Рішення

від 04.09.2024 по справі 340/6444/23

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2024 року м. Кропивницький Справа № 340/6444/23

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Казанчук Г.П. розглядаючи в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВИКЛАД ОБСТАВИН:

ОСОБА_1 , через свого представника адвоката Охременка А.В., звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд:

- визнати незаконним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) №894 від 20.12.2022 ''Про результати службового розслідування за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 Кримінального Кодексу України ''Дезертирство'' військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 солдатом ОСОБА_1 '';

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , грошове забезпечення за листопад, грудень 2022 року та додаткову грошову винагороду, передбачену, п.1 Постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", за перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я у зв`язку з пораненням, пов`язаним із участю у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони (включаючи час перевищення з одного лікарняного закладу до іншого ) за листопад, грудень 2022 року в розрахунку 100000 гривень на місяць.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає про протиправність наказу в/ч НОМЕР_1 від 20.12.2022 року №894 ''Про результати службового розслідування за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.408 Кримінального Кодексу України ''Дезертирство'', оскільки у діях ОСОБА_1 не було умислу на ухилення від військової служби, а його відсутність на військовій службі зумовлена тяжким станом здоров`я та перебування на лікуванні у закладах охорони здоров`я, що унеможливлювало виконання службових обов`язків.

Рух справи:

Ухвалою судді від 14.08.2023 року поновлений строк на звернення до суду, відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, сторонам встановлено строк на подання процесуальних заяв. У військової частини НОМЕР_1 витребувано докази.

Ухвалами суду від 12.10.2023 року, від 11.01.2024 року, від 18.03.2024 року, від 12.04.2024 року, від 12.04.2024 року та від 07.05.2024 року неодноразово витребовувались судом докази у військової частини НОМЕР_1 .

Проте, незважаючи на отримання вказаних ухвали суду, їх вимоги виконані не були. Жодної інформації стосовно неможливості виконати вимоги ухвал суду від військової частини НОМЕР_1 до суду не надходили.

Ухвалою суду від 07.05.2024 року знову витребувані докази та зобов`язано оперативне командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (в/ч НОМЕР_2 ) та НОМЕР_3 окрему мотопіхотну бригаду сприяти у отриманні витребуваної судом інформації у військових частин НОМЕР_1 .

Представник позивача 14.05.2024 року надав письмові пояснення про те, що 26.11.2022 року війська частина НОМЕР_1 тимчасово дислокувалася у АДРЕСА_1 , у зв`язку з погіршенням стану здоров`я, командир в/ч НОМЕР_1 дозволив вибути на лікування до закладу охорони здоров`я. Оскільки Мельников ВС. Проживав у с. Коса Хмельницької області, то з розташування військової частини вибув за місцем свого проживання КПН ''Шепетівська багатопрофільна лікарня'' (а.с.103-104).

Ухвалою суду від 29.07.2024 року судом застосовано штраф до військової частини НОМЕР_1 застосований штраф за статтею 149 КАС України.

Ухвалою суду від 29.07.2024 року судом повторно витребувані додаткові докази.

Окремою ухвалою суду від 29.07.2024 року доведено до відома Міністерства оборони України обставини щодо невиконання вимог ухвал суду про витребування доказів.

29.07.2024 року від військової частини НОМЕР_1 надійшли витребувані судом документи.

Ухвалою суду від 13.08.2024 року витребувані додаткові докази.

Військовою частини НОМЕР_1 відзив на позов на надано.

Дослідивши усі матеріали справи, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження, суд, -

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 є військовослужбовцем, з 31 травня 2022 року проходив військову службу у складі військової частини НОМЕР_1 (а.с.9).

У період з 26.11.2022 по 05.12.2022 перебував на стаціонарному лікуванні у Комунального некомерційного підприємства ''Шепетівській багатопрофільній лікарні'' Шепетівської міської ради Хмельницької області (а.с.10).

На підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) ''Про призначення службового розслідування за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченогоч.4 ст.408 Кримінального Кодексу України ''Дезертирство'' солдатом ОСОБА_1 '' від 30.1.2022 року №1087 було проведено службове розслідування, за результатом якого складений акт.

Згідно Витягу з акту службового розслідування, проведеного за наслідком рапорту командира 3 механізованої роти в/ч НОМЕР_4 майора ОСОБА_2 про те, що під час перевірки особового складу 3 механізованої роти в/ч НОМЕР_1 у місці тимчасової дислокації підрозділу у АДРЕСА_2 ОСОБА_1 відсутній на військовій службі у розпорядженні командира в/ч НОМЕР_1 , закріплена зброя знаходиться в підрозділі.

09.12.2022 ОСОБА_1 повернувся у розташування військової частини та продовжив військову службу. Висновком акту є те, що з 30.11.2022 по 08.12.2022 вважати солдата ОСОБА_1 таким, що був відсутнім на військовій службі без поважних причин. Даний час проводив на свій власний розсуд (а.с.138-143).

Наказом військової частина НОМЕР_1 від 20.12.2022 №894 солдат ОСОБА_1 , який знаходиться у розпорядженні командира в/ч НОМЕР_1 вважати таким, що з 30.11.22 по 08.12.2022 був відсутній на військовій службі, в умовах воєнного стану, вчинив дії, в яких містяться ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.172-11 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

За порушення вимог статей 11, 16, 49 Статуту ВС ЗСУ, статті 4 Дисциплінарного Статуту ЗСУ, відповідно до пункту ''в'' статті 48 Дисциплінарного Статуту ЗСУ солдату ОСОБА_1 накласти дисциплінарне стягнення ''сувора догана''.

За відсутність на службі в період з 30.11.2022 по 08.12.2022 солдату ОСОБА_1 утримати виплату грошового забезпечення та позбавити премії за листопад та грудень 2022 року повністю.

Відповідно до порядку виплати винагороди, передбаченої Постановою КМУ №168 від 28.02.2022 року винагороду за листопад, грудень 2022 не виплачувати (надалі спірний наказ, а.с.144-145).

Отже правомірність та законність спірного наказу та стягнення грошового забезпечення є предметом спору, переданого на вирішення адміністративного суду.

Стосовно правомірності спірного наказу, суд зазначає наступне.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Згідно з частинами 2, 3, 5 статті 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.

Відповідно до частини 1 статті 11 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" охорона здоров`я військовослужбовців забезпечується створенням сприятливих санітарно-гігієнічних умов проходження військової служби, побуту та системою заходів з обмеження дії небезпечних факторів військової служби, з урахуванням її специфіки та екологічної обстановки, які здійснюються командирами (начальниками) у взаємодії з місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Турбота про збереження та зміцнення здоров`я військовослужбовців - обов`язок командирів (начальників). На них покладається забезпечення вимог безпеки при проведенні навчань, інших заходів бойової підготовки, під час експлуатації озброєння і військової техніки, проведення робіт та виконання інших обов`язків військової служби.

Військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, мають право на безоплатну кваліфіковану медичну допомогу у військово-медичних закладах охорони здоров`я. Військовослужбовці щорічно проходять медичний огляд, щодо них проводяться лікувально-профілактичні заходи.

За відсутності за місцем проходження військової служби, навчальних (або перевірочних) і спеціальних зборів або за місцем проживання військовослужбовців військово-медичних закладів охорони здоров`я чи відповідних відділень або спеціального медичного обладнання, а також у невідкладних випадках медична допомога надається державними або комунальними закладами охорони здоров`я за рахунок Міністерства оборони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.

Законом України "Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України" №548-XIV від 24.03.1999 року затверджено Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, який визначає загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах, та містить зокрема такі норми:

12. Про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов`язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов`язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо).

14. Із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.

31. Начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.

66. Командир бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) в мирний і воєнний час відповідає за бойову та мобілізаційну готовність, укомплектованість особовим складом, успішне виконання бригадою (полком, кораблем 1 і 2 рангу, окремим батальйоном) бойових завдань; бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан, збереження життя і зміцнення здоров`я особового складу; внутрішній порядок; стан і збереження зброї, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пального та інших матеріальних засобів; стан фінансового господарства; всебічне забезпечення бригади, стан пожежної та екологічної безпеки.

Командир бригади є прямим начальником усього особового складу полку.

233. Збереження і зміцнення здоров`я, фізичний розвиток військовослужбовців - важлива і невід`ємна частина їх підготовки до виконання військового обов`язку. Піклування командира (начальника) про здоров`я підлеглих є одним з основних його обов`язків у діяльності щодо забезпечення постійної бойової готовності військової частини (підрозділу).

246. Основними лікувально-профілактичними заходами є диспансеризація, амбулаторне, стаціонарне і санаторно-курортне лікування військовослужбовців.

254. Військовослужбовці зобов`язані негайно повідомити про захворювання безпосередньому начальникові, який зобов`язаний направити хворого до медичного пункту частини.

260. На стаціонарне лікування поза розташуванням військової частини військовослужбовці направляються за висновком лікаря військової частини, а для подання невідкладної допомоги за відсутності лікаря - черговим фельдшером (санітарним інструктором) медичного пункту з одночасним доповіданням про це начальникові медичної служби і черговому військової частини. До лікувальних закладів хворі доставляються у супроводі фельдшера (санітарного інструктора).

У разі направлення на лікування поза розташуванням частини військовослужбовці повинні бути одягнені відповідно до пори року і мати при собі направлення, підписане командиром військової частини, медичну книжку, документ, який посвідчує особу, необхідні особисті речі, атестат на продовольство, довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) і медичну характеристику, а в разі вибуття на лікування за межі гарнізону - додатково атестат на речове і грошове забезпечення, проїзні документи до місця розташування лікувального закладу і назад.

261. Про прибуття військовослужбовців, яких направлено до військового закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування, начальник військового закладу охорони здоров`я зобов`язаний у той самий день повідомити командира військової частини, з якої вони прибули, а про військовослужбовців, які прибули з інфекційними захворюваннями, - також найближчий санітарно-епідеміологічний заклад охорони здоров`я. Військовослужбовці, які захворіли в період відпустки або відрядження, на стаціонарне лікування направляються начальниками відповідних органів управління Служби правопорядку в гарнізонах або керівниками територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

262. Начальник військового закладу охорони здоров`я зобов`язаний за п`ять днів до виписки військовослужбовців повідомити про це командира військової частини, з якої вони прибули. У день виписки із військового закладу охорони здоров`я військовослужбовцям видаються відповідні документи і вони самостійно (якщо не прибув супроводжуючий із військової частини) направляються до військової частини, з якої прибули. Після повернення до військової частини і доповіді безпосередньому командирові (начальникові) військовослужбовці направляються до медичного пункту військової частини, де здають медичні документи; інші документи здаються сержантові із матеріального забезпечення (старшині) роти.

В особливий період медичні та інші документи направляються у електронному вигляді до військової частини закладом охорони здоров`я або територіальним центром комплектування та соціальної підтримки. У разі неможливості направлення таких документів у електронному вигляді обов`язок по направленню документів у паперовому вигляді покладається на заклад охорони здоров`я або територіальний центр комплектування та соціальної підтримки. Порядок направлення медичних та інших документів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Як стверджує представник позивача у письмових поясненнях від 16.10.2023 року (а.с.31-33), позивач, у зв`язку із погіршенням стану здоров`я, усно звернувся до командира, на що командир дозволив ОСОБА_1 звернутись до закладу охорони здоров`я з метою швидкого отримання медичної допомоги. І 25.11.2022, з дозволу безпосереднього командування, ОСОБА_1 , звернувся до КНП ''Шепетівська багатопрофільна лікарня'', де його оглянуто лікарем та направлено на стаціонарне лікування. При цьому, зазначено, що ОСОБА_1 , проживав у с. Коса Решнівка Шепетівського району, а тому вибув саме до районної лікарні за місцем свого проживання.

Суд наголошує на відсутності доказів отримання усного дозволу командира на звернення до медичного закладу, та відповідного висновком лікаря військової частини щодо направлення на лікування. Крім того, відсутні дані про необхідність невідкладної допомоги.

У матеріалах справи наявна копія паспорту позивача, який виданий Ленінським РВ УМВС в Кіровоградській області у липні 2001 року, у якому також наявний запис Ленінського ВМ Кіровоградського УМВС України в Кіровоградській області віл 29.03.2011 року (а.с.80). Представник позивача, подаючи позов до суду, адресу проживання ОСОБА_1 вказав м. Кропивницький Кіровоградська області, а у письмових поясненнях наголосив на тому, що місцем реєстрації позивача є саме м. Кропивницький (а.с.110).

А відтак, жодних належним та допустимих доказів проживання позивача у с. Коса Решнівки Шепетівського району Хмельницької області матеріали справи не містять.

Так, згідно направлення на стаціонарне лікування в терапевтичне відділення від 25.11.2022 року лікаря ОСОБА_3 позивача направлено на лікування із створенням електронного направлення 4700-3171-622-1794 (а.с.165).

У поясненні лікар ОСОБА_3 підтвердила звернення ОСОБА_1 та про створення електронного направлення в терапевтичне відділення, а також вказала про те, що з ОСОБА_1 не укладено медичної декларації (а.с.167).

Згідно протоколу надання медичних послуг, у разі звернення військовослужбовця до лікаря, останній надає направлення до медичного закладу, за результатом огляду, лікар складає консультативний висновок, у якому зазначає про необхідність стаціонарного лікування. При цьому, у разі направлення військовозобов`язаного на стаціонарне лікування, електронне направлення не створюється. Тобто, наявні різні механізми направлення до лікування до стаціонару військовослужбовця та цивільної особи. При цьому, після отримання консультативного висновку вирішується питання де саме військовослужбовець буде проходити лікування (у військовому госпіталі чи у комунальній лікарні).

Створення лікарем електронного направлення, як на переконання суду, може свідчить про те, що позивач звернувся до лікаря ОСОБА_3 як цивільна особа, а не як військовий.

З наступного дня, 26.11.2022 року, позивач перебував на стаціонарному лікуванні (а.с.180).

Представник позивача вказав, що місцем тимчасової дислокації військової частини НОМЕР_1 станом на 24.11.2022 року була Миколаївська область Казанківський район с. Володимирівка.

Відстань від села Володимирівка Казанківського району Миколаївської області до села Коса Решнівка Шепетівського району Хмельницької області складає, у розрізі різних автомобільних доріг від 685 до 723 км.

Представник позивача наголошує на різкому погіршенні стану позивача, що зумовлювало до термінового звернення до лікарні без отримання необхідного направлення від лікаря чи огляду фельдшера військової частини, проте незрозумілим також є факт незвернення позивача до найближчої лікарні (м.Миколаїв, м. Кропивницький), з огляду на те, що саме ці міста знаходяться по порозі до села Коса Решнівка Шепетівського району.

Спірним наказом, до позивача застосовано сувору догану саме за фактом відсутності у розташуванні військової частини. При цьому, жодної інформації про те, що позивача за усним дозволом командира було відпущено із розташування військової частини, в акті проведення службового розслідування не вказано.

Згідно повідомлення від відповідача, згідно з бойовим розпорядженням в/ч НОМЕР_5 №572/22 від 19.11.2022 командирам підрозділів наказано здійснити переміщення комбінованим способом (точка відправлення Миколаївська область) та відповідно до бойового розпорядження командира в/ч НОМЕР_1 №76 від 29.11.2022 з метою виконання іншого бойового розпорядження приступити до виконання бойового завдання в районі АДРЕСА_2 (а.с.173-174).

Із зазначеного, суд убачає, що з 19.11.2022 почалось переміщення комбінованим способом до АДРЕСА_2 , а тому лише 30.11.2022 зафіксована відсутність позивача у розташуванні військової частини.

Суд вважає, що вибуття позивача на лікування поза розташуванням військової частини, у правовій площині, відбулось з порушенням Закону України "Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України". Вказане стало підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у формі суворої догани.

Відповідно до статті 4 Закону України ''Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України'' військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів.

Згідно частини 1 статті 45 Закону України ''Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України'' у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.

На військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення, зокрема, сувора догана (абзац ''в'' статті 48 Закону України ''Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України'').

Як на переконання суду, факт залишення розташування військової частини/відсутність у розташуванні військової частини є дисциплінарним проступком. За відсутності доказів направлення позивача до медичного закладу за отриманням медичної допомоги, суд доходить висновку про правомірність пункту 3 наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 20.12.2022 №894, а відтак у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Стосовно позовної вимоги про зобов`язання нарахувати та виплатити грошове забезпечення за листопад, грудень 2022 року та додаткову винагороду за вказаний період, суд зазначає наступне.

Перш за все, суд зазначає про доведеність відповідачем факту відсутності позивача у розташуванні військової частини у період з 30.11.2022 по 08.12.2022.

Наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року № 260 затверджений Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 р.

за № 745/32197 (надалі Порядок №260), який визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам.

Пунктом 4.1 спірного наказу за відсутність на службі в період з 30.11.2022 по 08.12.2022 солдату ОСОБА_1 утримати виплату грошового забезпечення та позбавити премії за листопад та грудень 2022 року повністю.

Відповідно до пункту 2 Порядку №260 (у редакції листопад-грудень 2022) грошове забезпечення включає:

щомісячні основні види грошового забезпечення;

щомісячні додаткові види грошового забезпечення;

одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать:

посадовий оклад;

оклад за військовим званням;

надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать:

підвищення посадового окладу;

надбавки;

доплати;

винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту;

особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду);

премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать:

винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту);

допомоги.

Згідно пункту 15 Порядку №260 військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про правомірну не виплату грошового забезпечення за період з 30.11.2022 по 08.12.2022, а відтак у цій частині позову слід відмовити.

Водночас, згідно довідки військової частини НОМЕР_1 від 21.07.2022 №5351 ОСОБА_1 за листопад-грудень 2022 року нараховане грошове забезпечення 10969,05 грн. При цьому у графі ''Примітки'' відсутня інформація про нарахування додаткової допомоги згідно постанови КМУ (а.с.147).

Згідно абзацу першому пункту 5 Порядку №260 військовослужбовцям щомісячні премії не виплачуються в таких випадках: за невихід на службу (навчання) без поважних причин - за місяць, у якому здійснено таке порушення.

Оскільки, службовим розслідування встановлено відсутність позивача на військовій службі у період з 30.11.2022 по 08.12.2022, що згідно тлумачення є тотожним не виходу службу, а відтак позбавлення премії у листопаді та грудні, відбулось у межах повноважень та у спосіб, визначений законом, а відтак в цій частині спірний наказ (пункт 4.1) не підлягає скасуванню. Отже, в цій частині позову також слід відмовити.

Пунктом 4.2 спірного наказу відповідно до порядку виплати винагороди, передбаченої Постановою КМУ №168 від 28.02.2022 року винагороду за листопад, грудень 2022 не виплачувати.

Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року (надалі Постанова №168) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

При цьому, ані Порядок №260, ані Постанова №168 не містить норми щодо можливості не виплати додаткової винагороди за весь календарний місяць, у якому військовослужбовець допустив порушення.

Водночас, матеріали справи не містять інформації щодо безпосередньої участі позивача у бойових діях з 01.11.2022 року по 31.12.2022, а відтак суд позбавлений повноважень встановлення розміру додаткової винагороди (30000 чи 100000). Проте, суд дійшов висновку, що не нарахування додаткової винагороди за період з 01.11.2022 по 29.11.2022 та з 09.12.2022 по 31.12.2022 є протиправним. З огляду на вказане, пункт 4.2 спірного наказу не відповідає критерію законності та підлягає скасуванню.

При цьому, належним способом відновлення порушеного права позивача буде зобов`язати нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду за період з проходження військової служби з 01.11.2022 по 29.11.2022 та з 09.12.2022 по 31.12.2022.

Визначений пунктом 5 спірного наказу обов`язок по складанню протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.172-11 КУпАП та зобов`язання у пункті 6 провести роз`яснювальну роботу про відповідальність за порушення вимог Статутів ЗСУ визначені відповідачем згідно норм законодавчих приписів, а тому в цій частині спірний наказ є законним. Отже в цій частині позову слід відмовити.

Враховуючи вищеописане, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Керуючись статтями 9, 90, 139, 242-246, 250, 255, 262, 263, 295 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати пункт 4.2 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 20.12.2022 №894.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду за період з проходження військової служби з 01.11.2022 по 29.11.2022 та з 09.12.2022 по 31.12.2022.

У задоволенні іншим позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Г.П. КАЗАНЧУК