Постанова

від 04.09.2024 по справі 320/5641/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/5641/24 Суддя (судді) першої інстанції: Дудін С.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Єгорової Н.М., Коротких А.Ю.

за участі секретаря Дудин А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника Генерального прокурора в інтересах держави на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 07 червня 2024 року у справі за адміністративним позовом заступника Генерального прокурора до Державної служби геології та надр України, Державної комісії України по запасах корисних копалин, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Голдвін Груп" про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування наказу та визнання недійсним спецдозволу на користування надрами, -

В С Т А Н О В И В :

Заступник Генерального прокурора звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної служби геології та надр, Державної комісії України по запасах корисних копалин, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Голдвін Груп", в якому просив суд:

- визнати протиправними дії Державної комісії України по запасах корисних копалин і Державної служби геології та надр України щодо розгляду матеріалів початкової геолого-економічної оцінки ресурсів вуглеводнів Новостепанівсько-Євецької площі Дніпропетровської області та скасувати рішення засідання колегії Державної комісії України по запасах корисних копалин, оформлене протоколом від 26.07.2018 №4454;

- визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби геології та надр України від 22.12.2018 №504 в частині надання ТОВ "Голдвін Груп" спеціального дозволу на користування надрами;

- визнати недійсним спеціальний дозвіл на користування надрами від 26.12.2018 №4955, виданий ТОВ "Голдвін Груп", вид користування - геологічне вивчення нафтогазоносних надр, у тому числі дослідно-промислова розробка родовищ, з подальшим видобуванням нафти, газу (промислова розробка родовищ).

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23 травня 2024 року позовну заяву залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, а саме: надання заяви про поновлення строку звернення до суду з позовною заявою та доказів поважності причин його пропуску.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07 червня 2024 року відмовлено у задоволенні заяви заступника Генерального прокурора про поновлення строків звернення до суду. Позовну заяву заступника Генерального прокурора залишено без розгляду з підстав пропуску позивачем строку звернення до суду.

Не погоджуючись з ухвалою про залишення без розгляду позовної заяви заступника Генерального прокурора, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права. В обґрунтування скарги апелянт зазначив, що підстави для звернення з цим позовом до суду виникли після отримання Офісом Генерального прокурора листа Держгеонадр від 05.10.2023 №5892/03-4/2-23 щодо відсутності у ТОВ "Голдвін Груп" спеціального дозволу на користування надрами на час державної реєстрації робіт і досліджень, пов`язаних із геологічним вивченням надр за № У-18-35/1.Апелянт зазначив, що до отримання цього листа Спеціалізована екологічна прокуратура Офісу Генерального прокурора не володіла документально підтвердженою інформацією про порушення інтересів держави у зв`язку з наданням оспорюваного спеціального дозволу. Позовну заяву подано 10.11.2023 у межах тримісячного строку після встановлення підстав для звернення до суду.

Апелянт вказує, що згідно положень Закону України «Про прокуратуру» факти проведення засідання колегією ДКЗ, видання Держгеонадрами оспорюваних наказу та спеціального дозволу на користування надрами, як і їх оприлюднення, не надають прокурору автоматичного права звернутися до суду з позовом про визнання їх протиправними (недійсними), оскільки таке право виникає лише в разі встановлення порушення або загрози порушення інтересів держави та встановлення наявності підстав для їх представництва в суді.

Також апелянт вважає, що судом першої інстанції не враховано те, що існування протоколу ДКЗ від 26.07.2018 №4454, наказу Держгеонадр від 22.12.2018 №504 та спеціального дозволу на користування надрами від 26.12.2018 №4955 та розміщення їх на офіційних сайтах державних установ не було безумовною підставою для подання позову з моменту їх прийняття/видачі та оприлюднення. Підстави для позову виникли в подальшому під час зібрання та аналізу інформації, яка стосувалася процедури оформлення цих документів і якої немає у загальному доступі.

Щодо посилання суду на кримінальне розслідування №62019100000001655 від 07.11.2019, в межах якого перевірялися обставини видачі спеціальних дозволів на користування надрами суб`єктам господарювання, апелянт зазначив, що в ухвалі, на яку посилається суд, не зазначено про те, що в межах цього кримінального провадження перевірялися саме обставини видачі спеціальних дозволів на геологічне вивчення нафтогазоносних надр, у тому числі дослідно-промислову розробку родовищ із подальшим видобуванням нафти й газу (промислова розробка родовища), тим суб`єктам, які не мали статусу надрокористувача, що є підставою цього позову.

Також апелянт вважає, що суд першої інстанції, посилаючись на рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19.03.2021 «Щодо стану справ у сфері надрокористування», не врахував п.5 вказаного рішення, яким рекомендовано Офісу Генерального прокурора вжити додаткових заходів щодо виявлення й розслідування фактів порушення вимог законодавства у сфера надрокористування. У рішенні відсутня вказівка про те, що першочерговій перевірці на предмет наявності підстав для вжиття заходів представництва інтересів держави підлягали випадки видачі спеціальних дозволів на користування надрами поза аукціоном на підставі апробації.

Підсумовуючи апелянт зазначив, що про усі обставини надання оспорюваного спеціального дозволу Спеціалізованій екологічній прокуратурі Офісу Генерального прокурора стало відомо після 05.10.2023 (дата отримання листа Дергеонадр в межах кримінального провадження №42023000000000708), а право на розголошення даних досудового розслідування виникло після 08.11.2023. Усі наведені обставини, на переконання апелянта, свідчать про виникнення підстав для здійснення заходів представницького характеру шляхом подання позову, а також про поважність причин пропуску строку звернення до адміністративного суду.

У відзивах на апеляційну скаргу відповідачі на третя особа просили відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити ухвалу суду без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Залишаючи без руху та у подальшому залишаючи без розгляду позовну заяву, суд першої інстанції зазначив, що наведені прокурором обставини не можуть бути причиною для поновлення строку звернення до суду з позовом, оскільки це матиме наслідком необґрунтованого втручання суду у принцип правової визначеності та порушення права інших учасників провадження на справедливий судовий розгляд в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Обставин, які об`єктивно унеможливлювали реалізацію прав щодо своєчасного звернення до суду, позивачем не наведено. Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про поновлення строків звернення до суду, наслідком чого є наявність підстав для залишення цього адміністративного позову без розгляду у зв`язку з пропуском строків звернення до суду, які визначенні Кодексом адміністративного судочинства України.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.

Частина 1 статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Відповідно до статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Аналіз статті 122 КАС України вказує на те, що для суб`єктів владних повноважень визначено менш тривалий строк звернення до суду у порівнянні із загальним строком звернення до суду, визначеним для осіб, які не є суб`єктами владних повноважень та які звертаються до суду якщо вважають, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені їх права, свободи або законні інтереси, що відповідає завданнями адміністративного судочинства, визначеним у частині першій статті 2 КАС України.

Строк звернення до суду суб`єкта владних повноважень як проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого суб`єкт владних повноважень має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням спору у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом (прямо передбачено КАС України (частина п`ята статті 46); прямо передбачено спеціальним законом) обчислюється (перебіг починається) із дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог.

Положеннями КАС України визначається єдиний підхід щодо строку звернення до суду суб`єкта владних повноважень, початку його перебігу та наслідків його пропуску у справах за його зверненням за вирішенням спору у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового надано такому суб`єкту законом (оскарження суб`єктом владних повноважень рішень, дій чи бездіяльності іншого суб`єкта владних повноважень).

Відповідно, чинне законодавство обмежує строк звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Верховний Суд у постанові від 14.03.2024 (справа № 620/278/23) вказав, що з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, підстави та порядок звернення прокурора до адміністративного суду в порядку його представництва інтересів держави в судах не можуть тлумачитися розширено та відмінно від реалізації права на звернення до суду самого суб`єкта владних повноважень. Зміст положень процесуального закону засвідчує, що жодних винятків для звернення до суду прокурора з позовом, який подано у справі, що розглядається, норми КАС України не встановлюють і не передбачають іншого, спеціального строку для такого звернення, інших наслідків пропущення цього строку. Тобто позов прокурора, за загальним правилом, подається у той самий строк, що передбачено й у разі звернення до суду інших суб`єктів владних повноважень, а в разі його пропущення застосовуються ті ж самі наслідки.

Судом встановлено, що 26.12.2018 ТОВ "Голдвін Груп" видано спеціальний дозвіл на користування надрами №4955.

Спірний наказ Держгеонадр від 22.12.2018 №504 та спеціальний дозвіл на користування надрами від 26.12.2018 №4955, виданий ТОВ "Голдвін Груп", з долученими до нього угодою про умови користування надрами з метою геологічного вивчення нафтогазоносних надр, у тому числі дослідно-промислової розробки родовищ, з подальшим видобуванням нафти, газу (промислова розробка родовищ) від 26.12.2018 №4955 та характеристикою ділянки надр (додаток 1 до Угоди) містяться у відкритому доступі на офіційному сайті Держгеонадр.

Електронна версія протоколу ДКЗ від 26.07.2018 №4454 у форматі .pdf була розміщена у відкритому доступі в інтернеті 08.10.2020.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що наведені обставини свідчать про наявність у будь-якої особи, у тому числі і позивача, доступу до означених спірних наказу та спеціального дозволу з 2018 року, спірного протоколу - з 08.10.2020.

Позивачем у даній справі оскаржується протокол, рішення, наказ щодо надання ТОВ "Голдвін Груп" спеціального дозволу на користування надрами, які прийняті та оприлюднені у 2018-2020 роках.

Частиною другою та п`ятою статті 44 КАС України визначено, що учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Дотримання строку звернення з адміністративним позовом до суду є однією з умов для реалізації права на звернення з позовом у публічно-правових відносинах.

Встановлення строків звернення до суду передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій щодо захисту своїх прав, свобод та інтересів.

Інститут строків звернення до суду в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.

Згідно ч.1 статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду, та пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Ключовою є фраза «з поважних причин», а отже це і є предметом доказування при вирішенні питання щодо встановлення поважності причин для позивача, тобто якщо строк був пропущений з поважних причин, це повинно підтверджуватися незаперечними письмовими доказами.

Оцінюючи обставини, що перешкоджали здійсненню процесуального права на оскарження, суд повинен виходити з оцінки та аналізу всіх наведених у клопотанні доводів, а також з того, чи мав заявник можливість своєчасно реалізувати своє право на оскарження.

Вказані принципи допомагають зрозуміти деякі важливі елементи справедливого суду. При цьому й саме питання застосування строку звернення до суду тісно пов`язано з їх реалізацією.

Строк звернення до адміністративного суду обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як в суді першої інстанції, так і в апеляційній, позивач обґрунтовує поважність пропуску строку звернення до суду тим, що підстави для звернення до суду з позовом про оскарження протоколу від 26.07.2018 №4454, наказу від 22.12.2018 №504 та спеціального дозволу на користування надрами від 26.12.2018 №4955, виникли лише після отримання Офісом Генерального прокурора листа Держгеонадр від 05.10.2023 №5892/03-4/2-23 щодо відсутності у ТОВ "Голдвін Груп" спеціального дозволу на користування надрами на час державної реєстрації робіт і досліджень, пов`язаних із геологічним вивченням надр за № У-18-35/1 та після отримання дозволу на розголошення відомостей, здобутих у кримінальному провадженні №42023000000000708 від 27.04.2023, який отримано 08.11.2023.

У постанові від 13 лютого 2019 року по справі №826/13768/16 Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що обставини виявлення прокурором під час здійснення процесуального керівництва у кримінальному провадженні відповідних порушень інтересів держави, які підлягають захисту в суді, поза межами строку звернення до суду повинні враховуватися судами як поважні причини пропуску строку звернення до адміністративного суду, якщо прокурор звернувся до суду протягом встановленого законом строку звернення з дня виявлення таких порушень. Проте направлення прокурором листів до відповідних державних органів щодо здійснення заходів захисту інтересів держави не зупиняє та не перериває перебігу встановленого процесуальним законом строку звернення до суду.

Колегія суддів вважає застосовним наведений висновок Великої Палати Верховного Суду до правової ситуації, що склалась в рамках розгляду цієї справи.

Встановлюючи наявність чи відсутність поважних причин пропуску позивачем строку звернення до суду, суд першої інстанції правильно взяв до уваги копію ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 26.05.2021 у справі №752/166/20, провадження №1-кс/752/4307/21, винесеної в межах кримінального провадження №62019100000001655.

У вказаній ухвалі зазначено, що першим слідчим відділом з дислокації у м. Києві територіального управління Державного бюро розслідувань, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №62019100000001655 від 07.11.2019, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України. В ході здійснення досудового розслідування встановлено, що службові особи Міністерства енергетики та захисту довкілля України, Державної служби геології та надр України (Держгеонадра) та інших державних установ, які здійснюють повноваження у сфері надрокористування, зловживаючи службовим становищем, діючи в інтересах третіх осіб та за попередньою змовою із останніми, зловживають своїм службовим становищем та наданими їм повноваженнями, шляхом незаконного сприяння у наданні спеціальних дозволів на розробку та користування надрами ряду підконтрольних їм юридичних осіб, зокрема й ТОВ "Голдвін Груп". Відомості, отримані під час аналізу обставин надання дозволів вищевказаним надрокористувачам, дають підстави вважати, що під час процедури розгляду їх заяв мали місце маніпуляції з даними у тому числі й електронних реєстрів з метою уникнення дотримання встановлених процедур розгляду таких документів та забезпечення прийняття позитивного рішення за їх наслідками. Також під виглядом виправлення технічних помилок у інформаційних системах, службові особи Держгеонадр, діючи в інтересах вищевказаних підконтрольних їм суб`єктів господарювання, вносять незаконні зміни до змісту виданих дозволів надрокористування, які не обґрунтовані поданими такими суб`єктами документами».

Вказана ухвала винесена за наслідками розгляду клопотання ст. слідчого першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Києві) територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, погоджене прокурором Київської міської прокуратури.

Отже, як правильно зазначив суд першої інстанції, органам прокуратури було відомо про наявність відкритого кримінального провадження №62019100000001655 .

Також судом встановлено, що пунктами 1, 2 5 рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19.03.2021, введеного у дію Указом Президента України від 25.03.2021 № 122/2021, рекомендовано Офісу Генерального прокурора разом з іншими правоохоронними органами вжити додаткових заходів щодо виявлення й розслідування фактів порушення вимог законодавства у сфері надрокористування.

Офісом Генерального прокурора надіслано на адресу Держгеонадр лист від 01.06.2021 №12/2-35/Вих/21, в якому зазначено, що Указом Президента України від 25.03.2021 №122/2021 затверджено рішення Ради національної безпеки і оборони України «Щодо стану справ у сфері надрокористування» від 19.03.2021, яким Держгеонадр визначено одним із виконавців передбачених заходів. Водночас, Офісу Генерального прокурора разом з іншими правоохоронними органами рекомендовано вжити додаткових заходів щодо виявлення і розслідування фактів порушення вимог законодавства у сфері надрокористування. З урахуванням викладеного Офіс Генерального прокурора просив у строк до 17.06.2021 надати перелік суб`єктів господарювання у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, які, зокрема, поза аукціоном отримали спеціальні дозволи на користування надрами, зокрема за результатами апробації запасів корисних копалин без спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки.

Листом Держгеонадр від 17.06.2021 №9897/01/02-21 за наслідками опрацювання листа Офісу Генерального прокурора повідомлено, що відповідно до наказу Держгеонадр від 25.05.2021 №399 «Про проведення позапланових заходів державного нагляду (контролю) у червні-серпні 2021 року» проведення позапланових перевірок заплановано з 01.06.2021. Відповідно, узагальнені звіти про результати проведення позапланових перевірок не готувались. На виконання підпункту 2 пункту 1 рішення РНБО з метою отримання та опрацювання інформації про ймовірні факти незаконного видобування корисних копалин разом із правоохоронними органами, Держгеонадрами направлено лист від 26.04.2021 №6469/01/07-21 до голів Київської та обласних адміністрацій з проханням щодо надання щокварталу відповідної інформації за встановленою формою. Станом на 15.06.2021 отримано інформацію від 10 ОДА про 41 факт ймовірного незаконного користування надрами, серед яких за результатами проведеного Держгеонадрами аналізу відомості про встановлені 39 фактів незаконного користування надрами направлені до правоохоронних органів. Додатково надано витребувані Офісом Генерального прокурора переліки, серед яких у переліку суб`єктів господарювання у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, які, зокрема, поза аукціоном отримали спеціальні дозволи на користування надрами, зокрема за результатами апробації запасів корисних копалин без спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки значиться (під порядковим номером 16) ТОВ "Голдвін Груп".

Тобто вказаним листом Держгеонадра повідомило прокуратуру про те, що ТОВ "Голдвін Груп" є суб`єктом господарювання у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, яке поза аукціоном отримало спеціальний дозвіл на користування надрами, зокрема за результатами апробації запасів корисних копалин без спеціального дозволу на користування надрами з метою геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки.

Володіючи інформацією наприкінці 2021 року щодо отримання ТОВ "Голдвін Груп" спеціального дозволу на користування надрами від 26.12.2018 №4955 без проведення аукціону позивач не був позбавлений можливості подавати відповідні запити до державних органів, зокрема Держгеонадра та Державної комісії України запасах корисних копалин, у тому числі щодо оскаржуваного протоколу, а також звернутися до суду з адміністративним позовом у строк визначений приписами Кодексу адміністративного судочинства України.

Також судом першої інстанції правильно вказано, що 27.04.2023 згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, було зареєстровано кримінальне провадження №42023000000000708 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 367 КК України службовими особами Держгеонадр, які внаслідок своєї недбалості, тобто неналежного виконання своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них всупереч вимогам законодавства видали спеціальні дозволи на користування надрами суб`єктам господарювання, які не мали права їх отримувати без проведення аукціонів, що призвело до завдання істотної шкоди охоронюваним законом інтересам держави у вигляді ненадходження до бюджету грошових коштів, які могли бути отримані у разі надання спеціальних дозволів на користування надрами на конкурентних засадах.

Позивач ні у позовній заяві, ні в апеляційній скарзі не зазначає, що йому перешкоджало вжити додаткових заходів щодо виявлення і розслідування фактів порушення з дати реєстрації кримінального провадження №42023000000000708.

Доводи апелянта про те, що до отримання 05.10.2023 інформації та підтверджувальних документів від Держгеонадр Офіс Генерального прокурора не володів достовірною інформацією про порушення інтересів держави у зв`язку з наданням спеціального дозволу третій особі, не спростовують триваючу пасивну поведінку позивача після прийняття оскаржуваних протоколу, наказу та спеціального дозволу та звернення за інформації, яка, на думку позивача, свідчить про протиправність їх прийняття, лише у 2023 році.

Доводи заступника Генерального прокурора про надання Держгеонадрами у листі від 14.09.2023 неповної відповіді на зазначені у зверненні позивача питання, зокрема, щодо наявності чи відсутності в ТОВ "Голдвін Груп" спеціального дозволу на користування надрами, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки як зазначалось вище у розпорядженні позивача була наявна інформації щодо переліку суб`єктів, серед яких зазначено ТОВ "Голдвін Груп", яким було надано спеціальні дозволи на користування надрами поза аукціоном, яка була надана Держгеонадрами листом від 17.06.2021 №9897/01/02-21 на запит Офісу Генерального прокурора на виконання рішення РНБО від 19.03.2021.

Колегія суддів наголошує, що спірні правовідносини виникли у 2018 році, а тому, прокурор не може зволікати із поданням позову щодо цих правовідносин з моменту з`ясування, на його думку, порушень інтересів держави.

Такі висновки узгоджуються з правовою позицією викладеною у постановах Верховного Суду від 23 серпня 2023 року по справі № 380/7024/22, від 13 лютого 2024 року по справі № 340/3868/23, від 16 травня 2024 року у справі № 460/12886/23, від 25 червня 2024 року у справі № 420/25855/23.

Колегія суддів зазначає, що дата отримання (05.10.2023) прокурором від Держгеонадра відповіді на запит, не змінює моменту, з якого прокурор знав або повинен був дізнатися про наявність порушених інтересів держави, а лише свідчить про час, коли він почав вчиняти активні дії з реалізації своїх повноважень щодо звернення до суду з позовом в інтересах держави, і ця подія не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в спірних правовідносинах.

Наведене вище узгоджується з висновками Верховного Суду, висловленими у постановах від 23.08.2023 у справі № 380/7024/22 та від 21.09.2023 у справі №380/7550/22.

У свою чергу, у своєму рішенні у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року Європейський суд з прав людини у п. 41 вказав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є обмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata.

Водночас, навіть наявність об`єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (справа «Олександр Шевченко проти України», п. 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.

Крім того, чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, а також строки для подання позовної заяви, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28.10.1998, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

У рішенні «Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії» Європейський суд встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25.01.2000, пункт 33).

Згідно п. 8 ч.1 статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

З огляду на вказане у сукупності, оскільки позивачем було пропущено строк звернення до адміністративного суду із даним адміністративним позовом, при цьому, вказані позивачем підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду є неповажними, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду.

Інші доводи апеляційної скарги та заперечення сторін на висновки колегії суддів не впливають.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 238, 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу заступника Генерального прокурора - залишити без задоволення.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 07 червня 2024 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 04.09.2024.

Головуючий суддя: Є.В. Чаку

Судді: Н.М. Єгорова

А.Ю.Коротких