Постанова

від 28.08.2024 по справі 640/9782/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/9782/21 Суддя (судді) першої інстанції: Шевченко А.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Грибан І.О.

судді: Беспалов О.О.

Парінов А.Б.

за участі:

секретар с/з Кващук Т.А.

пр-к відповідача Блінков В.Ю.

пр-к відповідача Добров О.І.

прокурор Кукло Д.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпроінвест» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2023 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпроінвест» до Київської митниці, за участі Заступника Генерального прокурора про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

У С Т А Н О В И В:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпроінвест» звернулося з позовом до Київської митниці, в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Київської митниці Держмитслужби від 30.03.2021:

- №0000007/7.8-19-02, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем мито на товари, що ввозяться суб`єктами підприємницької діяльності за податковими зобов`язаннями у розмірі 2373655,59 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 237365,56 грн.;

- №0000008/7.8-19-02, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість за податковими зобов`язаннями у розмірі 5222042,30 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 522204,23 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав про безпідставність призначення митним органом документальної невиїзної перевірки, а також незабезпечення прав ТОВ «Інтерпроінвест» при її проведенні. Крім того, позивач посилається на неналежне оформлення результатів перевірки (акту перевірки), на підставі якого прийнято податкові повідомлення-рішення, а саме на те, що акт перевірки не підписаний усіма посадовими особами, які проводили відповідну перевірку. Окрім цього, ТОВ «Інтерпроінвест» вказує на невідповідність висновків акту перевірки від 14.12.2020 №113/20/7.8-19-02/31520157 фактичним обставинам справи та наголошує, що ним вірно класифіковано товар «Продукція оборонного призначення …. Тактичний ліхтарик Inforce…» за кодом 9305 91 00 90 згідно з УКТ ЗЕД.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 лютого 2022 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Митниця та заступник Генерального прокурора подали апеляційні скарги, за результатами розгляду яких Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 19 жовтня 2022 року рішення суду першої інстанції залишив без змін, а скарги - без задоволення.

Постановою Верховного Суду від 20 березня 2023 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 лютого 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2022 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

В постанові від 20 березня 2023 року Верховний Суд вказував, що судами першої та апеляційної інстанцій залишено поза увагою та, як наслідок, не надано оцінки всім фактичним обставинам справи, з урахуванням предмета доказування у цій справі, з перевіркою їх належними та допустимими доказами, не надано належну правову оцінку кожному доказу окремо та у їх сукупності.

При повторному розгляді справи, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2023 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з`ясування усіх фактичних обставин у справі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що прилад освітлення для встановлення на зброю Inforce достатньо описаний та може бути включений до товарної позиції 9305 УКТ ЗЕД, частини та приладдя для виробів товарних позицій 9301-9304. ТОВ «Інтерпроінвест» вказує, що прилад освітлення для встановлення на зброю Inforce призначений для перенесення на бойовій зброї, для чого має невід`ємне від корпусу кріплення військового стандарту MIL STD 1913 «планка Пікатіні» або NAR - допоміжна планка НАТО і не має ручки або трипільного пристрою для перенесення в руках чи на собі. Також наголошено на тому, що документальна невиїзна перевірка призначена митним органом безпідставно.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2024 року відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 05 червня 2024 року.

Відповідачами подано відзиви на апеляційну скаргу, в якому вони просять залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін та зазначає про безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі.

04 червня 2024 року позивачем подано на адресу Шостого апеляційного адміністративного суду додаткові пояснення по справі №640/9782/21.

Протокольною ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2024 року оголошено перерву у розгляді даної справи до 03 липня 2024 року для надання додаткових письмових пояснень по справі №640/9782/21.

На виконання вимог протокольної ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2024 року сторонами по справі надіслано на адресу Шостого апеляційного адміністративного суду додаткові пояснення по справі.

03 липня 2024 року у судовому засіданні задоволено клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпроінвест» про відкладення розгляду справи у зв`язку з його зайнятістю в іншому судовому процесі. Також, задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпроінвест» про відкладення розгляду справи у зв`язку з перебуванням другого представника на лікарняному.

Наступне судове засідання призначено на 28 серпня 2024 року.

У судове засідання позивач не з`явився та явку уповноваженого представника до суду не забезпечив. Про дату, час та місце апеляційного розгляду справи був повідомлений належним чином.

28 серпня 2024 року до суду апеляційної інстанції від позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпроінвест» надійшло повторне клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи у зв`язку із вступом в справу нового представника.

Оскільки, позивачем вже подавались клопотання про відкладення розгляду справи та розгляд даної справи вже відкладався для витребування пояснень та доказів, явка сторін в судове засідання суду апеляційної інстанції обов`язковою не визнавалась, а наданих сторонами матеріалів достатньо для прийняття рішення у справі, з метою недопущення порушення розумного строку розгляду справи, колегією суддів протокольною ухвалою у задоволенні повторного клопотання позивача про відкладення розгляду справи відмовлено.

Керуючись приписами ч. 2 ст. 313 КАС України, суд протокольною ухвалою вирішив здійснити апеляційний розгляд справи за даною явкою.

Представники відповідачів у судовому засіданні повністю заперечували проти задоволення апеляційної скарги, просили залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Інтерпроінвест» зареєстровано як юридична особа за адресою: 02068, м. Київ, вул. Драгоманова, б. 17, кв. 263, код ЄДРПОУ: 31520157, основний вид КВЕД - 25.40. Виробництво зброї та боєприпасів.

За наслідками розгляду скарги ТОВ «Інтерпроінвест» на податкові повідомлення-рішення, прийняті митним органом, за наслідком проведення перевірки на підставі наказу Київської міської митниці №243 від 10 липня 2020 року (далі - Наказ № 243), Державна митна служба України (далі - ДМС України) прийняла рішення №08-1/10-06/13/14729 від 06 листопада 2020 року (далі - рішення ДМС України від 06 листопада 2020 року).

За змістом цього рішення ДМС України дійшла таких висновків:

1) безпідставність проведення Митницею перевірки з питань правильності класифікації товару «тактичний ліхтарик 800 люменів» за кодом 9305 91 00 90 згідно з УКТ ЗЕД та не реалізацію Наказу № 243 про проведення перевірки дотримання вимог законодавства України з питань митної справи у частині обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування за митними деклараціями (далі - МД), що мало були предметом цієї перевірки;

2) допущення порушень при оформленні результатів перевірки;

3) обґрунтованість висновків робочої групи про неправильну класифікацію позивачем товару «тактичний ліхтарик 800 люменів» за кодом 9305 91 00 90 згідно з УКТ ЗЕД (ставка ввізного мита 5%) та не вжиття заходів з перевірки дотримання ТОВ «Інтерпроінвест» вимог законодавства України з питань митної справи у частині обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування за МД.

На підставі таких висновків ДМС України задовольнила скаргу ТОВ «Інтерпроінвест» та скасувала податкові повідомлення-рішення Митниці від 19 серпня 2020 року №№ 0000060/7.8-19-02, 0000061/7.8-19- 02. Водночас ДМС України доручила Київській митниці Держмитслужби проведення відповідно до вимог статей 345-354 МК України контрольно-перевірочних заходів в частині правильності класифікації за кодом 9305 91 00 90 згідно з УКТ ЗЕД товару «тактичний ліхтарик 800 люменів», оформленого ТОВ «Інтерпроінвест» за МД, а також в частині обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування при митному оформленні товарів за цими МД.

Наказом Київської митниці Держмитслужби від 23 листопада 2020 року № 484 «Про проведення документальної невиїзної перевірки дотримання ТОВ «Інтерпроінвест» вимог законодавства України з питань митної справи» (далі - Наказ №484) на підставі пункту 1 частини другої статті 351 Митного кодексу України (далі - МК України) та на виконання рішення про результати розгляду скарги від 06 листопада 2020 року № 08-1/10-06/13/14729 наказано провести документальну невиїзну перевірку дотримання ТОВ «Інтерпроінвест» (код ЄДРПОУ: 31520157) вимог законодавства України з питань митної справи у частині правильності класифікації товару «Продукція оборонного призначення …. Тактичний ліхтарик Inforce…» за кодом 9305 91 00 90 згідно з УКТ ЗЕД, а також в частині обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування при митному оформленні товарів за митними деклараціями, а саме: від 10 серпня 2018 року № UA125100/2018/322302, від 24 жовтня 2018 року № UA125100/2018/330664, від 18 грудня 2018 року № UA125100/2018/337425, від 10 квітня 2019 року № UA125100/2019/310750, від 21 червня 2019 року № UA125100/2019/366390, від 15 липня 2019 року № UA125100/2019/367357, від 29 жовтня 2019 року № UA125100/2019/335218, від 03 березня 2020 року № UA125100/2020/307208, від 03 березня 2020 року № UA125100/2020/307212 тривалістю 3 робочі дні з 26 листопада 2020 року по 30 листопада 2020 року.

23 листопада 2020 року митний орган супровідним листом №7.8-4/19/11/23117 повідомив позивача про проведення документальної невиїзної перевірки із долученням до вказаного листа повідомлення від 23 листопада 2020 року №7.8-19-01/112.

За наслідком проведення перевірки складено акт від 14 грудня 2020 року №113/20/7.8-19-02/31520157 (далі - Акт перевірки), в якому зазначено, що документальною невиїзною перевіркою встановлено порушення ТОВ «Інтерпроінвест»:

- вимог Закону України від 19 вересня 2013 року №584-VІІ «Про Митний тариф України», частини першої та підпункту «г» пункту 5 частини восьмої статті 257, пункту 20 частини першої статті 282 МК України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання зі сплати ввізного мита з товарів на загальну суму 2373655,59 грн;

- вимог пункту 32 підрозділу 2 розділу XX, пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податкове зобов`язання зі сплати ПДВ на загальну суму 5222042,30 грн.

Не погоджуючись із висновками Акта перевірки, позивач подав заперечення, за наслідками розгляду яких листом від 05 січня 2021 року №7.8-6/19/11/156 Митниця повідомила про залишення висновків Акта перевірки без змін.

11 січня 2021 року Київська митниця винесла податкові повідомлення-рішення:

- № 0000001/7.8-19-02, яким ТОВ «Інтерпроінвест» за порушення вимог Закону України «Про митний тариф», частини першої та підпункту «г» пункту 5 частини восьмої статті 257, пункту 20 частини першої статті 282 МК України згідно із підпунктом 54.3.6 пункту 54.3 статті 54, пункту 57.3 статті 57, пунктом 58.1 статті 58, пунктом 123.1 статті 123 ПК України збільшено грошові зобов`язання за платежем «мито на товари, що ввозяться суб`єктами підприємницької діяльності» на загальну суму 2967069,49 грн., в тому числі: за основним платежем - 2373655,59 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 593413,90 грн.;

- № 0000002/7.8-19-02, яким ТОВ «Інтерпроінвест» за порушення вимог пункту 32 підрозділу 2 розділу XX, пункту 190.1 статті 190 ПК України згідно із підпунктом 54.3.6 пункту 54.3 статті 54, пунктом 57.3 статті 57, пунктом 58.1 статті 58, пунктом 123.1 статті 123 ПК України збільшено грошові зобов`язання за платежем «ПДВ» на загальну суму 6527552,88 грн, в тому числі: за основним платежем - 5222042,30 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1305510, 58 грн.

Вказані рішення позивач оскаржив в адміністративному порядку.

ДМС України рішенням від 25 березня 2021 року № 08-1/10-06/13/3325 скаргу ТОВ «Інтерпроінвест» задовольнила частково - зменшила суму штрафних санкцій, застосованих податковими повідомленнями-рішеннями до 10 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, а в частині основного платежу (податкових зобов`язань) залишила без змін.

На підставі вказаного рішення ДМС України Митниця винесла податкові повідомлення-рішення від 30 березня 2021 року:

- № 0000007/7.8-19-02, яким позивачу збільшено грошові зобов`язання за платежем «мито на товари, що ввозяться суб`єктами підприємницької діяльності» на загальну суму 2611021,15 грн, в тому числі: за основним платежем - 2373655,59 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 237365,56 грн.;

- № 0000008/7.8-19-02, яким позивачу збільшено грошові зобов`язання за платежем «ПДВ» на загальну суму 5744246,53 грн., в тому числі: за основним платежем - 5222042, 30 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 522204,23 грн.

Вважаючи спірні рішення відповідача протиправним, позивач звернувся з даним позовом до суду.

При повторному розгляді справи, з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 20.03.2023, суд першої інстанції, приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, виходив із того, що відповідач діяв на підставі, в межах та у спосіб, що передбаченні Конституцією та законами України.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно ж до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Правовідносини, пов`язані зі справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування, чинними на час прийняття спірного рішення.

Так, згідно з приписами ч. 1 ст. 8 МК України митна справа здійснюється на основі принципів: 1) виключної юрисдикції України на її митній території; 2) виключних повноважень митних органів України щодо здійснення митної справи; 3) законності та презумпції невинуватості; 4) єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України; 5) спрощення законної торгівлі; 6) визнання рівності та правомірності інтересів усіх суб`єктів господарювання незалежно від форми власності; 7) додержання прав та охоронюваних законом інтересів осіб; 8) заохочення доброчесності; 9) гласності та прозорості; 10) відповідальності всіх учасників відносин, що регулюються цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 - 3 ст. 318 МК України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Митний контроль здійснюється виключно митними органами відповідно до цього Кодексу та інших законів України.

Митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

З метою підвищення ефективності митного контролю митні органи взаємодіють з учасниками зовнішньоекономічної діяльності, АЕО, іншими особами, діяльність яких пов`язана із здійсненням зовнішньої торгівлі, та з їх професійними об`єднаннями (асоціаціями) (ч. 6 ст.318 МК України).

Відповідно до ч. 5 ст. 334 МК України з метою здійснення митного контролю після випуску товарів митні органи мають право направляти письмові запити та отримувати документи або їх засвідчені копії, інформацію (у тому числі в електронній формі), що стосуються переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, випуску товарів та їх використання на митній території України або за її межами.

Згідно із п. 7 ч. 1 ст. 336 МК України митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів шляхом проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Відповідно до ч. 1 ст. 345 МК України документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких митні органи переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних та інших платежів, а також пені, контроль за справлянням яких покладено на митні органи.

Документальні перевірки дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, проводяться митними органами з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України (ч. 2 ст. 345 МК України).

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 345 МК України митні органи мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань митної справи щодо:

1) правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів;

2) обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування;

3) правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення;

4) відповідності фактичного використання переміщених через митний кордон України товарів заявленій меті такого переміщення та/або відповідності фінансових і бухгалтерських документів, звітів, договорів (контрактів), калькуляцій, інших документів підприємства, що перевіряється, інформації, зазначеній у митній декларації, декларації митної вартості, за якими проведено митне оформлення товарів у відповідному митному режимі;

5) законності переміщення товарів через митний кордон України, у тому числі ввезення товарів на територію вільної митної зони або їх вивезення з цієї території.

За правилами ч. 4, 6 ст. 345 МК України під час проведення документальної перевірки посадові особи митного органу повинні реалізовувати визначені цим Кодексом повноваження виключно в обсязі, необхідному для з`ясування питань перевірки.

Результати перевірки оформлюються актом (довідкою) та є підставою для самостійного визначення митним органом суми податкового зобов`язання підприємства щодо сплати митних платежів, застосування заходів, передбачених законами України.

Відповідно до частини першої статті 351 МК України предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств.

Так, згідно із ч. 2 ст. 351 МК України документальна невиїзна перевірка проводиться у разі:

1) виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів;

2) надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про не підтвердження автентичності поданих митному органу документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

Відповідно до ч. 3-9 ст. 351 МК України документальна невиїзна перевірка проводиться на підставі наказу митного органу. Документальна невиїзна перевірка проводиться посадовими особами митного органу в приміщенні цього органу за умови направлення керівнику відповідного підприємства або відповідному громадянину рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особистого вручення зазначеним особам чи уповноваженим ними представникам під розписку письмового повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки.

Присутність уповноважених посадових осіб підприємства або громадянина, що перевіряється, під час проведення невиїзної документальної перевірки не обов`язкова.

Тривалість проведення перевірки визначається у відповідному наказі митного органу та не може перевищувати строки, встановлені частиною восьмою статті 346 цього Кодексу для проведення документальних виїзних перевірок. Продовження строку проведення перевірки можливе на строк та з підстав, визначених частиною дев`ятою статті 346 цього Кодексу.

Про продовження строків проведення перевірки митний орган інформує підприємство (громадянина) в порядку, визначеному частиною четвертою цієї статті.

Посадові особи митного органу під час проведення перевірки не мають права:

1) перевіряти дані, які не є предметом перевірки;

2) вимагати від підприємства, що перевіряється, надання документів або інформації, що не стосуються предмета перевірки;

3) розголошувати відомості про підприємство, що перевіряється, які становлять конфіденційну інформацію, державну, комерційну чи банківську таємницю та стали відомі під час виконання такими особами службових обов`язків.

Оформлення результатів невиїзної документальної перевірки здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно із ч. 1 ст. 352 МК України посадовими особами митних органів під час проведення перевірок можуть бути використані: 1) документи, визначені цим Кодексом; 2) податкова інформація; 3) експертні висновки; 4) судові рішення; 5) отримані від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджені відомості щодо вартісних, кількісних або якісних характеристик, країни походження, складу та інших характеристик, які мають значення для оподаткування товарів, їх ввезення (пересилання) на митну територію України або на територію вільної митної зони чи вивезення (пересилання) за межі митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення; 6) інші матеріали, отримані в порядку та спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами України.

Статтею 354 МК України врегульовано питання оформлення результатів перевірок.

Так, результати перевірок оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами митного органу та керівником підприємства, що перевірялося, або уповноваженою ним особою. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. За результатами зустрічної звірки складається довідка.

Акт (довідка) про результати перевірки складається у двох примірниках, підписується посадовими особами митного органу, які проводили перевірку, та реєструється в митному органі протягом 10 робочих днів з дня, що настає за днем закінчення встановленого для проведення перевірки строку. Такий акт (довідка) після реєстрації в митному органі протягом трьох робочих днів вручається для підписання керівнику підприємства або уповноваженій ним особі чи надсилається підприємству в порядку, встановленому Податковим кодексом України для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень.

Строк складення акта (довідки) про результати перевірки не зараховується до строку проведення перевірки, встановленого цим Кодексом.

Керівник підприємства, що перевірялося, або уповноважена ним особа протягом п`яти робочих днів з дня, що настає за днем отримання акта (довідки), зобов`язані повернути митному органу підписаний примірник акта (довідки). Другий примірник акта (довідки) залишається на підприємстві.

У разі відмови керівника підприємства або уповноваженої ним особи від підписання акта або довідки про результати документальної перевірки посадовими особами митного органу складається відповідний акт, що засвідчує факт такої відмови. Один примірник акта або довідки у день їх складення вручається або надсилається керівникові підприємства, що перевірялося.

У разі відмови керівника підприємства або уповноваженої ним особи від отримання примірника акта або довідки про результати перевірки чи неможливості його вручення та підписання у зв`язку з відсутністю підприємства за місцезнаходженням такий акт або довідка надсилається зазначеному підприємству в порядку, визначеному Податковим кодексом України для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. У таких випадках митним органом складається відповідний акт.

Відмова керівника підприємства, що перевірялося, або уповноваженої ним особи від підписання акта про результати перевірки або від отримання його примірника не звільняє підприємство від обов`язку сплатити суми коштів відповідно до грошових зобов`язань, визначених митним органом за результатами перевірки.

У разі незгоди керівника підприємства або уповноваженої ним особи з висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті або довідці про результати перевірки, вони зобов`язані підписати акт або довідку з запереченнями, які вони мають право подати протягом п`яти робочих днів з дня отримання акта або довідки. Такі заперечення є невід`ємною частиною акта або довідки про результати перевірки. Заперечення розглядаються митним органом протягом п`яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв`язку з необхідністю з`ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях). За результатами розгляду підприємству надсилається відповідь у порядку, визначеному Податковим кодексом України для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Керівник підприємства або уповноважена ним особа має право брати участь у розгляді заперечень. Про своє бажання взяти участь у розгляді заперечень ці особи зазначають у запереченнях.

Якщо керівник підприємства або уповноважена ним особа виявили бажання взяти участь у розгляді заперечень до акта або довідки про результати перевірки, митний орган зобов`язаний повідомити зазначених осіб про місце і час проведення такого розгляду. Таке повідомлення надсилається керівнику підприємства або уповноваженій ним особі не пізніше наступного робочого дня з дня отримання заперечень, але не пізніше ніж за два робочих дні до дня їх розгляду.

Участь керівника митного органу або його заступника у розгляді заперечень підприємства до акта або довідки про результати перевірки є обов`язковою.

Рішення про визначення грошових зобов`язань підприємства, що перевірялося, приймається керівником митного органу або його заступником з урахуванням результатів розгляду заперечень підприємства (у разі їх наявності). Керівник підприємства або уповноважена ним особа можуть бути присутні під час прийняття такого рішення.

Податкове повідомлення-рішення приймається керівником митного органу або його заступником з урахуванням розгляду заперечень до акта (у разі їх наявності) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення або надіслання підприємству акта про результати перевірки у порядку, передбаченому Податковим кодексом України для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень підприємства до акта про результати перевірки - приймається з урахуванням висновку за результатами розгляду заперечень до акта про результати перевірки протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді підприємству.

У разі якщо грошове зобов`язання розраховується митним органом за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінального процесуального закону, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не виноситься до дня набрання законної сили відповідним вироком суду. Матеріали перевірки разом з висновками митного органу передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку, для використання матеріалів відповідно до вимог кримінального процесуального закону.

Статус матеріалів перевірки та висновків митного органу визначається кримінальним процесуальним законом.

При цьому, в акті перевірки зазначаються факти заниження і факти завищення податкових зобов`язань підприємства. Рішення щодо правильності визначення заявлених у митних деклараціях кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД, їх митної вартості та країни походження, підстав для звільнення від оподаткування окремими документами не оформляються, а зазначаються в акті про результати перевірки.

Доводи стосовно незгоди з рішеннями органу доходів і зборів щодо правильності визначення заявлених у митних деклараціях кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД, їх митної вартості та країни походження, підстав для звільнення від оподаткування викладаються підприємством під час апеляційного оскарження податкових повідомлень-рішень про визначення суми грошового зобов`язання, винесених за результатами документальної перевірки, у порядку, передбаченому статтею 56 Податкового кодексу України.

На підставі статті 19-1 розділу I та статей 55, 56 глави 4 розділу II Податкового кодексу України, статті 24 глави 4 розділу I Митного кодексу України, з урахуванням вимог статті 8 Закону України «Про звернення громадян» розроблено Порядок оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду контролюючими органами, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 21.10.2015 №916 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 23.12.2015 за №1617/28062 (далі - Порядок № 916).

Відповідно до пункту 2 розділу I Порядку № 916 визначено процедуру оскарження платниками податків податкових повідомлень-рішень або інших рішень контролюючих органів (далі - рішення) під час адміністративного оскарження.

Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

За правилами пунктів 1-3 розділу VIII Порядку №916 за результатами проведення процедури адміністративного оскарження контролюючим органом приймається рішення. Рішення оформляються на бланку контролюючого органу, який розглянув скаргу.

Під час процедури адміністративного оскарження обов`язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом, або інше рішення контролюючого органу є правомірним, покладається на контролюючий орган.

Контролюючий орган, який прийняв оскаржуване рішення, зобов`язаний надіслати до контролюючого органу вищого рівня, який розглядає скаргу, в електронній та/або письмовій формі всі документи, передбачені статтями 83 та 86 глави 8 розділу II Податкового кодексу України, які підтверджують правомірність прийнятого рішення, протягом 5 робочих днів з дня отримання повідомлення від платника податків про оскарження такого рішення та/або від контролюючого органу, який розглядає скаргу.

Під час розгляду матеріалів скарги платника податків в ході адміністративного оскарження враховуються податкові консультації, а також узагальнюючі податкові консультації, надані такому платнику податків контролюючим органом, з урахуванням положень статті 53 глави 3 розділу II Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 1 розділу IX Порядку № 916 контролюючий орган у разі розгляду скарги перевіряє правомірність та обґрунтованість рішення, що оскаржується, та приймає рішення про результати розгляду скарги.

Згідно із частиною 2 розділу IX Порядку №916 за результатами розгляду скарги контролюючий орган приймає одне з таких рішень:

1) повністю задовольняє скаргу платника податків та скасовує рішення контролюючого органу, яке оскаржується;

2) частково задовольняє скаргу платника податків та в окремій частині скасовує рішення контролюючого органу, яке оскаржується;

3) залишає скаргу без задоволення, а рішення контролюючого органу, яке оскаржується, без змін;

4) зменшує (збільшує) суму грошового зобов`язання.

Під час прийняття цих рішень контролюючий орган має право зменшити (збільшити) суму грошового зобов`язання або податкового боргу, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків та у відповідній частині суми штрафних (фінансових) санкцій.

У відповідності до пункту 3 розділу IX Порядку №916 рішення про результати розгляду скарги складається із вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин:

1) у вступній частині рішення зазначаються: найменування платника податків - юридичної особи або прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податків; дата отримання скарги (дата і номер визначаються за даними реєстраційної картки або журналу реєстрації вхідної кореспонденції);

2) описова частина рішення має містити: дату і номер рішення контролюючого органу, яке було оскаржено платником податків; вимоги, зазначені у скарзі платника податків, та стислий зміст його позиції; стислий виклад обставин, встановлених перевіркою, та докази, на яких ґрунтуються висновки контролюючого органу;

3) у мотивувальній частині рішення вказуються: результати дослідження матеріалів скарги та обставини, з урахуванням яких приймається рішення; пропозиції (у разі наявності) представника центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, представника центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну регуляторну політику, представника Ради бізнес-омбудсмена; мотиви, з яких відхиляються вимоги чи заперечення платника податків, пропозиції центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, представника центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну регуляторну політику, представника Ради бізнес-омбудсмена, за умови, що такі пропозиції були надані контролюючому органу за 5 робочих днів до граничної дати прийняття рішення за скаргою платника податків; або мотиви, з яких висновки контролюючого органу, викладені в оскаржуваному рішенні, скасовуються повністю чи частково; посилання на норми Податкового кодексу України та інші нормативно-правові акти, якими обґрунтовано рішення про результати розгляду скарги;

4) у резолютивній частині рішення зазначається висновок про повне чи часткове задоволення скарги або про залишення скарги без задоволення.

У рішенні про результати розгляду скарги також зазначається про право особи, яка подала скаргу, у разі її незгоди з прийнятим рішенням оскаржити таке рішення до контролюючого органу вищого рівня у строки, визначені законодавством, або в судовому порядку.

Отже, з системного аналізу наведених положень слідує, що за результатами проведення процедури адміністративного оскарження контролюючим органом приймається рішення, зокрема, про повне задоволення скарги платника податків та скасування рішення контролюючого органу, яке оскаржується.

Як встановлено судом першої інстанції, за результатами розгляду скарги ТОВ «Інтерпроінвест» на податкові повідомлення-рішення, прийняті митним органом від 19.08.2020 за наслідком проведення перевірки на підставі наказу Київської міської митниці Держмитслужби від 10.07.2020 № 243, Державною митною службою України прийнято рішення від 06.11.2020 №08-1/10-06/13/14729, яким скаргу платника податків задоволено, оскаржувані податкові повідомлення-рішення скасовано у зв`язку із порушенням процедури проведення перевірки , визначених ч.4 ст. 345, ч.3 та п.1 ч.8 ст.351 МК України.

Водночас, в цьому рішенні Державна митна служба України, беручи до уваги факти неправильної класифікації товару «тактичний ліхтарик 800 люменів» за кодом 9305 91 00 90 згідно з УКТ ЗЕД (ставка ввізного мита 5%) та не вжиття робочою групою заходів з перевірки дотримання ТОВ «Інтерпроінвест» вимог законодавства України з питань митної справи у частині обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування за МД від 10.08.2018 №UА125100/2018/322302, від 24.10.2018 №UА 125100/2018/330664, від 18.12.2018 №UА125100/2018/337425, від 10.04.2019 №UА 125100/2019/310750, від 21.06.2019 № UА125100/2019/366390, від 15.07.2019 №UА125100/2019/367357, від 29.10.2019 №UА125100/201.9/335218, від 03.03.2020 №UА 100290/2020/307208, від 03.03.2020 №UА100290/2020/307212 доручила Київській митниці Держмитслужби вжити заходів щодо проведення у відповідності до вимог статей 345-354 МК України контрольно-перевірочних заходів в частині правильності класифікації за кодом 9305 91 00 90 згідно з УКТ ЗЕД товару «тактичний ліхтарик 800 люменів», оформленого ТОВ «Інтерпроінвест» за вказаними вище МД, а також в частині обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування при митному оформленні товарів за цими МД(т.2, а.с.89-98).

Наказом Київської митниці Держмитслужби від 23.11.2020 № 484 «Про проведення документальної невиїзної перевірки дотримання ТОВ «Інтерпроінвест» (код ЄДРПОУ: 31520157) вимог законодавства України з питань митної справи» на підставі пункту 1 частини 2 статті 351 Митного кодексу України та на виконання рішення про результати розгляду скарги від 06.11.2020 №08-1/10-06/13/14729 наказано провести документальну невиїзну перевірку дотримання ТОВ «Інтерпроінвест» (код ЄДРПОУ: 31520157) вимог законодавства України з питань митної справи у частині правильності класифікації товару «Продукція оборонного призначення …. Тактичний ліхтарик Inforce…» за кодом 9305 91 00 90 згідно з УКТ ЗЕД, а також в частині обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування при митному оформленні товарів за митними деклараціями від 10.08.2018 №UA125100/2018/322302, від 24.08.2018 №UA125100/2018/330664, від 18.12.2018 №UA125100/2018/337425, від 10.04.2019 №UA125100/2019/310750, від 21.06.2019 №UA125100/2019/366390, від 15.07.2019 №UA125100/2019/367357, від 29.10.2019 №UA125100/2019/335218, від 03.03.2020 №UA125100/2020/307208, від 03.03.2020 №UA125100/2020/307212 тривалістю 3 робочі дні з 26.11.2020 по 30.11.2020.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 351 МК України підставою для проведення документальної невиїзної перевірки є виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів.

При цьому, зі змісту Наказу № 484 вбачається, що його видано на підставі пункту 1 частини другої статті 351 МК України та на виконання рішення про результати розгляду скарги від 06 листопада 2020 року.

Тобто, у межах спірних правовідносин з`ясуванню підлягає питання наявності/відсутності підстав для призначення перевірки, передбачених саме пунктом 1 частини другої статті 351 МК України.

Між тим, колегія суддів зауважує, що підставою для проведення первісної документальної невиїзної перевірки дотримання Позивачем вимог законодавства України з питань митної справи у частині обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг зі звільнення від оподаткування за Митними деклараціями, призначеної наказом Митниці від 10.07.2020 № 243, виданим на підставі пункту 1 частини другої статті 351 МК України та доповідної записки управління митного аудиту Митниці від 08.07.2020 № 7.8-19/354.

Фактично доповідною запискою управління митного аудиту відповідача від 08.07.2020 № 7.8-19/354, у зв`язку із виявленням ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, виконувачу обов`язків керівника Митниці запропоновано прийняти рішення щодо проведення документальної невиїзної перевірки дотримання позивачем вимог законодавства з питань митної справи у частині обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування за Митними деклараціями.

Тобто, підставою для призначення перевірки позивача стало виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, як це передбачено пунктом 1 частини другої статті 351 МК України.

При цьому, рішення ДМС України від 06 листопада 2020 року прийняті за результатами первісної перевірки податкові повідомлення-рішення скасовані лише з підстав порушення процедури проведення такої перевірки та оформлення її результатів актом.

Враховуючи викладене, колегія суддів не може погодитися з твердженнями позивача про те, що за висновками ДМС України відповідач провів перевірку за відсутності на те правових підстав.

Крім того, судом першої інстанції вірно зауважено на тому, що діючим законодавством не передбачено заборон використання відомостей, встановлених під час проведення попередньої перевірки.

Щодо доводів апелянта про незабезпечення митним органом його прав, встановлених статтею 350 МК України, під час проведення перевірки, колегія суддів вважає, що в даних правовідносинах застосовними є висновки Верховного Суду, які викладені у справах з податкових спорів, щодо порядку проведення невиїзних перевірок, оскільки частина п`ята статті 351 МК України, аналогічно пункту 79.3 статті 79 ПК України, встановлює, що присутність уповноважених посадових осіб підприємства або громадянина, що перевіряється, під час проведення невиїзної документальної перевірки не обов`язкова.

Це означає, що незважаючи на необов`язковість присутності уповноважених посадових осіб підприємства під час проведення документальних невиїзних перевірок, останній все ж має право бути присутнім.

Відповідно, у питаннях дотримання митними органами процедури проведення перевірки, істотне значення має встановлення обставин забезпечення декларантам (уповноваженим посадовим особам підприємства або громадянину, що перевіряється) можливості реалізувати їх права, передбачені статтею 350 МК України, а у разі їх порушення - чи могло це істотно вплинути на правильність та обґрунтованість висновків контролюючого органу, здійснених за результатами такої перевірки, на підставі яких прийняті рішення.

Водночас практика Верховного Суду у питанні обрання наслідків допущених контролюючими органами порушень процедури призначення і проведення перевірки є сформованою і усталеною (зокрема, постанова Верховного Суду, ухвалена у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 21 лютого 2020 року у справі №826/17123/18). Верховний Суд послідовно дотримується позиції, що оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень; таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства. Тобто порушення процедури призначення і проведення перевірки можуть бути самостійною підставою для скасування рішень, прийнятих за наслідками проведеної перевірки, якщо суд оцінить їх такими, що тягнуть за собою протиправність останніх.

За змістом статті 19 Конституції України діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу істотно обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

У постанові від 22 вересня 2020 року у справі № 520/8836/18 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справи щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду зробив висновок, що контролюючі органи та їх посадові особи при виконанні владних повноважень, у тому числі при прийнятті наказів та проведення позапланової перевірки, зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Податковим кодексом України, та не допускати згідно зі статтею 21 Податкового кодексу України порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій. Перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Таким чином, податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками перевірки та на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню.

В подальшому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 вересня 2021 року у справі №816/228/17 сформулювала висновок, що неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

Верховний Суд в постанові від 28 грудня 2022 року у справі №420/22374/21 вже зазначав, що у вказаному висновку Великої Палати Верховного Суду не йдеться про те, що підтвердження обґрунтованості висновків по суті виявлених порушень за результатами проведеної перевірки нівелює правове значення та наслідки всіх процедурних порушень, допущених контролюючим органом під час призначення та/або проведення перевірок. Разом з тим постанова Великої Палати Верховного Суду не містить визначення конкретних критеріїв, за яких допущені контролюючим органом процедурні порушення є такими, що впливають або об`єктивно можуть впливати на висновки, здійснені за наслідками перевірки. Відповідно, оцінка заявлених (виявлених) процедурних порушень здійснюється судом в кожній конкретній справі.

Наразі, з матеріалів справи вбачається, що позивачем було реалізовано його право на подання заперечення щодо проведеної перевірки, які розглянуті митним органом та надано відповідь на заперечення від 05.01.2021 № 7.8-6/19/11/156.

При цьому, судом встановлено, що акт перевірки не підписаний всіма посадовими особами митного органу, а саме - головним державним інспектором відділу кодування та класифікації товарів (у м. Київ та Київської області) управління адміністрування митних платежів, митної вартості та митно-тарифного регулювання Київської митниці Держмитслужби Блінковим В.Ю.

Однак, колегія суддів зазначає, що сам по собі акт перевірки та дії посадових осіб контролюючого органу зі складання цього акта не створюють правових наслідків у вигляді виникнення обов`язків, зміни чи припинення будь-яких прав платника податків, крім виникнення права на подання зауважень до акта.

Тобто, акт перевірки не є правовим документом, який встановлює відповідальність суб`єкта господарювання, й не є обов`язковим рішенням суб`єкта владних повноважень. Не підписання акта перевірки не можна ототожнювати, зокрема з не підписанням судового рішення, наслідки чого прямо встановлені в законі, чи не підписанням окремих рішень суб`єктом владних повноважень, коли негативні наслідки такого дефекту також можуть бути встановлені законом.

Наразі, чинне законодавство не встановлює такий наслідок відсутності в акті перевірки підпису одного з перевіряючих контролюючого органу як його нечинність, недійсність. Зазначена вада акта не робить автоматично протиправними рішення контролюючого органу, що прийняті на підставі такого акта, тим більше, з рахуванням того, що на час складання акту, особа, що приймала участь у перевірці перебувала на лікарняному, тобто була фізично відсутня з поважних причин.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що саме по собі порушення порядку оформлення акта перевірки (у частині обов`язку підписання особами, які здійснювали перевірку) не може бути підставою для скасування податкового повідомлення-рішення, винесеного на підставі не підписаного одним із перевіряючих акта перевірки, але в сукупності з іншими порушеннями може слугувати обставиною для висновку щодо протиправності рішень контролюючого органу.

Щодо доводів апелянта про невідповідність висновків акту перевірки фактичним обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Так, згідно з ч. 1, 2 ст. 69 МК України товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД. Митні органи здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД.

Відповідно до ч. 4 ст. 67 МК України структура десятизнакового цифрового кодового позначення товарів в УКТ ЗЕД включає код групи (перші два знаки), товарної позиції (перші чотири знаки), товарної підпозиції (перші шість знаків), товарної категорії (перші вісім знаків), товарної підкатегорії (десять знаків).

Законом України «Про Митний тариф України» встановлюється Митний тариф України, який є невід`ємною частиною цього Закону та містить перелік ставок загальнодержавного податку - ввізного мита на товари, що ввозяться на митну територію України і систематизовані згідно з УКТ ЗЕД, складеною на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів (статті 1 указаного Закону).

Розділом XIX Митного тарифу України передбачено, що за товарною групою 93 згідно з УКТ ЗЕД класифікується зброя, боєприпаси, їх частини та приладдя.

У товарній позиції 9305 класифікуються частини та приладдя виробів товарних позицій 9301-9304 згідно з УКТ ЗЕД (до бойової зброї, крім пістолетів, револьверів та мечів, шпаг, шабель, палашів, рапір, багнетів, списів, іншої холодної зброї, їх частин і футлярів, піхов до неї, а також до іншої вогнепальної зброї та аналогічних засобів, що використовують заряд вибухової речовини).

У товарній категорії 9305 91 00 товарної підпозиції 9305 91 класифікуються частини та приладдя для бойової зброї товарної позиції 9301 (до бойової зброї, крім пістолетів, револьверів та мечів, шпаг, шабель, палашів, рапір, багнетів, списів, іншої холодної зброї, їх частин і футлярів, піхв до неї), а також для кулеметів, автоматів, гладкоствольної та нарізної зброї.

У товарній підкатегорії 9305 91 00 90 класифікуються інші частини та приладдя для вказаної зброї.

Між тим, приміток до цих розділу чи товарних позиції, підпозиції, категорії та підкатегорії Митний тариф України не містить.

При цьому, Розділом XVI Митного тарифу України передбачена класифікація машин, обладнання та механізмів, електротехнічного обладнання, їх частини, звукозаписувальна та звуковідтворювальна апаратура, апаратура для запису або відтворення телевізійного зображення і звуку, їх частини та приладдя.

Примітками, додатковими примітками та додатковою приміткою України до цього розділу Митного тарифу не передбачається неврахування до нього товарів групи 93.

За товарною групою 85 класифікуються електричні машини, обладнання та їх частини, апаратура для запису або відтворення звуку, телевізійна апаратура для запису та відтворення зображення і звуку, їх частини та приладдя.

Примітки та додаткові примітки до цієї товарної групи також передбачають неврахування до нього товарів групи 93.

За товарною позицією 8513 класифікуються ліхтарі електричні портативні, що діють за допомогою власного джерела електроенергії (наприклад, на сухих батарейках, акумуляторах, магнето), крім освітлювальних приладів товарної позиції 8512 (крім обладнання електроосвітлювальне або сигналізаційне, склоочисники, пристрої, що запобігають обмерзанню та запотіванню, які використовуються на велосипедах або моторних транспортних засобах).

Дана товарна позиція містить дві товарні підкатегорії, а саме: 8513 10 00 00, за якою класифікують ліхтарі, та 8513 90 00 00, за якою класифікуються частини товарів, указаних у товарній позиції 8513.

Указана товарна позиція та її підкатегорії не містять приміток щодо їх застосування.

Наразі, з матеріалів справи встановлено, що позивачем під час митного оформлення товару «Тактичний ліхтарик 800 люменів Inforce WML White Weapon Mounted Light 800 lumen» класифіковано його за кодом 9305 91 00 90, згідно з УКТ ЗЕД за Митними деклараціями.

Однак, митним органом зазначено про те, що розмитнення такого товару повинно здійснюватися в межах товарної позиції 8513 згідно з УКТ ЗЕД.

Отже, в даному випадку спірним у даній справі є питання класифікації указаного товару згідно з УКТ ЗЕД, оскільки ТОВ «Інтерпроінвест», будучи зацікавленою особою, стверджує, що розмитнені тактичні ліхтарі з урахуванням їх характеристик і призначення є частиною зброї, а контролюючий орган - що цей товар конкретніше описується у товарній позиції 8513 згідно з УКТ ЗЕД.

Згідно ч. 1 ст. 68 МК України ведення УКТ ЗЕД здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Ведення УКТ ЗЕД передбачає, зокрема, прийняття рішень щодо класифікації та кодування товарів в УКТ ЗЕД у складних випадках (пункту 5 частини другої статті 68 МК України).

За частиною п`ятою статті 69 МК України під складним випадком класифікації товару розуміється випадок, коли у процесі контролю правильності заявленого декларантом або уповноваженою ним особою коду товару виникають суперечності щодо тлумачення положень УКТ ЗЕД, вирішення яких потребує додаткової інформації, спеціальних знань, проведення досліджень тощо.

При цьому, в силу положень частини сьомої статті 69 МК України, рішення митних органів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов`язковими.

У листі Державної митної служби України від 15.05.2020 №16-4/16-02/7/1210 указується, що класифікацію товару «Тактичний ліхтарик 800 люменів Inforce WMIL White Weapon Mounted Light 800 lumen» слід здійснювати у межах товарної позиції 8513 згідно з УКТ ЗЕД.

Митним тарифом України, що є додатком до Закону України «Про Митний тариф України», встановлено, що якщо в УКТ ЗЕД, складеній на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів і Комбінованої номенклатури Європейського Союзу, виявлено неточності перекладу з офіційної мови оригіналу українською мовою назв позицій, підпозицій, а також текстів приміток до розділів, груп, позицій, підпозицій та додаткових приміток, то за основу приймаються тексти офіційних видань Гармонізованої системи опису та кодування товарів Всесвітньої митної організації і Комбінованої номенклатури Європейського Союзу.

Крім того, цим Тарифом установлені Основні правила інтерпретації УКТ ЗЕД (далі - ОПІ УКТ ЗЕД).

Так, згідно з правилом 1 ОПІ УКТ ЗЕД для юридичних цілей класифікація товарів в УКТ ЗЕД здійснюється виходячи з назв товарних позицій і відповідних приміток до розділів чи груп.

Відповідно до правила 3 (а) ОПІ УКТ ЗЕД, у разі коли товар на перший погляд (prima facie) можна віднести до двох чи більше товарних позицій, під час його класифікації перевага надається тій товарній позиції, в якій товар описується конкретніше порівняно з товарними позиціями, де дається більш загальний його опис.

Разом з тим, правилом 6 ОПІ УКТ ЗЕД установлено, що для юридичних цілей класифікація товарів у товарних підпозиціях, товарних категоріях і товарних підкатегоріях здійснюється відповідно до назви останніх, а також приміток, які їх стосуються, з урахуванням певних застережень (mutatis mutandis), положень ОПІ УКТ ЗЕД. Для цілей цього правила також можуть застосовуватися відповідні примітки до розділів і груп.

З урахуванням правила 3 (а) ОПІ УКТ ЗЕД розмитнений товар конкретніше описано в межах товарної позиції 8513 «Ліхтарі електричні портативні, що діють за допомогою власного джерела електроенергії (наприклад, на сухих батарейках, акумуляторах, магнето), крім освітлювальних приладів товарної позиції 8512» (а саме - у товарній підкатегорії 8513 10 00 00 «Ліхтарі»).

Натомість, як встановлено з опису товарної позиції 9305 «Частини та приладдя виробів товарних позицій 9301-9304» взагалі неможливо встановити, якою ж частиною вогнепальної зброї може бути розмитнений товар.

Крім того, це неможливо встановити також і з опису товарної під категорії 05 91 00 90 «Інші частини та приладдя для зброї», за якою Товариством класифіковано товар під час його розмитнення.

Колегія суддів враховує, що наказом Державної фіскальної служби України від 09.06.2015 № 401 затверджено Пояснення до УКТ ЗЕД (далі - Пояснення) (уточ. - чинні на момент розмитнення позивачем товару). У Поясненнях щодо застосування правила 3 ОПІ УКТ ЗЕД вказується, що воно передбачає три методи класифікації товарів, які можуть бути віднесені до двох чи більше товарних позицій. Ці товарні класифікації застосовуються у такій черговості: а) точний опис товару; б) розпізнавальна ознака; в) товарна позиція, що йде останньою в рядку зростання кодів.

Згідно з Поясненнями перший метод класифікації наведено в правилі 3 (а) ОПІ УКТ ЗЕД, відповідно до якого товарній позиції, що забезпечує найбільш конкретний опис товарів, надається перевага перед товарною позицією, що дає більш загальний опис.

Поясненнями роз`яснюється, що товар більш конкретно характеризується за його назвою, та якщо товари відповідають опису, що чітко ідентифікує їх, то цей опис є конкретнішим, ніж той, за яким класифікація менш повна.

У Поясненнях щодо застосування правила 3 (а) ОПІ УКТЗЕД також наводяться приклади такої категорії товарів.

Крім того, у Поясненнях до товарної позиції 9305, за якою Товариством розмитнено товар, указується, що частини і приладдя цієї товарної позиції включають: частини військової зброї (наприклад, лейнери (внутрішні труби стволів), противідкатні механізми та казенні частини гармат усіх видів; вежі, лафети, триноги та інші спеціальні верстати для гармат, кулеметів, автоматичних гвинтівок тощо, з прицільними і заряджувальними механізмами або без них); металеві виливки, штамповки і поковки для виготовлення військової стрілецької зброї, спортивних рушниць і рушниць для стрільби по мішенях тощо, револьверів і пістолетів (наприклад, стволи, казенні частини, затвори, спускові гачки, тумблери, важелі, ударники, елементи курка, спускові накладки, шептали, екстрактори, викидачі, рамки (пістолетів), накладки, стикові накладки, запобіжники, барабани (для револьверів), мушки та приціли, магазини); захисні кришки і захисні кожухи для прикладів, прицілів, стволів або казенних частин; трубки системи Моріса тощо (трубки малого діаметру, які вставляються в рушниці і гвинтівки більшого калібру для навчальної стрілянини на мініатюрних стрільбищах); ложі прикладів та інші дерев`яні частини для рушниць, гвинтівок або карабінів та приклади та накладки (з дерева, металу, ебоніту тощо) для револьверів і пістолетів; ремені, хомути, ряди або пристрої для штабелювання і вертлюги для прикладів і вертлюжні хомути для рушниць, гвинтівок або карабінів, глушники (регулятори шуму); знімні накладки приладу для зменшення віддачі для гладкоствольної спортивної зброї або для стрільби по мішенях.

До цієї товарної позиції згідно з Поясненнями не включаються: частини загального призначення, зазначені в примітці 2 до розділу XV (наприклад, гвинти, клепки і пружини), з недорогоцінного металу та аналогічні вироби з пластмас (товарна група 39); чохли для вогнепальної зброї (товарна позиція 4202); «кінокулемети» (кінокамери) для літальних апаратів (товарна позиція 9007); телескопічні приціли та аналогічні приціли для зброї (товарна позиція 9013); приладдя, які конкретніше включаються до інших товарних позицій УКТ ЗЕД.

Точний опис товару «Тактичний ліхтарик 800 люменів Inforce WMLWhite Weapon Mounted Light 800 lumen», який розмитнено позивачем, безумовно дозволяє класифікувати його в межах товарної позиції 8513 «Ліхтарі електричні портативні, що діють за допомогою власного джерела електроенергії (наприклад, на сухих батарейках, акумуляторах, магнето), крім освітлювальних приладів товарної позиції 8512» (а саме - у товарній підкатегорії 8513 10 00 00 «Ліхтарі»), проте не дозволяє здійснити таку чітку класифікацію за товарною підкатегорією 9305 91 00 90 «Інші частини та приладдя для зброї» в межах товарної позиції 9305 «Частини та приладдя виробів товарних позицій 9301-9304».

Згідно з постановою Верховної Ради України від 19.06.1992 № 2479-XII та постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.1992 № 298 Україна приєдналась до Конвенції про створення Ради митного співробітництва (РМС, у 1994 році РМС змінила назву на Всесвітня митна організація - далі ВМО), підписаної у 1950 році (далі - Конвенція 1950 року), і з 10.11.1992 є повноправним членом ВМО. Відповідно до Конвенції 1950 року однією з функцій ВМО є, зокрема, розробка рекомендацій, що забезпечують однакове застосування та тлумачення Конвенції.

На 38-й сесії ВМО у жовтні 2006 року відповідно до правил 1 та 6 ОПІ прийнято рішення про класифікацію портативних ліхтарів, які призначені для установки на телескопічному прицілі мисливської рушниці, у товарній підпозиції 8513 10.

Таким чином, висновки Державної митної служби України щодо класифікації товару «тактичний ліхтарик 800 люменів» у межах товарної позиції 8513, і позиція митного органу відповідають позиції ВМО.

Окремо колегія суддів звертає увагу, що прийняте на 38-й сесії ВМО рішення не змінило підхід до класифікації зазначеного товару в товарній підпозиції 8513 10 УКТ ЗЕД, а лише роз`яснило існуючі норми Гармонізованої системи опису та кодування товарів і Комбінованої номенклатури Європейського Союзу.

Відповідно до рішення Європейської комісії № 4 (2017) 444360, відповідно до якого виключено класифікацію «тактичних ліхтарів» як частин та приналежності зброї у товарній позиції 9305.

Крім того, Європейською комісією прийнято рішення № 4 (2017) 444360, яким виключено класифікацію «тактичних ліхтарів» як частин та приналежності зброї у товарній позиції 9305.

Щодо посилання апелянта на рішення Словацької митниці, слід зазначити, що про класифікацію подібних товарів у товарній підпозиції 851310 Словацькою митною адміністрацією прийняті попередні класифікаційні рішення від 23.10.2014 № К451482/14/339 (чинне до 22.10.2020), від 13.10.2015 № К1096741/15/219 (чинне до 12.10.2021).

Державна митна служба України роз`яснила щодо відмінності текстів Пояснення до УКТЗЕД, затверджених наказом Державної фіскальної служби України від 09.06.2015 № 401 та в офіційному тексті пояснень до ГС ВМО і Пояснень до КН ЄС до товарної позиції 8513.

Так, у поясненнях до товарної позиції 8513 УКТЗЕД зазначено, що у цій позиції класифікуються ліхтарі портативні електричні, призначені для роботи від умонтованого джерела електроенергії (наприклад, батарей сухих елементів акумуляторів або магнето). Вони являють собою два елементи, тобто сама лампа і джерело електроенергії, які, як правило, встановлені разом і безпосередньо приєднані один до одного, причому часто в єдиному корпусі. Проте у деяких випадках ці елементи виконуються окремо один від одного і з`єднані проводами. Термін «портативні ліхтарі» стосується лише до тих ламп (тобто як до ламп, так і до джерел електроенергії), які призначені для перенесення в руках чи на собі. Як правило, в них є ручка або кріпильний пристрій. їх можна відрізнити за властивою формою і невеликою вагою.

В офіційному тексті пояснень до ГС ВМО і Пояснень до КН ЄС до товарної позиції 8513 зазначено, що термін «портативні ліхтарі» застосовується лише до тих ламп (тобто як до ламп, так і до джерел електроенергії), які призначені для перенесення в руках чи на собі або розроблені, щоб прикріплюватися до портативних виробів або предметів. Як правило, в них є ручка або кріпильний пристрій, їх можна відрізнити за властивою формою і невеликою вагою. До цієї товарної позиції включаються, зокрема, шахтарські безпечні лампи - освітлювальний пристрій, як правило, призначений для кріплення до каски шахтаря, а джерело електроенергії (акумулятор) зазвичай підвішується на паси; оглядові лампи загального призначення, що прикріплюються до головного паска, який, як правило, являє собою вигнуту металеву смужку. Такі лампи включаються до цієї товарної позиції лише за наявності свого джерела електроенергії (наприклад, суха батарея, розташовувана в кишені користувача). Лампи цієї товарної позиції застосовуються лікарями, майстрами-годинникарями, ювелірами тощо.

Митним тарифом України передбачено, що якщо в УКТЗЕД, складеній на основі ГС і КН ЄС, виявлено неточності перекладу з офіційної мови оригіналу українською мовою назв позицій, підпозицій, а також текстів Приміток до розділів, груп, позицій, підпозицій та додаткових приміток, то за основу приймаються тексти офіційних видань ГС і КН ЄС.

Відповідно до Пояснень до УКТЗЕД якщо в Пояснення до УКТЗЕД, складених на основі Пояснень до Гармонізованої системи опису та кодування товарів і Пояснень до Комбінованої номенклатури Європейського Союзу, виявлено неточності перекладу з офіційної мови оригіналу українською мовою назв позицій, підпозицій, а також текстів Приміток до розділів, груп, позицій, підпозицій та додаткових приміток, то за основу приймаються офіційні тексти Пояснень до Гармонізованої системи опису та кодування товарів і Пояснень до Комбінованої номенклатури Європейського Союзу.

Відповідно до частини першої та другої статті 68 МК України ведення УКТ ЗЕД здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Ведення УКТЗЕД, серед іншого, передбачає:

- відстеження та облік змін і доповнень до Гармонізованої системи опису та кодування товарів, пояснень та інших рішень щодо її тлумачення, що приймаються Всесвітньою митною організацією;

- забезпечення однакового застосування всіма митними органами правил класифікації товарів;

- прийняття рішень щодо класифікації та кодування товарів в УКТЗЕД у складних випадках;

- ознайомлення суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності з рішеннями та інформацією (крім тих, що є конфіденційними) щодо питань класифікації товарів та про застосування УКТЗЕД.

Отже, маючи правові підставі згідно зі статтею 68 МКУ, Державна митна служба України офіційно довела коректний текст перекладу з офіційної мови оригіналу українською мовою пояснення до товарної позиції 8513.

В результаті, Державна митна служба України у рішенні від 06.11.2020 № 08-1/10-06/13/14729 зробила заключення, що з урахуванням Правил 1 та 6 ОПІ, Пояснень до товарних позицій 8513 та 9305 товар «тактичний ліхтарик 800 люменів» підлягає класифікації у товарній позиції 8513 за кодом 8513 10 00 00 згідно з УКТЗЕД (ставка ввізного мита 10%).

Щодо посилання апелянта на висновок трасологічного дослідження від 22.02.2021 №5539/21-31, колегія суддів зазначає , що відповідно до п.5 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 № 53/5

(у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 № 1950/5), основними завданнями трасологічної експертизи є ідентифікація або визначення родової (групової) належності індивідуально визначених об`єктів за матеріально фіксованими слідами - відображеннями їх слідоутворювальних поверхонь; діагностика (установлення властивостей, станів) об`єктів; ситуалогічні завдання (установлення механізму слідоутворення тощо).

Трасологічною експертизою можна також установлювати факти, які належать до просторових, функціональних, структурних, динамічних і деяких інших характеристик процесу слідоутворення, а також особливостей слідоутворювальних об`єктів.

Перед трасологічною експертизою можуть ставитись питання про наявність на предметах обстановки місця події слідів взаємодії з іншими предметами, придатність цих слідів для ідентифікації або про наявність у цих слідах ознак, що орієнтують на пошук зазначених об`єктів.

Отже, питання віднесення товару до тієї чи іншої товарної позиції УКТ ЗЕД не може визначатися за результатами трасологічного дослідження.

Таким чином, розмитнений позивачем за Митними деклараціями товар не відповідає визначальним товарним характеристикам товарів за кодом 9305 91 00 90 згідно з УКТ ЗЕД.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що прийняття відповідачем оскаржуваних рішень відбулось на підставі діючого законодавства, у межах наданих повноважень, та у визначений законами України та іншими нормативно-правовими актами спосіб.

Таким чином, з огляду на викладене, перевіряючи доводи апеляційних скарг, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що відповідно до правил п.41 «Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційних скаргах доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпроінвест» залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий суддя І.О. Грибан

Судді: О.О. Беспалов

А.Б. Парінов

(повний текст постанови складено 05.09.2024р.)