Постанова

від 03.09.2024 по справі 916/2260/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/2260/24Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Богацької Н.С., Савицького Я.Ф.

секретар судового засідання: Кратковський Р.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Керівника Подільської окружної прокуратури

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 23.05.2024 про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову

у справі №916/2260/24

за позовом керівника Подільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі:

1)Подільської міської ради Подільського району Одеської області;

2)Департаменту житлово-комунального господарства, архітектури та земельних відносин Подільської міської ради Подільського району Одеської області;

до відповідачів:

1)Товариства з обмеженою відповідальністю ,,ТАТ ОЙЛ;

2)Комунального некомерційного підприємства ,,Муніципальна обслуговуюча компанія ,,Чиста громада Подільської міської ради Подільського району Одеської області;

про визнання недійсними додаткових угод та повернення безпідставно сплачених коштів у розмірі 358 483, 20 грн,-

головуючий суддя Петренко Н.Д.

місце прийняття ухвали: Господарський суд Одеської області

Сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

В судовому засіданні 03.09.2024 згідно ст.233 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В:

У травні 2024 року Керівник Подільської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Подільської міської ради Подільського району Одеської області (позивач1) та Департаменту житлово-комунального господарства, архітектури та земельних відносин Подільської міської ради Подільського району Одеської області (позивач 2) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАТ ОЙЛ» (відповідач 1) та Комунального некомерційного підприємства «Муніципальна обслуговуюча компанія «Чиста громада» Подільської міської ради Подільського району Одеської області (відповідач 2), в якій просив суд:

1)визнати недійсною додаткову угоду № 2 від 25.08.2023 до договору № ХБТ-03/03/23 від 10.03.2023, укладеного між КНМ ,,МОК ,,Чиста громада та ТОВ ,,ТАТ ОЙЛ;

2) визнати недійсної додаткову угоду № 3 від 25.10.2023 до договору № ХБТ-03/03/23 від 10.03.2023, укладеного між КНМ ,,МОК ,,Чиста громада та ТОВ ,,ТАТ ОЙЛ;

3)стягнути з ТОВ ,,ТАТ ОЙЛ безпідставно надмірно сплачені бюджетні кошти у сумі 358 483,20 грн.

Разом з позовною заявою 22.05.2024 Керівником Подільської окружної прокуратури було подано до господарського суду заяву про забезпечення позову в порядку ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАТ ОЙЛ» у розмірі 358 483,20 грн, які знаходяться в банківських установах на всіх рахунках цього відповідача, інформація про які буде виявлена у процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову, а також накласти арешт на нерухоме майно, яке належить або буде належати Товариству з обмеженою відповідальністю «ТАТ ОЙЛ» у майбутньому з метою його подальшої реалізації для погашення заборгованості.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову Керівник Подільської окружної прокуратури зазначає, що з урахуванням специфіки предмету закупівлі та правовідносин, що виникли між сторонами, процедура повернення коштів в майбутньому, сплачених за договором, без вжиття заходів забезпечення позову, буде неможлива та неефективна.

Прокурор вказує, що аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить про те, що станом на дату подання позову у провадженні господарських судів перебувають справи з аналогічними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАТ ОЙЛ».

Більш того, відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно у відповідача ТОВ «ТАТ ОЙЛ» відсутнє належним чином зареєстроване нерухоме майно, яке можна було б реалізувати з метою погашення заборгованості.

Таким чином, на думку прокурора, очікування на те, що у випадку задоволення позовних вимог, товариство буде належним чином виконувати рішення суду, є марним.

Ураховуючи характер спірних правовідносин, прокурор вважає, що не здійснення забезпечення позову шляхом накладення арешту на банківські рахунки товариства та нерухоме майно, може істотно ускладнити чи унеможливити подальше виконання рішення суду.

Водночас, з урахуванням специфіки предмета закупівлі та правовідносин, що виникли між сторонами, повернення коштів, сплачених за цим договором, без вжиття заходів забезпечення позову буде неможливим.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.05.2024 у справі №916/2260/24 (суддя Петренко Н.Д.) у задоволенні заяви керівника Подільської окружної прокуратури про забезпечення позову (вх. № 2-855/24 від 22.05.2024) у справі № 916/2260/24 відмовлено.

В оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції зазначив, що прокурором не наведено фактичних обставин (та не підтверджено їх доказами), які б свідчили про реальну ймовірність ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, у разі задоволення позову та обставин, які б підтверджували, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову ускладнить чи унеможливить ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, а відтак вимоги прокурора про вжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на нерухоме майно та на грошові кошти задоволенню не підлягають.

Не погоджуючись з ухвалою місцевого господарського суду керівник Подільської окружної прокуратури звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Одеської області від 23.05.2024 по справі №916/2260/24 скасувати та ухвалити нове рішення про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАТ ОЙЛ» в розмірі 358 483,2 грн, які знаходяться в банківських установах на всіх рахунках цього відповідача, інформація про які буде виявлена в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову та нерухоме майно, яке належить або буде належати вказаному товариству.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник посилається на правові позиції, викладені у постанові Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, від 22.07.2021 у справі №916/585/18(916/1051/20), відповідно до яких умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є припущення, що майно (у тому числі грошові суми), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Скаржник зазначає, що предметом спору у цій справі є вимога про стягнення з ТОВ «ТАТ ОЙЛ» коштів у сумі 358 483 грн 20 коп за наслідком визнання недійсними додаткових угод № 2 від 25.08.2023 та № 3 від 25.10.2023.

Оскільки виконання в майбутньому судового рішення у справі за позовом про стягнення 358 483,20 грн. у разі задоволення позовних вимог безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме ТОВ «ТАТ ОЙЛ» необхідну суму грошових коштів, то застосування обраного прокурором заходу забезпечення позову безпосередньо пов`язане із предметом позову.

Скаржник зазначає, що накладення арешту на кошти та нерухоме майно у межах спірної суми забезпечить збалансованість інтересів сторін, оскільки надасть можливість виконати рішення у разі задоволення позову та не призведе до втручання у господарську діяльність відповідача, а лише запровадить тимчасові обмеження щодо користування цими коштами відповідачем задля запобігання перешкод у виконанні рішення суду у разі задоволення позову.

Також, скаржником в апеляційній скарзі зазначається, що у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22 суд звернув увагу на те, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін..

Також, скаржником в апеляційній скарзі зазначається про те, що оскільки в силу положень статті 192 ЦК України гроші є платіжним засобом, то відповідач може в будь-який момент розраховуватись коштами і доведення позивачем доказами такого його права і, відповідно, можливість не вимагається.

Зазначене судом першої інстанції до уваги прийнято не було, у зв`язку з чим скаржник вважає, що зазначена ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 916/2260/24 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Колоколов С.І., судді: Діброва Г.І., Савицький Я.Ф., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.06.2024.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.06.2024 витребувано у Господарського суду Одеської області матеріали оскарження ухвали від 23.05.2024 про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову у справі №916/2260/24. Відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою керівника Подільської окружної прокуратури на ухвалу Господарського суду Одеської області від 23.05.2024 про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову у справі №916/2260/24 до надходження матеріалів оскарження з Господарського суду Одеської області.

21.06.2024 матеріали оскарження ухвали №916/2260/24 отримані Південно-західним апеляційним господарським судом.

Разом з тим, суддя зі складу колегії суддів, яка не є суддею-доповідачем Діброва Г.І. 24.06.2024 по 28.06.2024 та з 01.07.2024 по 26.07.2024 відповідно до наказів голови Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.06.2024 №147-в та 149-в перебуває у відпустці.

У зв`язку з вищевикладеним 24.06.2024 за розпорядженням керівника апарату суду №154 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №916/2260/24.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.06.2024 для розгляду апеляційної скарги у справі №916/2260/24 сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Колоколова С.І., суддів Богацької Н.С., Савицького Я.Ф.

12.07.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАТ ОЙЛ» надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого відповідач-1 просив апеляційну скаргу керівника Подільської окружної прокуратури залишити без задоволення, а ухвалу суду від 23.05.2024 без змін.

Відповідач-1 вказує, що прокурором не надано будь-яких належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявності нерухомого майна та вчинення ТОВ «ТАТ ОЙЛ» дій, спрямованих на відчуження нерухомого майна безпосередньо до подачі прокурором позову та заяви про забезпечення позову. Також матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про вчинення ТОВ «ТАТ ОЙЛ» дій, що спрямовані на перешкоджання в подальшому виконанню рішення.

ТОВ «ТАТ ОЙЛ» вказує, що саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без надання відповідних доказів не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Разом з тим, відповідач-1 вказує, що матеріали справи не містять жодних доказів несумлінних дій ТОВ «ТАТ ОЙЛ», спрямованих на витрачання грошових коштів.

Інші учасники справи своїм правом згідно з частиною першою статті 263 Господарського процесуального кодексу України не скористалися, відзиву на апеляційну скаргу не надали, що в силу частини третьої статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Згідно зі ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно з п. 14 ч. 1 ст. 255 Господарського процесуального кодексу України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, а саме, про забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Господарським судом Одеської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та не оспорено учасниками справи наступні обставини.

У травні 2024 року Керівник Подільської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Подільської міської ради Подільського району Одеської області (позивач1) та Департаменту житлово-комунального господарства, архітектури та земельних відносин Подільської міської ради Подільського району Одеської області (позивач 2) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАТ ОЙЛ» (відповідач 1) та Комунального некомерційного підприємства «Муніципальна обслуговуюча компанія «Чиста громада» Подільської міської ради Подільського району Одеської області (відповідач 2), в якій просив суд:

1)визнати недійсною додаткову угоду № 2 від 25.08.2023 до договору № ХБТ-03/03/23 від 10.03.2023, укладеного між КНМ ,,МОК ,,Чиста громада та ТОВ ,,ТАТ ОЙЛ;

2) визнати недійсної додаткову угоду № 3 від 25.10.2023 до договору № ХБТ-03/03/23 від 10.03.2023, укладеного між КНМ ,,МОК ,,Чиста громада та ТОВ ,,ТАТ ОЙЛ;

3)стягнути з ТОВ ,,ТАТ ОЙЛ безпідставно надмірно сплачені бюджетні кошти у сумі 358 483,20 грн.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що спірну закупівлю за процедурою відкритих торгів з особливостями проведено на підставі п. 10 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою КМУ № 1178 від 12.10.2022.

Проте прокурор зауважує, що при укладанні додаткових угод № 2 та № 3 сторонами не дотримано вимоги ч. 2 п. 19 Особливостей, безпідставно змінено істотні умови договору № ХБТ-03/03/23 від 10.03.2023, кожного разу при укладанні додаткових угод належним чином не обґрунтовано та документально не підтверджено коливання ціни бензину А-95 та дизельного палива на ринку після укладення договору та попередньої угоди. Прокурор підкреслює відсутність правових підстав для зміни ціни одиниці товарів за договорами у відповідності до укладених додаткових угод.

Вказані обставини, за словами прокурора, призвели до надмірного витрачання коштів з бюджету, відтак грошові кошти у розмірі 358 483,2 грн є такими, що були безпідставно одержані відповідачем1, підстава їх набуття відпала, а тому відповідач зобов`язаний їх повернути позивачу1.

Позов пред`явлено на підставі ст.ст. 13, 19, 131-1, 140, 142 Конституції України, ст.ст. 2, 7, 22, 26, 47 БК України, ст.ст. 203, 215, 216, 626, 632, 652, 655, 670, 712, 1212 ЦК України, ст.ст. 42, 208 ГК України, Закону України «Про публічні закупівлі», Закону України «Про прокуратуру», Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Разом з позовною заявою 22.05.2024 Керівником Подільської окружної прокуратури було подано до господарського суду заяву про забезпечення позову в порядку ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАТ ОЙЛ» у розмірі 358 483,20 грн, які знаходяться в банківських установах на всіх рахунках цього відповідача, інформація про які буде виявлена у процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову, а також накласти арешт на нерухоме майно, яке належить або буде належати Товариству з обмеженою відповідальністю «ТАТ ОЙЛ» у майбутньому з метою його подальшої реалізації для погашення заборгованості.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову Керівник Подільської окружної прокуратури зазначає, що з урахуванням специфіки предмету закупівлі та правовідносин, що виникли між сторонами, процедура повернення коштів в майбутньому, сплачених за договором, без вжиття заходів забезпечення позову, буде неможлива та неефективна.

Прокурор вказує, що аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить про те, що станом на дату подання позову у провадженні господарських судів перебувають справи з аналогічними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАТ ОЙЛ».

Більш того, відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно у відповідача ТОВ «ТАТ ОЙЛ» відсутнє належним чином зареєстроване нерухоме майно, яке можна було б реалізувати з метою погашення заборгованості.

Таким чином, на думку прокурора, очікування на те, що у випадку задоволення позовних вимог, товариство буде належним чином виконувати рішення суду, є марним.

Ураховуючи характер спірних правовідносин, прокурор вважає, що не здійснення забезпечення позову шляхом накладення арешту на банківські рахунки товариства та нерухоме майно, може істотно ускладнити чи унеможливити подальше виконання рішення суду.

Водночас, з урахуванням специфіки предмета закупівлі та правовідносин, що виникли між сторонами, повернення коштів, сплачених за цим договором, без вжиття заходів забезпечення позову буде неможливим.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.05.2024 у справі №916/2260/24 (суддя Петренко Н.Д.) у задоволенні заяви керівника Подільської окружної прокуратури про забезпечення позову (вх. № 2-855/24 від 22.05.2024) у справі № 916/2260/24 відмовлено.

Як зазначалось раніше, в оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції зазначив, що прокурором не наведено фактичних обставин (та не підтверджено їх доказами), які б свідчили про реальну ймовірність ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, у разі задоволення позову та обставин, які б підтверджували, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову ускладнить чи унеможливить ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, а відтак вимоги прокурора про вжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на нерухоме майно та на грошові кошти задоволенню не підлягають.

Перевіривши дотримання судом норм процесуального законодавства, в контексті встановлених обставин, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Статтею 136 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

В силу приписів ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов`язку вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;

7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому судових рішень і задоволених вимог позивача

Водночас забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Аналогічні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Крім того, заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Колегія суддів зазначає, що обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову.

Вирішуючи питання про забезпечення позову господарський суд зобов`язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.07.2021 у справі № 914/2072/20.

Слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

Водночас, для встановлення наявність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову та вжиття відповідних заходів має значення правильне визначення предмета спору.

Разом з цим, при дослідженні наявності або відсутності підстав для забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).

Суд зазначає, що виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод.

Господарський суд повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого рішення.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, а також у постанові Верховного Суду від 22.07.2021 у справі №916/585/18 (916/1051/20), умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є припущення, що майно (у тому числі грошові суми), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Так, колегія суддів зазначає, що предметом позову у даній справі є, зокрема, майнова вимога про стягнення з ТОВ ,,ТАТ ОЙЛ на користь позивача до місцевого бюджету надмірно сплачені кошти у розмірі 358 483,20 грн.

Колегія суддів вважає, що оскільки виконання в майбутньому судового рішення у справі за позовом про стягнення 358 483,20 у разі задоволення позовних вимог безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме ТОВ ,,ТАТ ОЙЛ необхідну суму грошових коштів, то застосування обраного прокурором заходу забезпечення позову безпосередньо пов`язане із предметом позову.

Адекватність такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на грошові кошти відповідача у межах ціни позову полягає у тому, що такі дії забезпечать реальне виконання судового рішення у разі задоволення позову.

Колегія суддів на відміну від суду першої інстанції вважає, що вжиття заходів забезпечення позову у даній справі заявлені прокурором цілком відповідають вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

Колегія суддів не погоджується з позицією суду першої інстанції, що прокурором не повідомлено доказової передумови для того, щоб вживати передбачені ст.ст.136,137 ГПК України заходи, відповідно до наступного.

Так, у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент, як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (вказана правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22).

Крім того, аналогічний висновок викладено в постановах Верховного Суду від 07.04.2023 у справі № 910/8671/22, від 20.04.2023 у справі № 914/3316/22, від 27.04.2023 у справі №916/3686/22, від 09.06.2023 у справі № 37з-23.

Також, оскільки в силу положень статті 192 Цивільного кодексу України гроші є платіжним засобом, то відповідач може в будь-який момент розрахуватись коштами і доведення позивачем доказами такого його права і, відповідно, можливості не вимагається.

До того ж, за обставин звернення з позовом про стягнення грошових коштів саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.10.2022 у справі № 905/446/22).

З огляду на викладене апеляційний суд не погоджується з твердженням суду першої інстанції, що заявник не надав суду жодного доказу того, що дійсно існує суттєвий ризик невиконання рішення суду про стягнення грошових коштів.

Судова колегія також зазначає, що ТОВ ,,ТАТ ОЙЛ наразі не доведено недоцільності чи неспівмірності заходів забезпечення, про вжиття яких просить у суду прокурор, як і не доведено того, що такі заходи забезпечення позову створюють або можуть створити перешкоди господарській діяльності товариства.

Слід також відзначити, що у випадку арешту коштів на рахунках гроші залишаються у власності відповідача і знерухомлюються з метою недопущення виведення грошових коштів з його рахунків й уникнення виконання судового рішення у майбутньому. Такий захід може бути скасований у випадку ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позову або виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань перед позивачем. Відсутні будь-які підстави вважати, що застосування такого заходу забезпечення позову призведе до невиправданого обмеження прав відповідача чи втручання в його господарську діяльність, адже грошові кошти залишаються у його володінні та користуванні, а можливість розпоряджатися тимчасово обмежується на певний час лише щодо частини коштів, а не всіх коштів відповідача, і спрямовані на запобігання перешкод у виконанні судового рішення у разі задоволення позову у цій справі.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 03.12.2020 у справі № 911/1111/20, від 21.01.2022 у справі № 910/5079/21.

Крім того, накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.

Колегія суддів зазначає, що у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника».

Також, Верховний Суд у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.06.2022 у справі № 908/2382/21 зазначив, що «… виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язано з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову. При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним».

Відступаючи від висновків щодо застосування, зокрема, статті 137 ГПК України про неможливість накладення арешту на нерухоме майно відповідача в порядку забезпечення позову про стягнення коштів, Верховний Суд у справі № 908/2382/21 зазначив, що «можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є додатковою гарантією для позивача того, що рішення суду у разі задоволення позову, буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог. Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів, боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника». Подібні висновки про те, що у справах, де предметом спору є стягнення грошових коштів, накладення арешту на нерухоме майно є належним видом забезпечення позову, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.

Колегія суддів, з урахуванням позиції Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, що за умови неможливості встановити достатність чи недостатність грошових коштів, що належать відповідачу-1 і знаходяться на всіх його рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, для задоволення вимог про стягнення 358 483,20 грн., вважає про доцільність накладення арешту на майно відповідача саме у межах суми, яка була б достатньою для такого стягнення у випадку недостатності арештованих грошових коштів, тобто, лише в межах різниці між сумами ціни позову та арештованих грошових коштів.

Виходячи з викладеного вище, заява керівника Подільської окружної прокуратури Одеської області (вх. № 2-855/24 від 22.05.2024) про забезпечення позову підлягає задоволенню.

Стаття 277 ГПК України встановлює підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.

1. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

У даному випадку ухвалу було прийнято з невірним застосуванням приписів статті 137 ГПК України, а тому апеляційна скарга керівника Подільської окружної прокуратури Одеської області підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду Одеської області від 23.05.2024 у справі №916/2260/24 скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення заяви керівника Подільської окружної прокуратури Одеської області (вх. № 2-855/24 від 22.05.2024) про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 136-140, 269, 270, 271, 275, 277, 280-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу керівника Подільської окружної прокуратури Одеської області задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду Одеської області від 23.05.2024 року у справі №916/2260/24 скасувати.

Заяву керівника Подільської окружної прокуратури Одеської області (вх. 2№ 2-855/24 від 22.05.2024) про забезпечення позову у справі № 916/2260/24 задовольнити.

На період розгляду справи накласти арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю ,,ТАТ ОЙЛ (ЄДРПОУ 42759541, адреса 68001, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Перемоги, буд. 17) у розмірі 358 483,20 грн., які знаходяться в банківських установах на всіх рахунках цього відповідача, інформація про які буде виявлена в процесі виконання постанови суду про забезпечення позову та на нерухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю ,,ТАТ ОЙЛ (ЄДРПОУ 42759541, адреса 68001, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Перемоги, буд. 17) в межах суми позову у розмірі 358 483,20 грн.

За даною постановою стягувачем є: Подільська окружна прокуратура Одеської області (ЄДРПОУ 03528552, адреса 66302, Одеська обл., м. Подільськ, пр-т. Шевченко, 10);

За даною постановою боржником є: Товариство з обмеженою відповідальністю ,,ТАТ ОЙЛ (ЄДРПОУ 42759541, адреса 68001, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Перемоги, буд. 17).

Постанова підлягає виконанню відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Постанова може бути пред`явлена до примусового виконання у строк, передбачений ст.12 Закону України «Про виконавче провадження».

Матеріали оскарження №916/2260/24 повернути до Господарського суду Одеської області.

Відповідно до ст.284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів, які обчислюються у відповідності до ст.288 ГПК України.

Повний текст постанови

складено „04 вересня 2024 року

Головуючий суддя С.І. Колоколов

СуддяН.С. Богацька

СуддяЯ.Ф. Савицький