Рішення

від 03.09.2024 по справі 460/28722/23

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

03 вересня 2024 року м. Рівне№460/28722/23

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді К.М.Недашківської, за участю: секретаря судового засідання О.В.Драної; представника позивача С.І.Пилипаки; представника відповідача В.В.Довгополюк; розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Комунального підприємства Костопільської міської ради «Костопількомуненергія» до Управління Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення.

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов Комунального підприємства Костопільської міської ради «Костопількомуненергія» (далі Позивач) до Управління Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області (далі Відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу №131707-14/2631-23 від 29.09.2023 про усунення виявлених порушень законодавства.

Стислий виклад позиції Позивача.

Позивач зазначає, що Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області, у відповідності до пункту 5.2.4.1 розділу V Плану проведення заходів державного фінансового контролю Західного офісу Держаудитслужби на ІІ квартал 2023 року, проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Комунального підприємства Костопільської міської ради «Костопількомуненергія» за період з 01.01.2020 по 31.03.2023, якою встановлено порушення, що відображені в Акті ревізії фінансово-господарської діяльності Комунального підприємства Костопільської міської ради «Костопількомуненергія» за період з 01.01.2020 по 31.03.2023 від 28.08.2023 №13-17-07-06/11. Контролюючим органом сформована обов`язкова до виконання Вимога про усунення порушень, якою визначені порушення: 1. В недотримання абзацу 3 пункту 7 Методики визначення заборгованості з різниці в тарифах, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 15.09.2021 №977, КП КМР «Костопількомуненергія» при розрахунку обсягів заборгованості з різниці в тарифах не зменшено різницю в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню за 2019 та 2020 роки на суму фактично отриманої компенсації (а саме суму відшкодування втрат, які виникають протягом періоду розгляду розрахунків тарифів, встановлення та їх оприлюднення уповноваженим органом) в розмірі 133086,80 грн, що призвело до завищення обсягу різниці в тарифах на суму 133086,80 грн, як наслідок до зайвого отримання в 2021 році коштів державного бюджету та втрати фінансових ресурсів державного бюджету на загальну суму 133086,80 грн; 2. В недотримання пункту 9 Методики визначення заборгованості з різниці в тарифах, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 15.09.2021 № 977, КП КМР «Костопількомуненергія» при розрахунку обсягів заборгованості з різниці в тарифах завищено фактичні витрати теплової енергії, послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та організаціям, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів за 2020 рік та січня-травня 2021 року на суму 245558,26 грн, що призвело до завищення обсягу різниці в тарифах на суму 245558,26 грн, як наслідок до зайвого отримання в 2021 році коштів державного бюджету та втрати фінансових ресурсів державного бюджету на загальну суму 245558,26 грн; 3. У порушенням вимог ст. 15 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 №108/95-ВР, ст. 97 Кодексу законів про працю України та п. 5.14 розділу V Колективного договору на 2018-2022 роки, КП КМР «Костопількомуненергія» проведено нарахування та виплату працівникам доплат при відсутності одержаної економії за тарифними ставками і окладами, та за професією (посадою) за якими доплата за розширення не може бути встановлена, що призвело до завищення витрат на оплату праці за період 2020-2022 роки та січень-березень 2023 року на 568869,99 грн, з відповідним нарахуванням єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 119420,72 грн. Позивач зазначає, що не допускав порушення Методики визначення заборгованості з різниці в тарифах, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 15.09.2021 №977, оскільки на думку контролюючого органу, при розрахунку обсягів заборгованості з різниці в тарифах не зменшено різницю в тарифах за 2019 та 2020 роки на суму фактично отриманої компенсації втрат у розмірі 133086,80 грн. Проте, компенсація втрат ні з місцевого бюджету, ні з державного бюджету, ні з інших джерел до підприємства не надходила. Відшкодування витрат та інших витрат в структурі тарифу коштом державного та / або місцевого бюджету підприємству не компенсовувалося.

Також Позивач зазначає, що проведені контролюючим органом розрахунки містять неточності та розбіжності, що впливає на визначення загальної суми; ревізія проведена з перевищенням повноважень фахівцями контролюючого органу.

Стислий виклад заперечень Відповідача.

Відповідач зазначає, що Вимога не може бути оскаржена в судовому порядку як самостійне рішення, оскільки вона не породжує безпосередньо права чи обов`язки для позивача, а заперечення проти вимог контролюючого органу підлягають розгляду в межах справи за зверненням органу державного фінансового контролю про стягнення збитків. Щодо оскаржуваних Позивачем пунктів 1, 2, 3 Вимоги зазначає, що перевіреними під час проведення ревізії документами чітко встановлено порушення норм Методики визначення заборгованості з різниці в тарифах, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 15.09.2021 № 977, та норм законодавства про працю. Усі документи описані в Акті ревізії, висновки якого є обґрунтованими, а тому позовні вимоги не підлягають до задоволення.

Ухвалою суду від 02.01.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою суду від 12.02.2024 клопотання Позивача про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін у судове засідання залишене без задоволення.

Ухвалою суду від 23.02.2024 установлено Відповідачу п`ятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для подання до суду пояснень (виклад позиції) щодо заявленого клопотання про призначення експертизи.

Ухвалою суду від 02.04.2024 постановлено провадити розгляд справи за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 25.04.2024.

Ухвалою суду від 25.04.2024 підготовче засідання відкладене на 07.05.2024 за клопотанням Позивача.

Ухвалою суду від 07.05.2024 клопотання Позивача про призначення експертизи залишене без задоволення.

Ухвалою суду від 07.05.2024, постановленою без виходу до нарахчої кімнати, закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 23.05.2024.

Ухвалою суду від 23.05.2024 судове засідання відкладене на 04.07.2024 за клопотанням Позивача.

Ухвалою суду від 04.07.2024, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, у судовому засіданні оголошено перерву до 23.07.2024.

Ухвалою суду від 23.07.2024, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, у судовому засіданні оголошено перерву до 13.08.2024.

Ухвалою суду від 13.08.2024 судове засідання відкладене на 03.09.2024.

У судове засідання 03.09.2024 прибув представник Позивача, підтримав заявлені позовні вимоги, та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

До суду також прибув представник Відповідача, заперечив проти заявлених позовних вимог, та просив суд відмовити Позивачу у задоволенні позову повністю.

Вступна та резолютивна частини рішення проголошені у відкритому судовому засіданні 03.09.2024 у порядку статей 243, 250 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності та з`ясувавши всі обставини, які мають правове значення для вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області, у відповідності до пункту 5.2.4.1 розділу V Плану проведення заходів державного фінансового контролю Західного офісу Держаудитслужби на ІІ квартал 2023 року, проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Комунального підприємства Костопільської міської ради «Костопількомуненергія» за період з 01.01.2020 по 31.03.2023, якою встановлено порушення, що відображені в Акті ревізії фінансово-господарської діяльності Комунального підприємства Костопільської міської ради «Костопількомуненергія» за період з 01.01.2020 по 31.03.2023 від 28.08.2023 №13-17-07-06/11 (далі Акт ревізії) (а.с. 23 том 1).

Позивачем подані Заперечення на Акт ревізії від 07.09.2023 (а.с. 66 том 1).

За наслідками розгляду заперечень підготовлено висновки, які надіслані Позивачу листом від 28.09.2023 за №131707-14/2625-2023, та згідно яких заперечення прийняті частково (а.с. 90 том 2).

Контролюючим органом сформована Вимога «Про усунення виявлених порушень» від 29.09.2023 №131707-14/2631-2023 (далі Вимога) із зазначенням: на підставі п.1 ч.1 ст.8, п. 7 ст.10, ч.2 ст.15 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.1993 № 2939-XII, із змінами, п. 46, 49-50, 52 Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 № 550, із змінами, п. п. 14 п. 6, пп. 7 п. 4 Положення про Управління Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області, затвердженого наказом Західного офісу Держаудитслужби від 02.07.2018 №187, пред`являється вимога про усунення виявлених порушень законодавства, що є обов`язковою для виконання:

1. В недотримання абзацу 3 пункту 7 Методики визначення заборгованості з різниці в тарифах, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 15.09.2021 №977, КП КМР «Костопількомуненергія» при розрахунку обсягів заборгованості з різниці в тарифах не зменшено різницю в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню за 2019 та 2020 роки на суму фактично отриманої компенсації (а саме суму відшкодування втрат, які виникають протягом періоду розгляду розрахунків тарифів, встановлення та їх оприлюднення уповноваженим органом) в розмірі 133086,80 грн, що призвело до завищення обсягу різниці в тарифах на суму 133086,80 грн, як наслідок до зайвого отримання в 2021 році коштів державного бюджету та втрати фінансових ресурсів державного бюджету на загальну суму 133086,80 гривень.

Забезпечити повернення до державного бюджету зайво отриманих коштів державного бюджету на відшкодування різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню за 2019 та 2020 роки на суму 133086,80 грн внаслідок завищення обсягу різниці в тарифах, відповідно до норм ст. 116, ст. 117 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 № 2456-VІ.

2. В недотримання пункту 9 Методики визначення заборгованості з різниці в тарифах, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 15.09.2021 № 977, КП КМР «Костопількомуненергія» при розрахунку обсягів заборгованості з різниці в тарифах завищено фактичні витрати теплової енергії, послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та організаціям, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів за 2020 рік та січня-травня 2021 року на суму 245558,26 грн, що призвело до завищення обсягу різниці в тарифах на суму 245558,26 грн, як наслідок до зайвого отримання в 2021 році коштів державного бюджету та втрати фінансових ресурсів державного бюджету на загальну суму 245558,26 гривень.

Забезпечити повернення до державного бюджету зайво отриманих коштів державного бюджету на відшкодування різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню за 2020 рік та січень травень 2021 року на суму 245 558,26 грн внаслідок завищення обсягу різниці в тарифах, відповідно до норм ст. 116, ст. 117 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 № 2456-VІ.

3. У порушенням вимог ст. 15 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 №108/95-ВР, ст. 97 Кодексу законів про працю України та п. 5.14 розділу V Колективного договору на 2018-2022 роки, КП КМР «Костопількомуненергія» проведено нарахування та виплату працівникам доплат при відсутності одержаної економії за тарифними ставками і окладами, та за професією (посадою) за якими доплата за розширення не може бути встановлена, що призвело до завищення витрат на оплату праці за період 2020-2022 роки та січень-березень 2023 року на 568869,99 грн, з відповідним нарахуванням єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 119420,72 грн.

Забезпечити відшкодування шкоди на загальну суму 688290,71 грн, з врахуванням норм визначених ст. 130-136 Кодексу Законів про працю України від 10.12.1971 № 322-VIII, скоригувати суму зайво сплаченого єдиного соціального внеску по Звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, надбавки, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

4. У порушення ст. 15 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 № 108/95-ВР, ст. 97 Кодексу законів про працю України та п. 5.15 розділу V Колективного договору на 2018-2022 роки, КП КМР «Костопількомуненергія» проведено нарахування та виплату працівникам одноразової матеріальної допомоги у сумі більшій від суми визначеної Колективним договором, що призвело до завищення витрат на оплату праці за період 2020-2022 роки на загальну суму 12924,00 грн та, відповідно, до зайвого нарахування та перерахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суму 2843,28 гривень.

Забезпечити відшкодування шкоди на загальну суму 15767,28 грн, з врахуванням норм визначених ст.ст.130-136 Кодексу Законів про працю України від 10.12.1971 № 322-VIII, скоригувати суму зайво сплаченого єдиного соціального внеску по Звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, надбавки, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

5. У порушення п.7.6. Колективного договору КП КМР «Костопількомуненергія» на 2018-2022 роки та ст.5 Закон України «Про колективні договори й угоди» від 24.03.1995 №108/95-ВР, у грудні 2022 року за рахунок власних коштів КП КМР «Костопількомуненергія» здійснено покриття витрат сторонніх осіб (профспілки), а саме оплати та відображення у складі витрат 2022 року вартості новорічних подарунків на загальну 33 456,00 гривень.

Натомість умовами п.7.6. Колективного договору КП КМР «Костопількомуненергія» на 2018-2022 роки, зареєстрованого Управлінням праці та соціального захисту населення Костопільської райдержадміністрації, та включено до реєстру від 25.04.2018 № 11, визначено можливість організації для дітей новорічних ялинок, придбання новорічних подарунків та подарунків до святого Миколая, за умови використання коштів профкому, виділених на проведення заходів по роботі з дітьми.

Вказане порушення завдало матеріальної шкоди (збитків) КП КМР «Костопількомуненергія» на суму 33456,00 гривень.

Відповідно до норм ст.216-226 Господарського кодексу України від 16.01.2003 № 436-ІV, ст.22, 610-625 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-ІV забезпечити відшкодування профспілковою організацією КП КМР «Костопількомуненергія» вартості зобов`язань, шляхом проведення претензійно-позовної роботи.

6. У порушення ч.10 ст.3 та ч.3 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі», від 25.12.2015 №922-VIII, в період з 09.01.2020 по 29.12.2021 Підприємством здійснено укладення 30 договорів, які передбачають оплату замовником товарів/послуги без проведення процедур спрощених закупівель на загальну суму 535 301,83 гривень.

При здійсненні закупівель та укладанні договорів в подальшому дотримуватись вимог Закону України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 № 922-VIII, зі змінами.

7. Розглянути матеріали ревізії на службовій нараді та розробити план заходів щодо усунення та запобігання виникнення виявлених недоліків та порушень в майбутньому.

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправною та скасування Вимоги, в частині, яка стосується порушень №1, №2, №3.

Перевіривши правову та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб`єктом владних повноважень в основу оскаржуваного рішення Вимоги, на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку; суд зазначає таке.

Щодо обраного позивачем способу захисту порушених прав та інтересів шляхом звернення до суду з позовом про визнання протиправною та скасування Вимоги, відповідач зазначає про правову позицію Верховного Суду, яка визначає, що Вимога не може бути оскаржена в судовому порядку як самостійне рішення, оскільки вона не породжує безпосередньо права чи обов`язки для позивача, а заперечення проти вимог контролюючого органу підлягають розгляду в межах справи за зверненням органу державного фінансового контролю про стягнення збитків.

Суд не погоджується з такими доводами відповідача з огляду на таке.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» №2939-XII від 26.01.1993 (далі Закон №2939-XII), здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю). Орган державного фінансового контролю у своїй діяльності керується Конституцією України, Бюджетним кодексом України, цим Законом, іншими законодавчими актами, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.

Відповідно до статті 2 Закону №2939-XII, головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про закупівлі, діяльністю суб`єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі.

Порядок проведення органом державного фінансового контролюдержавного фінансового аудиту, інспектування установлюється Кабінетом Міністрів України.

Порядок проведення органом державного фінансового контролю державного фінансового аудиту, інспектування та перевірок державних закупівель установлюється Кабінетом Міністрів України.

Тобто, існує три форми фінансового контролю: фінансовий аудит (стаття 3 Закону №2939-XII); інспектування (стаття 4 Закону №2939-XII); перевірки державних закупівель (стаття 5 Закону №2939-XII).

За правилами статті 4 Закону №2939-XII, інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.

На підконтрольних установах, щодо яких за відповідний період їх фінансово-господарської діяльності відповідно до цього Закону проведено державний фінансовий аудит, інспектування за ініціативою органу державного фінансового контролю не проводиться.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів Українивід 28.10.2015 №868 утворено Державну аудиторську службу України як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів, реорганізувавши Державну фінансову інспекцію шляхом перетворення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.022016 №43 затверджене Положення про Державну аудиторську службу України (далі Положення №43), відповідно до пункту 1 якого, Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи (пункт 7 Положення №43).

За правилами підпункту 16 пункту 6 Положення №43, Держаудитслужба для виконання покладених на неї завдань має право: пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства.

Держаудитслужба для виконання покладених на неї завдань має право: у разі виявлення збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір в установленому законодавством порядку (підпункт 23 пункту 6 Положення №43).

За правилами статті 10 Закону №2939-XII, органу державного фінансового контролю надається право:

пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства (пункт 7 частини першої);

звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (пункт 10 частини першої);

при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку (пункт 13 частини першої).

Відповідно до пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами» №550 від 20.04.2006 (далі Порядок №550), цей Порядок визначає процедуру проведення інспектування в міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і у суб`єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували в період, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у період, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), а на підставі рішення суду - в інших суб`єктів господарювання.

Інспектування полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності об`єкта контролю і проводиться у формі ревізії, яка повинна забезпечувати виявлення фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб (пункт 2 Порядку №550).

У пункті 3 Порядку №550 міститься визначення поняття: акт ревізії документ, який складається посадовими особами органу державного фінансового контролю, що проводили ревізію, фіксує факт її проведення та результати. Заперечення, зауваження до акта ревізії (за їх наявності) та висновки на них є невід`ємною частиною акта.

Результати ревізії оформляються актом, який складається на паперовому носії державною мовою і повинен мати наскрізну нумерацію сторінок (пункт 35 Порядку №550).

За правилами пункту 46 Порядку №550, якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, органом державного фінансового контролю у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об`єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.

Про усунення виявлених ревізією фактів порушення законодавства цей об`єкт контролю у строк, визначений вимогою про їх усунення, повинен інформувати відповідний орган державного фінансового контролю з поданням завірених копій первинних, розпорядчих та інших документів, що підтверджують усунення порушень.

З правового аналізу наведених вище норм убачається, що за результатами ревізії складається акт із зазначенням опису порушень, та в подальшому оформлюється обов`язкова до виконання вимога, яка спрямована на коригування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства.

За своєю правовою суттю обов`язкова до виконання вимога є рішенням суб`єкта владних повноважень, яке породжує правові наслідки для особи, щодо якої спрямована така вимога; зобов`язує підконтрольну установу вчиняти певні дії.

На переконання суду, обов`язкова до виконання вимога про усунення порушень є актом індивідуальної дії.

Відповідно до пункту 19 частини 4 КАС України, індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

У даному випадку, оскаржуване рішення суб`єкта владних повноважень Вимога, являється правим актом індивідуальної дії актом одноразового застосування норм права, дію якого поширено на конкретну особу (тобто є персоніфікованим) та має ряд ознак:

містить виражений правозастосовний характер;

містить чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб`єктами адміністративного права, які видають такі акти;

розв`язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління;

чітка визначеність адресата конкретної особи;

виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами.

У пункті 5 Рішення Конституційного Суду України від 22 квітня 2008 року № 9-рп/2008 в справі № 1-10/2008 вказано, що при визначенні природи «правового акта індивідуальної дії» правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що «правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії)» стосуються окремих осіб, «розраховані на персональне (індивідуальне) застосування» і після реалізації вичерпують свою дію.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що вимога органу державного фінансового контролю, спрямована на коригування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства, є обов`язковою до виконання.

Стосовно відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги, оскільки такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Отже, правова природа письмової вимоги контролюючого органу породжує правові наслідки, зокрема обов`язки для свого адресата, а відтак наділена рисами правового акту індивідуальної дії з урахуванням її змістовної складової, незалежно від форми документа, в якому вона міститься, і такий акт може бути предметом судового контролю в порядку адміністративного судочинства у разі звернення із відповідним позовом.

Спірна Вимога контролюючого органу є індивідуально-правовим актом і в силу закону є обов`язковою до виконання підконтрольною установою, якому вона адресована.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 листопада 2018 року у справі №820/3534/16 дійшла висновку, що спір про правомірність вимог контролюючих органів, скерованих на адресу підконтрольних суб`єктів, є публічно-правовим та підпадає під визначення справи адміністративної юрисдикції. У цій постанові Велика Палата Верховного Суду вказала, що такий висновок був сформульований Верховним Судом України у постанові від 23 лютого 2016 року по справі № 818/1857/14, і Велика Палата Верховного Суду не знайшла підстав для відступу від цієї позиції.

Аналогічна правова позиція також підтримана і Верховним Судом, зокрема у постанові від 08 травня 2018 року у справі № 826/3350/17, у якій за наслідками проведеного аналізу сутності завдань і функцій органів фінансового контролю, в тому числі у їх співвідношенні із завданнями адміністративного судочинства (рішення суб`єкта владних повноважень як предмет судового контролю), сформульовано позицію, що рішення (дії, бездіяльність) органу фінансового контролю, прийняті в результаті реалізації їх окремо взятих завдань або функцій (пред`явлення обов`язкової до виконання вимоги як одна з них), є окремими предметами судового контролю.

У постанові від 08 травня 2018 року у справі № 826/3350/17 Верховний Суд зазначив, що під час вирішення справ, предметом яких є правомірність вимог контролюючих органів, скерованих на адресу підконтрольних суб`єктів, судам належить, виходячи із правової природи письмової вимоги контролюючого органу, враховувати чи прийнята вона на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством. З метою встановлення того, чи контролюючим органом при прийнятті спірної вимоги владні управлінські функції реалізовані у передбачений законом спосіб, суду належить надати правову оцінку змісту вимоги як індивідуально-правового акту.

Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2018 року у справі № 822/2087/17 зазначив, що висновок суду про те, що збитки контролюючим органом можуть бути стягнуті лише в ході відповідного судового процесу (а не шляхом пред`явлення обов`язкової до виконання вимоги), не спростовує того, що "законна вимога" контролюючого органу, як індивідуально-правовий акт, повинна відповідати вимогам закону в частині її змісту і форми. Саме аналіз змісту вимоги контролюючого органу свідчить про те, чи такі вимоги дотримано та чи породжує така вимога права і обов`язки для підконтрольної установи.

З проведеного вище аналізу сутності завдань і функцій органів фінансового контролю, в тому числі у їх співвідношенні із завданнями адміністративного судочинства (рішення суб`єкта владних повноважень як предмет судового контролю), висновується, що рішення (дії, бездіяльність) органу фінансового контролю, прийняті в результаті реалізації їх окремо взятих завдань або функцій (пред`явлення обов`язкової до виконання вимоги як одна з них), є окремими предметами судового контролю.

Та обставина, що законодавство прямо передбачає порядок реалізації окремо взятого завдання чи функції контролюючого органу, зокрема стягнення збитків у судовому порядку на підставі пункту 10 частини першої статті 10 Закону №2939-XII, з чим кореспондується пункт 50 Порядку № 550, жодним чином не відміняє чи спростовує того, що всі рішення, дії чи бездіяльність органів державного фінансового контролю, прийняті або здійснені при реалізації ними їх владних управлінських функцій, можуть бути окремим предметом судового розгляду при поданні відповідного адміністративного позову.

За своєю правовою природою реалізація контролюючим органом компетенції в частині пред`явлення обов`язкових до виконання вимог і в частині здійснення процедури стягнення заподіяних збитків передбачає наявність різних, окремих, незалежних процедур.

Такі правові висновки містяться у постанові Верховного Суду від 29.03.2023 у справі №160/17775/22.

Таку ж саму правову позицію Верховний Суд застосував, зокрема у постановах від 12 травня 2022 року у справі № 620/4169/20, від 22 жовтня 2020 року у справі № 820/3089/17, від 31 травня 2021 року у справі № 826/18686/16, від 31 серпня 2021 року у справі №160/5323/20, від 02 листопада 2021 року у справі № 420/6808/19.

У справі ж, що розглядається, зміст спірної Вимоги, яка, як встановлено вище, є індивідуально-правовим актом, а відтак породжує права і обов`язки для підконтрольної установи, якій вона адресована, полягає в тому, щоб забезпечити відшкодування збитків, встановлених контролюючим органом. Додатково про обов`язковий характер цієї вимоги свідчить застереження в ній про те, що її невиконання є підставою для звернення до суду в інтересах держави.

Таким чином ця Вимога оформлена на виконання владних управлінських функцій Відповідача.

Так, пунктом 15 частини першої статті 10 Закону № 2939-XII передбачено, що органи державного фінансового контролю наділені повноваженнями порушувати перед керівниками відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій питання про притягнення до відповідальності осіб, винних у допущених порушеннях.

Також згідно з пунктом 50 Порядку № 550 за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав контролюючі органи вживають заходів для забезпечення, зокрема, притягнення до адміністративної, дисциплінарної та матеріальної відповідальності винних у допущенні порушень працівників об`єктів контролю.

Оскільки Вимога являється за своєю суттю рішенням суб`єкта владних повноважень актом індивідуальної дії, тому позивач має право оскаржити таке рішення у судовому порядку.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Відповідно до частини 4 статті 242 КАС України, судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Тому, суд дійшов висновку про наявність усіх правових підстав для розгляду заявленого спору в порядку адміністративного судочинства та вирішення такого спору по суті.

По суті оскаржуваної Вимоги, суд зазначає таке.

Щодо пункту 1 Вимоги: «В недотримання абзацу 3 пункту 7 Методики визначення заборгованості з різниці в тарифах, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 15.09.2021 №977, КП КМР «Костопількомуненергія» при розрахунку обсягів заборгованості з різниці в тарифах не зменшено різницю в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню за 2019 та 2020 роки на суму фактично отриманої компенсації (а саме суму відшкодування втрат, які виникають протягом періоду розгляду розрахунків тарифів, встановлення та їх оприлюднення уповноваженим органом) в розмірі 133086,80 грн, що призвело до завищення обсягу різниці в тарифах на суму 133086,80 грн, як наслідок до зайвого отримання в 2021 році коштів державного бюджету та втрати фінансових ресурсів державного бюджету на загальну суму 133086,80 гривень».

Нормативно-правовим актом, який визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення, є Закон України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» від03.11.2016№1730-VIII (далі Закон №1730-VIII).

За приписами статті 4 Закону №1730-VIII, взаєморозрахунки або перерахування субвенції проводяться щодо врегулювання заборгованості з різниці в тарифах для погашення:

кредиторської заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ та інші спожиті енергоносії, використані для виробництва теплової енергії для населення, надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води населенню (без урахування розміру зобов`язань із сплати неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), не погашеної на початок місяця, в якому укладається договір про організацію взаєморозрахунків, а в разі її відсутності - кредиторської заборгованості перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води іншим категоріям споживачів або операторами газотранспортної чи газорозподільної системи за послуги з розподілу або транспортування природного газу, а також кредиторської заборгованості за послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, за питну воду, придбану з метою її подальшої реалізації споживачам, та/або за очищення стічних вод іншими підприємствами централізованого водопостачання і водовідведення;

кредиторської заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", суб`єктом господарювання, що здійснює функції постачальника "останньої надії", за спожитий природний газ з 1 червня 2021 року по останнє число шостого місяця після місяця, в якому припинено або скасовано воєнний стан (без урахування розміру зобов`язань із сплати неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), не погашеної на початок місяця, в якому укладається договір про організацію взаєморозрахунків, а в разі її відсутності - кредиторської заборгованості перед операторами газотранспортної чи газорозподільної системи за послуги з розподілу або транспортування природного газу;

кредиторської заборгованості теплопостачальних організацій перед теплогенеруючими організаціями за теплову енергію, отриману для її подальшого постачання споживачам;

кредиторської заборгованості оптового постачальника електричної енергії перед теплогенеруючими організаціями в обсязі спожитої для виробництва та надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення електричної енергії (без урахування розміру зобов`язань із сплати неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за електричну енергію), не погашеної на початок місяця, в якому укладається договір про організацію взаєморозрахунків;

кредиторської заборгованості підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту для виробництва та надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення електричну енергію її розподіл/передачу, за питну воду, придбану з метою її подальшої реалізації споживачам, та/або за очищення стічних вод іншими підприємствами централізованого водопостачання і водовідведення (без урахування розміру зобов`язань із сплати неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за електричну енергію), не погашеної на початок місяця, в якому укладається договір про організацію взаєморозрахунків;

зобов`язань учасників процедури врегулювання заборгованості перед державним бюджетом.

У разі відсутності у теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення заборгованості, зазначеної вабзацах другому - сьомомуцієї частини, кошти субвенції можуть спрямовуватися для фінансування авансових платежів за споживання енергоносіїв або здійснення енергоефективних заходів (у тому числі на встановлення вузлів комерційного обліку), на реалізацію заходів, передбачених в інвестиційних програмах таких організацій і підприємств, погоджених органами місцевого самоврядування (військово-цивільними/військовими адміністраціями) на 2022 рік та наступні роки, придбання комунальної техніки (фінансовий лізинг) тощо у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Взаєморозрахунки або перерахування субвенції проводяться у порядку та на умовах, затверджених Кабінетом Міністрів України, за рахунок та в межах видатків державного бюджету за цільовим призначенням, джерелом формування яких є надходження, визначеніЗаконом України"Про Державний бюджет України на 2021 рік" та на наступні роки на погашення заборгованості з різниці в тарифах.

Підтвердження наявних станом на 1 червня 2021 року обсягів заборгованості з різниці в тарифах на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, теплову енергію, послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, установам і організаціям, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів, та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення, що постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, установам і організаціям, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів, та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення, що постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення населенню, а також організаціям та установам, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів, населенню, а також організаціям та установам, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів, здійснюється територіальними комісіями з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах, до складу яких включаються представники Державної аудиторської служби України та територіальних органів Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.Типове положення про територіальну комісію з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифахзатверджується Кабінетом Міністрів України.

У разі невключення представників Державної аудиторської служби України та територіальних органів Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, до складу територіальної комісії з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах така комісія вважається неправомочною.

Обсяг заборгованості з різниці в тарифах на послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, установам і організаціям, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів, іншим споживачам та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення, що постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення населенню, організаціям та установам, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів, іншим споживачам, утвореної після 1 червня 2021 року, підтверджується територіальними комісіями з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах, створеними відповідно до вимог цього Закону, станом на 1 липня 2022 року.

Обсяг заборгованості з різниці в тарифах на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, теплову енергію, послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, установам і організаціям, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів, іншим споживачам та/або іншим підприємствам теплопостачання, що постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води населенню, організаціям та установам, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів, іншим споживачам, утвореної після 1 червня 2021 року, підтверджується територіальними комісіями з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах, створеними відповідно до вимог цього Закону, станом на 1 липня 2022 року, а в подальшому:

протягом дії воєнного стану - щокварталу, станом на перше число місяця, наступного за звітним кварталом;

після припинення або скасування воєнного стану - станом на перше число сьомого місяця після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано.

Розрахунки обсягу заборгованості з різниці в тарифах, подані суб`єктами господарювання до територіальної комісії з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах, розміщуються на офіційному веб-сайті відповідної обласної, Київської міської державної адміністрації (або обласної, Київської військової/цивільної адміністрації - у разі їх створення), а також передаються для оприлюднення на офіційному веб-сайті Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, не пізніш як за три робочих дні до їх розгляду.

Для проведення взаєморозрахунків на умовах, визначених цією статтею, може використовуватися заборгованість з різниці в тарифах, право вимоги на відшкодування якої набуто кредитором відповідно до законодавства.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15.09.2021 №977, затверджено Методику визначення заборгованості з різниці в тарифах (далі Методика), яка встановлює порядок визначення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води (у тому числі у разі заміни сторони у зобов`язанні та/або у разі правонаступництва), послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, установам і організаціям, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів, та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення, що постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення населенню, а також організаціям та установам, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів, яка виникла у зв`язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, та залишилася не погашеною станом на 1 червня 2021 року (далі - заборгованість з різниці в тарифах).

Пунктом 6 Методики визначено, що розрахунки обсягів заборгованості з різниці в тарифах здійснюється суб`єктами господарювання відповідно до вимог цієї Методики та підтверджуються документами, що визначені у Типовому положенні про територіальну комісію з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах, затвердженому постановою Кабінету міністрів України від 1 вересня 2021 року №932 (далі Типове положення), а також іншими документами, підтвердними матеріалами, наданими суб`єктом господарювання.

Відповідно до Типового положення, суб`єкт господарювання КПКМР«Костопількомуненергія» подало до обласної комісії з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах заяву з документами для розгляду наданих розрахунків обсягів заборгованості з різниці в тарифах та проведення їх аналізу, а також прийняття рішення про узгодження обсягів заборгованості з різниці в тарифах.

Пунктом 7 Методики визначено, що обсяг заборгованості з різниці в тарифах:

визначається суб`єктами господарювання як різниця між фактичними витратами (з урахуванням витрат інвестиційної діяльності та фінансових витрат, пов`язаних з інвестиційною діяльністю) на теплову енергію, комунальні послуги, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, організаціям та установам, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів, та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення, які надають населенню, організаціям та установам, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів, такі послуги (далі - фактичні витрати), і фактичними нарахуваннями згідно з тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування відповідно до порядків (методик) формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, надання комунальних послуг, затверджених Кабінетом Міністрів України, НКРЕ або НКРЕКП відповідно до їх повноважень, визначених законом, та застосовувалися суб`єктами господарювання до споживачів;

зменшується на суму трансфертів та фінансової допомоги з державного та місцевого бюджетів від основної діяльності, які безпосередньо використано на операційну (основну) діяльність суб`єкта господарювання (відшкодування заборгованості з різниці в тарифах та/або кошти, отримані з бюджетів на відшкодування окремих витрат, згідно із складовими встановлених тарифів тощо).

Пунктом 7 Методики визначено, що розрахунок обсягу заборгованості з різниці в тарифах оформляється суб`єктом господарювання окремо за кожен календарний рік та за п`ять місяців 2021 року згідно з додатками 1-3.

Додатками 1-3 до Методики встановлено, що графа 7 «Обсяг заборгованості з різниці в тарифах» визначається шляхом зменшення Графи 4 «Різниця між фактичними витратами та фактичними нарахуваннями» на Графу 5 «Сума трансфертів та фінансової допомоги з державного та місцевого бюджетів, які безпосередньо використані на операційну (основну) діяльність суб`єкта господарювання» та Графу 6«Сума компенсації включена до складу тарифів та/або сума відшкодування втрат, які виникають протягом періоду розгляду розрахунків тарифів, встановлення та їх оприлюднення уповноваженим органом».

Отже, Методикою чітко передбачено, що обсяг заборгованості з різниці в тарифах зменшується на суму компенсації втрат, включених до складу тарифів.

Обласна комісія на підставі наданих КПКМР«Костопількомуненергія» розрахунків обсягу заборгованості з різниці в тарифах та документів, що підтверджують наявність та обсяг заборгованості з різниці в тарифах населенню, відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» від 14.07.2021 №1639-IX, Типового положення та Методики, розпорядження голови облдержадміністрації від 17.09.2021 №699 «Про утворення обласної комісії з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах» узгодила заборгованість з різниці в тарифах станом на 01.06.2021 (за 2016-2020 роки та січень-травень 2021 року) на загальну суму 3293693,00гривень.

3095632 грн (Протокол №ТН-05/21 (а.с. 123 том 1)) + 198061 грн (Протокол №ТБ-05/21 (а.с. 124 том 1)) = 3293693,00 грн.

Обсяг заборгованості з різниці в тарифах, розрахований КПКМР«Костопількомуненергія» для населення та узгоджений на засіданні обласної комісії з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах (Протокол №ТН-05/21) становить 3095632,00 грн, в тому числі: за 2016 рік 332718,00 грн; 2017 рік 1178300,00 грн; за 2018 рік 402406,00 грн; 2019 рік 265417,00 грн; 2020 рік 502150,00 грн; 5 місяців 2021 року 414644,00 грн.

Обсяг заборгованості з різниці в тарифах, розрахований КП КМР «Костопількомуненергія» по установам та організаціям, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів та узгоджений на засіданні обласної комісії з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах (Протокол №ТБ-05/21) становить 198061,00 грн, в тому числі за 2020 рік 106033,00 грн; 5 місяців 2021 року 92028,00 грн.

Розрахунок обсягу заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню і установам та організаціям, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів за 2019-2020 роки , Розрахунок фактичних нарахувань за теплову енергію та комунальні послуги та фактичних витрат на теплову енергію, у тому числі її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, постачання теплової енергії та постачання гарячої води за 2019-2020 роки, сформовані як Додаток 4 до Акта ревізії (а.с. 116 том 2).

Як зазначено в Акті ревізії, контролюючим органом встановлено, що в грудні 2021 року між НАК «Нафтогаз України», АТ «Укргазвидобування», Департаментом фінансів Рівненської обласної адміністрації, Департаментом житлово-комунального господарства, енергетики та енергоефективності Рівненської обласної адміністрації, Управлінням фінансів Костопільської міської ради, Відділом житлово-комунального господарства та комунальної власності Костопільської міської ради та КП КМР «Костопількомуненергія» укладено договір про організацію взаєморозрахунків від 23.12.2021 №158/1340.

Предметом договору від 23.12.2021 №158/1340 є організація проведення сторонами взаєморозрахунків за субвенцією з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах, що підлягає урегулюванню згідно із Законом України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» та передбачена пунктом 27 статті 14 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік", відповідно до Порядку та умов надання у 2021 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах, що підлягає урегулюванню згідно із Законом України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 15 грудня 2021 №1340.

На виконання договору від 23.12.2021 №158/1340, в грудні 2021 року відділом житлово-комунального господарства та комунальної власності Костопільської міської ради перераховані КП КМР «Костопількомуненергія» в рахунок погашення заборгованості з різниці в тарифах за послуги з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії населенню, установам і організаціям, що фінансуються з державного та/або місцевого бюджетів, кошти у сумі 3293693,00 грн.

В свою чергу КП КМР «Костопількомуненергія» в грудні 2021 року перераховані НАК «Нафтогаз України» кошти в сумі 3293693,00 грн, в рахунок погашення заборгованості за природний газ згідно з договором від 24.09.2020 №20/21-1086-ТЕ-28.

Рішенням Костопільської міської ради від 31.01.2019 №9 «Про погодження розміру втрат, які виникли протягом періоду розгляду розрахунків, встановлення та оприлюднення тарифів на теплову енергія для населення для КП «Костопількомуненергія»: погоджено розмір втрат КП «Костопількомуненергія», які виникли протягом періоду розгляду розрахунків, встановлення та оприлюднення тарифів для населення, затверджених рішення від 14.11.2018 №377, у сумі 189551,00 грн; зобов`язано Підприємство включити розмір втрат в сумі 189551,00грн до складу тарифів на теплову енергію для населення під час їх наступного перегляду або коригування (а.с. 126 том 1).

Як наслідок, до структури тарифів на теплову енергію КП КМР «Костопількомуненергія» для потреб населення, затвердженого рішенням Костопільської міської ради від 31.01.2019 №9, включено витрати на покриття втрат (в розмірі 8,91 грн/Гкал та 1,28грн/кв. м на рік (тобто 0,214 грн/кв.м на місяць при тривалості опалювального сезону 5,984місяців).

За результатами проведеного розрахунку компенсації втрат, який передбачає врахування фактичного обсягу наданих Підприємством послуг за період дії тарифів у 2019-2020 роках, сума фактично отриманої компенсації в тарифах на теплову енергію для населення складає 133086,80гривень.

Проведеним аналізом Розрахунку обсягу заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню (форма якого затверджена Методикою) встановлено, що Підприємством не враховано та, відповідно, не внесено до графи 6 Розрахунку обсягу заборгованості з різниці в тарифах за 20192020 роки сума компенсації включеної до складу тарифів та/або сума відшкодування втрат, які виникають протягом періоду розгляду розрахунків тарифів, встановлення та їх оприлюднення уповноваженим органом.

Отже, всупереч абзацу 3 пункту 7 Методики, КПКМР«Костопількомуненергія» при розрахунку обсягів заборгованості з різниці в тарифах не зменшено різницю в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню за 2019 та 2020 роки на суму фактично отриманої компенсації втрат в розмірі 133086,80грн (в т.ч.: за 2020 рік 51136,42 грн; за січень травень 2021 року 81950,38 грн).

Отже, надання КП КМР «Костопількомуненергія» обласній комісії некоректних розрахунків заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населення за 2019-2020 роки призвело до завищення обсягу різниці в тарифах на суму 133086,80грн, та, як наслідок, до зайвого отримання в 2021 році коштів державного бюджету на вказану суму.

Саме тому, у пункті 1 оскаржуваної Вимоги зобов`язано КП КМР «Костопількомуненергія» забезпечити повернення до державного бюджету зайво отриманих коштів державного бюджету на відшкодування різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню за 2019 та 2020 роки на суму 133086,80 грн внаслідок завищення обсягу різниці в тарифах.

В Акті ревізії, на підставі фактичного обсягу наданих послуг та включеної до складу тарифу розміру витрат на покриття втрат (в суму 8,91 грн/Гкал та 1,28 грн/кв. м на рік) контролюючим органом проведено розрахунок суми фактично отриманої Підприємством компенсації витрат на покриття втрат (які виникли протягом періоду розгляду розрахунків тарифів).

За результатами проведеного розрахунку встановлено, що за період дії тарифів у 2019-2020 роках, споживачами послуг компенсовано (або відшкодовано) втрати, які виникають протягом періоду розгляду розрахунків тарифів, встановлення та їх оприлюднення уповноваженим органом витрат на покриття втрат, на загальну суму 133086,80 грн.

В позовній заяві Позивач вказує на те, що терміни «компенсація» та «відшкодування» є синонімами.

Суд зазначає, що пунктом 7 Методики визначено, що розрахунок обсягу заборгованості з різниці в тарифах оформляється суб`єктом господарювання окремо за кожен календарний рік та за п`ять місяців 2021 року згідно з додатками 1-3 (форма додатків наведена в Методиці № 977).

Додатками 1-3 до Методики встановлено, що графа 7 «Обсяг заборгованості з різниці в тарифах» визначається шляхом зменшення Графи 4 «Різниця між фактичними витратами та фактичними нарахуваннями» на Графу 5 «Сума трансфертів та фінансової допомоги з державного та місцевого бюджетів, які безпосередньо використані на операційну (основну) діяльність суб`єкта господарювання» та Графу 6 «Сума компенсації включена до складу тарифів та/або сума відшкодування втрат, які виникають протягом періоду розгляду розрахунків тарифів, встановлення та їх оприлюднення уповноваженим органом».

Рішенням Костопільської міської ради від 31.01.2019 №9, до структури тарифів на теплову енергію КП КМР «Костопількомуненергія» для потреб населення включено витрати на покриття втрат (які виникли протягом періоду розглядурозрахунків тарифів) в розмірі 8,91 грн/Гкал та 1,28 грн/кв. м на рік (тобто 0,214 грн/кв.м на місяць при тривалості опалювального сезону 5,984 місяців).

Факт включення до тарифу витрати на покриття втрат (які виникли протягом періоду розгляду розрахунків тарифів) в розмірі 8,91 грн/Гкал та 1,28 грн/кв. м на рік Позивачем по суті не заперечується.

Поряд з цим, зі змісту Додатку № 1 Розрахунку обсягу заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, вбачається, що Позивачем не внесена до графи 6 Розрахунку сума 133086,80 гривень.

Тобто, всупереч абзацу 3 пункту 7 Методики Позивачем при розрахунку обсягів заборгованості з різниці в тарифах не зменшено різницю в тарифах за 2019 та 2020 роки на суму фактично отриманої компенсації втрат отриманої в складі тарифу відповідно до рішення Костопільської міської ради від 31.01.2019 №9 (а саме сума відшкодування втрат, які виникають протягом періоду розгляду розрахунків тарифів, встановлення та їх оприлюднення уповноваженим органом включених до тарифу в розмірі 8,91 грн/Гкал та 1,28 грн/кв. м на рік ) в розмірі 133086,80 грн (в т.ч.: за 2020 рік - 51136,42 грн; за січень - травень 2021 року - 81950,38 грн).

Позивач вказує, що розмір (сума) розрахованої компенсації (відшкодування) не узгоджувалася.

Щодо таких доводів Позивача суд зазначає, що Порядком №550, не передбачено узгодження з об`єктом контролю суми виявлених порушень.

Позивач також вказує, що контролюючим органом не враховані пояснення ОСОБА_1 .

Судом установлено, що пояснення ОСОБА_1 включено до Акту ревізії повним текстом та долучено додатком.

При цьому, контролюючий орган дійшов висновку, що надані пояснення не містили обґрунтованих причин не включення до графи 6 Розрахунку обсягу заборгованості з різниці в тарифах за 2019-2020 роки суми відшкодування втрат, які виникають протягом періоду розгляду розрахунків тарифів, встановлення та їх оприлюднення уповноваженим органом, а саме сума 133086,80 грн.

Як наслідок, Позивачем подано до обласної комісії некоректні розрахунки заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населення завищений обсягу різниці в тарифах на суму 133086,80 грн за 2019-2020 роки.

Позивач у позовній заяві також зазначає, що представників територіального органу Державної аудиторської служби було включено до складу комісії з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах, які в межах своїх повноважень перевіряли правильність формування цін (тарифів) та правильність здійснення фактичних витрат.

Щодо таких посилань Позивача суд зазначає, що на виконання листа Рівненської обласної державної адміністрації Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області подано кандидатуру, яка входитиме до складу комісії з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах, а саме ОСОБА_2 головного державного фінансового інспектора відділу взаємодії з правоохоронними органами Управління Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області, що підтверджується листом Управління від 12.07.2021 №131705-14/2530-2021 (а.с. 152 том 2).

Зі змісту Протоколу №ТН-05/21 щодо узгодження заборгованості за 2016-2021 (січень - травень) з різниці в тарифах для населення та Протоколу №ТБ-05/21 щодо узгодження заборгованості за 2020-2021 (січень - травень) з різниці в тарифах організаціям і установам, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів, вбачається, що головний державний фінансовий інспектор відділу взаємодії з правоохоронними органами Управління Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області ОСОБА_2 був відсутній.

Наявні у матеріалах справи докази та встановлені судом при вирішенні спору по суті обставини свідчать про правомірність формування оскаржуваної Вимоги в частині порушення, описаного в пункті 1.

Щодо пункту 2 Вимоги: «В недотримання пункту 9 Методики визначення заборгованості з різниці в тарифах, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 15.09.2021 № 977, КП КМР «Костопількомуненергія» при розрахунку обсягів заборгованості з різниці в тарифах завищено фактичні витрати теплової енергії, послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та організаціям, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів за 2020 рік та січня-травня 2021 року на суму 245558,26 грн, що призвело до завищення обсягу різниці в тарифах на суму 245558,26 грн, як наслідок до зайвого отримання в 2021 році коштів державного бюджету та втрати фінансових ресурсів державного бюджету на загальну суму 245558,26 гривень».

Щорічними наказами «Про організацію бухгалтерського обліку і облікову політику підприємства» з Додатками, передбачено ведення обліку витрат у відповідності з вимогами Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за № 27/4248, із змінами (а.с. 127-250 том 1, а.с. 1-6 том 2).

Відповідно до Наказів про організацію бухгалтерського обліку і облікову політику підприємства, формування витрат необхідно проводити за кожним видом діяльності, що підлягає ліцензуванню, а також по інших наданих послугах згідно порядку розподілу витрат між видами ліцензованої діяльності (виробництво, транспортування та постачання теплової енергії) та іншими видами діяльності, визначених чинним законодавством та цим наказом. Калькулювання повної собівартості витрат з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії проводяться за наступними статтями: виробнича собівартість; адміністративні витрати; витрати на збут; інші операційні витрати; інші витрати.

Загальновиробничі витрати розподіляються між видами діяльності відповідно до баз розподілу, які використовувалися під час формування та встановлення відповідних тарифів на теплову енергію, зокрема: загальновиробничі витрати розподілені у відсотках до прямих витрат.

Базою розподілу адміністративних витрат на збут для формування фактичної собівартості теплової енергії (виробництво, транспортування та постачання) є сума прямих витрат виробництва, транспортування та постачання теплової енергії. Обсяг фактичних витрат на теплову енергію, комунальні послуги визначається без урахування витрат на інші види діяльності суб`єкта господарювання.

Вимогами пункту 15 Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2021 №869, визначено, що формування тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії здійснюється ліцензіатами відповідно до річних планів її виробництва, транспортування та постачання, що складаються у розрізі територіальних громад, у межах яких ліцензіат провадить відповідний вид ліцензованої діяльності, економічно обґрунтованих планованих витрат, визначених на підставі державних та галузевих нормативів витрат ресурсів, техніко-економічних розрахунків, кошторисів, а також витрат і втрат, визначених відповідно до методик (порядків), затверджених у встановленому порядку, з урахуванням ставок податків і зборів (обов`язкових платежів), цін на матеріальні ресурси та послуги у планованому періоді.

Відповідно до пункту 21 та пункту 71Порядку №869, планування витрат на оплату праці для включення до тарифів здійснюється в установленому порядку із забезпеченням мінімальної заробітної плати та інших гарантій з оплати праці, передбачених законодавством, з урахуванням положень генеральної, галузевої (міжгалузевої), територіальної угод, якщо ліцензіат перебуває у сфері дії сторін таких угод, та колективного договору ліцензіата.

Тобто, економічне обґрунтування витрат, зокрема на оплату праці, які враховуються в комунальних тарифах та в бюджетних видатках, здійснюється на підставі державних та галузевих нормативів витрат ресурсів із забезпеченням гарантій з організації та оплати праці передбачених статтею 15 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 №108/95- ВР, галузевими (міжгалузевими) угодами, в сфері дії сторін яких перебуває підприємство (роботодавець).

Актом ревізії встановлено здійснення Позивачем витрат на виплату заробітної плати з порушенням законодавства, що призвело до завищення фактичних витрат:

за 2020 рік на суму 162729,02 грн: завищення прямих витрат по рахунку 23 «Виробництво» на суму 15706,46 грн, в т.ч.: на оплату праці 14199,57 грн; на відрахування на соціальні заходи 1506,89грн завищення по рахунку 91 «Загальновиробничі витрати» на суму 154326,86 грн, в т.ч.: на оплату праці 126497,43 грн; на відрахування на соціальні заходи 27829,43грн заниження по рахунку 92 «Адміністративні витрати» на суму 7 304,30 грн, в т.ч.: на оплату праці 6737,67 грн; на відрахування на соціальні заходи 566,64грн;

за січень-травень 2021 року на суму 84956,11 грн: завищення прямих витрат по рахунку 23 «Виробництво» на суму 7269,93 грн, в т.ч.: на оплату праці 6650,80 грн; на відрахування на соціальні заходи 619,13грн; завищення по рахунку 91 «Загальновиробничі витрати» на суму 70704,27 грн, в т.ч.: на оплату праці 57954,32 грн; на відрахування на соціальні заходи 12749,95грн; завищення по рахунку 92 «Адміністративні витрати» на суму 6881,91 грн, в т.ч.: на оплату праці 6348,04грн; на відрахування на соціальні заходи 533,87грн.

Відповідно до розподілу витрат між видами діяльності, визначеного Розрахунком фактичних витрат за 2020 рік (форма Додатку 6 Методики), під час ревізії проведено розрахунок впливу встановленого завищення витрат між видами діяльності.

За результатами розподілу встановлено, щодо фактичні витрати на здійснення основної діяльності (фактичні витрати в розумінні Методики) за 2020 рік завищені на 161941,09 грн.

Відповідно до розподілу витрат між видами діяльності, визначеного Розрахунком фактичних витрат за січень-травень 2021 року (форма Додатку 6 Методики), під час ревізії проведено розрахунок впливу встановленого завищення витрат між видами діяльності.

За результатами розподілу встановлено, щодо фактичні витрати на здійснення основної діяльності (фактичні витрати в розумінні Методики) за січень-травень 2021 року завищені на 8617,18 грн.

Під час ревізії, на підставі розподілу фактичних витрат, визначених Позивачем у Розрахунках фактичних витрат за 2020 рік та за січень-травень 2021 року, проведено розрахунок завищення витрат в розрізі видів споживачів.

Отже, всупереч пункту 9 Методики, Позивачем при розрахунку обсягів заборгованості з різниці в тарифах завищено суму фактичних витрат на суму витрат на оплату праці та нарахування, за 2020 рік та січня-травня 2021 року в розмірі 245558,26грн, в т.ч за 2020 рік 161941,09 грн; за січень травень 2021року 83617,17 грн).

Позивачем не надані належні і допустимі докази на спростування висновків Акта ревізії з цього питання.

Отже, надання Позивачем обласній комісії некоректних розрахунків заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, що вироблялися, транспортувалися та постачалися для населення та установам і організаціям, що фінансуються з державного та/або місцевого бюджетів за 2020 рік та січня-травня 2021 року, призвело до завищення обсягу різниці в тарифах на суму 245558,26 грн, та як наслідок до зайвого отримання в 2021 році коштів державного бюджету на вказану суму.

Позивач вказує, що Акт ревізії та розрахунки, здійснені контролюючим органом, містять арифметичні помилки, що безпосередньо впливає на визначення сум згідно оскаржуваної Вимоги.

Щодо таких посилань Позивача суд зазначає, що відображені в Акті ревізії розрахунки не містять арифметичних помилок, оскільки визначене за 5 місяців 2021 року завищення по рахунку «23» - 7269,93 грн, по рахунку «91» - 70704,27 грн, по рахунку «92» - 6881,91 грн, в сумі складає саме 84856,11 грн.

Відповідно до вимог пункту 7 Методики обсяг заборгованості визначається на підставі фактичних витрат з урахуванням витрат на теплову енергію, комунальні послуги, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, організаціям та установам, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів, та/або іншим підприємствам теплопостачання.

В Акті ревізії зазначено, що пунктом 4.3.3 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 №449 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за № 508/26953 (зі змінами), передбачено: якщо нарахування заробітної плати здійснюється за попередній період, зокрема у зв`язку з уточненням кількості відпрацьованого часу, виявленням помилок, нараховані суми включаються до заробітної плати того місяця, в якому були здійснені нарахування.

За приписами пункту 5 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996, господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Особливості обліку та відображення фонду оплати праці визначені в Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13.01.2004 №5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.01.2004 №114/8713.

Так, відповідно до підпункту 1.6.2 Інструкції №5, якщо нарахування фонду оплати праці здійснюються за попередній період, зокрема у зв`язку з уточненням кількості відпрацьованого часу, виявленням помилок, вони відображаються у фонді оплати праці того місяця, у якому були здійснені нарахування.

Тобто, період відображення фонду оплати праці у первинному документі бухгалтерського обліку, який містить відомості про господарську операцію і підтверджує її здійснення, чітко визначені.

Отже нарахування у загальній сумі 317138,21 грн не впливають на фактичні витрати та фінансові витрати саме за 2020 рік, оскільки мають відображатися в періоді їх нарахування.

Тому, розподіл завищення прямих витрат з оплати праці між основним видом діяльності (всіма ліцензованими видами діяльності) та іншим видом діяльності (неліцензованим видом діяльності) здійснений пропорційно розподілу витрат, здійсненому Позивачем при обрахунку фактичних витрат.

Статтею 8 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 № 108/95-ВР визначено, що держава здійснює регулювання оплати праці працівників підприємств усіх форм власності шляхом встановлення розміру мінімальної заробітної плати та інших державних норм і гарантій, встановлення умов і розмірів оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, працівників підприємств, установ та організацій, що фінансуються чи дотуються з бюджету, а також шляхом оподаткування доходів працівників. Умови оплати праці керівників комунальних підприємств установлюються в контракті з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 19.05.1999 № 859 «Про умови і розміри оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній комунальній власності та об`єднань державних підприємств» і є обов`язковими, оскільки відповідно до статті 8 Закону України «Про оплату праці» визначення умов оплати праці таких керівників належить до державного регулювання оплати праці.

Умови оплати праці директора ОСОБА_3 визначені розділом 3 «Умови матеріального забезпечення керівника» контрактів (укладених з Костопільською міською радою (Власник)), відповідно до яких заробітна плата складається: - посадового окладу в наступних розмірах: - з 01.12.2019 22332,00 грн; - з 01.05.2020 22332,00 грн; - з 01.05.2021 24116,00 грн; - з 01.08.2021 28434,00 грн; - з 01.01.2022 29653,00 грн - премії, яка нараховується у відсотках до посадового окладу, без врахування надбавок та доплат за фактично відпрацьований час (а.с. 123 зворот-137 том 2).

При цьому, максимальний розмір премії не може перевищувати розміру посадового окладу; винагорода за підсумками роботи за рік відповідно до діючого на підприємстві положення; надбавка за безперервний стаж роботи на підприємстві відповідно до діючого на підприємстві положення; керівникові надається щорічна оплачувана відпустка тривалістю 24 календарних днів.

У відповідності до статті 8 Закону України «Про відпустки», Галузевої угоди №7 та Колективного договору керівнику надається щорічно додаткова відпустка за особливий характер праці тривалістю 7 календарних днів.

Контрактами також передбачена виплата керівнику Підприємства матеріальної допомоги до щорічної відпустки у розмірі середньомісячного заробітку.

Так, ревізією встановлено, що заробітна плата (посадовий оклад), в окремих випадках, керівнику нараховувалася не у відповідності до умов Контракту, а відповідно до затвердженого штатного розпису, зокрема:

відповідно до умов Контрактів, впродовж січня-лютого 2020 року посадовий оклад встановлено в розмірі 22332,00 грн, фактично, відповідно до штатного розпису та розрахунково-платіжних відомостей, оплата праці проводилася із розрахунку посадового окладу: січень-листопад 2020 року 21322,00 грн, грудень 2020 року 24116,00 грн;

впродовж січня-квітня 2021 року посадовий оклад встановлено в розмірі 22332,00 грн, фактично, відповідно до штатного розпису оплата праці проводилася із розрахунку посадового окладу 24116,00 грн;

впродовж серпня-листопада 2021 року посадовий оклад встановлено в розмірі 28434,00 грн, фактично, оплата праці проводилася із розрахунку посадового окладу 24116,00 грн.

Таким чином, в недотримання умов п. 3.1 Контрактів від 30.04.2019, від 30.04.2020, від 30.07.2021, від 29.10.2021, директору підприємства ОСОБА_3 за період за 2020-2021 роки проведено нарахування та виплату заробітної плати в занижених розмірах на загальну суму 12630,02 грн, в тому числі посадового окладу в розмірі 10496,85 грн, надбавки за безперервний стаж роботи 2133,17 грн.

Реєстр перерахунку посадового окладу та надбавки за вислугу років директору КП КМР «Костопількомуненергія» у відповідності до умов укладених Контрактів, оформлено як Додаток 8 до Акта ревізії (а.с. 123 том 2).

При цьому, фактичні витрати по рахунку 92 «Адміністративні витрати»: за 2020 рік занижені на загальну суму 7304,30 грн, в т.ч. заробітна плата 6737,67 грн, ЄСВ 566,63 грн; за січень-травень 2021 року завищені на загальну суму 6881,91 грн, в т.ч. заробітна плата 6348,05 грн, ЄСВ 533,87 грн; за червень-травень 2021 року занижені на загальну суму 13269,80 грн, в т.ч. заробітна плата 12240,40 грн, ЄСВ 1029,41 грн.

Відповідно до пункту 5.15 Колективного договору виплата одноразової матеріальної допомоги працівникам КП КМР «Костопількомуненергія» проводиться відповідно до «Положення» розробленого на підприємстві. Згідно з умовами Положення про надання одноразової матеріальної допомоги працівникам КП «Костопількомуненергія», матеріальна допомога надається із коштів фонду заробітної плати всім категоріям працюючих на підприємстві, а також пенсіонерам, які більше 10 років відпрацювали на підприємстві за таких обставин: при лікуванні працівників або його дітей не більше 2 прожиткових мінімумів згідно чинного законодавства; сім`ї працівника в разі смерті самого працівника не більше 3 прожиткових мінімумів згідно чинного законодавства; у зв`язку із смертю близьких родичів не більше суми передбаченої законом на соціальне страхування; у зв`язку з тяжким матеріальним становищем і інші причини не більше прожиткового мінімуму згідно чинного законодавства.

Ревізією встановлено, що окремим працівникам така допомога нараховувалася у завищених розмірах.

Так, відповідно до Наказів, опрацьованих контролюючим органом під час ревізії, встановлено, що працівникам проведено нарахування та виплату одноразової матеріальної допомоги з порушенням вимог статті 15 Закону України «Про оплату праці», статті 97 КЗпП України та пункту5.15 розділу V Колективного договору впродовж 2020-2022 роках на загальну суму 12924,00 грн, у тому числі за 2020 рік 2741,00грн, за 2021 рік 3259,00грн та за 2022 рік 6924,00грн, та, відповідно, до зайвого нарахування та перерахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суму 2843,28грн (у тому числі за 2020рік 603,02грн, за 2021 рік 716,98грн та за 2022 рік 1523,28грн).

Реєстр нарахованої та виплаченої одноразової допомоги працівникам КПКМР«Костопількомуненергія» у завищених розмірах за період з 01.01.2020 по 31.03.2023 оформлений як в Додаток 14 до Акта ревізії (а.с. 151 том 2).

Отже, установлений факт завищення фактичних витрат: по рахунку 23 «Виробництво»: за 2020 рік на суму 2807,22 грн; за січень-травень 2021 року 536,80 грн; за червень-травень 2021 року 2902,38 грн; 2022 рік 6724,64 грн; - по рахунку 91 «Загальновиробничі витрати»: за 2020 рік на суму 536,80грн; за червень-травень 2021 року 536,80 грн; 2022 рік 1722,64 грн.

Наявні у матеріалах справи докази та встановлені судом при вирішенні спору по суті обставини свідчать про правомірність формування оскаржуваної Вимоги в частині порушення, описаного в пункті 2.

Щодо пункту 3 Вимоги: «У порушенням вимог ст. 15 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 №108/95-ВР, ст. 97 Кодексу законів про працю України та п. 5.14 розділу V Колективного договору на 2018-2022 роки, КП КМР «Костопількомуненергія» проведено нарахування та виплату працівникам доплат при відсутності одержаної економії за тарифними ставками і окладами, та за професією (посадою) за якими доплата за розширення не може бути встановлена, що призвело до завищення витрат на оплату праці за період 2020-2022 роки та січень-березень 2023 року на 568869,99 грн, з відповідним нарахуванням єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 119420,72 грн».

Так, в Акті ревізії зазначено, що ревізією дотримання протягом 2020-2022 років та січня-березня 2023 року КП КМР «Костопількомуненергія» вимог колективного договору, законодавчих, нормативно-правових актів при встановлені та здійсненні доплат до окладів та тарифних ставок, встановлено окремі факти порушень, що призвели до нарахування та виплати працівникам підприємства заробітної плати в завищених розмірах.

Зокрема, впродовж 2020-2022 років та січень-березень 2023 року окремим працівникам Підприємства відповідно до наказів директора Підприємства ОСОБА_3 встановлювались доплати, а саме: за збільшення обсягу робіт без конкретного зазначення виконуваних додаткових робіт, які не передбачені їхніми посадовими обов`язками; за навантаження та розвантаження матеріалів, товарів; пошук, доставка матеріалів та обладнання без наявної економії за посадовими окладами (в штатному розписі відсутні посади, посадові інструкції яких передбачали б виконання таких робіт); машиністу екскаватора за збільшення обсягу робіт обслуговування, ремонт, експлуатацію трактора (а.с. 137 зворот-143 том 2).

Відповідно до статті 105 КЗпП України, працівникам, які виконують на тому ж підприємстві, в установі, організації поряд з своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором, додаткову роботу за іншою професією (посадою) або обов`язки тимчасово відсутнього працівника без звільнення від своєї основної роботи, провадиться доплата за суміщення професій (посад) або виконання обов`язків тимчасово відсутнього працівника. Розміри доплат за суміщення професій (посад) або виконання обов`язків тимчасово відсутнього працівника встановлюються на умовах, передбачених у колективному договорі.

Відповідно до листів Міністерства праці та соціальної політики України від 07.09.2010 № 784/13/84-10 «Про суміщення посад (професій)» та від 10.02.2010 № 125/13/84-10 «Щодо встановлення доплати за суміщення професій», Постанова №1145 та Інструкція №53 є чинними і застосовуються в частині визначення поняття «суміщення професій (посад)». Вказані листи роз`яснюють сферу застосування Постанови №1145 та Інструкції № 53 для установ бюджетної сфери.

Умовами оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2002 №1298 (зі змінами), визначено порядок здійснення доплат працівникам за виконання обов`язків тимчасово відсутніх працівників, за суміщення професій (посад), за розширення зони обслуговування або збільшення обсягу виконуваних робіт.

Для підприємств небюджетної сфери дані питання не врегульовані.

Як наслідок, норми Постанови Верховної Ради України від 12.09.1991 №1545-XII та постанови Ради Міністрів СРСР від 04.12.1981 №1145 продовжують діяти в частині щодо визначення суміщення професій (посад), розширення зони обслуговування і збільшення обсягу виконуваних робіт, виконання обов`язків тимчасово відсутнього працівника, а також переліку керівних працівників підприємств, яким доплати не можуть проводитись.

Відповідно до пункту1 Інструкції №53 розширенням зони обслуговування або збільшення обсягу робіт вважається виконання працівником поряд зі своєю роботою, обумовленою трудовим договором, додаткового обсягу робіт за однією і тією самою професією або посадою. Тобто, розширення зони обслуговування (збільшення обсягу виконуваних робіт) припускає, що виконання працівником додаткових функцій відбувається в межах однієї професії (посади).

Абзацом 7 пункту 1 Інструкції №53 визначено, що порядок та умови суміщення професій (посад), застосовуються також при розширенні зоні обслуговування або збільшення обсягів робіт. Розміри доплат за суміщення професій (посад) установлюються на умовах, передбачених колективним договором згідно з нормами ст.15 Закону України «Про оплату праці», статті 97 Кодексу законів про працю України, із внесеними змінами і Переліку доплат і надбавок до тарифних ставок, окладів і посадових окладів працівників, підприємств, установ і організацій, що мають міжгалузевий характер (крім бюджетної сфери), для встановлення у галузевих, територіальних угодах та колективних договорах, який визначений Генеральними угодами на відповідні періоди.

Ревізією установлено, що Додатками до колективних договорів КП КМР «Костопількомуненергія» на 2018-2022 роки передбачено встановлення доплат за суміщення професій (посад) та за розширення зони обслуговування або збільшення обсягу робіт.

Згідно додатків до Колективного договору на 2018-2022 років, розмір доплати за розширення зони обслуговування або збільшення обсягу робіт визначається наявністю економії за тарифними ставками і окладами, які могли б виплачуватися за умови дотримання нормативної чисельності працівників.

Відповідно до Порядку застосування норм Галузевої угоди (для застосування суб`єктами ВОООРПЖКГ «Федерації роботодавців ЖКГ України»), в розділі I. Загальні положення зазначено, що Порядок застосування норм Галузевої угоди (зареєстрована Мінсоцполітики України за №7 від 31.01.2017р., далі Порядок, Галузева угода) затверджений Всеукраїнським об`єднанням обласних організацій роботодавців підприємств житлово-комунальної галузі «Федерація роботодавців ЖКГ України» (далі Федерація) на підставі повноважень з контролю та координації діяльності роботодавців щодо виконання їх обов`язків за Галузевою угодою, визначених статтею 5 та статтею 19 Закону України «Про організації роботодавців, їх об`єднання, права та гарантії їх діяльності».

Порядок не змінює норм та гарантій Галузевої угоди, а лише визначає порядок їх застосування залежно від умов конкретних виробничих процесів. Порядок є невід`ємною складовою Галузевої угоди та поширюється на роботодавців, які перебувають на членському обліку в Федерації згідно вимог статті 9 Закону України «Про колективні договори і угоди», пункту 5 частини другої статті 13 Закону України «Про організації роботодавців, їх об`єднання, права та гарантії їх діяльності» (далі суб`єкти Галузевої угоди).

В Примітках до розділу п. 2 II. «Тарифні ставки (оклади) заробітної плати, галузеві коефіцієнти і порядок їх застосування» зазначено, що «Розширення зони обслуговування або збільшення обсягу виконуваних робіт дозволяється в межах професій з тотожними професійними кваліфікаціями. Умовою встановлення доплати за розширення зони обслуговування або збільшення обсягу виконуваних робіт є наявність відповідних вакантних посад в штатному розкладі. Розширення зони обслуговування або збільшення обсягу виконуваних робіт допускається лише тимчасово з дотриманням вимог чинного законодавства». Крім того, переліком професій (посад) за якими доплата за розширення не може бути встановлена зазначено посади водія, тракториста, машиніста, операторів всіх спеціалізацій.

При цьому, п. 5.3. Колективного договору КП КМР «Костопількомуненергія» на 2018-2022 роки визначено щодо зміни умов оплати (в т.ч. доплат) проводиться відповідно до умов передбачених законодавством та галузевою Угодою. Необхідність дотримання у колективних договорах норм, що регулюють питання розширення зони обслуговування або збільшення обсягу виконуваних робіт (як і інших норм з організації і оплати праці), передбачених законодавством, Генеральною і галузевими (регіональними) угодами, випливає із статті 97 Кодексу законів про працю України, із внесеними змінами (далі - КЗпП України).

Тобто умови встановлення доплати за розширення зони обслуговування або збільшенням обсягу виконуваних робіт, у розумінні трактування Порядку застосування норм Галузевої угоди, на Підприємстві були відсутні.

При цьому, пунктом 6 Інструкції №53 визначено, що у разі, якщо у виробничій бригаді утворюється економія за фондом заробітної плати внаслідок суміщення професій, розширення зон обслуговування чи збільшення обсягу виконуваних робіт, ця економія, не повністю використана у вигляді доплат окремому члену бригади, яка може бути розподілена в бригаді відповідно до чинного порядку розподілу колективного заробітку.

Натомість, пунктом 1 Інструкції №53-ВЛ визначено, що доплати за суміщення посад працівників апарату управління встановлюються лише в тих випадках, якщо на відповідний період, який намічається поєднання посад цих працівників, за фондом заробітної плати працівників апарату управління, передбаченому у штатному розкладі, затвердженому в установленому порядку, є економія згідно з наявністю вакантних посад.

Тобто, законодавством визначено, що економія фонду оплати праці виникає від наявності вакантних посад в штатному розписі або тимчасової відсутності працівників.

За результатами ревізії встановлено, що працівникам Підприємства проведено нарахування та виплату доплат при відсутності одержаної економії за тарифними ставками і окладами, та за професією (посадою), за якими доплата за розширення не може бути встановлена, що є порушенням вимог статті 15 Закону України «Про оплату праці», статті 97 КЗпП України, п.1 Інструкції №53 та п. 5.14 розділу V Колективного договору на 2018-2022 роки.

Вказане призвело до завищення витрат на оплату праці за період 2020-2022 років та січень-березень 2023 року на суму 568869,99 грн, у тому числі: за 2020 рік 137 956,00 грн, за 2021 рік 159637,42 грн, за 2022 рік 204325,82 грн та січень-березень 2023 року 66950,75 грн, з відповідним нарахуванням єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 119420,72 грн, у тому числі за 2020 рік 28733,30 грн, за 2021 рік 34034,73 грн, за 2022 рік 42697,01 грн та січень-березень 2023 року 13955,68 грн.

Реєстр понесених витрат на виплату доплат за збільшення обсягу робіт сформовано як Додаток 12 до Акта ревізії (а.с. 144 том 2).

Операцію відображено в журналах-ордерах №5 за 2020-2022 роки та січень-березень 2023 року за кредитом субрахунків 661 «Розрахунки за заробітною платою», 651 «За розрахунками із загальнообов`язкового державного соціального страхування» та дебетом рахунку 23 «Виробництво», 91 «Загальновиробничі витрати».

Таке порушення призвело до завищення витрат в регістрах аналітичного обліку за дебетом рахунків 23 «Виробництво», 91 «Загальновиробничі витрати» та кредитом субрахунків 661 «Розрахунки за заробітною платою», 651 «За розрахунками із загальнообов`язкового державного соціального страхування» по коду рядка 2050 «Собівартість реалізованої продукції» Звіту про фінансові результати за 2020-2022 роки та січень-березень 2023 року 688290,71грн (у тому числі за 2020 рік 166689,30грн, за 2021 рік 193672,15грн, за 2022рік 247022,83грн та січень-березень 2023 року 80906,43грн).

При цьому, завищенні фактичні витрати: по рахунку 23 «Виробництво»: за 2020 рік на суму - 12899,25 грн; за січень-травень 2021 року 6733,13 грн; за червень-травень 2021 року 1926.12 грн; 2022 рік 17985.95 грн; І квартал 2023 року 6170.27 грн; - по рахунку 91 «Загальновиробничі витрати»: за 2020 рік на суму 153790.06 грн; за січень-травень 2021 року 70704,27 грн; за червень-травень 2021 року - 114308.63 грн; 2022 рік 229036.88 грн; І квартал 2023 року 74736,15 грн.

Позивач зазначає, що на нього не поширюється дія Галузевої угоди між Міністерством розвитку громад та територій України, Об`єднанням організацій роботодавців «Всеукраїнська конфедерація роботодавців житлово-комунальної галузі України» та Центральним комітетом профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України на 2017-2021 роки, зареєстрована Міністерством соціальної політики України за №7 від 31.01.2017.

Щодо таких доводів Позивача суд зазначає, що у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 27.11.2019 у справі №296/1091/16-ц (провадження № 61-23191св18) міститься висновок: «для обов`язковості виконання роботодавцем зобов`язань у сфері соціально-трудових відносин, передбачених тією чи іншою галузевою (міжгалузевою) угодою, необхідно встановити, чи входить профспілкова організація підприємства до організаційної ланки всеукраїнської профспілки та її об`єднання, а також віднесення підприємства до сфери управління міністерства або іншого центрального органу виконавчої влади, який є суб`єктом сторони органів виконавчої влади цієї угоди. При цьому, під час визначення обов`язковості застосування положень колективних угод необхідно враховувати норми Рекомендацій Міжнародної організації праці №91, основоположне значення яких взято до уваги у ратифікованій Україною Конвенції Міжнародної організації праці № 154, а саме: що усякий колективний договір має зв`язувати сторони, що його підписали, а також осіб, від імені яких його закладено.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 11.01.2020 у справі № 727/4884/16-ц.

З матеріалів справи слідує та не заперечується Позивачем, що адміністрація підприємства та профком в Колективному договорі КП КМР «Костопількомуненергія» погодили використання Галузевої угоди між Міністерством розвитку громад та територій України, Об`єднанням організацій роботодавців «Всеукраїнська Об`єднанням оганізацій конфедерація роботодавців житлово-комунальної галузі України» та Центральним комітетом профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості побутового обслуговування населення України на 20172021 роки, зареєстрованою Міністерством соціальної політики України за № 7 від 31.01.2017.

При цьому, п. 5.3. Колективного договору КП КМР «Костопількомуненергія» на 2018-2022 роки визначено, що зміни умов оплати (в т.ч. доплат) проводяться відповідно до умов передбачених законодавством та галузевою Угодою.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про колективні договори і угоди» від 01.07.1993 №3356-ХІІ, умови Колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов`язковими.

Верховний Суд у постанові від 02.03.2023 у справі №420/4208/21 вказав на неможливість забезпечення в Тарифі гарантій, які є додатковими, порівняно з гарантіями оплати праці, передбаченими законодавством (порівняно з державними нормами, або нормами галузевих угод, в сфері дії сторін яких перебуває надавач послуг), оскільки положення Порядку № 869 не вказують на можливість забезпечення в Тарифі гарантій локального колективного договору. Тобто, за умови неприєднання Підприємства до галузевих угод, до Тарифу включаються лише мінімальні державні гарантії, визначенні законодавством.

Тому, суд погоджується з висновками Акта ревізії про те, що Позивачем проведено нарахування та виплату працівникам доплат при відсутності одержаної економії за тарифними ставками і окладами, та за професією (посадою), за якими доплата за розширення не може бути встановлена, що призвело до завищення витрат на оплату праці за період 2020- 2022 роки та січень-березень 2023 на 568869,99 грн, з відповідним нарахуванням єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 119420,72 грн.

Наявні у матеріалах справи докази та встановлені судом при вирішенні спору по суті обставини свідчать про правомірність формування оскаржуваної Вимоги в частині порушення, описаного в пункті 3.

Позивач у позовній заяві також вказує на перевищення фахівцями контролюючого органу своїх повноважень під час проведення ревізії, через інспектування періоду, який ні Планом проведення заходів державного фінансового контролю Західного офісу Держаудитслужби на ІІ квартал 2023 року, ні програмою ревізії не передбачений.

Щодо таких посилань Позивача суд зазначає.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15.09.2021 №977, затверджено Методику визначення заборгованості з різниці в тарифах, яка регламентує порядок розрахунку не погашеною станом на 1 червня 2021 року різниці в тарифах.

Рішення обласної комісії з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах щодо затвердження різниці в тарифах прийняті в 2021 році (протоколи №ТН-05/21 та від №ТБ-01/21); Договір від 23.12.2021 №158/1340, відповідно до якого у грудні 2021 року відділом житлово-комунального господарства та комунальної власності Костопільської міської рад перераховані кошти для КП КМР «Костопількомуненергія», також датований 2021 роком.

Тобто, під час проведення ревізії досліджувалася різниця в тарифах за 2016-2020 роки та січень-травень 2021 року, яка отримана у 2021 році.

Таким чином, ревізію фінансово-господарської діяльності комунального підприємства Костопільської міської ради «Костопількомуненергія» за період з 01.01.2020 по 31.03.2023 проведена у відповідності до Плану проведення заходів державного фінансового контролю Західного офісу Держаудитслужби на ІІ квартал 2023 року та Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 року №550, в межах повноважень Держаудитслужби.

За приписами статті 19 Конституції України від 28.06.1996 №254к/96-ВР, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем доведено правомірність оскаржуваного рішення Вимоги в порядку статті 77 КАС України, а тому заявлені позовні вимоги не підлягають до задоволення.

Питання щодо розподілу судових витрат у порядку статті 139 КАС України не підлягає вирішенню.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Комунального підприємства Костопільської міської ради «Костопількомуненергія» (вулиця Нова, 1, місто Костопіль, Рівненська область, 35000; код ЄДРПОУ 30132672) до Управління Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області (вулиця Міцкевича, 14, місто Рівне, 33028; код ЄДРПОУ 40913624) про визнання протиправною та скасування вимоги залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 05 вересня 2024 року

Суддя К.М. Недашківська