Ухвала

від 06.09.2024 по справі 705/2391/23

СОСНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРКАС

Справа № 705/2391/23

Провадження № 2-п/712/36/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2024 року м.Черкаси

Соснівський районнийсуд м.Черкаси вскладі суддіТроян Т.Є.,за участісекретаря судовогозасідання КеденкоЯ.О.,розглянувши увідкритому судовомузасіданні цивільнусправу зазаявою адвокатаГейко ВасиляАнатолійовича,який дієв інтересах ОСОБА_1 проперегляд заочногорішення посправі запозовомОб`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Престиж +» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні суду перебувала справа №705/2391/23 за позовомОб`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Престиж +» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості про стягнення коштів.

Заочним рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 07.03.2024 позов Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Престиж +» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користьОб`єднання співвласників багатоквартирного будинку«Престиж +» заборгованість станом на 01.05.2023 року в розмірі 71599,79 грн., витрати по сплаті судового збору в розмірі 2684,00 грн. та витрати на правничу допомогу в сумі 2750,00 грн., а всього 5434,00 грн.

У липні 2024 року представник відповідача - адвокат Гейко В.А., не погоджуючись із заочним рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 07.03.2024 року у цивільній справі № 705/2391/23, яким позов було задоволено, звернувся до суду із заявою, в якій просив скасувати заочне рішення у даній цивільній справі. В обґрунтування заяви зазначено, що у відповідача ОСОБА_1 були поважні причини неявки у судові засідання та поважні причини неподання відзиву на позов та доказів, якими вона обґрунтовує свої заперечення. З початку повномасштабної війни ОСОБА_1 знаходилась за кордоном та не могла своєчасно сплачувати поточні платежі за утримання будинку та прибудинкової території. Так, суд, приймаючи рішення, не з`ясував всі дійсні обставини справи, та наведені обгрунтування позовних вимог не доведені достатніми доказами. Вказує, що вона не має договірних відносин з позивачем, крім того, заборгованоість за період 2017 -2020 роки нарахована поза межами загального строку позовної давності, який становить три роки, відтак суд прийшов до передчасного висновку про обґрунтованість позовних вимог, що свідчить про наявність підстав для скасування заочного рішення у справі.

Представник відповідача - адвокат Гейко В.А. в судовому засіданні просив вимоги заявника задовольнити з викладених в заяві підстав.

Представник позивача адвокат Костюкович Ф.Ф. в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні заяви про перегляд заочного рішення. Вказував, що відповідачка не навела поважних причин неявки в судове засідання або не направлення повноважного представника, не могла не знати про наявність боргу, який виник ще до повномасштабної війни у 2017 році. Відповідно доПостанови КабінетуМіністрів Українивід 11березня 2020року №211«Про запобіганняпоширенню натериторії Українигострої респіраторноїхвороби COVID-19,спричиненої коронавірусомSARS-CoV-2»(іззмінами ідоповненнями,внесеними постановамиКабінету МіністрівУкраїни)установлено з12березня 2020року навсій територіїУкраїни карантин.Строк карантинунеодноразово продовжувався.Запроваджено обмежувальнізаходи щодопротидії поширеннюкоронавірусу COVID-19,які безпосередньовпливають навиконання державоюсвоєї соціальної,економічної,правозахисної функцій,введено певніобмеження правта свободлюдини ігромадянина.Законом України№ 530-ІХвід 17березня 2020року «Провнесення зміндо деякихзаконодавчих актівУкраїни,спрямованих назапобігання виникненнюі поширеннюкоронавірусної хвороби(COVID-19)»введення карантину,встановленого КабінетомМіністрів України,віднесено дофорс-мажорнихобставин (частинадруга статті14-1Закону України«Про торгово-промисловіпалати»).Законом Українивід 30березня 2020року №540-IX«Про внесеннязмін додеяких законодавчихактів України,спрямованих назабезпечення додатковихсоціальних таекономічних гарантійу зв`язкуз поширеннямкоронавірусної хвороби(COVID-19)»розділ «Прикінцевіта перехідніположення» ЦКУкраїни доповнено,зокрема,пунктом 12наступного змісту:«Під часдії карантину,встановленого КабінетомМіністрів Україниз метоюзапобігання поширеннюкоронавірусної хвороби(COVID-19),строки,визначені статтями257,258,362,559,681,728,786,1293цього Кодексу,продовжуються настрок діїтакого карантину».Отже,за періодз липня2017року поберезень 2023року такийстрок непропущений,за вказанийперіод наведенийрозрахунок заборгованості.Оскільки відповідачкає власникомквартири АДРЕСА_1 , загальною площею 210,6 кв.м., то відповідно дост.15Закону України«Про об`єднанняспіввласників багатоквартирногобудинку»,вона зобов`язанавиконувати обов`язки,передбачені статутомоб`єднання;своєчасно ів повномуобсязі сплачуватиналежні внескиі платежі.

Суд, вислухавши пояснення представника заявника, представника позивача, дослідивши матеріали справи, заяви, приходить до наступних висновків.

Згідно зі ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 284 ЦПК України, заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Згідно із положеннями ст. 285 ЦПК України, у заяві про перегляд заочного рішення повинно бути зазначені, зокрема, обставини, що свідчать про поважність причин неявки в судове засідання і не повідомлення їх суду, і докази про це; посилання на докази, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення проти вимог позивача.

Відповідно до ст. 288 ЦПК України, заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Тобто для скасування заочного рішення необхідна наявність одночасно двох наведених умов.

Використання законодавцем в конструкції коментованої статті 288 ЦПК України сполучника "і" дозволяє зробити висновок, що для скасування заочного рішення необхідно не лише встановити поважність причин неявки відповідача в судове засідання, в якому було ухвалене заочне рішення, а й те, щоб його аргументи щодо обставин справи впливали на правильне її вирішення.

Лише за сукупності цих двох умов можна говорити про наявність підстав для скасування заочного рішення і призначення справи для розгляду в загальному порядку.

Частина 1 статті 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до положень ст. 280 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані не поважними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи. У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.

Згідно із ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

З матеріалів справи вбачається, що судом вживались заходи щодо належного повідомлення відповідача про розгляд справи.

Дослідивши заяву про перегляд заочного рішення, матеріали справи, суд приходить до висновку, що обґрунтування заяви про перегляд заочного рішення є фактично непогодження сторони відповідача із винесеним рішенням по суті та є обґрунтуванням апеляційної скарги.

Так, у відповідність до ч. 4 ст. 10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на які надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Желтяков проти України» від 09 червня 2001 року, зазначено, що право на справедливий розгляд судом, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, inter alia, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів (рішення суду у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [ВП], №28342/95, п. 61, ECHR1999-VII).

Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного та обов`язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру (рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), № 52854/99, п. 52, ECHR 2003-Х).

Виходячи з вищенаведеної практики ЄСПЛ, скасування рішення суду, що набрало законної сили, за відсутності факту істотності таких обставин, з мотивів неправильного застосування судом норм матеріального та/або процесуального права буде порушенням принципу юридичної визначеності, тобто п. 1 ст. 6 конвенції, а також ст. 1 Першого протоколу до неї, оскільки у позивача після задоволення його вимог були законні сподівання на те, що його інтереси є остаточно захищеними.

Так, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод наголошує, що термін «строк на оскарження рішення», що є звичайним явищем у національних законодавствах держав учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів та позивачів, які можуть трапитись після прийняття судом рішення (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).

Крім того, слід зазначити про те, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суду необхідно виходити з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 та «Круз проти Польщі» від 19.06.2001.

В спірній по справі ситуації суд виходить з того, що відповідачем не дотримано процесуальних вимог цивільного законодавства, які б дозволяли суду дійти висновку про необхідність скасування ухваленого заочного рішення.

Як вбачається із матеріалів справи, судом вживались всі можливі заходи для належного повідомлення відповідача про розгляд справи, з метою дотримання розумних строків розгляду справи судом у справі було ухвалено заочне рішення про задоволення позовних вимог на підставі аналізу доказів, які знаходились в матеріалах справи.

Зазначені представником відповідача обставини в заяві не можуть бути підставою для скасування заочного рішення, з огляду на наступне.

Судом було встановлено, що відповідно до Свідоцтва про право на спадщину від 22 червня 2017 року, виданого приватним нотаріусом Уманського міського нотаріального округу Крижанівською І.В., ОСОБА_1 за законом на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 210,6 кв.м.

Відповідно дост. 15 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», власник квартири зобов`язаний виконувати обов`язки, передбачені статутом об`єднання; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.

Статтею 151 Житлового Кодексу Українипередбачено, що громадяни, які мають у приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов`язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку при домову територію.

Згідно з ч. 1ст. 17 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов`язків об`єднання має право вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об`єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів, а у разі несплати звертатись до суду.

Рішенням загальних зборів ОСББ «ПРЕСТИЖ +» створено власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 .

Відповідач ОСОБА_1 плату за внески не здійснювала, у зв`язку з чим утворилася заборгованість, яка станом на 01.05.2023 становила 71599,79 грн, що складається з наступного: 69203,16 грн. заборгованість по утриманню будинку та прибудинкової території; 1579,50 грн. заборгованість по відшкодуванню втрат теплової енергії; 817,13 грн. заборгованість по відшкодуванню витрат роботи генератора.

Доказів відсутності заборгованості або її часткової сплати суду не надано.

Що стосується позовної давності суд зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи, датою звернення Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Престиж +» із даною позовною заявою є травень 2023, а період нарахуванням останнім заборгованості становить : липень 2017 по березень 2023 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.

Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.

Законом України № 530-ІХ від 17 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

У пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

Інститут позовної давності має на меті, зокрема, гарантувати правову визначеність, забезпечення захисту порушених прав, притягнення до відповідальності. Також він стимулює уповноважену особу до активних дій щодо реалізації належного їй права під загрозою його втрати, запобігає несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу.

Рівність і недискримінація є одними із основних принципів реалізації прав людини.

Виходячи із взаємозв`язку норм права, які були прийняті органом законодавчої влади в Україні під час дії карантину, введеного Урядом України у зв`язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), цілей, з метою яких ці норми впроваджені, а також з метою недопущення безпідставного звуження прав учасників цивільних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку, що пункт 12 Перехідних і прикінцевих положень ЦК України щодо продовження під час карантину строків загальної і спеціальної позовної давності, передбачених статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, підлягає застосуванню і у тому випадку, коли тривалість строку позовної давності, визначена законом, була збільшена за домовленістю сторін на підставі статті 259 ЦК України.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі №679/1136/21.

Із 12 березня 2020 року на усій території України установлений карантин із подальшим продовженням відповідними постановами його строку (пункт 1 постанови № 211 з наступними змінами).

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину (пункт 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у редакції Закону № 540-ІХ, який набрав чинності 2 квітня 2020 року).

Отже, оскільки з 02 квітня 2020 року набрав чинності Закон України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», згідно з яким під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, зокрема, статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України продовжуються на строк його дії.

Даний висновок узгоджується із правовою позицією викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду 06 вересня 2023 року у справі №910/18489/20, у постанові Верховного Судуу складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року у справі 947/8885/21.

Таким чином,з оглядуна приписистатей 256,257ЦК України,на встановленийКабінетом МіністрівУкраїни карантинз 12березня 2020року,на набраннячинності ЗакономУкраїни від30березня 2020року №540-IXщодо продовженнястроків позовноїдавності начас діїкарантину -02квітня 2020року,на пункту12Прикінцевих таперехідних положеньЦивільного кодексуУкраїни,а такожна встановленісудом обставини,а саме,дату зверненняОб`єднання співвласниківбагатоквартирного будинку«Престиж +»10травня 2023року,суд вважаєтаким,що непропущений строкпозовної давностів періодз липня2017по березень2023року.

Інших достатніх та переконливих доказів безпідставності позовних вимог, до заяви долучено не було, та судом не встановлено.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що підставами скасування заочного рішення є, зокрема, наявність істотних доказів, які поза розумним сумнівом спростовують обґрунтування позивача, а за відсутності зазначених обставин, суд не має законних підстав для скасування заочного рішення, а тому заява адвоката Гейко Василя Анатолійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення та його скасування є необґрунтованою та безпідставною, в зв`язку з чим в її задоволенні слід відмовити.

Частиною 4 статті 287 ЦПК України передбачено, що у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Керуючись ст. ст. 284-288 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Заяву адвокатаГейко ВасиляАнатолійовича,який дієв інтересах ОСОБА_1 проперегляд заочногорішення посправі запозовомОб`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Престиж +» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - залишити без задоволення.

Заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали виготовлено 05.09.2024

Суддя Троян Т.Є.