Постанова

від 22.08.2024 по справі 2-154/11/0307

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 2-154/11/0307 Головуючий у 1 інстанції: Масляна С. В. Провадження № 22-ц/802/648/24 Доповідач: Осіпук В. В.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 серпня 2024 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Осіпука В. В.,

суддів - Матвійчук Л. В., Федонюк С. Ю.,

з участю секретаря судового засідання Губарик К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця, заінтересована особа ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк», за апеляційною скаргою боржника ОСОБА_1 на ухвалу Локачинського районного суду Волинської області від 01 травня 2024 року,

В С Т А Н О В И В :

У березні 2023 року боржник ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеною скаргою.

Покликався на те, що маючи намір зареєструвати та відчужити нерухоме майно, дізнався про наявність арешту об`єктів належного йому майна внесного у Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Крім того вказував, що з відповіді суб`єкта оскаржування йому стало відомо, що Локачинським РВ ДВС ГТУЮ у Волинській області було відкрито виконавче провадження за виконавчим листом № 2-154, виданим Локачинським районним судом Волинської області 23 вересня 2011 року, про стягнення з нього на користь ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» 31463 грн 81 коп. боргу та накладено арешт на все належне йому нерухоме майно, реєстраційний номер обтяження №11851021.

Також зазначав, що 07 червня 2012 року державним виконавцем на підставі п. 10 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» було винесена постанова про закінчення виконавчого провадження, а самі матеріали виконавчого провадження знищено за закінченням терміну зберігання.

Враховуючи наведене, а саме наявність протягом тривалого часу арешту на своє майно за відсутності відкритого виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача і будь-яких відомостей про стягнення виконавчого збору, що порушує його майнові права, ОСОБА_1 просив суд визнати протиправною бездіяльність Іваничівського відділу державної виконавчої служби у Володимирському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо відмови зняти арешт з належного йому нерухомого майна та зобов`язати суб`єкт оскарження скасувати арешт на належне йому нерухоме майно, накладений постановою про відкриття виконавчого провадження ВП №29855815 від 16 листопада 2011 року Локачинським РВ ДВС ГТУЮ у Волинській області, реєстраційний номер обтяження № 11851021 від 16 листопада 2011 року.

Ухвалою Локачинського районного суду Волинської області від 01 травня 2024 року в задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.

У поданій на ухвалу суду апеляційній скарзі боржник ОСОБА_1 просив її скасувати як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про задоволення його скарги.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу, не надав належної правової оцінки встановленим обставинам справи, не врахував висновки, викладені у постановах Верховного Суду щодо застосування до спірних правовідносин відповідних норм права і як наслідок помилково відмовив у задоволенні поданої ним скарги.

Відзив на апеляційну скаргу не подавався.

Сторони по справі, будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явились.

Колегія суддів, відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України, вважає за можливе проводити розгляд справи за відсутності учасників справи, які належним чином були повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, оскільки їх неявка в судове засідання апеляційної інстанції не перешкоджає розгляду справи.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні скарги боржника ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що судове рішення, на підставі якого видавався виконавчий документ, скаржником не виконано, останнім не доведено відсутність до нього майнових претензій стягувача і ним як боржником витрати, пов`язані з примусовим виконанням рішення суду, не сплачені.

Однак з таким висновком суду погодитись не можна.

З наявних в матеріалах справи письмових доказів встановлено, що відповідно до інформації АСВП (ВП - спецрозділ) в Локачинському РВ ДВС ГТУЮ у Волинській області, на примусовому виконанні перебувало виконавче провадження по виконанню виконавчого листа № 2-154 Локачинського районного суду Волинської області від 23 вересня 2011 року про стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» 31463 грн 81 коп. боргу.

16 листопада 2011 року суб`єктом оскарження було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження по вищевказаному виконавчому документі ВП № 29855815. Після чого, з метою виконання рішення суду, цього ж числа до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна внесене обтяження щодо нерухомого майна боржника, за номером запису про обтяження 11851021, а саме накладено арешт на все нерухоме майно останнього, що підтверджується відповідною інформаційною довідкою (а.с. 5-8).

У подальшому 07 червня 2012 року державним виконавцем була винесена постанова про закінчення виконавчого провадження, виконавчий документ надіслано по територіальності до Першого Луцького MB ДВС ГТУЮ у Волинській області, а у наданні ОСОБА_1 копій постанов виконавчого провадження відмовлено у зв`язку із закінченням строку зберігання виконавчих проваджень переданих до архіву органу державної виконавчої служби (а.с. 48 - 49).

З інформації Відділу ДВС у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 30 квітня 2024 року № 102819, наданої на запит суду від 22 квітня 2024 року № 2-154/11/0307/909/24, встановлено, що на примусовому виконанні у Першому відділі державної виконавчої служби міста Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області, згідно даних АСВП (автоматизована система виконавчого провадження), перебувало виконавче провадження №33167320, 33168193 з примусового виконання виконавчого листа по справі №2-154/11/0307 від 04 жовтня 2011 року, виданого Локачинським районним судом Волинської області про стягнення солідарно із ОСОБА_1 в користь ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» 31463 грн 81 коп. заборгованості та 217 грн 22 коп. судового збору. 18 червня 2012 року державним виконавцем винесено постанови про відкриття цих виконавчих проваджень. 18 травня 2017 року державним виконавцем Кошатюк I.A. винесено постанови про повернення даних виконавчих документів стягувачу згідно п.7 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» в зв`язку з тим, що транспортні засоби, належні боржнику на праві власності, розшук яких здійснювався органами внутрішніх справ згідно постанови про розшук майна № 50190362 від 11 травня 2016 року - не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку. Відповідно до повідомлення ДФС та ПФУ відкритих рахунків в установах банків боржник не має, не працює, пенсії не отримує. Іншого майна, належного боржнику на праві приватної власності, на яке можна було б звернути стягнення не виявлено, про що складений відповідний акт державного виконавця та свідчать довідки органів, що реєструють права власності на рухоме та нерухоме майно. Станом на 30 квітня 2024 року у Відділі ДВС у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відсутня інформація щодо погашення заборгованості боржником ОСОБА_1 перед ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" згідно виконавчого листа по справі № 2-154/11/0307 від 04 жовтня 2011 року, виданого Локачинським районним судом Волинської області (а.с. 50).

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до вимог статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції чинній на час відкриття виконавчого провадження щодо боржника ОСОБА_1 , за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження міг накласти арешт на майно та кошти боржника, винісши відповідну постанову.

Аналогічні положення містяться у чинній редакції цього Закону.

Пунктом 2 частини четвертої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» чинній на час звернення ОСОБА_1 із скаргою, визначено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Стаття 59 Закону України «Про виконавче провадження» регулює випадки, коли арешт з майна та коштів боржника знімається постановою державного виконавця чи постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби. Частиною четвертою цієї статті передбачено вичерпний перелік підстав для зняття арешту у виконавчому провадженні, що перебуває на виконанні, і повернення виконавчого документа стягувачу без виконання, не є такою підставою.

Частиною п`ятої наведеної статті передбачено, що у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Законом України «Про виконавче провадження» не врегульовано правовідносини щодо припинення заходів примусового виконання виконавчого документа після повернення виконавчого документа стягувачу з підстав відсутності майна у боржника, на яке може бути звернено стягнення.

У статті 447 ЦПК України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Встановлено, що постановою державного виконавця Першого відділі ДВС міста Луцьк ГУТЮ у Волинській області Кошатюк I.A. від 18 травня 2017 року виконавчий документ повернутий стягувачу на підставі пункту 7 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» в зв`язку з тим, що транспортні засоби, належні боржнику на праві власності, розшук якого здійснювався органами внутрішніх справ згідно постанови про розшук майна не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку, відкритих рахунків в установах банків боржник не має, ніде не працює, пенсії не отримує, рухомого і нерухомого майна, на яке можна було б звернути стягнення не виявлено.

Отже наведене свідчить, що на момент повернення виконавчого листа стягувачу у державного виконавця не було передбачених законом підстав для зняття арешту з майна боржника ОСОБА_1 .

Крім того повернення виконавчого листа з підстав, передбачених статтею 37 Закону України «Про виконавче провадження», не позбавляє стягувача права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

У цій частині дії суб`єкта оскарження державного виконавця є правильними, разом з тим поза увагою суду першої інстанції залишились інші встановлені у справі обставини, зокрема те, що 18 травня 2017 року виконавчий лист було повернуто стягувачу, то повторно пред`явити його до виконання стягувач міг у строк до 18 травня 2020 року.

Встановлено, що на день звернення ОСОБА_1 до виконавчої служби 26 лютого 2022 року із заявою про надання інформації щодо проведення виконавчих дій, виконавчий лист відносно нього на виконанні не перебував. В матеріалах справи відсутні будь-які документально підтверджені відомості про те, що в період з 18 травня 2017 року часу повернення виконавчого листа стягувачу до дня розгляду цієї справи у суді першої інстанції органами державної виконавчої служби проводились виконавчі дії з примусового виконання виконавчого листа № 2-154/11/0307 від 04 жовтня 2011 року.

Таким чином, оскільки станом на день розгляду цієї справи у суді першої інстанції виконавчий лист № 2-154/11/0307 від 04 жовтня 2011 року з 18 травня 2017 року повторно не пред`являвся до виконання, за відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень питання про заміну сторони виконавчого провадження чи про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання не вирішувалось, особа, яка вважає себе правонаступником стягувача та повідомлена про розгляд цієї справи в суді, не ініціювала продовження виконавчих дій, а вчинення будь-яких дій державним виконавцем за межами виконавчого провадження є неможливим, то колегія суддів дійшла висновку, що збереження більше дванадцяти років арешту, накладеного державним виконавцем з метою виконання судового рішення, за відсутності відкритих виконавчих проваджень та можливості продовження примусового виконання судового рішення, є невиправданим втручанням у право на мирне володіння своїм майном боржника ОСОБА_1 .

Подібні за змістом висновки сформульовані у постановах Верховного Суду від 03 листопада 2021 року у справі № 161/14034/20 (провадження № 61-1980св21), від 22 грудня 2021 року у справі № 645/6694/15-ц (провадження № 61-18160св19), від 26 липня 2023 року у справі №761/687/14 (провадження №61-5887св23), від 02 серпня 2023 року у справі № 2306/4489/22 (провадження № 61-7374св23).

Отже, на думку колегії суддів, під час розгляду справи в суді першої інстанції суб`єктом оскарження державним виконавцем не доведено об`єктивну необхідність збереження арешту, накладеного на майно боржника ОСОБА_1 у 2011 році.

Наведене дає підстави вважати, що суд першої інстанції, встанововиши зазначені вище обставини справи, дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні скарги боржника ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця та безпідставно відмовив останньому в задоволенні його вимог про зняття арешту з належного йому нерухомого майна.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Статтею 376 ЦПК України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Із врахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції як така, що не відповідає вимогам закону, постановлена з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, підлягає скасуванню, а скарга боржника ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця задоволенню.

Керуючись ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 376, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу боржника ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Локачинського районного суду Волинської області від 01 травня 2024 року скасувати.

Визнати протиправною бездіяльність Іваничівського відділу державної виконавчої служби у Володимирському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо відмови у зняті арешту з належного ОСОБА_1 нерухомого майна та зобов`язати Іваничівський відділ державної виконавчої служби у Володимирському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції скасувати арешт на майно ОСОБА_1 , накладений постановою про відкриття виконавчого провадження ВП №29855815 від 16 листопада 2011 року Локачинським РВ ДВС ГТУЮ у Волинській області, якою було накладено арешт на все нерухоме майно, реєстраційний номер обтяження № 11851021 від 16 листопада 2011 року.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку упродовж тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Судді