Постанова

від 03.09.2024 по справі 922/5408/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2024 року м. Харків Справа № 922/5408/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Гребенюк Н.В., суддя Плахов О.В. , суддя Слободін М.М.,

за участю секретаря судового засідання Пляс Л.Ф.

за участю представників сторін:

від позивача адвокат Батіг В.В., на підставі ордеру (в залі суду);

інші учасники справи в судове засідання не з`явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Виробничого кооперативу Майстер, м. Харків (вх. № 1123 Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 04.04.2024 (ухвалене у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Жигалкіним І.П., повний текст складено 11.04.2024) у справі № 922/5408/23

за позовом Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, м. Харків

до Виробничого кооперативу Майстер, м. Харків

про стягнення коштів, розірвання договору та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Виробничого кооперативу Майстер, в якій просило суд: розірвати Договір оренди від 30.01.2009 № 4971, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та Виробничим кооперативом Майстер; зобов`язати Виробничий кооператив Майстер звільнити та повернути Управлінню комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради нежитлові будівлі: літ. Б-1 площею 203,8 кв.м., літ. Д-2 площею 412,0 кв.м. загальною площею 615,80 кв.м., протягом трьох робочих днів з дня набрання рішенням законної сили; стягнути з Виробничого кооперативу Майстер суму у розмірі 739 998,71 грн (де: заборгованість у сумі 448 481,43 грн та пеня у сумі 291 517,28 грн за Договором оренди від 30.01.2009 № 4971).

25.01.2024 позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог, яка прийнята до розгляду місцевим господарським судом, в якій останній просив: стягнути з відповідача 540 231,50 грн (де: заборгованість у сумі 333 584,79 грн та пеня у сумі 206 646,71 грн за Договором оренди № 4971 від 30.01.2009 р.); розірвати Договір оренди № 4971 від 30.01.2009 року, укладений між Позивачем та Відповідачем; зобов`язати відповідача звільнити та повернути Позивачу нежитлові будівлі: літ. «Б-1» площею 203,8 кв.м., літ. «Д-2» площею 412,0 кв.м. загальною площею 615,80 кв.м., протягом трьох робочих днів з дня набрання рішенням законної сили.

Рішенням господарського суду Харківської області у справі № 922/5408/23 позов задоволено частково. Розірвано Договір оренди від 30.01.2009 № 4971, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та Виробничим кооперативом Майстер. Зобов`язано Виробничий кооператив Майстер звільнити та повернути Управлінню комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради нежитлові будівлі: літ. Б-1 площею 203,8 кв.м., літ. Д-2 площею 412,0 кв.м. загальною площею 615,80 кв.м. протягом трьох робочих днів з дня набрання рішенням законної сили. Стягнуто з Виробничого кооперативу Майстер на користь Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради 103 323,55 грн. пені у розмірі за Договором оренди від 30.01.2009 № 4971, а також суму судового збору у розмірі 9 537,09 грн. Закрито провадження у справі №922/5408/23 в частині позовних вимог щодо стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 333 584,79 грн за Договором оренди від 30.01.2009 № 4971. Відмовлено в позові щодо стягнення пені в розмірі 103 323,16 грн.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване наступним:

- матеріалами справи доведено, що відповідач взяті на себе зобов`язання в частині повного та своєчасного внесення орендних платежів не виконав, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість з орендної плати (з урахуванням поданого зменшення позовних вимог) у сумі 333 584,79грн, яка останнім визнається та погашена станом на час ухвалення рішення, що у сукупності свідчить про наявність підстав для закриття провадження в цій частині у зв`язку з відсутністю предмету спору;

- перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд встановив, що сторонами погоджено більш тривалий період її нарахування, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України; відповідний розрахунок позивачем здійснено арифметично правильно, за кожен період прострочення окремо, відповідач визнав арифметичну правильність нарахування пені, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення пені є обґрунтованими;

- враховуючи обставини, які склалися у зв`язку зі збройною агресією збоку рф, на підставі чого введено в Україні воєнний стан, поточну обстановку, наявну беззаперечну та відкриту інформацію щодо міста Харкова, звернення відповідача з повідомленнями до позивача про неможливість здійснити оплату у відповідні строки та відстрочити сплату заборгованості, списати нарахування пені, переглянути розмір оренди, наявні підстави для зменшення відповідачу розміру пені на 50%, встановивши розмір пені за порушення зобов`язання у розмірі 103 323,55 грн.

- заборгованість відповідача перед позивачем за неналежне виконання обов`язку щодо здійснення орендної плати за спірним договором утворилась більш ніж за три місяці, не є сплаченою, а об`єкт оренди не звільнено та не передано Управлінню комунального майна та приватизації, що призводить до неможливості власника розпоряджатися своїм майном та спричиняє збитки місцевому бюджету, що свідчить про наявність підстав для розірвання спірного договору оренди та зобов`язання відповідача повернути позивачу орендоване майно.

Відповідач - Виробничий кооператив Майстер, 02.05.2024 через систему "Електронний суд" подав на зазначене рішення до Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просить це рішення скасувати в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким в позові відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги Виробничий кооператив Майстер посилається на те, що:

- відповідач до лютого 2022 року належним чином сплачував оренду плату, натомість подальша її несплата зумовлена обставинами непереборної сили, введенням в Україні воєнного стану, що засвідчено листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, і є підставою для звільнення відповідача від сплати орендної плати у розумінні положень статті 762 Цивільного кодексу України;

- 30.03.2023 та 10.04.2023 відповідач листами звертався до позивача з проханням не розривати договір оренди, відстрочити сплату заборгованості, списати нараховану пеню, переглянути розмір орендної плати, а також частково погасив виникну заборгованість, однак позивачем було відмовлено;

- встановлення значного розміру пені несумісне з принципом розумності, справедливості та носить некомпенсаційний характер, є додатковим надходженням для позивача, які б він не отримав за умови належного виконання відповідачем зобов`язань за договором, у зв`язку з чим, обґрунтованим буде зменшення розміру заявленої до стягнення пені саме на 100% та відмова в позові в цій частині, що відповідатиме загальним засадам цивільного законодавства.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.05.2024 у справі № 922/5408/23 апеляційну скаргу відповідача -Виробничого кооперативу Майстер (вх. № 1123 Х/2-5) на рішення Господарського суду Харківської області від 04.04.2024 у справі №922/5408/23 залишено без руху та встановлено скаржнику десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом звернення до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 03.06.2024 у справі №922/5408/23 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача -Виробничого кооперативу Майстер, м. Харків (вх. № 1123 Х/2-5) на рішення Господарського суду Харківської області від 04.04.2024 у справі № 922/5408/23; розгляд апеляційної скарги призначено на "24" липня 2024 р. об 11:00 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань № 104; встановлено позивачу строк до 16.07.2024 для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами надсилання копії відзиву скаржнику-відповідачу; встановлено учасникам справи строк до 16.07.2024 для подання заяв, клопотань, тощо з доказами їх надсилання іншим учасникам справи; ухвалено, що всі заяви, клопотання і заперечення подаються тільки в письмовій формі; доведено до відома учасників справи, що явка їх представників в судове засідання не є обов`язковою; запропоновано учасникам справи для прискорення розгляду апеляційної скарги висловити свою позицію щодо можливості розгляду справи за відсутності представників сторін; попереджено учасників справи, що в умовах дії режиму воєнного стану, задля забезпечення безпеки життю та здоров`ю учасників судового процесу, враховуючи приписи ст.3 Конституції України, розгляд апеляційної скарги може бути перенесений на іншу дату.

10.06.2024 до Східного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній, підтримуючи висновки місцевого господарського суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні, заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги, просить відмовити у її задоволенні, оскаржуване судове рішення залишити без змін. Також апелянт зазначив попередній розрахунок судових витрат на правничу допомогу в сумі 20 000,00грн.

У зв`язку з відпусткою судді Тарасової І.В. відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справ між суддями від 18.07.2024 для розгляду справи №922/5408/23 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Гребенюк Н.В., судді Слободін М.М., Шутенко І.А.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.07.2024 у справі №922/5408/23 задоволено клопотання Виробничого кооперативу Майстер про відкладення розгляду справи; розгляд справи відкладено на 03 вересня 2024 року о 14:15 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, м. Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, зал засідань №132; доведено до відома учасників апеляційного провадження, що нез`явлення їх представників в судове засідання не є перешкодою розгляду апеляційної скарги по суті.

У зв`язку з відпусткою судді Шутенко І.А. відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справ між суддями від 30.08.2024 для розгляду справи №922/5408/23 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Гребенюк Н.В., судді Слободін М.М., Плахов О.В.

03.09.2024 до Східного апеляційного господарського суду від апелянта надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, посилаючись на раптову захворюваність та погане самопочуття свого представника.

Розглянувши наведене клопотання, колегія суддів не знайшла підстав для його задоволення, з огляду на наступне.

За приписами ч. 11 ст. 270 ГПК України, яка встановлює порядок розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Колегія суддів зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників учасників справи, а неможливість вирішення справи у відповідному судовому засіданні.

Відтак, колегія суддів в цьому випадку не визнає поважними причини неявки у судове засідання у цій справі уповноваженого представника апелянта та зауважує йому на тому, що відповідач є юридичною особою та наділений широким колом осіб, яким законом надано право на представництво її інтересів, в тому числі керівником юридичної особи, її уповноваженою особою або іншим адвокатом.

З огляду на викладене, оскільки повторна неявка представника апелянта в цьому випадку не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, процесуальну позицію відповідача викладено у апеляційній скарзі, а участь представників в судовому засіданні не була визнана обов`язковою, судова колегія дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та про можливість розглянути справу за відсутності його представника.

У судовому засіданні представник позивача заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги та просив відмовити у їх задоволенні.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі, відзиві на апеляційну скаргу доводи, заслухавши представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 30.01.2009 між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (Позивач або Орендодавець) та Виробничим кооперативом «МАЙСТЕР» (Відповідач або Орендар) був укладений Договір оренди № 4971 (далі Договір).

Предметом зазначеного Договору відповідно до п. 1.1. є строкове платне користування Майном, яке належить до комунальної власності територіальної громади м. Харкова.

Пунктом 2.1. Договору погоджено, що набуття Орендарем права користування майном настає після підписання сторонами цього Договору та акта приймання-передачі майна.

Об`єкт оренди, визначений Договором, був переданий Орендодавцем Орендареві згідно акта приймання-передачі від 30.01.2009, що був підписаний та не спростовується сторонами.

Умовами Договору погоджено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади м. Харкова та пропорції її розподілу/ Додаток 2 до Положення про оренду майна територіальної громади м. Харкова, затвердженої рішенням 14 сесії Харківської міської ради 7 скликання № 755/17від 20.09.2017. Орендна плата за місяць становить 4384,77 грн. за лютий 2009 року. Ставка орендної плати - 5%.

Пунктом 10 Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади м. Харкова та пропорції її розподілу (Додаток 2 до Положення про оренду майна територіальної громади м. Харкова, затвердженого рішення 14 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 20.09.2017 року №755/17, зі змінами та доповненнями, внесеними згідно з рішенням Харківської міської ради 22 сесії 7 скликання від 17.10.2018 року №1252/18) визначено, що перед розрахунком орендної плати за перший місяць оренди чи після перегляду розміру орендної плати визначається розмір орендної плати за базовий місяць розрахунку за такою формулою: Опл.міс = Опл./12 х Ід.о х Ім, де Опл.міс - розмір орендної плати за місяць, грн; Опл - розмір річної орендної плати, визначений за цією Методикою, грн; Ід.о - індекс інфляції за період з дати проведення оцінки вартості майна до базового місяця розрахунку орендної плати; Ім - індекс інфляції за базовий місяць розрахунку орендної плати. Розмір орендної плати за перший місяць оренди визначається шляхом коригування розміру орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за період з першого числа наступного за базовим місяця до останнього числа першого місяця оренди».

В той же час, розмір річної орендної плати визначається відповідно до положень п. 7 Методики, згідно якого: «у разі оренди нерухомого майна (крім оренди нерухомого майна фізичними та юридичними особами, зазначеними у пункті 8 цієї Методики) розмір річної орендної плати визначається за формулою: Опл = (Вп х Сор)/100; де Опл - розмір річної орендної плати, грн; Вп - вартість орендованого майна, визначена шляхом проведення оцінки, грн; Сор - орендна ставка, визначена згідно з додатком 2 до Методики».

Пунктом 11 Методики встановлено, що розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Пунктом 2.3. Договору встановлено, що у разі припинення цього Договору Орендар зобов`язаний повернути згідно з актом приймання-передачі в термін, що зазначений в рішенні суду.

В подальшому відповідно до додаткової угоди № 7 від 21.09.2020 орендна плата за місяць становить 17 864,56 грн. без ПДВ за серпень 2020 року.

Згідно п. 3.4. Договору нарахування орендної плати та пені припиняється з дати підписання акту приймання-передачі майна або з моменту розірвання Договору відповідно до п. 10.6.

Пунктом 3.5. Договору погоджено, що орендна плата за орендоване майно сплачується Орендарем щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця.

Згідно з п. 3.6. Договору, розмір орендної плати за кожний місяць визначається шляхом коригування Орендарем розміру орендної плати за минулий місяць на індекс інфляції за поточний місяць і сплачується ним самостійно. Орендар сплачує орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Відповідно до п. 3.10. Договору орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується на користь балансоутримувача та бюджету м. Харкова з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня за кожний день прострочення (включаючи день проплати).

Пунктом 4.14 Договору встановлено, що у разі припинення або розірвання Договору Орендар зобов`язаний повернути Орендодавцю орендоване Майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, та відшкодувати Орендодавцю збитки в разу погіршення стану орендованого Майна чи його втрати (повної або часткової) з вини Орендаря.

У відповідності до положень п.4.4 договору відповідач взяв на себе зобов`язання своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату (у грошовій формі).

Згідно з пп. 4 п. 7.2. Договору право вимагати розірвання Договору виникає у разі, якщо Орендар не виконує пп. 3.5, 3.6, 3.7, 4.4., 4.6, 4.7, 4.8, 4.9, 4.10, 4.11, 4.12, 4.13, 4.16, 4.17, 4.18, 4.20 Договору. Орендодавець має право вимагати розірвання Договору та відшкодування збитків у разі внесення Орендарем 3-х орендних платежів не в повному обсязі.

Відповідно до п. 7.3. Договору у разі прострочення Орендарем виконання зобов`язання щодо сплати орендної плати в повному обсязі чи частково нарахування та стягнення пені проводиться до моменту сплати основної суми боргу у встановленому п. 3.10 Договору порядку незалежно від строку та моменту, коли зобов`язання повинно було бути виконано.

Згідно з умовами п. 10.3. Договору договір може бути розірвано на вимогу однієї зі сторін за рішенням суду у випадках, передбачених чинним законодавством та умовами цього Договору.

Пунктом 10.6. Договору встановлено, що дія Договору оренди припиняється, зокрема, достроково за згодою сторін або за рішенням суду.

Позивач посилається на те, що відповідачем належним чином не виконано обов`язки зі сплати орендних платежів у строк, порядку та розмірі, встановленими Договором, внаслідок чого виникла заборгованість перед бюджетом Харківської міської територіальної громади з оплати орендної плати за Договором в сумі 448 481,43 грн., що підтверджується реєстром платежів та розрахунком заборгованості по договору № 4971 від 30.01.2009.

Позивачем на адресу Відповідача направлявся лист від 02.03.2023 за вих. № 963 та від 21.03.2023 № 1188 щодо необхідності сплати заборгованості за Договором та наміром розірвати Договір у разі невиконання відповідних вимог, проте відповідач жодної відповіді позивачу не надав.

Посилаючись на наведені обставини, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Виробничого кооперативу Майстер, в якому просило суд: розірвати Договір оренди від 30.01.2009 № 4971, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та Виробничим кооперативом Майстер; зобов`язати Виробничий кооператив Майстер звільнити та повернути Управлінню комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради нежитлові будівлі: літ. Б-1 площею 203,8 кв.м., літ. Д-2 площею 412,0 кв.м. загальною площею 615,80 кв.м., протягом трьох робочих днів з дня набрання рішенням законної сили; стягнути з Виробничого кооперативу Майстер суму у розмірі 739 998,71 грн (де: заборгованість у сумі 448 481,43 грн та пеня у сумі 291 517,28 грн за Договором оренди від 30.01.2009 № 4971).

Під час розгляду справи позивачем було подано заяву (вх. № 2264 від 25.01.2024) про зменшення позовних вимог, яка прийнята до розгляду місцевим господарським судом, в якій останній просив:

- стягнути з відповідача 540 231,50 грн (де: заборгованість у сумі 333 584,79 грн та пеня у сумі 206 646,71 грн за Договором оренди № 4971 від 30.01.2009 р.);

- розірвати Договір оренди № 4971 від 30.01.2009 року, укладений між Позивачем та Відповідачем;

- зобов`язати Відповідача звільнити та повернути Позивачу нежитлові будівлі: літ. «Б-1» площею 203,8 кв.м., літ. «Д-2» площею 412,0 кв.м. загальною площею 615,80 кв.м., протягом трьох робочих днів з дня набрання рішенням законної сили.

Відповідач наявність заборгованості визнав та надав до суду першої інстанції докази погашення заборгованості з орендної плати в розмірі 333 584,79 грн, що стало підставою для закриття судом першої інстанції провадження у зв`язку з відсутністю предмету спору в цій частині.

Місцевий господарський суд задовольнив позовні вимоги про розірвання Договору оренди № 4971 від 30.01.2009, укладеного між позивачем та відповідачем; зобов`язав відповідача звільнити та повернути позивачу нежитлові будівлі: літ. «Б-1» площею 203,8 кв.м., літ. «Д-2» площею 412,0 кв.м. загальною площею 615,80 кв.м., протягом трьох робочих днів з дня набрання рішенням законної сили, а також зменшив розмір пені, який підлягає до стягнення, на 50%, стягнувши 103 323,55 грн.

Надаючи власну правову кваліфікацію спірним правовідносинам, судова колегія з наведеними висновками місцевого господарського суду погоджується, з огляду на наступне.

У відповідності до частини 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно положень ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Статтею 526 Цивільного кодексу України та ч.1 ст.193 Господарського кодексу України визначено, що зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності; розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України).

Обов`язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлений ч. 3 ст.285 Господарського кодексу України та кореспондується з положеннями п.4.4 договору оренди.

Обставинами справи підтверджується, що позивач зобов`язання за договором виконав належним чином, передав відповідачу в оренду майно, проте останній в порушення умов договору зобов`язання в частині повного та своєчасного внесення орендних платежів не виконав, у зв`язку з чим у нього перед позивачем виникла заборгованість з орендної плати (з урахуванням поданого зменшення позовних вимог) в заборгованість у сумі 333 584,79 грн

Вказана заборгованість була погашена відповідачем в ході судового розгляду.

Таким чином, з боку відповідача виникло прострочення із виконання грошового зобов`язання.

У відповідності до частини 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що за умовами п. 3.10 договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або в неповному обсязі, стягується на користь балансоутримувача та бюджету міста Харкова з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня за кожний день прострочення (включаючи день оплати).

Умовами п. 3.4 договору сторони погодили, що нарахування пені припиняється з дати підписання акту приймання-передачі майна або з моменту розірвання договору відповідно до п. 10.6 договору.

Також умовами п.7.3 сторонами правочину було погоджено, що у разі прострочення орендарем виконання зобов`язання щодо сплати орендної плати в повному обсязі чи частково, нарахування та стягнення пені проводиться до моменту сплати основної суми боргу у встановленому п. 3.10 Договору порядку незалежно від строку та моменту коли зобов`язання повинно було бути виконано.

Отже, сторонами виниклих правовідносин погоджено більш тривалий період нарахування пені, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, а їх розрахунок є арифметично правильним, що не заперечується сторонами спору.

Разом з цим, відповідачем в суді першої інстанції було заявлено клопотання про зменшення розміру пені на 100%.

Згідно статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Згідно частини 6 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Згідно з частиною першою статті 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

За частиною другою статті 233 ГК України якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Подібні норми також містить частина третя статті 551 ЦК України, яка визначає, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Тобто зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин (частина третя статті 551 ЦК України), господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми неустойки, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.

Приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Місцевий господарський суд, враховуючи обставини, які склалися у зв`язку зі збройною агресією збоку рф, на підставі чого введено в Україні воєнний стан, а також поточну обстановку, наявну беззаперечну та відкриту інформацію щодо міста Харкова, звернення відповідача з повідомленням (листи від 30.03.2023 та 10.04.2023) про неможливість здійснити оплату у відповідні строки та відстрочити сплату заборгованості, списати нарахування пені, переглянути розмір оренди, дійшов висновку про наявність правових підстав для зменшення відповідачу розміру пені на 50% до розміру 103 323,55 грн.

Натомість, апелянт вважає наявними підстави для зменшення нарахованої суми пені на 100%, посилаючись на її завищений розмір, відсутність доведення з боку позивача понесених ним збитків внаслідок порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань, а також виникнення обставин непереборної сили у розумінні положень 762 Цивільного кодексу України.

Щодо наведеного, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

У постанові від 19.01.2024 зі справи № 911/2269/22 Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зокрема, виснувала, що розмір неустойки у зобов`язальних правовідносинах, право вимоги щодо якої набуде кредитор, обумовлений умовами для її застосування: характером неустойки (договірний або встановлений законом); підставами для її застосування (зазначення в договорі або в законі обставин, за яких її буде застосовано); складом неустойки (пеня, штраф), відповідно, розміром кожної із цих складових; умовами сплати неустойки внаслідок порушення зобов`язання, зокрема, у разі заподіяння збитків.

Об`єднана палата в наведеному судовому рішенні зауважила на тому, що різниця у розмірі неустойки в кожних конкретних правовідносинах закладається вже на етапі формулювання умов виконання зобов`язання та виникнення зобов`язання; категорії "значно" та "надмірно", які використовуються в статті 551 ЦК України та в статті 233 ГК України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

Чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов`язань, її розмір; і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер; а тому і розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90%, 70% чи 50% тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини першої, другої статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду.

Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду.

Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.

Як зазначалося вище, позивачем здійснено нарахування пені у відповідності до умов укладеного між сторонами спору договору, а також з урахуванням положень Цивільного кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань".

В свою чергу відповідачем не спростовано факт відсутності порушення взятих на себе зобов`язань з оплати оренди комунального майна, а також тривалості відповідних обставин.

Суд апеляційної інстанції зауважує на тому, що лист ТПП України від 28.02.2022, адресований «Всім, кого це стосується», тобто необмеженому колу суб`єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні.

Обставинами даної справи не було встановлено виникнення у відповідача в спірних правовідносинах обставин непереборної сили, а також неможливості користування майном, визначеної положеннями частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України як підстави для, зокрема, звільнення від обов`язку зі сплати орендної плати.

Здійснення оплати орендної плати за комунальне майно спрямоване передусім на реалізацію функцій та завдань органів місцевого самоврядування та поповнення бюджету територіальної громади міста, натомість недоотримання останньою відповідних коштів продовж тривалого періоду спричинює збитки суспільним інтересам.

Враховуючи вищенаведене у сукупності, зважаючи на визначений умовами договору порядок, розмір та строк нарахування пені, її арифметичну правильність, що не оспорена відповідачем, а також беручи до уваги поточну обстановку військової агресії в м. Харкові, звернення відповідача до позивача з повідомленням про неможливість здійснити оплату у відповідні строки, та дискреційні повноваження суду щодо зменшення розміру неустойки, невизначеного законом в процесуальному співвідношенні, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду щодо стягнення з відповідача на користь позивача пені у сумі 103 323,55 грн за період з 01.10.2022 по 02.11.2023.

Щодо позовних вимог в частині розірвання договору оренди суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно положень ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому ст.188 Господарського кодексу України.

Частиною 2 ст. 651 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду у справі № 912/1385/17 сформувала висновок, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення ч. 2 ст. 651 ЦК України, відповідно до якої договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У постанові від 06.03.2019 у справі № 183/262/17 Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду зазначив, що підставою для розірвання договору оренди є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як встановлено обставинами вище, у п. 7.1 спірного договору сторони погодили, що позивач має право відмовитись від цього договору і вимагати повернення майна, що передане в оренду, якщо відповідач не вносить орендну плату протягом трьох місяців підряд.

Також сторонами правочину було погоджено підпунктом 4 та 5 п. 7.2 договору, що позивач має право вимагати розірвання цього договору та відшкодування збитків у разі внесення відповідачем 3-х орендних платежів не в повному обсязі, а також якщо орендар не виконує, зокрема, п. 3.5, 3.6, 3.7, 4.1, 4.2, 4.3, 4.4, 4.6, 4.7, 4.8, 4.9, 4.10, 4.11, 4.12, 4.16, 4.17, 4.18, 4.19, 4.20, 4.21, 4.23.

З матеріалів справи вбачається те, що навіть з урахуванням рішення органу місцевого самоврядування, яким було звільнено орендарів комунального майна від обов`язку зі сплати орендних платежів у період з 24.02.2022 по 30.09.2022, відповідачем в повному обсязі в установлений строк за період з 01.10.2022 по 01.10.2023 орендна плата не вносилась.

Вказане дає підстави для висновку про те, що відповідачем було допущено істотне порушення умов договору оренди комунального майна.

Обставин неможливості використання майна в порядку застосування ч.6 ст. 762 Цивільного кодексу України, як зазначалося вище, матеріалами справи не встановлено.

Відповідачем не зазначалося та, відповідно не доведено, що у спірний період він не міг використовувати надане в оренду майно з незалежних від нього обставин, зокрема, з причин його пошкодження, відсутності доступу тощо, натомість у розумінні чинного законодавства введення воєнного стану та загроза\наявність бойових дій, віднесення територій до можливих бойових дій або територій, на яких ведуться бойові дії, не є підставою для звільнення орендарів від взятих на себе зобов`язань за договорами оренди в частині сплати орендних платежів.

Таким чином, судова колегія вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду щодо допущення відповідачем істотного порушення умов договору оренди комунального майна, невнесення ним орендної плати в повному обсязі більш ніж три місяці, що свідчить про обґрунтованість позовної вимоги про розірвання Договору оренди № 4971 від 30.01.2009, укладеного між сторонами спору.

У відповідності до положень частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний негайно повернути орендодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено договором.

Пунктом 4.14 договору сторонами було погоджено, що у разі розірвання договору відповідач зобов`язався повернути позивачу орендоване майно в належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, та відшкодувати орендодавцю збитки в разі погіршення стану орендованого майна чи його втрати (повної або часткової) з вини орендаря.

Оскільки місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для розірвання договору оренди від 30.01.2009 №4971, а відповідачем не спростовано, що об`єкт оренди не звільнено та не передано Управлінню комунального майна та приватизації, судова колегія дійшла висновку про те, що у відповідача виник обов`язок з повернення наданого йому в користування майна, що свідчить про обґрунтованість висновку місцевого господарського суду щодо зобов`язання Виробничого кооперативу Майстер звільнити та повернути Управлінню комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради нежитлові будівлі: літ. Б-1 площею 203,8 кв.м., літ. Д-2 площею 412,0 кв.м. загальною площею 615,80 кв.м. протягом трьох робочих днів з дня набрання рішенням законної сили.

Враховуючи вищенаведене у сукупності та беручи до уваги доведеність матеріалами справи факту порушення відповідачем умов договору оренди комунального майна, невнесення ним орендних платежів впродовж більш ніж трьох місяців, відсутності доведеності факту неможливості користування переданим в оренду майном як підстави для звільнення від обов`язку сплати орендної плати, а також обгрунтованим застосуванням судом першої інстанції дискреційних повноважень щодо зменшення розміру пені на 50%, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду в частині задоволених позовних вимог.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли своє підтвердження при перегляді оскаржуваного судового рішення та не є підставою для його скасування.

З огляду на викладене та враховуючи, що місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного судового рішення було дотримано норми матеріального та процесуального права, повно досліджено обставини справи, а доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при перегляді оскаржуваного судового рішення, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а тому рішення господарського суду Харківської області від 04.04.2024 у справі №922/5408/23 слід залишити без змін.

У відповідності до статті 129 ГПК України витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 129, 269, 270, п.1 ч.1 ст. 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Виробничого кооперативу Майстер (вх. № 1123 Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 04.04.2024 у справі №922/5408/23 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 04.04.2024 у справі № 922/5408/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 06.09.2024

Головуючий суддя Н.В. Гребенюк

Суддя О.В. Плахов

Суддя М.М. Слободін