Ухвала

від 04.09.2024 по справі 380/8738/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

про залищення касаційної скарги без руху

04 вересня 2024 року

м. Київ

справа №380/8738/23

адміністративне провадження №К/990/31810/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Стародуба О.П., Стеценка С.Г.,

перевіривши касаційну скаргу Львівської обласної прокуратури

на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2024 року (суддя Кравців О.Р.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2024 року (колегія у складі: судді-доповідача Запотічного І.І., суддів Глушка І.В., Довгої О.І.)

у справі № 380/8738/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІМРЕНТ»

до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Франківської окружна прокуратура м. Львова,

за участю Львівської обласної прокуратури (на стороні відповідача)

про визнання протиправними та скасування наказів, визнання протиправними дій,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТІМРЕНТ» (далі - ТОВ «ТІМРЕНТ», позивач) звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області (далі - відповідач, скаржник), в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 05 січня 2022 року № 2ДК «Про здійснення державного контролю за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності»;

- визнати протиправним та скасувати наказ першого заступника начальника Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 28 січня 2022 року № 16ДК «Про внесення змін до наказу від 05.01.2022 № 2ДК»;

- визнати протиправними дії посадових осіб Головного управління Держгеокадастру у Львівській області Миколи Притули та Дарії Білик щодо проведення перевірки дотримання вимог земельного законодавства при використані земельної ділянки на вул. Стрийській, 133, м. Львів та складення акта від 28 січня 2022 року № 16-дк/8/АП/09/01/-22 з розрахунками розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки.

Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 09 лютого 2024 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2024 року, задовольнив позов.

У серпні 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Львівської обласної прокуратури (із доповненнями до неї), в якій остання, з посиланням на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення приписів процесуального права, просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2024 року, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Скаржник при цьому також зазначає, що подана касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а справа становить значний суспільний інтерес; водночас Львівська обласна прокуратура позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи - справи № 464/8082/21, яка перебуває на розгляді Сихівського районного суду м. Львова. Крім того, як на підставу для касаційного оскарження судових рішень, вказує на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, мотивуючи це тим, що суди першої та апеляційної інстанцій застосували норми права без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду.

Перевіряючи наявність підстав для відкриття касаційного провадження, Суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи (далі - КАС України), а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Стаття 330 КАС України містить вимоги щодо форми та змісту касаційної скарги.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Так, за правилами норм пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) можуть бути оскарженні в касаційному порядку виключно у наступних випадках:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Водночас частиною четвертою статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Отже, зміст наведених положень процесуального закону свідчить про те, що при касаційному оскарженні судових рішень (в тому числі у справах незначної складності), зазначених у частині першій статті 328 КАС України, в касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

У силу приписів частини третьої статті 334 КАС України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються, зокрема, підстава (підстави) відкриття касаційного провадження.

Також згідно з положеннями статті 341 цього ж Кодексу суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Наведені положення процесуального закону дають підстави вважати, що суд касаційної інстанції може відкрити касаційне провадження виключно у випадках, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, зазначених скаржником у касаційній скарзі. При цьому мотиви особи, що подає касаційну скаргу, щодо незгоди з судовим рішенням мають бути викладені з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при формуванні відповідного висновку.

Так, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України скаржнику слід чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанції було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку. При цьому недостатньо самого лише зазначення у касаційній скарзі норми права, щодо правильного застосування якої є висновок Верховного Суду, безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга. Обов`язковою умовою є те, що ця норма матеріального права повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанцій в межах підстав позову, але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку скаржника, неправильно.

При визначенні подібності правовідносин необхідно враховувати суб`єктний склад учасників відносин, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору); об`єкт і предмет правового регулювання, однаковість матеріально-правового регулювання спірних правовідносин, умови застосування правових норм (зокрема, щодо часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин); предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог, установлені судом фактичні обставини.

Водночас обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, а так само оцінка судами їх сукупності, не можуть вважатися подібністю правовідносин.

Перевіркою поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що скаржник не навів обов`язкових умов у їх сукупності, передбачених для оскарження судових рішень в касаційному порядку за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Так, наводячи перелік постанов Верховного Суду та цитуючи окремі витяги із таких певних постанов, скаржник у той же час не наводить як таких обґрунтувань з приводу того, що спірні правовідносини у справі № 380/8738/23 та правовідносини у справах, на які заступник прокурора посилається у касаційній скарзі, дійсно є подібними.

Поряд із цим, посилаючись у скарзі на підпункт «б» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, скаржник не вказує на конкретні обставини, що були встановлені Львівським окружним адміністративним судом й Восьмим апеляційним адміністративним судом в ході судового розгляду справи № 380/8738/23 та не можуть бути спростовані під час розгляду іншої судової справи, а також істотність значення тих чи інших обставин для встановлення Сихівським районним судом у м. Львова обставин й дослідження доказів в межах справи № 464/8082/21.

Стосовно ж покликання на суспільний інтерес до справи № 380/8738/23, то Суд звертає увагу скаржника на те, що вжите законодавцем словосполучення «значний суспільний інтерес» необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об`єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов`язані із збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає питання загальнодержавного значення, як от визначення і зміни конституційного ладу в Україні, виборчого процесу (референдуму), обороноздатності держави, її суверенітету, найвищих соціальних цінностей, визначених Конституцією України тощо.

У даному випадку твердження скаржника мають загальний характер і недостатньо аргументовані, а тому не можуть бути враховані в розумінні приписів підпункту «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Таким чином, касаційна скарга Львівської обласної прокуратури не містить обгрунтованих мотивів підстав касаційного оскарження в розумінні пункту 1 частини четвертої, підпунктів «б» і «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Окрім того, за правилами частини четвертої статті 330 КАС України до касаційної скарги також додаються її копії відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, якщо така скарга подається до суду в електронній формі через електронний кабінет. У разі подання скарги в електронній формі через електронний кабінет до неї додаються докази надсилання її копії іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу.

У свою чергу приписами абзаців 1 і 2 частини дев`ятої статті 44 КАС України визначено, що у разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи, зустрічного позову, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, заяви про зміну предмета або підстав позову, заяви про залучення третьої особи, апеляційної скарги, касаційної скарги та документів, що до них додаються, учасник справи зобов`язаний надати до суду доказ надсилання цих матеріалів іншим учасникам справи.

Такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності у іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність у іншого учасника справи електронного кабінету - в паперовій формі листом з описом вкладення.

Львівська обласна прокуратура подала касаційну скаргу в електронній формі, проте не надала до Суду докази надсилання третій особі у справі - Франківській окружній прокуратурі через відповідний електронний кабінет у підсистемі «Електронний суд» або у випадку відсутності у неї такого зареєстрованого електронного кабінету - в паперовій формі листом з описом вкладення, копії касаційної скарги разом із додатками й доповненням до неї від 16 серпня 2024 року.

Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення ст. 169 цього Кодексу.

За правилами частини другої статті 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

За таких обставин, Суд вважає, що касаційну скаргу слід залишити без руху з наданням скаржнику десятиденного строку з дня вручення цієї ухвали про залишення касаційної скарги без руху для надання доказів надсилання копії касаційної скарги (з урахуванням доповнення до неї) третій особі - Франківській окружній прокуратурі, а також уточненої редакції касаційної скарги із наведеними у ній обгрунтуваннями щодо підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктом 1 частини четвертої, підпунктами «б» і «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Також скаржнику слід роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали скарга буде повернута (пункт 1 частини четвертої статті 169 КАС України).

Керуючись статтями 330, 332 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Львівської обласної прокуратури на скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2024 року у справі № 380/8738/23 залишити без руху.

2. Надати Львівській обласній прокуратурі строк для усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.

3. Встановлений судом строк може бути продовжений за заявою особи, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з дією воєнного стану в Україні.

4. Роз`яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали у строк, визначений судом, касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя В.М. Кравчук

Суддя О.П. Стародуб

Суддя С.Г. Стеценко