Постанова

від 20.08.2024 по справі 910/16239/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" серпня 2024 р. Справа № 910/16239/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Демидової А.М.

суддів: Ходаківської І.П.

Владимиренко С.В.

за участю секретаря судового засідання: Котенка О.О.

за участю представників учасників справи:

від позивача: Полішко Ю.О.

від відповідача: Гордієнко Б.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Будинку відпочинку "Конча-Заспа" Державного управління справами

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.04.2024 (повна ухвала складена 26.04.2024) (суддя Ярмак О.М.)

за заявою Будинку відпочинку "Конча-Заспа" Державного управління справами

про розстрочку виконання рішення суду

у справі № 910/16239/23 Господарського суду міста Києва

за позовом Дочірнього підприємства "КиївГазЕнерджи"

до Будинку відпочинку "Конча-Заспа" Державного управління справами

про стягнення 1 308 899,94 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави заяви про розстрочку виконання судового рішення

Будинок відпочинку "Конча-Заспа" Державного управління справами (далі - БВ "Конча-Заспа" ДУС, відповідач) звернувся до Господарського суду міста Києва із заявою від 12.04.2024 № 02/108 про розстрочку виконання судового рішення у справі № 910/16239/23, в якій просив суд розстрочити виконання рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2024 у даній справі, затвердивши графік виконання судового рішення, відповідно до якого підлягають сплаті щомісячні платежі: до 30 квітня 2024 року, 31 травня 2024 року, 30 червня 2024 року, 31 липня 2024 року, 31 серпня 2024 року, 30 вересня 2024 року, 31 жовтня 2024 року, 30 листопада 2024 року, 31 грудня 2024 року, 31 січня 2025 року та 28 лютого 2025 року - у сумі 109 074,99 грн щомісячно, а до 31 березня 2025 року - в сумі 109 075,05 грн, та сплати судового збору в сумі 19 633,50 грн до 31.03.2025.

В обґрунтування вказаної заяви БВ "Конча-Заспа" ДУС послався, зокрема, на те, що на час складення цієї заяви на його банківському рахунку недостатньо грошових коштів та відсутнє майно для виконання судового рішення.

Короткий зміст оскаржуваної ухвали місцевого господарського суду та мотиви її постановлення

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.2024 у справі № 910/16239/23 у задоволенні заяви БВ "Конча-Заспа" ДУС про розстрочення виконання рішення суду від 13.03.2024 у даній справі відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні вказаної заяви, місцевий господарський суд виходив із того, що недостатність чи відсутність коштів юридичної особи чи фізичної особи-підприємця не можна вважати безумовними винятковими обставинами, за наявності яких виконання судового рішення можна розстрочити. Заявником не обґрунтовано, в чому полягає виключність обставин, якими він обґрунтовує свою вимогу щодо розстрочення виконання рішення.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із вказаною ухвалою, БВ "Конча-Заспа" ДУС звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.04.2024 у справі № 910/16239/22 та постановити нову ухвалу, якою задовольнити заяву відповідача та розстрочити виконання рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2024 у даній справі.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що оскаржувана ухвала не відповідає вимогам ст. 236 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Відповідач звертає увагу, що не заперечує наявність зобов`язань перед Дочірнім підприємством "КиївГазЕнерджи" (далі - ДП "КГЕ", позивач), проте, зважаючи на наявність зобов`язання виконувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.06.2023 у справі № 910/9305/22, з метою забезпечення належної діяльності закладу охорони здоров`я (яким є відповідач), вважає, що доцільним є розстрочення виконання рішення суду першої інстанції у даній справі № 910/16239/23.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.07.2024 задоволено клопотання БВ "Конча-Заспа" ДУС про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 23.04.2024 у справі № 910/16239/23 та поновлено скаржнику зазначений строк; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою БВ "Конча-Заспа" ДУС на ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.04.2024 у справі № 910/16239/23; розгляд апеляційної скарги призначено на 20.08.2024 о 09:50; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 15.08.2024.

Позиції учасників справи

ДП "КГЕ" у відзиві на апеляційну скаргу проти апеляційної скарги БВ "Конча-Заспа" ДУС заперечує і просить суд залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Явка представників учасників справи

У судове засідання, призначене на 20.08.2024, з`явились представники позивача та відповідача.

У судовому засіданні представник відповідача (скаржника) вимоги апеляційної скарги підтримав і просив суд її задовольнити.

Представник позивача проти апеляційної скарги заперечував і просив суд залишити її без задоволення.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.03.2024 у справі № 910/16239/23 позов задоволено повністю. Стягнуто з БВ "Конча-Заспа" ДУС на користь ДП "КГЕ" 1 060 315,53 грн основного боргу, 46 263,39 грн 3 % річних, 202 321,94 грн інфляційних втрат та 19 633,50 грн судового збору.

12.04.2024 БВ "Конча-Заспа" ДУС подав до Господарського суду міста Києва заяву про розстрочку виконання судового рішення у справі № 910/16239/23.

В обґрунтування зазначеної заяви БВ "Конча-Заспа" ДУС зазначив, що:

- відповідач визнає наявну заборгованість перед позивачем у повному обсязі;

- Положенням БВ "Конча-Заспа" ДУС, затвердженим розпорядженням керівника Державного управління справами № 246 від 09.09.2016 (далі - Положення), передбачено, що відповідач є неприбутковою бюджетною установою, що повністю утримується за рахунок коштів загального та спеціального (власні надходження бюджетних установ) фондів державного бюджету;

- відповідача включено до Переліку закладів охорони здоров`я, що забезпечують виконання загальнодержавних функцій, видатки на які здійснюються з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2011 № 501;

- доходи (прибутки) відповідача використовуються виключно для фінансування видатків на утримання та реалізацію мети і напрямків діяльності, визначених Положенням;

- відповідно до Рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві № 1626504600963 від 30.09.2016, БВ "Конча-Заспа" ДУС присвоєно ознаку неприбутковості;

- з метою врегулювання спору відповідачем двічі направлялися проекти мирових угод із розстроченням суми боргу на 12 та 9 місяців, однак згоди від позивача на укладання мирової угоди у справі не надійшло;

- відповідач має зобов`язання виконувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.06.2023 у справі № 910/9305/22, якою затверджено мирову угоду між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (далі - ТОВ "ГК "Нафтогаз України") та БВ "Конча-Заспа" ДУС щодо стягнення з БВ "Конча-Заспа" ДУС на користь ТОВ "ГК "Нафтогаз України" грошових коштів у розмірі 4 681 744,17 грн. Кінцевий строк погашення боргу відповідно до мирової угоди - 31.05.2024;

- БВ "Конча-Заспа" ДУС має намір повністю та добровільно погасити борг шляхом перерахування сум на банківський рахунок ДП "КГЕ", але на даний час на його банківському рахунку не достатньо грошових коштів та відсутнє майно для виконання судового рішення, що підтверджується банківськими виписками по рахунку за період з 25.03.2024 по 28.03.2024, в яких вбачаються в більшості видаткові операції та залишок коштів у розмірі 1 117 885,11 грн, сума, яка дозволяє на даний час лише фінансувати видатки на виплату заробітної плати, сплати за ухвалою суду про затвердження мирової угоди та утримання і реалізацію мети та напрямків діяльності, визначених Положенням.

Суд першої інстанції, на підставі встановлених обставин, з урахуванням принципів розумності та справедливості, а також того, що рішення суду є обов`язковим до виконання, визнав відсутніми підстави для розстрочки виконання рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2024 у справі № 910/16239/23.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України визначено, що однією з основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду.

Конституційний Суд України у своєму рішенні № 18-рп/2012 від 13.12.2012 вказав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Розглядаючи справу № 5-рп/2013, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26.06.2013 зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Статтею 1291 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно із ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Частинами першою та другою статті 18 ГПК України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

На державу покладено позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чижов проти України", заява № 6962/02).

Згідно із ч. 1 ст. 239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Частинами першою, третьою, четвертою статті 331 ГПК України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідно до ч. 5 ст. 331 ГПК України розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Розстрочення означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

ГПК України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання чи ускладнення його виконання, у зв`язку із чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, і за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право, зокрема, розстрочити виконання рішення.

З аналізу ст. 331 ГПК України вбачається, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При вирішенні питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, враховуються, зокрема, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів в економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07.12.2022 у справі № 910/11949/21.

Поряд із цим розстрочення виконання рішення є правом, а не обов`язком суду, яке реалізується у виняткових випадках за наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та доказів, що підтверджують наявність таких підстав.

При цьому відповідно до приписів статей 74, 76-79 ГПК України саме на заявника покладається обов`язок доведення існування відповідних обставин.

Зазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 27.02.2019 у справі № 796/43/2018 та від 28.05.2024 у справі № 906/1035/23.

У зв`язку з наведеним, суд зазначає, що питання розстрочення або відстрочення рішення суду хоча й перебувають у площині процесуального права, однак підстави, а саме наявність обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо) залежать від предмета спору.

У цьому висновку суд враховує висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 27.06.2018 у справі № 813/8842/-13а.

Крім цього, звертаючись до висновків Верховного Суду в постановах від 28.05.2024 у справі № 906/1035/23 та від 21.01.2020 у справі № 910/1180/19 (пункт 4.12), суд зауважує, що хоча підставою для відстрочення або розстрочення виконання рішення суду згідно зі статтею 331 ГПК України та статтею 33 Закону України "Про виконавче провадження" є виняткові обставини, які ускладнюють або виключають виконання рішення, утруднюють чи унеможливлюють його виконання (пункти 6.3-6.5), водночас питання про відстрочення/розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися із дотриманням балансу інтересів сторін.

У рішенні Конституційного Суду України № 5-пр/2013 від 26.06.2013 зазначено, що розстрочка виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників.

Тобто необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення/розстрочення виконання рішення суду є дотримання розумного та пропорційного балансу інтересів сторін.

Надання розстрочення виконання рішення є заходом, який має застосовуватись лише за наявності поважних причин та при найменшій шкоді кредитору. При цьому, затримка у виконанні рішення не повинна бути надто тривалою та такою, що порушує саму сутність права, яке захищається пунктом 1 статті 6 Конвенції (рішення у справі "Іммобільяре Саффі проти Італії", заява № 22774/93, п. 74, ЄСПЛ 1999-V).

Отже, як правильно вказав місцевий господарський суд, підставами для задоволення заяви про відстрочку, розстрочку виконання рішення можуть бути обставини, якими його виконання ускладнюється чи видається неможливим. Відстрочка або розстрочка виконання рішення, ухвали, постанови, зміна способу та порядку їх виконання допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи. Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання відстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування. Особа, яка подала заяву про розстрочку або відстрочку виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі.

З огляду на викладене, передбачена процесуальним законодавством можливість суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, розстрочити виконання рішення не є безумовною, адже передбачає доведення заявником дійсного існування обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

У справі, що розглядається, заява відповідача про розстрочку виконання судового рішення обґрунтована недостатністю в нього коштів.

Посилання ж відповідача на те, що він є неприбутковою бюджетною установою, що повністю утримується за рахунок коштів загального та спеціального (власні надходження бюджетних установ) фондів державного бюджету та недостатність коштів для виконання рішення суду, не спростовують закріпленого у наведених вище нормах чинного законодавства України принципу обов`язковості рішень суду.

Як слушно зауважив суд першої інстанції, недостатність чи відсутність коштів юридичної особи чи фізичної особи-підприємця не можна вважати безумовними винятковими обставинами, за наявності яких виконання судового рішення можна розстрочити.

Між тим, наведені заявником обставини не свідчать про неможливість виконання відповідачем рішення у даній справі, а лише відображають його поточний стан, що також не є обставиною, з якою закон пов`язує необхідність розстрочення виконання судового рішення. Тому неприбутковість відповідача, наявність заборгованості перед іншими контрагентами, якими обґрунтована винятковість обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, не можуть бути безумовними підставами для розстрочення виконання рішення суду.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що заявником не обґрунтовано, в чому полягає виключність обставин, якими він обґрунтовує свою вимогу щодо розстрочення виконання рішення.

Відтак, з огляду на встановлені вище обставини, з урахуванням принципів розумності та справедливості, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для розстрочення виконання рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2024 у справі № 910/16239/23.

Оскільки питання щодо розстрочення виконання рішення належить до дискреційних повноважень суду, який, у свою чергу, навів відповідні та достатні підстави в обґрунтування свого висновку про відсутність правових підстав для розстрочення виконання рішення, відсутні підстави вважати, що суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні відповідної заяви БВ "Конча-Заспа" ДУС, допустив порушення норм матеріального чи процесуального права, або "справедливого балансу" між сторонами, що може бути підставою для скасування ухвали про відмову у розстроченні виконання рішення.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно із ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно зі ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції прийнята з повним з`ясуванням обставин справи, з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для її скасування чи зміни та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Судові витрати

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги судові витрати за її розгляд відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 74, 129, 269, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Будинку відпочинку "Конча-Заспа" Державного управління справами залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.04.2024 у справі № 910/16239/23 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Матеріали оскарження у даній справі повернути до місцевого господарського суду.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.

У зв`язку з тривалими повітряними тривогами і плановими та екстреними відключеннями електроенергії по місту Києву, повний текст постанови складено та підписано - 02.09.2024.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді І.П. Ходаківська

С.В. Владимиренко