Постанова

від 05.09.2024 по справі 442/4322/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2024 рокуЛьвівСправа № 442/4322/24 пров. № А/857/14444/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії :

судді-доповідача:Судова-Хомюк Н.М.,

суддів:Онишкевича Т.В., Сеника Р.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 31 травня 2024 року про повернення позовної заяви у справі № 442/4322/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до старшого лейтенанта ВРПП Дрогобицького районного відділу поліції ГУНП у Львівській області Чукви Олега Івановича, головного державного виконавця Дрогобицької виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Ільницької Ольги Ігорівни про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, скасування постанов Державної виконавчої служби, стягнення моральних і матеріальних збитків від незаконних дій посадовців,

суддя в 1-й інстанції Хомик А.П.,

час ухвалення рішення не зазначено,

місце ухвалення рішення м. Дрогобич,

дата складання повного тексту рішення не зазначено,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі також ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області з позовом до старшого лейтенанта ВРПП Дрогобицького районного відділу поліції ГУНП у Львівській області Чукви Олега Івановича, головного державного виконавця Дрогобицької виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Ільницької Ольги Ігорівни про скасування постанови № ЕГА №1069583 від 28.05.2023 у справі про адміністративне правопорушення, скасування всіх постанов, виданих Дрогобицькою ДВС виконавцями Пахович В.В. та Ільницькою О.І. та приватними невідомими виконавцями про накладення арешту коштів ОСОБА_1 як в сумі 1700 грн. так і 2144,9 грн, так і постанови про грошове винагородження приватних виконавців. Також просить компенсувати моральні і матеріальні збитки від таких незаконних дій посадовців в сумі 40 тим грн. солідарно з винуватців з їх власної кишені і солідарно на виплати ОСОБА_1 і ОСОБА_2 як його доглядальнику і представнику.

Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 31 травня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до старшого лейтенанта ВРПП Дрогобицького районного відділу поліції ГУНП у Львівській області Чукви Олега Івановича, головного державного виконавця Дрогобицької виконавчої служби у Дрогобицькому районі Львівської області Ільницької Ольги Ігорівни про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, скасування постанов Державної виконавчої служби, стягнення моральних і матеріальних збитків від незаконних дій посадовці повернуто позивачу.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що предметом даної позовної заяви є об`єднані вимоги, які мають самостійні обсяги доказування та підтверджуються різними доказами. При цьому, для з`ясування правомірності кожного з окремих оскаржуваних постанов є необхідним з`ясування значного обсягу обставин справи, із дослідженням кожного окремого доказу та кожного окремого документу, що подавався позивачем разом з поясненнями, що вочевидь свідчить про індивідуальний предмет доказування у кожному конкретному випадку.

Суд першої інстанції зазначив, що оскільки позивачем у поданому до суду позові об`єднано вимоги, які не пов`язані між собою поданими доказами, заявлені вимоги про скасування постанов у справах про адміністративне правопорушення, не є основними або похідними відносно одна одної, суд дійшов до висновку, що сумісний розгляд об`єднаних позивачем вимог значно ускладнить та сприятиме затягуванню учасниками справи вирішення спору по суті.

Крім цього, суд першої інстанції зазначив, що позивач при зверненні до суду з позовною заявою ставить вимогу про «стягнення моральних і матеріальних збитків від таких незаконних дій посадовців в сумі 40 тис. грн. солідарно з винуватців з їх власної кишені і солідарно на виплати ОСОБА_1 і ОСОБА_2 як його доглядальнику і представнику», які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи вищенаведене, судом першої інстанції зроблено висновок, що позивачем порушено правила об`єднання позовних вимог.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, представник позивача подав апеляційну скаргу.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що позивач не погоджується з ухвалою про повернення позовної заяви, вважає її протиправною з огляду неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання щодо відкриття провадження у цій справі.

Зазначає, що статтею 172 КАС України передбачено, що в суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз`єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об`єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства. Про об`єднання справ в одне провадження або роз`єднання позовних вимог, про відмову в об`єднанні справ в одне провадження, роз`єднанні позовних вимог суд постановляє ухвалу.

Вказує, що з наведеної норми вбачається, що суд за власною ініціативою має право до початку розгляду справи по суті роз`єднати позовні вимоги. Проте суд не врахувавши, що позивач є інвалідом другої групи з дитинства, звернувся до суду за захистом порушеного права, та не будучи фахівцем в галузі права, суд в порушення вимог ст. 172 КАС України, замість роз`єднання позовних вимог повернув позовну заяву позивачу.

Просить скасувати ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 31 травня 2024 року про повернення позову, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України) відсутність відзиву не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Апеляційний розгляд справи здійснено згідно ч.2 ст.312 КАС України в порядку письмового провадження за правилами ст.311 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвалу суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.

Відповідно до частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо:

1) позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк;

2) позивач до відкриття провадження в адміністративній справі подав заяву про її відкликання;

3) позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано;

4) позивач не надав доказів звернення до відповідача для досудового врегулювання спору у випадках, в яких законом визначено обов`язковість досудового врегулювання, або на момент звернення позивача із позовом не сплив визначений законом строк для досудового врегулювання спору;

5) позивачем подано до цього самого суду інший позов (позови) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з однакових підстав і щодо такого позову (позовів) на час вирішення питання про відкриття провадження у справі, що розглядається, не постановлена ухвала про відкриття або відмову у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду;

6) порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу);

7) відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи;

8) якщо позовну заяву із вимогою стягнення грошових коштів, яка ґрунтується на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, подано суб`єктом владних повноважень до закінчення строку, визначеного частиною другою статті 122 цього Кодексу;

9) у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Суд першої інстанції повернув позовну заяву ОСОБА_1 посилаючись на пункт 6 частини четвертої статті 169, відповідно до якого позовна заява повертається позивачеві, якщо позов подано особою, порушено правила об`єднання позовних вимог.

Апеляційний суд не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 5 КАС кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси і просити про їх захист, зокрема шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим кодексом порядку (частина п`ята статті 5 КАС).

Частиною першою статті 21 КАС встановлено, що позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов`язані між собою.

Згідно з частиною першою статті 172 КАС України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Відповідно до пункту 6 частини четвертої статті 169 КАС позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).

Підстава позову - це ті обставини і норми права, які дозволяють особі звернутися до суду, а предмет позову - це матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, стосовно яких він просить ухвалити судове рішення.

Визначаючи підстави позову як елемент його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

Підстави адміністративного позову - це фактичні та юридичні обставини публічно-правового спору, які обґрунтовують можливість подання такого позову, це факти, які відповідно до норм матеріального права вказують на наявність (відсутність) між позивачем та відповідачем спірних правовідносин. Відтак, для встановлення тотожності підстав позову визначальне значення має коло обставин та фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги.

Предмет і підстава позову сприяють з`ясуванню наявності характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного права і обов`язку.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення адміністративного спору.

Таким чином, у випадку заявлення позивачем в одній позовній заяві кількох вимог, що становлять предмет позову, вказані вимоги мають виникати з однакових юридичних фактів, тобто мати єдині підстави позову, оскільки в протилежному випадку виникають різні позови, які підлягають розгляду в окремих самостійних провадженнях.

За своїм процесуальним призначенням інститут об`єднання позовних вимог забезпечує правильність і одностайність розгляду та вирішення окремих позовних вимог, які можуть бути розглянуті як самостійні справи, але об`єднуються пов`язаністю вимог, тобто вимог, які випливають з одних і тих же підстав або доказів.

Отже, порушенням правила об`єднання вимог є об`єднання непов`язаних вимог, тобто таких, які не пов`язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.

Такий підхід щодо неможливості об`єднання позовних вимог, що належить розглядати в окремих самостійних провадженнях, головним чином спрямовано на забезпечення дотримання принципу ефективного захисту порушеного права особи.

Апеляційний суд звертає увагу, що правила об`єднання позовних вимог, порушення яких може бути підставою для повернення позовної заяви у відповідності до пункту 6 частини четвертої статті 169 КАС, визначені у частинах четвертій, п`ятій статті 172 КАС: за якими: не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом; не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.

В даному випадку позивачем не порушено зазначені правила об`єднання позовних вимог, що виключає застосування положень пункту 6 частини четвертої статті 169 КАС для повернення позовної заяви.

При цьому, частиною шостою статті 172 КАС передбачено, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз`єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об`єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства.

Розгляд позовних вимог, виділених у самостійне провадження, здійснює суддя, який прийняв рішення про роз`єднання позовних вимог.

В той же час, судом першої інстанції не було застосовано наведених положень процесуального закону, якщо він дійшов висновку, що розгляд заявлених позивачем позовних вимог доцільно розглядати в окремих провадженнях.

Наведене свідчить про формальний підхід суду першої інстанції при встановленні можливості розглядати заявлених позивачем позовні вимоги в одному провадженні та не вжиття ним законодавчо встановлених можливостей щодо виділення відповідних позовних вимог в окреме самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства.

Відповідно до вимог частини другої статті 6 КАС суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Так, у справі «Bellet v. France», Європейський Суд з прав людини (далі ЄСПЛ) зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та в рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року ЄСПЛ вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Отже, як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Право на захист у суді своїх прав і свобод є конституційною гарантією, яка забезпечується реальною можливістю усякій заінтересованій особі звернутися до суду у встановленому законом порядку про захист прав, свобод та інтересів та можливістю обирати спосіб захисту, використовуючи при цьому всі дозволені законодавством інструменти та засоби.

З огляду на викладені обставини, за наслідком розгляду апеляційної скарги, враховуючи наведені норми права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність визначених пунктом 6 частини четвертої статті 169 КАС підстав для повернення позовної заяви.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про повернення позовної заяви, чим допустив порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а тому судове рішення підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

А відтак, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала - скасуванню, із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 308, 311, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 328, 329 КАС, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 31 травня 2024 року про повернення позовної заяви у справі № 442/4322/24 скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк судді Т. В. Онишкевич Р. П. Сеник