Постанова

від 02.12.2024 по справі 916/1502/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/1502/24Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Діброви Г.І.

суддів: Савицького Я.Ф., Ярош А.І.

секретар судового засідання: Ісмаілова А.Н.

за участю представників учасників справи:

від Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРУКТУС ТІМ» м. Одеса-Приміч Д.В. на підставі ордеру;

від Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАГРОКОМ» м. Київ -Дрожевська Т.О. на підставі ордеру.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРУКТУС ТІМ» м. Одеса

на рішення Господарського суду Одеської області від 27.08.2024, ухвалене суддею Рога Н.В., м. Одеса, повний текст складено 06.09.2024

у справі № 916/1502/24

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАГРОКОМ» м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРУКТУС ТІМ» м. Одеса

про стягнення 547 103 грн. 92 коп.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.

У квітні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРАГРОКОМ» м. Київ звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою, в якій просило суд стягнути на його користь з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРУКТУС ТІМ» м. Одеса заборгованість у розмірі 547 103 грн. 92 коп., з яких: 257 293 грн. 49 коп. основного боргу, 50 144 грн. 90 коп.- відсотків за користування товарним кредитом, 116 320 грн. 75 коп.- штрафу, 58 781 грн. 32 коп.-30% річних, 64 563 грн. 46 коп.-пені, а також вирішити питання про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат.

Позивач зазначає, що 24.07.2023 року між ним, як продавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФРУКТУС ТІМ», як покупцем, був укладений договір поставки №Хк240723/01 на умовах відстрочки платежу (короткострокова), згідно п.1.1 якого продавець взяв на себе зобов`язання передати у власність (поставити) покупця товар (насіння, добрива з мікроелементами для позакореневого підживлення, засоби захисту рослин), а покупець зобов`язався прийняти товар та оплатити його вартість. На виконання договору Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРАГРОКОМ» поставило Товариству з обмеженою відповідальністю «ФРУКТУС ТІМ» товар у кількості та асортименті, вказаному у додатках (специфікаціях) №№1-11 до цього договору, що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними, у зв`язку із чим позивач вважає, що виконав свої зобов`язання у повному обсязі.

Разом з тим, позивач вказує, що відповідач неналежним чином виконав взяті на себе зобов`язання щодо оплати за поставлений товар, що і стало підставою для нарахування суми основної заборгованості, штрафу, 30% річних та пені.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 27.08.2024 року у справі №916/1502/24 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАГРОКОМ» м. Київ про стягнення коштів задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРУКТУС ТІМ», м. Одеса на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАГРОКОМ» м. Київ, суму у розмірі 547 103 грн. 92 коп., з яких: 257 293 грн. 49 коп. основний борг, 50 144 грн. 90 коп.- відсотки за користування товарним кредитом, 116 320 грн. 75 коп.- штраф, 58 781 грн. 32 коп.-30% річних, 64 563 грн. 46 коп.- пеня., а також відшкодовано витрати по сплаті судового збору.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що позивачем належними та допустимими доказами по справі доведено неналежне виконання відповідачем свого обов`язку щодо повної та своєчасної оплати за поставлений продавцем товар, з огляду на що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАГРОКОМ» м. Київ потребують задоволення у повному обсязі.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру нарахованих санкцій, а саме, зменшення пені до 1 000 грн, штрафу до 1 000 грн, 30% річних до 5 000 грн з урахуванням положень ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України та ч.6 ст.233 Господарського кодексу України, судом першої інстанції зазначено, що сам по собі складний фінансовий та економічний стан підприємства не є безумовною підставою для зменшення судом нарахованих пені та штрафу, оскільки у період дії воєнного стану більшість підприємств знаходиться у складній фінансові ситуації, а тому, така умова не є винятковою.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФРУКТУС ТІМ», м. Одеса з рішенням суду першої інстанції не погодилось, тому звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просило суд рішення Господарського суду Одеської області від 27.08.2024 року у справі №916/1502/24 скасувати та винести нове рішення, яким відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «УКРАГРОКОМ» м. Київ у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, неповним з`ясуванням всіх обставин справи.

Зокрема, скаржник наголошує на тому, що суд першої інстанції проігнорував заяву представника та директора Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРУКТУС ТІМ», м. Одеса про відсутність факту отримання товару, зазначеного в позовної заяви та вказівку на зловживання з боку матеріально-відповідальних осіб Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАГРОКОМ», м. Київ.

Апелянт наголошує, що під час розгляду справи, окрім договору та видаткових накладних, підписаних невідомою особою, позивачем не надано доказів факту поставлення товару.

Скаржник вказує, що суд першої інстанції проігнорував посилання відповідача щодо необхідності витребування товаро-транспортних накладних, які б підтверджували факт поставки товару.

Крім того, скаржник зазначає, що з урахуванням часткової сплати та частково повернутого товару, розмір заборгованості складає 137 646 грн. 85 коп., а не 242 657 грн. 65 коп., як визначено судом першої інстанції.

Також, відповідач наголошує, що суми штрафних санкцій, визначені судом, не сходяться ні в процентному, ні в фактичному співвідношенні з сумою заборгованості, відображеною в рішенні суду. При цьому, загальна сума штрафних санкцій перевищує загальний розмір заборгованості. Інших доводів апеляційна скарга не містить.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.10.2024 року прийнято колегією суддів у складі: головуючого судді Діброви Г.І., суддів: Савицького Я.Ф., Ярош А.І. до свого провадження справу №916/1502/24 та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРУКТУС ТІМ» м. Одеса на рішення Господарського суду Одеської області від 27.08.2024 у справі №916/1502/24, справу призначено до розгляду.

30.10.2024 року через канцелярію до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАГРОКОМ», м. Київ надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. №3662/24 Д2), у якому позивач просив суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРУТУС ТІМ» м. Одеса, оскаржуване рішення залишити без змін. Відзив колегією суддів долучено до матеріалів справи.

У відзиві, зокрема, позивач зазначає, що під час судового розгляду справи та винесення судом рішення скаржник не надав суду жодного доказу, який би вказував на недійсність договору або здійснення останнім будь-яких дії, направлених на визнання його недійсним. Відповідно, посилання відповідача на те, що докази, на підставі яких суд дійшов висновку про наявність факту поставки товару с неповними та недостатніми в розумінні Господарського процесуального кодексу України, не відповідає дійсності. Відповідач жодним доказом не обґрунтував свою позицію.

Позивач вказує, що апеляційна скарга відповідача повністю повторює доводи, викладені ним у відзиві на позовну заяву, ці доводи були предметом розгляду у суді першої інстанції, однак не знайшли свого підтвердження, про що обгрунтовано зазначено в рішенні суду першої інстанції. При цьому, відповідач, з метою відстрочення виконання рішення суду першої інстанції, знову викладає їх в апеляційній скарзі, судом вірно визначений розмір як суми боргу, так і штрафних санкцій.

Враховуючи вищевикладене, позивач вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги цього не спростовують, а отже, така апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Крім того, 28.11. 2024 року до Південно-західного апеляційного господарського суду через електронний суд від відповідача надійшло клопотання про залучення доказів (вх.№3662/24 Д3), а саме (копію звіту Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРУКТУС ТІМ» від 20.11.2024 року, копію відповіді АРТОВ «Світлий путь» від 21.11.2024 року вих № 27 з додатками ( копіями квитанцій НП 59001010550601, НП 59001010549027 від 18.07.2023, НП 20400348066521 від 24.07.2023 року, НП 59001075742971 від 22.12.2023 року).

Обґрунтовуючи зазначене клопотання, відповідач вказав, що випадково дізнався про отримання товару за видатковими накладними Дн000045; Дн000051; Дн000074 іншою особою, яка не є учасником по справи №916/1502/24, а інформація щодо отримувача була отримана внаслідок випадку вже після прийняття рішення судом першої інстанції.

Також, 29.11.2024 року до Південно-західного апеляційного господарського суду через електронний суд від відповідача надійшло клопотання про витребування доказів (вх.4516/24), в якому відповідач просить витребувати документи у Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРГРАКОМ», м. Київ по договору поставки №Хк240723/01 від 24.07.2023 року, а саме: товаро-транспортні накладні на отримання товару, зазначеного в видаткових накладних наданих до суду позивачем: Дн 0000462; Дн 000063; Дн 000068; Дн 000075; Дн 000081; Дн 000001; Дн 000044; Дн 000094; заявки або розпорядження від Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРУКТУС ТІМ» на відвантаження товару; довіреності від Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРУКТУС ТІМ», по яким було відвантажено товар.

Розглянувши клопотання відповідача про витребування доказів та залучення доказів, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає їх необґрунтованими, з огляду на таке.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази.

Ця норма регулює питання витребовування доказів судом першої інстанції до моменту початку розгляду справи по суті.

Разом з тим, відповідач, подаючи клопотання про витребування доказів до суду апеляційної інстанції, не вказав, які заходи для отримання зазначених доказів ним вживалися самостійно, та не зазначив причини неможливості самостійного надання таких доказів, адже відповідач є стороною договору і повинен мати затребувані докази у разі їх необхідності на його думку.

Крім того, відповідно до правового висновку щодо застосування статей 80, 81, 269 Господарського процесуального кодексу України, викладеного Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 18.06.2020 у справі № 909/965/16, єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого процесуальним законом порядку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких покладений на учасника справи (у даному випадку - відповідача).

Отже, при поданні учасником справи клопотання про витребування або залучення доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен письмово обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає (правова позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду наведена у постанові від 16.06.2021 у справі №915/2222/19).

Судова колегія не приймає до уваги просте посилання заявника клопотання про те, що він нібито дізнався випадково про наявність нових доказів, які надані скаржником із порушенням норм Господарського процесуального кодексу.

Не доведено апелянтом і винятковості випадку неможливості подання таких доказів до та/або під час розгляду справи в суді першої інстанції, з урахуванням того, що у сторін, які зацікавлені в позитивному вирішенні справи на свою користь, не було перешкод в представленні суду усіх доказів, які, як вони вважають, підтверджують обґрунтованість їх вимог та заперечень.

Вимогами ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, унормовано, що письмові докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Так, виходячи із правил доказування у господарському процесі, закріплених в ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, а також принципів змагальності сторін у господарському процесі, судова колегія зазначає, що подання тих чи інших доказів стосовно обставин, які мають значення для справи, обмежується встановленими законом процедурами та строками. При цьому, єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього.

А тому, зважаючи на те, що така обставина, як відсутність існування у зацікавленої особи доказів на момент прийняття спірного судового рішення, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

З огляду на вказане, та на те, що письмові документи, у долученні якого до матеріалів господарської справи клопоче відповідач, складений вже після ухвалення судом першої інстанції оскаржуваного рішення, прийняття та надання такому документу правової оцінки судом апеляційної інстанції є неможливим з огляду на вимоги процесуального закону.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що скаржник не дотримався чітко встановленого процесуальним законодавством порядку подання додаткових доказів в суді апеляційної інстанції, а саме ч. 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, що, як наслідок, виключає вчинення судом апеляційної інстанції процесуальних дій щодо долучення та надання оцінки таким доказам (аналогічна позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.06.2019 у справі №904/3582/18, від 04.04.2019 у справі №918/329/18).

Крім того, колегія суддів зазначає, що сторони мають усвідомлювати, що інститути апеляційного та касаційного перегляду впроваджені для усунення можливих помилок судового розгляду справ у першій інстанції, а не для усунення помилок сторони, допущених нею під час розгляду справи судом першої інстанції, у формулюванні стороною своїх позовних вимог, аргументів та формуванні їх доказової бази. Це відповідає і практиці ЄСПЛ, яка є джерелом права відповідно до Закону України від 23.02.2006 №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини». Наприклад, ЄСПЛ у своєму рішенні від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine, заява №3236/03, п. 40) зазначив, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду.

У зв`язку із вищевикладеним, судова колегія відмовляє у клопотаннях скаржника про витребування доказів та про залучення доказів.

В судовому засіданні, представник скаржника підтримав свої доводи, викладені письмово в апеляційній скарзі, просив суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким у позовних вимогах позивача відмовити у повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні просив апеляційну скаргу скаржника залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРУКТУС ТІМ» м. Одеса на рішення Господарського суду Одеської області від 23.09.2024 року у справі №916/1502/24 не потребує задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 23 вересня 2024 року у справі №916/1502/24 є правомірним та таким, що не потребує скасування або зміни, враховуючи таке.

Господарським судом Одеської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.

24.07.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРАГРОКОМ» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФРУКТУС ТІМ» (покупець) був укладений договір поставки №Хк240723/01 на умовах відстрочки платежу (короткострокова), згідно п.1.1 якого продавець взяв на себе зобов`язання передати у власність (поставити) покупця товар (насіння, добрива з мікроелементами для позакореневого підживлення, засоби захисту рослин), а покупець зобов`язався прийняти товар та оплатити його вартість.

У п.1.2 договору сторони домовилися. що найменування товару, його кількість, терміни поставки та оплати, базіс поставки (місце передачі покупцю) визначені у специфікаціях до цього договору, які є його невід`ємною частиною. Ціна за одиницу виміру товару та його загальна ціна, яку має сплатити покупець, визначається специфікаціями (додатками до цього договору), з урахуванням вимог щодо цього, викладених в тексті самого договору (розділ 2). Продавець має право достроково виконати свої зобов`язання щодо поставки товару.

За умовами п.1.4 договору факт поставки та передачі товару від продавця до покупця фіксується шляхом складання та підписання накладних ( або актів приймання-передавання повноваженими представниками сторін. З моменту прийому-передачі товару до покупця переходить право власності на товар та ризик його випадкового знищення або пошкодження.

Згідно п.2.1 договору ціна товару (в т.ч ціна за одиницю товару), умови та витрати на доставку вказуються сторонами в Специфікаціях, що є невід`ємною частиною цього договору. Сплата ціни товару покупцем здійснюється у гривнях України. Сторони можуть визначити в специфікації грошовий еквівалент ціни товару в іноземній валюті у доларах США (Євро) по курсу продажу (ASK) долару США за гривню, що склався на міжбанківському валютному ринку України (за даними веб-сайту www.udinform.com, а у разі її недоступності або відсутності відповідної інформації на ній за даними веб-сайту http://minfin.com.ua) на банківський день, що передує даті підписанні відповідної специфікації, збільшеному на кількість процентів, що вказана у специфікації (якщо збільшення передбачено специфікацією).

Відповідно до п.2.2 договору покупець здійснює оплату товару шляхом перерахування грошових коштів в гривнях на банківський рахунок продавця, вказаний в рахунку-фактурі. Оплата згідно рахунку-фактури дійсна в межах терміну, визначеного в ньому. Оплата товару проводиться в терміни, які вказані в специфікаціях до даного договору.

За п.2.2.1 договору у випадку, якщо поставка була здійснена без підписання специфікації або у випадку відсутності у специфікації строку оплати за товар, оплата товару повинна бути здійснена протягом 30 календарних днів з дати поставки товару.

У п.2.3 договору сторони також домовилися, що у випадку збільшення на міжбанківському валютному ринку України на дату, що передає даті розрахунку за товар (його частину) вартості долару США (Євро) в національній валюті в порівнянні з вартістю долару США (Євро) в національній валюті на банківський день, що передує даті укладення відповідної специфікації, то неоплачена ціна товару, яку має сплатити покупець, змінюється, та покупець зобов`язаний здійснити її перерахунок самостійно за наступною формулою : С=В х (К2/К1) грн, де: С-кінцева ціна неоплаченого товару, що підлягає оплаті (його частини) в національній валюті України, після зміни ціни такого товару по вищезазначеній формулі; В- ціна неоплаченого товару в національній валюті України, яка підлягає зміні у зв`язку зі зміною вартості долара США (Євро) по відношенню до гривні; К2- вартість 1 (одного) долара США (Євро) в національній валюті України за курсом продажу (ASK) долару США (Євро) за гривню, що склався на міжбанківському валютному ринку України (за даними веб-сайту www.udinform.com, а у разі її недоступності або відсутності відповідної інформації на ній за даними веб-сайту http://minfin.com.ua) на момент закриття торгів у банківський день, що передує даті розрахунку за товар (його частину), збільшеним на кількість процентів, що вказана у специфікації ( якщо збільшення передбачено специфікацією); К1- вартість 1 (одного) долара США (Євро) в національній валюті України за курсом продажу (ASK) долару США (Євро) за гривню, що склався на міжбанківському валютному ринку України ( за даними веб-сайту www.udinform.com, а у разі її недоступності або відсутності відповідної інформації на ній за даними веб-сайту http://minfin.com.ua) на момент закриття торгів у банківський день, що передує даті підписанні відповідної специфікації, збільшеним на кількість процентів, що вказана у специфікації (якщо збільшення передбачено специфікацією).

Згідно п.2.4 договору оплата товару проводиться у терміни, які вказані у специфікаціях до даного договору, з урахуванням п.2.6 договору. У випадку, якщо сторони передбачають в специфікаціях поетапну оплату ціни товару, або поставка товару здійснюється у відповідності до кількох специфікацій і при цьому покупець порушує строк оплати передбаченого чергового платежу по специфікації або порушує строк оплати за одною із підписаних специфікацій, продавець надсилає покупцю вимогу про дострокову оплату всієї ціни поставленого товару незалежно від настання чергового етапу оплати, що передбачений специфікацією або настання строку оплати по іншим специфікаціям. В такому разі покупець зобов`язаний сплатити повну ціну поставленого товару впродовж 10 днів з моменту направлення йому продавцем повідомлення про дострокову сплату ціни поставленого товару.

За умовами п.2.8 договору достатнім (належним) підтвердженням показника курсу продажу іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України для цілей, передбачених цим договором є, в тому числі, але не виключно, значення, розміщені в мережі Інтернет на вказаній у п.2.3,п.2.4,п.5.4 договору, сторінці на відповідну дату. Значення курсу може підтверджуватися роздруківкою сторінки вказаного сайту, що засвідчена підписом уповноваженої особи продавця.

Відповідно до п.2.9 договору №Хк240723/01 товар, поставлений з відстроченням платежу, вважається таким, що продається в кредит відповідно до ст.694 Цивільного кодексу України, а саме, з нарахуванням процентів на несплачену частину вартості товару. Розмір процентів за користування товарним кредитом становить 35% річних. Продавець має право нарахувати проценти на вартість такого товару за період з дати поставки товару і до дати оплати повної вартості товару. Продавець надає рахунок на оплату процентів покупцю, при цьому останній зобов`язаний оплатити даний рахунок протягом 3-х днів з дати отримання, але не пізніше 7 днів з дати направлення продавцем рахунку в порядку, передбаченому даним договором.

За умовами п.4.4. договору приймання товару покупцем за кількістю підтверджується видатковою накладною. Після приймання товару за кількістю претензії покупця щодо кількості, пакування та зовнішнього вигляду товару не приймаються. У випадку виявлення невідповідності товару по кількості чи якості під час приймання товару покупець повинен письмово заявити про це продавцю негайно та викликати представника продавця для складання акту, в якому фіксується виявлена невідповідність товару по кількості чи якості.

Відповідно до умов п.5.4 договору у випадку збільшення на міжбанківському валютному ринку України станом на банківський день, що передує даті підписання позовної заяви, вартості долара США (Євро) в національній валюті України в порівнянні з вартістю долара США (Євро) в національній валюті України на банківський день, що передує даті укладання відповідної специфікації, ціна неоплаченого товару (заборгованість покупця) може змінюватися продавцем пропорційно вартості долара США (Євро) в односторонньому порядку за наступною формулою: С= В х (К2/К1) грн, де С-кінцева ціна неоплаченого товару, що підлягає оплаті (його частини) в національній валюті України, після зміни ціни такого товару по вищезазначеній формулі; В- ціна неоплаченого товару в національній валюті України, яка підлягає зміні у звязку зі зміною вартості долара США (Євро) по відношенню до гривні; К2- вартість 1 (одного) долара США (Євро) в національній валюті України за курсом продажу долару США (Євро) за гривню, що склався на міжбанківському валютному ринку України ( за даними веб-сайту www.udinform.com, а у разі її недоступності або відсутності відповідної інформації на ній за даними веб-сайту http://minfin.com.ua) на банківський день, що передує даті підписання позовної заяви, збільшеним на кількість процентів, що вказана у специфікації ( якщо збільшення передбачено Специфікацією); К1- вартість 1 (одного) долара США (Євро) в національній валюті України за курсом продажу долару США (Євро) за гривню, що склався на міжбанківському валютному ринку України ( за даними веб-сайту www.udinform.com, а у разі її недоступності або відсутності відповідної інформації на ній за даними веб-сайту http://minfin.com.ua) на банківський день, що передує даті підписанні відповідної специфікації, збільшеним на кількість процентів, що вказана у специфікації ( якщо збільшення передбачено специфікацією).

Відповідно до п.7.1 договору він набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору №Хк240723/01 Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРАГРОКОМ», м. Київ поставило Товариству з обмеженою відповідальністю «ФРУКТУС ТІМ», м. Одеса товар у кількості та асортименті, вказаному у додатках (специфікаціях) №№1-11 до цього договору, що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними, а саме:

згідно специфікації №1 від 24.07.2023 року за видатковою накладною №Дн000062 від 24.07.2023 року поставлено товар на суму 75 901 грн. ( з ПДВ), за видатковою накладною №Дн000063 від 25.07.2023 року поставлено товар на суму 40 258 грн (з ПДВ); строк оплати до 23.08.2023 року;

згідно специфікації №2 від 24.07.2023 року за видатковою накладною №Дн000068 від 25.07.2023 року поставлено товар на суму 24 154 грн. 80 коп. (з ПДВ); строк оплати до 23.08.2023 року;

згідно специфікації №3 від 24.07.2023 року за видатковою накладною №Дн000075 від 28.07.2023 року поставлено товар на суму 24 154 грн 80 коп.; строк оплати до 26.08.2023 року

згідно специфікації №4 від 28.07.2023 року за видатковою накладною №Дн000078 від 31.07.2023 року поставлено товар на суму 40 258 грн (з ПДВ), за видатковою накладною №Дн000081 від 31.07.2023 року поставлено товар на суму 15 955 грн. 80 коп. (з ПДВ); строк оплати до 27.08.2023 року;

згідно специфікації №5 від 01.08.2023 року за видатковою накладною №Дн000001 від 01.08.2023 року поставлено товар на суму 9 492 грн (з ПДВ); строк оплати до 31.08.2023 року;

згідно специфікації №6 від 18.08.2023 року за видатковою накладною №Дн000044 від 18.08.2023 року поставлено товар на суму 105 040 грн 80 коп. (з ПДВ); строк оплати до 17.09.2023 року;

згідно специфікації №7 від 18.08.2023 року за видатковою накладною №Дн000045 від 18.08.2023 року поставлено товар на суму 105 040 грн 80 коп. (з ПДВ); строк оплати до 17.09.2023 року;

згідно специфікації №8 від 18.08.2023 року за видатковою накладною №Дн000051 від 18.08.2023 року поставлено товар на суму 170 103 грн 80 коп. (з ПДВ); строк оплати до 17.09.2023 року;

згідно специфікації №9 від 18.08.2023 року за видатковою накладною №Дн000074 від 24.08.2023 року поставлено товар на суму 85 097 грн 60 коп. (з ПДВ); строк оплати до 17.09.2023 року;

згідно специфікації №11 від 29.08.2023 року за видатковою накладною №Дн000094 від 29.08.2023 року поставлено товар на суму 35 457 грн (з ДПВ) ; строк оплати до 29.08.2023 року.

Інших письмових доказів щодо спірних правовідносин матеріали справи не містять.

Предметом спору у даній справі є встановлення обставин, які підтверджують або спростовують наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу у розмірі 257 293 грн. 49 коп., відсотків за користування товарним кредитом у розмірі 50 144 грн. 90 коп., штрафу у розмірі 116 320 грн. 75 коп., 30% річних у розмірі 58 781 грн 32 коп., пені у розмірі 64 563 грн. 46 коп., нарахованих у зв`язку із неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю «ФРУКТУС ТІМ», м. Одеса господарських зобов`язань за договором поставки №Хк240723/01.

Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви відхилення аргументів, викладених скаржником в апеляційній скарзі, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції.

За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 Цивільного кодексу України. За приписами ч. 2 цієї ж статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського Кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

У відповідності до приписів ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

Статтями 525, 526 і 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 265 Господарського кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За положеннями ст. 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною другою статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Частиною 1 ст. 664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Так, з матеріалів господарської справи вбачається, що 24.07.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРАГРОКОМ» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФРУКТУС ТІМ» (покупець) був укладений договір поставки №Хк240723/01 на умовах відстрочки платежу (короткострокова), згідно п.1.1 якого продавець взяв на себе зобов`язання передати у власність (поставити) покупцю товар (насіння, добрива з мікроелементами для позакореневого підживлення, засоби захисту рослин), а покупець зобов`язався прийняти товар та оплатити його вартість.

Згідно п.2.1 договору ціна товару (в т.ч ціна за одиницю товару), умови та витрати на доставку вказуються сторонами в специфікаціях, що є невід`ємною частиною цього договору. Сплата ціни товару покупцем здійснюється у гривнях України. Сторони можуть визначити в специфікації грошовий еквівалент ціни товару в іноземній валюті у доларах США (Євро) по курсу продажу (ASK) долару США за гривню, що склався на міжбанківському валютному ринку України (за даними веб-сайту www.udinform.com, а у разі її недоступності або відсутності відповідної інформації на ній за даними веб-сайту http://minfin.com.ua) на банківський день, що передує даті підписанні відповідної специфікації, збільшеному на кількість процентів, що вказана у специфікації (якщо збільшення передбачено специфікацією).

Згідно п.2.4 договору оплата товару проводиться у терміни, які вказані у специфікаціях до даного договору, з урахуванням п.2.6 договору. У випадку, якщо сторони передбачають в специфікаціях поетапну оплату ціни товару, або поставка товару здійснюється у відповідності до кількох специфікацій і при цьому покупець порушує строк оплати передбаченого чергового платежу по специфікації або порушує строк оплати за одною із підписаних специфікацій, продавець надсилає покупцю вимогу про дострокову оплату всієї ціни поставленого товару незалежно від настання чергового етапу оплати, що передбачений специфікацією або настання строку оплати по іншим специфікаціям. В такому разі покупець зобов`язаний сплатити повну ціну поставленого товару впродовж 10 днів з моменту направлення йому продавцем повідомлення про дострокову сплату ціни поставленого товару.

За умовами п.4.4. договору приймання товару покупцем за кількістю підтверджується видатковою накладною. Після приймання товару за кількістю претензії покупця щодо кількості, пакування та зовнішнього вигляду товару не приймаються. У випадку виявлення невідповідності товару по кількості чи якості під час приймання товару покупець повинен письмово заявити про це продавцю негайно та викликати представника продавця для складання акту, в якому фіксується виявлена невідповідність товару по кількості чи якості.

На виконання умов договору №Хк240723/01 Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРАГРОКОМ», м. Київ поставило Товариству з обмеженою відповідальністю «ФРУКТУС ТІМ», м. Одеса товар у кількості та асортименті, вказаному у додатках (специфікаціях) №№1-11 до цього договору, що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними, а саме:

згідно специфікації №1 від 24.07.2023 року за видатковою накладною №Дн000062 від 24.07.2023 року поставлено товар на суму 75 901 грн. ( з ПДВ), за видатковою накладною №Дн000063 від 25.07.2023 року поставлено товар на суму 40 258 грн (з ПДВ); строк оплати до 23.08.2023 року;

згідно специфікації №2 від 24.07.2023 року за видатковою накладною №Дн000068 від 25.07.2023 року поставлено товар на суму 24 154 грн. 80 коп. (з ПДВ); строк оплати до 23.08.2023 року;

згідно специфікації №3 від 24.07.2023 року за видатковою накладною №Дн000075 від 28.07.2023 року поставлено товар на суму 24 154 грн 80 коп.; строк оплати до 26.08.2023 року

згідно специфікації №4 від 28.07.2023 року за видатковою накладною №Дн000078 від 31.07.2023 року поставлено товар на суму 40 258 грн (з ПДВ), за видатковою накладною №Дн000081 від 31.07.2023 року поставлено товар на суму 15 955 грн. 80 коп. (з ПДВ); строк оплати до 27.08.2023 року;

згідно специфікації №5 від 01.08.2023 року за видатковою накладною №Дн000001 від 01.08.2023 року поставлено товар на суму 9 492 грн (з ПДВ); строк оплати до 31.08.2023 року;

згідно специфікації №6 від 18.08.2023 року за видатковою накладною №Дн000044 від 18.08.2023 року поставлено товар на суму 105 040 грн 80 коп. (з ПДВ); строк оплати до 17.09.2023 року;

згідно специфікації №7 від 18.08.2023 року за видатковою накладною №Дн000045 від 18.08.2023 року поставлено товар на суму 105 040 грн 80 коп. (з ПДВ); строк оплати до 17.09.2023 року;

згідно специфікації №8 від 18.08.2023 року за видатковою накладною №Дн000051 від 18.08.2023 року поставлено товар на суму 170 103 грн 80 коп. (з ПДВ) ; строк оплати до 17.09.2023 року;

згідно специфікації №9 від 18.08.2023 року за видатковою накладною №Дн000074 від 24.08.2023 року поставлено товар на суму 85 097 грн 60 коп. (з ПДВ); строк оплати до 17.09.2023 року;

згідно специфікації №11 від 29.08.2023 року за видатковою накладною №Дн000094 від 29.08.2023 року поставлено товар на суму 35 457 грн (з ДПВ) ; строк оплати до 29.08.2023 року.

Несплата останнім розміру вартості отриманого товару за договором стала підставою для звернення позивача до господарського суду з позовом про стягнення суми основної заборгованості та нарахованих сум пені, штрафу, 30% річних, відсотків за користування товарним кредитом за прострочку виконання відповідачем його договірного грошового зобов`язання.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, на виконання умов договору позивачем поставлено відповідачеві товар (насіння, добрива з мікроелементами для позакореневого підживлення, засоби захисту рослин) що підтверджується наявними в матеріалах справи вищезазначеними видатковими накладними.

Отже, за своєю правовою природою видаткові накладні посвідчують виконання зобов`язань - констатують (фіксують) певні факти господарської діяльності у правовідносинах між сторонами та мають юридичне значення для встановлення обставин дотримання сторонами умов договору. За результатами аналізу вказаних накладних, судом встановлено, що останні відповідають вимогам щодо заповнення обов`язкових реквізитів у відповідності до ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

Судова колегія зазначає, що підписання відповідачем видаткових накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні і фіксують факт здійснення господарської операції та встановлення договірних відносин, є підставою виникнення у відповідача обов`язку щодо здійснення з позивачем розрахунків за отриманий товар. При цьому видаткові накладні, за якими відбувалась поставка товару, підписані відповідачем в добровільному порядку, без заперечень та зауважень.

Отже, за зазначеними видатковими накладними позивачем було поставлено товар на загальну суму 730 914 грн. 40 коп.

Посилання відповідача на те, що договір та видаткові накладні підписані нібито невідомою особою не підтверджені належними засобами доказування, зокрема, ним не заявлялось суду зустрічного позову про визнання недійсним договору тощо та таке не було предметом розгляду суду взагалі, бо останній не звертався з такими вимогами.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ФРУКТУС ТІМ», м. Одеса повернуло товар Товариству з обмеженою відповідальністю «УКРАГРОКОМ», м. Київ за накладними на повернення від покупця №261 від 22.12.2023 року на суму 12 553 грн. 75 коп., №259 від 22.12.2023 року на суму 49 602 грн. 60 коп., №260 від 22.12.2023 року на суму105 040 грн 80 коп.

Отже, загалом було повернуто продавцю товар на суму 167 197 грн 15 коп., а за отриманий товар було сплачено 321 069 грн 60 коп.

Тобто, розмір заборгованості відповідача за договором становить 242 657 грн. 65 коп.

Доказів виконання відповідачем зобов`язання по сплаті заборгованості у розмірі 242 657 грн. 65 коп., яка виникла саме за цими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку матеріали справи не містять.

Отже, своїми конклюдентними діями з часткової оплати та повернення останній підтвердив факт поставки йому товару позивачем за спірними видатковими накладними.

З огляду на вказане колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача в цій частині, оскільки, враховуючи те, що покупець не довів суду факт розрахунку за поставлений позивачем товар на загальну суму у розмірі 242 657 грн. 65 коп., а тому у останнього виник обов`язок щодо сплати відсотків за користування товарним кредитом, пені, штрафу, 30% річних, як відповідальності за прострочення виконання ним господарського грошового зобов`язання за спірним договором.

Щодо стягнення відсотків за користування товарним кредитом у розмірі 50 144 грн.90 коп., пені у розмірі 64 563 грн.46 коп., штрафу у розмірі 116 320 грн.75 коп. та 30% річних у розмірі 58 781 грн.32 коп., колегія суддів зазначає наступне

Відповідно до п.2.9 договору №Хк240723/01 товар, поставлений з відстроченням платежу, вважається таким, що продається в кредит відповідно до ст.694 Цивільного кодексу України, а саме з нарахуванням процентів на несплачену частину вартості товару. Розмір процентів за користування товарним кредитом становить 35% річних. Продавець має право нарахувати проценти на вартість такого товару за період з дати поставки товару і до дати оплати повної вартості товару. Продавець надає рахунок на оплату процентів покупцю, при цьому останній зобов`язаний оплатити даний рахунок протягом 3-х днів з дати отримання, але не пізніше 7 днів з дати направлення продавцем рахунку в порядку, передбаченому даним договором. Як вже зазначалося вище за текстом постанови, відповідач в добровільному порядку погодився з умовами укладеного договору, в тому числі і з нарахуванням йому такого виду відповідальності.

Позивач нарахував відповідачу відсотки за користування товарним кредитом у розмірі 50 144 грн. 90 коп. за період з 19.08.2023 року по 20.03.2024 року відповідно до п.2.9 договору та направив відповідачу рахунок -фактуру №Дн000012 від 20.03.2024 року та вимогу на його оплату. Проте, оплату рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРУКТУС ТІМ», м. Одеса не здійснило, відповіді на вимогу не надало.

Отже колегія суддів вважає правомірною вимогу позивача про стягнення з покупця відсотків за користування товарним кредитом за період з 19.08.2023 року по 20.03.2024 року у розмірі 50 144 грн. 90 коп.

Відповідно до п.5.2 договору №Хк240723/01 за порушення строків (термінів) платежів покупець сплачує на користь продавця штраф у розмірі 25% від суми несплаченого платежу та пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення.

За умовами п.5.3 договору №Хк240723/01 у випадку прострочення покупцем платежу, він на вимогу продавця сплачує останньому 30% річних від простроченої суми.

Відповідно до п.5.5 договору №Хк240723/01 згідно п.6 ст.232 Господарського кодексу України позовна давність до вимог про сплату (стягнення) штрафних санкцій (пені), нарахованих відповідно до умов цього договору, становить три роки. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зoбов`язань за цим договором припиняється через 3 роки з моменту виникнення прострочення.

За умовами частини першої статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

В силу частин першої, другої та четвертої статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).

Суб`єкти господарювання при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом встановлення окремого виду відповідальності (договірної санкції) за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов`язань.

Положеннями ст. 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Статтею 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) згідно з приписами статті 549 Цивільного кодексу України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За приписами ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В зв`язку з порушенням відповідачем умов договору щодо оплати товару в строк, встановлений в специфікаціях до нього, що є невід`ємними частинами договору, відповідачу позивачем нараховані: відсотки за користування товарним кредитом за період з 19.08.2023 по 20.03.2024 року у розмірі 50 144 грн.90 коп., пеня в розмірі 64 563 грн. 46 коп., штраф у розмірі 116 320 грн. 10 коп. та 30% річних у розмірі 58 781 грн.32коп., за період прострочки виконання відповідачем його договірного грошового зобов`язання з 18.09.2023 по 05.04.2024 року. Перевіривши відповідні розрахунки пені, штрафу, відсотків за користування товарним кредитом, 30% річних, колегія суддів дійшла висновку щодо обґрунтованості висновку суду першої інстанції про задоволення позовних вимог позивача про стягнення з відповідача зазначених сум пені, штрафу, відсотків за користування товарним кредитом, 30% річних.

Судом апеляційної інстанції відхилені доводи скаржника щодо того, що судом першої інстанції необґрунтовано було стягнуто штрафні санкції, виходячи з такого.

Так, як вже зазначалося судом, визначення пені та штрафу наведено у ст.549 Цивільного кодексу України.

Згідно ч.2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом.

Нарахування відсотків за користування товарним кредитом регулюється положеннями ст.694 Цивільного кодексу України, відповідно до ч.ч.1,4, 5 якої договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Якщо покупець прострочив оплату товару, проданого в кредит, продавець має право вимагати повернення неоплаченого товару. Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до ст. 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Розмір відсотків річних згідно ст.625 Цивільного кодексу України також може визначатися договором або законом, у зв`язку із чим Верховний Суд відсилає до ст.536 Цивільного кодексу України, відповідно до ч.2 якої розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Отже, у даному випадку ст.536 Цивільного кодексу України є відсилочною статтею, яка лише зазначає про можливість встановлення договірного розміру відсотків річних за користування чужими грошовими коштами.

Також, слід звернути увагу на те, що чинне законодавство України не містить заборони за досягнення сторонами договору домовленості щодо застосування до порушника його умов одночасно різних господарських санкцій, як то штраф, пеня, проценти за користування чужими грошовими коштами, нарахування інфляційних втрат тощо, у розмірах, щодо яких сторони дійшли згоди.

Отже, у випадку наявності домовленості сторін щодо одночасного застосування до порушника різних видів відповідальності, які регулюються різними нормами права, таке є правомірним і застосовується судом при розгляді вимог про їх стягнення.

Щодо доводів апелянта про те, що судом першої інстанції не було враховано обставини для зменшення розміру неустойки, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене також ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України.

Аналіз приписів ст. 551 Цивільного кодексу України, 233 Господарського кодексу України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми неустойки, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Відповідно до ч. 3 ст. 13, ч.1 ст. 76, ч. 1 ст. 78, ч. 1 с. 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно зі ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності (подібний висновок міститься у п. 67 постанови касаційного господарського суду від 16.03.2021 року у справі № 922/266/20).

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.09.2019 року у справі № 904/4685/18, від 21.11.2019 року у справі № 916/553/19, від 22.11.2019 року у справі № 922/937/19).

Відтак, враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ФРУКТУС ТІМ», м. Одеса взагалі не надало ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції доказів, які б свідчили про скрутне фінансове становище чи збитковість діяльності Товариства, відсутність коштів, наявність інших причин невиконання умов договору, пославшись тільки на воєнний стан в державі, а тому місцевий господарський суд, врахувавши ступінь не виконання відповідачем своїх основних зобов`язань за договором постачання та недоведеність наданого клопотання, дійшов правомірного висновку про відсутність підстав для зменшення розміру нарахованої штрафної договірної відповідальності.

Крім того, судовою колегією розглянуті та відхилені доводи відповідача щодо відсутності підписів сторін на кожній сторінці договору, як факту нібито не ознайомлення сторін з істотними умовами договору, нічим не підкріплені, так як підписання кожної сторінки договору, як і кожного розділу, пункту, абзацу, речення і т.п., щоб б свідчило про ознайомлення саме з окремими умовами договору, не передбачено чинним законодавством. Сторони підписують договір загалом і своїм підписом підтверджують факт ознайомлення з умовами договору (яке істотними, так і іншими). Підписання сторонами кожної сторінки договору (чи кожного розділу і т. ін.) є правом, а не обов`язком сторін і може бути здійснена ними тільки в добровільному порядку, за обоюдною згодою. Це є стосується і доводів щодо нібито підробки підпису директора відповідача та ініціювання з цього приводу службового розслідування, які також не доведені, як вже зазначалося вище за текстом постанови належними засобами доказування у господарському процесі..

Отже, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірне було стягнуто з відповідача штрафні санкції, які були нараховані позивачем за неналежне виконання умов вищезазначеного договору та якій був підписаний відповідачем без будь-яких застережень та зауважень.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту ст.79 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що ця стаття покладає на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Аналогічний висновок Верховного Суду викладений у постанові від 16.02.2021 у справі №927/645/19.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови ВС від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосований Великою Палатою ВС у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується і з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п.1 ст.32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Надаючи оцінку всім доказам та доводам позивача у їх сукупності із застосуванням стандарту доказування «вірогідності доказів», судова колегія доходить висновку про те, що докази, надані позивачем на підтвердження обставин щодо неналежного виконання відповідачем умов договору поставки в частині своєчасної оплати отриманого товару є такими, що відповідають таким стандартам.

З огляду на наведене, судова колегія вважає, що доводи відповідача, наведені ним в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення, а зводяться лише до незгоди відповідача з таким рішенням без належного обґрунтування для цього відповідних підстав. При цьому протилежного ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції скаржником не доведено.

Приймаючи до уваги вищенаведені обставини справи в їх сукупності, судова колегія вважає, що всі істотні обставини справи судом першої інстанції встановлені вірно, з огляду на що рішення суду першої інстанції скасування або зміни не потребує.

Відповідно до чинного законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

У відповідності до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРУКТУС ТІМ», м. Одеса не потребує задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 27.08.2024 року у справі №916/1502/24 відповідає обставинам справи та вимогам закону і достатніх правових підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ФРУКТУС ТІМ», м. Одеса на рішення Господарського суду Одеської області від 27.08.2024 року у справі №916/1502/24 залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 27.08.2024 року у справі №916/1502/24 залишити без змін.

Постанова суду є остаточною і не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених у п.2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Вступна і резолютивна частина постанови проголошені в судовому засіданні 02.12.2024 року.

Повний текст постанови складено 06.12.2024 року.

Головуючий суддяГ.І. Діброва Судді Я.Ф. Савицький А.І. Ярош