Постанова

від 27.08.2024 по справі 756/10151/21-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 756/10151/21-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/824/11312/2024

Головуючий у суді першої інстанції: Ільєва Т.Г.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Крижанівська Г.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2024 року Київським апеляційним судом в складі колегії суддів:

судді-доповідача Крижанівської Г.В.,

суддів Оніщука М.І., Шебуєвої В.А.,

при секретарі Шпирук Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 27 березня 2024 року, ухвалене у складі судді Ільєвої Т.Г., у справі № 756/10151/21-ц за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Суран» до Закритого акціонерного товариства «Гарцинія», ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Огріком Лайд», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Корольова Михайла Андрійовича, Державного підприємства «Сетам», ОСОБА_1 , за участю третьої особи: приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Войтовського Валентина Сергійовича, який не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Огріком Лайд», третьої особи: приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Коротюк Оксани Вікторівни, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Закритого акціонерного товариства «Гарцинія», третьої особи: приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Лігуна Андрія Івановича, який не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 , третьої особи: приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Литвиної Лесі Олексіївни, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання недійсними договорів, скасування рішень, та визнання результатів електронних торгів недійсними, витребування майна,-

ВСТАНОВИВ:

В липні 2021 року ТОВ «Суран» звернулося до суду з позовом до ЗАТ «Гарцинія», ОСОБА_2 , ТОВ «Огріком Лайд», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Корольова М.А., Державного підприємства «Сетам», ОСОБА_1 , за участю третіх осіб: приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Войтовського В.С., приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Коротюк О.В., приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Лігуна А.І., приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Литвиної Л.О., про визнання недійсними договорів, скасування рішень, та визнання результатів електронних торгів недійсними, витребування майна. Зазначало, що ТОВ «Суран» є власником земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:82:104:0006. Вказана земельна ділянка вибула із власності ТОВ «Суран» проти його волі, що підтверджується вироком Печерського районного суду міста Києва від 25 березня 2019 року по справі №757/30516/17-к, яким при вирішенні питання щодо речових доказів земельну ділянку було залишено ТОВ «Суран» за належністю. Наголошує, що ОСОБА_1 здійснював оскарження вказаного вироку, однак апеляційна скарга ухвалою Київського апеляційного суду 12 листопада 2019 року по справі №757/30516/17-к була залишена без задоволення. За результатом вибуття земельної ділянки із власності неодноразово змінювався власник останньої, а особи, які вважалися власниками, згідно наданих пояснень в межах кримінального провадження №12016100060007137 вказували, що ніколи не були знайомі між особою, реальними та дійсними власниками ділянки ніколи не були та не проводили ніяких грошових розрахунків між собою. Аукціон з продажу земельної ділянки проведений з грубим порушенням норм чинного законодавства, оскільки земельна ділянка була арештована ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 27 січня 2017 року по справі №757/62437/16-к, якою було накладено арешт на земельну ділянку із забороною відчужувати та розпоряджатися останньою. ТОВ «Суран» з урахуванням заяви про зміну предмету позову, просило:

визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Литвин Л.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №30073281 від 15.06.2016 року про реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:82:104:0006 за ОСОБА_3 ;

визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки №1666 від 15.06.2016 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ;

визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Литвин Л.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №30073989 від 15.06.2016 року про реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:82:104:0006 за ОСОБА_4 ;

визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки №1956 від 06.07.2016 року, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 ;

визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Войтовського В.С. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №30346405 від 06.07.2016 року про реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:82:104:0006 за ОСОБА_2 ;

визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки №100 від 23.01.2017р., укладений між ОСОБА_2 та ЗАТ «ГАРЦИНІЯ»;

визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Коротюк О.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №33530100 від 24.01.2017 року про реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:82:104:0006 за ЗАТ «ГАРЦИНІЯ»;

визнати недійсним договір іпотеки №2152 від 25.07.2016 року, що укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «ОГРІКОМ ЛАЙД»;

визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Войтовського В.С. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №30624590 від 25.07.2016 року про реєстрацію іпотеки на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:82:104:0006;

визнати недійсним договір про заміну іпотекодавця №101 від 23.01.2017 р. в договорі іпотеки №2152 від 25.07.2016 року, що укладений між ЗАТ «ГАРЦИНІЯ» та ТОВ «ОГРІКОМ ЛАЙД»;

визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Коротюк О.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №33530771 від 24.01.2017 року про реєстрацію змін до іпотеки на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:82:104:0006;

визнати недійсними електронні торги з реалізації земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:82:104:0006, які відбулись 20.12.2018 р., результати яких оформлені Протоколом проведення електронних торгів №377182;

визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Лігуна А.І. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №44890035 від 28.12.2018 року про реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:82:104:0006 за ОСОБА_1 ;

зобов`язати уповноважених органів державної реєстрації прав власності на нерухоме майно внести відповідні зміни до державних реєстрів;

витребувати від ОСОБА_1 на користь ТОВ «СУРАН» земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:82:104:0006.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 27 березня 2024 року позов ТОВ «Суран» задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Литвиної Л.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №30073281 від 15.06.2016 року про реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:82:104:0006 за ОСОБА_3 .

Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки №1666 від 15.06.2016 р., укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Визнано протиправним та скасовано рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Литвиної Л.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №30073989 від 15.06.2016 року про реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:82:104:0006 за ОСОБА_4 .

Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки №1956 від 06.07.2016 р., укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Визнано протиправним та скасовано рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Войтовського В.С. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №30346405 від 06.07.2016 року про реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:82:104:0006 за ОСОБА_2 .

Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки №100 від 23.01.2017р., укладений між ОСОБА_2 та ЗАТ «ГАРЦИНІЯ».

Визнано протиправним та скасовано рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Коротюк О.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №33530100 від 24.01.2017 року про реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:82:104:0006 за ЗАТ «ГАРЦИНІЯ».

Визнано недійсним договір іпотеки №2152 від 25.07.2016 року, що укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «ОГРІКОМ ЛАЙД».

Визнано протиправним та скасовано рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Войтовського В.С. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №30624590 від 25.07.2016 року про реєстрацію іпотеки на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:82:104:0006.

Визнано недійсним договір про заміну іпотекодавця №101 від 23.01.2017 р. в договорі іпотеки №2152 від 25.07.2016 року, що укладений між ЗАТ «ГАРЦИНІЯ» та ТОВ «ОГРІКОМ ЛАЙД».

Визнано протиправним та скасовано рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Коротюк О.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №33530771 від 24.01.2017 року про реєстрацію змін до іпотеки на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:82:104:0006.

Визнано недійсними електронні торги з реалізації земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:82:104:0006, які відбулись 20.12.2018 р., результати яких оформлені Протоколом проведення електронних торгів №377182.

Визнано протиправним та скасовано рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Лігуна А.І. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №44890035 від 28.12.2018 року про реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:82:104:0006 за ОСОБА_1 .

Зобов`язано уповноважені органи державної реєстрації прав власності на нерухоме майно внести відповідні зміни до державних реєстрів.

Витребувано від ОСОБА_1 на користь ТОВ «СУРАН» земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер 8000000000:82:104:0006, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнуто в рівних частинах з ЗАТ «Гарцинія», ОСОБА_2 , ТОВ «Огріком Лайд», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Корольова М.А., Державного підприємства «Сетам», ОСОБА_1 на користь ТОВ «СУРАН» судовий збір в розмірі 121 780,00 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ТОВ «СУРАН». Посилається на те, що судом було порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи. Зазначив, що у 2018 році йому стало відомо, що на електронних торгах, що проводяться на електронному торговому майданчику ДП «Сетам», регулярно проводяться торги з реалізації арештованого майна, і що на цьому електронному майданчику можна за вигідною ціною придбати земельні ділянки та інше рухоме та нерухоме майно. Він почав регулярно ознайомлюватися із опублікованими лотами на веб-сайті ДП «Сетам» з метою придбання земельної ділянки та/або житлового будинку у м. Києві. У грудні 2018 році на сайті ДП «Сетам» було опубліковано оголошено про реалізацію (аукціон) з продажу іпотечного майна - земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:82:104:0006, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , стартова ціна лоту складала 2 499 132.00 грн. Ознайомившись за допомогою публічної кадастрової карти із місцем розташування земельної ділянки та проконсультувавшись із знайомими ріелторами щодо вартості земельних ділянок у даному районі міста Києва, він вирішив прийняти участь у торгах. За результатами проведених торгів, він став переможцем аукціону, про що було опубліковано Протокол №377182 проведення електронних торгів ДП «СЕТАМ». Після завершення торгів, він сплатив необхідну суму коштів на відповідні банківські реквізити та звернувся до приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Корольова М.А., який видав йому Акт про реалізацію майна з прилюдних торгів. Наступного дня він звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Лігуна А.І. щодо реєстрації права власності та видачі йому свідоцтва про право власності, та реєстрацію даного права в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Таким чином, він абсолютно законно та добросовісно набув право власності на спірну земельну ділянку і вже більше п`яти з половиною років добросовісно нею володію та є власником даної земельної ділянки. Спірна земельна ділянка була реалізована під час публічного аукціону в порядку встановленому для виконання судових рішень в рамках здійснення виконавчого провадження. Посилання позивача на його недобросовісність, у зв`язку із існуванням арешту накладеного ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 24.01.2017 року є необґрунтованим, оскільки саме по собі існування арешту не дає можливість однозначно стверджувати, що він являється недобросовісним набувачем (покупцем). В свою чергу, вважає, що позивачем не наведено конкретних обставин на підтвердження обставин або інших фактів, які б свідчили про його недобросовісність як власника майна. Відповідно до роз`яснень Верховного Суду при оцінці добросовісності/недобросовісності набувача майна слід враховувати, що прилюдні торги у межах здійснення виконавчого провадження мають виступати найбезпечнішим способом набуття майна, публічна процедура реалізації якого гарантує невідворотність результатів торгів та «юридичне очищення» майна, придбаного у такий спосіб. Добросовісний набувач не може відповідати у зв`язку із порушеннями інших осіб, допущеними в рамках процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайства при вчиненні правочинів з нерухомим майном. Конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає такий статус всупереч приписам статті 388 ЦК України, а, відтак, втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача індивідуальний та надмірний тягар. Таким чином, встановивши, що спірне майно реалізовано на прилюдних торгах у межах процедури виконання судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, яке набрало законної сили, суд першої інстанції мав дійти висновку та обґрунтовано виходити з того, що винятки для застосування віндикації, передбачені статтею 388 ЦК України, на спірні правовідносин не поширюються, у зв`язку з чим позивачу ТОВ «СУРАН» мало бути відмовлено у задоволені позову. Також, зазначає про те, що суд закрив підготовче провадження не визначивши відповідачам процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву з врахуванням зміни предмета позову, а також позбавив можливості для надання всіх письмових доказів, висновків експертів і заяв свідків, що підтверджують заперечення проти позову, що є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Також, суд не забезпечив належного вручення заяви про зміну предмета позову та повідомлення ТОВ «Гарцинія», у спосіб, визначений ЦПК України, Конвенцією "Про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах". Крім того, вважає, що суд не надав належної оцінки його доводам щодо пропуску позивачем загальних строків позовної давності. Так, зі змісту позовної заяви ТОВ «СУРАН» вбачається що про порушення своїх прав на майно йому стало відомо не пізніше листопада 2016 року, і майже одразу представник позивача звернувся до правоохоронних органів з заявою-повідомленням про злочин. Таким чином, саме з листопада 2016 року позивачеві стало відомо про усі правочини та реєстраційні дії здійснені щодо спірної земельної ділянки станом на 15.12.2016 року та про осіб, які його порушили. Відповідно, строк позовної давності за вимогами про визнання недійсними оспорюваних договорів укладених до 15 грудня 2016 року сплив, щонайменше 15 грудня 2019 року. Позивач звернувся із позовною заявою лише 06 липня 2021 року, тобто з пропуском загальної позовної давності.

Адвокат Острянко Б.І., який діє від імені та в інтересах ТОВ «СУРАН», подав відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 . Просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість доводів апеляційної скарги.

В суді апеляційної інстанції адвокат Шевченко Д.В., який діє від імені та в інтересах ОСОБА_1 , підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити з наведених у ній підстав.

Адвокат Острянко Б.І., який діє від імені та в інтересах ТОВ «СУРАН», заперечував проти задоволення апеляційної скарги. Вважав, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову. В останнє судове засідання представник ТОВ «СУРАН» не з`явився, направивши суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з тим, що він зайнятий в іншій справі №905/1010/24, яка розглядається Господарським судом Донецької області, як представник ТОВ «ФК «Ю-БЕЙ». Водночас, адвокат Острянко Б.І. не надав доказів на підтвердження того, що у ТОВ «ФК «Ю-БЕЙ» відсутні інші представники, права товариства не можуть представляти інші особи, в тому числі в порядку самопредставництва. Також, представник ТОВ «СУРАН» не обґрунтував чому саме він надає перевагу представництву інтересів ТОВ «ФК «Ю-БЕЙ» у іншій справі, а не представництву інтересів ТОВ «СУРАН» у даній справі. При цьому колегія суддів враховує, що в даній справі сторони вже надали свої пояснення. Крім того, представник ТОВ «СУРАН» направив суду додатково письмові пояснення, в яких виклав свою позицію. Атому, колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України вважала за можливе завершити розгляд справи за відсутності представника ТОВ «СУРАН».

Представник ЗАТ «Гарцинія», ТОВ «Огріком Лайд», Державного підприємства «Сетам», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Корольов М.А., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Войтовський В.С., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Коротюк О.В., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Лігун А.І., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Литвина Л.О., в судове засідання не з`явилися, повідомлені належним чином, а тому, колегія суддів вважала за можливе розглядати справу за їх відсутності.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, заслухавши пояснення особи, яка з`явилася в судове засідання, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 12.12.2012, на підставі Договору купівлі-продажу позивачем було набуто право власності на земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер 8000000000:82:104:0006, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , РНОНМ: 95332080000.

03.06.2016 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Литвиною Л.О., на підставі рішення Київського районного суду м. Донецька №257/93/14-ц2/257/184/2014 від 22.01.2014, було припинено право власності ТОВ «Суран» на вказану земельну ділянку та зареєстровано право власності за ОСОБА_3 .

Матеріалами справи підтверджується, що Рішення Київського районного суду міста Донецька від 22.01.2014 по справі №257/93/14-ц - підроблене, зокрема відповіддю ТУ ДСА України в Донецькій області №07-1198-16 від 29.08.2016, відповіддю Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області №5/225/2016 від 18.08.2016, відповіддю ДСА України №10-588/17 від 24.01.2017р. Окрім того, судом враховано показання відповідача ОСОБА_3 , надані в межах кримінального провадження №12016100060007137, згідно яких останній наголосив, що ніколи не звертався до Київського районного суду м. Донецька щодо стягнення заборгованості із позивача, оскільки позики не надавав.

15.06.2016 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Литвиною Л.О. на підставі Договору купівлі-продажу від 15.06.2016р. було припинено право власності ОСОБА_3 на спірну земельну ділянку та зареєстроване право власності за ОСОБА_4

06.07.2016 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтовським В.С. посвідчено Договір купівлі-продажу від 06.07.2016р., яким припинено право власності ОСОБА_4 на спірну земельну ділянку та зареєстровано право власності за ОСОБА_2

25.07.2016 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтовським В.С. було посвідчено Договір іпотеки, згідно якого зареєстровано право іпотеки щодо Земельної ділянки за Товариством з обмеженою відповідальністю «Огріком лайд».

23.01.2017 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коротюк ОВ. було посвідчено між ОСОБА_2 та Закритим акціонерним товариством «Гарцинія» Договір купівлі-продажу, на підставі якого за останнім було зареєстровано право власності на Земельну ділянку.

23.01.2017 за результатом укладення Договору про заміну іпотекодавця, в Договорі іпотеки від 25.07.2016р. було змінено іпотекодавця на Закрите акціонерне товариство «Гарцинія».

20.12.2018 за результатом реалізації земельної ділянки на публічному аукціоні ДП «Сетам» в межах виконавчого провадження по виконанню судового рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 20.09.2018 по справі №592/11095/18, переможцем визнано ОСОБА_1

28.12.2018 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лігун А.І. на підставі Свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів від 28.12.2018р., зареєстровано право власності на спірну земельну ділянку за ОСОБА_1 .

Також, встановлено, що 27.01.2017 ухвалою Печерського районного суду міста Києва по справі №757/62437/16-к було накладено арешт на спірну земельну ділянку та заборонено відчужувати і розпоряджатися останньою. Арешт зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 31.01.2017р. за номером запису про обтяження 18810776, що підтверджується долученою до справи інформаційною довідкою.

Вироком Печерського районного суду міста Києва від 25.03.2019 по справі №757/30516/17-к, залишеним в силі ухвалою Київського апеляційного суду від 12.11.2019 та ухвалою Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 14.02.2020р., було визнано ОСОБА_3 винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 358 КК України.

З`ясувавши обставини справи, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог ТОВ «Суран»; визнав протиправним та скасовано рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Литвиної Л.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №30073281 від 15.06.2016 року про реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:82:104:0006 за ОСОБА_3 ; визнав недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки №1666 від 15.06.2016 р., укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ; визнав протиправним та скасував рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Литвиної Л.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №30073989 від 15.06.2016 року про реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:82:104:0006 за ОСОБА_4 ; визнав недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки №1956 від 06.07.2016 р., укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ; визнав протиправним та скасував рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Войтовського В.С. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №30346405 від 06.07.2016 року про реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:82:104:0006 за ОСОБА_2 ; визнав недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки №100 від 23.01.2017р., укладений між ОСОБА_2 та ЗАТ «ГАРЦИНІЯ»; визнав протиправним та скасував рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Коротюк О.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №33530100 від 24.01.2017 року про реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:82:104:0006 за ЗАТ «ГАРЦИНІЯ»; визнав недійсним договір іпотеки №2152 від 25.07.2016 року, що укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «ОГРІКОМ ЛАЙД»; визнав протиправним та скасував рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Войтовського В.С. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №30624590 від 25.07.2016 року про реєстрацію іпотеки на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:82:104:0006; визнав недійсним договір про заміну іпотекодавця №101 від 23.01.2017 р. в договорі іпотеки №2152 від 25.07.2016 року, що укладений між ЗАТ «ГАРЦИНІЯ» та ТОВ «ОГРІКОМ ЛАЙД»; визнав протиправним та скасував рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Коротюк О.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №33530771 від 24.01.2017 року про реєстрацію змін до іпотеки на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:82:104:0006; визнав недійсними електронні торги з реалізації земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:82:104:0006, які відбулись 20.12.2018 р., результати яких оформлені Протоколом проведення електронних торгів №377182; визнав протиправним та скасував рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Лігуна А.І. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №44890035 від 28.12.2018 року про реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:82:104:0006 за ОСОБА_1 ; зобов`язав уповноважені органи державної реєстрації прав власності на нерухоме майно внести відповідні зміни до державних реєстрів; витребував від ОСОБА_1 на користь ТОВ «СУРАН» земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер 8000000000:82:104:0006, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Проте, колегія суддів не може погодитися із такими висновками суду першої інстанції у повному обсязі.

Відповідно до положень ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених ч. 1 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтями 317, 319 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).

Стаття 203 ЦК України визначає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, серед яких: 1) міст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У відповідності до ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Відповідно до положень ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Статтею 388 ЦК України визначено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане такому набувачеві на електронному аукціоні у порядку, встановленому для приватизації державного та комунального майна.

Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як було встановлено судом, 12 грудня 2012 року ТОВ «Суран» на підставі договору купівлі-продажу набуло у власність земельну ділянку земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер 8000000000:82:104:0006, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та не укладало жодних правочинів щодо відчуження останньої із будь-якими особами, які володіли земельною ділянкою за результатом протиправного вибуття із власності позивача. Вказана ділянка неодноразово відчужувалася та перереєстровувалася на нових власників.

Вироком Печерського районного суду міста Києва від 25.03.2019 по справі №757/30516/17-к залишеним в силі ухвалою Київського апеляційного суду від 12.11.2019 та ухвалою Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 14.02.2020р. було визнано ОСОБА_3 винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 358 КК України.

Згідно з вказаним вироком органами досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_3 у травні 2016 року, перебуваючи поблизу станції метрополітену «Хрещатик», що в м. Києві, зустрівся з невстановленою особою, після чого в останнього виник спільний злочинний умисел на заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах шляхом обману з використанням завідомо підробленого документа. Реалізуючи свій злочинний умисел ОСОБА_3 вступив у попередню змову з невстановленою досудовим розслідуванням особою, яка відповідно до попередньо розподілених ролей, 03.06.2016 року, приблизно о 16:00 год. перебуваючи неподалік від станції метрополітену «Печерська» у м. Києві, передала ОСОБА_3 завідомо підроблене рішення судді Київського районного суду м. Донецька Шликова С.П. від 22.01.2014 року по справі №257/93/14-ц та витяг з Державного реєстру земельного кадастру НВ-800030663216 від 02.06.2016 року для оформлення права власності на земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:82:104:0006 на ім`я останнього. ОСОБА_3 , реалізуючи спільний злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном шляхом обману, 03.06.2016 року прибув до офісного приміщення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Литвиної Л.O., за адресою: АДРЕСА_2 , для реєстрації права власності на земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:82:104:0006 на своє ім`я. Перебуваючи у вказаному офісному приміщенні усвідомлюючи злочинний характер власних дій, ОСОБА_3 надав нотаріусу завідомо підроблений документ, а саме: рішення судді Київського районного суду міста Донецька Шликова С.П. від 22.01.2014 року по справі №257/93/14-ц, а також склав та подав нотаріусу заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №17118304, не маючи на це законного права, в результаті чого приватний нотаріус Київського міського нотарільного округу Литвина Л.О., на підставі наданих ОСОБА_3 документів вчинила нікчемну реєстраційну дію, а саме: внесла зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, визначивши власником земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:82:104:0006 ОСОБА_3 . В подальшому, 15.06.2016 року в приміщенні приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Литвиної Л.О., за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_3 , видаючи себе за законного власника майна, уклав нікчемний правочин, а саме: договір купівлі - продажу земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:82:104:0006, згідно якого права власності на вказане майно перейшло ОСОБА_4 .

Відповідачами протягом розгляду справи вказані обставини спростовані не були.

Таким чином, установивши, що вказана земельна ділянка вибула із власності ТОВ «Суран» проти його волі, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог ТОВ «Суран» про визнання недійсними правочинів, скасування рішень про реєстрацію права та витребування майна з чужого незаконного володіння.

При цьому колегія суддів відхиляє посилання представника ОСОБА_1 не те, що ОСОБА_1 є добросовісним набувачем земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:82:104:0006, враховуючи, що він набув спірну земельну ділянку за результатом придбання на публічному аукціоні ДП «Сетам», який відбувся у порядку, встановленому для виконання судових рішень, з дотриманням вимог закону.

В ходірозгляду справи судом було встановлено, що під час придбання ОСОБА_1 земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:82:104:0006, в описовій частині лоту було вказано інформацію щодо арешту нерухомого майна на підставі ухвали Печерського суду м. Києва від 24.01.2017 в кримінальній справі № 575/62437/16-к, Інформація щодо вищевказаного арешту була зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Спірна земельна ділянка вибула із володіння ТОВ «Суран» проти його волі, а особи, які здійснювали наступні відчуження цієї земельної ділянки, не мали на це права. Тому, з урахуванням положень ст. 388 ЦК України, ТОВ «Суран» мало право на витребування вказаної земельної ділянки у ОСОБА_1 .

Разом з тим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції безпідставно поновив ТОВ «Суран» строк звернення до суду з даним позовом, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про задоволення позову.

Так, заперечуючи проти позову, ОСОБА_1 , серед іншого посилався на те, що позивачем було пропущено строки позовної давності у зв`язку з тим, що він був обізнаним про факт неправомірного вибуття земельної ділянки із власності ще з листопада 2016 року, та просив застосувати наслідки його спливу.

В свою чергу, ТОВ «Суран» порушило перед судом питання про поновлення строків позовної давності, посилаючись на поважність причин їх пропуску у зв`язку з тривалістю кримінального провадження по факту заволодіння спірною земельною ділянкою.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Частиною 4 ст. 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Разом з тим, приписами ч. 5 ст. 267 ЦК України передбачено, що у разі якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Задовольняючи заяву ТОВ «Суран» про поновлення строків позовної давності, суд першої інстанції виходив з того, що поведінка ТОВ «Суран» є добросовісною та відповідає передбаченим законодавцем правовим механізмам захисту порушених прав, тому суд вважає поважними причини пропуску ТОВ «Суран» строку позовної давності для звернення до суду за захистом прав та законних інтересів та має надати судовий захист порушеному праву, шляхом поновлення строку на звернення до суду з даним позовом.

Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції. Поновлюючи строки позовної давності, суд не визначився із моментом виникнення у ТОВ «Суран» можливості звернення до суду із позовом про витребування у свою власність спірної земельної ділянки та наявністю або відсутністю об`єктивних обставин, які перешкоджали йому звернутися до суду з даним позовом в рамках позовної давності.

Частиною 1 ст. 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до приписів ст. 261 ЦК України початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти.

При цьому, за змістом ст. 261 ЦК України законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.

Якщо встановити день, коли особа довідалась про порушення права або про особу, яка його порушила, неможливо, або наявні докази того, що особа не знала про порушення права, хоч за наявних умов повинна була знати про це, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа повинна була довідатися про порушення свого права.

Під можливістю довідатись про порушення права або про особу, яка його порушила, в цьому випадку слід розуміти передбачувану неминучість інформування особи про такі обставини, або існування в особи певних зобов`язань, як міри належної поведінки, в результаті виконання яких вона мала б змогу дізнатись про відповідні протиправні дії та того, хто їх вчинив.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21.03.2018 у справі № 57/314-6/526-2012, від 03.04.2018 у справі №910/31767/15, від 17.07.2018 у справі №911/4006/16.

Отже при визначенні початку перебігу строку позовної давності суду слід з`ясовувати та враховувати обставини як щодо моменту, коли особа довідалась, так і щодо моменту, коли особа могла дізнатися (мала можливість дізнатися) про порушення свого права в їх сукупності, як обов`язкових складових визначення початку перебігу позовної давності.

При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначала, що позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом ч. 5 ст. 267 ЦК України, позивач має право отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності. При цьому саме на позивача покладений обов`язок доказування тієї обставини, що строк звернення до суду був пропущений ним з поважних причин (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №911/3681/17 (пункти 61, 62), від 19.11.2019 у справі №911/3680/17 (пункти 5.43, 5.44) та у справі №911/3677/17 (пункти 6.43, 6.44), від 29.06.2021 у справі №904/3405/19 (п.118).

Позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Позовна давність виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть відбутися у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.

ЄСПЛ наголошував, що механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб`єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункти 62, 66 рішення у справі "Фінікарідов проти Кіпру" - Phinikaridou v. Cyprus від 20.12.2007 заява №23890/02).

Верховний Суд у Постанові від 18.07.2018р. у справі №908/1846/17 зазначив, що ст. 267 ЦК України передбачає можливість визнання судом поважними причини пропуску позовної давності, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Вирішення питання щодо визнання поважними причини пропуску позовної давності перебуває в межах дискреційних повноважень судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для визнання їх поважними. Разом з тим, якщо пропуск позовної давності має місце зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, рішення про визнання поважними причини пропуску позовної давності може порушити принцип юридичної визначеності. Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини».

Як зазначив суд першої інстанції, вирішуючи питання щодо поважності причин пропуску позовної давності у спірних правовідносинах, суд з огляду на положення ст.13 ЦК України («Межі здійснення цивільних прав») має враховувати добросовісність поведінки як позивача (заявника), так і відповідача протягом усього періоду з моменту виникнення права на захист порушеного права (права на позов) і до моменту звернення з позовом, зважаючи на характер спірних правовідносин між сторонами, особливості їх нормативного регулювання: надані сторонам права та покладені на них обов`язки тощо.

Поряд з цим, Верховний Суд у своїх рішеннях, зокрема, у постанові від 06.10.2021р. у справі №359/4206/19, зазначив, що вирішуючи питання про поважність причин пропуску позовної давності, необхідно враховувати, що поважними визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними і пов`язані з дійсними труднощами для вчинення процесуальних дій у встановлений строк.

Обґрунтовуючи свої заперечення щодо пропуску позовної давності та в обґрунтування поважності причин її пропуску представник ТОВ «Суран» зазначав, що ТОВ «Суран» звернулося до суду з позовом в рамках трирічного строку з моменту набрання законної сили вироком Печерського районного суду міста Києва від 25.03.2019 по справі №757/30516/17-к, яким і було встановлено вибуття земельної ділянки на підставі підробного рішення суду, та державної реєстрації права на спірну земельну ділянку за останнім набувачем ОСОБА_1 . В апеляційному суді представник ТОВ «Суран» підтримав наведені доводи, в обґрунтування поважності причин пропуску строків позовної давності зазначив, що саме в рамках кримінального провадження підлягав доведенню факт підробки судового рішення, на підставі якого спірна земельна ділянка вибула з володіння ТОВ «Суран», товариство вживало усіх можливих заходів для відновлення порушеного права та зібрання належних доказів, яким обґрунтовувалися заявлені вимоги.

Разом з тим, як було зазначено у самій позовній заяві та як повідомив представник позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, позивачу ТОВ «Суран» було реально відомо про вибуття із його володіння земельної ділянки ще в жовтні 2016 року.

Натомість, фактично з позовом до суду ТОВ «Суран» звернулося у липні 2021 року, тобто, майже через два роки після закінчення строку загальної позовної давності.

При цьому, наявність кримінального провадження по факту незаконного вибуття з його володіння земельної ділянки,яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:82:104:0006, не перешкоджало зверненню ТОВ «Суран» з позовом про витребування його у свою власність, адже, як дійсний власник ТОВ «Суран» усвідомлювало, що жодних правочинів на відчуження земельної ділянки воно не вчиняло і підстави для її вибуття були відсутні. ТОВ «Суран» було заявником в кримінальному провадженні і йому були відомі фактичні обставини справи. Сама по собі наявність кримінального провадження в органах досудового розслідування та в суді не перешкоджало ТОВ «Суран» звернутися до суду із позовом про повернення або витребування майна, що вибуло з його володіння, в порядку цивільного судочинства або заявити подібний цивільний позов в рамках існуючого кримінального провадження.

Крім того, колегія суддів критично відноситься до тверджень представника ТОВ «Суран» щодо того, що доведення незаконності вибуття майна з його володіння та підробки судового рішення, на підставі якого було здійснено переоформлення майна, можливо було лише в рамках кримінального провадження. Адже ТОВ «Суран» могло самостійно зібрати докази на підтвердження вказаних обставин або витребувати такі докази через суд в порядку цивільного судочинства в рамках здійснення своїх процесуальних прав. При цьому для підтвердження підробки судового рішення не є необхідним проведення відповідної почеркознавчої експертизи, а достатньо письмових доказів на підтвердження того, що така справа не перебувала в провадженні відповідного суду або ж відповідне рішення не приймалося.

Також, з процесуальних заяв та пояснень ТОВ «Суран» вбачається, що воно ще з 2016 року було обізнане та чітко усвідомлювало, що земельна ділянка вибула з його володіння без належних правових підстав і сумнівів у цьому в нього не було.

Неодноразове переоформлення земельної ділянки на різних осіб також не може бути поважною причиною пропуску ТОВ «Суран» строків позовної давності, оскільки підставою для звернення власника з таким позовом виникають саме з моменту вибуття майна з його володіння.

Потягом розгляду справи судом не встановлено об`єктивних та непереборних обставин, які б перешкоджали ТОВ «Суран» звернутися із позовом витребування майна з чужого незаконного володіння у межах строків загальної позовної давності.

Частиною 4 ст. 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Враховуючи викладене, рішення Печерського районного суду м. Києва від 27 березня 2024 року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в позові ТОВ «Суран» у зв`язку зі спливом позовної давності.

Керуючись ст.ст. 268, 367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 27 березня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Відмовити в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Суран» до Закритого акціонерного товариства «Гарцинія», ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Огріком Лайд», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Корольова Михайла Андрійовича, Державного підприємства «Сетам», ОСОБА_1 , за участю третьої особи: приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Войтовського Валентина Сергійовича, який не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Огріком Лайд», третьої особи: приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Коротюк Оксани Вікторівни, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Закритого акціонерного товариства «Гарцинія», третьої особи: приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Лігуна Андрія Івановича, який не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 , третьої особи: приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Литвиної Лесі Олексіївни, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання недійсними договорів, скасування рішень, та визнання результатів електронних торгів недійсними, витребування майна.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Суран» 43 140,00 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повне судове рішення складено 04 вересня 2024 року.

Суддя-доповідач

Судді