Рішення

від 27.08.2024 по справі 916/1502/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" серпня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/1502/24

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАГРОКОМ» (02660, м. Київ, вул. Бориспільська, буд.7, код ЄДРПОУ 30530159)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРУКТУС ТІМ» (65005, м. Одеса, вул. Бугаївська, буд.21, офіс 508/1, код ЄДРПОУ 40091451)

про стягнення

Суддя Рога Н.В.

Секретар с/з КорчевськийМ.Ю.

За участю представників сторін:

Від позивача: Тищенко Н.В. на підставі ордеру серії ВН №1325787 від 22.01.2024р., Лосич Т.С. - на підставі ордеру серії АН №1463948 від 18.07.2024р., Кєєр О.С. на підставі ордеру серії АН № 1458681 від 10.07.2024р.;

Від відповідача: Приміч Д.В. - на підставі ордеру серія ВН №1262237 від 07.05.2024р.

В засіданні брали участь:

Від позивача: Кєєр О.С. на підставі ордеру серії АН № 1458681 від 10.07.2024р.;

Від відповідача: Приміч Д.В. - на підставі ордеру серія ВН №1262237 від 07.05.2024р.

Суть спору: Позивач Товариства з обмеженою відповідальністю (далі- ТОВ) «УКРАГРОКОМ», звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «ФРУКТУС ТІМ» про стягнення заборгованості у розмірі 257 293 грн 49 коп., відсотків за користування товарним кредитом у розмірі 50 144 грн 90 коп., штрафу у розмірі 116 320 грн 75 коп., 30% річних у розмірі 58 781 грн 32 коп., пені у розмірі 64 563 грн 46 коп.

Ухвалою суду від 12.04.2024р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №916/1502/24, справу вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 07.05.2024р. Ухвалою суду від 07.05.2024р. відкладено підготовче засідання на 28.05.2024р. Протокольно ухвалою суду від 28.05.2024р. відкладено підготовче засідання на 30.05.2024р. Протокольною ухвалою суду від 30.05.2024р. відкладено підготовче засідання на 10.06.2024р. Протокольною ухвалою від 10.06.2024р. відкладено підготовче засідання на 11.07.2024р. Ухвалою суду від 11.07.2024р. закрито підготовче провадження у справі №916/1502/24 та призначено судове засідання щодо розгляду справи по суті на 06.08.2024р. Ухвалою суду від 06.08.2024р. відкладено розгляд справи на 27.08.2024р.

27 серпня 2024р. до суду від відповідача надійшло клопотання про витребування доказів, а саме витребування від ТОВ «УКРАГРОКОМ» товарно-транспортних накладних у кількості 12 штук на весь товар, відвантажений за Договором поставки №Хк240723/01 від 24.07.2023р.; заявки або розпорядження від ТОВ «ФРУКТУС ТІМ» на відвантаження товару; довіреності від ТОВ «ФРУКТУС ТІМ», по яким було відвантажено товар.

Протокольною ухвалою від 27.08.2024р. зазначене клопотання залишено судом без розгляду, як таке, що подане після закриття підготовчого провадження та початку розгляду справи по суті, за відсутності поважних причин, за яких таке клопотання не могло бути подане в ході підготовчого провадження.

Позивач у справі- ТОВ «УКРАГРОКОМ», підтримує свої позовні вимоги, просить їх задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві та відповіді на відзив, що надійшла до суду 10.06.2024р.

Відповідач-ТОВ «ФРУКТУС ТІМ», проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, що надійшов до суду 28.05.2024р.

Суд вважає за необхідне також зауважити, що ч. 4 ст.11 ГПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Згідно пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово у своїх рішеннях указував на необхідність дотримання судами держав - учасниць Конвенції принципу розгляду справи судами впродовж розумного строку. Практика ЄСПЛ із цього питання є різноманітною й залежною від багатьох критеріїв, серед яких складність справи, поведінка заявника, судових та інших державних органів, важливість предмета розгляду та ступінь ризику терміну розгляду для заявника тощо (пункт 124 рішення у справі «Kudla v. Poland» заява №30210/96, пункт 30 рішення у справі «Vernillo v. France» заява №11889/85, пункт 45 рішення у справі «Frydlender v. France» заява №30979/96, пункт 43 рішення у справі «Wierciszewska v. Poland» заява №41431/98, пункт 23 рішення в справі «Capuano v. Italy» заява №9381/81 та ін.).

Зокрема, у пункті 45 рішення у справі Frydlender v. France (заява №30979/96) ЄСПЛ зробив висновок, згідно з яким «Договірні держави повинні організувати свої правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати кожному право на остаточне рішення протягом розумного строку при визначенні його цивільних прав та обов`язків.

У ГПК України своєчасність розгляду справи означає дотримання встановлених процесуальним законом строків або дотримання «розумного строку», під яким розуміється встановлений судом строк, який передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Таким чином, у процесуальному законодавстві поняття «розумний строк» та «своєчасний розгляд» застосовуються у тотожному значенні, зокрема, у розумінні найкоротшого із строків, протягом якого можливо розглянути справу, повно та всебічно дослідити подані сторонами докази, прийняти законне та обґрунтоване рішення. Поняття «розумний строк» вживається не лише у відношенні до дій, що здійснюються судом (розгляд справи, врегулювання спору за участю судді), але й також для учасників справи.

При цьому, вимогу стосовно розумності строку розгляду справи не можна ототожнити з вимогою швидкості розгляду справи, адже поспішний розгляд справи призведе до його поверховості, що не відповідатиме меті запровадження поняття «розумний строк».

Враховуючи викладене вище, матеріали справи, суд вважає, що у даному випадку справу було розглянуто у розумні строки.

Позивач у справі- ТОВ «УКРАГРОКОМ» зазначає, що 24.07.2023р. між ним, як Продавцем, та ТОВ «ФРУКТУС ТІМ», як Покупцем, був укладений Договір поставки №Хк240723/01 на умовах відстрочки платежу (короткострокова), згідно п.1.1 якого Продавець взяв на себе зобов`язання передати у власність (поставити) Покупця товар (насіння, добрива з мікроелементами для позакореневого підживлення, засоби захисту рослин), а Покупець зобов`язався прийняти товар та оплатити його вартість.

На виконання Договору ТОВ «УКРАГРОКОМ» поставило ТОВ «ФРУКТУС ТІМ» товар у кількості та асортименті, вказаному у додатках (специфікаціях) №№1-11 до цього Договору, що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними, у зв`язку із чим позивач вважає, що виконав свої зобов`язання у повному обсязі.

Позивач зазначає, що відповідно до п.2.4 Договору оплата товару проводиться у терміни, які вказані в Специфікаціях до даного Договору, з урахуванням п.2.6 даного Договору.

Так, по Специфікації №1 від 24.07.2023р. встановлено строк оплати до 23.08.2023р.; по Специфікації №2 від 24.07.2023р. встановлено строк оплати до 23.08.2023р.; по Специфікації №3 від 24.07.2023р. встановлено строк оплати до 26.08.2023р.; по Специфікації №4 від 28.07.2023р. встановлено строк оплати до 27.08.2023р.; по Специфікації №5 від 01.08.2023р. встановлено строк оплати до 31.08.2023р.; по Специфікації №6 від 18.08.2023р. встановлено строк оплати до 17.09.2023р.; по Специфікації №7 від 18.08.2023р. встановлено строк оплати до 17.09.2023р.; по Специфікації №8 від 18.08.2023р. встановлено строк оплати до 17.09.2023р.; по Специфікації №9 від 18.08.2023р. встановлено строк оплати до 17.09.2023р.; по Специфікації №11 від 29.08.2023р. встановлено строк оплати до 29.08.2023р.

Але, як зазначає позивач, у встановлені у Специфікаціях строки відповідач не здійснив повної оплати отриманого товару, у зв`язку із чим станом на 01.12.2023р. за ним рахувалася заборгованість у розмірі 465 283 грн.

У подальшому, 22.12.2023р. ТОВ «ФРУКТУС ТІМ» частково повернуло товар на суму 167 197 грн 15 коп., та у грудні 2023р. сплатило 55 438 грн 20 коп., у зв`язку із чим, станом на 05.04.2024р. розмір заборгованості ТОВ «ФРУКТУС ТІМ» становив 242 657 грн 65 коп.

Позивач зазначає, що згідно п.2.3 Договору №Хк240723/01 у випадку збільшення на міжбанківському валютному ринку України на дату, що передає даті розрахунку за товар (його частину) вартості долару США (Євро) в національній валюті в порівнянні з вартістю долару США (Євро) в національній валюті на банківський день, що передує даті укладення відповідної Специфікації, то неоплачена ціна товару, яку має сплатити Покупець, змінюється, та Покупець зобов`язаний здійснити її перерахунок самостійно за наступною формулою : С=В х (К2/К1) грн, де: С-кінцева ціна неоплаченого товару, що підлягає оплаті (його частини) в національній валюті України, після зміни ціни такого товару по вищезазначеній формулі; В- ціна неоплаченого товару в національній валюті України, яка підлягає зміні у зв`язку зі зміною вартості долара США (Євро) по відношенню до гривні; К2- вартість 1 (одного) долара США (Євро) в національній валюті України за курсом продажу (ASK) долару США (Євро) за гривню, що склався на міжбанківському валютному ринку України ( за даними веб-сайту www.udinform.com, а у разі її недоступності або відсутності відповідної інформації на ній за даними веб-сайту http://minfin.com.ua) на момент закриття торгів у банківський день, що передує даті розрахунку за товар (його частину), збільшеним на кількість процентів, що вказана у Специфікації (якщо збільшення передбачено Специфікацією); К1- вартість 1 (одного) долара США (Євро) в національній валюті України за курсом продажу (ASK) долару США (Євро) за гривню, що склався на міжбанківському валютному ринку України ( за даними веб-сайту www.udinform.com, а у разі її недоступності або відсутності відповідної інформації на ній за даними веб-сайту http://minfin.com.ua) на момент закриття торгів у банківський день, що передує даті підписанні відповідної Специфікації, збільшеним на кількість процентів, що вказана у Специфікації ( якщо збільшення передбачено Специфікацією).

Про те, як зазначає позивач, при оплаті вартості товару у період з 20.12.2023р. по 29.01.2024р. за специфікацією №6 Покупець не врахував зазначені положення.

Крім того, позивач зазначив, що відповідно до умов п.5.4 Договору у випадку збільшення на міжбанківському валютному ринку України станом на банківський день, що передує даті підписання позовної заяви, вартості долара США (Євро) в національній валюті України в порівнянні з вартістю долара США (Євро) в національній валюті України на банківський день, що передує даті укладання відповідної Специфікації, ціна неоплаченого товару (заборгованість Покупця) може змінюватися Продавцем пропорційно вартості долара США (Євро) в односторонньому порядку за наступною формулою: С= В х (К2/К1) грн, де С-кінцева ціна неоплаченого товару, що підлягає оплаті (його частини) в національній валюті України, після зміни ціни такого товару по вищезазначеній формулі; В- ціна неоплаченого товару в національній валюті України, яка підлягає зміні у зв`язку зі зміною вартості долара США (Євро) по відношенню до гривні; К2- вартість 1 (одного) долара США (Євро) в національній валюті України за курсом продажу долару США (Євро) за гривню, що склався на міжбанківському валютному ринку України (за даними веб-сайту www.udinform.com, а у разі її недоступності або відсутності відповідної інформації на ній за даними веб-сайту http://minfin.com.ua) на банківський день, що передує даті підписання позовної заяви, збільшеним на кількість процентів, що вказана у Специфікації ( якщо збільшення передбачено Специфікацією); К1- вартість 1 (одного) долара США (Євро) в національній валюті України за курсом продажу долару США (Євро) за гривню, що склався на міжбанківському валютному ринку України ( за даними веб-сайту www.udinform.com, а у разі її недоступності або відсутності відповідної інформації на ній за даними веб-сайту http://minfin.com.ua) на банківський день, що передує даті підписанні відповідної Специфікації, збільшеним на кількість процентів, що вказана у Специфікації (якщо збільшення передбачено Специфікацією).

За умовами п.2.8 Договору достатнім (належним) підтвердженням показника курсу продажу іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України для цілей, передбачених цим Договором є, в тому числі, але не виключно, значення, розміщені в мережі Інтернет на вказаній у п.2.3,п.2.4,п.5.4 Договору, сторінці на відповідну дату. Значення курсу може підтверджуватися роздруківкою сторінки вказаного сайту, що засвідчена підписом уповноваженої особи Продавця.

Позивач зазначає, що станом на 04.04.2024р. (останній банківський день, що передує даті підписання позовної заяви) курс продажу долару США за гривню (міжбанк) складав 39,1 грн за дол.США. Станом на 26.01.2024р. (останній банківський день, що передував даті часткової оплати по додатку №6 -29.01.2024р. в розмірі 27 352, 35 грн) курс продажу долару США за гривню (міжбанк) складав 37,79 грн за дол.США. Станом на 22.01.2024р. (останній банківський день, що передував даті часткової оплати по додатку №6 -22.01.2024р. в розмірі 18 085, 85 грн) курс продажу долару США за гривню (міжбанк) складав 37,46 грн за дол.США. Станом на 19.12.2023р. ( останній банківський день, що передував даті часткової оплати по додатку №6 -20.12.2023р. в розмірі 10 000 грн) курс продажу долару США за гривню (міжбанк) складав 37,38 грн за дол.США. Станом на 17.08.2024р. (останній банківський день, що передував даті підписання додатків (Специфікацій) №№6,8,9 до Договору) курс продажу долару США за гривню (міжбанк) складав 36,934 грн за дол.США.

Таким чином, позивач вважає, що ціна товару, поставленого та неоплаченого за Договором №Хк240723/01, з урахуванням п.2.3 та п.5.4 Договору, складає 257 293 грн 49 коп. і це є сумою простроченої заборгованості станом на 05.04.2024р.

Також, позивач зазначив, що відповідно до п.2.9 Договору №Хк240723/01 товар, поставлений з відстроченням платежу, вважається таким, що продається в кредит відповідно до ст.694 Цивільного кодексу України, а саме з нарахуванням процентів на несплачену частину вартості товару. Розмір процентів за користування товарним кредитом становить 35% річних. Продавець має право нарахувати проценти на вартість такого товару за період з дати поставки товару і до дати оплати повної вартості товару. Продавець надає рахунок на оплату процентів Покупцю, при цьому останній зобов`язаний оплатити даний рахунок протягом 3-х днів з дати отримання, але не пізніше 7 днів з дати направлення Продавцем рахунку в порядку, передбаченому даним Договором.

Виходячи з положень п.2.9 Договору позивач нарахував відповідачу відсотки за користування товарним кредитом у розмірі 50 144 грн 90 коп. за період з 19.08.2023р. по 20.03.2024р. та направив відповідачу рахунок -фактуру №Дн000012 від 20.03.2024р. та вимогу на його оплату. Проте, оплату рахунку ТОВ «ФРУКТУС ТІМ» не здійснило, відповіді на вимогу не надало.

Крім того, позивач зазначив, що відповідно до п.5.2 Договору за порушення строків (термінів) платежів Покупець сплачує на користь Продавця штраф у розмірі 25% від суми несплаченого платежу та пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення.

На підставі зазначеного пункту Договору позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 64 563 грн 46 коп. з період з 18.09.2023р. по 05.04.2024р. та штраф у розмірі 116 320 грн 75 коп.

Також, позивач зазначив, що відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За умовами п.5.3 Договору у випадку прострочення Покупцем платежу Покупець на вимогу Продавця сплачує останньому 30% річних від простроченої суми.

Враховуючи зазначені положення законодавства та умови Договору, позивач нарахував відповідачу 30% річних за період з 18.09.2023р. по 05.04.2024р. у розмірі 58 781 грн 32 коп.

При цьому, позивач зауважив, що відповідно до п.5.5 Договору №Хк240723/01 згідно п.6 ст.232 Господарського кодексу України позовна давність до вимог про сплату (стягнення) штрафних санкцій (пені), нарахованих відповідно до умов цього Договору, становить три роки. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання забов`язань за цим Договором припиняється через 3 роки з моменту виникнення прострочення.

У якості нормативного обгрунтування посилається на положення ст.525, 526, 530, 536, 549, 694 Цивільного кодексу України, ст.193, 230,231 Господарського кодексу України.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, позивач зазначив, що обов`язок існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання. Суд при розгляді такого клопотання повинен забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи, та не допускати фактичного звільнення від сплати штрафних санкцій без належних правових підстав.

Позивач зазначив, що ТОВ «ФРУКТУС ТІМ» не надало до суду доказів, які б свідчили про скрутне фінансове становище чи збитковість діяльності Товариства, відсутність коштів, наявність інших причин невиконання умов Договору.

Позивач зауважив, що відповідач просить суд зменшити розмір штрафних санкцій на 98,9%, у зв`язку із чим втрачається сенс застосування штрафних санкцій, оскільки такий обсяг відповідальності та розмір штрафних санкцій не лише не стимулюватиме боржника виконати зобов`язання та відновити порушене право позивача, а й спонукатиме боржника до аналогічної неправомірної поведінки відносно інших контрагентів та пропагуватиме принцип «повної безкарності» за допущені порушення прав третіх осіб.

Крім того, позивач зазначив, що укладаючи Договір №Хк240723/01 ТОВ «ФРУКТУС ТІМ» погодилося з його умовами, у тому числі щодо строків оплати, порядку виконання, штрафних санкцій.

Щодо зменшення розміру 30% річних, нарахованих на підставі ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, позивач зазначив, що передбачена зазначеною нормою законодавства сплата суми боргу за грошовим зобов`язанням з урахуванням процентів річних з простроченої суми та інфляційних втрат здійснюється незалежно від того, чи був передбачений договором таки вид відповідальності. Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

При цьому, позивач, посилаючись на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 18.03.2020р. у справі №902/417/18, зазначає, що обсяг такої відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема, з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних та несправедливих наслідків. Тобто, має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Позивач також вважає, що застосування обмежень свободи договору носить винятковий характер, а виключність випадку на зменшення розміру процентів річних, нарахованих відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, має бути підтверджена встановленими судом дійсно надзвичайними обставинами.

Відповідач - ТОВ «ФРУКТУС ТІМ», згідно відзиву на позовну заяву, суму заборгованості в розмірі 137 646 грн 85 коп. визнає в повному обсязі.

Щодо вимоги про стягнення відсотків за користування товарним кредитом у розмірі 50 144 грн 90 коп. зазначає, що виходячи з умов п.5.3 Договору №Хк240723/01, сторони врегулювали сплати процентів за неправомірне користування боржником грошовими коштами за приписами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, застосувавши визначення їх розміру 30%.

За таких обставин, враховуючи нарахування позивачем ще 30% річних на підставі ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України у розмірі 58 781 грн 32 коп., відповідач вважає, що має місце подвійне стягнення грошових коштів за користування коштами позивача, що є неприпустимим.

Щодо стягнення штрафу у розмірі 116 320 грн 75 коп. та пені у розмірі 64 563 грн 46 коп. відповідач зазначив, що дійсно, сплата пені та штрафу передбачена п.5.9 Договору. Водночас, положеннями ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України, ч.2 ст.233 Господарського кодексу України передбачена можливість розміру належних до сплати штрафних санкцій за рішенням суду.

Враховуючи зазначені положення законодавства, відсутність доказів понесення позивачем збитків внаслідок прострочення оплати, з рахуванням обставин військової агресії Російської Федерації та її наслідків для сторін, ТОВ «ФРУКТУС ТІМ» просить суд зменшити розмір пені до 1 000 грн та розмір штрафу до 1 000 грн.

Щодо стягнення 30% річних у розмірі 58 781 грн 32 коп., посилаючись на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 18.03.2020р. у справі №902/417/18, відповідач вважає, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити як розмір неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.

Враховуючи зазначене, відповідач просить суд зменшити суму нарахованих відсотків річних до 5 000 грн.

При цьому, у судовому засіданні щодо розгляду справи по суті представник позивача проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на ненадання позивачем на підтвердження факту поставки товару товарно-транспортних накладних у кількості 12 штук на весь відвантажений товар, ненадання заявки або розпорядження ТОВ «ФРУКТУС ТІМ» на відвантаження товару, довіреності ТОВ «ФРУКТУС ТІМ», по якій було відвантажено товар.

На думку представника відповідача, відсутність даних документів може свідчити про відсутність поставки товару і фіктивність інших документів, наданих позивачем на підтвердження позовних вимог.

Розглянув матеріали справи, заслухав пояснення представників сторін, суд встановив, що 24.07.2023р. між ТОВ «УКРАГРОКОМ» (Продавець) та ТОВ «ФРУКТУС ТІМ» (Покупець) був укладений Договір поставки №Хк240723/01 на умовах відстрочки платежу (короткострокова), згідно п.1.1 якого Продавець взяв на себе зобов`язання передати у власність (поставити) Покупця товар (насіння, добрива з мікроелементами для позакореневого підживлення, засоби захисту рослин), а Покупець зобов`язався прийняти товар та оплатити його вартість.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, на підставі Договору поставки №Хк240723/01 від 24.07.2023р. між сторонами склалися правовідносини щодо купівлі-продажу товару.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України законодавець також встановив, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч.1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п.7.1 Договору даний Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим Договором.

У п.1.2 Договору сторони домовилися. що найменування товару, його кількість, терміни поставки та оплати, базіс поставки (місце передачі Покупцю) визначені у Специфікаціях до цього Договору, які є його невід`ємною частиною. Ціна за одиницу виміру товару та його загальна ціна, яку має сплатити Покупець, визначається Специфікаціями (додатками до цього Договору), з урахуванням вимог щодо цього, викладених в тексті самого Договору (розділ 2). Продавець має право достроково виконати свої зобов`язання щодо поставки товару.

За умовами п.1.4 Договору факт поставки та передачі товару від Продавця до Покупця фіксується шляхом складання та підписання накладних ( або актів приймання-передавання повноваженими представниками сторін. З моменту прийому-передачі товару до Покупця переходить право власності на товар та ризик його випадкового знищення або пошкодження.

Згідно п.2.1 Договору ціна товару (в т.ч ціна за одиницю товару), умови та витрати на доставку вказуються сторонами в Специфікаціях, що є невід`ємною частиною цього Договору. Сплата ціни товару Покупцем здійснюється у гривнях України. Сторони можуть визначити в Специфікації грошовий еквівалент ціни товару в іноземній валюті у доларах США (Євро) по курсу продажу (ASK) долару США за гривню, що склався на міжбанківському валютному ринку України (за даними веб-сайту www.udinform.com, а у разі її недоступності або відсутності відповідної інформації на ній за даними веб-сайту http://minfin.com.ua) на банківський день, що передує даті підписанні відповідної Специфікації, збільшеному на кількість процентів, що вказана у Специфікації (якщо збільшення передбачено Специфікацією).

Відповідно до п.2.2 Договору Покупець здійснює оплату товару шляхом перерахування грошових коштів в гривнях на банківський рахунок Продавця, вказаний в рахунку-фактурі. Оплата згідно рахунку-фактури дійсна в межах терміну, визначеного в ньому. Оплата товару проводиться в терміни, які вказані в Специфікаціях до даного Договору.

За п.2.2.1 Договору у випадку, якщо поставка була здійснена без підписання Специфікації або у випадку відсутності у Специфікації строку оплати за товар, оплата товару повинна бути здійснена протягом 30 календарних днів з дати поставки товару.

У п.2.3 Договору сторони також домовилися, що у випадку збільшення на міжбанківському валютному ринку України на дату, що передає даті розрахунку за товар (його частину) вартості долару США (Євро) в національній валюті в порівнянні з вартістю долару США (Євро) в національній валюті на банківський день, що передує даті укладення відповідної Специфікації, то неоплачена ціна товару, яку має сплатити Покупець, змінюється, та Покупець зобовязаний здійснити її перерахунок самостійно за наступною формулою : С=В х (К2/К1) грн, де: С-кінцева ціна неоплаченого товару, що підлягає оплаті (його частини) в національній валюті України, після зміни ціни такого товару по вищезазначеній формулі; В- ціна неоплаченого товару в національній валюті України, яка підлягає зміні у звязку зі зміною вартості долара США (Євро) по відношенню до гривні; К2- вартість 1 (одного) долара США (Євро) в національній валюті України за курсом продажу (ASK) долару США (Євро) за гривню, що склався на міжбанківському валютному ринку України (за даними веб-сайту www.udinform.com, а у разі її недоступності або відсутності відповідної інформації на ній за даними веб-сайту http://minfin.com.ua) на момент закриття торгів у банківський день, що передує даті розрахунку за товар (його частину), збільшеним на кількість процентів, що вказана у Специфікації ( якщо збільшення передбачено Специфікацією); К1- вартість 1 (одного) долара США (Євро) в національній валюті України за курсом продажу (ASK) долару США (Євро) за гривню, що склався на міжбанківському валютному ринку України ( за даними веб-сайту www.udinform.com, а у разі її недоступності або відсутності відповідної інформації на ній за даними веб-сайту http://minfin.com.ua) на момент закриття торгів у банківський день, що передує даті підписанні відповідної Специфікації, збільшеним на кількість процентів, що вказана у Специфікації (якщо збільшення передбачено Специфікацією).

Згідно п.2.4 Договору оплата товару проводиться у терміни, які вказані у Специфікаціях до даного Договору, з урахуванням п.2.6 Договору. У випадку, якщо сторони передбачають в Специфікаціях поетапну оплату ціни товару, або поставка товару здійснюється у відповідності до кількох Специфікацій і при цьому Покупець порушує строк оплати передбаченого чергового платежу по Специфікації або порушує строк оплати за одною із підписаних специфікацій, Продавець надсилає Покупцю вимогу про дострокову оплату всієї ціни поставленого товару незалежно від настання чергового етапу оплати, що передбачений Специфікацією або настання строку оплати по іншим Специфікаціям. В такому разі Покупець зобов`язаний сплатити повну ціну поставленого товару впродовж 10 днів з моменту направлення йому Продавцем повідомлення про дострокову сплату ціни поставленого товару.

Відповідно до п.2.9 Договору №Хк240723/01 товар, поставлений з відстроченням платежу, вважається таким, що продається в кредит відповідно до ст.694 Цивільного кодексу України, а саме з нарахуванням процентів на несплачену частину вартості товару. Розмір процентів за користування товарним кредитом становить 35% річних. Продавець має право нарахувати проценти на вартість такого товару за період з дати поставки товару і до дати оплати повної вартості товару. Продавець надає рахунок на оплату процентів Покупцю, при цьому останній зобов`язаний оплатити даний рахунок протягом 3-х днів з дати отримання, але не пізніше 7 днів з дати направлення Продавцем рахунку в порядку, передбаченому даним Договором.

За умовами п.4.4. Договору приймання товару Покупцем за кількістю підтверджується видатковою накладною. Після приймання товару за кількістю претензії Покупця щодо кількості, пакування та зовнішнього вигляду товару не приймаються. У випадку виявлення невідповідності товару по кількості чи якості під час приймання товару Покупець повинен письмово заявити про це Продавцю негайно та викликати представника Продавця для складання акту, в якому фіксується виявлена невідповідність товару по кількості чи якості.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору №Хк240723/01 ТОВ «УКРАГРОКОМ» поставило ТОВ «ФРУКТУС ТІМ» товар у кількості та асортименті, вказаному у додатках (специфікаціях) №№1-11 до цього Договору, що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними, а саме:

-згідно Специфікації №1 від 24.07.2023р., за видатковою накладною №Дн000062 від 24.07.2023р. поставлено товар на суму 75 901 грн ( з ПДВ), за видатковою накладною №Дн000063 від 25.07.2023р. поставлено товар на суму 40 258 грн (з ПДВ); строк оплати до 23.08.2023р.;

-згідно Специфікації №2 від 24.07.2023р., за видатковою накладною №Дн000068 від 25.07.2023р. поставлено товар на суму 24 154 грн 80 коп. (з ПДВ); строк оплати до 23.08.2023р.;

- згідно Специфікації №3 від 24.07.2023р., за видатковою накладною №Дн000075 від 28.07.2023р. поставлено товар на суму 24 154 грн 80 коп.; строк оплати до 26.08.2023р.;

-згідно Специфікації №4 від 28.07.2023р., за видатковою накладною №Дн000078 від 31.07.2023р. поставлено товар на суму 40 258 грн (з ПДВ), за видатковою накладною №Дн000081 від 31.07.2023р. поставлено товар на суму 15 955 грн 80 коп. (з ПДВ); строк оплати до 27.08.2023р.;

- згідно Специфікації №5 від 01.08.2023р., за видатковою накладною №Дн000001 від 01.08.2023р. поставлено товар на суму 9 492 грн (з ПДВ); строк оплати до 31.08.2023р.;

- згідно Специфікації №6 від 18.08.2023р., за видатковою накладною №Дн000044 від 18.08.2023р. поставлено товар на суму 105 040 грн 80 коп. (з ПДВ); строк оплати до 17.09.2023р.;

-згідно Специфікації №7 від 18.08.2023р., за видатковою накладною №Дн000045 від 18.08.2023р. поставлено товар на суму 105 040 грн 80 коп. (з ПДВ); строк оплати до 17.09.2023р.;

-згідно Специфікації №8 від 18.08.2023р., за видатковою накладною №Дн000051 від 18.08.2023р. поставлено товар на суму 170 103 грн 80 коп. (з ПДВ) ; строк оплати до 17.09.2023р.;

-згідно Специфікації №9 від 18.08.2023р., за видатковою накладною №Дн000074 від 24.08.2023р. поставлено товар на суму 85 097 грн 60 коп. (з ПДВ); строк оплати до 17.09.2023р.;

-згідно Специфікації №11 від 29.08.2023р., за видатковою накладною №Дн000094 від 29.08.2023р. поставлено товар на суму 35 457 грн (з ДПВ) ; строк оплати до 29.08.2023р.

Суд вважає за необхідне зауважити, що відповідно до ч.ч.1-2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарських операцій, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Зазначений перелік обов`язкових реквізитів первинних документів кореспондується з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р., відповідно до якого первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складається документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції (у натуральному та/або у вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Підпунктом 2.5 пункту 2 цього Положення передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Отже, за загальним правилом фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам закону, зокрема ст.9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» та п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та відображають реальні господарські операції. Вказаний висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.12.2020р. у справі №910/14900/19.

Необхідно зазначити, що накладна (видаткова накладна) - це супроводжуючий первинний документ, що використовується в бухгалтерському обліку та містить основні облікові дані про товар, що передається, відправляється, транспортується. Отже, накладна є належним документом, що підтверджує оформлення договірних відносин між сторонами. Вказаний висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.06.2019р. у справі №915/905/16.

Слід також зауважити, що ТТН підтверджує лише факт надання послуг з перевезення товарів і є одним із додаткових документальних свідчень реальності здійснення господарської операції з постачання товарів, адже товар може бути поставлено і у інший спосіб.

Таким чином, за зазначеними видатковими накладними позивачем було поставлено товар на загальну суму 730 914 грн 40 коп.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що за накладною на повернення від Покупця №261 від 22.12.2023р. ТОВ «ФРУКТУС ТІМ» повернуло ТОВ «УКРАГРОКОМ» товар на суму 12 553 грн 75 коп., за накладною на повернення товару від Покупця №259 від 22.12.2023р. ТОВ «ФРУКТУС ТІМ» повернуло ТОВ «УКРАГРОКОМ» товар на суму 49 602 грн 60 коп., за накладною на повернення товару від Покупця №260 від 22.12.2023р. ТОВ «ФРУКТУС ТІМ» повернуло ТОВ «УКРАГРОКОМ» товар на суму105 040 грн 80 коп.

Отже, загалом було повернуто Продавцю товар на суму 167 197 грн 15 коп.

Крім того, за отриманий товар було сплачено 321 069 грн 60 коп.

Таким чином, розмір заборгованості відповідача за Договором становить 242 657 грн 65 коп.

Відповідно до умов п.5.4 Договору у випадку збільшення на міжбанківському валютному ринку України станом на банківський день, що передує даті підписання позовної заяви, вартості долара США (Євро) в національній валюті України в порівнянні з вартістю долара США (Євро) в національній валюті України на банківський день, що передує даті укладання відповідної Специфікації, ціна неоплаченого товару (заборгованість Покупця) може змінюватися Продавцем пропорційно вартості долара США (Євро) в односторонньому порядку за наступною формулою: С= В х (К2/К1) грн, де С-кінцева ціна неоплаченого товару, що підлягає оплаті (його частини) в національній валюті України, після зміни ціни такого товару по вищезазначеній формулі; В- ціна неоплаченого товару в національній валюті України, яка підлягає зміні у звязку зі зміною вартості долара США (Євро) по відношенню до гривні; К2- вартість 1 (одного) долара США (Євро) в національній валюті України за курсом продажу долару США (Євро) за гривню, що склався на міжбанківському валютному ринку України ( за даними веб-сайту www.udinform.com, а у разі її недоступності або відсутності відповідної інформації на ній за даними веб-сайту http://minfin.com.ua) на банківський день, що передує даті підписання позовної заяви, збільшеним на кількість процентів, що вказана у Специфікації ( якщо збільшення передбачено Специфікацією); К1- вартість 1 (одного) долара США (Євро) в національній валюті України за курсом продажу долару США (Євро) за гривню, що склався на міжбанківському валютному ринку України ( за даними веб-сайту www.udinform.com, а у разі її недоступності або відсутності відповідної інформації на ній за даними веб-сайту http://minfin.com.ua) на банківський день, що передує даті підписанні відповідної Специфікації, збільшеним на кількість процентів, що вказана у Специфікації ( якщо збільшення передбачено Специфікацією).

За умовами п.2.8 Договору достатнім (належним) підтвердженням показника курсу продажу іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України для цілей, передбачених цим Договором є, в тому числі, але не виключно, значення, розміщені в мережі Інтернет на вказаній у п.2.3,п.2.4,п.5.4 Договору, сторінці на відповідну дату. Значення курсу може підтверджуватися роздруківкою сторінки вказаного сайту, що засвідчена підписом уповноваженої особи Продавця.

Як вірно зазначив позивач, станом на 04.04.2024р. (останній банківський день, що передує даті підписання позовної заяви) курс продажу долару США за гривню (міжбанк) складав 39,1 грн за дол.США. Станом на 26.01.2024р. (останній банківський день, що передував даті часткової оплати по додатку №6 -29.01.2024р. в розмірі 27 352, 35 грн) курс продажу долару США за гривню (міжбанк) складав 37,79 грн за дол.США. Станом на 22.01.2024р. ( останній банківський день, що передував даті часткової оплати по додатку №6 -22.01.2024р. в розмірі 18 085, 85 грн) курс продажу долару США за гривню (міжбанк) складав 37,46 грн за дол.США. Станом на 19.12.2023р. (останній банківський день, що передував даті часткової оплати по додатку №6 -20.12.2023р. в розмірі 10 000 грн) курс продажу долару США за гривню (міжбанк) складав 37,38 грн за дол.США. Станом на 17.08.2024р. ( останній банківський день, що передував даті підписання додатків (Специфікацій) №№6,8,9 до Договору) курс продажу долару США за гривню (міжбанк) складав 36,934 грн за дол.США.

Таким чином, сума простроченої заборгованості станом на 05.04.2024р. за товар, поставлений та неоплачений за Договором №Хк240723/01, з урахуванням п.2.3 та п.5.4 Договору, складає 257 293 грн 49 коп.

За приписами ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ч.1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Враховуючи все викладене, суд дійшов висновку про задоволення вимоги позивача про стягнення з ТОВ «ФРУКТУС ТІМ» заборгованості у розмірі 257 293 грн 49 коп.

Відповідно до п.2.9 Договору №Хк240723/01 товар, поставлений з відстроченням платежу, вважається таким, що продається в кредит відповідно до ст.694 Цивільного кодексу України, а саме з нарахуванням процентів на несплачену частину вартості товару. Розмір процентів за користування товарним кредитом становить 35% річних. Продавець має право нарахувати проценти на вартість такого товару за період з дати поставки товару і до дати оплати повної вартості товару. Продавець надає рахунок на оплату процентів Покупцю, при цьому останній зобов`язаний оплатити даний рахунок протягом 3-х днів з дати отримання, але не пізніше 7 днів з дати направлення Продавцем рахунку в порядку, передбаченому даним Договором.

З матеріалів справи вбачається, що виходячи з положень п.2.9 Договору позивач нарахував відповідачу відсотки за користування товарним кредитом у розмірі 50 144 грн 90 коп. за період з 19.08.2023р. по 20.03.2024р. та направив відповідачу рахунок -фактуру №Дн000012 від 20.03.2024р. та вимогу на його оплату. Проте, оплату рахунку ТОВ «ФРУКТУС ТІМ» не здійснило, відповіді на вимогу не надало.

За таких обставин, правомірною та такою, що підлягає задоволенню є вимога позивача щодо стягнення з Покупця відсотків за користування товарним кредитом за період з 19.08.2023р. по 20.03.2024р. у розмірі 50 144 грн 90 коп.

Статтею 611 Цивільного кодексу України визначено, що одним з наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов`язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язання.

Згідно із п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За приписами ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Судом встановлено, що відповідно до п.5.2 Договору №Хк240723/01 за порушення строків (термінів) платежів Покупець сплачує на користь Продавця штраф у розмірі 25% від суми несплаченого платежу та пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення.

Відповідно до п.5.5 Договору №Хк240723/01 згідно п.6 ст.232 Господарського кодексу України позовна давність до вимог про сплату (стягнення) штрафних санкцій (пені), нарахованих відповідно до умов цього Договору, становить три роки. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зoбов`язань за цим Договором припиняється через 3 роки з моменту виникнення прострочення.

Перевіривши розрахунки позивача суд встановив, що вони є вірними та правильними, у зв`язку із чим стягненню з відповідача підлягають пеня у розмірі 64 563 грн 46 коп., нарахована за період з 18.09.2023р. по 05.04.2024р., та штраф у розмірі 116 320 грн 75 коп.

За приписами ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За умовами п.5.3 Договору №Хк240723/01 у випадку прострочення Покупцем платежу Покупець на вимогу Продавця сплачує останньому 30% річних від простроченої суми.

Таким чином, враховуючи зазначені положення законодавства та умови Договору, позивач правомірно нарахував відповідачу 30% річних за період з 18.09.2023р. по 05.04.2024р. у розмірі 58 781 грн 32 коп., які також підлягають стягненню з відповідача.

При цьому, суд не погоджується з позицією відповідача у справі щодо ототожнення відсотків за користування товарним кредитом, пені та процентів за неправомірне користування боржником грошовими коштами, які мають різну правову природу.

Так, визначення пені наведено у ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, згідно якої пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом.

Нарахування відсотків за користування товарним кредитом регулюється положеннями ст.694 Цивільного кодексу України, відповідно до ч.ч.1,4, 5 якої договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Якщо покупець прострочив оплату товару, проданого в кредит, продавець має право вимагати повернення неоплаченого товару. Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до ст. 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Розмір відсотків річних згідно ст.625 Цивільного кодексу України також може визначатися договором або законом, у зв`язку із чим Верховний Суд відсилає до ст.536 Цивільного кодексу України, відповідно до ч.2 якої розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Отже, у даному випадку ст.536 Цивільного кодексу України є відсилочною статтею, яка лише зазначає про можливість встановлення договірного розміру відсотків річних за користування чужими грошовими коштами.

Також, слід звернути увагу на те, що чинне законодавство України не містить заборони за досягнення сторонами договору домовленості щодо застосування до порушника його умов одночасно різних господарських санкцій, як то штраф, пеня, проценти за користування чужими грошовими коштами, нарахування інфляційних втрат тощо, у розмірах, щодо яких сторони дійшли згоди.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст.627 Цивільного кодексу України відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України визначено способи захисту порушених прав та інтересів та, зокре6ма, встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Аналіз наведеної норми дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. При цьому, вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відповідно до ч.4 ст.55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Отже, особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачений нормою матеріального права або може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту, якщо це не заборонено законом.

За таких обставин, підставою звернення до суду є наявність порушеного, не визнаного або оспорюваного права та інтересу.

Спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим порушенням. У розумінні ст..13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод „ефективний засіб правового захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Згідно ст.4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України Про судоустрій і статус суддів є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

Як вже зазначалося судом вище, суд у даній справі дійшов висновку про наявність порушеного права позивача, який не отримав того, на що розраховував при укладанні Договору поставки №Хк240723/01, а саме не отримав оплати за поставлений товар. При цьому, виходячи з положень Цивільного кодексу України, які регулюють правовідносини щодо купівлі-продажу, належним способом захисту порушеного права продавця товару є саме стягнення заборгованості за поставлений товар.

Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами ч.1 ст.73 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018р. у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019р. у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019р. у справі № 902/761/18, від 04.12.2019р. у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020р. у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідачем у справі до суду не надано доказів належного виконання умов Договору поставки №Хк240723/01.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру нарахованих санкцій, а саме зменшення пені до 1 000 грн, штрафу до 1 000 грн, 30% річних до 5 000 грн з урахуванням положень ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України та ч.6 ст.233 Господарського кодексу України, суд зазначає наступне.

Дійсно, згідно ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з положеннями ст. 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Вирішуючи таке питання суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, ступеню виконання зобов`язання, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Передбачене ст.233 Господарського кодексу України та ст.551 Цивільного кодексу України право суду на зменшення неустойки може бути реалізоване судом у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів.

Відповідно до ст.549 цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Отже, законодавець передбачив можливість зменшення судом штрафу, пені.

Слід зауважити, що за своєю правовою природою штрафні санкції виконують саме стимулюючу функцію, спонукаючи боржника до належного виконання своїх зобов`язань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності, та стягуються в разі порушення такого зобов`язання.

Неустойка має подвійну правову природу та є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018р. у справі №913/89/18, від 13.01.2020р. у справі №902/855/18, від 14.01.2020р. у справі №911/873/19, від 10.02.2020р. у справі №910/1175/19.

Однак, суд має враховувати, що застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Крім того, правовий аналіз наведених норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду, і відповідно питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто, сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

При цьому, відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Частиною 2 ст. 218 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.01.2022р. у справі № 904/3886/21.

Суд також вважає за необхідне зауважити, що сам по собі складний фінансовий та економічний стан підприємства ( при цьому, відповідачем у справі до матеріалів справи не надано доказів того, що ТОВ «ФРУКТУС ТІМ» знаходиться у складному фінансовому стані ) не є безумовною підставою для зменшення судом нарахованих пені та штрафу, адже, у період дії воєнного стану більшість підприємств знаходиться у складній фінансові ситуації, отже, така умова не є винятковою.

Доказів наявності інших підстав для зменшення пені та штрафу відповідач до суду не надав.

Також, суд погоджується з позицією позивача у справі щодо неможливості зменшення судом розміру 30% річних, адже, передбачені ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України нарахування не є штрафними санкціями та носять компенсаційний характер, у звязку із чим не можуть бути зменшені судом на підставі ст.233 Господарського кодексу України та ст.551 Цивільного кодексу України.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору слід покласти на відповідача у відповідності до положень ст.129 ГПК України.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАГРОКОМ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРУКТУС ТІМ» про стягнення заборгованості у розмірі 257 293 грн 49 коп., відсотків за користування товарним кредитом у розмірі 50 144 грн 90 коп., штрафу у розмірі 116 320 грн 75 коп., 30% річних у розмірі 58 781 грн 32 коп., пені у розмірі 64 563 грн 46 коп. задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРУКТУС ТІМ» (65005, м. Одеса, вул. Бугаївська, буд.21, офіс 508/1, код ЄДРПОУ 40091451) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАГРОКОМ» (02660, м. Київ, вул. Бориспільська, буд.7, код ЄДРПОУ 30530159) заборгованість у розмірі 257 293 грн 49 коп., відсотки за користування товарним кредитом у розмірі 50 144 грн 90 коп., штраф у розмірі 116 320 грн 75 коп., 30% річних у розмірі 58 781 грн 32 коп., пеню у розмірі 64 563 грн 46 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 6 565 грн 25 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення (підписання).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 06 вересня 2024 р.

Суддя Н.В. Рога