових витрат не є вимогою адміністративного позову, суд вважає, що позивач не виконав вимоги ухвали суду від 22.07.2024 про залишення позову без руху та не надав до суду позовної заяви, оформленої відповідно до частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, у тому числі, із зазначенням змісту позовних вимог щодо кожного з відповідачів, а тому наявні підстави для повернення позовної заяви відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2, ч. 1 ст. 4 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

«Право на суд» яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутіч проти Хорватії» від 01 березня 2002 року).

Рішенням ЄСПЛ у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року передбачено, що суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду.

Слід зазначити, що суду при прийнятті позову необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним.

Суд апеляційної інстанції керується правовими позиціями Верховного Суду, зокрема викладеними у постановах від 07.10.2020 року у справі № 160/3534/20, від 08.09.2021 року у справі № 646/5723/19.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 22.07.2024 суд першої інстанції зазначив, що у позовній заяві позивачем зазначено як відповідачів двох осіб: Кременчуцьку міську раду Кременчуцького району Полтавської області, Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області. Однак, у позовній заяві позивачем не зазначено змісту позовних вимог щодо кожного з відповідачів. Так, позовні вимоги звернуті виключно щодо одного відповідача - Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, вимоги щодо другого відповідача - Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області у позовній заяві не зазначені.

У позовній заяві та в заяві про усунення недоліків, в обґрунтування вимог щодо стягнення судових витрат з Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області позивач зазначив: «...Згідно п.3 ч.2 ст.22 Бюджетного кодексу України головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно: за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, - місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників. Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області є клієнтом Державної казначейської служби України, згідно мережі розпорядників та одержувачів коштів місцевого бюджету та забезпечує виконання видаткової частини бюджету міської ради, про що маються відомості і зазначено на офіційному веб-сайті Державної казначейської служби. При цьому, рахунок в Держказначействі України мається у Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, а у міської ради такий рахунок відсутній. Отже, Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області є розпорядником та одержувачем коштів місцевого бюджету. За таких обставин, судові витрати мають бути стягнуті з розпорядника бюджетних коштів місцевого бюджету, а саме з Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області...».

Залишаючи позовну заяву без руху та надаючи подовжений строк для усунення недоліків позову, суд першої інстанції не конкретизує, які недоліки позову виявив та яким чином позивачу слід їх усунути.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що особі, в рівній мірі має бути забезпечено доступ до суду шляхом надання гарантій, що його позов буде розглянутий.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що суд першої інстанції, повертаючи позовну заяву, вказав, що питання розподілу судових витрат не є вимогою адміністративного позову, а позивач не виконав вимоги ухвали суду від 22.07.2024 про залишення позову без руху та не надав до суду позовної заяви, оформленої відповідно до частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України. Слід зважати, що ОСОБА_1 вчасно виконав вимоги ухвали суду від 22.07.2024, недоліки позовної заяви на виконання ухвали суду усунуто.

Згідно ч. 2 ст. 160, ч. 1, ч. 4 ст. 161 КАС України позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. До позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті. Позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Згідно ч. 5 ст. 160, ч. 5 ст. 161 КАС України, в позовній заяві зазначаються, зокрема: виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви. У разі необхідності до позовної заяви додаються клопотання та заяви позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, участь у судовому засіданні щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, звільнення (відстрочення, розстрочення, зменшення) від сплати судового збору, про призначення експертизи, витребування доказів, про забезпечення надання безоплатної правничої допомоги, якщо відповідний орган відмовив у її наданні, тощо.

У позовній заяві позивачем викладено позовні вимоги. У заяві про усунення недоліків позову конкретизовано підстави звернення до суду.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Згідно ч. 1 ст. 8 КАС України усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

У разі, коли особа вважає, що її право чи законні інтереси є порушеними, вона звертається до суду з відповідним позовом та обґрунтовує його на власний розсуд. Суд не може вказувати яким чином повинні бути викладені позовні вимоги та вказувати, що суд не може вирішити питання предмету спору та що суду незрозуміло в чому саме полягає протиправність дій відповідача.

Норми КАС України не передбачають, що суд може ухилитись від вирішення спору. Лише під час розгляду позову по суті вимог, суд може вказати на незрозумілість в чому саме полягає протиправність дій відповідача та вирішити питання стягнення судових витрат.

Обґрунтування позову, наявність тих чи інших доказів, визначення судом хто є належним відповідачем, чи підлягають або не підлягають позовні вимоги задоволенню та чи справді порушено право позивача тим чи іншим суб`єктом владних повноважень, суд вирішує під час розгляду справи по суті.

Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

При цьому, в силу приписів ч. 4 ст. 9 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Залишення позову без руху та повернення позовної заяви через некоректність позовних вимог, через прийнятність або не пройнятість доказів, не передбачено. Необґрунтоване повернення позовної заяви, в даному випадку суперечить завданню адміністративного судочинства та не відповідає конституційним принципам щодо гарантованого судового захисту прав, а також доступу до правосуддя, закладеного Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушено право заявника на звернення до суду, з огляду на те, що повернення позовної заяви унеможливлює її належний розгляд та захист прав позивача у разі, коли буде встановлено дійсність їх порушення.

Згідно зі статтею 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Відповідно до частини 3 статті 312 КАС України, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, ухвалу суду скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 308, 311, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 26.07.2024 по справі №440/8557/24 - скасувати.

Справу № 440/8557/24 за позовом ОСОБА_1 до Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії, направити до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.А. Спаскін Судді Л.В. Любчич О.В. Присяжнюк