Рішення

від 03.09.2024 по справі 626/697/24

КРАСНОГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 626/697/24

Провадження № 2/626/235/2024

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

29.08.2024 року м. Красноград

Красноградський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді - Дудченка В.О.,

за участю секретаря - Зінченко Л.В.,

представника позивача - адвоката Власенко Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Краснограді, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Укрнафтогазресурс», з третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Наталинською сільською радою Харківської області про виділення в окреме об`єкт нерухомого майна 2/5 частин спільної часткової власності, що складає одиницю,

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позиції позивача

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про виділення в окреме об`єкт нерухомого майна 2/5 частин спільної часткової власності, що складає одиницю в якому відповідно до заяви про зміну предмету позову просить (а.с. 112-113):

- припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в розмірі 2/5 частин нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1 , яка складається зі адміністративно- побутовий корпус літ. Е площею 191,6 кв.м та гараж-склад літ. Ж площею станом на 14.06.2023 - 731 кв.м. кв.м, складу літера Є площею 873,5 кв.м., складу літера Б площею 627,3 кв.м, вагової літ. З площею 188,3 кв.м.(з вбиральнею хвірткою, воротами, огорожею, автовагами в межах земельної ділянки загальною площею 1,2660 га за кадастровим номером 6323383001:01:002:0093);

- виділити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в окремий об`єкт нерухомого майна, що складає одиницю у складі наступних нежитлових приміщень, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , яка складається з адміністративно-побутового корпусу літ. Е площею 191,6 кв.м, гаражу -склад літ. Ж площею 731 кв.м., складу літера Є площею 873,5 кв.м., складу літера Б площею 627,3 кв.м, вагової літера 3 площею 188,3 кв.м. (з вбиральнею хвірткою, воротами, огорожею, автовагами в межах земельної ділянки загальною площею 1,2660 га за кадастровим номером 6323383001:01:002:0093).

В обґрунтування позовних вимог позивач ОСОБА_1 посилається на те, що згідно даних реєстру речових прав їй належить на праві власності будівля складу - літера «Б» площею 577,2 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності на нерухоме майно виникло на підставі Договору купівлі-продажу, який був укладений з Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрнафтогазресурс» та посвідчений нотаріально у 2017 році. За договором вона отримала у власність нерухоме майно, що складало 2/5 від майна що знаходилось за адресою: АДРЕСА_1 . З 2017 року і по 2023 рік нею були проведені реконструкції та відповідні добудови з метою монтажу технічного переобладнання для провадження господарської діяльності. До початку проведення реконструкції було виготовлено Технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі для обслуговування нежитлової будівлі за адресою АДРЕСА_1. Даний проект було виготовлено у відповідності з рішенням від 13.12.2018 року Наталинської сільської ради Красноградського району Харківської області № 730-VІІ «Про надання дозволу на складання технічної документації із землеустрою щодо оформлення права користування на умовах оренди гр. ОСОБА_1 ». Було сформовано земельну ділянку загальною площею 1,2660 га за кадастровим номером 6323383001:01:002:0093, яку за договором оренди було передано в оренду. Тож станом на 2023 рік за даними Інформаційної довідки Вих. №1196 від 28.06.2023 року виданої ФОП ОСОБА_2 за результатами проведення ним технічної інвентаризації від 14.06.2023р на підставі якої було складено технічний паспорт від 28 червня 2023 року та коротку технічну характеристику комплексу будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1: літ. Б склад загальна площа 564,3 кв.м.; літ. Е адміністративно-побутовий корпус загальною площею 147,3 кв.м.; літ. Є склад 793,8 кв.м.; літ Ж гараж-склад загальною площею 628,4 кв.м.; літ З вагова загальною площею 156,7 кв.м.; П вбиральня; №1 хвіртка; №2 ворота; №3 ворота; №4 ворота; №5 огорожа; №6 автоваги; 1 вимощення, всього 2290,5 кв. м. Проінвентаризовані об`єкти нерухомості були розміщені на переданій в оренду земельній ділянці загальною площею 1,2660 га за кадастровим номером 6323383001:01:002:0093. Вказує, що питання поділу (виділу) майна між співвласниками було досліджено ще раніше під час виготовлення проекту землеустрою, містобудівних умов та містобудівного розрахунку у 2019 році. Так з погодження представника співвласника Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрнафтогазресурс» за її заявою у 2019 році було виготовлено «Містобудівний розрахунок» щодо «Реконструкції складських приміщень під цех переробки масляних культур продуктивністю 40 т/добу». В межах проведених розрахунків ФОП ОСОБА_3 було отримано Висновок №44 Зміївського районного підприємства містобудування, архітектури та землевпорядкування від 05 серпня 2019 року щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна. За технічними показниками об`єкт може бути поділеним - до такого висновку дійшли фахівці у висновку. Але після отримання необхідного пакету документів вона не змогла оформити свою частку в одиницю шляхом підписання відповідного договору у нотаріуса, адже співвласник «Укрнафтогазресурс» не відмовляючи в поділі в одиниці жодного разу не надав належно завіреного погодження щодо поділу та подальшої реєстрації такого поділу. Тож у 2023 році після закінчення робіт з реконструкції об`єктів нерухомості та встановлення обладнання за адресою: АДРЕСА_1 за її замовленням було проведено інвентаризацію та отримано Довідку (реєстраційний номер - DT: 4862-8707-0612-8489 від 28.06.2023 року) про можливість виділу в одиниці об`єктів нерухомого майна співвласників між-співвласниками нерухомого майна ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю «Укрнафтогазресурс» директор. Згідно даних державного реєстру речових прав станом на дату подання даного позову на праві власності відповідачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Укрнафтогазресурс» належить за визначеною адресою пилорама площею 338,1 кв.м., нежитлова будівля площею 424,8 кв.м, щодо якого накладено обмеження у вигляді податкової застави згідно опису майна № 141 /20-40- 52-07-17 Головного управління ДФС у Харківській області. Додаткові обмеження щодо співвласника лише ускладнюють проведення відповідних реєстраційних дій та подальшого безперешкодного використання об`єктів нерухомого майна співвласником, як частин спільної власності. Протягом 2023 року усно та письмово вона неодноразово зверталась до відповідача в особі директора товариства Сергієнко Ю.Р. щодо оформлення поділу шляхом підписання нотаріального договору про поділ (виділ) в окремі одиниці частин нерухомого майна. Але відповідач усно погоджуючись про поділ майна в одиниці реальних юридичних кроків не зробив та письмової відповіді на письмову пропозицію так і не надіслав, чим саме і обумовлено звернення Позивачки з відповідним позовом до суду. Тож захищаючи свої процесуальні та конституційні права вона змушена звернутися до суду. Чинним законодавством України передбачена можливість виділу (поділу) об`єктів спільної часткової власності на окремі одиниці.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі

Ухвалою від 04.03.2024 року відкрито провадження у справі, вирішено цивільну справу розглядати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 01.07.2024 року закрито підготовче провадження у справі та справу призначено до судового розгляду.

Від третьої особи Наталинської сільської ради Красногракдського району Харківської області надійшла заява в якій не заперечує проти позову, судове засідання просять провести без їх участі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, від директора ТОВ «Укрнафтогазресурс» Сергієнко Ю.Р. надійшла телефонограма в якій просить справу розглядати за її відсутності та прийняти рішення відповідно до чинного законодавства.

Позиція учасників процесу в судовому засіданні

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Власенко Н.О. позов підтримала з підстав викладених в позовній заяві, на задоволенні позову наполягала.

Суд дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, приходить до наступних висновків.

Позиція суду

Згідно зі ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Фактичні обставини, встановлені судом

Судовим розглядом встановлено, що згідно даних реєстру речових прав ОСОБА_1 належить на праві власності будівля складу - літера «Б» площею 577,2 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 (номер відомостей про речове право: 23559530), реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1418049763233.

Право власності на нерухоме майно виникло на підставі Договір купівлі-продажу, який був укладений з Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрнафтогазресурс» (код ЄДРПОУ 35314646) та, нотаріально посвідчений 24.11.2017 року.

За договором від 24.11.2017 року ОСОБА_1 отримала у власність нерухоме майно, що складало 2/5 від майна що знаходилось за адресою: АДРЕСА_1 .

З 2017 року і по 2023 рік позивач вказує, що нею були проведені реконструкції та відповідні добудови з метою монтажу технічного переобладнання для провадження господарської діяльності.

До початку проведення реконструкції було виготовлено Технічну документацію із землеустрою (договір №21 -19 від 16.01.2019 року) щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі для обслуговування нежитлової будівлі за адресою АДРЕСА_1.

Даний проект було виготовлено у відповідності з рішенням від 13.12.2018 року Наталинської сільської ради Красноградського району Харківської області № 730-VІІ «Про надання дозволу на складання технічної документації із землеустрою щодо оформлення права користування на умовах оренди гр. ОСОБА_1 ».

Сформовано земельну ділянку загальною площею 1,2660 га за кадастровим номером 6323383001:01:002:0093, яку за договором оренди було передано в оренду ОСОБА_1 , що підтверджується копією договору оренди від 13.03.2019 року.

Інформація внесена до державного реєстру речових прав - індексний номер витягу - 162154063, реєстраційний номер об`єкту - 1802208863233, підтверджується копію витягу.

Станом на 2023 рік за даними Інформаційної довідки Вих. №1196 від 28.06.2023 року виданої ФОП ОСОБА_2 за результатами проведення ним технічної інвентаризації від 14.06.2023 р. на підставі якої було складено технічний паспорт від 28 червня 2023 року та коротку технічну характеристику комплексу будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 ; літ. Б склад загальна площа 564,3 кв.м.; літ. Е адміністративно-побутовий корпус загальною площею 147,3 кв.м.; літ. Є склад 793,8 кв.м.; літ Ж гараж-склад загальною площею 628,4 кв.м.; літ З вагова загальною площею 156,7 кв.м.; П вбиральня; №1 хвіртка; №2 ворота; №3 ворота; №4 ворота; №5 огорожа; №6 автоваги; 1 вимощення, всього 2290,5 кв. м.

Також ФОП ОСОБА_2 видано Довідку (реєстраційний номер - DT: 4862-8707-0612-8489 від 28.06.2023 року) про можливість виділу в одиниці об`єктів нерухомого майна співвласників між-співвласниками нерухомого майна ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрнафтогазресурс» (код ЄДРПОУ 35314646) директор Сергієнко Ю.Р. АДРЕСА_3 .

Мотиви, з яких виходить суд, застосування норм права, оцінка аргументів сторін

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з частиною першою статті 183 ЦК України річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення, є подільною.

Відповідно до статті 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

У відповідності до статті 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно із статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до статей 355, 356, 358 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обов`язковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно.

Згідно із статтею 364 ЦК кожен із співвласників має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

У разі недосягнення згоди про спосіб і умови виділу в натурі частки із спільного майна учасник спільної часткової власності вправі звернутися з відповідним позовом до суду.

Згідно з частиною другою статті 364 ЦК України, якщо виділ в натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

Результат системного аналізу статей 183, 358, 364, 370, 379, 380, 382 ЦК України дає підстави для висновку, що у спорах про поділ нерухомого майна в натурі учасникам спільної власності на нерухоме майно може бути виділено відокремлену частину нерухомого майна, яка відповідає розміру їх часток у праві власності.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 707/2516/18 (провадження № 61-5919сво22) зроблені такі висновки: «тлумачення положень статей 183, 358, 364, 379, 380, 382 ЦК України дає підстави для висновку про те, що поділ будинку, що перебуває в спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або в разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилася. Отже, визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників. Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 03 квітня 2012 року у справі № 6-12цс13, а також у постановах Верховного Суду від 25 вересня 2019 року у справі № 205/9065/15-ц (провадження № 61-21409св18), від 27 травня 2020 року у справі № 173/1607/15 (провадження № 61-26178св18) від 11 жовтня 2021 року у справі № 607/14338/19-ц (провадження № 61-19073св20)».

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Згідно ч. 1 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Набуття права власності на об`єкти незавершеного будівництва визначено у статті 331 ЦК України. За змістом частини другої цієї статті право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Частиною 4 статті 357 ЦК України передбачено, що співвласник житлового будинку, іншої будівлі, споруди може зробити у встановленому законом порядку за свій рахунок добудову (прибудову) без згоди інших співвласників, якщо це не порушує їхніх прав. Така добудова (прибудова) є власністю співвласника, який її зробив, і не змінює розміру часток співвласників у праві спільної часткової власності.

ЦК України у частині першій статті 376 ЦК України визначає поняття самочинного будівництва. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (частина друга зазначеної статті).

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Отже, враховуючи, що відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний механізм, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному статтею 392 ЦК України.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верхового Суду України від 18.11.2015 № 6-1858цс15, від 16.12.2015 № 6-688цс15, від 10.02.2016 № 6-2124цс15.

Отже, за змістом частини першої статті 376 ЦК України самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

Таким чином, виходячи зі змісту цієї норми самочинним є будівництво об`єкта нерухомого майна за наявності будь-якої з умов, зазначених у ній.

Відсутність дозволу на будівництво, проекту або порушення умов, передбачених у цих документах, тягне визнання такого будівництва самочинним відповідно до частини першої статті 376 ЦК України.

Головним наслідком самочинного будівництва є те, що в особи, яка його здійснила, не виникає права власності на нього, як на об`єкт нерухомості (частина друга статті 376 ЦК України).

У розумінні частини першої статті 376 ЦК України самочинним будівництвом є не тільки новостворений об`єкт, а й об`єкт нерухомості, який виник у результаті реконструкції, перебудови, надбудови вже існуючого об`єкта, здійснених без одержаного дозволу місцевих органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, розробленої та затвердженої в установленому порядку проектної документації, дозволу на виконання будівельних робіт, оскільки в результаті таких дій об`єкт втрачає тотожність із тим, на який власником (власниками) отримано право власності.

Реконструкція - це перебудова вже введеного в експлуатацію об`єкта зі зміною його геометричних розмірів, функціонального призначення, в результаті чого змінюються його основні техніко-економічні показники, відбувається удосконалення виробництва, поліпшуються умови експлуатації.

Таким чином, норма частини першої статті 376 ЦК України підлягає застосуванню й до випадків самочинної реконструкції об`єкта нерухомості, у результаті якої об`єкт набуває нових якісних характеристик (зміна кількості приміщень, створення нових, втручання в несучі конструкції).

Згідно вказаної норми закону правила про самочинне будівництво і його наслідки поширюються на всі випадки будівництва (реконструкції) всіх типів будівель, споруд та іншого нерухомого майна.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що не підлягають поділу (виділу) об`єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об`єкти нерухомого майна.

Отже, за змістом статей 357, 376 ЦК України власник може самостійно здійснювати такі переобладнання об`єкта нерухомого майна, які не підпадають під ознаки реконструкції або перебудови, не суперечать закону, не порушують прав та охоронюваних інтересів інших осіб.

Висновок про те, що самочинно збудоване нерухоме майно не є об`єктом права власності, а тому не може бути предметом поділу зробив Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду у постановах від 06 березня 2019 року у справі № 361/4685/17, від 15 квітня 2020 року у справі № 307/3957/14-ц, від 03 червня 2020 року у справі № 722/1882/16-ц, від 16 березня 2021 року у справі № 562/542/19, від 15 листопада 2021 року у справі № 279/790/18, від 17 листопада 2021 року у справі № 182/4522/19, від 16 лютого 2022 року у справі № 495/6053/19, від 09 березня 2023 року у справі № 127/28862/21 та ін.

Послідовна і судова практика Великої Палати Верховного Суду стосовно висновку про те, що особа не набуває права власності на самочинне будівництво (постанови від 23 червня 2020 року у справі № 680/214/16 (провадження № 14-445цс16) та від 14 вересня 2021 року у справі №359/5719/17 (провадження № № 14-8цс21).

Так, предметом розгляду даної справи є виділ в натурі в окремий об`єкт нерухомого майна 2/5 частин спільної часткової власності, що складає одиницю.

Встановлено, що з 2017 року по 2023 рік позивачем ОСОБА_1 були проведені реконструкції та відповідні добудови (створені нові об`єкти) 2/5 нерухомого майна, яке їй належить на праві власності та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , з метою монтажу технічного переобладнання для провадження господарської діяльності.

В матеріалах справи наявна копія Договору купівлі-продажу частки нежитлового приміщення від 24.11.2017 року відповідно до якого ОСОБА_1 прийняла у власність від ТОВ «Укрнафтогазресурс» нежитлову будівлю, а саме склад літ. Б, площею 577,2 кв.м., що складає 2/5 частки у праві власності від загальної площі, що складається з нежитлової будівлі (пилорами) літ. 1-А площею 338,1 кв.м., нежитлової будівлі (фундаменту для сумішно-бетонного вузлу) літ. В, площею 424,8 кв.м., нежитлової будівлі складу літ Б площею 577,2 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 1340,1 кв.м., майно розташовано на земельній діялнці площею 4,9761 кв.м. (а.с. 17-19).

Технічний паспорт нежитлового приміщення, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 станом на дату укладання договору купівлі-продажу 24.11.2017 року матеріали справи не містять.

На підставі Договору оренди земельної ділянки №1 від 13.03.2019 року ОСОБА_1 передана в оренду земельна ділянка загальною площею 12660 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 21-24).

Відповідно до Технічного паспорту комплексу будівель та споруд виробничого призначення за адресою: АДРЕСА_1 характеристика виробничої будівлі з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами за даною адресою складається: з адміністративно-побутового корпусу літ. Е площею 191,6 кв.м, гаражу -склад літ. Ж площею 731 кв.м., складу літера Є площею 873,5 кв.м., складу літера Б площею 627,3 кв.м, вагової літера 3 площею 188,3 кв.м. (з вбиральнею хвірткою, воротами, огорожею, автовагами, вимощення (рік спорудження 1974 р.) (а.с. 63-75).

Відповідно до позовних вимог позивач просить:

- припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 в розмірі 2/5 частин нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1 , яка складається з: адміністративно-побутовий корпус літ. Е площею 191,6 кв.м та гараж-склад літ. Ж площею станом на 14.06.2023 - 731 кв.м. кв.м, складу літера Є площею 873,5 кв.м., складу літера Б площею 627,3 кв.м, вагової літ. З площею 188,3 кв.м.(з вбиральнею хвірткою, воротами, огорожею, автовагами в межах земельної ділянки загальною площею 1,2660 га за кадастровим номером 6323383001:01:002:0093);

- виділити ОСОБА_1 в окремий об`єкт нерухомого майна, що складає одиницю у складі наступних нежитлових приміщень, які розташовані за адресою АДРЕСА_1 , яка складається з адміністративно-побутового корпусу літ. Е площею 191,6 кв.м, гаражу -склад літ. Ж площею 731 кв.м., складу літера Є площею 873,5 кв.м., складу літера Б площею 627,3 кв.м, вагової літера 3 площею 188,3 кв.м. (з вбиральнею хвірткою, воротами, огорожею, автовагами в межах земельної ділянки загальною площею 1,2660 га за кадастровим номером 6323383001:01:002:0093).

Станом на 2023 рік за даними Інформаційної довідки Вих. №1196 від 28.06.2023 року виданої ФОП ОСОБА_2 за результатами проведення ним технічної інвентаризації від 14.06.2023 р та складено коротку технічну характеристику комплексу будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 ; літ. Б склад загальна площа 564,3 кв.м.; літ. Е адміністративно-побутовий корпус загальною площею 147,3 кв.м.; літ. Є склад 793,8 кв.м.; літ Ж гараж-склад загальною площею 628,4 кв.м.; літ З вагова загальною площею 156,7 кв.м.; П вбиральня; №1 хвіртка; №2 ворота; №3 ворота; №4 ворота; №5 огорожа; №6 автоваги; 1 вимошення, всього 2290,5 кв. м. (а.с. 34).

Порівняльний аналіз характеристик нежитлового приміщення за договором купівлі-продажу від 24.11.2017 року, Інформаційної довідки від 28.06.2023 року про проведення технічної інвентаризації 14.06.2023 року, Технічного паспорту від 28.06.2023 року свідчить, що загальна площа 2/5 частин нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1 , збільшилась з 577,2 кв.м. кв.м. до 2290,5 кв.м, отже наявні значні відмінності у визначенні загальної площі нежитлових будівель за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 2023 рік в порівнянні з 2017 роком, що свідчить про самочинне будівництва за даною адресою (сторення нових об`єктів нерухомого майно).

При цьому склад літ. Б який на момент укладання ОСОБА_1 договору купівлі-продажу від 24.11.2017 року мав площу 577,2 кв, відповідно до технічного паспорту має площу 627,3 кв.м., отже також наявні відмінності у визначенні загальної площі складу літ. Б, що також свідчить про самочинне будівництво (самочинну реконструкцію).

Тобто позивач ОСОБА_1 ставить питання не тільки про поділ нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , яке за нею зареєстроване на праві власності, а ставить питання про поділ вже реконструйованого та збудованого нового нерухомого майна, яке не зареєстроване за нею на праві власності та втратило тотожність з об`єктом на яке позивач має право власності.

Згідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.

Відповідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуюче вищевикладене, суд не вбачає підстав для задоволення даного позову, оскільки враховує встановлені та не заперечені позивачем обставини про реконструкцію (перепланування, добудову) нею спірних приміщень, висновки Верховного Суду про те, що не підлягають поділу об`єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об`єкти нерухомого майна, до набуття на них права власності відповідно до вимог ст. 328 ЦК України, яке набувається на підставах, не заборонених законом.

Висновки за результатами розгляду справи

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦК України.

Оскільки позивач в судовому порядку шляхом виділу частки нерухомого майна має на меті узаконити проведені після укладення правочину добудови/реконструкції, на які право власності не оформлено, за встановлених обставин, суд приходить до висновку про відмову в задоволені позову.

Згідно з пунктом 3 частини четвертої статті 265 ЦПК України у мотивувальній частині рішення зазначаються мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (частини перша, друга та п`ята статті 263 ЦПК України).

Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень зазначила, що «якість судового рішення залежить головним чином від якості його вмотивування. Виклад підстав прийняття рішення не лише полегшує розуміння та сприяє визнанню сторонами суті рішення, але, насамперед, є гарантією проти свавілля. По-перше, це зобов`язує суддю дати відповідь на аргументи сторін та вказати на доводи, що лежать в основі рішення й забезпечують його правосудність; по-друге, це дає можливість суспільству зрозуміти, яким чином функціонує судова система» (пункти 34-35).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Розподіл судових витрат

Згідно з вимогами ч.ч.1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача.

Враховуючи, що суд відмовляє в задоволенні позову, за таких обставин судові витрати по справі покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 15, 16, 319, 321, 328, 355, 356, 358, 364 ст.ст. 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 279, 280, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «Укрнафтогазресурс», з третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Наталинською сільською радою Харківської області про виділення в окреме об`єкт нерухомого майна 2/5 частин спільної часткової власності, що складає одиницю - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення в Харківський апеляційний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 03.09.2024 року.

Суддя