Постанова

від 04.09.2024 по справі 127/39736/23

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 127/39736/23

Провадження № 22-ц/801/1571/2024

Категорія: 44

Головуючий у суді 1-ї інстанції Сичук М. М.

Доповідач:Рибчинський В. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2024 рокуСправа № 127/39736/23м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

судді-доповідача Рибчинського В.П.,

суддів Копаничук С.Г., Медвецького С.К.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Подолянка-7» на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 22 травня 2024 року за позовом об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Подолянка-7» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди,

в с т а н о в и в:

ОСББ «Подолянка-7» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти в розмірі 60000,00 грн. та 2684,00 грн. судових витрат.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що на підставі дубліката виконавчого листа виданого Вінницьким міським судом Вінницької області 21.06.2023 року за рішенням Ленінського районного суду Вінницької області від 21.09.2011 року, яким було вирішено знести самочинно збудовану прибудову до кв. АДРЕСА_1 та привести територію на якій здійснювалось самочинне будівництво до первинного стану за рахунок забудовника ОСОБА_1 , було відкрито виконавче провадження № 72123618.

У зв`язку із відмовою відповідача самостійно виконувати рішення суду, позивач був змушений виконувати рішення суду за власні кошти, уклавши 31.08.2023року з ФОП ОСОБА_2 договір підряду № 2, за умовами якого (п.1.1.) позивач доручив, а ФОП ОСОБА_2 зобов`язався виконати будівельні роботи по демонтажу прибудови. Відповідно до п. 2.1. даного договору орієнтовна вартість робіт склала 50 000 гривень.

26.10.2023 року державним виконавцем було складено акт про фактичне виконання рішення суду шляхом демонтажу підрядною організацією вказаної вище прибудови та 31.10.2023р. між позивачем та ФОП ОСОБА_2 підписано акт № СФ-0000040 здачі-прийняття робіт (надання послуг), згідно якого останнім було здійснено демонтаж прибудови, а позивачем прийнято дані послуги, загальна вартість послуг склала 50 000 гривень. Відповідно 23.11.2023 року, згідно платіжної інструкції № 1515, позивачем було сплачено ФОП ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 50 000 гривень. Крім того, з метою виконання зазначеного рішення суду між позивачем та Адвокатським бюро «Євгена Мунтяна» 27.03.2023р. було укладено договір № 01-270323 про надання правової допомоги, предметом якого згідно п. 1.1. стали послуги по наданню правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань та по представництву інтересів позивача в судах, а також в інших установах всіх форм власності, з приводу вирішення спору між позивачем та відповідачем про знесення самочинно зведеної прибудови до квартири. Згідно акту виконаних робіт, підписаного 29.10.2023р. між позивачем та АБ «Євгена Мунтяна», останнє надало юридичні послуги під час процедури по знесенню прибудови на суму 10000 гривень, які сплачено позивачем 29.11.2023 року згідно платіжної інструкції № 1518.

Представник позивача у позові зазначає, що згідно зазначеного вище рішення Ленінського районного суду міста Вінниці, знесення прибудови та приведення території на якій здійснювалось самочинне будівництво до первинного стану має бути здійснено за рахунок відповідача та з рішення суду не випливає виконання зобов`язання особисто відповідачем, а йде мова про виконання зобов`язання за рахунок відповідача, тому позивач мав право виконати зобов`язання відповідача та в подальшому стягнути витрачені кошти на виконання рішення суду з відповідача. Зазначене стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 22 травня 2024 року в задоволенні позову об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Подолянка-7» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, представник ОСББ «Подолянка-7» - адвокат Мунтян Є.В. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив оскаржуване рішення скасувати і ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що позивач цілком обґрунтовано та законно звернувся з даним позовом до суду.

Крім того, звертає увагу суду, що відсутність у держави сил та засобів для фактичного відновлення прав особи на підставі рішення суду не повинно позбавляти права такої особи на самозахист та відновлення своїх прав з подальшим стягненням збитків з особи, яка ці права погіршила та не відновила.

Щодо надання правової допомоги в рамках виконання рішення суду під час здійснення демонтажу прибудови та необхідність такої правової допомоги, то представник позивача вказує на те, що стаття 16 Закону України «Про виконавче провадження» дозволяє позивачу діяти через представника.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цим вимогам рішення суду першої інстанції відповідає повністю.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачу 21.06.2023 року Вінницьким міським судом Вінницької області видано дублікат виконавчого листа на підставі рішення Ленінського районного суду Вінницької області від 21.09.2011 року, яким було вирішено знести самочинно збудовану прибудову до кв. АДРЕСА_1 та привести територію на якій здійснювалось самочинне будівництво до первинного стану за рахунок забудовника ОСОБА_1 (а.с. 13).

На підставі зазначеного дублікату виконавчого листа державним виконавцем Першого відділу Державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Микитюком Миколою Олександровичем було відкрито виконавче провадження № 72123618 (а.с. 5-8).

Відповідно до актів державного виконавця ОСОБА_3 від 01.07.2023 року та 19.07.2023 року встановлено, що відповідач не виконав рішення суду, не зніс прибудову та не привів територію, на якій здійснювалось самочинне будівництво до первинного стану за власний рахунок (а.с. 11, 12 зворотній бік).

31.08.2023 року між позивачем та ФОП ОСОБА_2 було укладено договір підряду № 2, за умовами якого (п.1.1.) позивач доручив, а ФОП ОСОБА_2 зобов`язався виконати будівельні роботи по демонтажу прибудови. Відповідно до п. 2.1. даного договору, орієнтовна вартість робіт склала 50 000 гривень (а.с. 15-16).

25.10.2023 року державним виконавцем було складено акт про те, що неможливо виконувати будівельні роботи через погані погодні умови, тому що йшов дощ (а.с. 14 зворотній бік)

26.10.2023 року державним виконавцем було складено акт про фактичне виконання рішення суду шляхом демонтажу підрядною організацією вказаної вище прибудови (а.с. 13 зворотній бік)

31.10.2023 року між позивачем та ФОП ОСОБА_2 підписано акт № СФ-0000040 здачі-прийняття робіт (надання послуг), згідно якого останнім було здійснено демонтаж прибудови, а позивачем прийнято дані послуги, загальна вартість послуг склала 50 000 гривень (а.с. 10 зворотній бік).

23.11.2023 року, згідно платіжної інструкції № 1515, позивачем було сплачено ФОП ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 50 000 гривень (а.с. 14).

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив із того, що для знесення самочинно збудованої прибудови позивачем самостійно було залучено підрядну організацію в особі ФОП ОСОБА_2 та укладено відповідний договір підряду, тобто самостійно вчинено дії щодо примусового виконання рішення суду.

Суд звернув увагу на те, що чинним законодавством не передбачено право стягувача самостійно вчиняти дії щодо примусового виконання судових рішень.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача витрат на залучення суб`єкта господарювання у виконавчому провадженні № 72123618.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно дост. 129 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України.

Відповідно до ч.1 та ч. 2ст.129-1 Конституції Українисудове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Таким чином, судові рішення підлягають виконанню в порядку визначеному законом.

Так, обов`язок відповідача по знести самочинно збудовану прибудову до кв. АДРЕСА_1 та привести територію на якій здійснювалось самочинне будівництво до первинного стану за власний рахунок виник на підставі рішення Ленінського районного суду Вінницької області від 21.09.2011 року.

Порядок виконання судових рішень визначеноЗаконом України «Про виконавче провадження».

Згідно зст.1Закону України«Про виконавчепровадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цьогоЗакону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Таким чином, примусове виконання судових рішень повинно здійснюватися в порядку та у спосіб визначений Законом України «Про виконавче провадження».

На підставі дублікату виконавчого листа державним виконавцем Першого відділу Державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Микитюком Миколою Олександровичем було відкрито виконавче провадження № 72123618.

Відповідно до актів державного виконавця Микитюка М.О. від 01.07.2023 року та 19.07.2023 року встановлено, що відповідач не виконав рішення суду, не зніс прибудову та не привів територію, на якій здійснювалось самочинне будівництво до первинного стану за власний рахунок.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до п. 20 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право залучати в разі потреби до проведення чи організації виконавчих дій суб`єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача.

Згідно з ч. 1 ст.43Закону України«Про виконавчепровадження» стягувач зобов`язаний додатково здійснити авансування витрат на залучення до проведення виконавчих дій суб`єктів господарювання на платній основі.

Натомість, позивач ОСББ «Подолянка-7», уклав 31.08.2023 року з ФОП ОСОБА_2 договір підряду № 2, за умовами якого ФОП ОСОБА_2 зобов`язався виконати будівельні роботи по демонтажу прибудови. Відповідно до п. 2.1. даного договору орієнтовна вартість робіт склала 50 000 гривень.

26.10.2023 року державним виконавцем було складено акт про фактичне виконання рішення суду шляхом демонтажу підрядною організацією вказаної прибудови та 31.10.2023 року між позивачем та ФОП ОСОБА_2 підписано акт № СФ-0000040 здачі-прийняття робіт (надання послуг), відповідно до якого останнім було здійснено демонтаж прибудови, а позивачем прийнято дані послуги, загальна вартість послуг склала 50 000 гривень. Відповідно 23.11.2023 року, згідно з платіжною інструкцією № 1515, позивачем було сплачено ФОП ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 50 000 гривень.

Тобто, позивачем виконано обов`язок по знесенню самочинно збудованої прибудовидо кв. АДРЕСА_1 завідповідача, інакше кажучи самостійно вчинено дії щодо примусового виконання рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюютьсяЗаконом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно доч.1ст.15 ЗУ«Про виконавчепровадження» сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.

Як визначеноч.1ст.19 ЗУ«Про виконавчепровадження», сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Діючи у такий спосіб, позивач, в порушення вимог ст. 5, 19 ЗУ «Про виконавче провадження», без відповідних прав та повноважень, самовільно здійснив функції, які покладені на виконавця та порушив визначений законом порядок виконання рішення суду.

Наведене є безумовною підставою для відмови в компенсації йому витрат понесених у зв`язку із знесенням самочинно збудованої прибудови до кв. АДРЕСА_1 .

Варто зазначити, що позивач не був позбавлений можливості звернутися до суду із скаргою, якщо вважав, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця було порушено його права, як це передбачено ЗУ «Про виконавче провадження».

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що самовільне порушення позивачем визначеного законом порядку виконання рішення суду не є порушенням його права а тому позивач необґрунтовано звернувся до суду із вимогою про стягнення витрачених коштів на виконання рішення суду з відповідача.

Поряд з тим, у ч. 1 ст. 16 Закону України «Про виконавче провадження» регламентовано, що сторони можуть реалізувати свої права і обов`язки у виконавчому провадженні самостійно або через представників. Особиста участь фізичної особи у виконавчому провадженні не позбавляє її права мати представника, крім випадку, коли боржник згідно з рішенням зобов`язаний вчинити певні дії особисто.

В свою чергу, Закон України «Про виконавче провадження» не передбачає права стягувача на компенсацію його витрат на правничу допомогу адвоката під час виконавчого провадження.

З огляду на це, відсутні передбачені чинним законодавством підстави для стягнення витрат стягувача на правничу допомогу з боржника.

Крім того, відповідні витрати не є збитками в розумінні ст. 22 Цивільного кодексу України, оскільки використання правничої допомоги стягувачем не є обов`язковим та відповідно не є прямим збитком внаслідок дій боржника, а є виключно правом стягувача, яке реалізовується ним на власний розсуд.

Прийнявши до уваги зазначені вище обставини, а також вимоги законодавства, колегія суддів дійшла переконання, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального та процесуального права, які регулюють правовідносини сторін та дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.

При вирішенні спору, судом було враховано всі обставини справи, надано оцінку усім належним доказам.

Будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано.

Доводи апеляційної скарги дублюють позов, яким суд першої інстанції вже надав належну оцінку, з якою погоджується апеляційний суд, та є такими, що не спростовують правильно встановлених судом першої інстанції фактичних обставин цієї справи та правильних висновків суду першої інстанції, а лише відображають позицію скаржника у цій справі, яку він вважає такою, що є єдино вірною та єдино можливою.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, з урахуванням встановлених обставин справи, доводи скаржника не дають правових підстав для інших висновків по суті вирішення спору, ніж тих, яких дійшов суд першої інстанції, і не вказують на допущення судом порушень норм матеріального та/або процесуального права, які б були обов`язковою підставою для скасування оскаржуваного рішення, а тому апеляційну скаргу відповідача необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Керуючись ст. 367, 374, 376, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Подолянка-7» залишити без задоволення.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 22 травня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню у касаційному порядку не підлягає за винятками, передбаченими частиною 3статті 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач: В.П. Рибчинський

Судді С.Г. Копаничук

С.К. Медвецький