Ухвала

від 05.09.2024 по справі 522/17844/23

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/17844/23

Провадження № 2/522/6843/24

УХВАЛА

05 вересня 2024 року м. Одеса

Суддя Приморського районного суду м. Одеси Федчишена Т. Ю., вирішуючи питання про відкриття провадження у справі за матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до Релігійної організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України» про стягнення вихідної допомоги при звільненні та середнього заробітку за час затримки виплати вихідної допомоги, -

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2023 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Релігійної організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України» про стягнення вихідної допомоги при звільненні та середнього заробітку за час затримки виплати вихідної допомоги.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 19.09.2023 у відкритті провадження у вказаній справі відмовлено. Роз`яснено позивачеві право на звернення до суду з даним позовом в порядку господарського судочинства.

Постановою Одеського апеляційного суду від 12.06.2024 ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 19.09.2023 скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Дослідивши матеріали позовної заяви, суд зазначає таке.

Статтею 175 ЦПК України визначено вимоги до позовної заяви.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Проте позивачем у позовній заяві ціну позову не зазначено.

Крім того, приписами ч. 4 статті 177 ЦПК України закріплено, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

У позовній заяві позивач посилається на те, що він звільнений від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1ст. 5 Закону України "Про судовий збір", відповідно до якого від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах, зокрема, про стягнення заробітної плати.

Так, згідно із пунктом 1 частини 1статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

У даному випадку позивач звернувся до суду із вимогами про стягнення вихідної допомоги при звільненні та середнього заробітку за час затримки виплати вихідної допомоги

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно із ст. 2 Закону України «Про оплату праці» структура заробітної плати складається з: основної заробітноїплати.Це -винагорода завиконану роботу відповідно довстановлених нормпраці (нормичасу,виробітку,обслуговування,посадові обов`язки).Вона встановлюєтьсяу виглядітарифних ставок(окладів)і відряднихрозцінок дляробітників тапосадових окладівдля службовців.Додаткової заробітноїплати. Це-винагорода запрацю понадустановлені норми,за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки,гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язаніз виконаннямвиробничих завданьі функцій.Інших заохочувальних та компенсаційних виплат. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

У постанові Верховного Суду від 04.08.2022 у справі № 600/5478/21-а зазначено, що поняття та підстави виплати вихідної допомоги визначені статтею 44 КЗпП України. За змістом цієї норми вихідна допомога - це грошова виплата працівникові, який звільнений з роботи не з власної ініціативи, яку виплачує роботодавець у випадках, передбачених законом або сторонами.

Вихідна допомога не ототожнюється із заробітною платою, оскільки її розмір не пов`язаний з кількістю і якістю праці, а лише з фактом звільнення працівника з визначених законом підстав, що виплачуються працівникові при звільненні. Тобто, основним завданням вихідної допомоги є матеріальне забезпечення звільненого працівника в період пошуку ним нової роботи.

Відтак,вимога простягнення вихідної допомоги при звільненні підлягає оплаті судовим збором.

Що стосується вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати вихідної допомоги, суд зазначає таке.

В обґрунтування указаної вимоги позивач посилається на ст. 117 КзПП України.

Стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також, не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою у розумінні статті 2 Закону України "Про оплату праці", тобто стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.

Стягнення з роботодавця середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні не є заробітною платою, оскільки середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є спеціальним видом відповідальності роботодавця, відповідно на вказані вимоги позивача не поширюються положення пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», за яким від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Аналогічна правова позиція також висловлена Верховним Судом у постанові від 30.01.2019 у справі № 910/4518/16.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі №755/12623/19 (провадження №14-47цс21) зазначено, що середній заробіток за час вимушеного прогулу, передбачений ч.2 ст.235 КЗпП України, та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, визначений ст.117 цього Кодексу, мають різну правову природу. Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.

Таким чином, вимога про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не є тотожною до вимоги про стягнення заробітної плати а тому, не може бути віднесена до категорії пільгових вимог, за подачу яких, згідно п. 1 ч. 1ст. 5 Закону України "Про судовий збір", судовий збір не сплачується.

Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 910/4518/16, позовна вимога про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є майновою вимогою.

Відтак, позивачу слід також сплатити судовий збір за вимогу майнового характеру про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати вихідної допомоги.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір».

Згідно із ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до п.п. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0, 4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно зі ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» (час звернення до суду) прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2023 року встановлено у розмірі 2684 грн.

Отже позивачу слід сплатити судовий збір у розмірі 1073, 60 грн та надати суду докази сплати судового збору.

Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Отже,позовну заяву ОСОБА_1 слід залишити без руху та встановити позивачу строк для усунення вказаних недоліків позовної заяви.

Реквізити суду на оплату судового збору:

Отримувач коштів ГУК в Од. обл./Приморський р-н/22030101 Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37607526 Банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.) Код банку отримувача (МФО) 899998 Рахунок отримувача UA268999980313111206000015758 Код класифікації доходів бюджету 22030101.

Керуючись ст. ст.175,177,185,260 ЦПК України, суддя, -

УХВАЛИЛА:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Релігійної організації «Церковне Управління (Єпископат) Німецької Євангелічно-лютеранської Церкви України» про стягнення вихідної допомоги при звільненні та середнього заробітку за час затримки виплати вихідної допомоги - залишити без руху.

Встановити позивачу десятиденний строк з дня отримання копії ухвали суду для усунення недоліків поданої позовної заяви.

У разі неусунення зазначених недоліків у встановлений строк позовна заява вважатиметься неподаною та буде повернута позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Тетяна ФЕДЧИШЕНА