Постанова

від 04.09.2024 по справі 910/11235/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" вересня 2024 р. Справа№ 910/11235/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Козир Т.П.

Мальченко А.О.

Секретар судового засідання: Мельничук О.С.,

за участю представників сторін:

від позивача - Єлинич О.В.,

від відповідача - не з`явились,

розглянувши апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Київ" Плюс

на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2023 (повний текст рішення складено 30.10.2023)

у справі № 910/11235/23 (суддя Маринченко Я.В.)

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛТК Електрум"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Київ" Плюс

про стягнення 364590,99 грн, -

ВСТАНОВИВ:

У 2023 році Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛТК Електрум" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Київ" Плюс про стягнення 364 590, 99 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.10.2023 року позовні вимоги задоволено повністю. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Київ" Плюс на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛТК Електрум" 3% річних у розмірі 48 290 грн. 68 коп., інфляційні втрати у розмірі 316 300 грн. 31 коп., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 5 468 грн. 86 коп.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 30.10.2023 року присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Київ" Плюс на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛТК Електрум" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000 грн.

Додаткове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що дослідивши надані документи, місцевий господарський суд дійшов висновку про співмірність вартості наданих послуг адвоката із складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг, та виконаних робіт.

Не погоджуючись з додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 30.10.2023 року, Товариство з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Київ" Плюс звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2023 року та прийняти нове рішення, яким відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "ЛТК Електрум" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Київ" Плюс витрат на професійну правничу допомогу.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що додаткове рішення суду першої інстанції не відповідає фактичним обставинам справи, винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема скаржник вважає, що позивачем не надано документів про фактичну оплату гонорару в розмірі 30 000, 00 грн.

Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 30.04.2024 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Козир Т.П., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.05.2024 року відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Київ" Плюс на рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2023 року та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2023 року, витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/11235/23.

23.05.2024 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів з Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи №910/11235/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2024 клопотання про поновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги залишено без задоволення, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Київ" Плюс на рішення Господарського суду міста Києва від 18.10.2023 року та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2023 року у справі №910/11235/23 встановлено строк для усунення недоліків, шляхом подання до суду заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження з обґрунтуванням пропуску такого строку та подання до суду доказів реєстрації електронного кабінету в підсистемі Електронний суд ЄСІТС.

06.06.2024 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Київ" Плюс на виконання вимог ухвали Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2024 року у справі №910/11235/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Київ" Плюс на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2023 року у справі №910/11235/23 та призначено розгляд справи на 03.07.2024 року.

В судовому засіданні 04.09.2024 року представник позивача надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином, просив здійснювати розгляд справи без участі представника.

Згідно з п. 11, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Відповідно до п. 12, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи та зважаючи на обмежений процесуальний строк розгляду апеляційної скарги, а також клопотання відповідача про розгляд справи без його участі, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представника відповідача.

Статтями 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вже було зазначено вище, рішенням Господарського суду міста Києва від 18.10.2023 року позовні вимоги задоволено повністю. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Київ" Плюс на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛТК Електрум" 3% річних у розмірі 48 290 грн. 68 коп., інфляційні втрати у розмірі 316 300 грн. 31 коп., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 5 468 грн. 86 коп.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до чч. 1-3 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи разом з першою заявою по суті справи (позовна заява, а.с. 6) позивачем було зазначено, що попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, понесених позивачем становить 30 000, 00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (аналогічний висновок викладений у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 року у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 року у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 року у справі № 904/3583/19, від 11.11.2021 року у справі 910/7520/20).

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрати на професійну правничу допомогу суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (такий висновок міститься в п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц та в п. 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі № 904/4507/18).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West" проти України").

Як вбачається з матеріалів справи на підтвердження понесених ним судових витрат заявник долучив до матеріалів справи:

- копію Договору №10/07 про надання правової допомоги від 10.07.2023 року(зворот а.с. 105-106);

- копію Акту приймання-передачі наданих послуг від 20.10.2023 року на суму 30 000 грн.(а.с. 105);

- ордер серії ВЕ №1074525 від 13.07.2023 року. (зворот а.с. 78).

Відповідно до п. 1.1. Договору виконавець зобов`язується усіма законними способами здійснювати представництво клієнта, захищати його права і законні інтереси, надати усі види правової допомоги, в обсязі та на умовах, встановлених у цьому договорі та додаткових угодах до нього, в межах чинного законодавства України, з питання - а клієнт зобов`язаний оплатити всі види правової допомоги виконавця та фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору.

Безпосередній зміст правової допомоги виконавця за цим договором полягає в тому, що клієнт доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання, під час строку дії цього договору здійснити представництво клієнта з питання стягнення у судовому порядку з ТОВ "Санаторій "Київ" Плюс суму заборгованості та інших нарахувань згідно законодавства, що впливають з договору №30/01/16 від 26.01.2016 року про постачання електричної енергії споживачу (яка включає суму заборгованості, пеню та санкції, передбачені ст.625 Цивільного кодексу України), а також додатково судові витрати.

Відповідно до п. 4.1. договору винагорода виконавця за надання правової допомоги (гонорар) за цим договором становить 30 000, 00 грн. за роботу виконавця в межах розгляду справи у суді першої інстанції . Розмір винагороди складає тверду суму, не залежить від об`єму та складу виконаних адвокатом робіт. Інші умови оплати можуть визначатися в додатковій угоді/додаткових угодах, що є невід`ємною частиною договору. Факт надання послуг за цим договором підтверджується актом приймання-передачі наданих послуг.

Відповідно до акта приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги №10/07 від 10.07.2023 року, згідно змісту якого виконавцем надано, а клієнтом прийнято наступні види послуг:

збирання та аналіз доказів, необхідних для підготовки позову;

аналіз актуальної судової практики з аналогічних питань та формування правової позиції;

підготовка позовної заяви та формування додатків до позову, подання позову до суду;

підготовка документів для відшкодування судових витрат.

Колегія суддів звертає увагу, що положеннями п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки рішенням суду у справі №910/11235/23 позов задоволено повністю, витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та сума, яка підлягає до стягнення з відповідача становить 30 000, 00 грн.

При цьому, колегія суддів бере до уваги, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 04.10.2021 року від №640/8316/20, від 21.10.2021 року у справі №420/4820/19 тощо).

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Однак, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов не правильного висновку щодо співмірності вартості наданих послуг адвоката із складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг, та виконаних робіт.

Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу. (правовий висновок Верховного Суду в постанові від 24.01.2022 року у справі №911/2737/17).

Колегія суддів звертає увагу, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.07.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Отже, представник позивача не приймав участь у даній справі в судових засіданнях.

Також, колегія суддів звертає увагу, що предметом позову у даній справі є нарахування на суму заборгованості 3% річних у розмірі 48 290, 68 грн. та інфляційні втрати у розмірі 316 300, 31 грн.

Тобто, колегія суддів вважає, що дана справа не є складною, представнику позивача необхідно було лише здійснити розрахунок 3% річних та інфляційні втрати.

Важливими є також висновки у постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, де визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) з врахуванням критеріїв ч. ч. 5-7, 9 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Подібні висновки можна також зустріти в ряді постанов Верховного Суду, зокрема, у справі № 922/3436/20, у справі № 910/7586/19, у справі № 910/16803/19.

Отже виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності, принципу розумності судових витрат, враховуючи всі аспекти та складність даної справи, а також те, що дана справа розгадалась в суді першої інстанції без повідомлення сторін, тобто без участі представників сторін, а предмет спору у даній справі є стягнення штрафних санкцій, тобто дана справа не є складною, колегія суддів дійшла висновку, що заявлені витрати на оплату послуг адвоката в суді першої інстанції в розмірі 30 000, 00 грн. не є пропорційними до предмета спору, не відповідають критерію реальності таких витрат та становлять надмірний тягар для відповідача в умовах воєнного стану, що суперечить принципу розподілу таких витрат.

Щодо посилання відповідача про ненадання позивачем доказів оплати вартості наданих послуг, як на підставу для відмови у задоволенні поданої позивачем заяви про ухвалення додаткового рішення, то колегія суддів зазначає, що за змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу).

З огляду на вищевикладене колегія суддів дійшла висновку про те, що в даному випадку наявні підстави для зменшення розміру витрат на послуги адвоката до 5 000, 00 грн., а отже до стягнення підлягає 5 000, 00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Колегія суддів зазначає, що при прийнятті оскаржуваного додаткового рішення судом першої інстанції мало місце неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, тому додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2023 року у справі № 910/11235/23 підлягає частковому скасуванню в частині стягнення з позивача витрат на правничу допомогу.

Враховуючи вимоги, викладені в апеляційній скарзі, скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Київ" Плюс підлягає частковому задоволенню, всі інші доводи апеляційної скарги зводяться до намагання здійснити переоцінку доказів та обставин, вірно встановлених судом першої інстанції, що підтверджено колегією суддів вище.

Відповідно до ч. 2 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині.

Відповідно до ч.1 ст.277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

У зв`язку з тим, що чинним законодавством не передбачено справляння судового збору за подання апеляційної скарги на додаткове рішення, яким спір по суті не вирішувався, та зважаючи на те, що оскаржуваним додатковим рішенням вирішувалось питання про розподіл судових витрат, що не стосується суті спору, розподіл судового збору судом апеляційної інстанції не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 253-254, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Київ" Плюс на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2023 року у справі №910/11235/23 задовольнити частково.

2. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2023 року у справі № 910/11235/23 скасувати частково, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

«Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Київ" Плюс" (04108, м. Київ, просп. Правди, буд. 31А; ідентифікаційний код 05378938) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛТК Електрум" (03067, м. Київ, вул. Гарматна, буд. 8; ідентифікаційний код 37780084) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 (п`ять тисяч гривень) 00 коп.»

3. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ на виконання даної постанови.

4. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/11235/23.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 04.09.2024 року.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді Т.П. Козир

А.О. Мальченко