Рішення

від 04.09.2024 по справі 916/2796/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" вересня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/2796/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Погребної К.Ф. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи № 916/2796/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Містобудівельний загін №112 (07400, Київська область, м. Бровари, вул. Січових Стрільців, 2, код ЄДРПОУ 22202218)

до відповідача: Державного підприємства Білгород-Дністровський морський торговельний порт (67701, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Шабська, 81, код ЄДРПОУ 01125689)

про стягнення 211 708,82грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Містобудівельний загін №112 звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Державного підприємства Білгород-Дністровський морський торговельний порт про стягнення 211 708,82грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.06.2024р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/2796/24. Справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.

Вказаною ухвалою суду було запропоновано сторонам надати у відповідні строки заяви по суті спору, а також роз`яснено сторонам про можливість звернення до суду з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч.7 ст. 252 ГПК України.

Згідно ч.5 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Пунктом 5.8 розділу І Положення про ЄСІТС передбачено, що офіційна електронна адреса - це сервіс Електронного кабінету ЄСІТС, адреса електронної пошти, вказана користувачем в Електронному кабінеті ЄСІТС, або адреса електронної пошти, вказана в одному з державних реєстрів.

Таким чином, у розумінні Положення офіційною електронною адресою є адреса електронної пошти, вказана користувачем в Електронному кабінеті ЄСІТС, або адреса електронної пошти, вказана в одному з державних реєстрів. Подібна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 28.06.2022 у справі №761/21436/20.

У пункті 5.6. Положення про ЄСІТС визначено, що користувач ЄСІТС - особа, що пройшла процедуру реєстрації в підсистемі "Електронний кабінет" (Електронний кабінет ЄСІТС), пройшла автентифікацію та якій надано доступ до підсистем ЄСІТС відповідно до її повноважень.

Особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою (пункт 17 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС).

Згідно з п. 37 наведеного розділу підсистема "Електронний суд" забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених. До електронних кабінетів користувачів надсилаються у передбачених законодавством випадках документи у справах, які внесені до автоматизованої системи діловодства судів (АСДС) та до автоматизованих систем діловодства, що функціонують в інших органах та установах у системі правосуддя. Документи у справах надсилаються до електронних кабінетів користувачів у випадку, коли вони внесені до відповідних автоматизованих систем у вигляді електронного документа, підписаного кваліфікованим підписом підписувача (підписувачів), чи у вигляді електронної копії паперового документа, засвідченої кваліфікованим електронним підписом відповідального працівника суду, іншого органу чи установи правосуддя.

Таким чином, особи, які зареєстровані в ЄСІТС, мають змогу знайомитися з матеріалами справи в електронному вигляді, оскільки всі внесені до автоматизованої системи діловодства судів документи та повідомлення по справі надсилаються до Електронних кабінетів користувачів в автоматичному порядку.

Відповідно до відомостей, наявних у матеріалах справи, відповідач Державне підприємство Білгород-Дністровський морський торговельний порт є користувачем ЄСІТС, зареєстрований в Електронному суді та має власний кабінет в Електронному суді.

Так, згідно Довідки суду про доставку електронного документа вих. № 916/2796/24/42429/23 від 28.06.2024 Документ в електронному вигляді "Ст.176 Ухвала про відкриття провадження у справі (спрощене)" від 26.06.2024 по справі № 916/2796/24 (суддя Погребна К.Ф.) було надіслано одержувачу - Державне підприємство Білгород-Дністровський морський торговельний порт в його електронний кабінет, та документ доставлено до електронного кабінету 26.06.24р о 17:22.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.

Таким чином, Державне підприємство Білгород-Дністровський морський торговельний порт повідомлене про відкриття провадження у справі та прийняття позовної заяви до розгляду.

Згідно з ч.ч.5, 7 ст. 252 ГПК України ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учассуд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.

Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Зі змісту ст. 165 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

11.07.2024р. за вх. №26680/24 до суду від відповідача надійшов відзив на позов, згідно якого останній позовні вимоги не визнає вважає їх необґрунтованим, безпідставними в зв`язку з чим в задоволені позову просить суд відмовити.

Згідно положень ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи суд встановив.

10.06.2022р. між Державним підприємством Білгород-Дністровський морський торговельний порт (Підприємство) та Товариством з обмеженою відповідальністю Містобудівельний загін №112 (Замовник) було укладено договір про надання послуг №16-ПД/22, за умовами якого Підприємство згідно письмових заявок Замовника, надає останньому послуги за переліком та тарифами, що визначені у додатку №1 до Договору, який є невід`ємною частиною договору.

Як вказує позивач, у відповідності з актами надання послуг: №13 від 30.06.2022, №93/l від 30.06.2022, №124/1 від 01.08.2022, №132 від 01.08.2022, №159 від 31.08.2022, №172 від 31.08.2022, №194 від 30.09.2022, №195 від 30.09.2022, №208 від 31.10.2022, №209 від 31.10.2022, №211 від 11.11.2022, №218 від 30.11.2022, №219 від 30.11.2022, №251 від 31.12.2022 були надані послуги на загальну суму 1 270 252,94 грн.

Зазначені послуги, як зазначає позивач, сплачено ним у повному обсязі на загальну суму 1 270 252,94 грн., що підтверджується платіжними інструкціями:

- 09.08.2022 сплачено на користь Державного підприємства Білгород-Дністровський морський торговельний порт 338 127,47 грн., у т.ч. пдв 20% - 56 354,58грн. (платіжна інструкція № 2278 від 09.08.2022);

- 09.08.2022 сплачено на користь Державного підприємства Білгород-Дністровський морський торговельний порт 36 950,11 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 6 158,36грн. (платіжна інструкція № 2279 від 09.08.2022);

- 09.08.2022 сплачено на користь Державного підприємства Білгород-Дністровський морський торговельний порт 233 897,71 грн. у т.ч. ПДВ 20% - 38 982,95грн. (платіжна інструкція №2280 від 09.08.2022);

- 09.08.2022 сплачено на користь Державного підприємства Білгород-Дністровський морський торговельний порт 10 597,96 ГРН., у т.ч. ПДВ 20% - 1 766,33грн. (платіжна інструкція № 2281 від 09.08.2022)-

- 18.07.2023 сплачено на користь Державного підприємства Білгород-Дністровський морський торговельний порт 650 679,69 грн. у т.ч. ПДВ 20% - 108 446,62грн. (платіжна інструкція №111 від 18.07.2023).

Таким чином, як зазначає позивач, Товариством з обмеженою відповідальністю Містобудівельний загін №112 належним чином та в повному обсязі виконав свої зобов`язання по Договору перед Державним підприємства Білгород-Дністровський морський торговельний порт.

За посиланнями позивача, у нього, як Замовника після прийняття наданих послуг від Відповідача згідно з актами надання послуг (перша подія), виникло право на податковий кредит в розмірі 211 708,82 грн. (сума ПДВ). Позивач платник ПДВ згідно Свідоцтва платника ПДВ №200100549.

Поряд з цим відповідач, порушуючи вимоги законодавства, як вказує позивач не здійснив реєстрації податкових накладних.

Так, як зазначає позивач, неотримання ним податкового кредиту на суму 211 708,82 грн. (у зв`язку із не реєстрацією Відповідачем податкових накладних на суму 1 270 252,94 грн.) підтверджується: - податковою декларацією з податку на додану вартість Позивача з розшифровками до неї за: червень, липень серпень, вересень жовтень, листопад, грудень 2022 та за січень 2023 року, згідно якої вбачається, що за індивідуальним податковим номером Відповідача « 011256815054» податкові накладні за червень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2022 року та за січень 2023 року взагалі відсутні; - скріншотом з Електронного кабінету платника (Позивача) від 14.05.2024, де видно, що за індивідуальним податковим номером Відповідача « 011256815054» податкові накладні на суму 1 270 252,94 грн., (в т.ч. ПДВ 211 708,82 грн.) за період з 01.06.2022 по 14.05.2024 року відсутні.

Крім того, за посиланнями позивача, підтвердженням того що Відповідач не зареєстрував податкові накладні та Позивач не отримав податковий кредит є Довідка (вих. №320 від 03.06.2024) за підписом головного бухгалтера останнього, згідно якої підтверджується, що податкові накладні на суму 1 270 252,94 грн., (в т.ч. ПДВ 211 708,82 грн.) станом на 03.06.2024 року не були зареєстровані Відповідачем в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Позивач наголошує, що у нього, як у Покупця (за умови реєстрації Відповідачем податкових накладних) виникло б право на податковий кредит в розмірі 211 708,82 грн. - суми ПДВ. Однак Відповідач всупереч положенням законодавства та взятим на себе зобов`язанням не здійснив реєстрації податкових накладних, внаслідок чого Позивач був позбавлений права включити суму ПДВ до складу податкового кредиту та відповідно скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання, наслідком чого стало спричинення йому збитків в сумі 211 708,82грн.

Отже посилаючись на вищенаведені обставини Товариство з обмеженою відповідальністю Містобудівельний загін №112 звернулось до Господарського суду Одеської області з відповідним позовом за захистом свого порушеного права.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 175 Господарського кодексу України, майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно з частинами 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу Українизобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається із матеріалів справи, та не заперечується сторонами, 10.06.2022р. між Державним підприємством Білгород-Дністровський морський торговельний порт (Підприємство) та Товариством з обмеженою відповідальністю Містобудівельний загін №112 (Замовник) було укладено договір про надання послуг №16-ПД/22, за умовами якого Підприємство згідно письмових заявок Замовника, надає останньому послуги за переліком та тарифами, що визначені у додатку №1 до Договору, який є невід`ємною частиною договору.

Відповідно з актами надання послуг: №13 від 30.06.2022, №93/l від 30.06.2022, №124/1 від 01.08.2022, №132 від 01.08.2022, №159 від 31.08.2022, №172 від 31.08.2022, №194 від 30.09.2022, №195 від 30.09.2022, №208 від 31.10.2022, №209 від 31.10.2022, №211 від 11.11.2022, №218 від 30.11.2022, №219 від 30.11.2022, №251 від 31.12.2022, відповідач надав, а позивач отримав послуги на загальну суму 1 270 252,94 грн.

Позивачем було повністю оплачено вартість отриманих послуг відповідно до платіжних інструкцій № 2278 від 09.08.2022, № 2279 від 09.08.2022, №2280 від 09.08.2022, № 2281 від 09.08.2022, №111 від 18.07.2023 на загальну суму 1 240 252,94 грн. (у т.ч. ПДВ).

За твердженнями позивача, оскільки відповідачем не виконано вимог статті 201 Податкового кодексу України та Порядку, що призвело до нездійснення реєстрації податкової накладної в ЄРПН, тому позивач був позбавлений права включити суму ПДВ до складу податкового кредиту відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, та скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 211 708,82 грн.

З вищевикладеного вбачається, що предметом розгляду справи є стягнення із відповідача збитків у розмірі 211 708,82 грн.

Стаття 14 Податкового кодексу України визначає, що податок на додану вартість це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу (п.п. 14.1.178.); податкове зобов`язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді (п.п. 14.1.179); податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (п.п.14.1.181).

Відповідно до положень пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/ послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 201.7 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України 198.1. визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно із пунктом 198.2 зазначеної статті датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Положення статті 201 Податкового кодексу України, до яких відсилає пункт 198.6 статті 198 цього Кодексу, регулюють відносини, пов`язані з оформленням і легітимацією податкової накладної. У цій нормі містяться обов`язкові правила щодо форми та порядку заповнення податкових накладних, недотримання яких тягне визнання податкової накладної недійсною; визначено правову природу цього документа, підстави, порядок, умови його складання і надання; встановлено права й обов`язки учасників податкових відносини, пов`язані зі складанням, наданням та реєстрацією податкової накладної; передбачено наслідки недотримання обов`язкових вимог щодо форми, змісту та інших дій зі складання, надання та реєстрації податкових накладних.

Згідно із частинами першою-третьою статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

За загальними положеннями статті 22 Цивільного кодексу України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

До складу збитків включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (стаття 225 Господарського кодексу України).

Для застосування такого заходу відповідальності, як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: порушення зобов`язання; збитки; причинний зв`язок між порушенням зобов`язання та збитками; вина.

Відсутність хоча б одного із вказаних елементів, що утворюють склад правопорушення, не дає підстави кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення та, відповідно, не може бути підставою застосування відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів»).

У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч.2 ст.73 Господарського процесуального кодексу України).

Одночасно, у ст.76 Господарського процесуального кодексу України вказано, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Отже, при зверненні до суду з позовом про відшкодування збитків позивачем повинно бути доведено факт нанесення саме неправомірною діяльністю відповідача певної матеріальної шкоди матеріальної шкоди позивачу та наявність причинно-наслідкового зв`язку між нанесеною шкодою та діяльністю відповідача. Натомість вина боржника у порушенні зобов`язання презюмується та не підлягає доведенню кредитором, тобто саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Наразі, оціюючи наведені позивачем підстави позовних вимог, суд вважає за доцільне звернути увагу на таке, що згідно зі статті 109 Податкового кодексу України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Факт вчинення відповідачем податкового правопорушення у справі про стягнення збитків може бути підтверджений лише чинними матеріалами податкової перевірки (актом або рішенням) відповідного контролюючого органу, наділеного повноваженнями здійснювати перевірку дотримання податкового законодавства, а подані у справу до позову докази, які підтверджують виконання господарських операцій, докази у вигляді податкових накладних, скріншот з електронного кабінету позивача не є належними і допустимими доказами вчинення відповідачем порушення податкового зобов`язання.

Відповідний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 19.01.2022 у справі № 910/20686/20 та від 30.05.2023 по справі №910/1542/22.

Така позиція в цілому також відповідає і правовим висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 10.03.2020 у справі № 911/224/19, коли колегія судів дійшла висновку, що протиправність дій відповідача, яка полягає у порушенні правил складання та реєстрації податкових накладних (коли вони не були подані взагалі) все одно має бути доведена та підтверджена належними та допустимими доказами. Такими доказами є акт (довідка) перевірки, рішення відповідного контролюючого органу, що складається за результатами перевірки (пункт 38 постанови).

Поряд з цим, відповідні докази в матеріалах справи відсутні.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, на виконання вимог пункту 201.10. статті 201 Податкового кодексу України, відповідачем було складено та подано на реєстрацію у 2022р. податкові накладні згідно Актів надання послуг від 30.06.2022 №13, від 30.06.2022 № 93/1, від 01.08.2022 № 124/1, від 01.08.2022 №132, від 31.08.2022 № 159, від 31.08.2022 №172, від 30.09.2022 № 194, від 30.09.2022 № 195, від 31.10.2022 № 208, від 31.10.2022 № 209, від 11.11.2022 № 211, від 30.11.2022 № 218 від 30.11. 2022 № 219, від 31.12.2022 № 251 на загальну суму 1 270 252,94 грн. в тому числі з урахуванням вимог Закону України №2260IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану".

Крім того, листом від 08.02.2023 року № 124/04/06-16 відповідач звернулось до Державної податкової служби України з клопотанням про укладення договору про реструктуризацію податкового боргу зі сплати ПДВ, з метою погашення податкового зобов`язання, та листом від 27.02.2023 року № 16/99-00-04-02-01-06 ДПС України відмовлено відповідачу в укладенні такого договору із наданням відповідних роз`яснень.

Отже, враховуючи наведене вище у сукупності, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав вважати наявними всі складові збитків, що вказує на відсутність підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Містобудівельний загін №112 до Державного підприємства Білгород-Дністровський морський торговельний порт про стягнення збитків в сумі 211 708,82грн.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Таким чином, враховуючи вищезазначені обставини, аналізуючи норми законодавства та наявні в матеріалах справи докази, господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Містобудівельний загін №112 в повному обсязі.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на позивача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

В И Р І Ш И В:

1. В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Містобудівельний загін №112 (07400, Київська область, м. Бровари, вул. Січових Стрільців, 2, код ЄДРПОУ 22202218) до Державного підприємства Білгород-Дністровський морський торговельний порт (67701, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Шабська, 81, код ЄДРПОУ 01125689) відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю Містобудівельний загін №112 (07400, Київська область, м. Бровари, вул. Січових Стрільців, 2, код ЄДРПОУ 22202218)

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

З урахуванням перебування судді Погребної К.Ф з 22.07.2024р. по 23.08.2024р. в відпустці та з 28.08.2024р. по 30.08.2024р на лікарняному повний текст рішення складено та підписано 04 вересня 2024 р.

Суддя К.Ф. Погребна