Рішення

від 06.09.2024 по справі 212/6183/24

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 212/6183/24

2/212/2922/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 вересня 2024 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Дехти Р.В., за участі секретаря судового засідання Колісник К.Е., порядку ч.2 ст.247ЦПК України за відсутності учасників справи та без здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного, розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Криворізький завод гірничого обладнання» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю батька, -

встановив:

19 червня 2024 року позивач ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Мотуз Олександра Володимировича звернувся до Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовом до приватного акціонерного товариства «Криворізький завод гірничого обладнання» (далі - ПрАТ «КЗГО»), про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з смертю батька, посилаючись на те, що позивач переносить моральні страждання та переживання у зв`язку зі смертю батька ОСОБА_2 , який працював на приватному акціонерному товаристві «Криворізький завод гірничого обладнання».

Позивач ОСОБА_1 у позові зазначив, що він є сином ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 29 вересня 1981 року серії НОМЕР_1 .

Батько ОСОБА_2 працював у відповідача з 26 грудня 1983 року по 09 грудня 2008 року.

09.12.2008 року було складено Акт про виникнення у батька позивача професійного захворювання, в якому в пункті 16 зазначено: професійне захворювання виникло за таких обставин: працюючи з 26 грудня 1983 року по 09 грудня 2008 року ОСОБА_2 виконував роботи, які характеризувалися запиленістю повітря робочої зони, що перевищувала внаслідок недосконалості робочих місць.

ОСОБА_2 було встановлено втрату працездатності на 25% безстроково.

Після встановлення професійного захворювання батько постійно хворів та регулярно лікувався, але стан його здоров`я погіршувався і погіршувався.

ІНФОРМАЦІЯ_2 батько помер. Відповідно до висновку експерта № 1013 від 19.05.2014 року було встановлено судово-медичний діагноз: основний: хронічне обструктивне захворювання легень (пиловий бронхіт) в стадії загострення: дифузний пиловий пневмофіброз, множинні зливні осередки чорного пігменту в товщі легень, в`язкий слиз у просвітку бронхів.

Вважає, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці для батька, що в подальшому призвело для встановлення професійного захворювання для батька, втрати працездатності, тяжкої хвороби та передчасної смерті батька, завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що позивач відчуває постійні моральні страждання, наслідком якого є порушення нормальних життєвих зв`язків між позивачем та покійним батьком. Розмір моральної шкоди позивач оцінює в 600 000,00 гривень, яку просить стягнути з відповідача.

20 червня 2024 року судом постановлена ухвала про прийняття позову до розгляду та розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, справу призначено до розгляду на 07 серпня 2024 року.

03 липня 2024 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому просила суд ухвалити рішення про відмову позивачу в задоволенні позову.

В судове засідання сторони не зявилися, сдом було відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про відкладення справи. Представник позивача - адвокат Мотуз О.В. своєю заявою просив суд розглядати справу за його відсутності.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Так, з письмових матеріалів справи встановлено, що позивач по справі є сином ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження.

Судом встановлено, що відповідно до акту №5 розслідування хронічного професійного захворювання, в якому в пункті 16 зазначено: професійне захворювання виникло за таких обставин: працюючи з 26 грудня 1983 року по 09 грудня 2008 року ОСОБА_2 виконував роботи, які характеризувалися запиленістю повітря робочої зони, що перевищувала внаслідок недосконалості робочих місць.

Встановлено, що відповідно до Довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги від 14.01.2009 року, первинно безтерміново ОСОБА_2 встановлено 25% втрати працездатності з 14 січня 2009 року.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 помер, що підтверджується матеріалами справи.

Встановлено, що відповідно до висновку експерта № 1013 від 19.05.2014 року було встановлено судово-медичний діагноз: основний: хронічне обструктивне захворювання легень (пиловий бронхіт) в стадії загострення: дифузний пиловий пневмофіброз, множинні зливні осередки чорного пігменту в товщі легень, в`язкий слиз у просвітку бронхів. Після дослідження всіх обставин, які були надані судово-медичному експерту, він прийшов до висновку, що смерть ОСОБА_2 настала від хронічного пилового бронхіту, який супроводжувався хронічною недостатністю дихання, і ускладнився розвитком легенево-серцевої недостатності.

Згідно із ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті.

Таким чином, ч. 1 ст. 1167 ЦК України встановлює загальне правило, відповідно до якого відповідальність за заподіяння моральної шкоди настає за наявності загальної підстави наявності моральної (немайнової) шкоди, а також за наявності всіх основних умов відповідальності, а саме: неправомірної поведінки, причинного зв`язку та вини заподіювача.

Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали ;з нею однією сім`єю (ч. 2 ст. 1168 ЦК України).

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку з між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Дослідженими актом розслідування хронічного професійного захворювання та висновком експерта, встановлено що професійне захворювання виникло, в тому числі з вини підприємства - ПрАТ «Криворізький завод гірничого обладнання», що потягло за собою в подальшому смерть батька позивача.

Суд не бере до уваги посилання відповідача щодо необхідності мати довідку МСЕК про встановлення причинного зв`язку смерті позивача з професійним захворюванням, оскільки відповідно до «Інструкції про встановлення причинного зв`язку смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом», затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 15.11.2005 року № 606 (далі - Інструкція), вона була розроблена на виконання вимог Законів України «Про охорону праці», «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», за якими передбачено відшкодування шкоди утриманцям працівника (годувальника) у разі його смерті, якщо визначено причинний зв`язок смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом.

За ст. 9 Закону України «Про охорону праці», відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров`я або у разі смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування України відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», за ч. 3 ст. 30 якого підставою для оплати потерпілому витрат на проведення професійної реабілітації, оплати соціальних послуг, а також для здійснення страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за встановленими формами.

При цьому, за ч. 8 ст. 30 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» вказано, що відшкодування моральної (немайнової) шкоди потерпілим від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань і членам їхніх сімей не є страховою виплатою та здійснюється незалежно від часу настання страхового випадку відповідно до положень Цивільного кодексу України та Кодексу законів про працю України

За Інструкцією причинний зв`язок смерті із професійним захворюванням - є зв`язок, який можна встановити між перебігом професійних захворювань з урахуванням форми, стадії, тяжкості функціональних порушень, розвитку ускладнень за життя, патоморфологічними та гістологічними змінами в органах та системах організму, що виявлені під час розтину, та настанням смерті.

Також за відповідною Інструкцією безпосередня причина смерті - це головні клінікоморфологічні прояви основного захворювання або його ускладнення, що стали безпосередньою причиною смерті.

На підставі ст. 36 ч. 7 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» причинний зв`язок смерті потерпілого з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я підтверджується висновком відповідного закладу охорони здоров`я.

Натомість, за ст. 41 ч. 6 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» страхові виплати здійснюються протягом строку, встановленого МСЕК або ЛКК. При цьому сума страхових виплат за минулий час виплачується за умови підтвердження МСЕК втрати працездатності та причинного зв`язку між настанням непрацездатності та ушкодженням здоров`я.

Отже, з наведених нормативно-правових актів вбачається, що посилання представника відповідача на необхідність для розгляду даної справи наявність висновку МСЕК для встановлення причинного зв`язку між смертю ОСОБА_2 та його профзахворюванням є хибним, оскільки такий висновок потрібен для проведення страхових виплат Пенсійним фондом України, тому суд відкидає той факт, що ОСОБА_1 не було дотримано порядку, визначеного «Інструкції про встановлення причинного зв`язку смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом» для підтвердження причинного зв`язку між смертю батька позивача та його професійним захворюванням, оскільки відшкодування моральної шкоди, завданої йому внаслідок смерті батька від професійного захворювання, не є страховою виплатою та здійснюється відповідно до вимог Цивільного кодексу України та Кодексу законів про працю України.

Право члена сім`ї померлого на відшкодування моральної шкоди у зв`язку зі смертю особи, спричиненим професійним захворюванням, виникає з настанням юридичного факту смерті та за наявності професійного захворювання і причинного зв`язку між смертю і професійним захворюванням, а тому правовідносини щодо відшкодування моральної шкоди члена сім`ї померлого виникають лише після смерті померлого та регулюються законодавством, яке діє на цей момент.

Згідно ст.13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Частиною третьою ст.13 Закону України «Про охорону праці» на роботодавця покладено безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

У зв`язку зі смертю батька позивача, причиною якої є недотриманням відповідачем вимог чинного законодавства у сфері безпеки праці, позивачу спричинено моральну шкоду, пов`язану із втратою рідної людини, люблячого батька, опори та моральної підтримки, що призвело до душевних страждань, порушення нормальних життєвих зв`язків.

Суд вважає, що вимоги позивача про стягнення моральної шкоди з ПрАТ «Криворізький завод гірничого обладнання» є обґрунтованими, так як відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган, а статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, викладену в рішенні Нечипорук та Йонкало проти України № 42310/04 від 21.04.2011 року, роз`яснення п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України " Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до якого, розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість отриманого захворювання, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі, характер моральних страждань і наслідків, що наступили.

В даному випадку, суд враховує що внаслідок смерті батька, позивачу спричинена моральна шкода, яка полягає у душевних та психічних стражданнях, яких він зазнав у зв`язку зі смертю рідної людини, що призводить до порушення його звичайного способу життя та вимагає від нього додаткових зусиль для його організації.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (справа «Станков проти Болгарії», № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, від 12 липня 2007 року).

Оскільки, нормативно-правовими актами України не встановлено розмір компенсації моральної шкоди, розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, визначається судом відповідно до наданих доказів та фактичних обставин справи.

Визначаючи розмір відшкодування позивачу моральної шкоди, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, суд враховує, характер та обсяг душевних страждань, в зв`язку зі смертю близької людини, враховує той факт, що дійсно позивач є сином померлого; наслідки викликані заподіяною шкодою - смертю найбільш близької людини; перенесені та діючі у теперішній час душевні страждання та переживання; тривалість перенесених страждань; зміни в житті викликані смертю батька, час, що пройшов з моменту смерті близької людини та до моменту звернення до суду, вважає за можливе стягнути з відповідача в рахунок відшкодування моральної шкоди у зв`язку зі смертю чоловіка, грошові кошти в сумі 500000 гривень.

Суд зазначає, що при визнання розміру стягнення моральної шкоди в сумі 500000 гривень з відповідача, суд враховує період роботи покійного ОСОБА_1 на підприємстві відповідача.

Відповідно до ст.141 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до положень ст.133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Судові витрати на правничу допомогу - це фактично понесені стороною і документально підтверджені витрати, пов`язані з наданням цій стороні правової допомоги адвокатом або іншим спеціалістом в галузі права при вирішенні цивільної справи в розумному розмірі з урахуванням витраченого адвокатом часу.

Згідно з ч. 1 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони.

Відповідно до ч. 2 ст.137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не надано жодного доказу на підтвердження понесених ним витрат на правничу допомогу, а тому підстав до стягнення з відповідача таких судових витрат не має.

Позивача згідно п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнено від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Частина 1 статті 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 частини 2 статті 141 ЦПК України передбачено, що у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на обидві стор они пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що позовні вимоги задоволено частково, враховуючи норми ст. 141 ЦПК України, суд приходить до висновку, що з відповідача підлягають стягненню судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору на користь держави в сумі 5000 гривень 00 копійок.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 13, 19, 76-81, 89,133, 141, 258-259, 263-265,279, 354 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Криворізький завод гірничого обладнання» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю батька, задовольнити частково.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Криворізький завод гірничого обладнання» на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , моральну шкоду в розмірі 500000 гривень (п`ятсот тисяч гривень) 00 копійок без утримання податку з доходу фізичних осіб, зборів та інших платежів.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Криворізький завод гірничого обладнання» на користь держави України судовий збір в розмірі 5000 гривень (п`ять тисячі гривень) 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: приватне акціонерне товариство «Криворізький завод гірничого обладнання», місце знаходження юридичної особи: 50057, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Заводська, буд. 1, код ЄРДПОУ 31550176.

Повне рішення складено 06 вересня 2024 року.

Суддя: Р. В. Дехта