Ухвала

від 04.09.2024 по справі 766/3683/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

04 вересня 2024 року

м. Київ

справа № 766/3683/20

провадження № 61-11792ск24

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Крата В. І. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Херсонського апеляційного суду від 21 листопада 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , товариства з обмеженою відповідальністю «Редакція газети «Новий день», третя особа - журналіст товариства з обмеженою відповідальністю «Редакція газети «Новий день» Савченко Марина Михайлівна, про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 13 серпня 2024 року засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Херсонського апеляційного суду від 21 листопада 2023 року (повне судове рішення складено 08 грудня 2023 року).

На підставі касаційної скарги не може бути вирішено питання про відкриття касаційного провадження. Як свідчить аналіз касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, вона подана з пропуском встановленого строку на касаційне оскарження. Постанова Херсонського апеляційного суду ухвалена 21 листопада 2023 року (повне судове рішення складено 08 грудня 2023 року). Касаційну скаргу подано до Верховного Суду 13 серпня 2024 року, що підтверджується відтиском штемпеля на поштовому конверті. Тобто з пропущенням, передбаченого частиною першою статті 390 ЦПК України строку на касаційне оскарження, оскільки останнім днем строку на касаційне оскарження (ураховуючи вихідні дні) було 08 січня 2024 року.

У клопотанні, яке міститься у касаційній скарзі, ОСОБА_1 просить поновити строк на касаційне оскарження, мотивуючи тим, що про відкриття апеляційного провадження та про оскаржену постанову їй стало відомо в момент отримання копій судових рішень - 16 липня 2024 року. Ні про суть рішення суду першої інстанції, ні рішення апеляційного суду судових рішень до 23 липня 2024 року ОСОБА_1 не було відомо. З огляду на окупацію, активні бойові дії на території Херсону ОСОБА_1 не проживала та не проживає за вказаною в позовній заяві адресою, оскільки проживає в іншій області. Твердження апеляційного суду про її обізнаність про розгляд апеляційної скарги не відповідає фактичним обставинам справи. На підтвердження указаних обставин суду надано: копію заяви ОСОБА_1 від 27 червня 2024 року, адресованої голові Херсонського міського суду Херсонської області щодо оскарження рішення суду та надання копії рішень; копію супровідного листа Херсонського апеляційного суду від 05 липня 2024 року про надіслання ОСОБА_1 копій судових рішень у справі та копій апеляційних скарг; ксерокопію конверту, адресованого Херсонським міським судом ОСОБА_1 з номером штрихкодового ідентифікатора № 0600275747057 з довідкою про вручення 16 липня 2024 року; витяг з ЄРДР від 04 рудня 2022 року про внесення кримінального правопорушення, зокрема щодо пошкодження в результаті артилерійського обстрілу квартири позивачки АДРЕСА_1 ; договір найму (оренди) квартири від 31 жовтня 2023 року.

Європейський суд з прав людини зауважив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року).

У частині другій та третій статті 390 ЦПК України передбачено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.

Однак, вказані у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження підстави, не можна вважати поважними, оскільки ОСОБА_1 не надає будь-яких належних доказів щодо порушення апеляційним судом вимог щодо видачі (надсилання) копії судового рішення (довідка суду, копії матеріалів справи, тощо), які б свідчили про те, постанова апеляційного суду не вручалася (видавалася або надсилалась) їй раніше апеляційним судом, зокрема в електронній формі шляхом направлення до електронного кабінету. Згідно даних з автоматизованої системи діловодства ДОК ПРОФ у ОСОБА_1 наявний зареєстрований Електронний кабінет.

Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою (частина сьома статті 14 ЦПК України).

Верховний Суд позбавлений можливості перевірити доводи щодо неотримання копії постанови суду апеляційної інстанції, оскільки у розпорядженні суду наявні лише матеріали касаційної скарги.

На підставі викладеного, згідно з частиною 3 статті 393 ЦПК України касаційна скарга підлягає залишенню без руху. Протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа, яка подала касаційну скаргу має право звернутися до суду касаційної інстанції зі заявою про поновлення строку на касаційне оскарження і навести інші підстави для поновлення строку, подавши відповідні докази.

Окрім цього, як свідчить аналіз касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, в порушення пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України, до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору.

У клопотанні, яке додано до касаційної скарги, ОСОБА_1 просить розстрочити їй судовий збір, мотивуючи тим, що з моменту повномасштабного вторгнення рф на територію України, вона разом з дітьми та батьками змушена була виїхати з місця проживання у м. Херсон у іншу місцевість. Вказані обставини викликали труднощі та витрати, зокрема витрати щодо придбання всього найнеобхіднішого та оренди житла. Заробітна плата ОСОБА_1 становить близько 40 тис. грн у місяць, однак кожного місяця вона сплачує орендну плату за житло у розмірі 9 тис. грн та комунальні - 2-2,5 тис. грн. Окрім цього, позивачка має витрати, пов`язані з організацією навчального процесу малолітніх дітей, відвідування оздоровчих заходів та побутові витрати. До клопотання додано відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу за 2023 рік; копію договору оренди житла від 31 жовтня 2023 року; копії квитанцій за 2024 рік про щомісячну сплату 9 тис. грн; копії свідоцтв про народження дітей.

Тлумачення статті 136 ЦПК України та статті 8 Закону України «Про судовий збір» свідчить, що підставою для відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати, є врахування судом майнового стану сторони.

У пункті 1 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» визначено, що ураховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.

Аналіз клопотання про розстрочення сплати судового збору свідчить, що вказані обставини, не можуть вважатись достатньою підставою для розстрочення сплати судового збору. Оскільки в жодній мірі не характеризують майновий стан ОСОБА_1 і не свідчать про наявність обставин, передбачених пунктом 1 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» для розстрочення сплати судового збору на певний строк. Додані до клопотання відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу за 2023 рік та інші документи не підтверджують неможливість сплати судового збору та відсутності коштів призначених для сплати судового збору на момент подання касаційної скарги. До касаційної скарги не додано будь-яких інших доказів на підтвердження неможливості сплати судового збору та відсутності коштів призначених для сплати судового збору на момент подання касаційної скарги. Такими документами, наприклад, можуть бути довідки про доходи (зокрема і фіскальних органів), про склад сім`ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка фіскального органу про перелік розрахункових та інших рахунків, тощо. Тому у задоволенні клопотання слід відмовити.

За таких обставин, особі, яка подала касаційну скаргу, необхідно сплатити судовий збір.

Відповідно до підпункту 5 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, чинній на момент подання позовної заяви - 2020 рік) за подання до суду позовної заяви про захист честі та гідності фізичної особи, ділової репутації фізичної або юридичної особи, а саме: позовної заяви немайнового характеру судовий збір становив 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб; позовної заяви про відшкодування моральної шкоди - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За змістом частини третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір», за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Таким чином, розмір судового збору за подання позову немайнового характеру становив 840,80 грн за кожну вимогу немайнового характеру. Розмір судового збору за подання позову майнового характеру становив 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 2 102,00 грн.

У підпункті 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що за подання до суду касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду розмір судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.

Таким чином, ураховуючи характер спору та клопотання у скарзі, за подання касаційної скарги особі, яка її подала, необхідно сплатити судовий збір у розмірі: за вимогами немайнового характеру 3 363,20 грн (840,80 грн * 200% * 2 вимоги немайнового характеру); за вимогами майнового характеру - 4 204,00 грн (2 102,00 грн * 200%), а всього - 7 567,20 грн.

Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або сплачено до ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, код ЄДР: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007; ККДБ: 22030102, найменування податку, збору, платежу: Судовий збір (Верховний Суд, 055).

Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату.

Окрім цього, 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» № 460-IX від 15 січня 2020 року.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Тлумачення вказаних норм ЦПК України свідчить, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених в пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково вказуватися у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

ОСОБА_1 у касаційній скарзі підставами касаційного оскарження судового рішення вказує пункти 1 та 4 частини другої статті 389 ЦПК України та зазначає, що: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду; суд не дослідив зібрані у справі докази; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Разом з тим, підстави касаційного оскарження судових рішень у касаційній скарзі належним чином не обґрунтовані.

Разом з тим, особа, яка подала касаційну скаргу, посилаючись у касаційній скарзі як на підставу, на якій подається касаційна скарга, на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України (якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду) не зазначає, яку саме норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в указаних у касаційній скарзі постановах Верховного Суду, застосував суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Посилаючись на постанови Верховного Суду, особі, яка подала касаційну скаргу, слід зазначити, які саме висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах (та якої саме) у них викладено та які не застосував суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Окрім цього, у касаційній скарзі, особа, яка її подає, однією з підстав касаційного оскарження судового рішення зазначає, що суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пунктом 4 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Пунктом 4 частини третьої статті 411 ЦПК України, передбачено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Особі, яка подала касаційну скаргу, слід обґрунтувати підстави касаційного оскарження у цій частині, зазначивши на підставі яких саме недопустимих доказів суд встановив обставини (та які саме), що мають суттєве значення, та чому ці докази є недопустимими.

Окрім цього, ОСОБА_1 у касаційній скарзі посилається на неповідомлення її про апеляційний розгляд.

Так, пунктом 5 частини першої статті 411 ЦПК України передбачено, що судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

Особі, яка подала касаційну скаргу, слід обґрунтувати підстави касаційного оскарження у цій частині, зазначивши про дату, час і місце судового засідання, про яке сторону позивача належним чином не було повідомлено.

Таким чином, ОСОБА_1 слід обґрунтувати підстави касаційного оскарження у цій частині, вказавши відповідний пункт частини першої статті 411 ЦПК України.

Також, особа, яка подала касаційну скаргу, у касаційній скарзі посилається на обставини щодо поновлення ОСОБА_2 строку на апеляційне оскарження та звільнення від сплати судового збору, а також щодо розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи. ОСОБА_1 слід обґрунтувати підстави касаційного оскарження у цій частині, вказавши відповідний пункт частини другої статті 389 ЦПК України

У частині першій статті 400 ЦПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

З урахуванням викладеного, особі, яка подала касаційну скаргу, необхідно вказати підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав), обґрунтувати неправильне застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Окрім цього, у касаційній скарзі повинно бути зазначено повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає касаційну скаргу, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв`язку, адреса електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету (пункт 2 частини другої статті 392 ЦПК України).

Згідно даних з автоматизованої системи діловодства ДОК ПРОФ у ОСОБА_1 наявний зареєстрований Електронний кабінет.

Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою (частина сьома статті 14 ЦПК України).

Однак, ОСОБА_1 в порушення пункту 2 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі не вказує відомості про наявність або відсутність у неї електронного кабінету.

Таким чином, особі, яка подала касаційну скаргу, слід надати уточнену касаційну скаргу та її копії відповідно до кількості учасників справи.

Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.

Керуючись статтями 136, 185, 260, 390, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розстрочення сплати судового збору відмовити.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Херсонського апеляційного суду від 21 листопада 2023 року залишити без руху.

Встановити для усунення недоліків строк десять днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали щодо подання заяви про поновлення строку на касаційне оскарження або якщо наведені підстави для поновлення строку будуть визнані неповажними у відкритті касаційного провадження буде відмовлено. У разі невиконання у встановлений строк інших вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя В. І. Крат