Рішення

від 23.07.2024 по справі 911/891/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" липня 2024 р.

м. Київ

Справа № 911/891/24

Суддя Черногуз А.Ф., за участю секретаря Репікової З.А.., розглянувши в порядку загального позовного провадження

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Мало-Кохнівський кар`єр» (39630, Полтавська область, місто Кременчук, вулиця Ярмаркова, будинок 15, код ЄДРПОУ 38952905)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рабус» (08623, Київська область, Фастівський район, селище міського типу Калинівка, вулиця Проектна, будинок 1, код ЄДРПОУ 39442899)

про стягнення заборгованості за договором поставки №83/2018-П від 17.05.2018,

за участю представників: не з`явились,

в с т а н о в и в :

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Мало Кохнівський кар`єр» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рабус» про стягнення заборгованості за договором поставки №83/2018-П від 17.05.2018.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.04.2024 вказану позовну заяву залишено без руху. Позивачем, на виконання ухвали Господарського суду Київської області про залишення позовної заяви без руху подано клопотання від 16.04.2024 про усунення недоліків. Суд, перевіривши подані документи, встановив, що позивачем усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою від 18.04.2024 суд відкрив провадження у справі у порядку загального позовного провадження, призначив підготовче судове засідання на 07.05.2024. Судом встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали суду про відкриття провадження.

У судове засідання учасники справи не з`явились. Від позивача надійшла заява про проведення засідання без участі представника, яка задоволена судом.

Водночас, з огляду на відсутність у матеріалах справи відзиву на позовну заяву, суд вважав за необхідне відкласти проведення підготовчого засідання на 27.05.2024 на 14:00. Разом з тим, суд також встановив позивачу строк для подання відповіді на відзив (у разі його надходження) до 24.05.2024.

У судове засідання 27.05.2024 учасники справи не з`явились. У суду відсутні відомості щодо отримання відповідачем ухвали про дату, час та місце судового засідання. Задля забезпечення відповідачу доступу до правосуддя, суд, в порядку ч. 2 ст. 183 ГПК України, відклав підготовче засідання на 25.06.2024 на 14:15.

У судовому засіданні 25.06.2024 з огляду на закінчення строків підготовчого провадження та відсутність будь-яких додаткових заяв чи клопотань сторін, які необхідно вирішити на стадії підготовчого провадження, суд призначив справу до розгляду по суті на 23.07.2024 на 14:30.

Від позивача надійшла заява про проведення засідання без участі представника, яка прийнята судом. У засіданні 23.07.2024 судом прийнято рішення у справі.

Звертаючись до суду позивач просив стягнути з 317141,73 грн основного боргу за договором № 83/2018 від 17.05.2018 поставки, 309114,03 грн пені, 63428,35 грн штрафу, 122872,22 грн інфляційних нарахувань та 26091,62 відсотків річних.

Позивач відзначав, що всього за договором № 83/2018-П (за весь час його дії) було укладено 26 специфікацій. Вартість Товару, отриманого з початку дії договору № 83 по 24.06.2019 включно, відповідач оплатив повністю. Щодо Товару, який покупець отримав після 24.06.2019 (з 02.03.2020 по 14.09.2021 включно), і вартість якого Покупець оплатив не повністю було укладено специфікації №17-26.

За період з початку дії Договору ТОВ «МКК» поставило (відвантажило) на адресу ТОВ «РАБУС» товару на загальну суму 20532605,51 грн. За період з 02.03.2020 по 14.09.2021 було поставлено товару на суму 9984168,57 грн. Станом на 27.03.2024 за отриманий товар здійснено лише часткову оплату на суму 20215463,78 грн.

Пунктом 6.4 Договору встановлено, що якщо постачальник передав Товар без здійснення Покупцем попередньої оплати, то Покупець зобов`язаний оплатити Товар у день отримання Товару, а якщо Товар був поставлений після 16 годин, то не пізніше наступного робочого дня з моменту отримання Товару. Зазначений граничний строк оплати (1 робочий день) станом на 27.03.2024 вже давно закінчився стосовно всього Товару, отриманого ТОВ «РАБУС» за Договором. Таким чином, заборгованість ТОВ «РАБУС» перед ТОВ «МКК» за товар, отриманий згідно договору № 83, строк оплати вартості якого вже закінчився, складає 317141, 73 грн.

Також позивач нарахував відповідачу а період з 08.06.2021 по 27.03.2024, пеню, інфляційні та відсотки. При цьому відповідно до умов договору позивач також заявив до стягнення суму штрафу.

В силу статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Право на доступ до правосуддя закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною.

Як визначено статтею 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 11 ЦК України закріплено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Однією з підстав виникнення господарського зобов`язання згідно ст. 174 ГК України є господарський договір.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Нормами ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

За змістом положень ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

За статтею 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до статей 251, 252 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Судом з`ясовано, що між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки.

Статтею 265 ГК України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ст. 266 ГК України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Частиною 2 ст. 267 ГК України визначено, що строки поставки встановлюються сторонами в договорі з урахуванням необхідності ритмічного та безперебійного постачання товарів споживачам, якщо інше не передбачено законодавством.

Дана норма кореспондується зі ст. 712 ЦК України, відповідно до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 2 статті 712 ЦК УКраїни до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як вбачається з преамбули наданої позивачем копії договору поставки № 83-2018-П, що датований 17.05.2018, ТОВ «Мало-Кохнівський кар`єр» виступало в цих правовідносинах постачальником, а ТОВ «Рабус» покупцем.

Пунктом 1.1 договору визначено, що в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти граніт різних марок, сортів (товар) та своєчасно оплатити його на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до пункту 1.2 асортимент, найменування (номенклатура), ціна за одиницю товару зазначаються у специфікаціях, які після їх підписання стають додатками та невід`ємними частинами цього договору.

Загальна кількість та загальна вартість Товару визначаються відповідно до заявок покупця, рахунків (рахунків-фактур) постачальника та видаткових накладних, складених на виконання цього договору.

Позивач надав до суду копії специфікацій до договору та ряд додаткових угод, якими між сторонами узгоджувалися доповнення договору специфікаціями та втрату чинності окремих специфікацій.

Розділом 6 договору визначено порядок розрахунків за договором поставки:

пункт 6.1 розрахунки за товар здійснюються у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника;

пункт 6.2 покупець оплачує кожну партію товару на умовах повної попередньої оплати;

пункт 6.3 поставка здійснюється тільки після зарахування грошових коштів в повному обсязі розрахунковий рахунок постачальника;

пункт 6.4 якщо постачальник передав товар без здійснення покупцем попередньої оплати, то покупець зобов`язаний оплатити товар у день отримання товару, а якщо товар був поставлений після 16 годин, то не пізніше наступного робочого дня з моменту отримання товару;

пункт 6.5 товар вважається повністю оплаченим з дня надходження всієї суми коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.

На підтвердження факту поставки товару позивач надав до суду копії видаткових накладних за період з 02.03.2020 по 14.09.2021. Також позивач надав до суду копії платіжних документів, що підтверджують часткову оплату поставленого товару.

Суд констатує, що за час розгляду справи, попри направлення відповідачу судової кореспонденції, останній не скористався можливістю заявити суду свою позицію по справі, подати відзив у встановлений судом строк чи після спливу такого строку з відповідним клопотанням про його поновлення, висловити заперечення щодо позову чи надати будь-які інші пояснення по суті спору чи з процесуальних питань.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з пунктами 2, 4, 5 частини другої статті 42 ГПК України учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні.

За положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тож суд, розглядаючи справу за наявних доказів та доводів позивача констатує, що різниця між поставленим і оплаченим товаром складає 317141,73 грн. Тож суд, відповідно до визначених розділом 6 договору вимог стосовно строків оплати (попередня оплата або не пізніше наступного дня після поставки), приходить до висновку, що у відповідача наступив обов`язок з оплати всієї вартості поставленого товару і вказана вимога про стягнення основного боргу підлягає задоволенню.

Розглядаючи вимоги позивача про стягнення відсотків річних та інфляційних за загальний період з 07.06.2021 по 27.03.2024, суд звертає увагу на наступне.

Частиною другою статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Формулювання статті 625 Цивільного кодексу України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому проценти річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України, відтак, обмеження нарахування шістьма місяцями відповідно до ст. 232 Господарського кодексу України до процентів річних та інфляційних втрат не застосовується.

За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд звертає увагу учасників справи на те, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Судом здійснено розрахунок інфляційних та відсотків річних за заявлені періоди. За розрахунком суду розмір інфляційних та 3% річних є більшим, ніж заявлено позивачем. Тож суд задовольняє вказані вимоги у заявленому до стягнення обсязі та стягує з відповідача 122872,22 грн інфляційних та 26091,62 трьох відсотків річних.

Позивач також заявив вимоги про стягнення штрафу та пені.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 7.3 договору визначено, що якщо Постачальник передав Товар Покупцеві без попередньої оплати вартості цього Товару, то у разі порушення Покупцем строків оплати цього Товару, встановлених п. 6.4 цього Договор Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості партії Товару, строк оплати якої був порушений, за кожен день такого порушення (прострочення) без обмежень строків нарахування цієї пені відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Відтак, беручи до уваги узгодження сторонами виключення визначених статтею 232 ГК України строків нарахування пені суд здійснив розрахунок пені у заявлений позивачем строк з 08.06.2021 по 27.03.2024. За розрахунком суду загальний розмір пені за всі партії поставок товару у заявлені періоди є більшим ніж визначено позивачем. Тож суд задовольняє вимогу про стягнення пені в розмірі 309114,03 грн в повному обсязі, зважаючи на неможливість суду виходити за межі заявлених у позові сум.

Пунктом 7.4 договору сторони узгодили, що у разі порушення (прострочення) Покупцем строку оплати поставленого Товару більше ніж на один календарний місяць, Покупець, окрім сплати пені, передбаченої п.7.3 цього Договору, сплачує Постачальнику штраф у розмірі 20% від вартості Товару, строк оплати якого був порушений (прострочений) більше ніж на один календарний місяць.

Враховуючи прострочення відповідачем обов`язку оплатити поставлений товар більше ніж на один місяць на суму 317141,73 грн, то розмір штрафу становить 63428,35 грн. Тому наведена вимога задовольняється судом повністю.

Пунктом 12 частини 3 статті 2 ГПК України закріплено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Судові витрати відповідно до статті 123 ГПК України складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи на професійну правничу допомогу та інших витрат, що пов`язані з вчиненням сторонами необхідних процесуальних дій. За змістом статті 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено у повному обсязі, то витрати зі сплати судового збору покладаються судом на відповідача повністю.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рабус» (08623, Київська область, Фастівський район, селище міського типу Калинівка, вулиця Проектна, будинок 1, код ЄДРПОУ 39442899) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мало-Кохнівський кар`єр» (39630, Полтавська область, місто Кременчук, вулиця Ярмаркова, будинок 15, код ЄДРПОУ 38952905) 317141,73 грн основного боргу, 122872,22 грн інфляційних нарахувань, 26091,62 грн трьох відсотків річних, 309114,03 грн пені, 63428,35 грн штрафу за договором поставки № 83-2018-П від 17.05.2018 та 12597,72 грн судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України.

Рішення підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 05.09.2024.

Суддя А.Ф. Черногуз