Постанова

від 23.07.2024 по справі 911/1739/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" липня 2024 р. Справа№ 911/1739/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Іоннікової І.А.

Тищенко А.І.

секретар судового засідання: Басараба К.Ю.

за участю представників: згідно протоколу судового засідання від 23.07.2024,

розглянувши апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Войтовське»

на рішення Господарського суду Київської області від 08.02.2024 (повний текст рішення складено 27.03.2024)

у справі №911/1739/23 (суддя А.Ю. Кошик)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Трейдагропостач-2015»

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Войтовське»

третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Головне управління Держгеокадастру у місті Києві та Київській області

про стягнення 3 822,00 грн (збільшено до 796 047,31 грн) збитків,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

29.06.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Трейдагропостач-2015» (далі, позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Войтовське» (далі, відповідач) про стягнення 3 822,00 грн збитків (за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Трейдагропостач-2015» від 03.07.2023 позовні вимоги було збільшено до 796 047,31 грн).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 30.06.2023 залучено до участі у справі Головне управління Держгеокадастру у місті Києві та Київській області як третю особу без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача (далі, третя особа або ГУ Держгеокадастру).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у володінні та користуванні позивача ТОВ «СП «Трейдагропостач-2015» на праві оренди перебувають земельні ділянки з кадастровими номерами 3221281200:07:010:0028, 3221281200:07:006:0019, 3221281200:07:012:0004, 3221281200:07:017:0007, 3221255200:07:018:0013, 3221281200:07:007:0005, 3221281200:08:005:0008, 3221281200:07:011:0043, 3221281200:07:007:0001, 3221281200:08:008:0005, 3221281200:07:007:0016, 3221281200:07:001:0032, 3221281200:07:006:0001, 3221281200:07:007:0010, 3221281200:07:012:0040, 3221281200:07:002:0022, 3221281200:08:005:0010, 3221281200:08:011:0018, 3221281200:07:012:0041, 3221281200:07:012:0042, 3221281200:07:007:0002, 3221281200:07:010:0005, 3221281200:08:004:0031, 3221281200:07:003:0023, 3221281200:07:006:0002, 3221281200:07:006:0032, 3221281200:07:011:0010, 3221281200:07:002:0029, 3221281200:08:005:0009, 3221281200:08:005:0007, 3221281200:08:008:0021, 3221281200:08:008:0025, 3221281200:08:004:0022, 3221281200:08:004:0046, 3221281200:08:010:0029, 3221281200:07:002:0031, 3221281200:08:008:0028, 3221281200:08:011:0064, 3221281200:08:008:0029, 3221281200:07:018:0027, 3221281200:08:004:0047, 3221281200:07:002:0034, 3221281200:08:004:0048, 3221281200:07:017:0011, 3221281200:08:010:0049, 3221281200:07:012:0044, 3221281200:07:012:0048, 3221281200:07:002:0033, 3221281200:07:006:0035, 3221281200:07:002:0032, 3221281200:07:010:0038, 3221281200:08:011:0066, 3221281200:08:008:0027, 3221281200:08:011:0067, 3221281200:08:011:0065, 3221281200:07:017:0014, 3221281200:08:004:0049, 3221281200:07:017:0010, 3221281200:08:010:0048, 3221281200:07:017:0013, 3221281200:07:012:0049, 3221281200:07:002:0035, 3221281200:08:003:0041, 3221281200:08:003:0040, 3221281200:07:006:0037, 3221281200:08:008:0031, 3221281200:08:011:0063, 3221281200:08:008:0032, 3221281200:08:004:0050, 3221281200:08:004:0445, 3221281200:07:007:0017, 3221281200:08:010:0050, 3221281200:07:017:0012, 3221281200:07:012:0047, 3221281200:07:012:0045, 3221281200:08:006:0040, 3221281200:07:001:0034, 3221281200:07:006:0036, 3221281200:08:006:0041, розташовані на території Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області, що підтверджується відповідними договорами оренди земельних ділянок, інформаційними довідками та витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, перелік яких зазначений у додатках до позовної заяви, рішенням Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області №309 XI-VIII від 08.04.2021 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі на місцевості загальною площею 119,6122 га», іншими документами, наявними у матеріалах справи.

Однак, як стверджує позивач, частина земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які перебувають у його користуванні на праві оренди, були самовільно зайняті відповідачем, що підтверджується актами перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 25.06.2021, складеними головними спеціалістами відділу державного контролю за використанням та охороною земель № 2 Управління контролю за використанням та охороню земель Головного управління Держгеокадастру у Київській області, та використані Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Войтовське» для здійснення посіву сільськогосподарських культур. Унаслідок цього позивачу було завдано збитків у розмірі 796 047,31 грн, які розраховані на підставі актів перевірок дотримання вимог земельного законодавства від 25.06.2021 Головним управлінням Держгеокадастру у м. Києві та Київській області у відповідності до Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, псування земель, порушення режиму, нормативів і правил їх використання, затверджена постановою Кабінету Міністрів України №963 від 25.07.2007 , й які позивач просить стягнути з відповідача в судовому порядку.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Київської області від 08.02.2024 у справі №911/1739/23 позовні вимоги задоволено повністю.

Присуджено до стягнення з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Войтовське» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Трейдагропостач-2015» 796 047,31 грн збитків за самовільне використання земельних ділянок та 11 940,71 грн витрат по сплаті судового збору.

Приймаючи дане рішення, суд першої інстанції виходив з того, що акти перевірок дотримання вимог земельного законодавства від 25.06.2021, які станом на час розгляду справи є чинними та у встановленому законодавством порядку не оскаржені, підтверджують факт самовільного зайняття відповідачем земельних ділянок, що належать на праві оренди позивачу, та їх використання без належних правовстановлюючих документів та відповідно є підставою для визначення і відшкодування позивачу шкоди, завданої внаслідок неправомірних дій відповідача в порядку, визначеному законом. Розмір заявлених у справі збитків (шкоди) за самовільне зайняття (захоплення) відповідачем земельних ділянок, які перебувають у користуванні позивача, площею 208,2803 га у сумі 796 047,31 грн підтверджується проведеними Головним управлінням Держгеокадастру у м. Києві та Київській області у відповідності до п. 7 Методики Розрахунками на підставі Актів перевірок дотримання вимог земельного законодавства від 25.06.2021.

Враховуючи підтвердженість фактів самовільного зайняття відповідачем земельних ділянок, що знаходяться у користуванні позивача, що відповідачем по суті не заперечено та не спростовано, завдання таким самовільним захопленням шкоди, яка є очевидною, оскільки позивач з вини відповідача був позбавлений можливості обробляти та отримати дохід з орендованих ним земельних ділянок, підтвердження розміру шкоди проведеними у відповідності до Методики Розрахунками, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо поданого відповідачем клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку з вирішенням відповідного спору в межах справи №911/3061/21, суд у рішенні зазначив, що у справі №911/3061/21 спір стосувався інших підстав безпосередньо факту порушень, в той час як у справі, що розглядається, позов подано про стягнення збитків на підставі відповідних Розрахунків, здійснених в порядку, визначеному пунктом 7 Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, псування земель, порушення режиму, нормативів і правил їх використання, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №963 від 25.07.2007. При цьому, з огляду на обставини розгляду спору у справі №911/3061/21 та зміст згаданої Методики, відсутні підстави стверджувати, що відсутність Розрахунку збитків свідчить лише про недоведеність вимог про стягнення збитків. Відповідний Розрахунок збитків є офіційним документом, який складається уповноваженим органом, тому нескладення відповідного документу уповноваженим органом є недоліком в роботі державного органу. При вирішенні питання доведеності позовних вимог слід розрізняти поняття ненадання доказу (який вже існує) та відсутність доказу. Після складення Головним управлінням Держгеокадастру у м. Києві та Київській області Розрахунків до Актів перевірки, тобто усунення недоліків в діяльності державного органу, відповідні Розрахунки породжують правові наслідки з моменту їх складення, тому створюють самостійні підстави позову.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, 16.04.2024 (про що свідчить поштовий штемпель Укрпошти на конверті) засобами поштового зв`язку Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Войтовське» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 08.02.2024 та ухвалити нове рішення про закриття провадження у справі.

Апеляційна скарга мотивована порушенням та неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до того, що суд першої інстанції безпідставно не закрив провадження у справі №911/1739/23, порушивши принцип res judicata (остаточності судового рішення). Так суд попри існування чинного судового рішення від 13.07.2022 у справі №911/3061/21 про відмову в позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Трейдагропостач-2015» до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Войтовське» про стягнення збитків у розмірі 796 047,31 грн, підстава позову - самовільне зайняття земельних ділянок на підставі актів перевірок дотримання вимог земельного законодавства від 25.06.2021, повторно розглянув аналогічний спір у справі №911/1739/23.

Водночас, скаржник зазначив, що у разі, якщо колегія суддів не знайде підстав для закриття провадження у справі, наявні підстави для відмови у задоволенні позовних вимог з огляду на те, що позивачем не доведено наявність понесення збитків ні у формі реальних збитків, ні у формі упущеної вигоди. Так, позивачем не доведено, а матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що внаслідок користування відповідачем земельними ділянками настали негативні наслідки для позивача (відповідач не збирав урожай на полях позивача, а позивач, у свою чергу, не підтвердив, що не зміг здійснити збір урожаю на спірних земельних ділянках чи не зміг цей урожай реалізувати, чи отримати прибуток від реалізації урожаю). Третя особа, проводячи розрахунок, здійснила розрахунок передбачуваного розміру шкоди, тобто це розмір шкоди, який у середньому міг бути завданий позивачу, проте, це не дає підстави остаточно та гарантовано вважати, що позивачу була дійсно завдана шкода у заявленому розмірі, без документального підтвердження та доведення позивачем понесення втрат чи неотримання прибутку.

Відповідач також зазначає, що згідно законодавства, чинного станом на 2021 рік, для розрахунку розміру шкоди необхідні були акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства, протокол про адміністративне правопорушення, припис (з вимогою усунути порушення земельного законодавства), акт обстеження земельної ділянки. З 16.02.2022 даний перелік був обмежений та зменшений до 2-х документів: акт перевірки або акт, складений за результатами здійснення планового або позапланового заходу державного нагляду (контролю); протокол про адміністративне правопорушення. Отже, як до 16.02.2022, так і після 16.02.2022 обов`язково мав бути складений протокол про адміністративне правопорушення для подальшого проведення розрахунку розміру шкоди, однак на день розгляду даної справи та справи №911/3061/21 протокол про адміністративне правопорушення не складався, а тому було порушено порядок встановлення самовільного зайняття земельних ділянок та визначення розміру шкоди, що визначений у Методиці визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, псування земель, порушення режиму, нормативів і правил їх використання, затвердженій постановою Кабінету Міністрів України №963 від 25.07.2007.

Також за доводами скаржника позивачем до заяви про збільшення позовних вимог надані розрахунки розміру шкоди, які є недопустимими та недостовірними доказами, оскільки їх виготовлення відбулося, по-перше, за відсутності ухвали Господарського суду Київської області від 22.06.2023 (у листі ГУ Держгеокадастру від 30.06.2023 вказано, що розрахунок шкоди проведено на підставі заяви АО «Гільдія Права» від 22.06.2023 з ухвалою Господарського суду Київської області від 22.06.2023 про забезпечення доказів у справі №911/1739/23, однак повний текст даної ухвали було складено лише 30.06.2023), по-друге, як уже зазначалося, у третьої особи та позивача були відсутні підстави для визначення та здійснення розрахунку через відсутність протоколу про адміністративне правопорушення, що суперечить вимогам Методики, по-третє, в оренді позивача перебували земельні ділянки як комунальної, так і приватної форми власності, однак позивачем та третьою особою не було надано розрахунку розміру шкоди за самовільне зайняття земельних ділянок приватної власності.

В апеляційній скарзі відповідач повідомив, що орієнтовний розмір судових витрат, що буде понесено ним під час апеляційного оскарження рішення суду становить 33 750,00 грн, докази понесення яких буде надано протягом 5-ти днів після ухвалення судового рішення у відповідності до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

12.06.2024 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив позивача на апеляційну скаргу, в якому останній просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги відповідача, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

У відзиві позивач зазначив, що дійсно рішенням Господарського суду Київської області від 13.07.2022 у справі №911/3061/21, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.03.2023, у задоволенні позову про стягнення збитків було відмовлено, при цьому судами було встановлено факт самовільного використання земельних ділянок відповідачем. Проте, на час звернення до суду із позовом у справі №911/3061/21 у позивача були відсутні докази, на підставі яких можливо було достовірно встановити розмір завданої позивачу шкоди, заподіяної внаслідок неправомірних дій відповідача, а отже і достеменно визначити ціну позову. У межах справи №911/3061/21 позивачу було відмовлено у задоволенні позову саме у зв`язку з неналежністю здійснення розрахунку збитків із вказівкою, що належним буде розрахунок, здійснений територіальним органом Держгеокадастру за наслідками складання актів перевірок від 25.06.2021 у відповідності до порядку, встановленого Методикою.

У зв`язку з цим до подання позову у справі №911/1739/23 позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення доказів, у якій просив суд з метою підтвердження розміру збитків, завданих йому відповідачем самовільним зайняттям земельних ділянок, зобов`язати ГУ Держгеокадастру провести розрахунок завданих збитків за наслідками складання актів перевірок від 25.06.2021. Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.06.2023 у справі №911/1739/23 таку заяву позивача було задоволено і 30.06.2023 позивачем отримано лист ГУ Держгеокадастру із відповідним розрахунком розміру шкоди на суму 796 047,31 грн за самовільне зайняття земельних ділянок позивача площею 208,2803 га.

Позивач наголошує, що спір у справі №911/3061/21 стосувався інших підстав - безпосередньо факту порушень, у той час, як у даній справі позов подано про стягнення збитків на підставі відповідних розрахунків, проведених згідно Методики.

Щодо висловлених скаржником підстав для відмови у задоволенні позову, позивач зазначив, що розрахунок шкоди, заподіяної юридичним особам внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки здійснюється територіальними органами Держгеокадастру. Такий розрахунок і був здійснений третьою особою згідно чинного станом на дату його проведення пункту 7-1 Методики.

Твердження відповідача про обов`язковість фактів притягнення його до адміністративної чи кримінальної відповідальності за самовільне зайняття земельних ділянок були правильно не взяті до уваги судом першої інстанції, оскільки підтвердженість факту правопорушення передує і не залежить від факту притягнення до адміністративної чи кримінальної відповідальності. Протокол про адміністративне правопорушення є різновидом фіксування правопорушення, альтернативним акту перевірки. Акти перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 25.06.2021 підтверджують факт самовільного зайняття відповідачем земельних ділянок, розмір зайнятих ділянок та період часу, протягом якого вони використовувались без належних правових підстав.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.04.2024 апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Войтовське» на рішення Господарського суду Київської області від 08.02.2024 у справі №911/1739/23 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Іоннікова І.А., Тищенко А.І.

Колегією суддів встановлено, що апеляційна скарга була подана скаржником безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2024 витребувано у Господарського суду Київської області матеріали справи №911/1739/23; відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги до надходження матеріалів справи з Господарського суду Київської області.

01.05.2024 матеріали справи №911/1739/23 надійшли до суду апеляційної інстанції та були передані судді-доповідачу.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.05.2024 апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Войтовське» на рішення Господарського суду Київської області від 08.02.2024 у справі №911/1739/23 залишено без руху; роз`яснено Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю «Войтовське», що протягом 10 (десяти) днів з дня вручення даної ухвали про залишення апеляційної скарги без руху скаржник має право усунути вказані недоліки, надавши суду апеляційної інстанції докази сплати судового збору у розмірі 17 911,06 грн.

12.05.2024 (про що свідчить поштовий штемпель на конверті Укрпошти) засобами поштового зв`язку до Північного апеляційного господарського суду від представника Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Войтовське» адвоката Ковальчук А.С. надійшла заява про усунення недоліків, до якої долучено платіжну інструкцію № 32 від 22.04.2024 про сплату судового збору на суму 17 911,06 грн.

У період з 13.05.2024 по 31.05.2024 головуючий суддя у справі Михальська Ю.Б. та суддя Тищенко А.І., яка входить до складу колегії суддів, перебували у відпустці.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Войтовське» на рішення Господарського суду Київської області від 08.02.2024 у справі №911/1739/23, апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Войтовське» на рішення Господарського суду Київської області від 08.02.2024 у справі №911/1739/23 призначено до розгляду на 25.06.2024.

У судове засідання, призначене на 25.06.2024, з`явилися представник позивача та представник відповідача.

Представник третьої особи до суду апеляційної інстанції не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

У судовому засіданні 25.06.2024 колегія суддів оголосила ухвалу про відкладення розгляду справи на 23.07.2024 з огляду на відсутність відомостей у матеріалах справи про повідомлення Головного управління Держгеокадастру у місті Києві та Київській області щодо дати та часу розгляду справи у зв`язку з невнесенням до комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» відомостей щодо третьої особи Головного управління Держгеокадастру у місті Києві та Київській області, про що оголошено ухвалу від 25.06.2024.

У судовому засіданні 23.07.2024 суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.

Явка представників учасників справи

У судове засідання 23.07.2024 з`явилися представники позивача та відповідача.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що у матеріалах справи міститься довідка про доставку копії ухвали суду від 25.06.2024 до електронного кабінету Головного управління Держгеокадастру у місті Києві та Київській області у підсистемі «Електронний суд».

Згідно частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримував доводи апеляційної скарги, просив скасувати рішення суду першої інстанції та закрити провадження у справі.

Представники позивача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити оскаржуване рішення суду без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вбачається із матеріалів справи, у володінні та користуванні позивача ТОВ «СП «Трейдагропостач-2015» на праві оренди перебувають земельні ділянки з кадастровими номерами 3221281200:07:010:0028, 3221281200:07:006:0019, 3221281200:07:012:0004, 3221281200:07:017:0007, 3221255200:07:018:0013, 3221281200:07:007:0005, 3221281200:08:005:0008, 3221281200:07:011:0043, 3221281200:07:007:0001, 3221281200:08:008:0005, 3221281200:07:007:0016, 3221281200:07:001:0032, 3221281200:07:006:0001, 3221281200:07:007:0010, 3221281200:07:012:0040, 3221281200:07:002:0022, 3221281200:08:005:0010, 3221281200:08:011:0018, 3221281200:07:012:0041, 3221281200:07:012:0042, 3221281200:07:007:0002, 3221281200:07:010:0005, 3221281200:08:004:0031, 3221281200:07:003:0023, 3221281200:07:006:0002, 3221281200:07:006:0032, 3221281200:07:011:0010, 3221281200:07:002:0029, 3221281200:08:005:0009, 3221281200:08:005:0007, 3221281200:08:008:0021, 3221281200:08:008:0025, 3221281200:08:004:0022, 3221281200:08:004:0046, 3221281200:08:010:0029, 3221281200:07:002:0031, 3221281200:08:008:0028, 3221281200:08:011:0064, 3221281200:08:008:0029, 3221281200:07:018:0027, 3221281200:08:004:0047, 3221281200:07:002:0034, 3221281200:08:004:0048, 3221281200:07:017:0011, 3221281200:08:010:0049, 3221281200:07:012:0044, 3221281200:07:012:0048, 3221281200:07:002:0033, 3221281200:07:006:0035, 3221281200:07:002:0032, 3221281200:07:010:0038, 3221281200:08:011:0066, 3221281200:08:008:0027, 3221281200:08:011:0067, 3221281200:08:011:0065, 3221281200:07:017:0014, 3221281200:08:004:0049, 3221281200:07:017:0010, 3221281200:08:010:0048, 3221281200:07:017:0013, 3221281200:07:012:0049, 3221281200:07:002:0035, 3221281200:08:003:0041, 3221281200:08:003:0040, 3221281200:07:006:0037, 3221281200:08:008:0031, 3221281200:08:011:0063, 3221281200:08:008:0032, 3221281200:08:004:0050, 3221281200:08:004:0445, 3221281200:07:007:0017, 3221281200:08:010:0050, 3221281200:07:017:0012, 3221281200:07:012:0047, 3221281200:07:012:0045, 3221281200:08:006:0040, 3221281200:07:001:0034, 3221281200:07:006:0036, 3221281200:08:006:0041, розташовані на території Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області, що підтверджується відповідними договорами оренди земельних ділянок, інформаційними довідками та витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, перелік яких зазначений у додатках до позовної заяви, рішенням Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області № 309 XI-VIII від 08.04.2021 р. «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі на місцевості загальною площею 119,6122 га», іншими документами, наявними у матеріалах справи.

Як зазначає позивач, частина земельних ділянок, що перебувають у його користуванні, були самовільно зайняті та використані відповідачем для здійснення посіву сільськогосподарських культур, у зв`язку з чим позивач у червні 2021 року звернувся з відповідним зверненням до Головного управління Держгеокадастру у Київській області щодо порушення відповідачем вимог земельного законодавства.

Листом Головного управління Держгеокадастру у Київській області №19-10-0.43-7707/2-21 від 01.07.2021 було повідомлено позивача, що за наслідками розгляду його звернення від 08.06.2021 були проведені відповідні заходи державного контролю за використанням та охороною земельних ділянок, за результатами яких було виявлено порушення окремих вимог земельного законодавства, а саме самовільне заняття земельних ділянок, які перебувають у користуванні позивача, про що головними спеціалістами відділу державного контролю за використанням та охороною земель № 2 Управління контролю за використанням та охороню земель Головного управління Держгеокадастру у Київській області 25.06.2021 були складені акти перевірки дотримання вимог земельного законодавства №689-ДК/666/АП/09/01/-21, №690-ДК/661/АП/09/01/-21, №685-ДК/662/АП/09/01/-21, №684-ДК/663/АП/09/01/-21, №683-ДК/665/АП/09/01/-21, №688-ДК/667/АП/09/01/-21, №686-ДК/669/АП/09/01/-21, №687-ДК/668/АП/09/01/-21.

Також, у зв`язку із вчиненням відповідачем вищезазначений дій, за заявою позивача Броварським районним управлінням Головного управління Національної поліції в Київській області було відкрито кримінальне провадження № 12021111130000966, відомості про яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01.06.2021 року, за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 Кримінального кодексу України.

Вищенаведені документи в їх сукупності, як стверджує позивач, підтверджують факт самовільного зайняття відповідачем земельних ділянок, розмір зайнятих ділянок та період часу, протягом якого вони використовуються без належних правових підстав.

Позивач зазначає, що 21.04.2021 він листом повідомляв відповідача про те, що буде здійснювати обробіток земельних ділянок та просив не здійснювати будь-яких перешкод у їх подальшому використанні.

Разом із тим, після проведених робіт позивачем було виявлено, що значна частина земельних ділянок, які перебувають у користуванні останнього, були самовільно захоплені відповідачем, який також має земельні ділянки в межах одного поля. Так, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Войтовське» без будь-яких правових підстав самовільно захопило земельні ділянки, які перебувають в оренді позивача та засіяло їх. Усього відповідачем самовільно захоплено 208,2803 га землі, яка перебуває у законному користуванні позивача.

Листом Головного управління Держгеокадастру у Київській області №10-10-0.43-9524/2-21 від 13.08.2021 в межах кримінального провадження повідомлено Броварське районне управління поліції Головного управління Національного поліції, зокрема, що згідно Методики визначення розміру шкоди, завданої внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №963 від 25.07.2007, розмір шкоди завданої самовільним зайняттям земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності, які передані в користування на умовах оренди позивачу відповідно до рішення Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області № 309-ХІ-VII від 08.04.2021 складає 3 822 грн за 1 га земель.

У 2021 році Товариство з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Трейдагропостач-2015» зверталось до Господарського суду Київської області з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Войтовське» про стягнення 796 047,31 грн збитків (справа №911/3061/21). Позовні вимоги у справі №911/3061/21 були обґрунтовані позивачем тим, що частина земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які перебувають у користуванні позивача на праві оренди, були самовільно зайняті відповідачем, внаслідок чого позивачу було завдано збитки. Загальний розмір заявлених до стягнення збитків, завданих позивачу внаслідок самовільного зайняття відповідачем земельних ділянок площею 208,2803 га, був визначений позивачем у розмірі 796 047,31 грн у відповідності до виконаного розрахунку з урахуванням листа Головного управління Держгеокадастру у Київській області №10-10-0.43-9524/2-21 від 13.08.2021.

Рішенням Господарського суду Київської області від 13.07.2022 у справі №911/3061/21, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.03.2023 у справі №911/3061/21, у задоволенні позову було відмовлено.

Судами у справі №911/3061/21 було встановлено факт самовільного використання земельних ділянок Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Войтовське», які на праві оренди перебувають у Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Трейдагропостач-2015».

Водночас, у задоволенні позову у справі №911/3061/21 було відмовлено з огляду на те, що позивачем не було підтверджено належними та допустимими доказами розмір та порядок обчислення заявленої до стягнення шкоди, завданої внаслідок самовільного зайняття та використання відповідачем земельних ділянок, що належать позивачу на праві оренди, тобто не доведено наявності усіх елементів складу правопорушення, необхідних для застосування відповідальності у вигляді відшкодування збитків (шкоди). Так, за висновками судів у справі №911/3061/21 розрахунок шкоди, заподіяної юридичним особам внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, здійснюється територіальними органами Держгеокадастру, однак позивачем не було надано суду достатніх, належних та допустимих доказів, що підтверджували розмір та порядок обчислення шкоди, завданої внаслідок самовільного зайняття відповідачем земельних ділянок, що знаходяться у користуванні позивача, а саме розрахунку, здійсненого Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області за наслідками складання актів перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 25.06.2021 у відповідності до порядку, встановленого Методикою визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, псування земель, порушення режиму, нормативів і правил їх використання, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №963 від 25.07.2007. При цьому, суд зазначив, що наданий позивачем лист Головного управління Держгеокадастру у Київській області №10-10-0.43-9524/2-21 від 13.08.2021 не є за свою суттю тим доказом, на підставі якого можливо достовірно встановити розмір завданої позивачу шкоди, заподіяної внаслідок неправомірних дій відповідача, та здійснити її розрахунок у розумінні методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, псування земель, порушення режиму, нормативів і правил їх використання, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №963 від 25.07.2007 і такий лист не містить сам обґрунтований розрахунок шкоди, завданої внаслідок самовільного зайняття відповідачем земельних ділянок, а тому вказаний лист не є розрахунком розміру шкоди, виконаним органами Держгеокадастру у розумінні Методики.

Як зазначає позивач, з огляду на зроблені судами у межах справи №911/3061/21 висновки, 09.06.2023 він до подання позову у справі №911/1739/23 звернувся до суду із заявою про забезпечення доказів, в якій просив суд з метою підтвердження розміру завданих відповідачем самовільним захопленням земель збитків, зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області провести розрахунок збитків, завданих Товариству з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Трейдагропостач-2015» Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Войтовське» від самовільного зайняття та використання земельних ділянок загальною площею 208,2803 га за наслідками складання 25.06.2021 актів перевірок дотримання вимог земельного законодавства №689-ДК/666/АП/09/01/-21, №690-ДК/661/АП/09/01/-21, №685-ДК/662/АП/09/01/-21, №684-ДК/663/АП/09/01/-21, №683-ДК/665/АП/09/01/-21, №688-ДК/667/АП/09/01/-21, №686-ДК/669/АП/09/01/-21, №687-ДК/668/АП/09/01/-21.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.06.2023 у справі №911/1739/23 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Трейдагропостач-2015» про забезпечення доказів задоволено шляхом зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області провести розрахунок збитків, завданих Товариству з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Трейдагропостач-2015» Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Войтовське» від самовільного зайняття та використання земельних ділянок загальною площею 208, 2803 га за наслідками складання актів перевірок дотримання вимог земельного законодавства.

30.06.2023 позивачем, в особі його адвоката, було отримано лист Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області від 30.06.2023 №29-10-0,43-5809/2-23, з якого вбачається, що за наслідками проведених заходів державного нагляду (контролю) на підставі складених Актів перевірок було встановлено факти самовільного зайняття відповідачем земельних ділянок, які належать на праві оренди позивачу. На підставі наведених Актів перевірок ГУ Держгеокадастру розраховано загальний розмір заподіяної шкоди у порядку, визначеному Методикою визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, псування земель, порушення режиму, нормативів і правил їх використання, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №963 від 25.07.2007, та вказано, що відповідно до даної Методики загальний розмір шкоди складає 796 047,31 грн (до листа додані Розрахунки розміру шкоди).

Позивач у своїй позовній заяві (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) просить суд стягнути із відповідача збитки за самовільне зайняття (захоплення) земельних ділянок, які перебувають у користуванні позивача, площею 208,2803 га у загальному розмірі 796 047,31 грн, розраховані Головним управлінням Держгеокадастру у м. Києві та Київській області за наслідками складання Актів перевірок дотримання вимог земельного законодавства від 25.06.2021 у відповідності до Методики.

Під час розгляду справи судом першої інстанції відповідач подавав клопотання про закриття провадження у справі на підставі пункту 3 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, оскільки позивач повторно звернувся до суду з одним і тим же позовом про стягнення збитків (справи №911/3061/21 та №911/1739/23 тотожні за суб`єктним складом, предметом та підставами позову), однак суд відмовив у задоволенні даного клопотання.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву не неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду скасуванню з закриттям провадження у справі з наступних підстав.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу.

Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами (пункт 2 частини 1 статті 175 Господарського процесуального кодексу України).

Передумовою для застосування положень пункту 2 частини 1 статті 175 Господарського процесуального кодексу України , та, як наслідок, застосування пункту 3 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, є наявність двох справ з тотожним суб`єктним складом, предметом та підставами.

З аналізу наведених норм права вбачається, що однією з цілей застосування цих норм процесуального права законодавець визначив уникнення можливості формування різних висновків та тлумачень щодо наявних між сторонами обставин та правовідносин, як і уникнення застосування можливості подачі нового позову з тим же предметом, з тих же підстав та між тими ж сторонами, як засобу, направленого на спробу переглянути висновки судів за результатами розгляду попереднього позову, що не відповідатиме принципу юридичної визначеності.

Для закриття провадження у справі на підставі пункту 3 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України необхідна наявність одночасно трьох однакових складових - рішення у справі, що набрало законної сили, повинно бути ухвалене щодо тих самих сторін, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Згідно із частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до пунктів 4, 5 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити: зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

З наведених норм права вбачається, що позивач у позові повинен зазначити зміст позовних вимог, обставини, якими він обґрунтовує ці вимоги, а також правові підстави позову.

Суд вирішує спір у межах заявлених позивачем вимог, а саме, виходячи зі змісту заявлених вимог та обставин, якими їх обґрунтовує позивач; при цьому, користуючись принципом «суд знає закони», при вирішенні спору суд може застосувати до спірних правовідносин інші норми права, ніж ті, які зазначив позивач як правову підставу позову.

Предмет і підстава позову сприяють з`ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов`язку.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду із вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предмет позову - матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої суд повинен ухвалити рішення. Ця вимога мусить мати правовий характер, тобто бути врегульованою нормою матеріального права, а також підлягати розгляду в судах.

Матеріально-правова вимога позивача має опиратися на підставу позову.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Цими обставинами можуть бути лише юридичні факти, тобто ті, які тягнуть за собою правові наслідки: виникнення, зміну чи припинення правовідносин. Тому підставою позову не можуть бути обставини, які є доказами у справі. З ними закон не пов`язує виникнення, зміну чи припинення правовідносин. Вони лише підтверджують наявність чи відсутність юридичних фактів, які належать до підстави позову. До підстави позову належать ті юридичні факти, які підтверджують наявність чи відсутність спірних правовідносин, а також факти, які підтверджують порушення прав позивача (причина, що спонукає до пред`явлення позову). Юридичні факти, покладені в підставу позову, свідчать про те, що між сторонами існують правовідносини і внаслідок певних дій відповідача вони стали спірними. Від характеру спірних правовідносин залежить правова кваліфікація спору. Правильне встановлення підстав позову визначає межі доказування, а також є гарантією прав відповідача на захист проти позову.

Правові підстави позову - це зазначена у позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права (аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 25.06.2019 у справі №925/1473/15, Верховним Судом у постановах від 15.10.2020 у справі №922/2575/19 та від 14.01.2021 у справі №910/6567/20).

Так, судом встановлено, що рішенням Господарського суду Київської області від 13.07.2022 у справі №911/3061/21, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.03.2023 у справі №911/3061/21, у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Трейдагропостач-2015» до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Войтовське» про стягнення збитків за самовільне зайняття земельних ділянок на підставі актів перевірок дотримання вимог земельного законодавства від 25.06.2021 у розмірі 796 047,31 грн відмовлено.

Сторонами у справі №911/3061/21 та у цій справі №911/1739/23 є позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Трейдагропостач-2015» та відповідач - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Войтовське».

Отже, суб`єктний склад сторін у цій справі та у справі №911/3061/21 є однаковим. При цьому суд зазначає, що залучення до участі в даній справі ще одного учасника, а саме третьої особи Головного управління Держгеокадастру у місті Києві та Київській області не змінює склад сторін справи.

Предметом позову у справі №911/3061/21 було стягнення з відповідача збитків у розмірі 796 047,31 грн, заподіяних позивачу самовільним зайняттям відповідачем земельних ділянок.

Предметом позову у справі №911/1739/23 також є стягнення з відповідача збитків у розмірі 796 047,31 грн за самовільне зайняття відповідачем земельних ділянок позивача.

Підстави позову у названих справах - це обставини самовільного зайняття відповідачем земельних ділянок, що підтверджуються актами перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 25.06.2021, складеними головними спеціалістами відділу державного контролю за використанням та охороною земель №2 Управління контролю за використанням та охороню земель Головного управління Держгеокадастру у Київській області, та використання Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Войтовське» земельних ділянок позивача для здійснення посіву сільськогосподарських культур. Правові підстави позову у справах №911/3061/21 та №911/1739/23 - статті 22, 1166 Цивільного кодексу України, статті 224, 225 Господарського кодексу України, статті 152, 157, 211 Земельного кодексу України, статті 27 Закону України «Про оренду землі».

Таким чином, за суб`єктним складом сторін, підставами та предметом позову господарські справи №911/3061/21 та №911/1739/23 є тотожними.

При цьому підставою для відшкодування шкоди згідно названих статей є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина.

Доведення належними та допустимими доказами розміру заявленої до стягнення шкоди, як і інших елементів складу цивільного правопорушення, є обов`язковим у даній категорії спорів й обов`язок щодо доведення таких елементів покладається на позивача.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції у рішенні від 13.07.2022 та постанові від 15.03.2023 у справі №911/3061/21, позивачем не було підтверджено належними та допустимими доказами (розрахунками, здійсненими територіальними органами Держгеокадастру за наслідками складання актів перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 25.06.2021 у відповідності до порядку, встановленого Методикою) розмір та порядок обчислення заявленої до стягнення шкоди, завданої внаслідок самовільного зайняття та використання відповідачем земельних ділянок, що належать позивачу на праві оренди, тобто не доведено наявності усіх елементів складу правопорушення, необхідних для застосування відповідальності у вигляді відшкодування збитків (шкоди).

Таким чином, наведені Господарським судом Київської області в оскаржуваному в даній справі рішенні від 08.02.2024 висновки стосовно того, що у межах справи №911/3061/21 спір стосувався інших підстав - лише безпосередньо факту порушень, є помилковими, адже у межах спору у справі №911/3061/21 про стягнення збитків до предмету доказування відносилось й безпосередньо досліджувалось і питання щодо обґрунтованості та доведеності розміру заявлених до стягнення збитків.

За матеріалами справи №911/1739/23 колегією суддів встановлено, що фактично єдиною відмінністю між справами №911/3061/21 та №911/1739/23 є порядок отримання позивачем як доказу розрахунку заявленої до стягнення шкоди.

Так, у справі №911/3061/21 розмір збитків, що був заявлений позивачем до стягнення з відповідача, був розрахований на підставі листа Головного управління Держгеокадастру у Київській області №10-10-0.43-9524/2-21 від 13.08.2021, направленого ГУ Держгеокадастру в межах кримінального провадження, згідно якого повідомлено Броварське районне управління поліції Головного управління Національного поліції, зокрема, що згідно Методики визначення розміру шкоди, завданої внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №963 від 25.07.2007, розмір шкоди, завданої самовільним зайняттям земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності, які передані в користування на умовах оренди позивача відповідно до рішення Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області № 309-ХІ-VII від 08.04.2021 складає 3 822 грн за 1 га земель.

Враховуючи, що загальна площа самовільно зайнятих земельних ділянок на підставі актів перевірки дотримання вимог земельного законодавства становить 208,2803 га, розмір шкоди був визначений позивачем наступним чином: 208,2803 га х 3 822,00 грн (розмір шкоди за 1 га, розрахований на підставі Методики) = 796 047,31 грн.

У справі №911/1739/23 розрахований аналогічний розмір шкоди (796 047,31 грн), однак на підставі Розрахунків, здійснених ГУ Держгеокадастру на виконання ухвали суду про забезпечення доказів у даній справі, та долучених до листа ГУ Держгеокадастру від 30.06.2023 №29-10-0.43-5809/2-23. При цьому, у листі від 30.06.2023 №29-10-0.43-5809/2-23 розмір шкоди за 1 га, розрахований на підставі Методики, вказаний також як 3 822,00 грн із відсилкою до листа Головного управління Держгеокадастру у Київській області №10-10-0.43-9524/2-21 від 13.08.2021.

Тобто, звертаючись до суду з новим позовом у даній справі, позивач, фактично посилаючись на ті ж самі обставини (підстави позову), які були ним наведені у справі №911/3061/21, лише намагається вдруге вирішити тотожній спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав (самовільне зайняття земельних ділянок, що підтверджується актами від 25.06.2021), доповнюючи їх новими доказами на підтвердження розміру збитків - листом ГУ Держгеокадастру від 30.06.2023 №29-10-0.43-5809/2-23 із доданими до нього Розрахунками.

Однак, збір нових доказів та відмінність у порядку отримання таких доказів та їх оформлення не є підставою для повторного розгляду тотожних та аналогічних позовних вимог із аналогічними та тотожними підставами.

При цьому, як уже зазначалося, не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права (пункт 7.43 постанови Великої Палати Верховного суду від 25.06.2019 у справі №924/1473/15).

Рішення у справі №911/3061/21 набрало законної сили у день прийняття постанови Північним апеляційним господарським судом від 15.03.2023 та є чинним.

Судом встановлено, що у справі №911/3061/21 вирішено спір між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що й у даній справі.

При цьому, слід звернути увагу на імперативний правовий принцип щодо неможливості винесення кількох судових рішень з одного й того ж питання.

Пред`являючи інший позов до того самого відповідача, з тим самим предметом та підставами (фактичними обставинами), з однаковою позовною вимогою, позивач зловживає своїм процесуальним правом, маючи на меті отримати інше рішення суду.

Треба також зазначити про необхідність дотримання принципу правової визначеності (res judicata). Такий принцип спрямований на неможливість перегляду остаточного судового рішення, яке не має піддаватись сумніву. Загальне правило цього принципу полягає в тому, що позивач, який порушив справу проти відповідача і отримав за результатом розгляду остаточне рішення, не може ініціювати повторне судове провадження по відношенню до того самого відповідача, якщо:

(1) судовий позов ґрунтується на тих самих фактичних обставинах;

(2) позивач вимагає іншу компенсацію, ніж було заявлено у попередній справі;

(3) нова вимога могла бути складовою частиною попередньої у першому рішенні.

Неможливість повторного розгляду справи, коли є судове рішення, що набрало законної сили і не скасоване у встановленому законом порядку, перш за все, пов`язана з такою особливістю судового рішення як виключність. Якщо суд відкриє провадження у такій справі, по якій уже є судове рішення, що набрало законної сили, то існує ймовірність постановлення протилежного за змістом рішення. У цьому контексті важливо зазначити, що існування двох протилежних судових рішень по справі є неможливим і неприйнятним, бо судове рішення, що набрало законної сили, прирівнюється до закону у зв`язку із його обов`язковістю. На такому наполягає і Європейський Суд з прав людини. Дану позицію було висловлено у рішенні Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою №48553/99 «СовтрансавтоХолдинг проти України», а також у рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 у справі за заявою №28342/95 «Брумареску проти Румунії». Встановлено, що існує усталена судом практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Отже, тотожність позовів має такі процесуальні наслідки як відмова у відкритті провадження у справі та закриття провадження у справі (коли таке провадження було відкрите для з`ясування питання про тотожність позовів у судовому засіданні). Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення.

Таким чином, з огляду на встановлені під час апеляційного перегляду справи обставини, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для застосування положень пункту 2 частини 1 статті 175 Господарського процесуального кодексу України, та, як наслідок, застосування пункту 3 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України і закриття провадження у справі №911/1739/23, оскільки у справі №911/3061/21 вже вирішено спір між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що й у даній справі.

Доводи апеляційної скарги відповідача, які стосуються наявності підстав для закриття провадження у справі є обґрунтованими та позивачем не спростовані.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За змістом пункту 4 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

Відповідно до частини 1 статті 278 Господарського процесуального кодексу України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку із залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 226 та 231 цього Кодексу.

Зважаючи на встановлене під час апеляційного перегляду справи, колегія суддів дійшла висновку про порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Войтовське» на рішення Господарського суду Київської області від 08.02.2024 у справі №911/1739/23 є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Київської області від 08.02.2024 у даній справі скасуванню з прийняття нового рішення про закриття провадження у справі.

Судовий збір за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 4 частини 1 статті 275, статтями 278, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Войтовське» на рішення Господарського суду Київської області від 08.02.2024 у справі №911/1739/23 задовольнити.

Рішення Господарського суду Київської області від 08.02.2024 у справі №911/1739/23 скасувати.

Провадження у справі №911/1739/23 закрити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Трейдагропостач-2015» (07442, Київська обл., Броварський р-н, смт Велика Димерка, вул. Промислова, буд. 2-Б, код ЄДРПОУ 39521755) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Войтовське» (07452, Київська обл., Броварський р-н, с. Зоря, вул. Гагаріна, буд. 1, код ЄДРПОУ 30839560) 17 911 (сімнадцять тисяч дев`ятсот одинадцять) грн 06 коп судового збору за подання апеляційної скарги.

Видати наказ. Видачу наказу доручити Господарському суду Київської області згідно вимог процесуального законодавства.

Матеріали справи №911/1739/23 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 04.09.2024 після виходу членів колегії суддів з відпусток.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді І.А. Іоннікова

А.І. Тищенко