Рішення

від 16.09.2024 по справі 922/2523/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" вересня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/2523/22 (922/2651/24)

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Міньковського С.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Харківський підшипниковий завод" про стягнення коштів в межах справи про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Харківський підшипниковий завод" без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

КОРОТКИЙ ЗМІСТ СПРАВИ ТА ДОВОДИ УЧАСНИКІВ.

Фізична особа ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Харківський підшипниковий завод", в якій просить суд стягнути заборгованість по заробітній платі в сумі 129552,34 грн, в тому числі вихідну допомогу в розмірі тримісячного середнього заробітку відповідно до вимог ст.44 КЗпП України, заборгованість по додатковій виплаті (надбавці, премії) у розмірі 15637,50 грн та судові витрати в розмірі 8000,00 грн.

Свої вимоги позивач обгрунтовує тим, що він працював на ПрАТ "Харківський підшипниковий завод" на посаді вантажника з 23.12.1974 та був звільнений 27.06.2024 на підставі ст. 38 КЗпП України за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію, що підтверджується даними трудової книжки. Однак відповідачем не було проведено розрахунку з ОСОБА_1 при його звільненні.

Ухвалою від 30.07.2024 господарський суд прийняв позовну заяви до розгляду; відкрив провадження у справі №922/2523/22 (922/2651/24); ухвалив розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи; встановив відповідачу згідно зі ст.ст. 250, 251 ГПК України строк 15 календарних днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву та заяви із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з доказами їхнього надсилання (надання) позивачу.

Цією ж ухвалою суд встановив позивачу згідно зі ст. 251 ГПК України строк 5 календарних днів з дня отримання відзиву для подання до суду відповіді на відзив з доказами її надсилання (надання) відповідачу та заяви із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідач надав відзив на позову заяву, в якому частково визнає позов в розмірі 62333,33 грн заробітної плати та судові витрати в розмірі 4000,00 грн.

Представник позивача, адвокатка Шпіньова О.М., надала клопотання про зменшення позовних вимог, зі змісту якого вбачається, що позивач підтримує свої позовні вимоги викладені у позовній заяві від 29.07.2024 року. Проте у зв`язку, з тим що Приватне акціонерне товариство «Харківський підшипниковий завод» надало довідку про суму заборгованості із заробітної плати ОСОБА_1 , вважає за необхідне зменшити розмір заявлених позовних вимог, в частині суми заборгованості по заробітній платі у розмірі 62333,33 грн, крім того, просить стягнути на користь позивача заборгованість у розмірі однієї середньомісячної заробітної плати та додатково 5% за кожний відпрацьований рік понад 25 років у розмірі 16293,22 грн, та судові витрати у розмірі 8000,00 грн.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.46 ГПК України, крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження;

Розглянувши подане клопотання, суд приймає його до розгляду та подальший розгляд справи здійснює з його урахуванням.

Представник відповідача надав відповідь на заяву про зменшення позовних вимог, зі змісту якої вбачається, що відповідач наполягає, що вимоги позивача про стягнення судових витрат у розмірі 8000,00 грн є завищеними та такими, що не відповідають обсягу наданих послуг, не зважаючи на надані платіжні документи. Відповідач визнає судові витрати у розмірі 4000,00 грн. Одночасно, пояснює, що заборгованість по додатковим виплатам ОСОБА_1 розрахована відповідно діючого законодавства України, та надає лист з поясненнями розрахунку додаткових виплат.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ ТА ВИСНОВОК СУДУ.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

Як вже зазначалось судом вище, ОСОБА_1 працював на ПрАТ "Харківський підшипниковий завод" на посаді вантажника з 23.12.1974 та був звільнений 27.06.2024 на підставі ст. 38 КЗпП України за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію, що підтверджується даними трудової книжки.

Позивач зазначає, що під час роботи на Приватному акціонерному товаристві "Харківський підшипниковий завод" останньому нараховувалась, але не виплачувалась заробітна плата в повному обсязі протягом січня 2021 по червень 2024 , у зв`язку з чим на дату подання позову існує заборгованість по невиплаченій заробітній платі у розмірі 62333,33 грн, крім того, позивач зазначив, що відповідно до Наказу №54-к від 27.06.2024 року про звільнення останнього зазначено, що ОСОБА_1 за довголітню і бездоганну працю на підприємстві виплачена одноразова грошова винагорода у сумі одного розміру середньомісячної заробітної плати та додатково 5% за кожний відпрацьований рік понад 25 років, але як вбачається, з довідки № 01/08/24-15 від 01.08.2024 р., яка була надана відповідачем до свого відзиву на позовну заяву, позивачу не було нарахована додатково одноразову грошову допомогу у розмірі середньомісячної заробітної плати та додатково 5% за кожний відпрацьований рік понад 25 років (з урахуванням клопотання про зменшення позовних вимог).

Відповідачем надана довідка №01/08/24-15 від 01.08.2024 р. про те, що станом на 01.08.2024 р. розмір заборгованості із заробітної плати складає 62333,33 грн, в тому числі 2706,97 грн компенсації невикористаної відпустки, 12880,00 грн вихідна допомога при виході на пенсію.

Крім того, позивач погодився з довідкою №01/08/24-15 від 01.08.2024 р., відповідно до якої розмір заборгованості по заробітній платі відповідача перед позивачем склала 62333,33 грн.

Згідно ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Статтею 94 КЗпП України передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.

Так, згідно статті 3 Кодексу законів про працю України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання, а також з окремими громадянами у сфері державного і договірного регулювання оплати праці, визначено Законом України "Про оплату праці".

Відповідно до ч. 1 ст. 115 КЗпП України та ст. 24 Закону України "Про оплату праці", заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

За приписами ч.1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний у день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Як встановлено судом, відповідач при звільненні ОСОБА_1 не здійснив виплату всіх сум, що належать йому від підприємства.

Відповідно до ч. 4 статті 191 ГПК України у разі визнання відповідачем позову, суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи погодження відповідача із фактичною сумою заборгованості по заробітній платі та наявністю відповідних доказів, суд вважає позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості по заробітній платі обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в сумі 62333,33 грн, в тому числі 2706,97 грн компенсації невикористаної відпустки, 12880,00 грн вихідна допомога при виході на пенсію.

Щодо заборгованості у розмірі однієї середньомісячної заробітної плати та нарахування 5% додатково за кожний відпрацьований рік понад 25 років та середньомісячного заробітку.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до наказу підприємства №54к від 27.06.2024 ОСОБА_1 (таб.№ НОМЕР_1 ), вантажника ШЗВ-1 звільнено з заводу за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію ст.38 КЗпП України, 27.06.2024 року. ОСОБА_1 оголошено подяку за довголітню і бездогану працю на підприємстві та виплатити одноразову допомогу у сумі одного розміру середньомісячної заробітної плати та додатково 5% за кожний відпрацьований рік понад 25 років.

Як вже зазначалось вище, відповідачем надана довідка №01/08/2024 від 01.08.2024, з якої вбачається, що станом на 01.08.2024 розмір заборгованості із заробітної плати складає 62333,33 грн (сума до виплати з якої вже утримані ВЗ та НДФЛ), а саме за: вересень 2021 у розмірі 5256,07 грн, жовтень 2021 у розмірі 10051,15 грн, листопад 2021 у розмірі 9508,27 грн, грудень 2021 у розмірі 7970,00 грн, січень 2022 у розмірі 6926,29 грн, лютий 2022 у розмірі 3379,24 грн, березень 2022 у розмірі 2733,22 грн, червень 2022 у розмірі 922,12 грн, червень 2024 у розмірі 15586,97, у т.ч. 2706,97 - компенсація невикористаної відпустки, 12880,00 - вихідна допомога при виході на пенсію.

Крім того відповідач надав відповідь на заяву про зменшення позовних вимог, з відповідною довідкою №10/09/24-1 від 10.09.2024, в якій зазначено, що остаточний розрахунок з ОСОБА_1 складався з декількох сум, а саме:

1) компенсація за невикористану відпустку, в обґрунтування нарахувань компенсації за невикористану відпустку зазначено наступне: згідно постанови від 08.09.2023 №957 , так у пункті 2 Порядку № 100 з`явився такий абзаці «Обчислення середньої заробітної плати для виплати компенсації за невикористані відпустки, на які працівник набув право до 31 грудня 2023, проводиться виходячи з виплат, нарахованих у 2023 році». Це правило стосується не лише невикористаних відпусток за відпрацьований 2023 рік, а й за 2022-й, 2021-й і т.д., якщо працівник не скористався повністю заробленою відпусткою за ці роки.

Як вбачається з наданої довідки відповідача, працівник не використав відпустку за період з 15.09.2021 по 24.02.2022, що дорівнює 15 дням. Протягом 2023 року заробітна плата відсутня у зв`язку з призупиненням трудових відносин з ОСОБА_1 .

Крім того, зазначено тарифну ставку ОСОБА_1, що дорівнює 36,53 грн/год. (36,53грн/год*8год*280р.д)/365д.=224,18 грн/день (ця середньоденна більша ніж при розрахунку з мінімальної заробітної плати за 2023 рік: 6700*12/365=220,27 грн/д.)

Отже заборгованість відповідача з компенсації за невикористану відпустку становить 224,18*15=3362,70 грн.

Окремо зазначено що, з цієї суми підлягають утриманню: військовий збір 1,5% та податок на доходи фізичних осіб 18%.

2) Стосовно одноразової грошової допомоги у сумі одного розміру середньомісячної заробітної плати, зі змісту вищевказаної довідки вбачається наступне: протягом лютого-березня 2024 та квітня - травня 2024 заробітна плата відсутня у зв`язку з призупиненням трудових відносин з ОСОБА_1 , тому відповідач має обчислювати середньомісячну заробітну плату з посадового окладу або погодинного тарифу.

Також відповідачем вказано, що оскільки погодинна тарифна ставка 36,53 грн, менше мінімальної тарифної ставки, тому одноразова грошова допомога дорівнює мінімальній заробітній платі на час розрахунку (червень 2024 року - 8000,00 грн.)

Окремо зазначено що, з цієї суми підлягають утриманню: військовий збір 1,5% та податок на доходи фізичних осіб 18%.

3) Стосовно 5% за кожний відпрацьований рік понад 25 років:

З наданої відповідачем довідки вбачається, що останнім включено і розраховано суму заборгованості 5% за кожний відпрацьований рік понад 25 років відповідача позивачу присвоєно звання "Ветерана праці Харківського підшипникового заводу", відповідно до наказу №34/16 від 06.02.2001 року.

Відповідно до розрахунку відповідача, позивач працював на Приватному акціонерному товаристві "Харківський підшипниковий завод" з 06.02.2001 по 24.02.2024 - тобто 21 рік, але враховуючи кількість відпусток за власний рахунок (2012 рік - 25 днів, 2013 рік- 13днів, 2014 рік -58 днів, 2015 рік - 10днів, 2016 рік - 13 днів, 2017 рік -11днів, 2018 рік - 6 днів, 2019 рік -23 дні, 2020 рік - 13 днів, 2021 рік -5днів. Разом 177 днів, майже пів року), тому 20*5%=100%.

8000,00*100%=8000,00 грн.

Окремо зазначено що, з цієї суми підлягають утриманню: військовий збір 1,5% та податок на доходи фізичних осіб 18%.

Як вбачається зі змісту позовної заяви (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) позивач заявив до стягнення з відповідача заборгованість по заробітній платі, і окремо одноразову грошову допомогу у сумі одного розміру середньомісячної заробітної плати та додатково 5% за кожний відпрацьований рік понад 25 років, суд дослідивши матеріали справи, зокрема наданий відповідачем розрахунок сум заборгованості, звертає увагу позивача, що одноразова грошова допомога у сумі одного розміру середньомісячної заробітної плати та додатково 5% за кожний відпрацьований рік понад 25 років вже входять до структури заробітної плати, тому не можуть бути підставою для окремого розгляду позовних вимог.

Щодо судових витрат.

Позивач, також просить суд стягнути з відповідача на його користь 8000,00 грн. судових витрат за надання правової допомоги.

З матеріалів справи вбачається, що в якості доказів понесення витрат на оплату професійної правничої допомоги позивачем надано до суду:

- договір 142 від 28.06.2024 р. про надання правової допомоги (далі - Договір), укладений між Адвокатським об`єднанням "ЛЄДАПРАВО" в особі адвоката Шпіньової Олени Михайлівни, як діє на підставі Протоколу загальних зборів учасників №1/21 від 11.06.2021 р. та ОСОБА_1

- акт від 19.08.2024 до договору 142 про надання правової допомоги від 28.06.2024 р., із зазначенням послуг які надавалися замовнику, кількістю годин, та вартістю;

- ордер на надання правничої правової допомоги ОСОБА_1

- платіжна інструкція №@2PL148209 від 30.06.2024 р. на суму 8000,00 грн.

Згідно умов укладеного Договору Адвокатське об`єднання бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу за дорученням Клієнта по трудовому спору з Приватним акціонерним товариством «Харківський підшипниковий заводи щодо стягнення заробітної плати, середнього заробітку за несвоєчасну виплату зарплати, а Клієнт зобов`язаний оплатити замовлення у порядку та строки обумовлені Сторонами.

Відповідно до п.3.1. Договору за правову допомогу, передбачену в п.п. 1.1. Договору Клієнт сплачує Адвокатському об`єднанню винагороду в розмірі: 8000 (вісім тисяч) грн з розрахунку 1000 (одна тисяча) грн 00 коп. на годину роботи адвоката. Правнича допомога адвоката включає збирання доказів, підготовку первинних документів, їх сканування для подання до суду, складання процесуальних документів та подання позовної заяви до суду через систему «Електронний суд», направлення процесуальних документів іншій стороні по справі, супроводження справи до отримання рішення суду, яке набрало чинності. Всього 8 годин.

19.08.2024 сторони склали акт до Договору 142 про надання правової допомоги від 28.06.2024 про те, що за договором 142 про надання правової допомоги від 28.06.2024 надана наступна правнича допомога: збирання доказів підготовка первинних документів, їх сканування для подання до суду, складання процесуальних документів, направлення процесуальних документів іншій стороні по справі, подання позовної заяви та інших документів по справі до суду через систему «Електронний суд». Кількість годин: 8год., вартість 1 год. 1000,00 грн, всього вартість 8000,00 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд зазначає наступне.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Разом із тим, згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України):

- подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи;

- зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 123 зазначеного Кодексу, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина 8статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 висловлену правову позицію, що за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).

Крім того, у зазначеній вище постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 висловлено також правову позицію, що суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 ГПК України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

У даній справі відповідач просить суд зменшити розмір судових витрат понесених у зв`язку з розглядом справи та визначити їх розмір, який підлягає відшкодуванню у сумі 4000,00 грн, оскільки заявлена сума є завищеною та такою, що не відповідає обсягу наданих послуг.

За змістом частини 4 статті 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Як вже зазначено вище, позивач заявив до стягнення з відповідача 8000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Однак, суд, беручи до уваги викладене та зважаючи на зазначені положення законодавства, враховуючи принципи співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, тощо, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви позивача про розподіл судових витрат по справі і стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4000,00 грн, виходячи з такого.

Перш за все суд зазначає, що позовні вимоги в даній справі ґрунтуються лише на вимозі про стягнення заборгованості по заробітній платі, та заборгованості у розмірі однієї середньомісячної заробітної плати та додаткових 5% за кожний відпрацьований рік понад 25 років, що входить до структури заробітної плати, яка підтверджена довідкою відповідача, які не вимагають багато часу для виконання. Отже даний спір є спором незначної складності, його юридичний супровід не вимагає значних зусиль.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі Баришевський проти України, від 10.12.2009 у справі Гімайдуліна і інших проти України, від 12.10.2006 у справі Двойних проти України, від 30.03.2004 у справі Меріт проти України заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У справі East/West Alliance Limited проти України Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі Ботацці проти Італії (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява №34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Аналогічні висновки містяться в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та в постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17.09.2019 у справі №810/3806/18, від 31.03.2020 у справі №726/549/19.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка викладена в постанові від 01.09.2020 у справі №640/6209/19, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також, судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На думку суду, розмір судових витрат у сумі 8000,00 грн, не є співмірним із ціною позову у справі незначної складності, він є завищеним, отже такий розмір витрат на послуги адвоката не можна вважати обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни та складності позову.

Враховуючи викладене, надавши оцінку усім доданим до заяви доказам з урахуванням усіх аспектів і складності цієї справи (справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін), врахувавши критерії співмірності розміру заявлених витрат на правничу допомогу, визначені ч.4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи, ціною позову та обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, суд дійшов висновку про те, що справедливим та співмірним буде розмір судових витрат позивача на професійну правничу допомогу у сумі 4000,00 грн, які, відповідно до вимог ст.129 Господарського процесуального кодексу України, слід покласти на відповідача.

В частині стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн суд вважає за необхідне відмовити.

Відповідно до п.3 ч.4 ст.129 ГПК України, у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, згідно з п. 1 ч. 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Відповідно до ч. 2 статті 129 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору за вимоги про стягнення заробітної плати, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача в дохід бюджету судовий збір у розмірі 3028,00 грн.

Керуючись статтями 1-5, 10, 11, 13, 14, 74, 76-78, 86, 129, 232, 233, 238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Харківський підшипниковий завод" (61089, м. Харків, пр. Індустріальний, 3, код ЄДРПОУ 05808853) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 62333,33 грн заробітної плати (в тому числі 2706,97 грн - компенсація за невикористані відпустки, 12880,00 грн - вихідна допомога при виході на пенсію), без вирахування з цієї суми податків та обов`язкових платежів при її виплаті за період з вересня 2021р. по грудень 2021, з січня 2022 по березень 2022, червень 2022 та червень 2024 р., та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4000,00 грн. Всього 66333,33 грн.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Харківський підшипниковий завод" (61089, м. Харків, пр. Індустріальний, 3, код ЄДРПОУ 05808853) в дохід державного бюджету України (одержувач коштів: Головне управління казначейства у м. Києві, код ЄДРПОУ 37993783, рахунок UA908999980313111256000026001, банк одержувача - Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету 22030106) 3028,00 грн судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог відмовити.

4. Рішення направити позивачу, відповідачу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Кодексу.

Повне рішення складено "16" вересня 2024 р.

Суддя С.В. Міньковський