Рішення

від 02.09.2024 по справі 922/2523/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.09.2024м. ХарківСправа № 922/2523/22 (644/3915/23)

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохорова С.А.

секретар судового засідання Кончаренко В.Ю.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу

за позовом ОСОБА_1 до Приватне акціонерне товариство "Харківський підшипниковий завод" про стягнення коштів арбітражний керуючий Кошовський С.В за участю представників:

позивача - Царьов С.В. адвокат, Зінов`єв С.В. особисто

відповідача - не з`явився

арбітражного керуючого - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Харківської області за підсудністю з Орджонікідзевського районного суду м. Харкова надійшла справа № 644/3915/23 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Харківський підшипниковий завод" про стягнення заробітної плати в сумі 62125,10 грн. та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 68068,56 грн, а також витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн та судового збору в сумі 1073,00 грн.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 10.07.2023 відкрито провадження та призначено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 15.08.2023 клопотання представника позивача - адвоката Царьова Романа Валерійовича про витребування доказів задоволено, витребувано у Приватного акціонерного товариства Харківський підшипниковий завод наступну інформацію:

1) про виплати (заробітну плату, що належить працівникові, грошову компенсацію за усі невикористані дні щорічної відпустки та інше), які були здійснені Приватним акціонерним товариством Харківський підшипниковий завод - ОСОБА_1 при його звільненні 01.06.2022 року;

2) повідомити чи проводився Приватним акціонерним товариством Харківський підшипниковий завод остаточний розрахунок сум належних ОСОБА_1 при його звільненні 01.06.2022 року;

3) надати відомості про остаточний розрахунок та розмір заборгованості по заробітній платі та розмір середньої заробітної плати ОСОБА_1 при його звільненні за період з 28.12.2021 року по 01.06.2022 року.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 11.10.2023 цивільну справу №638/3915/23 за вказаним вище позовом передано за підсудністю до Господарського суду Харківської області, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Харківський підшипниковий завод".

Ухвалою господарського суду Харківської області від 09.11.2022 прийнято матеріали позовної заяви до розгляду, відкрито провадження у справі № №922/2523/22 (638/3915/23).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 23.01.2024 у справі № 922/2523/22 (644/3915/23) закрито провадження у справі № 922/2523/22 (638/3915/23) за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ "Харківський підшипниковий завод" про стягнення коштів.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 30.04.2024

Ухвалу господарського суду Харківської області від 23.01.2024 у справі № 922/2523/22 (644/3915/23) скасовано. Справу № 922/2523/22 (644/3915/23) передано для продовження розгляду господарському суду Харківської області.

Згідно Розпорядження керівника Господарського суду Харківської області від 13.05.2024 №118/2024 по справі №922/2523/22 (644/3915/23) призначено повторний автоматизований розподіл.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справи від 13.05.2024 справу № 922/2523/22 (644/3915/23) передано до розгляду судді Прохорову С.А.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУзПБ (в редакції від 20.03.2023) заяви (позовні заяви) учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або інших осіб у спорах, стороною в яких є боржник, розглядаються в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) за правилами спрощеного позовного провадження.

Враховуючи викладене, Господарським судом Харківської області у складі судді Прохорова С.А. ухвалою від 17.05.2024 прийнято справу №922/2523/22 (644/3915/23) до провадження та призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 17.06.2024.

23.05.2024 Приватне акціонерне товариство "Харківський підшипниковий завод" звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Східного апеляційного господарського суду від 30.04.2024 у справі № 922/2523/22(644/3915/23).

12.06.2024 надійшов запит Верховного Суду яким витребувано з Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/2523/22(644/3915/23).

26.07.2024 матеріали справи №922/2523/22(644/3915/23) повернуті до Господарського суду Харківської області, у зв`язку з чим провадження у справі було поновлено ухвалою від 19.08.2024.

Відповідач та арбітражний керуючий відповідача в судове засідання не з`явилися.

Позивач в судовому засіданні підтримав своїх позовні вимоги.

Відповідачем надано до суду відзив на позовну заяву (вх. №34343 від 13.12.2023), в якому він заперечує проти позовних вимог, оскільки по заявленим вимогам вже прийнято заочне рішення Київським окружним судом м. Полтави від 26.12.2022 р. по справі № 522/3991/22.

В подальшому відповідачем було подано відзив на позовну заяву (вх.№482 від 08.01.2024), в якому він визнав позовні вимоги в повному обсязі.

В ході розгляду даної справи господарським судом Харківської області, у відповідності до п. 4 ч. 5 ст. 13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

В ході розгляду даної справи судом було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи - у відповідності до приписів ч. 1 ст. 210 ГПК України, а також з урахуванням положень ч. 2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Враховуючи положення ст.ст. 13,74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 02.09.2024 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, судом було встановлено наступне.

ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ПАТ «Харківський підшипниковий завод» та згідно наказу №27/к від 01.06.22 був звільнений з посади заступника начальника з підготовки виробництва автомобільного транспорту цеху транспорту та складів Приватного Акціонерного Товариства «Харківський підшипниковий завод» за згодою сторін, згідно з п. 1 ст. 36 КЗпП України , що підтверджується копією наказу та трудової книжки.

Позивач зазначає, що під час роботи на Приватному акціонерному товаристві "Харківський підшипниковий завод" останній нараховувалась, але не виплачувалась заробітна плата в повному обсязі, у зв`язку з чим на дату звільнення існувала заборгованість по невиплаченій заробітній платі у розмірі 62 125,10 грн. за період з 01.02.2022 р. по 01.06.2022 р. та остаточного розрахунку з позивачем до цього часу не здійснено, у зв`язку з чим також ним нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 68 068,56 грн середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 29.12.2022 р. по 15.06.2023 р.

В підтвердження наявності заявленої заборгованості по заробітній платі позивачем надана відомість з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми виплачених доходів на утримання податків станом на 09.01.2023 р.

Відповідачем, в свою чергу, не було спростовано відомостей, повідомлених позивачем, більш того у відзиві від 08.01.2024 визнано вимоги позивача.

Згідно з ч. ч. 1, 2ст. 73 ГПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За змістом ч. ч. 1 - 3ст. 74 ГПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

В ч. 1ст. 76 ГПК Українивизначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно з ст. 77 (допустимість доказів)ГПК Україниобставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 6ст. 75 ГПК Україниобвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

За змістомст. 79 ГПК Українинаявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Визначенийст. 79 ГПК Українистандарт доказування підкреслює необхідність зіставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто з уведенням у дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньої кількості доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Іншими словами, тлумачення змісту ст.79 ГПК Українисвідчить, що на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини, з урахуванням поданих доказів, видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ПАТ «Харківський підшипниковий завод» та згідно наказу №27/к від 01.06.22 був звільнений з посади заступника начальника з підготовки виробництва автомобільного транспорту цеху транспорту та складів Приватного Акціонерного Товариства «Харківський підшипниковий завод» за згодою сторін, згідно з п. 1 ст. 36 КЗпП України , що підтверджується копією наказу та трудової книжки.

Стаття 43 Конституції України гарантує, що кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ч.1 ст.1 ЗУ «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору (ч.1 ст.21 Закону України «Про оплату праці»).

Відповідно до ст.116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Відповідач, в порушення вимог ст.116 КЗпП України не провів з позивачем остаточного розрахунку.

У частині другій статті 233 КЗпП України передбачено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Таким чином, суд вважає, що сума заборгованості по заробітній платі, невиплаченій при звільненні в розмірі 62 125,10 грн за період з 01.02.2022 по 01.06.2022 підлягає стягненню з відповідача, так як інших даних відповідач не надав, ухвалу суду про витребування доказів не виконав.

Статтею 117 КЗпП України встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Згідно п. 20 Постанови Пленуму ВСУ N 13 від 24.12.99 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Згідно п. 21 вищевказаної Постанови Пленуму ВСУ N 13 від 24.12.99 року при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100 (з наступними змінами і доповненнями). Цей нормативний акт не застосовується лише тоді, коли середня заробітна плата визначається для відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я, та призначення пенсії.

Згідно п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці робот.

Згідно п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. №100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Період затримки в проведенні розрахунку визначено з 29.12.2022 року та по 15.06.2023.

З розрахунок середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, який наданий суду позивачем, вбачається, що середньоденна заробітна плата становить 405,17 грн.

Таким чином, сума стягнення середнього заробітку за весь час затримки на користь позивача становить 68 068,56 грн, яка також підлягає стягненню з відповідача.

Згідно із ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

За змістом ст. 13 Господарського процесуального кодексу України встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.

Відповідачем не оспорено вказану заборгованість.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

Також суд має вирішити питання розподілу та стягнення судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Питання щодо судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 129 ГПК України, пропорційно до розміру позовних вимог, які підлягають задоволенню. В цьому випадку суд приймає до уваги, що в частині позовних вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі позивач звільнений від сплати судового збору, а тому судовий збір сплачено позивачем за вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 68 068,56 грн.

Оскільки, позивачем сплачувався судовий збір за ставками, встановленими за подання позовів до суду загальної юрисдикції, решта судового збору, що підлягає сплаті при зверненні до господарського суду стягується з відповідача на користь держави.

Також суд вважає за необхідне встановити позивачу строк на подання доказів понесення судових витрат на правничу допомогу - 5 днів з дня прийняття рішення.

Враховуючи складність виготовлення повного тексту рішення по справі та керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 2, 4, 5, 13, 73, 74, 76-79, 86, 126, 129, ст. ст. 236-239 Господарського процесуального кодексу України, резолютивну частину рішення оголосити в такій редакції:

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Харківський підшипниковий завод" (61089, м. Харків, пр-т Індустріальний, 3, код 05808853) на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) заборгованість із заробітної плати у розмірі 62 125,10 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 68 068,56 грн та 1 073,60 грн судового збору.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Харківський підшипниковий завод" (61089, м. Харків, пр. Індустріальний, 3, код ЄДРПОУ 05808853) в дохід державного бюджету України 1 610,40 грн судового збору.

Видати накази після набрання рішення законної сили.

Встановити позивачу строк на подання доказів понесення судових витрат - 5 днів з дня прийняття рішення.

Згідно із ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено "05" вересня 2024 р.

СуддяС.А. Прохоров