Ухвала

від 05.09.2024 по справі 460/27546/23

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

05 вересня 2024 року м. Рівне №460/27546/23

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Зозулі Д.П. розглянувши в письмовому провадженні процесуальне питання, пов`язане з розглядом справи за позовом

ОСОБА_1 доКваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Рівненської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій,В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (через систему "Електронний суд") звернулася до суду з адміністративним позовом до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Рівненської області, в якому просила: визнати протиправним та нечинним з дня його прийняття та скасування індивідуального акту - рішення "Про порушення дисциплінарної справи стосовно адвоката ОСОБА_1", рішення КДКА Рівненської області № Д/10-6 від 25.10.2023.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 11.12.2023 позовну заяву ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Рівненської області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинення певних дій залишено без руху у зв`язку , з пропуском строку звернення до адміністративного суду.

На виконання вимог вказаної ухвали позивач, в тому числі подала заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 28.12.2023 з підстав наведених у заяві визнано поважними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду та поновлено строк звернення до суду із даним позовом; прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено провести за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

12.01.2024 на адресу Рівненського окружного адміністративного суду надійшло клопотання Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Рівненської області про залишення позовної заяви без розгляду.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 22.01.2024 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, оскільки після відкриття провадження у справі, суддею передчасно зроблено висновок про відповідність позовної заяви вимогам, встановленим статтями 160, 161 КАС України.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 06.02.2024 позовну заяву ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Рівненської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій, - залишено без розгляду.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суд від 06.08.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2024 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі №460/27546/23 - скасовано з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

На виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суд від 06.08.2024 ухвалою суду від 21.08.2024 продовжено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Вищу кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури.

Разом з тим, 12.01.2024 та 04 вересня 2024 року до суду надійшли подані Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури Рівненської області клопотання про залишення позовної заяви без розгляду та Вищою кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури клопотання про залишення позову без розгляду та про залучення третьої особи.

Так в обґрунтування клопотання про залишення позову без розгляду представник відповідача та третьої особи вказує на пропуск позивачем строку, протягом якого можуть бути оскаржені рішення КДКА Рівненської області від 30.08.2023 №Д8/6 та рішення КДКА Рівненської області від 25.10.2023 №Д/10-6. Вказує, що рішення КДКА Рівненської області від 30.08.2023 №Д8/6 отримано позивачем на її адресу електронної пошти, зазначеної в Єдиному реєстрі адвокатів України, 13.09. 2023, отже останнім днем його оскарження відповідно до приписів ч. 3 ст. 39 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» було 29.09.2023. Разом з цим, позивач звернулася до суду з позовом 04.12.2023 - тобто, з пропуском встановленого Законом строку у 2 місяці та 6 днів. Також, рішення КДКА Рівненської області від 25.10.2023 №Д/10-6 отримано позивачем на її адресу електронної пошти, зазначеної в Єдиному реєстрі адвокатів України, 03.11. 2023, отже останнім днем його оскарження відповідно до приписів ч. 1 ст. 42 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» було 24.11.2023. Разом з цим, позивач звернулася до суду з позовом 04.12.2023 - тобто, з пропуском встановленого Законом строку у десять днів.

Клопотання представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про залучення третьої особи, мотивовано тим, що оскільки оскаржувані рішення КДКА Рівненської області були прийняті на підставі ухвали Зарічного районного суду міста Суми, яка винесена щодо неналежної поведінки адвоката ОСОБА_1, та скеровані на розгляд до відповідача, відповідно до рішень РАУ від 15.12.2021 року № 128, № 130 та 69 від 21.09.2020, в тому числі на підставі п. 2.3.17 та п. 2.3.18. Регламенту Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, то третя особа вважає, що рішення у цій справі буде впливати на права та обов`язки Зарічного районного суду міста Суми та Недержавної некомерційної професійної організації «Національна асоціація адвокатів» в особі Ради адвокатів України.

Вирішуючи подані учасниками справи клопотання, суд виходить з таких міркувань.

Так, судом встановлено, що Рішенням №Д/8-6 дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Рівненської області від 30.08.2023 порушено дисциплінарну справу відносно адвоката ОСОБА_1 за ухвалою Зарічного районного суду від 26.06.2023 по справі №592/881/21.

Рішенням №Д/10-6 дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Рівненської області від 25.10.2023 притягнуто адвоката ОСОБА_1 за ухвалою Зарічного районного суду від 26.06.2023 по справі №592/881/21 до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку - порушення Правил адвокатської етики, невиконання або неналежне виконання своїх професійних обов`язків, передбачених законом. Накладено на адвоката ОСОБА_1 за ухвалою Зарічного районного суду від 26.06.2023 по справі №592/881/21 дисциплінарне стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю строком на один рік з 25 жовтня 2023 року по 25 жовтня 2024 року на підставі п.п. 3, 5 ч. 2 ст. 34 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам вказаним у клопотаннях Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Рівненської області та Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про залишення позову без розгляду суду слід зазначити наступне.

Так, частина друга статті 55 Конституції України передбачає, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. При цьому звернення до суду може здійснюватися у межах встановленого строку, який в адміністративному судочинстві визначений як строк звернення до суду.

Правова природа строку звернення до суду, дозволяє констатувати, що запровадження строку, у межах якого фізична або юридична особа, орган державної влади та місцевого самоврядування можуть звернутися до суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргою, обумовлено передусім необхідністю дотримання принципу правової визначеності, що є невід`ємною складовою верховенства права.

У пункті 570 рішення у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії Європейський Суд з прав людини (далі ЄСПЛ) визначив термін давності, як передбачене законом право порушника не піддаватися попередженню або суду після закінчення певного терміну після здійснення правопорушення. Як зазначив ЄСПЛ, строки давності, які характерні для національних правових систем Держав-учасниць, відповідають декільком цілям, в числі яких забезпечення правової визначеності та остаточності.

Зміст принципу правової визначеності розкрито у ряді рішень Конституційного Суду України. Наприклад, у рішенні від 29.06.2010 №17-рп/2010 Конституційний Суд України звернув увагу на правову визначеність як елемент верховенства права, зазначивши, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, в якому стверджується, що обмеження основних прав людини і громадянина та втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дозволять особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Отже, встановлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень у адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії у часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Інакше кажучи, встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.

Обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, ЄСПЛ сформовано практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, також строків апеляційного та касаційного оскарження судових рішень, а поновлення пропущеного строку допускається лише у виняткових випадках, коли мають місце не формальні та суб`єктивні, а об`єктивні та непереборні причини їх пропуску.

Згідно з прецедентною практикою ЄСПЛ для забезпечення оптимального співвідношення права на доступ до правосуддя та принципу правової визначеності у процесі прийняття судом рішення про поновлення строку на звернення до суду мають враховуватися: 1) особливі обставини кожної конкретної справи у системному зв`язку з причинами пропуску строку на звернення до суду; наявність причин непереборного та об`єктивного характеру пропуску строку на звернення до суду; 2) характер права, для захисту якого надійшло звернення до суду, та його значення для сторін; 3) період, який минув з моменту пропуску строку, правові наслідки його поновлення або не поновлення; 4) наявність публічного (суспільного та, меншою мірою, державного) інтересу у справі; 5) фундаментальність значення справи для судової та правозастосовної практики.

Зі змісту положень КАС України вбачається, що у ньому, як правило, не визначено граничні межі, у яких адміністративні суди можуть приймати рішення про поновлення строку звернення до суду. Окрім цього, не містить КАС України й конкретних підстав та критеріїв, за якими можливо оцінити поважність причин пропуску відповідного строку.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

У рішенні Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії від 25.01.2000 Європейський суд зазначив про те, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними.

ЄСПЛ у пунктах 37 та 38 рішення від 18.11.2010 у справі Мушта проти України нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, і має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.

У рішенні від 03.04.2008 у справі Пономарьов проти України ЄСПЛ указав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією з таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні в часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41).

Таким чином, за практикою ЄСПЛ застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі Перез де Рада Каванілес проти Іспанії від 28.10.1998, заява № 28090/95, пункт 45).

Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Рішенням Конституційного Суду України №17-рп/2011 від 13.12.2011 визначено, що держава може встановлювати відповідні процесуальні строки, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Верховний Суд неодноразово вказував (зокрема, постанова від 22.04.2020 у справі №811/1664/18), що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства.

Реалізація права позивача на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, не реалізація цього права зумовлена його власною поведінкою.

Питання ж поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.

Поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4)ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.06.2021 у справі №№120/5780/20-а.

Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку.

Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

Вказане узгоджується із висновками, відображеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2019 у справі №9901/405/19.

Також слід зауважити, що, застосовуючи процедурні правила, варто уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, та порушення принципу правової визначеності (справи Волчлі проти Франції, ТОВ Фріда проти України).

Отже, забезпечення дотримання принципу правової визначеності потребує чіткого виконання сторонами та іншими учасниками справи вимог щодо строків звернення до суду, а від судів вимагається дотримуватися певних правил у процесі прийняття рішення про поновлення строку та оцінювати поважність причин пропуску строку, виходячи із критеріїв розумності, об`єктивності та непереборності обставин, що спричинили пропуск, значимості справи для сторін, наявності фундаментальної судової помилки.

Аналіз практики ЄСПЛ свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об`єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

Частиною 1 ст.122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч.2 ст.122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.3 ст.122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Ч. 8 ст. 50 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його прийняття до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури або до суду.

Предметом оскарження в даній справі є індивідуальний акт - Рішення №Д/8-6 дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Рівненської області від 30.08.2023.

Так згідно доводів відповідача та третьої особи, вказане рішення було надіслано 13.09.2023 рекомендованим листом №3301312669499, а також на електронну скриньку ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Суд зазначає, що згідно з трекінговим номером №3301312669499, на офіційному сайті Укрпошти (https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html) дані про відправлення відсутні.

Разом з тим, відповідачем та третьою особою надано скріншот з електронної скриньки від 13.09.2023 14:40 про направлення ОСОБА_1 на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 копії оскаржуваного рішення.

Суд зазначає, що вказаний скріншот не може вважатися доказом отримання Рішення №Д/8-6 дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Рівненської області від 30.08.2023. Належним доказом може в даному випадку вважати технічний звіт про доставку електронного листа на поштову скриньку кінцевого одержувача - ОСОБА_1 .

Разом з тим, додатково подані третьою особою докази отримання позивачем спірного рішення не дають суду можливості встановити момент отримання адвокатом ОСОБА_1 Рішення №Д/8-6 дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Рівненської області від 30.08.2023 та не можуть розцінюватися судом, як достовірні докази.

Таким чином, матеріали справи не містять доказів отримання ОСОБА_1 . Рішення №Д/8-6 дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Рівненської області від 30.08.2023.

Також, предметом оскарження в даній справі є індивідуальний акт - Рішення №Д/10-6 дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Рівненської області від 25.10.2023 про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Відповідачем та третьою стороною зазначено про те, що вказане рішення було надіслано 03.11.2023 рекомендованим листом №3301312711010, а також на електронну скриньку ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Суд зазначає, що згідно з трекінговим номером №3301312711010, на офіційному сайті Укрпошти (https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html) дані про відправлення відсутні.

Разом з тим, відповідачем надано скріншот з електронної скриньки від 0311.2023 15:42 про направлення ОСОБА_1 на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 копії оскаржуваного рішення.

Суд зазначає, що вказаний скріншот не може вважатися доказом отримання Рішення №Д/10-6 дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Рівненської області від 25.10.2023 про притягнення до дисциплінарної відповідальності. Належним доказом може в даному випадку вважати технічний звіт про доставку електронного листа на поштову скриньку кінцевого одержувача - ОСОБА_1 .

Разом з тим, додатково подані третьою особою докази отримання позивачем спірного рішення не дають суду можливості встановити момент отримання адвокатом ОСОБА_1 Рішення №Д/10-6 дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Рівненської області від 25.10.2023 та не можуть розцінюватися судом, як достовірні докази.

Таким чином, матеріали справи не містять доказів отримання ОСОБА_1 . Рішення №Д/10-6 дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Рівненської області від 25.10.2023 про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Верховний Суд неодноразово висловлювався з приводу важливості принципу правової (справедливої) процедури (постанова від 16 квітня 2020 року №495/5105/17, постанова від 13 березня 2020 року №805/2340/17-а), яка є невід`ємною частиною верховенства права. Вказаний принцип спрямований на забезпечення справедливого ставлення до особи під час прийняття актів суб`єктом владних повноважень. Правова (справедлива) процедура встановлює стандарти у процесі прийняття актів суб`єктами владних повноважень, які відображені в рішеннях Європейського суду з прав людини, у яких здійснюється застосування статті 6 Конвенції, яка передбачає дотримання процесуальних (процедурних) гарантій у судовому провадженні.

Втім вказані гарантії поширюються і на адміністративні процедури за участі суб`єкта владних повноважень. Згідно з цією статтею має бути забезпечене право особи: бути поінформованим; мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника; ознайомитися з матеріалами справи; вона має можливість висловити свою думку перед оголошенням рішення; обґрунтувати органом влади прийняття несприятливих актів; визначити порядок їх оскарження, відшкодувати заподіяну шкоду.

Основна мета правової (справедливої) процедури - щоб суб`єкти владних повноважень, діяли правомірно, тобто належно, згідно з визначеними нормами права, але такими нормами права, які відповідають критеріям природного права, моральності, розумності, справедливості, а також загально правовим принципам, що встановлені органами правосуддя.

Суд, керуючись принципом правової (справедливої) процедури, який спрямований на забезпечення справедливого ставлення до особи, зазначає, що критерій щодо прийняття рішення з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення випливає з принципу гласності прийняття рішень.

Отже, відповідачем та третьою особою не доведено, що Рішення №Д/8-6 дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Рівненської області від 30.08.2023 було отримано ОСОБА_1 13.09.2023, відповідачем не доведено, що Рішення №Д/10-6 дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Рівненської області від 25.10.2023 про притягнення до дисциплінарної відповідальності було отримано ОСОБА_1 03.11.2023. Відтак, немає підстав вважати, що у ОСОБА_1 були відсутні підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду, що є підставою для відмови у задоволенні вказаних клопотань.

Щодо клопотання третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача про залучення третіх осіб суд зазначає таке.

Третя особа просить залучити до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача: 1) Зарічний районний суд міста Суми, 2) Недержавну некомерційну професійну організацію «Національна асоціація адвокатів» в особі Ради адвокатів України.

Так, суд враховує, що відповідно до ч. 2 ст. 49 КАС України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов`язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням учасників справи. Якщо адміністративний суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до судового розгляду встановить, що судове рішення може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Вступ третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, не має наслідком розгляд адміністративної справи спочатку.

За приписами ч. 5 ст. 49 КАС України про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов`язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі. Ухвала за наслідками розгляду питання про вступ у справу третіх осіб окремо не оскаржується. Заперечення проти такої ухвали може бути включено до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.

Таким чином, умовою для залучення третіх осіб без самостійних вимог до участі у справі є ймовірність подальшого впливу судового рішення на їхні права, свободи, інтереси або обов`язки.

Судом не встановлено ні юридичних, ні фактичних підстав для висновку про те, що рішення суду в цій справі може вплинути на права, свободи, інтереси або обов`язки Зарічного районного суду міста Суми та Недержавної некомерційної професійної організації «Національна асоціація адвокатів» в особі Ради адвокатів України. Отже клопотання третьої особи суд вважає необґрунтованим та таким, що не підлягає до задоволення.

Керуючись статтями 49, 122, 166, 241, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні клопотань Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Рівненської області про залишення позовної заяви без розгляду та Вищою кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про залишення позову без розгляду і про залучення третьої особи, відмовити повністю.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала окремо не оскаржується. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Д.П. Зозуля