Ухвала

від 03.09.2024 по справі 911/2088/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"03" вересня 2024 р. м. Київ Справа № 911/2088/24

Господарський суд Київської області у складі судді Мальованої Л.Я., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Баришівка-Центр" про забезпечення позову

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Баришівка-Центр", Київська обл., Броварський р-н., смт. Баришівка

до 1) Виконавчого комітету Баришівської селищної ради Броварського району Київської області

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Баришівка - мій дім", Київська обл., Броварський р-н., смт. Баришівка

про визнання недійсним договору про надання послуг управління багатоквартирними будинками

установив:

03.09.2024 до Господарського суду Київської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Баришівка-Центр" надійшла заява (вх. № 85/24 від 03.09.2024), в порядку ст. ст. 136 - 140 Господарського процесуального кодексу України, в якій заявник просить суд заборонити відповідачу 2 вчиняти наступні дії: проводити надання послуги управління багатоквартирними будинками ж/м «Центральний» в смт. Баришівка Київської області та виставляти рахунки споживачам житлових послуг по багатоквартирних будинках ж/м «Центральний» в смт. Баришівка Київської області, а також отримувати плату з них.

В обґрунтування поданої заяви, заявник вказує на те, що між відповідачем 1 та відповідачем 2 був укладений договір про надання послуги з управління багатоквартирними будинками № 1/24 від 17.07.2024 р., який позивач просить суд визнати недійсним з моменту його підписання, оскільки даний договір суперечить положенням ЗУ "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" та ЗУ "Про житлово-комунальні послуги", згідно яких виконавчий комітет Баришівської селищної ради втратив свої повноваження щодо призначення нової управляючої компанії і підписання з нею договору управління БКБ після призначення ТОВ "Баришівка-Центр" управителем БКБ ж/м "Центральний" в смт. Баришівка і підписання відповідного договору № 1 від 30.11.2020 р.

Заявник зазначає про те, що невжиття заходів і надання послуг управління новою компанією ТОВ «Баришівка-мій дім» призведе до повної ліквідації юридичної особи позивача і значних фінансових втрат, пов`язаних в першу чергу з необхідністю термінового скорочення двадцяти шести штатних працівників ТОВ «Баришівка-Центр», що залишаться без роботи. Відповідно вимог трудового законодавства всіх працівників необхідно попередити за два місяця до дати звільнення і при відсутності будь-яких грошових надходжень у підприємства через незаплановане припинення ним діяльності з надання житлових послуг виплатити зарплату за цей період, а також вихідну допомогу в розмірі не менше одного середньомісячного заробітку та компенсацію за невикористані працівниками відпустки.

Статтею 136 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За змістом цієї норми обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

Отже, з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 73 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Відповідно до усталеної практики господарських судів, при вирішенні питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Таким чином, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди щодо виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення.

Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з наслідками, які можуть наступити для інших сторін у разі задоволення даної заяви.

Отже, питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити припущення про утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Згідно практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права згідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", - право на справедливий суд охоплює не лише стадію розгляду справи по суті, але також дотримання всіх процедур, що передбачені національним законодавством і повинні відбуватися до порушення провадження у справі.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (Рішення ЄСПЛ у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).

У Рішенні ЄСПЛ у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

З урахуванням наведених висновків, заходи забезпечення позову повинні стосуватися та ґрунтуватися на достатньо обґрунтованих припущеннях, що невжиття їх може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Саме лише посилання в заяві на потенційні негативні наслідки для позивача без наведення відповідного обгрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. У даному випадку заявник в якості підтвердження своєї позиції посилається лише на порушення відповідачами певних законів.

Таким чином, дослідивши збалансованість інтересів сторін, надавши оцінку поданим матеріалам щодо забезпечення позову в їх сукупності, з огляду на вказані вище вимоги чинного законодавства, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки заявником не доведено належними доказами, що невжиття заходів забезпечення позову, зазначених у заяві, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся до суду.

Частиною 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України визначено, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Враховуючи, що заяву про забезпечення позову судом розглянуто, тому витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Баришівка-Центр" по сплаті судового збору за положеннями статті 129 ГПК України та Закону України Про судовий збір відшкодуванню та поверненню не підлягають.

Враховуючи наведене вище, керуючись ст.ст. 129, 136, 140, 234 ГПК України, суд

постановив:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Баришівка-Центр" в задоволені заяви (вх. № 85/24 від 03.09.2024) про забезпечення позову.

Ухвала набирає законної сили у порядку визначеному Господарським процесуальним кодексом України та може бути оскаржена у встановленому порядку.

Ухвалу підписано - 04.09.2024 року.

Суддя Л.Я. Мальована