Рішення

від 06.09.2024 по справі 920/530/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06.09.2024м. СумиСправа № 920/530/24

Господарський суд Сумської області у складі судді Заєць С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними матеріалами справи № 920/530/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Енергетичний бізнес

(вул. Антоновича, буд. 51, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 39957930)

до відповідача Виконавчого комітету Сумської міської ради (майдан Незалежності,

буд. 2, м. Суми, Сумська область, 40030, код ЄДРПОУ 04057942)

про стягнення 19505 грн 88 коп.

Стислий виклад позицій сторін по справі, заяви та клопотання сторін. Процесуальні дії, які вчинялись судом.

03.05.2024 позивач через систему Електронний суд звернувся до суду з позовною заявою відповідно до вимог якої просить стягнути з відповідача на свою користь 19505 грн 88 коп. заборгованості за спожиту електроенергію за Договором про закупівлю електричної енергії № 458/17-23 від 11.09.2023; а також просить судові витрати покласти на відповідача.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.05.2024 справу розподілено судді Заєць С.В.

08.05.2024 ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 920/530/24 у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами, встановлено сторонам строки для надання процесуальних документів.

28.05.2024 відповідачем надано до суду відзив на позов, відповідно до змісту якого відповідач заперечує проти позовних вимог, зазначаючи, що у Виконавчого комітету Сумської міської ради, відповідно до вимог діючого законодавства України, не було правових підстав щодо оплати в 2024 році ТОВ «Енергетичний бізнес» рахунку на оплату № 634 та додаткового акту № 0000-000726 купівлі-продажу електричної енергії за грудень 2023 року на суму 19505,88 гривень.

05.06.2024 позивач надав відповідь на відзив, відповідно до змісту якої заперечує проти доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву та просить суд позов задовольнити.

Судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

У частині 2 статті 129 Конституції України визначено одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 252 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України) розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

За приписами статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

За змістом статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами.

Згідно із статтею 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Судовий процес на виконання ч. 3 ст. 222 ГПК України не фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до статей 209, 210 ГПК України судом з`ясовані всі обставини, на які учасники справи посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, та досліджені всі докази, наявні в матеріалах справи.

Згідно зі статтею 233 ГПК України рішення у справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

2. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин. Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.

У відповідності до Законів України «Про ринок електричної енергії», «Про ліцензування видів господарської діяльності», «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГЕТИЧНИЙ БІЗНЕС" є постачальником електричної енергії споживачам на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, виданої Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, згідно постанови НКРЕКП № 929 від 25.07.2017 року.

11 вересня 2023 року між Виконавчим комітетом Сумської міської ради, (далі Відповідачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГЕТИЧНИЙ БІЗНЕС" (далі Позивачем) укладено Договір про закупівлю електричної енергії № 458/17-23 (далі- Договір) шляхом підписання заяви приєднання до договору про закупівлю електричної енергії .

Вищезазначений договір фактично є договором про постачання електричної енергії споживачу в розумінні статті 4 Закону України «Про ринок електричної енергії».

Відповідно до умов п. 2.1. Договору Постачальник (позивач) зобов`язується протягом строку дії договору поставити Споживачу (Відповідачу) електричну енергію (електрична енергія, товар) для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач зобов`язується приймати та оплачувати Постачальнику вартість використаної електричної енергії на умовах цього договору.

Обсяг постачання електричної енергії відповідно до умов пункту 2.3. Договору становить 60 000 кВт/год.

Пунктом 5.1. договору визначено, що Ціна за одиницю товару - за 1 кВт/год. електричної енергії зазначається в Специфікації (Додаток 2 до Договору) та складає: 5,37847 грн. з ПДВ, в тому числі ПДВ 20% 0,896412 грн.

Загальна ціна Договору становить 322 708,20 грн (Триста двадцять дві тисячі сімсот вісім гривень 20 копійок), в тому числі ПДВ 53 784,72 грн (П`ятдесят три тисячі сімсот вісімдесят чотири гривні 72 копійки).

Відповідно до п. 5.8. - 5.14. Договору, розрахунковим періодом за цим Договором є

календарний місяць.

Місячна вартість електричної енергії визначається як добуток ціни, що визначено у

п. 5.1. Договору, на кількість електричної енергії, реалізованої у відповідному місяці. Загальна вартість електричної енергії за Договором визначається як сума місячних вартостей електричної енергії.

Оплату вартості використання електричної енергії Споживач здійснює на підставі частини 1 статті 49 Бюджетного кодексу України - лише за фактично використану електричну енергію, на підставі належним чином оформленого Акта за розрахунковий період, отриманого не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним.

Оплата Акта Постачальника за Договором має бути здійснена Споживачем у строк, визначений в Акті, який не може бути меншим 7 (семи) робочих днів з моменту отримання його Споживачем.

Також п.п. 12.1., 12.6. Договору визначено, що Договір вважається укладеним та дійсним з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками у ( разі їх наявності) та набуває чинності з 11.09.2023 року і діє до 31 грудня 2023 року, а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення. Жодна зі Сторін не має право припинити дію Договору в односторонньому порядку, окрім випадків передбачених законодавством України та умовами Договору.

Пунктом 14.1. Договору встановлено, що невід`ємною частиною договору є, Заява-приєднання до Договору про закупівлю електричної енергії (Додаток 1 до Договору) та Специфікація (Додаток 2 до Договору).

Відповідно до умов п. 2.1 та 7.2. Договору Постачальник зобов`язується протягом строку дії договору поставляти Споживачу (Виконавчому комітету Сумської міської ради) електричну енергію, а також забезпечувати належну якість постачання електричної енергії відповідно до вимог чинного законодавства та цього Договору та нараховувати і виставляти рахунки Споживачу за поставлену електричну енергію відповідно до вимог та у порядку, передбачених ПРРЕЕ та цим Договором;

Як свідчить довідка АТ «СУМИОБЛЕНЕРГО» від 01 березня 2024 року за вих. № 53/2611 Виконавчим комітетом Сумської міської ради (Відповідачем) за грудень 2023 року спожито електричної енергії в загальному обсязі 7028 кВт/год.

В обґрунтування позовних вимог, Позивач зазначає, що у відповідності до умов пунктів 5.11., 7.2 договору за результатом споживання Відповідачем обсягу електричної енергії за період постачання: грудень 2023 року, Позивачем направлено Відповідачу:

- Акт купівлі-продажу електричної енергії № 0000-000639 на загальну суму 22 174,67 грн., у тому числі ПДВ 3 695,78 грн., щодо обсягу споживання, що складає 3739 кВт/год. та

- Акт купівлі-продажу електричної енергії № 0000-000726 на загальну суму 19 505,88 грн., у тому числі ПДВ З 250,98 грн., щодо обсягу споживання, що складає 3289 кВт/год, а також

- відповідні рахунки на оплату № 553 та № 634.

Пунктом 6.2. Договору на Споживача поміж іншим покладено обов`язок забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами Договору.

Постачальник, в свою чергу, відповідно до умов пункту 7.1. Договору має право отримувати від Споживача плату за поставлену електричну енергію.

Обґрунтовуючи позовні вимоги Позивач зазначає, що загальний обсяг споживання за грудень 2023 року що складає 7028 кВт/год на суму 41 680,55 грн, утому числі ПДВ 6856,76 грн., не був сплачений Відповідачем в повному обсязі. Відповідачем сплачено лише обсяг споживання, що складає 3739 кВт/год на загальну суму 22 174,67 грн., у тому числі ПДВ 3 695,78 грн. В цей же час у відповідача наявна заборгованість по сплаті обсягу спожитої електричної енергії в розмірі 3289 кВт/год на загальну суму 19 505,88 грн., у тому числі ПДВ 3250,98 грн., що відповідає обсягу за Актом купівлі-продажу електричної енергії № 0000-000726.

Як вказує Позивач станом на момент подання цієї заяву у Відповідача наявна несплачена заборгованість за спожиту електричну енергію в розмірі 19 505,88 грн., у тому числі ПДВ 3250,98 грн., що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір у даній справі, суд керується наступним:

Частиною 1 ст. 275 Господарського кодексу України передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу.

Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України «Про ринок електричної енергії».

У статті 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» передбачено, що учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається, зокрема, договір про постачання електричної енергії споживачу.

Статтею 276 Господарського кодексу України визначено, що загальна кількість енергії, яка відпускається, визначається за погодженням сторін. Строки постачання енергії встановлюються сторонами у договорі, виходячи, як Правило, з необхідності забезпечення її ритмічного та безперебійного надходження абоненту.

Особливості визначення кількості (обсягів), якості, строків, ціни та порядку розрахунків за договором постачання електричної енергії споживачу встановлюються Закону України «Про ринок електричної енергії».

Згідно з ч. 1 ст. 56 Закону «Про ринок електричної енергії», п. 3.1.1 р. III Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 №312 (далі - Правила), постачання електричної енергії споживачам здійснюється обраним споживачем електропостачальником, який отримав відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу.

Постачання електричної енергії електропостачальником здійснюється з дотримання Правил роздрібного ринку. Умови постачання електричної енергії, права та обов`язки електропостачальника і споживача визначаються договором постачання електричної енергії споживачу, який затверджує Регулятор (частини 6, 7, 11 ст. 56 Закону «Про ринок електричної енергії»).

Відповідно до частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

На підставі господарського договору між суб`єктами господарювання виникають господарські зобов`язання, в силу яких один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (ст.173, 174 ГК України).

Згідно з ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно приписів ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтями 611, 612, 625 Цивільного кодексу України встановлено, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приймаючи до уваги вищезазначене, суд приходить до висновку, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем по сплаті обсягу спожитої електричної енергії в розмірі 3289 кВт/год на загальну суму 19 505,88 грн., у тому числі ПДВ 3250,98 грн., що відповідає обсягу за Актом купівлі-продажу електричної енергії № 0000-000726 належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований.

Твердження відповідача щодо відсутні підстави щодо оплати в 2024 році ТОВ «ЕНЕРГЕТИЧНИЙ БІЗНЕС» рахунку на оплату № 634 та додаткового акту № 0000-000726 купівлі-продажу електричної енергії за грудень 2023 року на суму 19505,88 гривень та посилань відповідача на норми Бюджетного законодавства, що врегульовують засади функціонування бюджетної системи України, суд оцінює критично, враховуючи наступне:

Відповідно до частини першої статті 116 Бюджетного кодексу України Порушенням бюджетного законодавства визнається порушення учасником бюджетного процесу встановлених цим Кодексом чи іншим бюджетним законодавством норм щодо складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету та звітування про його виконання. Одним з видів таких порушень є визначення недостовірних обсягів бюджетних коштів при плануванні бюджетних показників.

Відповідно до статті 121 Бюджетного кодексу України Посадові особи, з вини яких допущено порушення бюджетного законодавства, несуть у тому числі цивільну відповідальність згідно з законом. Порушення бюджетного законодавства, вчинене розпорядником чи одержувачем бюджетних коштів, може бути підставою для притягнення до відповідальності згідно з законами України його керівника чи інших відповідальних посадових осіб, залежно від характеру вчинених ними діянь.

Зважаючи на зазначене наявні все правові підстави для стягнення з відповідача заборгованість за спожиту в грудні 2023 року електричну енергію.

Враховуючи все вищезазначене, суд дійшов висновку, що відповідачем порушені права позивача, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача 19 505 грн 88 коп. заборгованості за спожиту електричну енергію є правомірною, обґрунтованою та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Розподіл судових витрат між сторонам.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що судом позовні вимоги позивача до відповідача задоволені, то на відповідача покладаються витрати позивача із сплати судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.123, 129, 130,185, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Енергетичний бізнес до Виконавчого комітету Сумської міської ради про стягнення 19505 грн 88 коп. задовольнити повністю.

2. Стягнути з Виконавчого комітету Сумської міської ради (майдан Незалежності, буд. 2, м. Суми, Сумська область, 40030, код ЄДРПОУ 04057942) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Енергетичний бізнес (вул. Антоновича, буд. 51, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 39957930) 19505 грн 88 коп. заборгованості та 3028 грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повні реквізити сторін зазначені у п. 2 резолютивної частини даного рішення.

Повне судове рішення складено і підписано суддею 06.09.2024 у зв`язку з перебуванням судді Заєць С.В. у відрядженні 14.06.2024, у відпустці з 20.06.2024 по 04.07.2024, на лікарняному з 05.07.2024 по 19.07.2024, у відпустці з 23.07.2024 по 26.07.2024, у відрядженні 29.07.2024, на лікарняному з 30.07.2024 по 02.08.2024; у відпустці у період з 05.08.2024 по 18.08.2024; на лікарняному з 19.08.2024 по 30.08.2024, у відпустці з 02.09.2024 по 05.09.2024.

СуддяС.В. Заєць