Постанова

від 03.09.2024 по справі 547/1053/23

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 547/1053/23 Номер провадження 22-ц/814/3196/24Головуючий у 1-й інстанції Харченко В. Ф. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Пилипчук Л.І.,

судді Дряниця Ю.В., Чумак О.В.,

секретар Чемерис А.К.,

з участю позивачки ОСОБА_1 , її представника адвоката Головко І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Семенівського районного суду Полтавської області від 06 червня 2024 року, постановлене суддею Харченко В.Ф. (повний текст складено 10 червня 2024 року),

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: приватний нотаріус Полтавського районного нотаріального округу Полтавської області Рой Тетяна Володимирівна, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

в с т а н о в и в:

31.10.2023 ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

В обґрунтування підстав позову зазначає, що із червня 2007 року перебувала у фактичних шлюбних відносинах із ОСОБА_3 , шлюб з яким було зареєстровано виконавчим комітетом Рашівської сільської ради Гадяцького району Полтавської області, актовий запис №2 від 23.05.2008. Після реєстрації шлюбу вони переїхали за її постійним місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Із 2016 року ОСОБА_3 почав вести бродячий спосіб життя, а у жовтні 2017 року самостійно залишив місце проживання за вказаною адресою. Більше вона його не бачила, час від часу дізнавалася, що його зустрічали на ЖД вокзалах та в інших населених пунктах.

27.06.2018 позивачка змінила місце проживання та переїхала за адресою: АДРЕСА_2 , де на даний час зареєстрована та проживає.

У травні 2023 року вона отримала засобами поштового зв`язку ухвалу Октябрського районного суду м.Полтави від 27.04.2023 у справі №554/1827/23, зі змісту якої їй стало відомо, що її чоловік ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також, що після його смерті, за заявою ОСОБА_2 , приватним нотаріусом Рой Т.В. заведена спадкова справа за №57/2022, у межах якої ОСОБА_2 було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, оскільки спадкодавець на день смерті був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та перебував у шлюбі з 23.05.2008 із ОСОБА_1 .

Після цього, вона, ОСОБА_1 , звернулася до приватного нотаріуса Рой Т.В. із заявою про прийняття спадщини, але постановою від 19.10.2023 за №531/02-31 їй було відмовлено у вчиненні нотаріальних дій з підстав пропуску строку прийняття спадщини та не подання документів щодо прийняття спадщини шляхом проживання зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини.

Вважає, що строк прийняття спадщини пропущений нею з поважних причин, оскільки вона не знала про смерть чоловіка, а тому просить визначити їй додатковий строк у один місяць для подання заяви про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішенням Семенівського районного суду Полтавської області від 06.06.2024 у задоволенні позову про визначення ОСОБА_1 додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 - відмовлено.

Витрати зі сплати судового збору покладено на позивачку ОСОБА_1 .

Рішення районного суду вмотивовано тим, що позивачем не наведено об`єктивних, непереборних, істотних труднощів, унаслідок чого вона була позбавлена можливості протягом 6 місяців після смерті спадкодавця (20.11.2021) звернутись до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.

Позивачка із рішенням районного суду не погодилася та оскаржила його в апеляційному порядку. Посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

Із підстав, попередньо викладених у позовній заяві, доводить, що з поважних причин пропустила строк на прийняття спадщини. Наведене було підтверджено показаннями свідків, допитаних судом першої інстанції. Зокрема, свідок ОСОБА_4 суду пояснив, що у с.Паніванівка, де проживав ОСОБА_3 , знали, що він був одружений та вів бродячий спосіб життя.

Наполягає на тому, що державні органи влади не повідомили її про смерть чоловіка, який помер на ЖД вокзалі та мав при собі паспорт громадянина України; тоді як, відповідачка ОСОБА_2 приховала від неї факт його смерті задля одноособового отримання спадщини.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 26.07.2024 відкрито апеляційне провадження; у справі закінчено підготовчі дії та призначено її до судового розгляду, про що постановлена ухвала апеляційного суду від 30.07.2024.

20.08.2024 до Полтавського апеляційного суду надійшов відзив відповідача на апеляційну скаргу, яку просить залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, як законне та обґрунтоване.

Посилаючись на сталу позицію Верховного Суду, зокрема, сформовану у справі№638/16540/20 від 16.08.2023, доводить, що необізнаність про смерть спадкодавця не є поважною причиною для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Зазначає, що в суді першої інстанції позивачка не змогла пояснити чому не цікавилася, де знаходиться її чоловік і чи живий він після 2017 року. Нею не вживалися заходи для з`ясування обставин про життя і місце проживання спадкодавця після 2017 року і до її виклику до суду у листопаді 2023 року. Отже, за відсутності доказів на підтвердження поважності пропуску строку для прийняття спадщини упродовж шестимісячного терміну з моменту відкриття спадщини, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

У суді апеляційної інстанції позивач та її представник доводи апеляційної скарги підтримали, наполягаючи на її задоволенні.

Інші учасники судового процесу в судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомленими про день та час розгляду справи, що з огляду на положення ч.2 ст.372 ЦПК України, не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності.

Заслухавши доповідь судді, пояснення позивачки та її представника, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що 23.05.2008 виконавчим комітетом Рашівської сільської ради Гадяцького району Полтавської області зареєстровано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , актовий запис №2, свідоцтво про одруження серії НОМЕР_1 ./а.с.8/

ОСОБА_1 із 27.06.2018 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ./а.с.5/

ОСОБА_3 із 15.08.2008 був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 , та мав склад сім`ї: дружина - ОСОБА_1 , про що виконавчим комітетом Новосанжарської селищної ради 12.01.2024 видано довідку №15.4-41/12./а.с.77/

20.11.2021 ОСОБА_3 помер; місце смерті: Полтавська область, Миргородський район, селище міського типу Ромодан; актовий запис №334, свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 ./а.с.9/

За змістом довідки голови Семенівської селищної ради від 22.11.2021 №8609, ОСОБА_3 проживав один без реєстрації у АДРЕСА_3 . Родичів та спадкоємців першої черги не має. Поховання буде проведено за рахунок виконкому Семенівської селищної ради Кременчуцького району Полтавської області./а.с.38/

30.05.2022 приватним нотаріусом Полтавського району нотаріального округу Полтавської області Рой Т.В. заведено спадкову справу №57/2022 щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

Із матеріалів спадкової справи №57/2022 убачається, що 20.05.2022 ОСОБА_2 звернулася до приватного нотаріуса Рой Т.В. із заявою, у якій повідомила, що на день смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 залишилося спадкове майно, яке вона приймає за заповітом, посвідченим виконавчим комітетом Семенівської селищної ради Семенівського району Полтавської області 25.08.2020 за №4-56./а.с.29,30/

Постановою приватного нотаріуса Полтавського району нотаріального округу Полтавської області Рой Т.В. від 07.02.2023 №67/02-31, відмовлено ОСОБА_2 у вчиненні нотаріальної дії у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку, кадастровий номер 5324581200:00:001:1100, площею 5,0903 га, що знаходиться на території Веселоподільської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області; стара адреса: Веселоподільська сільська рада, Семенівський район, Полтавська область, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, в зв`язку з тим, що в матеріалах спадкової справи відсутні документи щодо встановлення місця відкриття спадщини та кола спадкоємців./а.с.29/

Ухвалою Октябрського районного суду м.Полтави від 27.04.2023 (справа №554/1827/23) до участі у справі за позовом ОСОБА_2 до приватного нотаріуса Полтавського районного нотаріального округу Полтавської області Рой Тетяни Володимирівни про визнання незаконною та скасування постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії, залучено третіх осіб: Семенівську селищну раду Кременчуцького району Полтавської області; ОСОБА_1 ./а.с.10/

Постановою приватного нотаріуса Полтавського району нотаріального округу Полтавської області Рой Т.В. від 19.10.2023 №531/02-31 відмовлено ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, у зв`язку із тим, що пропущений строк для прийняття спадщини та не подано документів щодо прийняття спадщини шляхом проживання зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини.

Така постанова нотаріуса вмотивована тим, що згідно довідки Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області від 29.09.2022 №508 спадкодавець зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем реєстрації не проживає.

У зв`язку із тим, що не подано документи, які підтверджують, що ОСОБА_1 на час відкриття спадщини проживала постійно за однією адресою із чоловіком ОСОБА_3 , та не подала заяву про прийняття спадщини в установлений строк, вважається такою, що не прийняла спадщину, тому видати свідоцтво про право на спадщину немає підстав./а.с.14/

Рішенням Октябрського районного суду м.Полтави від 21.11.2023 (справа №554/1827/23) у задоволенні позову ОСОБА_2 до приватного нотаріуса Полтавського районного нотаріального округу Полтавської області Рой Тетяни Володимирівни про визнання незаконною та скасування постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії - відмовлено./а.с.79-81/

Судом першої інстанції допитано в якості свідків ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_4 /а.с.90-93, 102, 127/

Позивачка ОСОБА_1 , будучи допитаною в якості свідка, суду показала, що після одруження із ОСОБА_3 переїхала жити у с.Мала Перещепино. Починаючи із 2016 року він почав уходити із дому, кілька разів з цього приводу вона зверталася до поліції. Тоді його знаходили, у тому числі, на вокзалах, та повертали додому. Він міг залишити дім на кілька тижнів і в той час їх спільні знайомі зустрічали його на вокзалах у Полтаві, Кременчуці, Ромодані, в електричках. Хто така ОСОБА_2 і яке вона має відношення до спадкодавця їй не відомо, як і те, де він похований. Повідомляє, що втратила інтерес до особи свого чоловіка, оскільки він почав вести бродяжницький спосіб життя, а заяву про вступ у спадщини не подавала, тому, що дізналася про його смерть лише у 2023 році через виклик до суду.

Свідок ОСОБА_6 суду показав, що працював разом із сином позивачки, зі слів якого йому відомо, що мати останнього проживала зі співмешканцем ОСОБА_3 . У 2018 році свідок переїхав жити із с.Мала Перещепина у с.Руденівка, а у 2023 році дізнався про смерть ОСОБА_3 .

Свідок ОСОБА_7 суду показала, що до 2018 року ОСОБА_3 жив разом із ОСОБА_1 , а із 2016 року почав "курсувати" поїздами і електричками. Разів 10 на рік вона бачила його у поїзді, востаннє у 2020 році на автостанції м.Полтави. Він казав, що йому подобається такий спосіб життя, додому не поїде. Не охайним чи не доглянутим він ніколи не виглядав. Із телефонного дзвінка у 2023 році свідок дізналася про його смерть.

Свідок ОСОБА_8 суду показала, що є матір`ю ОСОБА_2 . Позивачку вона ніколи не бачила, а ОСОБА_3 жив у АДРЕСА_4 , де ІНФОРМАЦІЯ_4 померла його мати, тоді в будинок переїхала тітка. Також свідок підтвердила, що ОСОБА_3 вів кочовий спосіб життя та просив влаштувати його у будинок людей похилого віку. Вона платила за його харчування. Про смерть ОСОБА_3 вона дізналася у телефонній розмові, свідку також відомо,що він помер у Ромодані, а похований у с.Паніванівка.

Свідок ОСОБА_4 суду показала, що працювала землевпорядником Паніванівської сільської ради. Позивачку вона не знає, а відповідачка жила і навчалася у с.Паніванівці. За 2-3 роки до смерті ОСОБА_3 повернувся проживати у будинок матері у с.Паніванівка. Влітку він часто ночував у будинку, а зимою жив на вокзалах. Його поховання здійснила ОСОБА_8 Селом ходили чутки, що він був одружений. Його добре знали у селі і у поїздах.

Відмовляючи у задоволенні позову, районний суд виходив із того, що сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Тобто, подружжя, щонайменше, повинно цікавитися одне одним, а особливо коли один із них часто зникає з дому. Посилання позивачки на те, що тільки у травні 2023 року, отримавши від суду процесуальні документи, вона дізналася про смерть чоловіка, районний суд відхилив, указавши, що таку інформацію позивачка використовує, як формальну підставу початку її поінформованості про смерть спадкодавця, про яку вона знала раніше.

За встановлених фактичних обставин, суд дійшов висновку, що позивачем не наведено об`єктивних, непереборних, істотних труднощів, унаслідок чого вона була позбавлена можливості протягом 6 місяців після смерті спадкодавця (20.11.2021) звернутись до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.

Апеляційний суд погоджується із висновками районного суду. Доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують, зводяться до незгоди з рішенням суду, переоцінки доказів та довільного тлумачення норм права на власну користь.

За загальними приписами про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до частини першої статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Отже, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Згідно з частиною третьою статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк на прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини.

Відповідно до цієї норми поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Отже, звернувшись до суду з позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, позивач зобов`язаний повідомити суду поважні причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами, які перешкодили йому звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини у встановлений законом строк, а також надати докази на підтвердження своїх доводів та вимог.

Частина третя статті 1272 ЦК України може застосовуватись, якщо: у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; ці обставини визнані судом поважними.

Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 30.01.2020 №487/2375/18, від 17.02.2020 №357/732/19, від 27.02.2020 у справі №419/3788/17, від 21.05.2020 у справі №404/251/17, поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

Наведений перелік не є вичерпним та дозволяє застосування до спірних правовідносин аксіоми цивільного судочинства: «Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae aequitatisque quam stricti iuris rationem», яка означає «У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права».

Із урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Проте, суд не може визнати поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім`єю), невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови.

Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

Такі висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 14.09.2016 у справі №6-1215цс16 та у постановах Верховного Суду від 18.01.2018 №198/476/16-ц, від 12.02.2018 №712/656/15-ц, від 06.06.2018 №592/9058/17-ц, від 11.07.2018 №381/4482/16-ц, від 20.09.2023 №638/16540/20.

У постанові Верховного Суду від 11.11.2020 у справі №750/262/20 сформовано висновок, що неспілкування позивача зі спадкодавцем внаслідок неприязних відносини між ними, а також необізнаність спадкоємця про факт смерті не є об`єктивними та непереборними труднощами, із якими закон пов`язує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини, а саме по собі незнання про смерть спадкодавця без установлення інших об`єктивних, непереборних, істотних труднощів на вчинення дій щодо прийняття спадщини не свідчить про поважність пропуску зазначеного строку.

Таким чином, необізнаність про смерть спадкодавця не є поважною причиною для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом України у постанові від 04.11.2015 у справі №6-1486цс15, а також у постановах Верховного Суду від 30.01.2020 у справі №487/2375/18, від 03.03.2021 у справі №145/148/20, від 21.04.2022 у справі №296/12109/18.

Ураховуючи викладене, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що необізнаність позивача про смерть спадкодавця не є поважними причинами пропуску строку подання заяви про прийняття спадщини в розумінні закону.

Посилання позивачки на те, що державні органи влади не повідомили її про смерть чоловіка, колегія суддів відхиляє, як і посилання на те, що ОСОБА_2 приховала від неї факт його смерті задля одноособового отримання спадщини.

Такі твердження не ґрунтуються на доказах та не належать до об`єктивних, непереборних, істотних труднощів на вчинення дій щодо прийняття спадщини позивачем, оскільки, знову ж таки, зводяться до її необізнаності про смерть спадкодавця, що незалежно від характеру взаємовідносин сторін, не є поважною причиною для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Інші доводи апеляційної скарги, які є подібними доводам позовної заяви, не спростовують правильних висновків суду першої інстанції та значною мірою зводяться до переоцінки доказів, зокрема показів свідка ОСОБА_4 , оскільки існування в селі чуток, що у спадкодавця була дружина є її припущеннями, і незалежно від способу життя, саме дружина та чоловік відповідальні один перед одним (ч.3 ст.55 СК України). Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення районного суду без змін.

Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381- 384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Семенівського районного суду Полтавської області від 06 червня 2024 року- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 04.09.2024.

Головуючий суддя Л.І. Пилипчук

Судді Ю.В. Дряниця

О.В. Чумак