Постанова

від 12.02.2025 по справі 640/9782/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2025 року

м. Київ

справа № 640/9782/21

адміністративне провадження № К/990/35879/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Білоуса О.В.,

суддів - Блажівської Н.Є., Желтобрюх І.Л.,

за участю секретаря судового засідання Носенко Л.О.,

представника позивача Любича С.О.,

представників відповідача Доброва О.І., Блінкова В.Ю.,

представника Офісу Генерального прокурора України Кукло Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРПРОІНВЕСТ» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2023 року (головуючий суддя Шевченко А.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2024 року (головуючий суддя Грибан І.О., судді Беспалов О.О., Парінов А.Б.) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРПРОІНВЕСТ» до Київської митниці, за участі заступника Генерального прокурора про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

У квітні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРПРОІНВЕСТ» (далі - ТОВ «ІНТЕРПРОІНВЕСТ») звернулося до суду з позовом до Київської митниці, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 30 березня 2021 року: №0000007/7.8-19-02, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «мито на товари, що ввозяться суб`єктами підприємницької діяльності» на 2611021,15 грн (у тому числі за податковими зобов`язаннями - 2373655,59 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 237365,56 грн; №0000008/7.8-19-02, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на додану вартість із ввезених на територію України товарів» на 5744246,53 грн (у тому числі за податковими зобов`язаннями - 5222042,30 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 522204,23 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю призначення митним органом документальної невиїзної перевірки, а також незабезпечення прав ТОВ «ІНТЕРПРОІНВЕСТ» при її проведенні. Крім того, позивач посилався на неналежне оформлення результатів перевірки (Акт від 14 грудня 2020 року №113/20/7.8-19-02/31520157 (далі - Акт перевірки), на підставі якого прийнято податкові повідомлення-рішення, а саме на те, що акт перевірки не підписаний усіма посадовими особами, які проводили відповідну перевірку. Крім цього, ТОВ «ІНТЕРПРОІНВЕСТ» вказує на невідповідність висновків Акта перевірки фактичним обставинам справи та наголошує, що ним правильно класифіковано товар «Продукція оборонного призначення …. Тактичний ліхтарик Inforce…» за кодом 9305 91 00 90 згідно з УКТ ЗЕД.

Справа розглядалася судами попередніх інстанцій неодноразово.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2023 року залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2024 року, у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погодившись з ухваленими у справі судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, ТОВ «ІНТЕРПРОІНВЕСТ» звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою.

У касаційній скарзі позивач посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким визнати протиправними та скасувати оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 30 березня 2021 року №0000007/7.8-19-02 та №0000008/7.8-19-0.

Ухвалою Верховного Суду від 15 жовтня 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «ІНТЕРПРОІНВЕСТ» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2024. Витребувано з Київського окружного адміністративного суду справу.

Підставами для відкриття касаційного провадження у справі є оскарження судового рішення, зазначеного у частині першій статті 328 КАС України, з посиланням у касаційній скарзі на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права та на те, що в оскаржуваних судових рішеннях застосовано норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України), а також з підстав, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

На переконання скаржника, суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, а саме не правильно застосовали пункт 1 частини другої статті 351 Митного кодексу України (далі - МК України) щодо підстав проведення перевірки.

Відповідно до вказаної норми МК України, документальна невиїзна перевірка проводиться у разі виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів.

Згідно частини третьої статті 351 МК України, документальна невиїзна перевірка проводиться на підставі наказу митного органу.

ТОВ «ІНТЕРПРОІНВЕСТ» зазначає, що в правовій позиції викладеній у постанові Верховного Суду від 7 серпня 2018 року у справі № 808/2133/17 аналіз змісту вищенаведених норм МК України дає підстави для висновку, що наказ про призначення документальної невиїзної перевірки обов`язково має містити визначені частиною другою статті 351 МК України підстави для її проведення, які зі змісту такого наказу можливо було чітко ідентифікувати. При цьому, посилання в наказі лише на пункт 1 частини другої статті 351 МК України не дає можливості ідентифікувати визначену вказаною нормою фактичну підставу для призначення документальної невиїзної перевірки позивача, що суперечить положенням МК України.

Аналогічно, у постанові Верховного Суду від 18 грудня 2018 року у справі №821/568/17, здійснюючи аналіз наведених вище норм, дослідивши та оцінивши спірний наказ про проведення перевірки, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про безпідставність його прийняття, оскільки він не містить інформації щодо виявлення відповідачем ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи з боку позивача, з яких декларацій, за який період тощо. Верховний Суд погодився з висновком судів першої та апеляційної інстанцій стосовно того, що лист Одеської митниці ДФС (без номера та дати), не є належною підставою для призначення перевірки в розумінні пункту 1 частини другої статті 351 МК України, оскільки вказаний лист так само не свідчить про виявлення відповідачем можливих порушень позивачем законодавства України з питань державної митної справи.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем під час розгляду справи було звернуто увагу судів першої та апеляційної інстанцій, що підставою для проведення перевірки та видання наказу від 23 листопада 2020 року № 484 «Про проведення документальної невиїзної перевірки дотримання ТОВ «ІНТЕРПРОІНВЕСТ» вимог законодавства України з питань митної справи» є виключно пункт 1 частини другої статті 351 МК України та рішення про розгляд скарги від 6 листопада 2020 року, тобто лист.

ТОВ «ІНТЕРПРОІНВЕСТ» вказує, що наведений вище наказ від 23 листопада 2020 року № 484 не містить інформації щодо виявлення відповідачем ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи з боку позивача, а містить виключно посилання на норму законодавства, що передбачає підставу для перевірки та рішення від 6 листопада 2020 року, яке в розумінні статті 351 МК України, не є підставою для проведення перевірки.

Отже на думку позивача, судами попередніх інстанцій, відповідно до викладених правових позицій, не правильно застосовано норму матеріального права, а саме пункт 1 частини першої статті 351 МК України, оскільки суди вказали на достатність підстав для проведення перевірки виключно посилаючись на відповідну норму матеріального права та на рішення (лист) від 6 листопада 2020 року, якими не передбачено ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи з боку позивача.

Крім того, суди першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи дослідили та встановили, що документальна невиїзна перевірка дотримання позивачем вимог законодавства України з питань митної справи вже проводилась Відповідачем, у зв`язку з чим вживають у судових рішеннях словосполучення «первісна документальна невиїзна перевірка» дотримання ТОВ «ІНТЕРПРОІНВЕСТ» вимог законодавства України з питань митної справи.

Зокрема позивач зазначає, що частиною другою пункту 78.2 статті 78 Податкового кодексу України (далі - ПК України) передбачено, що контролюючим органам забороняється проводити документальні позапланові перевірки, які передбачені підпунктами 78.1.1, 78.1.4, 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, у разі, якщо питання, що є предметом такої перевірки, були охоплені під час попередніх перевірок платника податків.

Таким чином, в оскаржуваних рішеннях суди не застосували норму закону, яка підлягала застосуванню, зокрема положення частини другої пункту 78.2. статті 78 ПК України, якою заборонено податковим органам проводити позапланові документальні перевірки повторно, за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Крім того, скаржник зазначає, що у постанові Верховного Суду від 2 липня 2020 року у справі №1340/4669/18 зазначено, що оскільки суд оцінив дії відповідача щодо призначення та проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ТД «ГАЛ-КАТ»» як такі, що не відповідають приписам підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України, як наслідок свідчать про протиправність наказу ГУ ДФС у Львівській області від 3 жовтня 2018 року №5657 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ТД «Гал-Кат» та наявність підстав для скасування спірного податкового повідомлення- рішення як її прямого наслідку, оскільки описані порушення виключають допустимість як доказів відомостей отриманих в ході такої перевірки та, відповідно, нівелюють її результати.

Позивачем неодноразово було зазначено про процедурні порушення відповідачем при здійсненні документальної невиїзної перевірки, що виключають допустимість як доказів відомостей отриманих в ході такої перевірки, а саме:

- Митниця не повідомила належно Позивача про перевірку;

- Митниця не забезпечила можливості реалізації прав позивача, встановлені статтею 350 МК України, чим їх порушила;

- податкові повідомлення-рішення, прийняті на підставі не підписаного одним із перевіряючих акта перевірки;

- Митницею порушено порядок проведення перевірки, зокрема: законом не передбачено можливість проведення повторної перевірки тією ж Митницею, яка проводили попередню перевірку, яка визнана ДМС України неналежно проведеною;

- дії ДМС України щодо надання доручень на проведення перевірок є незаконними, оскільки не передбачені МК України, а тому в силу статті 19 Конституції України орган державної влади не мав повноважень на відповідні дії.

Надаючи правову оцінку обставинам справи суди попередніх інстанцій, приймаючи рішення у справі не дотримались судової практики щодо застосування статті 19 Конституції України та статті 351 МК України, що є аналогічною статті 79 ПК України, вказавши на те, що діючим законодавством не передбачено заборон проведення повторної перевірки тими самими особами та з тих самих питань та не заборонено використання відомостей, встановлених під час проведення попередньої перевірки, що прямо суперечить вимогам статті 19 Конституції України, а також не враховано, що численні порушення прав позивача при проведенні перевірки та численні процедурні порушення при такій перевірці є такими обставинами, що тягнуть за особою протиправність рішень Митниці.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій при прийнятті рішення не встановили, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України.

Таким чином, відмовляючи позивачу у задоволенні позовних вимог та залишення апеляційної скарги без задоволення, судами не було дотримано усталеної практики Верховного Суду щодо розгляду вказаної категорії справ, якою передбачено, що невиконання вимог закону щодо підстав для проведення перевірки, процедурних порушень під час проведення перевірки, призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, оскільки акт перевірки, виходячи із положень про допустимість доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом, що вказує та протиправність таких рішень.

Також ТОВ «ІНТЕРПРОІНВЕСТ» у скарзі посилається на те, що в оскаржуваних рішеннях суди не застосували положення Митного тарифу України (правило 1 ОПІ УКТ ЗЕД), яке підлягає застосуванню, за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Обґрунтовуючи класифікацію імпортованого позивачем товару за УКТЗЕД, суди попередніх інстанцій у рішеннях дійшли висновку, що «точний опис товару «Тактичний ліхтарик 800 люменів Inforce WML White Weapon Mounted Light 800 lumen», який розмитнено Позивачем, безумовно дозволяє класифікувати його в межах товарної позиції 8513 «Ліхтарі електричні портативні, що діють за допомогою власного джерела електроенергії (наприклад, на сухих батарейках, акумуляторах, магнето), крім освітлювальних приладів товарної позиції 8512» (а саме - у товарній підкатегорії 8513 10 00 00 «Ліхтарі»), проте не дозволяє здійснити таку чітку класифікацію за товарною підкатегорією 9305 91 00 90 «Інші частини та прилад для зброї» в межах товарної позиції 9305 «Частини та приладдя виробів товарних позицій 9301-9304».».

Тобто, суди першої та апеляційної інстанцій здійснили класифікацію імпортованого ТОВ «ІНТЕРПРОІНВЕСТ» товару згідно УКТЗЕД за назвою товарної підкатегорії 9305 91 00 90 «Інші частини та приладдя для зброї».

На класифікацію імпортованого позивачем товару за УКТЗЕД за назвою товарної підкатегорії вказують і інші висновки судів виписані в судових рішеннях, зокрема і цитований висновок нижче: «Натомість, як встановлено з опису товарної позиції 9305 «Частини та приладдя виробів товарних позицій 9301-9304» взагалі неможливо встановити, якою ж частиною вогнепальної зброї може бути розмитнений товар. Крім того, це неможливо встановити також і з опису товарної під категорії 05 91 00 90 «Інші частини та приладдя для зброї», за якою Товариством класифіковано товар під час його розмитнення.».

Як наслідок на думку скаржника, суди попередніх інстанцій не застосували правило 1 ОПІ УКТ ЗЕД, які є додатком до Закону «Про Митний тариф України» згідно з яким, для юридичних цілей класифікація товарів в УКТ ЗЕД здійснюється виходячи з назв товарних позицій і відповідних приміток до розділів чи груп. Назви розділів, груп і підгруп наводяться лише для зручності користування УКТЗЕД.

Київська митниця, скориставшись своїм правом надала до суду відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на встановлені обставини та висновки оскаржуваних судових рішень зазначило, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, із посиланням на відповідні правові висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах у зв`язку з чим просило відмовити у задоволенні касаційної скарги, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін. У свою чергу доводи касаційної скарги відповідача вважає повністю необґрунтованими та таким, що не відповідають дійсним обставинам, фактам, положенням законодавства, судовій практиці та висновкам Верховного Суду у подібних правовідносинах.

Київська митниця, скориставшись своїм правом надала до суду відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на встановлені обставини та висновки оскаржуваних судових рішень зазначила, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, із посиланням на відповідні правові висновки Верховного Суду у зв`язку з чим просила відмовити у задоволенні касаційної скарги, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Митний орган зокрема зазначає, що перевіркою встановлено, що під час декларування товарів «Продукція оборонного призначення.…тактичний ліхтарик Inforce…» за митними деклараціями ТОВ «ІНТЕРПРОІНВЕСТ» здійснено його класифікацію за кодом 9305 91 00 90 згідно з УКТ ЗЕД (ставка ввізного мита у розмірі 5% від митної вартості), що має наступну побудову коду:

[9305] частини та приладдя виробів товарних позицій 9301-9304:

[9305 91 00] для бойової зброї товарної позиції 9301:

[9305 91 00 91] інші.

Згідно з УКТ ЗЕД у товарній позиції 9305 класифікуються частини та приладдя

виробів товарних позицій 9301-9304.

До цієї товарної позиції включаються такі частини, як: частини військової зброї; металеві виливки, штамповки і поковки для виготовлення військової стрілецької зброї, спортивних рушниць і рушниць для стрільби по мішенях тощо, револьверів і пістолетів; захисні кришки і захисні кожухи для прикладів, прицілів, стволів або казенних частин; трубки системи Моріса тощо; ложі прикладів та інші дерев`яні частини для рушниць, гвинтівок або карабінів та приклади та накладки; ремені, хомути, ряди або пристрої для штабелювання і вертлюги для прикладів і вертлюжні хомути для рушниць, гвинтівок або карабінів; глушники та знімні накладки прикладу для зменшення віддачі для гладкоствольної спортивної зброї або для стрільби по мішенях.

Винятком до товарної позиції 9305 УКТ ЗЕД, зокрема, є приладдя, які конкретніше включаються до інших товарний позицій УКТ ЗЕД.

Виходячи з наведеного технічного опису товару «…тактичний ліхтарик Inforce…», товар є тактичним ліхтариком, який має власне джерело живлення та основною функцією якого є освітлення.

Виходячи з положень правила 1 ОПІ у товарній позиції 8513 згідно з УКТ ЗЕД класифікуються «Ліхтарі електричні портативні, що діють за допомогою власного джерела енергії (наприклад, на сухих батарейках, акумуляторах, магнето), крім освітлювальних приладів товарної позиції 8512».

У поясненнях до товарної позиції 8513 зазначено, що до цієї товарної позиції включаються ліхтарі портативні електричні, призначені для роботи від умонтованого джерела електроенергії (наприклад, батарей сухих елементів акумуляторів або магнето).

Вони являють собою два елементи, тобто сама лампа і джерело електроенергії, які як правило, встановлені разом і безпосередньо приєднані один до одного, причому часто в єдиному корпусі. Проте у деяких випадках ці елементи виконуються окремо один від одного і з`єднані проводами.

Термін «портативні ліхтарі» стосується лише до тих ламп (тобто як до ламп, так і до

джерел електроенергії), які призначені для перенесення в руках чи на собі. Як правило, в них є ручка або кріпильний пристрій. їх можна відрізнити за властивою формою і невеликою вагою.

До цієї товарної позиції включаються, зокрема, шахтарські безпечні лампи - освітлювальний пристрій, як правило, призначений для кріплення до каски шахтаря, а джерело електроенергії (акумулятор) зазвичай підвішується на паси; оглядові лампи загального призначення, що прикріплюються до головного паска, який, як правило, являє собою вигнуту металеву смужку. Такі лампи включаються до цієї товарної позиції лише за наявності свого джерела електроенергії (наприклад, суха батарея, розташовувана в кишені користувача). Лампи цієї товарної позиції застосовуються лікарями, майстрами - годинникарями, ювелірами і тощо.

Окрім того, Державна митна служба України у своєму рішенні від 6 листопада 2020 року № 08-1/10-06/13/14729 направлене на адресу ТОВ «ІНТЕРПРОІНВЕСТ» дала вичерпне роз`яснення щодо правильності класифікації зазначених товарів, при цьому вказала, що частиною другою статті 7 МК України визначено, що митна справа здійснюється з додержанням прийнятих у міжнародній практиці форм декларування товарів, методів визначення митної вартості товарів, систем класифікації та кодування товарів та системи митної статистики, інших загальновизнаних у світі норм і стандартів.

Згідно з постановою Верховної Ради України від 19 червня 1992 року №2479-ХІІ та постановою Кабінету Міністрів України від 1 червня 1992 року №298 Україна приєдналась до Конвенції про створення Ради митного співробітництва (РМС) (в 1994 році РМС змінила назву на Всесвітня митна організація), підписаної у 1950 році (далі - Конвенція 1950 року), і з 10 листопада 1992 року є повноправним членом ВМО. Відповідно до Конвенції 1950 року однією з функцій ВМО є, зокрема, розробка рекомендацій, що забезпечують однакове застосування та тлумачення конвенцій.

На 38-й сесії ВМО у жовтні 2006 року відповідно до правил 1 та 6 ОПІ було прийнято рішення про класифікацію портативних ліхтарів, які призначені для установки на телескопічному прицілі мисливської рушниці, у товарній підпозиції 8513 10.

Підходи Держмитслужби щодо класифікації товару «тактичний ліхтарик 800 люменів» у межах товарної позиції 8513 у повній мірі відповідають позиції ВМО. Прийняте на 38-й сесії ВМО рішення не змінило підхід до класифікації зазначеного товару в товарній підпозиції 8513 10 УКТЗЕД, а лише роз`яснило існуючі норми ГС КН ЄС.

Крім того, Європейською комісією прийнято рішення № 4 (2017) 444360 відповідно до якого виключено класифікацію «тактичних ліхтарів» як частин та приналежності зброї у товарній позиції 9305.

Першим заступником Генерального прокурора також подано відзив на касаційну скаргу, в якому, останній посилаючись на встановлені обставини та висновки оскаржуваних судових рішень зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, із посиланням на відповідні правові висновки Верховного Суду у зв`язку з чим просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Справа № 640/9782/21 надійшла до Верховного Суду 14 січня 2025 року.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення першої та апеляційної інстанцій в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «Інтерпроінвест» зареєстровано як юридична особа за адресою: 02068, м. Київ, вул. Драгоманова, б. 17, кв. 263, код ЄДРПОУ: 31520157, основний вид КВЕД 25.40. Виробництво зброї та боєприпасів.

За наслідками розгляду скарги ТОВ «Інтерпроінвест» на податкові повідомлення-рішення, прийняті митним органом, за наслідком проведення перевірки на підставі наказу Київської міської митниці №243 від 10 липня 2020 року (далі - Наказ № 243), Державна митна служба України (далі - ДМС України) 6 листопада 2020 року прийняла рішення №08-1/10-06/13/14729.

За змістом вказаного рішення ДМС України дійшла таких висновків:

1) безпідставність проведення Митницею перевірки з питань правильності класифікації товару «тактичний ліхтарик 800 люменів» за кодом 9305 91 00 90 згідно з УКТ ЗЕД та не реалізацію Наказу № 243 про проведення перевірки дотримання вимог законодавства України з питань митної справи у частині обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування за митними деклараціями (далі - МД), що мало були предметом цієї перевірки;

2) допущення порушень при оформленні результатів перевірки;

3) обґрунтованість висновків робочої групи про неправильну класифікацію позивачем товару «тактичний ліхтарик 800 люменів» за кодом 9305 91 00 90 згідно з УКТ ЗЕД (ставка ввізного мита 5%) та не вжиття заходів з перевірки дотримання ТОВ «Інтерпроінвест» вимог законодавства України з питань митної справи у частині обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування за митними деклараціями (далі - МД).

На підставі таких висновків ДМС України задовольнила скаргу ТОВ «ІНТЕРПРОІНВЕСТ» та скасувала податкові повідомлення-рішення Митниці від 19 серпня 2020 року: №0000060/7.8-19-02, №0000061/7.8-19-02. Водночас ДМС України доручила Київській митниці Держмитслужби проведення відповідно до вимог статей 345-354 МК України контрольно-перевірочних заходів в частині правильності класифікації за кодом 9305 91 00 90 згідно з УКТ ЗЕД товару «тактичний ліхтарик 800 люменів», оформленого ТОВ «ІНТЕРПРОІНВЕСТ» за МД, а також в частині обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування при митному оформленні товарів за цими МД.

Наказом Київської митниці Держмитслужби від 23 листопада 2020 року №484 «Про проведення документальної невиїзної перевірки дотримання ТОВ «ІНТЕРПРОІНВЕСТ» вимог законодавства України з питань митної справи» (далі - Наказ №484) на підставі пункту 1 частини другої статті 351 МК України та на виконання рішення про результати розгляду скарги від 6 листопада 2020 року №08-1/10-06/13/14729 наказано провести документальну невиїзну перевірку дотримання ТОВ «ІНТЕРПРОІНВЕСТ» (код ЄДРПОУ 31520157) вимог законодавства України з питань митної справи у частині правильності класифікації товару «Продукція оборонного призначення …. Тактичний ліхтарик Inforce…» за кодом 9305 91 00 90 згідно з УКТ ЗЕД, а також в частині обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування при митному оформленні товарів за митними деклараціями, а саме: від 10 серпня 2018 року №UA125100/2018/ 322302, від 24 жовтня 2018 року №UA125100/2018/330664, від 18 грудня 2018 року №UA125100/2018/337425, від 10 квітня 2019 року №UA125100/2019/310750, від 21 червня 2019 року №UA125100/2019/366390, від 15 липня 2019 року №UA125100/2019/367357, від 29 жовтня 2019 року №UA125100/2019/335218, від 3 березня 2020 року №UA125100/2020/307208, від 3 березня 2020 року №UA125100/ 2020/307212 тривалістю 3 робочі дні з 26 листопада 2020 року по 30 листопада 2020 року.

23 листопада 2020 року митний орган супровідним листом №7.8-4/19/11/23117 повідомив позивача про проведення документальної невиїзної перевірки із долученням до вказаного листа повідомлення від 23 листопада 2020 року №7.8-19-01/112.

За результатами проведення перевірки відповідачем від 14 грудня 2020 року складено Акт №113/20/7.8-19-02/31520157.

Згідно висновків Акта перевірки, ТОВ «ІНТЕРПРОІНВЕСТ» порушено вимоги:

- Закону України від 19 вересня 2013 року №584-VІІ «Про Митний тариф України» (далі - Закон №584-VІІ), частини першої та підпункту «г» пункту 5 частини восьмої статті 257, пункту 20 частини першої статті 282 МК України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання зі сплати ввізного мита з товарів на загальну суму 2373655,59 грн;

- пункту 32 підрозділу 2 розділу, пункту 190.1 статті 190 ПК України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання зі сплати податку на додану вартість на загальну суму 5222042,30 грн.

Не погоджуючись із висновками Акта перевірки, позивач подав заперечення, за наслідками розгляду яких листом від 05 січня 2021 року №7.8-6/19/11/156 Митниця повідомила про залишення висновків Акта перевірки без змін.

Не погоджуючись із висновками Акта перевірки, позивач подав заперечення, за наслідками розгляду яких листом від 5 січня 2021 року №7.8-6/19/11/156 Київська митниця повідомила про залишення висновків Акта перевірки без змін.

На підставі сказаного Акта перевірки відповідачем 11 січня 2021 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

№ 0000001/7.8-19-02, яким за порушення вимог Закону №584-VІІ, частини першої та підпункту «г» пункту 5 частини восьмої статті 257, пункту 20 частини першої статті 282 МК України згідно із підпунктом 54.3.6 пункту 54.3 статті 54, пункту 57.3 статті 57, пунктом 58.1 статті 58, пунктом 123.1 статті 123 ПК України збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «мито на товари, що ввозяться суб`єктами підприємницької діяльності» на загальну суму 2967069,49 грн, в тому числі: за основним платежем - 2373655,59 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 593413,90 грн;

№ 0000002/7.8-19-02, яким за порушення вимог пункту 32 підрозділу 2 розділу, пункту 190.1 статті 190 ПК України згідно із підпунктом 54.3.6 пункту 54.3 статті 54, пунктом 57.3 статті 57, пунктом 58.1 статті 58, пунктом 123.1 статті 123 ПК України збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «ПДВ» на загальну суму 6527552,88 грн, в тому числі: за основним платежем - 5222042,30 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1305510, 58 грн.

Вказані рішення позивач оскаржив в адміністративному порядку.

ДМС України рішенням від 25 березня 2021 року № 08-1/10-06/13/3325 скаргу ТОВ «ІНТЕРПРОІНВЕСТ» задовольнила частково - зменшила суму штрафних санкцій, застосованих податковими повідомленнями-рішеннями до 10 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, а в частині основного платежу (податкових зобов`язань) залишила без змін.

На підставі вказаного рішення ДМС України, відповідачем 30 березня 2021 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

№0000007/7.8-19-02, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «мито на товари, що ввозяться суб`єктами підприємницької діяльності» на 2611021,15 грн (у тому числі за податковими зобов`язаннями - 2373655,59 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 237365,56 грн;

№0000008/7.8-19-02, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на додану вартість із ввезених на територію України товарів» на 5744246,53 грн (у тому числі за податковими зобов`язаннями - 5222042,30 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 522204,23 грн.

Не погоджуючись з прийнятими митним органом податковими повідомленнями-рішеннями, ТОВ «ІНТЕРПРОІНВЕСТ» звернулося до суду з позовом про визнання їх протиправними та про їх скасування.

Частинами першою та другою статті 1 МК України визначено, що законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Правовідносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до частини першої статті 8 МК України, митна справа здійснюється на основі принципів: 1) виключної юрисдикції України на її митній території; 2) виключних повноважень митних органів України щодо здійснення митної справи; 3) законності та презумпції невинуватості; 4) єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України; 5) спрощення законної торгівлі; 6) визнання рівності та правомірності інтересів усіх суб`єктів господарювання незалежно від форми власності; 7) додержання прав та охоронюваних законом інтересів осіб; 8) заохочення доброчесності; 9) гласності та прозорості; 10) відповідальності всіх учасників відносин, що регулюються цим Кодексом.

Згідно з частиною першою - третьої статті 318 МК України, митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Митний контроль здійснюється виключно митними органами відповідно до цього Кодексу та інших законів України.

Митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

За приписами частини шостої статті 318 МК України з метою підвищення ефективності митного контролю митні органи взаємодіють з учасниками зовнішньоекономічної діяльності, АЕО, іншими особами, діяльність яких пов`язана із здійсненням зовнішньої торгівлі, та з їх професійними об`єднаннями (асоціаціями).

Частиною п`ятою статті 334 МК України передбачено, що з метою здійснення митного контролю після випуску товарів митні органи мають право направляти письмові запити та отримувати документи або їх засвідчені копії, інформацію (у тому числі в електронній формі), що стосуються переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, випуску товарів та їх використання на митній території України або за її межами.

Згідно із пунктом 7 частини першої статті 336 МК України, митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами митних органів шляхом проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Відповідно до частини першої статті 345 МК України, документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких митні органи переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних та інших платежів, а також пені, контроль за справлянням яких покладено на митні органи.

За приписами частини другої статті 345 МК України, документальні перевірки дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, проводяться митними органами з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Податкового кодексу України.

Частиною третьою статті 345 МК України передбачено, що митні органи мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань митної справи щодо: 1) правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів; 2) обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування; 3) правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення; 4) відповідності фактичного використання переміщених через митний кордон України товарів заявленій меті такого переміщення та/або відповідності фінансових і бухгалтерських документів, звітів, договорів (контрактів), калькуляцій, інших документів підприємства, що перевіряється, інформації, зазначеній у митній декларації, декларації митної вартості, за якими проведено митне оформлення товарів у відповідному митному режимі; 5) законності переміщення товарів через митний кордон України, у тому числі ввезення товарів на територію вільної митної зони або їх вивезення з цієї території.

За приписами частин четвертої, шостої статті 345 МК України під час проведення документальної перевірки посадові особи митного органу повинні реалізовувати визначені цим Кодексом повноваження виключно в обсязі, необхідному для з`ясування питань перевірки.

Результати перевірки оформлюються актом (довідкою) та є підставою для самостійного визначення митним органом суми податкового зобов`язання підприємства щодо сплати митних платежів, застосування заходів, передбачених законами України.

Відповідно до частини першої статті 351 МК України предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств.

Згідно із частиною другої статті 351 МК України, документальна невиїзна перевірка проводиться у разі:

1) виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів;

2) надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих митному органу документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

Частинами третьою-дев`ятою статті 351 МК України передбачено, що документальна невиїзна перевірка проводиться на підставі наказу митного органу. Документальна невиїзна перевірка проводиться посадовими особами митного органу в приміщенні цього органу за умови направлення керівнику відповідного підприємства або відповідному громадянину рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особистого вручення зазначеним особам чи уповноваженим ними представникам під розписку письмового повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки.

Присутність уповноважених посадових осіб підприємства або громадянина, що перевіряється, під час проведення невиїзної документальної перевірки не обов`язкова.

Тривалість проведення перевірки визначається у відповідному наказі митного органу та не може перевищувати строки, встановлені частиною восьмою статті 346 цього Кодексу для проведення документальних виїзних перевірок. Продовження строку проведення перевірки можливе на строк та з підстав, визначених частиною дев`ятою статті 346 цього Кодексу.

Про продовження строків проведення перевірки митний орган інформує підприємство (громадянина) в порядку, визначеному частиною четвертою цієї статті.

Посадові особи митного органу під час проведення перевірки не мають права: 1) перевіряти дані, які не є предметом перевірки; 2) вимагати від підприємства, що перевіряється, надання документів або інформації, що не стосуються предмета перевірки; 3) розголошувати відомості про підприємство, що перевіряється, які становлять конфіденційну інформацію, державну, комерційну чи банківську таємницю та стали відомі під час виконання такими особами службових обов`язків.

Оформлення результатів невиїзної документальної перевірки здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 352 МК України, посадовими особами митних органів під час проведення перевірок можуть бути використані: 1) документи, визначені цим Кодексом; 2) податкова інформація; 3) експертні висновки; 4) судові рішення; 5) отримані від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджені відомості щодо вартісних, кількісних або якісних характеристик, країни походження, складу та інших характеристик, які мають значення для оподаткування товарів, їх ввезення (пересилання) на митну територію України або на територію вільної митної зони чи вивезення (пересилання) за межі митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення; 6) інші матеріали, отримані в порядку та спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами України.

Статтею 354 МК України врегульовано питання оформлення результатів перевірок.

Так, результати перевірок оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами митного органу та керівником підприємства, що перевірялося, або уповноваженою ним особою. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. За результатами зустрічної звірки складається довідка.

Акт (довідка) про результати перевірки складається у двох примірниках, підписується посадовими особами митного органу, які проводили перевірку, та реєструється в митному органі протягом 10 робочих днів з дня, що настає за днем закінчення встановленого для проведення перевірки строку. Такий акт (довідка) після реєстрації в митному органі протягом трьох робочих днів вручається для підписання керівнику підприємства або уповноваженій ним особі чи надсилається підприємству в порядку, встановленому Податковим кодексом України для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень.

Строк складення акта (довідки) про результати перевірки не зараховується до строку проведення перевірки, встановленого цим Кодексом.

Керівник підприємства, що перевірялося, або уповноважена ним особа протягом п`яти робочих днів з дня, що настає за днем отримання акта (довідки), зобов`язані повернути митному органу підписаний примірник акта (довідки). Другий примірник акта (довідки) залишається на підприємстві.

У разі відмови керівника підприємства або уповноваженої ним особи від підписання акта або довідки про результати документальної перевірки посадовими особами митного органу складається відповідний акт, що засвідчує факт такої відмови. Один примірник акта або довідки у день їх складення вручається або надсилається керівникові підприємства, що перевірялося.

У разі відмови керівника підприємства або уповноваженої ним особи від отримання примірника акта або довідки про результати перевірки чи неможливості його вручення та підписання у зв`язку з відсутністю підприємства за місцезнаходженням такий акт або довідка надсилається зазначеному підприємству в порядку, визначеному Податковим кодексом України для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. У таких випадках митним органом складається відповідний акт.

Відмова керівника підприємства, що перевірялося, або уповноваженої ним особи від підписання акта про результати перевірки або від отримання його примірника не звільняє підприємство від обов`язку сплатити суми коштів відповідно до грошових зобов`язань, визначених митним органом за результатами перевірки.

У разі незгоди керівника підприємства або уповноваженої ним особи з висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті або довідці про результати перевірки, вони зобов`язані підписати акт або довідку з запереченнями, які вони мають право подати протягом п`яти робочих днів з дня отримання акта або довідки. Такі заперечення є невід`ємною частиною акта або довідки про результати перевірки. Заперечення розглядаються митним органом протягом п`яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв`язку з необхідністю з`ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях). За результатами розгляду підприємству надсилається відповідь у порядку, визначеному Податковим кодексом України для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Керівник підприємства або уповноважена ним особа має право брати участь у розгляді заперечень. Про своє бажання взяти участь у розгляді заперечень ці особи зазначають у запереченнях.

Якщо керівник підприємства або уповноважена ним особа виявили бажання взяти участь у розгляді заперечень до акта або довідки про результати перевірки, митний орган зобов`язаний повідомити зазначених осіб про місце і час проведення такого розгляду. Таке повідомлення надсилається керівнику підприємства або уповноваженій ним особі не пізніше наступного робочого дня з дня отримання заперечень, але не пізніше ніж за два робочих дні до дня їх розгляду.

Участь керівника митного органу або його заступника у розгляді заперечень підприємства до акта або довідки про результати перевірки є обов`язковою.

Рішення про визначення грошових зобов`язань підприємства, що перевірялося, приймається керівником митного органу або його заступником з урахуванням результатів розгляду заперечень підприємства (у разі їх наявності). Керівник підприємства або уповноважена ним особа можуть бути присутні під час прийняття такого рішення.

Податкове повідомлення-рішення приймається керівником митного органу або його заступником з урахуванням розгляду заперечень до акта (у разі їх наявності) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення або надіслання підприємству акта про результати перевірки у порядку, передбаченому Податковим кодексом України для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень підприємства до акта про результати перевірки - приймається з урахуванням висновку за результатами розгляду заперечень до акта про результати перевірки протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді підприємству.

У разі якщо грошове зобов`язання розраховується митним органом за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінального процесуального закону, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не виноситься до дня набрання законної сили відповідним вироком суду. Матеріали перевірки разом з висновками митного органу передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку, для використання матеріалів відповідно до вимог кримінального процесуального закону. Статус матеріалів перевірки та висновків митного органу визначається кримінальним процесуальним законом.

В акті перевірки зазначаються факти заниження і факти завищення податкових зобов`язань підприємства. Рішення щодо правильності визначення заявлених у митних деклараціях кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД, їх митної вартості та країни походження, підстав для звільнення від оподаткування окремими документами не оформляються, а зазначаються в акті про результати перевірки.

Доводи стосовно незгоди з рішеннями митного органу щодо правильності визначення заявлених у митних деклараціях кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД, їх митної вартості та країни походження, підстав для звільнення від оподаткування викладаються підприємством під час апеляційного оскарження податкових повідомлень-рішень про визначення суми грошового зобов`язання, винесених за результатами документальної перевірки, у порядку, передбаченому статтею 56 Податкового кодексу України.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій під час розгляду позовних вимог ТОВ «ІНТЕРПРОІНВЕСТ» щодо неправомірності призначення документальної невиїзної перевірки, що наказом Київської митниці від 23 листопада 2020 року №484 «Про проведення документальної невиїзної перевірки дотримання ТОВ «ІНТЕРПРОІНВЕСТ» (код ЄДРПОУ: 31520157) вимог законодавства України з питань митної справи» на підставі пункту 1 частини другої статті 351 МК України та на виконання рішення про результати розгляду скарги від 6 листопада 2020 року №08-1/10-06/13/14729 наказано провести документальну невиїзну перевірку дотримання ТОВ «ІНТЕРПРОІНВЕСТ» (код ЄДРПОУ: 31520157) вимог законодавства України з питань митної справи у частині правильності класифікації товару «Продукція оборонного призначення …. Тактичний ліхтарик Inforce…» за кодом 9305 91 00 90 згідно з УКТ ЗЕД, а також в частині обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування при митному оформленні товарів за митними деклараціями від 10 серпня 2018 року №UA125100/2018/322302, від 24 серпня 2018 року №UA125100/ 2018/330664, від 18 грудня 2018 року №UA125100/2018/337425, від 10 квітня 2019 року №UA125100/2019/310750, від 21 червня 2019 року №UA125100/2019/366390, від 15 липня 2019 року №UA125100/2019/367357, від 29 жовтня 2019 року №UA125100/2019/335218, від 3 березня 2020 року №UA125100/2020/ 307208, від 3 березня 2020 року №UA125100/2020/307212 тривалістю 3 робочі дні з 26 листопада 2020 року по 30 листопада 2020 року.

Водночас, судами встановлено, що рішення про результати розгляду скарги від 6 листопада 2020 року №08-1/10-06/13/14729 було прийнято Державною митною службою України в результаті розгляду скарги позивача на податкові повідомлення-рішення, прийняті митним органом, за наслідком проведення перевірки на підставі наказу Київської митниці від 10 липня 2020 року №243.

У наведеному вище рішенні про результати розгляду скарги зазначено про безпідставність проведення митним органом перевірки з питань правильності класифікації товару «тактичний ліхтарик 800 люменів» за кодом 9305 91 00 90 згідно з УКТ ЗЕД та не реалізацію наказу Київської митниці від 10 липня 2020 року №243 про проведення перевірки дотримання ТОВ «ІНТЕРПРОІНВЕСТ» вимог законодавства України з питань митної справи у частині обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування за МД, що були предметом цієї перевірки.

Також ДМС України вказано, що правові підстави для винесення Київською митницею податкових повідомлень-рішень за МД, що були предметом перевірки, на підставі Акта перевірки від 30 липня 2020 року №49/20/7.8-19-02/31520157 відсутні.

У зв`язку із наведеним, скаргу позивача задоволено та скасовано відповідні податкові повідомлення-рішення.

Разом з тим, ДМС України у рішенні про розгляд скарги зазначила, що беручи до уваги факти неправильної класифікації товару «тактичний ліхтарик 800 люменів» за кодом 9305 91 00 90 згідно з УКТ ЗЕД (ставка ввізного мита 5%) та не вжиття робочою групою заходів з перевірки дотримання ТОВ «ІНТЕРПРОІНВЕСТ» вимог законодавства України з питань митної справи у частині обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування за МД від 10 серпня 2018 року №UA125100/2018/322302, від 24 серпня 2018 року №UA125100/ 2018/330664, від 18 грудня 2018 року №UA125100/2018/337425, від 10 квітня 2019 року №UA125100/2019/310750, від 21 червня 2019 року №UA125100/2019/366390, від 15 липня 2019 року №UA125100/2019/367357, від 29 жовтня 2019 року №UA125100/2019/335218, від 3 березня 2020 року №UA125100/2020/307208, від 3 березня 2020 року №UA125100/2020/307212 доручила Київській митниці вжити заходи щодо проведення у відповідності до вимог статей 345-354 МК України контрольно-перевірочних заходів в частині правильності класифікації за кодом 9305 91 00 90 згідно з УКТ ЗЕД товару «тактичний ліхтарик 800 люменів», оформленого ТОВ «ІНТЕРПРОІНВЕСТ» за вказаними вище МД, а також в частині обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування при митному оформленні товарів за цими МД.

Наказом Міністерства фінансів України від 21 жовтня 2015 року №916, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2015 року за №1617/28062, затверджено Порядок оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду контролюючими органами, який розроблено на підставі статті 19-1 розділу та статей 55, 56 глави 4 розділуПК України, статті 24 глави 4 розділуМК України, з урахуванням вимог статті 8 Закону України «Про звернення громадян» (далі - Порядок № 916).

Відповідно до пункту 2 розділу I Порядку № 916 визначено процедуру оскарження платниками податків податкових повідомлень-рішень або інших рішень контролюючих органів (далі - рішення) під час адміністративного оскарження.

Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

За правилами пунктів 1-3 розділу VIII Порядку №916 за результатами проведення процедури адміністративного оскарження контролюючим органом приймається рішення. Рішення оформляються на бланку контролюючого органу, який розглянув скаргу.

Під час процедури адміністративного оскарження обов`язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом, або інше рішення контролюючого органу є правомірним, покладається на контролюючий орган.

Контролюючий орган, який прийняв оскаржуване рішення, зобов`язаний надіслати до контролюючого органу вищого рівня, який розглядає скаргу, в електронній та/або письмовій формі всі документи, передбачені статтями 83 та 86 глави 8 розділу II ПК України, які підтверджують правомірність прийнятого рішення, протягом 5 робочих днів з дня отримання повідомлення від платника податків про оскарження такого рішення та/або від контролюючого органу, який розглядає скаргу.

Під час розгляду матеріалів скарги платника податків в ході адміністративного оскарження враховуються податкові консультації, а також узагальнюючі податкові консультації, надані такому платнику податків контролюючим органом, з урахуванням положень статті 53 глави 3 розділуПодаткового кодексу України.

Відповідно до пункту 1 розділу IX Порядку № 916, контролюючий орган у разі розгляду скарги перевіряє правомірність та обґрунтованість рішення, що оскаржується, та приймає рішення про результати розгляду скарги.

Згідно із частиною 2 розділу IX Порядку №916, за результатами розгляду скарги контролюючий орган приймає одне з таких рішень: 1) повністю задовольняє скаргу платника податків та скасовує рішення контролюючого органу, яке оскаржується; 2) частково задовольняє скаргу платника податків та в окремій частині скасовує рішення контролюючого органу, яке оскаржується; 3) залишає скаргу без задоволення, а рішення контролюючого органу, яке оскаржується, без змін; 4) зменшує (збільшує) суму грошового зобов`язання.

Під час прийняття цих рішень контролюючий орган має право зменшити (збільшити) суму грошового зобов`язання або податкового боргу, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків та у відповідній частині суми штрафних (фінансових) санкцій.

У відповідності до пункту 3 розділу IX Порядку №916 рішення про результати розгляду скарги складається із вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин: 1) у вступній частині рішення зазначаються: найменування платника податків - юридичної особи або прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податків; дата отримання скарги (дата і номер визначаються за даними реєстраційної картки або журналу реєстрації вхідної кореспонденції); 2) описова частина рішення має містити: дату і номер рішення контролюючого органу, яке було оскаржено платником податків; вимоги, зазначені у скарзі платника податків, та стислий зміст його позиції; стислий виклад обставин, встановлених перевіркою, та докази, на яких ґрунтуються висновки контролюючого органу; 3) у мотивувальній частині рішення вказуються: результати дослідження матеріалів скарги та обставини, з урахуванням яких приймається рішення; пропозиції (у разі наявності) представника центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, представника центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну регуляторну політику, представника Ради бізнес-омбудсмена; мотиви, з яких відхиляються вимоги чи заперечення платника податків, пропозиції центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, представника центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну регуляторну політику, представника Ради бізнес-омбудсмена, за умови, що такі пропозиції були надані контролюючому органу за 5 робочих днів до граничної дати прийняття рішення за скаргою платника податків; або мотиви, з яких висновки контролюючого органу, викладені в оскаржуваному рішенні, скасовуються повністю чи частково; посилання на норми Податкового кодексу України та інші нормативно-правові акти, якими обґрунтовано рішення про результати розгляду скарги; 4) у резолютивній частині рішення зазначається висновок про повне чи часткове задоволення скарги або про залишення скарги без задоволення.

У рішенні про результати розгляду скарги також зазначається про право особи, яка подала скаргу, у разі її незгоди з прийнятим рішенням оскаржити таке рішення до контролюючого органу вищого рівня у строки, визначені законодавством, або в судовому порядку.

Аналізуючи вказані обставини суд зазначає, що за результатами проведення процедури адміністративного оскарження контролюючим органом приймається рішення, зокрема, про повне задоволення скарги платника податків та скасування рішення контролюючого органу, яке оскаржується.

Як вже було зазначено у цій постанові, судами попередніх інстанцій встановлено, що ДМС України рішенням від 6 листопада 2020 року про результати розгляду скарги скасовано податкові повідомлення, прийняті Київською митницею на підставі Акта перевірки від 30 липня 2020 року №49/20/7.8-19-02/31520157 та зобов`язано митний орган вжити заходів щодо проведення у відповідності до вимог статей 345-354 МК України контрольно-перевірочних заходів, у зв`язку із неправильністю класифікації товару у ході перевірки.

23 листопада 2020 року відповідачем на підставі пункту 1 частини другої статті 351 МК України та на виконання рішення про результати розгляду скарги від 6 листопада 2020 року прийнято наказ №484.

Водночас судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що підставою для прийняття наказу від 10 липня 2020 року №243 про проведення документальної невиїзної перевірки щодо дотримання позивачем вимог законодавства України з питань митної справи у частині обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг зі звільнення від оподаткування за МД, за результатами якої було складено Акт від 30 липня 2020 року №49/20/7.8-19-02/31520157, був пункт 1 частини другої статті 351 МК України та доповідна записка Управління митного аудиту Київської митниці від 8 липня 2020 року № 7.8-19/354.

Згідно Акта перевірки від 30 липня 2020 року №49/20/7.8-19-02/31520157 «Про результати документальної невиїзної перевірки дотримання Товариством вимог законодавства України з питань митної справи у частині правильності класифікації товару «... тактичний ліхтарик Inforce ...» за кодом 93 05 91 00 90 згідно з УКТ ЗЕД за МД» установлено порушення законодавства з питань митної справи.

На підставі висновків вказаного Акта відповідачем 19 серпня 2020 року прийнято податкові повідомлення-рішення №0000060/7.8-19-02 та №0000061/7.8-19-02, які скасовані ДМС України згідно рішення від 6 листопада 2020 року №08-1/10-06/13/14729, прийнятого за результатами розгляду скарги позивача.

Згідно доповідної записки Управління митного аудиту Київської митниці від 8 липня 2020 року №7.8-19/354 у зв`язку із виявленням ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, виконуючому обов`язки керівника Київської митниці запропоновано прийняти рішення щодо проведення документальної невиїзної перевірки дотримання позивачем вимог законодавства з питань митної справи у частині обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування за МД.

За наведених вище обставин, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що наказ про проведення перевірки містить визначені частиною другою статті 351 МК України підстави для її проведення, оскільки підставою для призначення перевірки позивача стало виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, як передбачено пунктом 1 частини другої статті 351 МК України.

Щодо доводів позивача про незабезпечення митним органом при перевірці його прав, встановлених статтею 350 МК України, то судами попередніх інстанцій зазначено наступне.

Відповідно до частини п`ятої статті 351 МК України, присутність уповноважених посадових осіб підприємства або громадянина, що перевіряється, під час проведення невиїзної документальної перевірки не обов`язкова.

У питаннях дотримання митними органами процедури проведення перевірки, істотне значення має встановлення обставин забезпечення декларантам (уповноваженим посадовим особам підприємства або громадянину, що перевіряється) можливості реалізувати їх права, передбачені статтею 350 МК України, а у разі їх порушення - чи могло це істотно вплинути на правильність та обґрунтованість висновків контролюючого органу, здійснених за результатами такої перевірки, на підставі яких прийняті рішення.

Правова позиція Верховного Суду у питанні обрання наслідків допущених контролюючими органами порушень процедури призначення і проведення перевірки є сформованою і усталеною (постанова Верховного Суду, ухвалена у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 21 лютого 2020 року у справі № 826/17123/18). Верховний Суд послідовно дотримується позиції, що оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень; таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства. Тобто порушення процедури призначення і проведення перевірки можуть бути самостійною підставою для скасування рішень, прийнятих за наслідками проведеної перевірки, якщо суд оцінить їх такими, що тягнуть за собою протиправність останніх.

У постанові від 22 вересня 2020 року у справі № 520/8836/18 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справи щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду зробив висновок, що контролюючі органи та їх посадові особи при виконанні владних повноважень, у тому числі при прийнятті наказів та проведення позапланової перевірки, зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений ПК України, та не допускати згідно зі статтею 21 ПК України порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій. Перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 КАС України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Таким чином, податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками перевірки та на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 8 вересня 2021 року у справі №816/228/17 сформулювала висновок, що неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

Разом з тим, вказана постанова Великої Палати Верховного Суду не містить визначення конкретних критеріїв, за яких допущені контролюючим органом процедурні порушення є такими, що впливають або об`єктивно можуть впливати на висновки, здійснені за наслідками перевірки. Відповідно, оцінка заявлених (виявлених) процедурних порушень здійснюється судом в кожній конкретній справі.

Так, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ТОВ «ІНТЕРПРОІНВЕСТ» в усіх письмових заявах по суті справи неодноразово наголошувало на процедурні порушення митним органом при проведенні перевірки, а саме вказувало, що його представники 30 листопада 2020 року з`явилися до приміщення Київської митниці з метою участі у проведенні перевірки та реалізації прав, передбачених статтею 350 МК України, однак, до приміщення митного органу їх не допустили, а посадова особа відповідача відмовилася пред`явити службове посвідчення та повідомила, що цього дня перевірка не здійснюється. Також позивач доводив, що і на його письмовий запит митний орган не надав предметної відповіді, крім загальної інформації.

При цьому судами попередніх інстанцій зазначено, що з матеріалів справи вбачається, та не заперечується сторонами, що ТОВ «ІНТЕРПРОІНВЕСТ» було реалізовано його право, передбачене пунктом 7 частини першої статті 350 МК України, та подано заперечення на Акт перевірки, які розглянуті митним органом та надано відповідь про розгляд заперечення від 5 січня 2021 року № 7.8-6/19/11/156. Зокрема відповідачем зазначено, що дана відповідь є невід`ємною частиною Акта перевірки ТОВ «ІНТЕРПРОІНВЕСТ» від 14 лютого 2020 року №113/ 20/7.8-19-02/31520157.

За наведених обставин, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що допущені контролюючим органом процедурні порушення, на які посилався позивач на обґрунтування позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень, не є такими порушеннями, що об`єктивно могли вплинути на висновки, здійснені під час проведення перевірки.

Позивачем у свою чергу під час розгляду справи не зазначено, які ж саме він міг надати докази, документи чи пояснення під час проведення перевірки, які б могли істотно вплинути на висновки контролюючого органу саме під час проведення перевірки та до прийняття останнім за результатами перевірки іншого рішення.

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «ІНТЕРПРОІНВЕСТ» як на підставу для скасування оскаржуваних рішень, прийнятих митним органом, посилалось на те, що Акт перевірки не підписаний всіма посадовими особами митного органу, а саме - головним державним інспектором відділу кодування та класифікації товарів (у м. Київ та Київської області) управління адміністрування митних платежів, митної вартості та митно-тарифного регулювання Київської митниці Держмитслужби Блінковим В.Ю., а тому не міг бути підставою для прийняття рішень.

Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що наведені посилання позивача є безпідставними, оскільки сам по собі акт перевірки та дії посадових осіб контролюючого органу зі складання цього акта не створюють правових наслідків у вигляді виникнення обов`язків, зміни чи припинення будь-яких прав платника податків, крім виникнення права на подання зауважень до акта.

Таким чином, акт перевірки не є правовим документом, який встановлює відповідальність суб`єкта господарювання, й не є обов`язковим рішенням суб`єкта владних повноважень. Непідписання акта перевірки не можна ототожнювати, зокрема з непідписанням судового рішення, наслідки чого прямо встановлені в законі, чи непідписанням окремих рішень суб`єктом владних повноважень, коли негативні наслідки такого дефекту також можуть бути встановлені законом.

Чинне законодавство не встановлює такий наслідок відсутності в акті перевірки підпису одного з перевіряючих контролюючого органу як його нечинність, недійсність. Зазначена вада акта не робить автоматично протиправними рішення контролюючого органу, що прийняті на підставі такого акта.

При цьому, саме по собі порушення порядку оформлення акта перевірки (у частині обов`язку підписання особами, які здійснювали перевірку) не може бути підставою для скасування податкового повідомлення-рішення, винесеного на підставі не підписаного одним із перевіряючих акта перевірки, але в сукупності з іншими порушеннями може слугувати обставиною для висновку щодо протиправності рішень контролюючого органу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 19 червня 2020 року у справі №140/388/19 Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справи щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду.

У касаційній скарзі ТОВ «ІНТЕРПРОІНВЕСТ» не просить відступити від зазначених вище висновків, а колегія суддів касаційної інстанції не вбачає підстав для такого відступу у цій справі.

Що стосується питання правильності класифікації товару, а саме «Тактичний ліхтарик 800 люменів Inforce WML White Weapon Mounted Light 800 lumen» згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі - УКТ ЗЕД), то судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне.

Відповідно до частин першої-другої статті 69 МК України, товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД. Митні органи здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД.

Згідно з частиною четвертою статті 67 МК України, структура десятизнакового цифрового кодового позначення товарів в УКТ ЗЕД включає код групи (перші два знаки), товарної позиції (перші чотири знаки), товарної підпозиції (перші шість знаків), товарної категорії (перші вісім знаків), товарної підкатегорії (десять знаків).

За приписами статті 1 Закону України «Про Митний тариф України» встановлюється Митний тариф України, який є невід`ємною частиною цього Закону та містить перелік ставок загальнодержавного податку - ввізного мита на товари, що ввозяться на митну територію України і систематизовані згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД), складеною на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів.

Розділом XIX Митного тарифу України передбачено, що за товарною групою 93 згідно з УКТ ЗЕД класифікується зброя, боєприпаси, їх частини та приладдя.

У товарній позиції 9305 класифікуються частини та приладдя виробів товарних позицій 9301-9304 згідно з УКТ ЗЕД (до бойової зброї, крім пістолетів, револьверів та мечів, шпаг, шабель, палашів, рапір, багнетів, списів, іншої холодної зброї, їх частин і футлярів, піхов до неї, а також до іншої вогнепальної зброї та аналогічних засобів, що використовують заряд вибухової речовини).

У товарній категорії 9305 91 00 товарної підпозиції 9305 91 класифікуються частини та приладдя для бойової зброї товарної позиції 9301 (до бойової зброї, крім пістолетів, револьверів та мечів, шпаг, шабель, палашів, рапір, багнетів, списів, іншої холодної зброї, їх частин і футлярів, піхв до неї), а також для кулеметів, автоматів, гладкоствольної та нарізної зброї.

У товарній підкатегорії 9305 91 00 90 класифікуються інші частини та приладдя для вказаної зброї.

Приміток до цих розділу чи товарних позиції, підпозиції, категорії та підкатегорії Митний тариф України не містить.

У свою чергу Розділом XVI Митного тарифу України передбачена класифікація машин, обладнання та механізмів, електротехнічного обладнання, їх частини, звукозаписувальна та звуковідтворювальна апаратура, апаратура для запису або відтворення телевізійного зображення і звуку, їх частини та приладдя.

Примітками, додатковими примітками та додатковою приміткою України до цього розділу Митного тарифу не передбачається неврахування до нього товарів групи 93.

За товарною групою 85 класифікуються електричні машини, обладнання та їх частини, апаратура для запису або відтворення звуку, телевізійна апаратура для запису та відтворення зображення і звуку, їх частини та приладдя.

Примітки та додаткові примітки до цієї товарної групи також передбачають неврахування до нього товарів групи 93.

За товарною позицією 8513 класифікуються ліхтарі електричні портативні, що діють за допомогою власного джерела електроенергії (наприклад, на сухих батарейках, акумуляторах, магнето), крім освітлювальних приладів товарної позиції 8512 (крім обладнання електроосвітлювальне або сигналізаційне, склоочисники, пристрої, що запобігають обмерзанню та запотіванню, які використовуються на велосипедах або моторних транспортних засобах).

Ця товарна позиція містить дві товарні підкатегорії, а саме: 8513 10 00 00, за якою класифікують ліхтарі, та 8513 90 00 00, за якою класифікуються частини товарів, указаних у товарній позиції 8513.

Вказана товарна позиція та її підкатегорії не містять приміток щодо їх застосування.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивачем під час митного оформлення товару «Тактичний ліхтарик 800 люменів Inforce WML White Weapon Mounted Light 800 lumen» класифіковано його за кодом 9305 91 00 90, згідно з УКТ ЗЕД за МД.

Водночас на думку митного органу, розмитнення вказаного товару повинно здійснюватися в межах товарної позиції 8513 згідно з УКТ ЗЕД.

Тобто, спірним у цій справі є питання класифікації зазначеного вище товару згідно з УКТ ЗЕД, оскільки ТОВ «ІНТЕРПРОІНВЕСТ», будучи зацікавленою особою, наполягає на тому, що розмитнені тактичні ліхтарі з урахуванням їх характеристик і призначення є частиною зброї, а митний орган - що цей товар конкретніше описується у товарній позиції 8513 згідно з УКТ ЗЕД.

Відповідно до частини першої статті 68 МК України ведення УКТ ЗЕД здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно пункту 5 частини другої статті 68 МК України, ведення УКТ ЗЕД передбачає прийняття рішень щодо класифікації та кодування товарів в УКТ ЗЕД у складних випадках.

Частиною п`ятою статті 69 МК України передбачено, що під складним випадком класифікації товару розуміється випадок, коли у процесі контролю правильності заявленого декларантом або уповноваженою ним особою коду товару виникають суперечності щодо тлумачення положень УКТ ЗЕД, вирішення яких потребує додаткової інформації, спеціальних знань, проведення досліджень тощо.

За приписами частини сьомої статті 69 МК України, рішення митних органів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов`язковими.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у листі Державної митної служби України від 15 травня 2020 року №16-4/16-02/7/1210 вказано, що класифікацію товару «Тактичний ліхтарик 800 люменів Inforce WMIL White Weapon Mounted Light 800 lumen» необхідно здійснювати у межах товарної позиції 8513 згідно з УКТ ЗЕД.

Митним тарифом України, що є додатком до Закону України «Про Митний тариф України» встановлено, що якщо в УКТ ЗЕД, складеній на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів і Комбінованої номенклатури Європейського Союзу, виявлено неточності перекладу з офіційної мови оригіналу українською мовою назв позицій, підпозицій, а також текстів приміток до розділів, груп, позицій, підпозицій та додаткових приміток, то за основу приймаються тексти офіційних видань Гармонізованої системи опису та кодування товарів Всесвітньої митної організації і Комбінованої номенклатури Європейського Союзу.

Крім того, Митним тарифом України установлені Основні правила інтерпретації УКТ ЗЕД (далі - ОПІ УКТ ЗЕД).

Згідно з правилом 1 ОПІ УКТ ЗЕД, для юридичних цілей класифікація товарів в УКТ ЗЕД здійснюється виходячи з назв товарних позицій і відповідних приміток до розділів чи груп.

Відповідно до правила 3 (а) ОПІ УКТ ЗЕД, у разі коли товар на перший погляд (prima facie) можна віднести до двох чи більше товарних позицій, під час його класифікації перевага надається тій товарній позиції, в якій товар описується конкретніше порівняно з товарними позиціями, де дається більш загальний його опис.

Правилом 6 ОПІ УКТ ЗЕД встановлено, що для юридичних цілей класифікація товарів у товарних підпозиціях, товарних категоріях і товарних підкатегоріях здійснюється відповідно до назви останніх, а також приміток, які їх стосуються, з урахуванням певних застережень (mutatis mutandis), положень ОПІ УКТ ЗЕД. Для цілей цього правила також можуть застосовуватися відповідні примітки до розділів і груп.

Аналізуючи наведені норми суди дійшли висновку, що з урахуванням правила 3 (а) ОПІ УКТ ЗЕД розмитнений товар конкретніше описано в межах товарної позиції 8513 «Ліхтарі електричні портативні, що діють за допомогою власного джерела електроенергії (наприклад, на сухих батарейках, акумуляторах, магнето), крім освітлювальних приладів товарної позиції 8512» (а саме - у товарній підкатегорії 8513 10 00 00 «Ліхтарі»).

Разом з тим, з опису товарної позиції 9305 «Частини та приладдя виробів товарних позицій 9301-9304» взагалі неможливо встановити, якою ж частиною вогнепальної зброї може бути розмитнений товар.

Це неможливо встановити також і з опису товарної під категорії 05 91 00 90 «Інші частини та приладдя для зброї», за якою ТОВ «ІНТЕРПРОІНВЕСТ» класифіковано товар під час його розмитнення.

Наказом Державної фіскальної служби України від 9 червня 2015 року №401, затверджено Пояснення до УКТ ЗЕД (чинні на момент розмитнення позивачем товару; далі - Пояснення). У Поясненнях щодо застосування правила 3 ОПІ УКТ ЗЕД вказується, що воно передбачає три методи класифікації товарів, які можуть бути віднесені до двох чи більше товарних позицій. Ці товарні класифікації застосовуються у такій черговості: а) точний опис товару; б) розпізнавальна ознака; в) товарна позиція, що йде останньою в рядку зростання кодів.

Згідно з Поясненнями перший метод класифікації наведено у правилі 3 (а) ОПІ УКТ ЗЕД, відповідно до якого товарній позиції, що забезпечує найбільш конкретний опис товарів, надається перевага перед товарною позицією, що дає більш загальний опис.

Поясненнями роз`яснюється, що товар більш конкретно характеризується за його назвою, та якщо товари відповідають опису, що чітко ідентифікує їх, то цей опис є конкретнішим, ніж той, за яким класифікація менш повна.

У Поясненнях щодо застосування правила 3 (а) ОПІ УКТЗЕД також наводяться приклади такої категорії товарів.

Також у Поясненнях до товарної позиції 9305, за якою ТОВ «ІНТЕРПРОІНВЕСТ» розмитнено товар, вказується, що частини і приладдя цієї товарної позиції включають: частини військової зброї (наприклад, лейнери (внутрішні труби стволів), противідкатні механізми та казенні частини гармат усіх видів; вежі, лафети, триноги та інші спеціальні верстати для гармат, кулеметів, автоматичних гвинтівок тощо, з прицільними і заряджувальними механізмами або без них); металеві виливки, штамповки і поковки для виготовлення військової стрілецької зброї, спортивних рушниць і рушниць для стрільби по мішенях тощо, револьверів і пістолетів (наприклад, стволи, казенні частини, затвори, спускові гачки, тумблери, важелі, ударники, елементи курка, спускові накладки, шептали, екстрактори, викидачі, рамки (пістолетів), накладки, стикові накладки, запобіжники, барабани (для револьверів), мушки та приціли, магазини); захисні кришки і захисні кожухи для прикладів, прицілів, стволів або казенних частин; трубки системи Моріса тощо (трубки малого діаметру, які вставляються в рушниці і гвинтівки більшого калібру для навчальної стрілянини на мініатюрних стрільбищах); ложі прикладів та інші дерев`яні частини для рушниць, гвинтівок або карабінів та приклади та накладки (з дерева, металу, ебоніту тощо) для револьверів і пістолетів; ремені, хомути, ряди або пристрої для штабелювання і вертлюги для прикладів і вертлюжні хомути для рушниць, гвинтівок або карабінів, глушники (регулятори шуму); знімні накладки приладу для зменшення віддачі для гладкоствольної спортивної зброї або для стрільби по мішенях.

До цієї товарної позиції згідно з Поясненнями не включаються: частини загального призначення, зазначені в примітці 2 до розділу XV (наприклад, гвинти, клепки і пружини), з недорогоцінного металу та аналогічні вироби з пластмас (товарна група 39); чохли для вогнепальної зброї (товарна позиція 4202); «кінокулемети» (кінокамери) для літальних апаратів (товарна позиція 9007); телескопічні приціли та аналогічні приціли для зброї (товарна позиція 9013); приладдя, які конкретніше включаються до інших товарних позицій УКТ ЗЕД.

Точний опис товару «Тактичний ліхтарик 800 люменів Inforce WMLWhite Weapon Mounted Light 800 lumen», який розмитнено позивачем, дозволяє класифікувати його в межах товарної позиції 8513 «Ліхтарі електричні портативні, що діють за допомогою власного джерела електроенергії (наприклад, на сухих батарейках, акумуляторах, магнето), крім освітлювальних приладів товарної позиції 8512» (а саме - у товарній підкатегорії 8513 10 00 00 «Ліхтарі»), проте не дозволяє здійснити таку чітку класифікацію за товарною підкатегорією 9305 91 00 90 «Інші частини та приладдя для зброї» в межах товарної позиції 9305 «Частини та приладдя виробів товарних позицій 9301-9304».

Згідно постанови Верховної Ради України від 19 червня 1992 року №2479-XII та постанови Кабінету Міністрів України від 1 червня 1992 року № 298, Україна приєдналась до Конвенції про створення Ради митного співробітництва (РМС, у 1994 році РМС змінила назву на Всесвітня митна організація - далі ВМО), підписаної у 1950 році (далі - Конвенція 1950 року), і з 10 листопада 1992 року є повноправним членом ВМО. Відповідно до Конвенції 1950 року однією з функцій ВМО є, зокрема, розробка рекомендацій, що забезпечують однакове застосування та тлумачення Конвенції.

Під час всього розгляду справи та у судовому засіданні представники відповідача акцентували увагу на тому, що на 38-й сесії ВМО у жовтні 2006 року відповідно до правил 1 та 6 ОПІ прийнято рішення про класифікацію портативних ліхтарів, які призначені для установки на телескопічному прицілі мисливської рушниці, у товарній підпозиції 8513 10.

При цьому вказане рішення не змінило підхід до класифікації зазначеного товару в товарній підпозиції 8513 10 УКТ ЗЕД, а лише роз`яснило існуючі норми Гармонізованої системи опису та кодування товарів і Комбінованої номенклатури Європейського Союзу.

З огляду на викладене вище, за наслідками досліджених матеріалів справи суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що позивач не довів належними та допустимими доказами, що товар «тактичний ліхтарик 800 люменів», який розмитнено позивачем, безумовно дозволяє класифікувати його в межах товарної позиції 9305.

Таким чином, Верховний Суд вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для скасування податкових повідомлень-рішень.

Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, позивач посилається на обставини неврахування судами висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 10 лютого 2021 року у справі №380/671/20, від 7 серпня 2018 року у справі №808/2133/17, від 18 грудня 2018 року у справі №821/568/17.

Відповідно до правового висновку, висловленого у пункті 68 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц: висновки суду, у тому числі касаційної інстанції, формуються виходячи із конкретних обставин справи. Тобто, на відміну від повноважень законодавчої гілки влади, до повноважень суду не належить формулювання абстрактних правил поведінки для життєвих ситуацій, які підпадають під дію певних норм права. При цьому під судовим рішенням в подібних правовідносинах розуміються такі рішення, у яких є аналогічними предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, і відповідно, має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Однак, позивач посилається на правові позиції Верховного Суду, пов`язані виключно з критеріями оцінки доказів та висновками, здійсненими за результатами їх дослідження, що не є свідченням застосування у цій справі норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Аналіз висновків судів першої та апеляційної інстанції у цій справі та в наведених скаржником постановах Верховного Суду свідчить про те, що вони ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, результати розгляду яких залежать від їх (обставин) повноти, характеру, об`єктивності, юридичного значення.

Таким чином, судові рішення, на які посилається позивач, ухвалені за інших фактичних обставин справи, установлених судами, тому посилання на те, що рішення судів попередніх інстанцій ухвалені без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду, є безпідставними.

Отже доводи й аргументи заявника касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду справи.

Перевіряючи доводи ТОВ «ІНТЕРПРОІНВЕСТ» щодо порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права при вирішенні справи, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 353 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 4) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

Як зазначалось вище, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку про необґрунтованість заявленої у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 328 КАС України. Інших порушень судами норм процесуального права, про які йдеться у касаційній скарзі, колегією суддів касаційної інстанції за наслідками касаційного перегляду справи не встановлено.

Щодо зазначення позивачем підстави для відкриття касаційного провадження, передбаченого пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме відсутність правового висновку щодо питання застосування штрафних санкцій, передбачених пунктами 123.1-123.3 ПК України у період дії за звітні (податкові) періоди, протягом яких здійснюються заходи спрямовані на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), то колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що це питання не ставилося позивачем серед підстав позову і суди попередніх інстанцій не надавали йому правової оцінки.

Частиною четвертою статті 341 КАС України передбачено, що у суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Відповідно до частин першої та другої статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно із частиною першою статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 344, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРПРОІНВЕСТ» залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2024 року - без змін.

Постанову у повному обсязі складено 13 лютого 2025 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.В.Білоус

Судді Н.Є.Блажівська

І.Л.Желтобрюх