Постанова

від 03.09.2024 по справі 320/4619/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/4619/20 Суддя (судді) першої інстанції: Войтович І.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Маринчак Н.Є.

суддів: Черпака Ю.К., Штульман І.В.

при секретарі судового засідання Верес П.О.

за участі

представника позивача - Сєдова І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "САЛДІ СЕРВІС" на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "САЛДІ СЕРВІС" до Державної податкової служби у Київській області , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області про визнання протиправними дії та зобов`язати вчинити певні дії, визнання протиправним та скасування податкової вимоги, визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Київського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "САЛДІ СЕРВІС" (далі-позивач, апелянт) до Головного управління Державної податкової служби у Київській області (далі- відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області, в якому заявлено вимоги щодо:

- визнання протиправними дій відповідача щодо нарахування позивачу боргу (недоїмки по платіжному дорученню №38975727 від 26 березня 2018 року) з податку на додану вартість на суму 941193 грн. 00 коп. та зобов`язати відповідача вчинити дії щодо коригування даних (показників) інтегрованої картки платника податку на додану вартість позивачу, шляхом виключення нарахованого боргу (платіжне доручення №38975727 від 26 березня 2020 року) на суму 941193 грн 00 коп;

- визнання протиправною та скасування податкової вимоги відповідача від 3 квітня 2020 року №44775-54 до позивача про сплату податкового боргу у розмірі 882417 грн 01 коп.;

- визнання протиправним та скасування рішення начальника Києво-Святошинського управління Головного управління ДПС у Київській області Берегового Сергія Анатолійовича №377 від 5 травня 2020 року про опис майна позивача у податкову заставу;

- визнання протиправними дій відповідача із списання переплати позивача з податку на додану вартість на суму 58775 грн 99 копійок та зобов`язати відповідача вчинити дії щодо коригування даних (показників) інтегрованої картки платника податку на додану вартість позивача, шляхом включення переплати позивачу з податку на додану вартість на суму 58775 грн. 99 коп;

- визнання протиправними дій відповідача з нарахування з 27 березня 2020 року пені в порядку підпункту 129.1.3 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України у зв`язку із нарахуванням боргу (платіжне доручення №38975727 від 26 березня 2020 року) та зобов`язати відповідача вчинити дії щодо коригування даних (показників) інтегрованої картки платника податку на додану вартість позивачу, шляхом виключення пені, нарахованої на суму податкового боргу (платіжне доручення №38975727 від 26 березня 2020 року).

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03 червня 2020 року відкрито провадження за правилами загального позовного провадження.

15 квітня 2024 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "САЛДІ СЕРВІС" подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій просить суд:

- заборонити Головному управлінню ДПС у Київській області (ідентифікаційний код: 44096797; вул. Святослава Хороброго, 5а, м. Київ-151, 03151) вчиняти дії, спрямовані на стягнення неузгодженої заборгованості за податковою вимогою від 03 квітня 2020 року №44775-54 про сплату боргу у розмірі 882417 (Вісімсот вісімдесят дві тисячі чотириста сімнадцять) гривень 01 коп., нарахованого на підставі визначеної Головним управлінням ДПС у Київській області недоїмки по платіжному дорученню №38975727 від 26 березня 2020 року, з рахунків/електронних гаманців платника податків у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі № 320/4619/20;

- заборонити Головному Управлінню Державної казначейської служби України у Київській області (ідентифікаційний код: 37955989, площа Лесі Українки, 1, м. Київ, 01196) вчиняти дії з погашення податкового боргу за неузгодженим зобов`язанням згідно із податковою вимогою від 03 квітня 2020 року №44775-54 про сплату боргу у розмірі 882417 (Вісімсот вісімдесят дві тисячі чотириста сімнадцять) гривень 01 коп., нарахованого на підставі самостійно визначеної Головним управлінням ДПС у Київській області недоїмки по платіжному дорученню №38975727 від 26 березня 2020 року з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі № 320/4619/20;

- заборонити Акціонерному товариству комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (ідентифікаційний код 14360570, місцезнаходження: Україна, 01001, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 1Д) вчиняти дії з виконання платіжної інструкції Головного управлінням ДПС у Київській області на примусове списання (стягнення) коштів у сумі 293 342,76 грн до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі № 320/4619/20;

- заборонити Головному управлінню ДПС України у Київській області вчиняти дії, спрямовані на стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «САЛДІ СЕРВІС» пені, нарахованої на стягнені з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «САЛДІ СЕРВІС» кошти у розмірі 178268,10 грн (Сто сімдесят вісім тисяч двісті шістдесят вісім гривень 10 коп) та стягнені суми ПДВ, задекларовані до сплати та перераховані на спецрахунок ПДВ, в рахунок погашення неузгодженого зобов`язання за податковою вимогою від 03 квітня 2020 року №44775- 54 про сплату боргу у розмірі 882417 (Вісімсот вісімдесят дві тисячі чотириста сімнадцять) гривень 01 коп, нарахованого на підставі самостійно визначеної Головним управлінням ДПС у Київській області недоїмки по платіжному дорученню №38975727 від 26 березня 2020 року, до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі № 320/4619/20;

- заборонити Головному управлінню ДПС України у Київській області вчиняти дії, спрямовані на стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «САЛДІ СЕРВІС» недоїмки, нарахованої на стягнені з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «САЛДІ СЕРВІС» кошти у розмірі 178268,10 грн (Сто сімдесят вісім тисяч двісті шістдесят вісім гривень 10 коп.) та стягнені суми ПДВ, задекларовані до сплати та перераховані на спецрахунок ПДВ, в рахунок погашення неузгодженого зобов`язання за податковою вимогою від 03 квітня 2020 року №44775-54 про сплату боргу у розмірі 882417 (Вісімсот вісімдесят дві тисячі чотириста сімнадцять) гривень 01 коп, нарахованого на підставі самостійно визначеної Головним управлінням ДПС у Київській області недоїмки по платіжному дорученню №38975727 від 26 березня 2020 року, до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі № 320/4619/20.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2024 року у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "САЛДІ СЕРВІС" щодо вжиття заходів забезпечення позову відмовлено.

Ухвала суду мотивована тим, що зазначені заходи забезпечення позову заявлені представником позивача до суду є фактично ідентичними заявленим позовним вимогам в позовній заяві в даній справі; перевірка правомірності дій, наявності чи відсутності відповідного рішення суду по списанню/стягнення спірної суми коштів, чи інші правові підстави, є діями суду, відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які вчиняються під час вирішення предмету спору. Суд наголосив на тому, що спосіб забезпечення позову, обраний позивачем, є фактично вирішенням справи по суті на період перебування справи у провадженні суду та вирішення справи судом, що є неприпустимим.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "САЛДІ СЕРВІС" звернулось до Шостого апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою.

Апелянт зазначає, що заходи забезпечення позову, про які він просить, не є тотожними позовним вимогам, не вимагають від суду надання правової оцінки діям, прийнятим оспорюваним рішенням відповідача, які є предметом оскарження у справі № 320/4619/20; позивач не просить суд з`ясування фактичних обставин у справі, а лише просить суд про повне з`ясування обставин, які вказують на очевидність ознак протиправності дій відповідача, які не є предметом оскарження та вчинені під час розгляду судом позову позивача; дії та рішення відповідача, які оскаржуються у справі № 320/4619/20, були вчинені у 2020 році, у зв`язку з вчиненням яких позивачу нараховано податковий борг у сумі 941193,00 грн; дії відповідача, третьої особи та Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК», про заборону яких позивач просить у заяві про забезпечення позову, вчинені в період з 2023 року по дату подання заяви про забезпечення позову та вони здійснені на виконання рішень, які оскаржуються у позовній заяві; фактичні та правові підстави заяви про забезпечення позову є відмінними від фактичних та правових підстав позову; заява про забезпечення позову не містить посилання на докази, які містяться в матеріалах адміністративного позову; є різною доказова база заяви про забезпечення позову та адміністративного позову.

Від відповідача та третьої особи відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "САЛДІ СЕРВІС", мотивуючи це наступним.

Частинами першою та другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Водночас підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Згідно з положеннями частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (частина друга статті 151 КАС України).

В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина шоста статті 154 КАС України).

Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову та з`ясувати відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно із Рекомендаціями №R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятими Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

При цьому, слід також зауважити на тому, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Колегія суддів акцентує свою увагу на тому, що правова оцінка позовним вимогам та доводам позивача судом першої інстанції не надавалась, позаяк станом на час вирішення питання про забезпечення позову судовий спір не вирішений по суті.

Дослідивши заяву представника позивача про вжиття заходів забезпечення позову, колегія суддів звертає увагу на те, що останнім заявлено заходи забезпечення позову, які не відповідають предмету спору в даній справі та є передчасними, що суперечить нормам адміністративного судочинства.

За доводами апелянта, стягнення коштів у розмірі 178268,10 грн з банківського поточного рахунку позивача вчинено Акціонерним товариством комерційний банк «ПРИВАТБАНК» на підставі платіжної інструкції відповідача № O38C09RO2R від 08 березня 2024 року, до якої внесено неправдиві відомості, зокрема, що стягнення проводиться на підставі рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 березня 2020 №320/1916/19. Позивач повідомляє, що в його електронному кабінеті наявні створені відповідачем суперечливі відомості щодо ідентифікації операції по стягненню спірної суми коштів.

Разом з тим, колегія суддів вважає такі доводи передчасними та такими, що підлягають дослідженню під час вирішення справи по суті судом першої інстанції.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що заявником в заяві фактично викладено мотиви та доводи, які полягають у зобов`язанні відповідача вчинити певні дії, які відносяться до дискреції останнього, а більше з тим, вимоги щодо забезпечення позову виходять за межі позовних вимог, які фактично судом першої інстанції не розглядалися по суті.

Позивач самостійно зазначає, що підставою для стягнення з його рахунків коштів у розмірі 178268,10 грн стало рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 березня 202о року №320/1916/19; відповідач протиправно скористався судовим рішенням, ухваленим у справі №320/1916/19 на користь позивача, щоб стягнути з позивача в позасудовому порядку кошти та зарахувати їх в рахунок неузгодженого зобов`язання позивача.

Так, здійснюючи судочинство Європейський суд неодноразово аналізував наявність, межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини від 17.12.2004 року у справі «Педерсен і Бодсгор проти Данії» зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 02.06.2006 року у справі «Волохи проти України» (заява № 23543/02) при наданні оцінки повноваженням державних органів суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискреції.

Так, суд вказав, що норма права є «передбачуваною», якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку. «…надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права. Отже, закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, і порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання».

Суд апеляційної інстанції наголошує, що інститут забезпечення адміністративного позову дійсно є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

Проте, сам по собі факт прийняття відповідачем рішення, яке ймовірно стосується прав та інтересів позивача, не може автоматично свідчити про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.

Колегія суддів вважає, що заявником не доведено, а судом апеляційної інстанцій не встановлено і не підтверджено, у передбаченому процесуальним законом порядку, наявність підстав для застосування заходів забезпечення позову за заявою апелянта.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Як вбачається зі змісту вимог заяви про забезпечення позову, позивач просить заборонити Акціонерному товариству комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (ідентифікаційний код 14360570, місцезнаходження: Україна, 01001, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 1Д) вчиняти дії з виконання платіжної інструкції Головного управлінням ДПС у Київській області на примусове списання (стягнення) коштів у сумі 293 342,76 грн до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі № 320/4619/20, яке не є учасником даної справи.

У постанові від 22 грудня 2022 року у справі №640/31815/21 Верховний Суд зазначив, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

За даних обставин справи, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що подаючи заяву про забезпечення позову, представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "САЛДІ СЕРВІС" виходить з очевидних, на його думку, обставин протиправності рішень, які оскаржуються у справі № 320/4619/20, які, на думку колегії суддів, є передчасними, оскільки рішення по суті заявлених позовних вимог судом не приймалося. Водночас, заходи забезпечення позову, про які просить представник позивача, пов`язані з обставинами, які виникли вже після винесення оскаржуваних рішень відповідача, пов`язані з їх виконанням, не стосуються підстав, якими обґрунтований адміністративний позов, та є фактично похідними.

Підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Відповідно, колегія суддів вважає, що позивачем не доведено існування обставин, визначених у статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, для вжиття судом заходів забезпечення позову.

Зазначені заявником обставини не можуть бути підставою для забезпечення адміністративного позову без наявності підстав, передбачених статтею 150 Кодексу адміністративного судочинства України.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви позивача щодо вжиття заходів забезпечення позову.

З приводу інших доводів апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001 рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 09.12.1994, статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно застосував положення чинного законодавства України при постановленні оскаржуваної ухвали із дотриманням норм процесуального права, а тому підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до частини 1 статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 150,151,154, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "САЛДІ СЕРВІС" - залишити без задоволення.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "САЛДІ СЕРВІС" до Державної податкової служби у Київській області , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області про визнання протиправними дії та зобов`язати вчинити певні дії, визнання протиправним та скасування податкової вимоги, визнання протиправним та скасування рішення - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено 05 вересня 2024 року

Суддя - доповідач Маринчак Н.Є.

Судді: Черпак Ю.К.

Штульман І.В.