Постанова

від 05.09.2024 по справі 160/6229/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

05 вересня 2024 року м. Дніпросправа № 160/6229/24

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),

суддів: Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Дніпрі апеляційну скаргу Фермерського господарства «АННА»

на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 травня 2024 року (суддя Прудник С.В.) по справі №160/6229/24 за позовом Фермерського господарства «АННА» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и В :

ФГ «АННА» звернулося до суду із позовом, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС Дніпропетровській області від 04.08.2023 року № 0210560409 на суму 263 711,86 грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.03.2024 відкрито провадження у справі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.04.2024, за наслідками розгляду клопотання ГУ ДПС Дніпропетровській області про залишення позову без розгляду, позов залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 5 (п`яти) робочих днів, з моменту отримання копії даної ухвали, шляхом надання до суду: заяви про поновлення строку звернення до суду з інших підстав у вказаній частині вимог та доказів на підтвердження повідомлених обставин.

Підставою для залишення позову без руху стали встановлені судом обставини, які свідчать про пропуск позивачем строку звернення з позовом до суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 травня 2024 року адміністративний позов залишено без розгляду.

Залишаючи позов без розгляду, суд першої інстанції виходив з встановленого факту пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду і не подання позивачем заяви про поновлення строків, з інших підстав, ніж ті, що були зазначені в позові, та доказів на підтвердження повідомлених обставин.

Не погодившись з ухвалою суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу суду про залишення позову без розгляду скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Обгрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач посилається на те, що суд першої інстанції, з огляду на фактичну дату отримання позивачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, дійшов безпідставного висновку про пропуск позивачем шестимісячного строку звернення з позовом до суду. Крім цього, позивач звертає увагу на те, що ним не було отримано ухвалу про залишення позову без руху, у зв`язку з чим він об`єктивно не міг повідомити суд про обставини, що стосуються дотримання строків

звернення з позовом до суду. Також позивач звертає увагу на те, що оскільки судом вже було відкрито провадження у справі, то це означає, що і питання дотримання строків звернення вже було вирішено судом, а тому суд не мав підстав для залишення позову без розгляду.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить ухвалу суду першої інстанції залишити без змін з огляду на її законність та обгрунтованість.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України, частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Частиною першої статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Тобто, чинне законодавство, встановленими строками, обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів.

Суд першої інстанції, з урахуванням сталої практики Верховного Суду, правильно зазначив, що процесуальний строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних санкцій) у випадку, якщо платником податків не використовувалася процедура досудового вирішення спору (адміністративного оскарження), визначається частиною другою статті 122 КАС України - становить шість місяців і обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

У спірному випадку, відкриваючи провадження у справі, суд першої інстанції прийняв до уваги аргументи позивача, які були підтверджені відповідними доказами, про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення позивач отримав лише у березні 2024 року на адвокатський запит.

В той же час, в подальшому судом було встановлено те, що відповідачем, на зареєстровану адресу позивача, було направлено було направлено податкове повідомлення рішення від 04.08.2023 року № 0210560409. Згідно наявних в матеріалах справи доказів податкове повідомлення рішення від 04.08.2023 року № 0210560409, 18.08.2023 року було повернуто на адресу контролюючого органу із зазначеною поштовою службою в повідомленні про вручення причиною невручення «адресат відсутній за вказаною адресою».

Встановивши такі обставини справи, суд першої інстанції обгрунтовано звернув увагу на положення статті 42 ПК України, якою визначені правила листування платників податків та контролюючих органів.

Відповідно до п. 42.2 ст. 42 ПК України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Згідно з п. 42.5 ст. 42 ПК України, у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).

У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Таким чином, як правильно зазначив суд першої інстанції, в силу п. 42.5 ст. 42 ПК України, податкове повідомлення-рішення від 04.08.2023 року № 0210560409 вважається врученим позивачу 18.08.2023 року.

З цих підстав, врахувавши дату звернення з цим позовом до суду (06.03.2024), суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що позивачем пропущено встановлений законом шестимісячний строк звернення з позовом до суду.

Стосовно аргументів позивача, наведених в апеляційній скарзі, про те що підприємство 18.08.2023 не отримувало спірне ППР, а про його наявність дізналося лише в березні 2024 року, слід зазначити те, що при визначенні початку перебігу строку на звернення до суду, суд з`ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.

Добросовісний платник зобов`язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. У разі невиконання цього обов`язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв`язку з цим негативних для такого платника наслідків.

Отже, оскільки у спірному випадку ППР на правлено за адресою місцезнаходження позивача, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та яка й зазначена позивачем в апеляційній скарзі, то твердження позивача, що про оскаржуване податкове повідомлення-рішення позивач дізнався лише в березні 2024 року є безпідставними та необґрунтованими.

Таким чином, за встановлених обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з тим, що після відкриття провадження у справі у суду першої інстанції були наявні підстави для вирішення питання щодо дотримання позивачем строків звернення з позовом до суду.

Відповідно до ч.3 ст.123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Оскільки, у спірному випадку позивачем, на виконання ухвали суду першої інстанції про залишення позову без руху, не було заявлено про поновлення пропущеного строку з інших підстав, ніж ті, що були зазначені в позові, то суд першої інстанції правомірно залишив позов без розгляду.

Посилання позивача про те, що він не отримував ухвалу суду про залишення позову без руху, суд апеляційної інстанції вважає безпідставним, оскільки матеріали справи (а.с.110) свідчать про те, що вказану ухвалу доставлено до електронного кабінету позивача. В апеляційній скарзі позивач також вказує на те, що ним отримана інформація про наявність технічного збою в роботі ЄСІТС, що унеможливило отримання ним ували суду та чому позивач зобов`язався надати докази. Але таких доказів суду надано не було.

Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що при вирішенні питання про дотримання позивачем строків звернення з позовом до суду, судом першої інстанції дотримано положення процесуального закону та постановлено обгрунтовану ухвалу про залишення позову без розгляду, у зв`язку з чим підстав для її скасування не існує.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.315, ст.ст.316, 321, 322, 325 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства «АННА» залишити без задоволення, а ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 травня 2024 року по справі №160/6229/24 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку у строки, передбачені ст.329 КАС України.

Повний текст постанови складено 05.09.2024

Головуючий - суддяЯ.В. Семененко

суддяН.А. Бишевська

суддяІ.Ю. Добродняк