Рішення

від 13.08.2024 по справі 907/337/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Закарпатської області

Адреса: вул. Коцюбинського, 2а, м. Ужгород, 88000

e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua

вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Рішення

13 серпня 2024 р. м. Ужгород Справа №907/337/22

За позовом Хустської окружної прокуратури, м. Хуст Закарпатської області в інтересах держави в особі Хустської районної ради Закарпатської області, м. Хуст Закарпатської області, Західного офісу Держаудитслужби, м. Львів

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Закарпатгаз Збут, м. Ужгород Закарпатської області

про визнання недійсними Додаткових угод №5 від 05.11.2020, №6 від 10.11.2020, №7 від 30.11.2020, №10 від 28.01.2021 до Договору постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №41ЕВ887-334-20 від 27.01.2020 та стягнення грошових коштів у розмірі 144 486,49 грн,

Суддя господарського суду Пригара Л.І.

Секретар судового засідання помічник судді Заяць Р.І.

представники:

Прокуратури

Позивача 1 не з`явився

Позивача 2 не з`явився

Відповідача не з`явився

СУТЬ СПОРУ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ СУДУ В МЕЖАХ СПРАВИ

Хустською окружною прокуратурою, м. Хуст Закарпатської області заявлено позов в інтересах держави в особі Хустської районної ради Закарпатської області, м. Хуст Закарпатської області, Західного офісу Держаудитслужби, м. Львів до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Закарпатгаз Збут, м. Ужгород Закарпатської області про визнання недійсними Додаткових угод №5 від 05.11.2020, №6 від 10.11.2020, №7 від 30.11.2020, №10 від 28.01.2021 до Договору постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №41ЕВ887-334-20 від 27.01.2020 та стягнення грошових коштів у розмірі 144 486,49 грн.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 20.06.2022 відкрито провадження у справі №907/337/22 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 17.08.2022. Явку уповноважених представників сторін у підготовче засідання визнано обов`язковою. Встановлено відповідачу строк для надання суду відзиву на позовну заяву в порядку ст. 165 ГПК України з одночасним надісланням копії такого прокурору та позивачам, а доказів надіслання суду, протягом 15-ти днів із дня одержання даної ухвали. Встановлено позивачам строк для надання суду письмово висловленої позиції щодо заявленого позову протягом 15-ти днів з дня одержання даної ухвали. Встановлено прокурору та позивачам строк для надання суду та відповідачеві відповіді на відзив у порядку ст. 166 ГПК України, протягом 5-ти днів із дня одержання копії відзиву.

Ухвалами суду від 17.08.2022, 11.10.2022, 16.11.2022, 08.12.2022, 31.01.2023 та 21.02.2023 підготовчі засідання у справі відкладалися з підстав, наведених в ухвалах суду.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 21.03.2023 закрито підготовче провадження у справі №907/337/22 та призначено справу до судового розгляду по суті, судове засідання призначено на 11.05.2023. Явка уповноважених представників учасників процесу в судове засідання судом визнана на власний розсуд.

Ухвалами суду від 11.05.2023, 23.06.2023 та 05.09.2023 судові засідання у справі відкладалися з підстав, наведених в ухвалах суду.

В судовому засіданні 18.10.2023 судом за участю прокурора та уповноваженого представника відповідача постановлено ухвалу про оголошення перерви в судовому засіданні до 28.11.2023.

Ухвалою суду від 04.12.2023 судове засідання у справі призначено на 06.02.2024.

Ухвалою суду від 06.02.2024 судом у порядку ст. 120 ГПК України повідомлено сторін справи №907/337/22 про те, що судове засідання призначено на 02.04.2024.

Ухвалою суду від 02.04.2024 судом у порядку ст. 120 ГПК України повідомлено сторін справи №907/337/22 про те, що судове засідання призначено на 28.05.2024.

Ухвалою суду від 28.05.2024 судове засідання у справі відкладено на 13.08.2024. Явка уповноважених представників сторін у судове засідання визнана судом на власний розсуд.

Позивачі 1, 2 та відповідач явку уповноважених представників у судове засідання не забезпечили, причин неявки суду не повідомили.

Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки для держави, а й для осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в Рішенні від 07.07.1989 у справі Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Ухвалою суду від 28.05.2024 явка учасників справи в судове засідання 13.08.2024 була визнана судом на власний розсуд, відтак, виходячи із засад змагальності та диспозитивності у господарському судочинстві, передбачених статтями 13, 14 ГПК України, учасники справи на власний розсуд скористалися наданим їм частиною 1 статті 42 ГПК України процесуальним правом на участь в судовому засіданні під час розгляду даної справи по суті.

Згідно із приписами ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, а тому, відповідно до ст. 202 Господарського процесуального кодексу України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників позивачів та відповідача за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Відповідно до ст. 233 ГПК України, рішення по даній справі прийнято в нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами спору.

За приписами частин 4 та 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

АРГУМЕНТИ СТОРІН СПОРУ

ПОЗИЦІЇ ПРОКУРОРА ТА ПОЗИВАЧІВ

Прокурор просить суд задоволити позов у повному обсязі, покликаючись на нікчемність Додаткових угод №2 від 31.01.2020, №3 від 10.02.2020, №4 від 03.03.2020 та недійсність Додаткових угод №5 від 05.11.2020, №6 від 10.11.2020, №7 від 30.11.2020, №8 від 28.10.2020 та №10 від 28.01.2021 до укладеного між відповідачем та позивачем 1 до Договору постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №41ЕВ887-334-20 від 27.01.2020, як таких, що укладені з порушенням вимог Закону України Про публічні закупівлі, у зв`язку з підвищенням означеними додатковими угодами без визначених законодавством підстав ціни товару в розмірі, що перевищує 10% встановленої в договорі про закупівлю, зі зменшенням, відповідно, обсягів постачання.

Наведені обставини, на переконання прокурора, є підставою для визнання Додаткових угод №5 від 05.11.2020, №6 від 10.11.2020, №7 від 30.11.2020, №8 від 28.10.2020 та №10 від 28.01.2021 недійсними в судовому порядку та стягнення з відповідача на користь місцевого бюджету суми 144 486,49 грн безпідставно сплачених грошових коштів відповідно до приписів ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України.

В обґрунтування підстав для звернення до суду та наявності фактичного порушення інтересів держави прокурором вказано наступне.

За приписами ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру, представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно із ч. 4 ст. 53 ГПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Прокурором на виконання вимог ст. 23 Закону України Про прокуратуру направлено на адреси Хустської районної ради Закарпатської області та Західного офісу Держаудитслужби листи-запити №07.54-1325ВИХ-22 від 18.03.2022 і №07.54-1324ВИХ-22 від 18.03.2022 щодо встановлення факту вжиття позивачами заходів зі стягнення з відповідача безпідставно одержаних грошових коштів у розмірі 144 486,49 грн (в тому числі, в судовому порядку). Водночас останніми таких заходів не вжито, що, на переконання прокурора, і зумовлює підстави для представництва ним інтересів держави та звернення до суду з даним позовом.

Надісланими на адресу суду листами №01-24/156 від 25.07.2022 (вх. №02.3.1-02/3853/22 від 27.07.2022) та №05-07/7 від 01.09.2022 (вх. №02.3.1-02/4599/22 від 07.09.2022) позивач 1 Хустська районна рада заявлені прокурором вимоги підтримала в повному обсязі та наголосила на наявності підстав для їх задоволення.

Позивач 2 Західний офіс Держаудитслужби на електронну адресу суду надіслав письмові пояснення №130713-15/1365-2023 від 25.05.2023 (вх. №02.3.1-02/3876/23 від 25.05.2023), в яких зазначає про те, що Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області було проведено перевірку закупівлі, здійсненої Хустською районною радою Закарпатської області за процедурою відкритих торгів, за предметом ДК 021:2015: 09120000-6 Газове паливо, за результатами якої встановлено порушення та недоліки, викладені в акті перевірки №13-07-04/01 від 04.01.2022.

Як вказує позивач 2, проведеною перевіркою виявлено фінансові порушення на загальну суму 144 486, 485 грн внаслідок оплати за бюджетні кошти вартості спожитого природного газу за ціною, яка була збільшена із порушенням вимог законодавства у сфері публічних закупівель, що, у свою чергу, призвело до недоотримання активів (природного газу) у кількості 18 265,64 куб.м.

Водночас позивач 2 не погоджується з доводами прокурора щодо допущеної ним бездіяльності у частині захисту інтересів держави у спірних правовідносинах та, зокрема, звертає увагу на те, що надіслав на адресу Хустської районної ради Закарпатської області письмову вимогу №130704-13/129-2022 від 12.01.2022 про усунення порушень та недоліків, зазначених в акті перевірки закупівель №13-07-04/01 від 04.01.2022.

Позивач 2 стверджує, що за допущені порушення законодавства про закупівлі на уповноважену особу позивача 1 складено протокол за ч. 1 ст. 164-14 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700 грн; крім того, складено адміністративний протокол і на голову Хустської районної ради Закарпатської області за ч. 3 ст. 164-14 КУпАП та направлено відповідні матеріали до Хустського районного суду.

Водночас позивач 2 вказує, що матеріали перевірки закупівлі, проведеної у Хустській районній раді Закарпатської області, направлені для розгляду та прийняття рішення відповідно до вимог Кримінального процесуального кодексу України до Слідчого управління Головного управління Національної поліції в Закарпатській області.

Покликаючись на положення ст. 10 Закону України Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні, позивач 2 звертає увагу на те, що органу державного фінансового контролю не надано права звертатися із позовами до фізичних осіб-підприємців, приватних підприємств, установ, організацій, фізичних осіб про визнання недійсними договорів.

Із огляду на зазначене, позивач 2 вважає, що в межах своїх повноважень вжив усіх вичерпних заходів з метою усунення порушень, виявлених під час вищезгаданого моніторингу процедури закупівлі, а відтак, заявлений прокурором позов у частині бездіяльності органу державного фінансового контролю не підтримує.

Водночас позовні вимоги про визнання недійсними Додаткових угод №5 від 05.11.2020, №6 від 10.11.2020, №7 від 30.11.2020, №10 від 28.01.2021 до Договору постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №41ЕВ887-334-20 від 27.01.2020 та стягнення грошових коштів у розмірі 144 486,49 грн позивач 2 підтримує повністю.

ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА

Представник відповідача на адресу суду надіслала відзив на позовну заяву б/н від 22.07.2022 (вх. №02.3.1-02/3797/22 від 25.07.2022), в якому стверджує про те, що підписавши Договір постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №41ЕВ887-334-20 від 27.01.2020 із визначеними в ньому умовами, зокрема, передбаченими пунктом 4.1. Договору, сторони реалізували закріплений у цивільному законодавстві принцип свободи договору.

Вказує, що згідно із п. 4.1. Договору, розрахунки за поставлений споживачеві газ здійснюються за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем. Підписуючи цей Договір, споживач підтверджує, що ознайомлений з тим, що протягом дії Договору ціна на газ може змінюватись, про що сторони укладатимуть відповідні додаткові угоди.

Із покликанням на положення ст. 36 Закону України Про публічні закупівлі та позицію Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, викладену в листі №3302-06/34307-06 від 27.10.2016 Щодо зміни істотних умов договору про закупівлю, представник відповідача наголошує, що сторонами вносилися зміни до Договору в частині збільшення ціни природного газу згідно із п. 4.1. Договору та на підставі і в чіткій відповідності до приписів чинного законодавства у сфері публічних закупівель.

Як вказує представник відповідача, у підтвердження коливання і росту ціни на природний газ в період укладання спірних додаткових угод ТОВ Закарпатгаз Збут надавало споживачу Хустській районній раді Закарпатської області довідки Закарпатської торгово-промислової палати, в яких містилась інформація щодо середньозваженої ціни природного газу на дату, визначену в довідках (за даними ТБ Українська енергетична біржа), та інформація про зміну цін на ринку постачання природного газу у бік збільшення.

З аналізу наявної у вказаних довідках інформації, на переконання представника відповідача, можна прослідкувати динаміку ціни та встановити факт наявності коливання ціни на природний газ із моменту реєстрації конкурсної пропозиції до моменту укладення додаткових угод, відтак, довідки Закарпатської торгово-промислової палати представник відповідача вважає належним документальним підтвердженням такого коливання за відсутності встановлених договором чи нормативних вимог до форм та способів такого підтвердження.

Беручи до уваги наведене, представник відповідача наголошує, що збільшення ціни природного газу відбувалося в законодавчо визначених межах та за наявності достатніх і документально підтверджених підстав, а відтак, прокурором не доведено наявності порушення вимог ч. 4 ст. 36 Закону України Пpo публічні закупівлі при укладанні Додаткових угод №2, №3 та №4, у зв`язку із чим доводи прокурора про нікчемність вказаних додаткових угод, на думку представника відповідача, не знайшли свого підтвердження та є безпідставними.

Зазначає представник відповідача також і про необґрунтованість доводів прокурора стосовно того, що тендерна пропозиція ТОВ Закарпатгаз Збут у розмірі 5,040000 грн за 1 куб.м. природного газу із самого початку була нижчою за середньозважену ціну на ринку, оскільки відповідач не мав жодних підстав для відмови від укладення Договору через його очевидну економічну невигідність та обґрунтовано і правомірно очікував на подальше приведення ціни у відповідність до ринкової.

В частині заявлених прокурором позовних вимог про визнання недійсними Додаткових угод №5, №6, №7, №8 та №10 до Договору представник відповідача зауважує про те, що згідно із п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Пpo публічні закупівлі (в редакції Закону №114-ІХ від 19.09.2019), договори про закупівлю, укладені у порядку та на умовах, установлених до введення в дію цього Закону, виконуються в повному обсязі до закінчення строку, на який такі договори були укладені. Зміни до таких договорів вносяться у порядку та на умовах, встановлених до введення в дію цього Закону.

Таким чином, представник відповідача вважає безпідставними посилання прокурора на ст. 41 Закону України Пpo публічні закупівлі, який набув чинності з 19.04.2020, оскільки норми вказаного Закону в новій редакції не поширювалися на відносини сторін (в тому числі, щодо внесення змін до Договору), позаяк останні з усіх питань, що випливали з даного Договору, керувалися Законом України Пpo публічні закупівлі в попередній редакції.

Звертає увагу представник відповідача і на те, що з огляду на специфіку газу як товару, безперервність його постачання до об`єкта замовника (споживача), контроль обсягу спожитого газу, доводи прокурора про те, що Хустською районною радою недоотримано 18 265,64 куб.м. природного газу є помилковими, оскільки впродовж 2020 року позивачем 1 фактично спожито саме такий обсяг природного газу, який і був необхідний йому для здійснення своєї діяльності та облікований лічильником споживання газу.

Представник відповідача також наголошує, що постановою Хустського районного суду Закарпатської області від 16.06.2022 у справі №309/400/22 встановлено, зокрема, що підвищення ціни на природний газ шляхом укладання Додаткових угод до Договору №41ЕВ887-334-20 від 27.01.2020, укладеного між Хустською районною радою та ТОВ Закарпатгаз Збут, пропорційно збільшенню ринкової ціни на газ, відповідало нормам Закону України Про публічні закупівлі та офіційним роз`ясненням уповноваженого державного органу у сфері державних закупівель.

У зв`язку з вищевикладеним, представник відповідача просить відмовити в задоволенні заявленого прокурором позову в повному обсязі.

ДОВОДИ, ВИКЛАДЕНІ СТОРОНАМИ В ІНШИХ ЗАЯВАХ ПО СУТІ СПРАВИ

В надісланій на адресу суду відповіді на відзив №07.54-113-255-22(3452)ВИХ-22 від 04.08.2022 (вх. №02.3.1-02/4101/22 від 10.08.2022) прокурор зазначає про те, що подані відповідачем довідки Закарпатської торгово-промислової палати в якості обґрунтування підвищення ціни природного газу за своїм змістом та суттю є лише документами довідково-інформаційного характеру, в яких не міститься точної інформації про коливання цін на газ як станом на момент звернення ТОВ Закарпатгаз Збут до позивача 1 щодо внесення змін до Договору, так і станом на момент підписання спірних Додаткових угод, тобто вказані довідки не підтверджують коливання ціни природного газу у сторону збільшення.

Із посиланням на постанову Верховного Суду від 18.06.2021 у справі №927/491/19 прокурор звертає увагу, що при зверненні до позивача 1 із пропозиціями підвищити ціну природного газу відповідач не обґрунтував, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання Договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері, не навів причини, через які виконання укладеного Договору стало для нього вочевидь невигідним та, крім того, не довів, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

Вказує прокурор також і на те, що внесення змін до Договору шляхом підписання Додаткових угод №1 від 30.01.2020, №2 від 31.01.2020, №3 від 10.02.2020, №4 від 03.03.2021, №5 від 05.11.2020, №6 від 10.11.2020, №7 від 30.11.2020 та №10 від 28.11.2021 щодо зменшення обсягів закупівлі та збільшення ціни на 96% в порівнянні з ціною, встановленою основним Договором, здійснювалося Хустською районною радою без наявності підстав та документального підтвердження про коливання та підняття цін за природний газ на ринку на дату укладання відповідних Додаткових угод, чим не дотримано вимоги п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону України Про публічні закупівлі (в редакції, чинній на момент укладення Додаткових угод №2,3,4) та п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі (в редакції від 19.04.2020, чинній на момент укладення Додаткових угод №5, 6, 7, 10).

Прокурор наголошує також і на тому, що відповідно до Договору про закупівлю газу, його предметом є природний газ з річним плановим обсягом постачання 65 000 куб.м. на загальну суму 327 600 грн, а згідно з актами приймання-передачі до Договору, підписаними позивачем 1 та відповідачем, Хустською районною радою спожито всього 46 734,364 куб.м.

Щодо посилання відповідача на постанову Хустського районного суду у справі №309/400/22 від 16.06.2022 прокурор зауважує, що для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб`єктний склад спору; преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відтак, прокурор стверджує, що справи №309/400/22 та №907/337/22 не є релевантними, предмети розгляду, суб`єктний склад та форма судочинства в таких є відмінними, а тому, постанова Хустського районного суду у справі №309/400/22 від 16.06.2022 не може мати преюдиційного значення у спірних правовідносинах між сторонами.

Представник відповідача на адресу суду надіслала заперечення на відповідь на відзив б/н від 15.08.2022 (вх. №02.3.1-02/4278/22 від 22.08.2022), в яких, серед іншого, зазначає про те, що прокурор, обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, не надав будь-яких доказів, якими би спростовувалася відсутність коливання ціни природного газу на ринку надання послуги постачання вказаного енергоресурсу, не надав жодного доказу про те, що ціна на природний газ в оскаржуваний період не зросла; крім того, прокурором не доведено, що внаслідок укладення договору із ТОВ Закарпатгаз Збут Хустська районна рада нераціонально, з недотриманням вимог Закону використала бюджетні кошти, що є порушенням інтересів держави і наносить матеріальний збиток, а також, що позивач 1 фактично отримав менший обсяг газу у порівнянні з первісним договором та зазнав у зв`язку з цим будь-яких фінансових втрат.

При цьому, представник відповідача наголошує, що ТОВ Закарпатгаз Збут виконало договірні зобов`язання в повному обсязі, перерахування коштів за фактично спожитий природний газ відбулося в межах визначеної Договором суми (суми бюджетних асигнувань) та з урахуванням положень Закону України Про публічні закупівлі; в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження перерахування бюджетних коштів за поставку природного газу за вказаним Договором понад визначену у ньому суму, а також докази, які б давали підстави вважати, що кількості (обсягу) фактично поставленого природного газу за договором не вистачило для Хустської районної ради.

Прокурор на адресу суду надіслав додаткові пояснення №07.54-113-255-22(3735)ВИХ-22 від 18.08.2022 (вх. №02.3.1-02/4292/22 від 22.08.2022), за змістом яких вказує на те, що угоди про закупівлю, які укладені всупереч ч. 2 ст. 36 Закону України Про публічні закупівлі до 19.04.2020 є нікчемними в силу закону, а отже, їх визнання недійсними в суді є недоцільним і неналежним способом захисту. Водночас додаткові угоди, укладені у період, починаючи з 19.04.2020, не є нікчемними в силу закону, а підлягають визнанню недійсними судом зважаючи на вимоги статті 203 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Таким чином, прокурор стверджує, що укладені позивачем 1 та відповідачем Додаткові угоди №2,3,4, що призвели до збільшення ціни закупівлі природного газу за Договором, укладені в порушення вимог частини 4 статті 36 Закону України Про публічні закупівлі (в редакції, чинній на момент їх укладення) є нікчемними в силу закону, а Додаткові угоди №5, 6, 7, 8, 10 укладені всупереч пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України Про публічні закупівлі (в редакції, чинній від 19.04.2020) підлягають визнанню недійсними.

В надісланих на адресу суду додаткових поясненнях №07.54-113-255-22(3878)ВИХ-22 від 29.08.2022 (вх. №02.3.1-02/4468/22 від 01.09.2022) прокурор, серед іншого, зауважує, що Закон дає можливість збільшити ціну, але не більше, як на 10%, для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, а тому, зазначене у запереченні на відповідь на відзив очікування постачальником на подальше приведення ціни у відповідність до ринкової до моменту укладення Договору в жодному разі не могло бути обґрунтованим та правомірним і, навпаки, свідчить та доводить недобросовісність намірів учасника-переможця.

Представник відповідача на електронну адресу суду надіслала додаткові письмові пояснення б/н від 30.01.2023 (вх. №02.3.1-02/605/23 від 30.01.2023), в яких із посиланням на практику Верховного Суду зазначає про те, що звертаючись з позовом до суду в даній справі, прокурор не довів факту бездіяльності компетентного органу, уповноваженого здійснювати функції контролю та цільового використання бюджетних коштів під час здійснення публічної закупівлі.

На переконання представника відповідача, з листа Західного Офісу Держаудитслужби в Закарпатській області №130713-17/747-2022 від 14.04.2022, адресованого Хустській окружній прокуратурі, не вбачається ні бездіяльність Держаудитслужби, ні неналежне здійснення останньою захисту інтересів держави; навпаки, Держаудитслужбою вжито передбачених законом заходів реагування направлено вимоги про усунення порушень до Хустської районної ради, складено адмінпротоколи на уповноважених осіб та направлено матеріали до Хустського районного суду, матеріали перевірки передано до слідчого управління Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, за результатами яких порушено кримінальну справу.

Відтак, за твердженням представника відповідача, фактично прокурор звернувся з позовом до суду замість Держаудитслужби, яка чинним законодавством наділена повноваженнями щодо здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, дотримання законодавства про державні закупівлі, є самостійною юридичною особою з відповідною процесуальною дієздатністю щодо здійснення захисту прав та охоронюваних законом інтересів держави в судовому порядку.

Прокурор на адресу суду надіслав додаткові пояснення №07.54-113-255-22(866)ВИХ-23 від 15.02.2023 (вх. №02.3.1-02/1247/23 від 21.02.2023), в яких зауважує про те, що зважаючи на норми законодавства, практику Верховного Суду, слід дійти до висновку про наявність відповідних прав органів Держаудитслужби щодо звернення до суду з позовними заявами про визнання правочинів недійсними та стягнення коштів в дохід держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, однак, такі права Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області у спірних правовідносинах залишились нереалізованими.

На переконання прокурора, сам факт незвернення до суду з вказаним позовом Західного офісу Держаудитслужби (Управління Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області), який би відповідав вимогам процесуального законодавства та, відповідно, мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що орган контролю неналежно виконує свої повноваження у спірних правовідносинах, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для звернення до суду з таким позовом.

Водночас прокурор наголошує, що з урахуванням того, що постанова Хустського районного суду від 16.06.2022 у справі №309/400/22 прийнята не в господарській, цивільній або адміністративній справі, а за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, положення ч. 4 ст. 75 ГПК України в даному випадку не підлягають до застосування. Крім того, прокурор зазначає, що постановою Хустського районного суду від 16.06.2022 у справі №309/400/22 закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення, відповідно, жодну особу не притягнуто до адміністративної відповідальності, а відтак, і положення ч. 6 ст. 75 ГПК України в такому разі не можуть бути застосовані.

Прокурор звертає увагу на те, що результат розгляду означеної справи про адміністративне правопорушення носить індивідуальний характер, стосується наявності чи відсутності складу адміністративного правопорушення (зокрема, і через відсутність умислу на його вчинення) у діях конкретної посадової особи голови Хустської районної ради, а не Ради як окремої юридичної особи, а також не спростовує факт завдання місцевому бюджету збитків, обґрунтовано встановлених актом перевірки органу державного фінансового контролю, та жодним чином не усуває підстави їх відшкодування шляхом стягнення з суб`єкта господарювання, який зайво отримав бюджетні кошти, тобто з відповідача.

У поданих через підсистему Електронний суд додаткових поясненнях по суті спору б/н від 24.05.2024 (вх. №02.3.1-02/4286/24 від 24.05.2024) прокурор, серед іншого, зазначає про те, що оплата за природний газ за грудень 2020 року проведена позивачем на підставі рахунку-акту на оплату №60027664 від 29.12.2020, що виставлений Хустській районній раді безпосередньо постачальником природного газу та містить усі необхідні реквізити первинного документа, передбачені статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні; про факт здійснення господарської операції, у свою чергу, свідчать платіжні доручення, згідно з якими виставлений постачальником рахунок-акт на суму 115 101,06 грн був оплачений.

Водночас прокурор зауважує, що оплата за природний газ за січень 2021 року проведена позивачем на підставі виставленого відповідачем рахунку-акту на оплату №61003438 вiд 04.02.2021 на суму 49 900 грн, а здійснення сплати Хустською районною радою грошових коштів в означеному розмірі на користь постачальника підтверджується платіжними дорученнями №21 вiд 05.02.2021 на суму 11 313,42 грн, №20 вiд 05.02.2021 на суму 23 444 грн, випискою по рахунках від 09.02.2021 щодо сплати 15 124,58 грн, а також актом звіряння оплат від 05.01.2022, які містяться у матеріалах аудиторської перевірки.

За твердженням прокурора, відповідачем було виставлено позивачу рахунки-акти на оплату за поставлений природний газ на підставі даних Оператора ГТС (отриманих на підставі даних комерційних вузлів обліку, зокрема, лічильників газу), які споживачем не було оскаржено до суду та оплачено, і вказане, у свою чергу, не суперечить п. 3.7.4. Договору.

За змістом поданих через підсистему Електронний суд додаткових пояснень б/н від 06.06.2024 (вх. №02.3.1-02/4689/24 від 06.06.2024) прокурор просить долучити до матеріалів справи копії актів приймання передачі природного газу за грудень 2020 року та січень 2021 року, підписаних між Хустською районною радою та Оператором ГРМ АТ Оператор газорозподільної системи Закарпатгаз, якими підтверджується факт споживання позивачем 11 864,01 куб.м. природного газу у грудні 2020 року та 12 107,82 куб.м. природного газу у січні 2021 року.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Між Хустською районною радою (споживачем, позивачем 1 у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю Закарпатгаз Збут (постачальником, відповідачем у справі) було укладено Договір постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №41ЕВ887-334-20 від 27.01.2020 (далі Договір), за яким постачальник зобов`язується передати у власність споживачу у 2020 році природний газ (далі газ), а споживач зобов`язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені Договором (п. 2.1 Договору).

Річний плановий обсяг постачання газу до 65 000 кубічних метрів. Планові обсяги постачання газу по місяцях: - у лютому 2020 року 10 000 куб.м., - у березні 2020 року 8000 куб.м., - у квітні 2020 року 1500 куб.м., - у жовтні 2020 року 500 куб.м., - у листопаді 2020 року 5000 куб.м., - у грудні 2020 року 40 000 куб.м. (п. 2.2., 2.3. Договору).

Пунктом 4.1. Договору визначено, що розрахунки за поставлений споживачеві газ здійснюються за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем. Підписуючи цей Договір, споживач підтверджує, що ознайомлений з тим, що протягом дії Договору ціна на газ може змінюватись, про що сторони укладатимуть відповідні додаткові угоди.

Згідно із п. 4.2. Договору, ціна газу на момент подання тендерної пропозиції учасником закупівель або ж на час проведення переговорної процедури закупівлі, що відбуваються відповідно до ЗУ Про публічні закупівлі становить 4,075841 грн за 1 куб.м., крім того компенсація вартості послуги замовленої потужності становить 0,124160 грн. Ціна за 1 куб.метр природного газу з урахуванням компенсації вартості послуги доступу до потужності становить 4,200000 грн, крім того ПДВ 0,840000 грн, всього з ПДВ 5,040000 грн.

Відповідно до п. 4.5., 4.6. Договору, місячна вартість газу визначається як добуток ціни газу та загального обсягу фактично поставленого (спожитого) газу, визначеного згідно з розділом ІІ цього Договору. Загальна сума Договору складається із місячних сум вартості газу, поставленого споживачеві за даним Договором, і на день його укладення становить 327 600 грн.

За змістом п. 10.1. Договору, цей Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками (за наявності) сторін і діє в частині постачання газу з 01 лютого 2020 року до 31 грудня 2020 року, а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення. Відповідно до частини третьої статті 631 Цивільного кодексу України, сторони встановили, що умови Договору застосовуються до відносин між ними, які виникли з 01 лютого 2020 року.

Додатковою угодою №1 від 30.01.2020 до Договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №41ЕВ887-334-20 від 27.01.2020 сторони дійшли згоди щодо внесення змін до п. 1.2., 1.3. та 3.6. Договору шляхом їх викладення в наступних редакціях: 1.2. Річний плановий обсяг постачання газу до 51 732,69 куб.м.; 1.3. Планові обсяги постачання газу по місяцях: - у лютому 2020 року 10 000 куб.м., - у березні 2020 року 8000 куб.м., - у квітні 2020 року 1500 куб.м., - у жовтні 2020 року 500 куб.м., - у листопаді 2020 року 5000 куб.м., - у грудні 2020 року 26 732,69 куб.м.; 3.6. Загальна сума Договору складається із місячних сум вартості газу, поставленого споживачеві за даним Договором, і становить 260 732,79 грн.

31.01.2020 сторонами укладено Додаткову угоду №2 до Договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №41ЕВ887-334-20 від 27.01.2020, якою п. 1.2. та 1.3. Договору викладено в наступних редакціях: 1.2. Річний плановий обсяг постачання газу до 47 029,72 куб.м.; 1.3. Планові обсяги постачання газу по місяцях: - у лютому 2020 року 10 000 куб.м., - у березні 2020 року 8000 куб.м., - у квітні 2020 року 1500 куб.м., - у жовтні 2020 року 500 куб.м., - у листопаді 2020 року 5000 куб.м., - у грудні 2020 року 22 029,72 куб.м., а також доповнено п. 3.2. Договору наступним змістом: Ціна газу з 01 лютого 2020 року становить 4,620 грн за 1 куб.м., крім того ПДВ 0,924 грн, всього з ПДВ 5,544 грн.

За змістом Додаткової угоди №3 від 10.02.2020 до Договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №41ЕВ887-334-20 від 27.01.2020, сторони дійшли згоди щодо внесення змін до п. 1.2., 1.3. Договору шляхом їх викладення в наступних редакціях: 1.2. Річний плановий обсяг постачання газу до 42 754,29 куб.м.; 1.3. Планові обсяги постачання газу по місяцях: - у лютому 2020 року 10 000 куб.м., - у березні 2020 року 8000 куб.м., - у квітні 2020 року 1500 куб.м., - у жовтні 2020 року 500 куб.м., - у листопаді 2020 року 5000 куб.м., - у грудні 2020 року 17 754,29 куб.м., а також доповнили п. 3.2. Договору наступним змістом: Ціна газу в лютому 2020 року становить 5,082000 грн за 1 куб.м., крім того ПДВ 1,016400 грн, всього з ПДВ 6,098400 грн.

Відповідно до Додаткової угоди №4 від 03.03.2020 до Договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №41ЕВ887-334-20 від 27.01.2020, сторонами викладено п. 1.2. та 1.3. Договору в наступних редакціях: 1.2. Річний плановий обсяг постачання газу до 38 868,88 куб.м.; 1.3. Планові обсяги постачання газу по місяцях: - у лютому 2020 року 10 000 куб.м., - у березні 2020 року 8000 куб.м., - у квітні 2020 року 1500 куб.м., - у жовтні 2020 року 500 куб.м., - у листопаді 2020 року 5000 куб.м., - у грудні 2020 року 13 868,88 куб.м., а також доповнено п. 3.2. Договору наступним змістом: Ціна газу з 01 березня 2020 року становить 5,590200 грн за 1 куб.м., крім того ПДВ 1,118040 грн, всього з ПДВ 6,708240 грн.

05.11.2020 сторонами укладено Додаткову угоду №5 до Договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №41ЕВ887-334-20 від 27.01.2020, згідно з якою останні домовились про узгодження ціни на газ, починаючи з 01.11.2020, та, у зв`язку з цим, доповнили п. 3.2. Договору абзацом наступного змісту: Ціна одного кубічного метру (куб.м.) природного газу без урахування податку на додану вартість з 1 листопада 2020 року становить 6,4166672 грн, крім того компенсація вартості послуги доступу до потужності 0,1365760 грн. Ціна одного кубічного метру природного газу з урахуванням компенсації вартості послуги доступу до потужності складає 6,149183 грн. Податок на додану вартість становить 1,229837 грн. Всього ціна одного кубічного метру природного газу становить 7,37902 грн.

Додатковою угодою №6 від 10.11.2020 до Договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №41ЕВ887-334-20 від 27.01.2020 сторони дійшли згоди доповнити п. 3.2. Договору абзацом наступного змісту: Ціна одного кубічного метру (куб.м.) природного газу без урахування податку на додану вартість в листопаді 2020 року становить 6,625596 грн, крім того компенсація вартості послуги доступу до потужності 0,1365760 грн. Ціна одного кубічного метру природного газу з урахуванням компенсації вартості послуги доступу до потужності складає 6,762172 грн. Податок на додану вартість становить 1,352820 грн. Всього ціна одного кубічного метру природного газу становить 8,116992 грн.

За умовами Додаткової угоди №7 від 30.11.2020 до Договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №41ЕВ887-334-20 від 27.01.2020 сторонами внесено зміни до п. 3.2. Договору шляхом його доповнення абзацом наступного змісту: Ціна одного кубічного метру (куб.м.) природного газу без урахування податку на додану вартість в листопаді 2020 року становить 7,2383333 грн, крім того компенсація вартості послуги доступу до потужності 0,1365760 грн. Ціна одного кубічного метру природного газу з урахуванням компенсації вартості послуги доступу до потужності складає 7,3749033 грн. Податок на додану вартість становить 1,4749819 грн. Всього ціна одного кубічного метру природного газу становить 8,8498912 грн.

Відповідно до Додаткової угоди №8 від 28.12.2020 до Договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №41ЕВ887-334-20 від 27.01.2020, сторони дійшли згоди викласти п. 3.6. Договору в наступній редакції: 3.6. Загальна сума Договору складається із місячних сум вартості газу, поставленого споживачеві за даним Договором, і становить 274 509,79 грн, в тому числі відновленням касових видатків споживача, отриманих як відшкодування орендарями вартості природного газу, у відповідності з якими видатки на закупівлю природного газу складають 13 777 грн.

31.12.2020 сторонами укладено Додаткову угоду №9 до Договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №41ЕВ887-334-20 від 27.01.2020, якою викладено п. 1.1., 9.1. Договору в наступних редакціях: 1.1. Постачальник зобов`язується передати у власність споживачу у 2020 2021 році природний газ (далі газ), а споживач зобов`язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені Договором; 9.1. Цей Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині постачання газу з газової доби, з якої споживач включений до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі оператора ГТС до 28 лютого 2021 року, а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення.

Додатковою угодою №10 від 28.01.2021 до Договору постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №41ЕВ887-334-20 від 27.01.2020 сторони, керуючись ч. 6 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі, дійшли згоди продовжити дію Договору на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в Договорі, та з цією метою, доповнили п. 1.3. Договору абзацом щодо обсягів постачання газу на початку 2021 року, у тому числі по місяцях: - у січні 2021 року 5257,22 куб.м. Загальна сума закупівлі за цією Додатковою угодою складає 52 046,58 грн, що не перевищує 20 відсотків суми Договору. Водночас сторонами внесено зміни до п. 3.2. Договору шляхом його доповнення абзацом наступного змісту: Ціна газу з 01.01.2021 становить 8,113424 грн, крім того компенсація вартості послуги доступу до потужності 0,1365760 грн. Ціна одного кубічного метру природного газу з урахуванням компенсації вартості послуги доступу до потужності складає 8,250 грн. Податок на додану вартість становить 1,650 грн. Всього ціна одного кубічного метру природного газу становить 9,900 грн.

Судом встановлено, що відповідачем на користь Хустської районної ради Закарпатської області було поставлено природний газ загальним об`ємом 40 557,97 куб.м., а саме, в лютому 2020 року в обсязі 6844,70 куб.м. на суму 41 741,72 грн, в березні 2020 року в обсязі 7442,32 куб.м. на суму 45 948,07 грн, у квітні 2020 року в обсязі 2123,95 куб.м. на суму 13 113,04 грн, у листопаді 2020 року в обсязі 7025,76 куб.м. на суму 62 177,21 грн, у грудні 2020 року в обсязі 11 864,01 куб.м. на суму 104 995,20 грн та в січні 2021 року в обсязі 5257,23 куб.м. на суму 52 046,58 грн, що підтверджується актами приймання передачі природного газу №ЗЗК80004728 від 29.02.2020 за лютий 2020 року, №ЗЗК80007710 від 31.03.2020 за березень 2020 року, №ЗЗК80010658 від 30.04.2020 за квітень 2020 року, №ЗЗК80024741 від 30.11.2020 за листопад 2020 року, №ЗЗК81000416 від 31.01.2021 за січень 2021 року, а також актом приймання передачі природного газу №ЗК00082373 від 31.12.2020 за грудень 2020 року, що підписаний між позивачем у справі та оператором газорозподільної системи АТ Оператор газорозподільної системи Закарпатгаз.

Факт сплати вартості вказаних обсягів природного газу на користь відповідача підтверджується відповідними платіжними дорученнями, копії яких містяться в матеріалах справи.

Покликаючись на безпідставність та незаконність внесених сторонами змін до укладеного між ними Договору в частині збільшення вартості природного газу та, відповідно, нікчемність Додаткових угод №2 від 31.01.2020, №3 від 10.02.2020 та №4 від 03.03.2020 у зв`язку з їх укладенням із порушенням приписів ст. 36 Закону України Про публічні закупівлі (в редакції до 19.04.2020), а також на недійсність Додаткових угод №5 від 05.11.2020, №6 від 10.11.2020, №7 від 30.11.2020 та №10 від 28.01.2021 в силу приписів ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі (в редакції після 19.04.2020), прокурор просить означені Додаткові угоди визнати недійсними та в порядку застосування наслідків недійсності нікчемного правочину стягнути з відповідача зайво сплачені позивачем 1 грошові кошти за поставлений йому природний газ в загальній сумі 144 486,49 грн.

ПРАВОВА ОЦІНКА ТА ВИСНОВКИ СУДУ. ЗАКОНОДАВСТВО, ЩО ПІДЛЯГАЄ ЗАСТОСУВАННЮ ДО СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Нормою ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Укладений між позивачем 1 Хустською районною радою та відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю Закарпатгаз Збут Договір постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №41ЕВ887-334-20 від 27.01.2020 за своєю правовою природою є договором поставки, а відтак, підпадає під правове регулювання параграфу 1 глави 30 розділу VI Господарського кодексу України та параграфу 3 глави 54 розділу ІІІ Цивільного кодексу України.

Так, частинами 1, 6 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб`єктами господарювання товарів негосподарюючим суб`єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Аналогічні положення містяться і у ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Приписами ч. 1 - 3 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Судом встановлено, що в якості підстав заявлених позовних вимог у даній справі прокурором визначено положення Закону України Про публічні закупівлі, які були чинними на час внесення сторонами змін до укладеного між ними Договору шляхом укладення відповідних Додаткових угод.

Беручи до уваги те, що Договір постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №41ЕВ887-334-20 від 27.01.2020, який прокурором визначено в якості підстави заявленого позову, укладено сторонами за наслідком проведеної позивачем 1 публічної закупівлі за бюджетні кошти, до спірних правовідносин у даній справі підлягають застосуванню приписи Закону України Про публічні закупівлі.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України Про публічні закупівлі (тут і надалі в редакції, чинній на момент укладення Договору №41ЕВ887-334-20 від 27.01.2020), договір про закупівлю договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі та передбачає надання послуг, виконання робіт або набуття права власності на товари.

За приписами ч. 1 ст. 36 Закону України Про публічні закупівлі, договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Згідно із ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Водночас положеннями ч. 2 ст. 189 Господарського кодексу України визначено, що ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін.

За матеріалами справи судом встановлено, що на момент укладення сторонами Договору постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №41ЕВ887-334-20 від 27.01.2020 останніми досягнуто згоди щодо істотних умов предмета закупівлі, зокрема, його ціни 5,040000 грн за 1 куб.м. (з ПДВ).

Поряд із цим, у подальшому сторонами укладено ряд Додаткових угод, якими внесено зміни до означеного Договору, серед іншого, в частині вартості предмета закупівлі (природного газу).

Надаючи оцінку доводам прокурора щодо нікчемності Додаткових угод №2 від 31.01.2020, №3 від 10.02.2020 та №4 від 03.03.2020 та недійсності Додаткових угод №5 від 05.11.2020, №6 від 10.11.2020, №7 від 30.11.2020 та №10 від 28.01.2021 як таких, що укладені з порушенням вимог чинного на час їх укладення Закону України Про публічні закупівлі, суд враховує наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, підставою для внесення змін до Договору постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №41ЕВ887-334-20 від 27.01.2020 шляхом укладення, зокрема, Додаткових угод №2 від 31.01.2020, №3 від 10.02.2020, №4 від 03.03.2020, №5 від 05.11.2020, №6 від 10.11.2020, №7 від 30.11.2020 та №10 від 28.01.2021 були цінові довідки Закарпатської торгово промислової палати №Ц-01 від 08.01.2020, №Ц-04 від 15.01.2020, №Ц-12 від 05.02.2020, №Ц-79 від 05.10.2020, №Ц-80 від 08.10.2020 та №Ц-95 від 12.11.2020, виконані на замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю Закарпатгаз Збут.

Оскільки законодавством у сфері публічних закупівель конкретну особу, наділену повноваженнями надавати інформацію на підтвердження коливання ціни товару на ринку, не визначено, то виходячи з норм чинного законодавства, до суб`єктів надання такої інформації можна віднести, зокрема, Державну службу статистики України, на яку постановою Кабінету Міністрів України №442 від 10.09.2014 Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади покладено функцію з контролю за цінами в частині здійснення моніторингу динаміки цін (тарифів) на споживчому ринку; державне підприємство Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків, яке на замовлення суб`єкта господарювання виконує цінові/товарні експертизи, зокрема, щодо відповідності ціни договору наявній кон`юнктурі певного ринку товарів; Торгово-промислову палату України, яка у межах власних повноважень надає послуги щодо цінової інформації.

Таким чином, довідки та експертні висновки Торгово-промислової палати України можуть використовуватися для підтвердження коливання ціни товару на ринку, однак, у відповідному документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження, викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 13.10.2020 у справі №912/1580/18 та від 11.05.2023 у справі №910/17520/21.

У даному контексті суд зазначає, що зазначені вище цінові довідки Закарпатської торгово промислової палати №Ц-01 від 08.01.2020, №Ц-04 від 15.01.2020, №Ц-12 від 05.02.2020, №Ц-79 від 05.10.2020, №Ц-80 від 08.10.2020 та №Ц-95 від 12.11.2020 не можна розцінювати як належне обґрунтування для зміни істотних умов Договору на підставі пункту 2 частини 4 статті 36 Закону України Про публічні закупівлі, оскільки такі не містять інформації про коливання ціни на природний газ, що, за змістом вищенаведених приписів ст. 36 Закону, є єдиною умовою та підставою зміни первісно встановленої ціни. Вказані документи визначають лише вартість природного газу на конкретну дату та не доводять динаміку зміни ціни в бік збільшення; в них відсутній аналіз вартості ціни газу на конкретну дату у порівнянні з попередніми періодами чи будь-які інші дані, які б підтверджували коливання ціни природного газу на ринку, а отже останні не можуть вважатися належним обґрунтуванням для зміни істотних умов договору.

Більше того, як вбачається із примітки вищевказаних цінових довідок (пункт 3), вони носять виключно інформативний характер і не можуть розглядатися як підтверджуючий документ.

За приписами ч. 4 ст. 36 Закону України Про публічні закупівлі (в редакції, чинній на момент укладення Договору №41ЕВ887-334-20 від 27.01.2020), умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: 1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника; 2) зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі; 3) покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі; 4) продовження строку дії договору та виконання зобов`язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі; 5) узгодженої зміни ціни в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг); 6) зміни ціни у зв`язку із зміною ставок податків і зборів пропорційно до змін таких ставок; 7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, регульованих цін (тарифів) і нормативів, які застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни; 8) зміни умов у зв`язку із застосуванням положень частини п`ятої цієї статті.

Водночас суд звертає увагу, що сторони у випадку коливання цін на ринку (як в бік зменшення, так і в бік збільшення ціни) наділені правом вносити зміни до ціни товару декілька разів, але не більше, ніж на 10% від ціни за одиницю товару, і такі зміни сторони вносять з урахуванням вже внесених попередніх змін. Для внесення змін до умов договору щодо ціни товару визначальним є не просто коливання ціни, а й те, що таке коливання сторонами не було враховано попередніми змінами. Існування обставин, які є підставою для зміни ціни товару, повинно бути доведеним, документально підтвердженим. Тобто відповідні документи, що підтверджують коливання ціни товару на ринку повинні бути наявні саме на момент внесення таких змін.

Верховний Суд у постановах від 18.06.2021 у справі №927/491/19, від 15.06.2022 у справі №924/674/21 та від 11.05.2023 у справі №910/17520/21 зазначив, що метою регулювання, передбаченого статтею 41 Закону України Про публічні закупівлі (в редакції, що діє з 19.04.2020), а саме, закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10%, є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника.

Разом з тим, ця норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним і збитковим. Документи щодо коливання ціни повинні підтверджувати, чому відповідне підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору за ціною, запропонованою замовнику на тендері та/або чому виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним (подібна за змістом позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.04.2019 у справі №915/346/18, від 12.02.2020 у справі №913/166/19, від 21.03.2019 у справі №912/898/18, від 25.06.2019 у справі №913/308/18, від 12.09.2019 у справі №915/1868/18 та від 11.10.2023 у справі №903/742/22).

Інше тлумачення відповідної норми Закону Про державні закупівлі нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів. Обмеження 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).

Тендер проводиться не лише для того, щоб закупівля була проведена на максимально вигідних для держави умовах, але й для того, щоб забезпечити однакову можливість всім суб`єктам господарювання продавати свої товари, роботи чи послуги державі.

Відповідно до статті 5 Закону України Про публічні закупівлі закупівлі здійснюються за принципом відкритості та прозорості на всіх їх стадіях; метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 у справі №927/491/19, у якій суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що перемога у тендері (закупівля за бюджетні кошти) та укладення договору з певною ціною та її подальше підвищення внаслідок так званого коливання є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця.

Відповідна правова позиція послідовно викладається у постановах Верховного Суду від 19.07.2022 у справі №927/568/21, від 09.06.2022 у справі №927/636/21, від 31.05.2022 у справі №927/515/21, від 25.11.2022 у справі №927/563/20 та від 22.05.2024 у справі №924/427/23.

У даному контексті суд також відхиляє посилання відповідача на зміст листа-роз`яснення Міністерства економічного розвитку та торгівлі України №3302-06/34307-06 від 27.10.2016 Щодо зміни істотних умов договору про закупівлю, оскільки право тлумачити норму права є виключно правом суду; роз`яснення державних органів (листи, рекомендації) не є нормою права і не мають юридичного значення.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 11.05.2023 у справі №910/17520/21.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем без будь-яких належних на те підстав, без жодного належно обґрунтованого документального підтвердження щодо коливання та підвищення ціни на природний газ, у порушення норм Закону України Про публічні закупівлі та положень укладеного між сторонами Договору, укладено Додаткові угоди, згідно з якими збільшено ціну за одиницю товару.

Відповідно до ст. 37 Закону України Про публічні закупівлі (в редакції, чинній на момент укладення Договору №41ЕВ887-334-20 від 27.01.2020), договір про закупівлю є нікчемним у разі, зокрема, його укладення з порушенням вимог частини четвертої статті 36 цього Закону.

Водночас Законом України Про внесення змін до Закону України Про публічні закупівлі та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення публічних закупівель №114-IX від 19.09.2019, що набрав чинності 19.04.2020, норми Закону України Про публічні закупівлі викладено в новій редакції.

За змістом нової редакції ч. 5 ст. 41 означеного Закону, істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:

1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;

2) збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії;

3) покращення якості предмета закупівлі, за умови що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

4) продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

5) погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг), у тому числі у разі коливання ціни товару на ринку;

6) зміни ціни в договорі про закупівлю у зв`язку зі зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування;

7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни;

8) зміни умов у зв`язку із застосуванням положень частини шостої цієї статті.

Поряд із цим, пунктом 6 Розділу Х Прикінцеві та перехідні положення зміненої редакції Закону України Про публічні закупівлі визначено, що договори про закупівлю, укладені у порядку та на умовах, установлених до введення в дію цього Закону, виконуються в повному обсязі до закінчення строку, на який такі договори були укладені. Зміни до таких договорів вносяться у порядку та на умовах, встановлених до введення в дію цього Закону.

З огляду на вказане, до правовідносин, які виникли з укладеного між сторонами Договору постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №41ЕВ887-334-20 від 27.01.2020, підлягають застосуванню положення попередньої редакції Закону України Про публічні закупівлі (чинної до 19.04.2020), в тому числі й ті, що регулюють порядок та умови внесення змін до договору про закупівлю, включаючи правові підстави, можливість їх внесення, та визначені ст. 37 попередньої редакції Закону наслідки у вигляді нікчемності внесених змін.

Судом встановлено, що при укладенні Додаткових угод №2 від 31.01.2020, №3 від 10.02.2020, №4 від 03.03.2020, №5 від 05.11.2020, №6 від 10.11.2020, №7 від 30.11.2020 та №10 від 28.01.2021 до Договору їх сторонами було порушено п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону України Про публічні закупівлі, а саме, змінено ціну за одиницю товару у сторону збільшення при відсутності відповідного коливання цін такого товару на ринку, внаслідок чого перевищено гранично допустимі обсяги такого збільшення, і вказане, у свою чергу, свідчить про нікчемність відповідних змін до Договору, які внесені до останнього означеними Додатковими угодами.

Водночас з урахуванням п. 6 Розділу Х Прикінцеві та перехідні положення зміненої редакції Закону України Про публічні закупівлі, не підлягають до задоволення судом позовні вимоги прокурора про визнання недійсними Додаткових угод №5 від 05.11.2020, №6 від 10.11.2020, №7 від 30.11.2020, №10 від 28.01.2021 до Договору постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №41ЕВ887-334-20 від 27.01.2020, оскільки внесення змін до договору про закупівлю, який укладено до набрання чинності новою редакцією Закону в порядку та на умовах, встановлених до введення в дію цього Закону, передбачає, в тому числі й визнання нікчемності таких змін відповідно до ст. 37 Закону України Про публічні закупівлі (в редакції до 19.04.2020) у випадку наявності підстав відповідно до ч. 4 ст. 36 Закону України Про публічні закупівлі (в редакції до 19.04.2020).

При цьому, сам факт виконання сторонами Договору з урахуванням вказаних додаткових угод не має значення для встановлення їх нікчемності, а відтак, заперечення відповідача в цій частині відхиляються судом.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин); у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Згідно зі ч. 1 ст. 669 Цивільного кодексу України, кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.

Якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми (ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що сторонами Договору, всупереч інтересам держави та зі зловживанням правом, без будь-яких належних на те підстав та жодного належно обґрунтованого документального підтвердження щодо підвищення ціни на природний газ, в порушення норм Закону України Про публічні закупівлі та положень Договору, укладено додаткові угоди, згідно з якими збільшено ціну за одиницю товару, що, у свою чергу, не відповідає вимогам тендерної документації та, як зазначалось попередньо, є підставою вважати вказані додаткові угоди нікчемними.

Нікчемність додаткових угод означає, що зобов`язання сторін регулюються Договором постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №41ЕВ887-334-20 від 27.01.2020, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю Закарпатгаз Збут було зобов`язано поставити Хустській районній раді 65 тис.куб.м. газу за ціною 5,040000 грн за 1000 куб.м. із урахуванням ПДВ.

Водночас як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, відповідачем поставлено згідно з умовами Договору лише 40 557,97 куб.м. природного газу. Відповідно, отримана відповідачем оплата в сумі 115 609,65 грн за товар, який не був ним поставлений, підлягає стягненню з відповідача на підставі ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України (аналогічна позиція викладена і в постанові Верховного Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 у справі №927/491/19). В решті заявленої до стягнення суми грошових коштів належить відмовити у зв`язку з її недоведеністю.

Посилання відповідача на обставини, встановлені постановою Хустського районного суду від 16.06.2022 у справі №309/400/22, судом оцінюються критично, оскільки результат розгляду означеної справи про адміністративне правопорушення носить індивідуальний характер, стосується наявності чи відсутності складу адміністративного правопорушення (зокрема, і через відсутність умислу на його вчинення) у діях конкретної посадової особи голови Хустської районної ради, а не Ради як окремої юридичної особи, а також не спростовує факт отримання відповідачем зайво сплачених грошових коштів на підставі нікчемних додаткових угод до договору про закупівлю.

Що стосується підстав для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносин, суд зазначає наступне.

За приписами ст. 1311 Конституції України, на органи прокуратури України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

В силу вимог п. 1, 2 ч. 1 ст. 3 Закону України Про прокуратуру, діяльність органів прокуратури ґрунтується, зокрема, на засадах верховенства права та законності.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України Про прокуратуру, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Отже виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття інтерес держави.

Із урахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави, особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Аналіз ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру дає підстави для висновку про те, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Перший виключний випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.

Нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень, при якій він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам, за захистом до суду не звертається.

Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

У даному контексті суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Так, при зверненні до суду прокурором визначено суб`єктний склад позивачів, в інтересах яких останнім заявлено позов, а саме, позивач 1 Хустська районна рада Закарпатської області, позивач 2 Західний офіс Держаудитслужби.

Обґрунтовуючи наявність підстав для представництва інтересів держави в особі Хустської районної ради Закарпатської області, прокурор зазначає, що остання, будучи стороною оспорюваних додаткових угод та розпорядником коштів місцевого бюджету, мала всі підстави для звернення до суду з позовом про застосування наслідків недійсності нікчемних правочинів, однак, не вжила відповідних заходів, спрямованих на усунення порушень чинного законодавства про публічні закупівлі, через відсутність коштів для сплати судового збору.

Обґрунтовуючи підстави для представництва інтересів держави в особі Західного офісу Держаудитслужби України у спірних правовідносинах, прокурор звертає увагу на те, що останній є органом, уповноваженим здійснювати державний фінансовий контроль за використанням коштів місцевого бюджету і в разі виявлення порушень законодавства має право ініціювати в судовому порядку стягнення завданих державі збитків, водночас у даному випадку Західним офісом Держаудитслужби України вказаних дій не здійснено.

Відповідно до частин 3 5 статті 53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Стосовно позову, поданого прокурором в інтересах держави в особі Хустської районної ради Закарпатської області, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 7 Конституції України, в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.

Відповідно до статті 2 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, місцеве самоврядування в Україні це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Частиною 1 статті 10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні передбачено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. При цьому орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування (стаття 181 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні).

Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб`єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом (ч. 1, 2, 8 ст. 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні).

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 61 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні передбачено, що органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах (у разі їх створення) самостійно складають та схвалюють прогнози відповідних місцевих бюджетів, розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети згідно з Бюджетним кодексом України. Самостійність місцевих бюджетів гарантується власними та закріпленими за ними на стабільній основі законом загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів відповідно до закону.

За висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 22.12.2022 у справі №904/123/22, органам місцевого самоврядування надано широкі права для здійснення економічного і соціального розвитку на своїй території. Так, частинами першою та другою статті 143 Конституції України передбачено, зокрема, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції. Обласні та районні ради затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку відповідних областей і районів та контролюють їх виконання; затверджують районні і обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних і культурних програм, та контролюють їх виконання; вирішують інші питання, віднесені законом до їхньої компетенції.

Згідно зі статтею 172 Цивільного кодексу України, територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Як вбачається з матеріалів справи, прокурор у порядку ч. 4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру звернувся до позивача 1 із листом №07.54-1325ВИХ-22 від 18.03.2022, яким просив у найкоротші строки вжити заходів, зокрема, щодо стягнення з відповідача зайво сплачених грошових коштів внаслідок укладення додаткових угод, що не відповідають нормам чинного законодавства.

У відповідь на вказане звернення прокурора Хустська районна рада Закарпатської області листом №01-24/94 від 06.04.2022 повідомила про неможливість ініціювання позову до суду з метою захисту інтересів держави через відсутність фінансування на сплату судового збору та неспроможність забезпечення фахового представництва в суді.

З урахуванням викладеного, суд висновує, що Хустська районна рада Закарпатської області є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів обласного бюджету, а тому, є належним позивачем у цій справі. Подібні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 22.12.2022 у справі №904/123/22, від 26.10.2022 у справі №904/5558/20, від 21.12.2022 у справі №904/8332/21, Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №905/1907/21.

Водночас для вирішення питання щодо наявності підстав для представництва інтересів держави в особі Західного офісу Держаудитслужби в суді прокурор у порядку ч. 4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру звернувся до останнього з листом №07.54-1324ВИХ-22 від 18.03.2022 із проханням надати інформацію, зокрема, про вжиті заходи щодо стягнення коштів за нікчемними додатковими угодами до договору про закупівлю.

У відповідь на вказаний лист позивач 2 повідомив прокурора про те, що ним проведено перевірку закупівлі №UA-2019-12-13-001520-b, за наслідками якої складено акт №13-07-04/01 від 04.01.2022, де зафіксовано фінансові порушення внаслідок оплати за бюджетні кошти вартості спожитого природного газу за незаконно збільшеною ціною.

Крім того, Західним офісом Держаудитслужби повідомлено про те, що на адресу Хустської районної ради Закарпатської області направлено письмові вимоги від 12.01.2022 про усунення порушень та недоліків, зазначених в акті перевірки закупівель №13-07-04/01 від 04.01.2022; за допущені порушення законодавства про закупівлі на уповноважену особу з публічних закупівель Хустської районної ради Закарпатської області складено протокол за частиною 1 статті 164-14 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу; матеріали перевірки передано до Слідчого управління Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, за результатами розгляду яких порушено кримінальну справу за частиною 1 статті 367 Кримінального кодексу України.

Водночас у вказаному листі позивач 2 просив прокурора звернутися до суду в його інтересах з метою стягнення з відповідача зайво сплачених грошових коштів внаслідок укладення додаткових угод, що не відповідають законодавству про публічні закупівлі.

Відповідно до частин 1, 4 статті 7 Закону України Про публічні закупівлі, уповноважений орган здійснює регулювання та реалізує державну політику у сфері закупівель у межах повноважень, визначених цим Законом. Рахункова палата, Антимонопольний комітет України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, здійснюють контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією та законами України.

Згідно з частинами 1, 2 статті 8 Закону України Про публічні закупівлі, моніторинг процедури закупівлі здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його міжрегіональні територіальні органи (далі - органи державного фінансового контролю). Моніторинг процедури закупівлі здійснюється протягом проведення процедури закупівлі, укладення договору про закупівлю та його дії.

Відповідно до пунктів 8, 10 частини 1 статті 10 Закону України Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні, органу державного фінансового контролю надається право, зокрема, порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Водночас Положенням про Державну аудиторську службу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 №43 (далі - Положення №43), визначено, що Державна аудиторська служба України (далі - Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Згідно з підпунктами 3, 4, 9 пункту 4 Положення №43, Держаудитслужба реалізує державний фінансовий контроль через здійснення державного фінансового аудиту, перевірки закупівель, інспектування (ревізії), моніторингу закупівель; здійснює контроль, зокрема, за цільовим, ефективним використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, досягненням економії бюджетних коштів і результативності в діяльності розпорядників бюджетних коштів, дотриманням законодавства про закупівлі; вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших осіб підприємств, установ та організацій, що контролюються, усунення виявлених порушень законодавства; здійснює контроль за виконанням таких вимог; звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; застосовує заходи впливу за порушення бюджетного законодавства, накладає адміністративні стягнення на осіб, винних у порушенні законодавства; передає в установленому порядку правоохоронним органам матеріали за результатами державного фінансового контролю у разі встановлення порушень законодавства, за які передбачено кримінальну відповідальність або які містять ознаки корупційних діянь.

Отже орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль за використанням коштів державного та місцевих бюджетів, і в разі виявлення порушень законодавства має право звернутися до суду в інтересах держави з метою їх усунення.

З урахуванням наведеного, Західний офіс Держаудитслужби є належним органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції щодо реалізації державної політики у сфері закупівель, яким не вжито заходів щодо захисту інтересів держави у спірних правовідносинах у судовому порядку шляхом стягнення з відповідача безпідставно отриманих грошових коштів, а відтак, звернення прокурором до суду в його інтересах суд визнає обґрунтованим та підставним.

Враховуючи вищевказані обставини, суд дійшов висновку про те, що вимоги прокурора щодо стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 115 609,65 грн є документально доведеними та обґрунтованими, відповідачем не спростованими. Позов підлягає задоволенню частково. В решті позовних вимог належить відмовити.

Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В силу приписів ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач доказів на спростування викладених позивачем обставин суду не надав, а його аргументи не знайшли свого підтвердження у матеріалах справи та положеннях законодавства.

З урахуванням вищевикладеного в сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ У СПРАВІ

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 1985,15 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст. 11, 13, 14, 73 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

СУД УХВАЛИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Закарпатгаз Збут, вул. Богомольця Олександра, будинок 21, м. Ужгород, Закарпатська область, 88015 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 39582749) на користь Хустської районної ради Закарпатської області, вул. Карпатської Січі, будинок 21, м. Хуст, Закарпатська область, 90400 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 25436388) грошові кошти в розмірі 115 609,65 грн (Сто п`ятнадцять тисяч шістсот дев`ять гривень 65 коп).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Закарпатгаз Збут, вул. Богомольця Олександра, будинок 21, м. Ужгород, Закарпатська область, 88015 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 39582749) на користь Закарпатської обласної прокуратури, вул. Коцюбинського, будинок 2а, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 02909967) суму 1985,15 грн (Одна тисяча дев`ятсот вісімдесят п`ять гривень 15 коп) на відшкодування витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без участі (неявки) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

6. Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі, http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повне судове рішення складено та підписано 02.09.2024.

Суддя Л.І. Пригара