Рішення

від 05.09.2024 по справі 758/4298/23

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа №758/4294/23

Провадження №2/522/4510/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5 вересня 2024 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі головуючої судді Косіциної В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за позовом (уточненим) ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕРЕЖА ПРАВА» про стягнення суми боргу,-

ВСТАНОВИВ:

23 квітня 2024 року до Приморського районного суду м. Одеси за підсудністю надійшли матеріали справи за позовом (уточненим) ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕРЕЖА ПРАВА» про стягнення суми боргу, у якій позивач просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕРЕЖА ПРАВА» у розмірі 50000,00 гривень та суму сплаченого судового збору.

За результатами автоматичного розподілу справа передана для розгляду судді Приморського районного суду міста Одеси Косіциній В.В.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 25 квітня 2024 року провадження у справі відкрито. Встановлено, що розгляд справи здійснюватиметься в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Будь яких інших заяв або клопотань від учасників справи не надходило.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 4,5 ст. 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Суд, вивчивши та дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

01 березня 2023 року між ТОВ «МЕРЕЖА ПРАВА» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання послуг №291, за яким виконавець за завданням замовника зобов`язується особисто надати послуги в рамках цього цивільно-правового договору, які включають інформаційно-консультаційні послуги з питань права, обсяг яких може встановлюватися в додатках до цього договору, а замовник зобов`язується здійснити оплату за надані йому послуги в порядку та у строки, передбачені договором.

У п.1.2. договору вбачається, що під інформаційно-консультаційними послугами з питань права розуміються усні та письмові консультації з питань права та інші завдання, які цікавлять клієнта замовника.

З зазначеного вбачається, що послуги за договором надавалися не безпосередньо ТОВ «МЕРЕЖА ПРАВА», а клієнтам, які зверталися до ТОВ «МЕРЕЖА ПРАВА» за наданням таких послуг.

У п.2.2. договору вказано, що на підтвердження факту надання послуг Виконавцем складається акт прийому передачі, що є достатньою підставою для проведення розрахунку.

Згідно п.3.1. договору, вартість послуг, що надаються за договором становить 55000,00 гривень за умов виконання об`єму робіт у терміни, погоджені з замовником.

Відповідно до п.3.2. договору, замовник здійснює оплату за договором шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця або готівковим розрахунком у триденний строк з моменту підписання акту приймання передачі.

У п.8.1. договору вказано, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє протягом одного календарного місяця або до повного та належного виконання сторонами зобов`язання за договором (а.с.17).

15 березня 2023 року між ТОВ «МЕРЕЖА ПРАВА» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання правової (правничої) допомоги №10/03-2023, за яким адвокат за письмовими заявами клієнта, які направляються на електронну кошту адвоката та/або в інший спосіб погоджений сторонами бере на себе зобов`язання надати клієнту або третій особі за заявкою клієнта правову допомогу щодо будь-яких питань у межах його компетенції (а.с.82).

На виконання зазначеного договору, ОСОБА_1 було надано наступні послуги:

- складено консультативний юридичний висновок за зверненням ОСОБА_2 ;

- складено консультативний юридичний висновок за зверненням ОСОБА_3 ;

- складено консультативний юридичний висновок за зверненням ОСОБА_4 ;

- складено консультативний юридичний висновок за зверненням ОСОБА_5 ;

- складено консультативний юридичний висновок за зверненням ОСОБА_6 ;

- складено консультативний юридичний висновок за зверненням ОСОБА_7 ;

- складено консультативний юридичний висновок за зверненням ОСОБА_8 ;

- складено консультативний юридичний висновок за зверненням ОСОБА_9 ;

- складено консультативний юридичний висновок за зверненням ОСОБА_10 ;

- складено консультативний юридичний висновок за зверненням ОСОБА_11 ;

- складено консультативний юридичний висновок за зверненням ОСОБА_12 ;

- складено позовну заяву за зверненням ОСОБА_13 ;

- складено позовну заяву за зверненням ОСОБА_14 ;

- складено консультативний юридичний висновок за зверненням ОСОБА_15 ;

- експертиза та розробка послуги «Земельний податок: зменшення податкового навантаження» (а.с.21-61).

За наслідками виконання зазначених послуг, ОСОБА_1 було складено акт прийому-передачі наданих послуг, який не був підписаний сторонами (а.с.70).

Листом від 26.03.2023 року №25/03-23/1 ОСОБА_1 повідомлено про розірвання договору про надання послуг від 01.03.2023 року №291 у зв`язку з недостатнім рівнем якості та обсягу підготовлених документів та зменшено вартість наданих послуг до 5000,00 гривень.

В листі також містяться зауваження, щодо якості на обсягу наданих послуг ОСОБА_3 ; ОСОБА_6 , ОСОБА_16 , ОСОБА_8 , ОСОБА_11 та ОСОБА_17 (а.с.96).

ТОВ «МЕРЕЖА ПРАВА» сплатила на користь ОСОБА_1 грошову суму у розмірі 5000,00 гривень в якості виконання зобов`язання за договором від 01.03.2023 року №291.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Згідно з ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Правовими наслідками розірвання договору є припинення зобов`язання (ч. 2 ст. 653 ЦК України) та відсутність права сторін вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 4 ст. 653 ЦК України).

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Вiдповiдно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11, ч. ч. 1,2 ст. 509 ЦК Україницивiльнi права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогiєю породжують цивiльнi права та обов`язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та iншi правочини. Зобов`язанням є правовiдношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися вiд певної дiї, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання повинно виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших aктiв цивільного законодавства, а за вiдсутноcтi таких умов та вимог цього Кодексу, інших aктiв цивільного законодавства - вiдповiдно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Правовідносини сторін за спірним договором регулюються положеннями Глави 63 ЦК України, де відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Договір про надання послуг є складним зобов`язанням, що складається з двох органічно поєднаних між собою зобов`язань: по-перше, правовідношення, в якому виконавець повинен надати послугу, а замовник наділений правом вимагати виконання цього обов`язку; по-друге, правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати.

Статтею 906 ЦК України встановлено відповідальність виконавця за порушення договору про надання послуг, у зв`язку з цим, збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Також цивільне законодавство передбачає й можливість розірвання договору про надання послуг.

Так відповідно до ст. 907 ЦК України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Так, з матеріалів справи вбачається, що позивач належним чином виконав умови договору, надавши наступні послуги:

- складено консультативний юридичний висновок за зверненням ОСОБА_2 ;

- складено консультативний юридичний висновок за зверненням ОСОБА_3 ;

- складено консультативний юридичний висновок за зверненням ОСОБА_4 ;

- складено консультативний юридичний висновок за зверненням ОСОБА_5 ;

- складено консультативний юридичний висновок за зверненням ОСОБА_6 ;

- складено консультативний юридичний висновок за зверненням ОСОБА_7 ;

- складено консультативний юридичний висновок за зверненням ОСОБА_8 ;

- складено консультативний юридичний висновок за зверненням ОСОБА_9 ;

- складено консультативний юридичний висновок за зверненням ОСОБА_10 ;

- складено консультативний юридичний висновок за зверненням ОСОБА_11 ;

- складено консультативний юридичний висновок за зверненням ОСОБА_12 ;

- складено позовну заяву за зверненням ОСОБА_13 ;

- складено позовну заяву за зверненням ОСОБА_14 ;

- складено консультативний юридичний висновок за зверненням ОСОБА_15 ;

- експертиза та розробка послуги «Земельний податок: зменшення податкового навантаження».

При цьому, зазначені послуги надавалися не безпосередньо ТОВ «МЕРЕЖА ПРАВА», а третім особам за дорученням ТОВ «МЕРЕЖА ПРАВА».

У відзиві на позовну заяву відповідач вказує на те, що у зв`язку з недостатнім рівнем якості та обсягу підготовлених виконавцем документів ТОВ «МЕРЕЖА ПРАВА» сповістило виконавця про розірвання договору та зменшення вартості послуг виконавця.

Так, дійсно, зауваження щодо якості на обсягу наданих послуг ОСОБА_3 ; ОСОБА_6 , ОСОБА_16 , ОСОБА_8 , ОСОБА_11 та ОСОБА_17 містяться у листі ТОВ «МЕРЕЖА ПРАВА» від 25.03.2023 року №25/03-23/1.

Проте, суд звертає увагу на те, що зазначені зауваження були висловлені саме ТОВ «МЕРЕЖА ПРАВА», а послуги, які позивач був зобов`язаний надавати за договором надаватися не замовнику, а третім особам не замовлення ТОВ «МЕРЕЖА ПРАВА».

Тобто, ТОВ «МЕРЕЖА ПРАВА» не є безпосереднім споживачем таких послуг, та в такому разі може висловити зауваження щодо якості та обсягу робіт у тому випадку, коли безпосередній споживач послуг (Наприклад, ОСОБА_3 ; ОСОБА_6 , ОСОБА_16 , ОСОБА_8 , ОСОБА_11 тощо) звернулися б до ТОВ «МЕРЕЖА ПРАВА» із зауваженням (претензією) з приводу неналежної якості наданої послуги.

Звертаючись до суду із відзивом, відповідач не надав суду доказів того, що будь-яка із третіх осіб, якій ОСОБА_1 надавав послугу зверталася до них із зауваженням (претензією) з приводу неналежної якості наданої послуги, тому, не суд вважає, що твердження відповідача про те, що надані послуги були неналежної якості не заслуговують на увагу.

Крім того відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що особи яким надавалися послуги позивачем відмовилися їх сплачувати. Сплатили не в повному обсязі або звернулися за поверненням коштів.

Щодо обсягу наданих послуг, то згідно п.п.1.1 Договору, виконавець за завданням замовника зобов`язується особисто надати послуги в рамках цього цивільно-правового договору, які включають інформаційно-консультаційні послуги з питань права, обсяг яких може встановлюватися в додатках до цього договору, а замовник зобов`язується здійснити оплату за надані йому послуги в порядку та у строки, передбачені договором

Відповідно до п.3.1. договору, вартість послуг, що надаються за договором становить 55 000,00 гривень за умов виконання об`єму робіт у терміни, погоджені з замовником.

У п.2.2. договору вказано, що на підтвердження факту надання послуг Виконавцем складається акт прийому передачі, що є достатньою підставою для проведення розрахунку.

У акті приймання-передачі, надано позивачем чітко окреслено перелік послуг, які були ним надані, та визначено вартість таких послуг 55000,00 гривень.

Доказів того, що між позивачем та відповідачем було погоджено інший об`єм послуг, ніж ті, шо містяться в акті приймання-передачі відповідачем надано не було.

У відзиві на позовну відповідач вказує на те, що позивач не підтвердив надання ним послуг Замовнику у обсязі та і терміни, встановлені договором, оскільки, не підписав акт приймання-передачі.

Суд критично ставиться до зазначених доводів, оскільки, у постанові КЦС ВС від 27.09.2023 року у справі № 501/3560/19 наголосив на тому, що відповідно до положень частини четвертої статті 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

З зазначеного вбачається, що обов`язок доказування того, що відмова від підписання акту є обгрунтованою покладається саме на ТОВ «МЕРЕЖА ПРАВА».

Постанова ВС від 06.12.2019 р. по справі № 910/7446/18 містить висновок про те, що факт передання-прийняття робіт/послуг на підставі підписаного лише із сторони підрядника/виконавця полягає в тому, права та обов`язки сторін внаслідок складення акту виконаних робіт/наданих послуг виникають лише за наявності факту їх реального виконання та за відсутності надання обґрунтованої відмови замовника від їх підписання.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 02 жовтня 2012 року у справі № 23/236 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 523/6003/14-ц (провадження № 14-84цс18), обов`язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) закон покладає саме на замовника.

Відповідачем не надано доказів того, що він одразу після того, як ОСОБА_1 була надана послуга третій особі повідомляв його про недоліки в наданих послугах.

Відповідачем також не надано доказів на підтвердження того, що треті особи, яким позивач надавав послуги згідно договору за дорученням зверталися до ТОВ «МЕРЕЖА ПРАВА» із будь-якими заявами, що містили зауваження щодо якості та обсягу виконаних робіт, або ж містили вказівки на те, що такі послуги були надані неякісно.

Більше того, ТОВ «МЕРЕЖА ПРАВА» повідомила про недоліки наданих послуг листом від 25.03.2023 року №25/03-23/1, після того, як позивачем було складено та направлено відповідачеві акт прийому передачі наданих послуг (зазначене вбачається зі змісту листа абзац №5).

Зазначений лист на думку суду не містить належного обґрунтування щодо недоліків у наданих послуг. Більше того, він стосується лише послуг, що були надані ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_18 , ОСОБА_8 , ОСОБА_11 .

Будь-яких вказівок на наявність недоліків у послугах, наданих іншим особам згідно акту зазначений лист не містить.

Тому, суд вважає, що відповідач належним чином не обґрунтував відмову від підписання акту приймання-передачі на момент звернення ОСОБА_1 із ним, а така відмова на думку суду спрямована на ухилення ТОВ «МЕРЕЖА ПРАВА» від виконання зобов`язань за договором.

Постанова ОП КЦС ВС від 10.04.2019 року у справі № 390/34/17 містить висновок про те, що «Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності.

У постанові КЦС ВС від 16 травня 2018 року у справі № 449/1154/14 викладено висновок про те, що добросовісність (п. 6 ст. 3 ЦК України) це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідних правовідносин.

Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Таке положення міститься у ст. І.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права.

Рішення Конституційного Суду України від 28.04.21 № 2-р(ІІ)/2021 у справі № 3-95/2020(193/20) містить висновок про те, що заборону недопущення дій, що їх може вчинити учасник цивільних відносин з наміром завдати шкоди іншій особі, сформульовано в ньому на розвиток припису частини першої ст. 68 Конституції України, згідно з яким кожен зобов`язаний не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Водночас словосполука «а також зловживання правом в інших формах», що також міститься у ч. 3 ст. 13 ЦК України за своєю суттю є засобом узагальненого позначення одразу кількох явищ з метою уникнення потреби наведення їх повного або виключного переліку. Здійснюючи право власності, у тому числі шляхом укладення договору або вчинення іншого правочину, особа має враховувати, що реалізація свободи договору як однієї із засад цивільного законодавства перебуває у посутньому взаємозв`язку з установленими Кодексом та іншими законами межами здійснення цивільних прав, у тому числі права власності. Установлення Кодексом або іншим законом меж здійснення права власності та реалізації свободи договору не суперечить вимогам Конституції України, за винятком ситуацій, коли для встановлення таких меж немає правомірної (легітимної) мети або коли використано юридичні засоби, що не є домірними. У зв`язку з тим, що ч. 3 ст. 13 та ч. 3 ст. 16 ЦК України мають на меті стимулювати учасників цивільних відносин до добросовісного та розумного здійснення своїх цивільних прав, Конституційний Суд України дійшов висновку, що ця мета є правомірною (легітимною).

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Враховуючи те, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що відповідач безпосередньо після наданої послуги звертався до позивача із повідомленням про недоліки у наданих послугах та те, беручи до уваги той факт, що такі послуги надавалися третім особам за дорученням відповідача, а доказів того, що треті особи, яким було надано такі послуги зверталися до відповідача із заявами про недоліки наданих послуг, їх неточність або неповний обсяг надано не було, суд вважає, що відмова від підписання акту приймання-передачі необґрунтована, та приходить до висновку про наявність підстав для задоволення уточненої позовної заяви у повному обсязі.

Щодо судових витрат суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача суму сплаченого судового збору.

Згідно платіжного документа від 17.04.2023 року №0.0.2952640917.1, позивач сплатив в якості судового збору грошову суму у розмірі 1073,60 гривень (а.с.6).

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі, вимога позивача про стягнення суми сплаченого судового збору підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.2,4,12,13,27,64,76,81,95,133,141, ч.4 ст.223, ч. 2 ст.247,258-259,263-265,268,280-282,354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву (уточнену) ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕРЕЖА ПРАВА» про стягнення суми боргу задовольнити.

Стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕРЕЖА ПРАВА», м. Одеса, вул. Базарна, 60, ЄДРПОУ 44201955, на користь позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , грошову суму у розмірі 50000 (п`ятдесяти тисяч) гривень 00 (нуль) копійок.

Стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕРЕЖА ПРАВА», м. Одеса, вул. Базарна, 60, ЄДРПОУ 44201955, на користь позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , суму сплаченого судового збору у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 (шістдесят) копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Текст рішення складено та підписано 5 вересня 2024 року.

Суддя Косіцина В.В.

05.09.2024